Рівень та обсяги іноземного інвестування в Україні

Рівень та обсяги іноземного інвестування в Україні

Харків 2010

Вступ

Останнім часом в Україні багато уваги приділяється інвестиційним процесам, без яких неможливо досягти помітних успіхів в економічних питаннях.

Розпочата в Україні економічна реформа потребує пожвавлення господарського життя з метою забезпечення економічного зростання держави. Досягти цього можна на основі фінансової стабілізації, структурної перебудови, приватизації, створення ринку капіталів. Особливо складною є проблема відродження фінансового ринку як саморегульованої системи переливання капіталів, системи довгострокових інвестицій.

Структурна криза української економіки, зумовлена її неефективністю, може призвести до тривалого спаду і стагнації. Тому постає нагальна потреба маркетизації економіки з метою забезпечення економічного розвитку країни. Створення нової економічної системи, спроможної стимулювати економічне зростання за умови стабільних саморегульованих цін, є центральним завданням економічної реформи. Тому в основі будь-якої стратегії реформування повинна бути організація реального процесу пожвавлення економіки та інвестицій.

Економічного піднесення та інвестиційної активності можна досягти тільки через створення діючого ринку капіталів і приватизацію частини ресурсів і капіталів. Завдання відродження ринку фінансових інвестицій і капіталів містить як коротко - та середньостроковий аспекти, що передбачають підвищення ефективності функціонування банківської системи, так і довгостроковий аспект, пов'язаний з вирішенням проблеми розвитку ринку акціонерних капіталів і державних цінних паперів.

У сучасних умовах в Україні почав розвиватися первинний ринок цінних паперів. Емітентами цінних паперів є біржа, інвестиційні компанії і фонди, підприємства виробничого сектору. Розробка пакета відповідних нормативних документів прискорить акціонування підприємств, сприятиме різкому збільшенню пропозиції цінних паперів. Водночас підвищуватиметься й попит на цінні папери, що може зумовлюватись, наприклад, прагненням населення застрахувати власні заощадження від знецінювання у зв'язку з інфляцією.

Процеси на фінансовому ринку як з погляду розвитку його окремих секторів і сегментів, так і з позицій розвитку діяльності інвестиційних інститутів є дуже динамічними. У цьому зв'язку велику роль відіграє держава як гарант стабільності фінансового ринку. На основі використання закономірностей руху фінансового капіталу держава й учасники ринку цінних паперів підтримують приватний та організований ринок, сприяють підвищенню ефективності економіки й економічному зростанню загалом.

1. Економічна сутність інвестицій

Термін «інвестиція» походить від лат. іпуєзі, що означає «вкладати». Нині інвестиції - це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.

У сучасній зарубіжній літературі термін «інвестування» часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). В Україні цей термін ідентифікується з терміном «капітальні вкладення». Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестиції можуть спрямовуватись на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау) [6].

Окремі автори, визначаючи термін «інвестиції», вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися також у будь-якій іншій майновій формі або у формі немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності); сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; права використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більш ніж ста законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність [5].

Серед них слід насамперед відзначити Закон України «Про інвестиційну діяльність», Закон України «Про іноземні інвестиції», Закон України «Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україну», Закон України «Про цінні папери та фондову біржу», які створюють правову основу інвестиційної діяльності.

Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладання власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом [4].

2. Стан інвестування економіки України

Досягнення стабільного соціально-економічного розвитку в Україні потребує нарощування інвестиційних ресурсів, послідовного збільшення частки капітальних вкладень у ВВП, поліпшення структури інвестиційних джерел та оптимізації напрямів їх вкладення.

З цією метою Уряд має забезпечити стимулювання процесів нагромадження й ефективного використання інвестиційних ресурсів відповідно до визначених пріоритетів економічного зростання, зокрема перспектив інноваційного розвитку. Передумовою для цього має стати макроекономічна стабільність, що сприятиме акумулюванню внутрішніх і зовнішніх ресурсів через підвищення довіри інвесторів до економічної політики та зменшення рівня ризику інвестування [2].

На сучасному етапі розвитку економіки України потреба в залученні іноземних інвестицій обумовлена низкою причин, зокрема, вони мають поповнити обмежені внутрішні заощадження та забезпечувати фінансування як окремих підприємств, так і галузей національного виробництвам також необхідністю імпорту капітального обладнання для модернізації і реструктуризації економіки, що сприятиме майбутньому економічному зростанню та розвитку. Крім того, вони мають використовуватись для фінансування дефіциту поточного рахунку платіжного балансу, який характерний для країн з перехідною економікою.

Тобто, Україна розглядає прямі іноземні інвестиції як засоби для забезпечення необхідних розмірів фінансових ресурсів із метою здійснення великих інвестиційних проектів, а також, як засоби, що дозволяють компенсувати нестачу внутрішніх джерел для покриття необхідних витрат, і тим самим прискорити процес перетворення економіки країни [3].

Залучення прямих іноземних інвестицій дозволяє підприємствам України поліпшити своє положення на технічному і технологічному рівнях та зобов'язує їх застосовувати нові і прогресивні методи роботи і управління виробництвом, що сприяє збільшенню продуктивності і стимулюванню інноваційних процесів.

Крім того, співробітництво з іноземними компаніями надає можливість українським виробникам мати нові ринки збуту своєї продукції за межами митної території України. У свою чергу, розвиток експортних операцій дозволяє розширювати виробництво й одержувати максимальні прибутки від господарської діяльності [6].

Розглянемо прямі іноземні інвестиції по роках (таблиця 1).

Таблиця 1. Прямі інвестиції (на початок року; млн. дол. США)

Розглянувши таблицю можна зробити висновок, що з кожним роком кількість інвестицій в Україну зростає. Так за останні десять років прямі іноземні інвестиції в Україну зросли від 3281,8 млн. дол. США на 36745 млн. дол. США до суми яка складає 40026,8 млн. дол. США.

Також за таблицею можна прослідкувати послідовне зростання іноземних інвестицій в Україну. Так від 2000 по 2001 рік інвестиції зросли на 593,2 млн. дол., від 2001 по 2002 рік на 680,3 млн. дол., від 2002 року по 2003 рік на 916,5 млн. дол., від 2003 по 2004 рік 1322,6 млн. дол., від 2004 року по 2005 рік на 2252,6 млн. дол., від 2005 по 2006 рік на 7843,0 млн. дол., від 2006 по 2007 рік на 4717,3 млн. дол., від 2007 року по 2008 рік на 7935,4 млн. дол., від 2008 по 2009 рік на 6073,7 млн. дол., від 2009 по 20010 рік на 4410,4 млн. дол.

Тенденцію зростання прямих іноземних інвестицій можна побачити на діаграмі 1.

Діаграма 1

Розглянемо прямі іноземні інвестиції в Україну (Таблиця 2).

Таблиця 2. Прямі іноземні інвестиції в Україну

Аналізуючи таблицю прямих іноземних інвестицій в Україну ми можемо зробити висновки, що за останні роки зростає кількість інвестицій в країну. Так за період від 2005 року по 2009 рік інвестиції в Україну зросли на 23651,6 млн. дол.

Для більш точного розгляду показників зростання іноземних інвестицій в України я побудувала діаграму прямих іноземних інвестицій.

Діаграма 2

Так з діаграми ми бачимо що за період від 200 року по 2009 рік іноземні інвестиції все в більших розмірах прибувають в Україну. Так в 2005 році прямі інвестиції становили 16375,2 млн. дол., в 2006 році кількість інвестицій зросла на 4810,8 млн. дол. і становили 21186 млн. дол., в 2007 року кількість інвестицій зросла на 8303,4 млн. дол. і склала 29489,4 млн. дол., від 2007 року до 2008 рік кількість інвестицій зросли на 6234 млн. дол. і становили 35723,4 млн. дол., від 2008 по 2009 рік інвестиції зросли на 4303,4 млн. дол. і становили в 2009 році 40026,8 млн. дол.

Також розглядаючи таблицю можна визначити найбільших країн інвесторів. Такими я можу виділити п'ять країн що найбільше вкладають інвестицій в нашу країну: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія (країни розташовані по мірі зменшення). Графіки прямих інвестицій цих країн можна побачити у додатку 1. Для кращого розгляду я додаю діаграму (діаграма 3).

Діаграма 3

У структурі капітальних інвестицій вкладення в основний капітал займають домінуючу позицію і складають 80-85%.

Залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій у підприємства є необхідною передумовою для вирішення наступних проблем: оновлення основних виробничих фондів; впровадження нових технологій; розвиток інноваційних розробок; придбання нової високопродуктивної техніки; розширення виробництва екологічної продукції; розвиток нових видів виробництва продукції та її переробки.

Кількість вкладених інвестицій в основний капітал за період від 2005 року по 2009 рік. можна побачити в таблиці 3.

Розглядаючи дані по іноземним інвестиціям які вкладаються в основний капітал, то можна зробити висновок, що кількість їх в основний капітал незупинно зростає. Так загальна кількість їх в основний капітал за період від 2005 року по 2009 рік зросла на 58680,9 млн. грн.

Збільшення обсягів інвестицій в основний капітал сільського господарства сприяло позитивним змінам у забезпеченні основними засобами, і так в період від 2005 року по 2009 рік інвестиції зросли від 5015,7 млн. грн. на 4366 млн. грн. і становлять 9381,7 млн. грн. відповідно. В промисловості кількість вкладених інвестицій зросли від 35031,1 млн. грн. на 22626,5 млн. грн. і в 2009 році становлять 57657,6 млн. грн. Кількість вкладених в будівництво інвестицій зросла від 4929,0 млн. грн. на 395,9 млн. грн. і в 2009 році становить 5324,9 млн. грн. В сфері торгівлі інвестиції зросли від 7614,0 млн. грн. на 6477,2 млн. грн. і становить 14091,2 млн. грн. в 2009 році. Не великими темпами зростають інвестиції в фінансову діяльність. Так в 2005 році інвестиції в основний капітал фінансової діяльності становлять 1963,9 млн. грн., а в 2009 році - 3358,8 млн. грн. збільшення інвестицій відбулося лише на 1394,9 млн. грн. Зросла кількість інвестицій в операції з нерухомим майном. Так в 2005 році інвестиції складають 15334,0 млн. грн. до 2009 року вони зросли на 10343,3 млн. грн. і становить 25677,3 млн. грн. в 2009 році. Інвестиції в державне управління зросли від 2005 року коли складали 792,6 млн. грн. по 2009 рік на 101,6 млн. грн. і становить 894,2 млн. грн.

Таблиця 3. Освоєно (використано) інвестицій в основний капітал

В сфері освіти інвестиції зросли від 870,2 млн. грн. на 614,1 млн. грн. до 1484,3 млн. грн. В сфері охорони здоров'я та наданні соціальної допомоги інвестиції зросли від 1296,5 млн. грн. на 635,1 млн. грн. і становлять 1931,6 млн. грн. І інвестиції в сфері надання комунальних та індивідуальних послуг зросли від 1826,3 млн. грн. на 2982,2 млн. грн. і становлять 4808,5 млн. грн.

Аналізуючи таблицю можна зробити також висновки стосовно того що в період від 2008 рік по 2009 рік кількість інвестицій які освоєно (використано) інвестицій в основний капітал скорочуються (Додаток 2).

Більш детальніше це можна побачити на діаграмі 4.

Діаграма 4

З проведених мною розрахунків можна зробити висновки, що кількість інвестицій в основний капітал в 2009 році в порівнянні з 2008 роком скоротилися на 81304 млн. грн., вкладені інвестиції в сільське господарство скоротилися на 7508,4 млн. грн., в промисловості кількість вкладених інвестицій скоротились від 76617,7 млн. грн. на 18960,1 млн. грн. і в 2009 році становлять 57657,6 млн. грн. Кількість вкладених в будівництво інвестицій скоротились від 12469,1 млн. грн. на 7144,2 млн. грн. і в 2009 році становить 5324,9 млн. грн. В сфері торгівлі інвестиції скоротились від 24694,5 млн. грн. на 10603,3 млн. грн. і становить 14091,2 млн. грн. в 2009 році. Не великими темпами зростають інвестиції в фінансову діяльність. Так в 2008 році інвестиції в основний капітал фінансової діяльності становлять 4636,0 млн. грн., а в 2009 році - 3358,8 млн. грн. скорочення інвестицій відбулося лише на 1277,2 млн. грн. Скоротилась кількість інвестицій в операції з нерухомим майном. Так в 2008 році інвестиції складають 48839,6 млн. грн. до 2009 року вони скоротились на 23162,3 млн. грн. і становить 25677,3 млн. грн. в 2009 році. Інвестиції в державне управління скоротились від 2008 року коли складали 1819,4 млн. грн. по 2009 рік на 925,2 млн. грн. і становить 894,2 млн. грн. В сфері освіти інвестиції скоротились від 2321,7 млн. грн. на 837,4 млн. грн. до 1484,3 млн. грн. В сфері охорони здоров'я та наданні соціальної допомоги інвестиції зросли від 3530,6 млн. грн. на 1599 млн. грн. і становлять 1931,6 млн. грн. І інвестиції в сфері надання комунальних та індивідуальних послуг скоротились від 5420,5 млн. грн. на 612 млн. грн. і становлять 4808,5 млн. грн.

З таблиці використаних інвестицій в основний капітал ми також можемо побачити в яку сферу діяльності інвестиції залучається більш всього.

Найбільшу кількість інвестицій вкладається в промисловість. В 2009 році в промисловість було вкладено 57657,6 млн. грн.

Отже, іноземні інвестори поки що не дуже зацікавлені в довгостроковому вкладені коштів та співпраці з Україною. Основні причини, що обумовлюють таке ставлення іноземних інвесторів до інвестицій в Україну, можна об'єднати в дві групи на макро- та мікрорівні.

На макрорівні: стан економіки, законодавство та принципи його регулювання, політична та економічна нестабільність, відсутність системи поширення інформації, яка була б легкодоступною для вітчизняних і закордонних підприємців та охоплювала широкий спектр питань щодо можливості інвестування в Україну.

На мікрорівні: характер взаємовідносин між вітчизняними підприємцями та їх закордонними партнерами, а також із державними організаціями, відсутність досвіду роботи з іноземними партнерами, відповідних норм та стандартів, бюрократична процедура вирішення практично всіх питань.

Зокрема, аж ніяк не сприяє підвищенню інвестиційної привабливості України чинна законодавча база з її постійними змінами. Із більше як 300 нормативних актів, прийнятих різними органами законодавчої та виконавчої влади у галузі інвестиційної діяльності, немає жодного, який би не зазнав змін та доповнень.

Багато часу в іноземних інвесторів відбирає і процедура реєстрації інвестицій, оскільки їх потрібно зареєструвати в міській адміністрації, в Мінекономіки, в Мінфіні за наявності великої кількості документів.

Серед показників, що використовуються для розрахунку рейтингу інвестиційної привабливості країни є також кількість введених податків і зборів, обсяги фактичних надходжень до бюджету, заборгованість платників по податках і зборах тощо. Адже традиційно визначальним чинником у процесі прийняття рішень інвестором вважається рівень розвитку інфраструктури країни, і, у тому числі, її фінансова складова.

Разом з цим, хоча наша країна залишається регіоном високого ризику, вона потенційно приваблива для іноземних інвесторів, їхнє бажання вкладати капітал в нашу економіку зумовлено метою закріпитися на перспективному ринку збуту України; прагненням отримувати прибутки на довгостроковій основі; доступом до порівняно дешевих джерел сировини та ресурсів, що підвищує конкурентоспроможність продукції за рахунок економії витрат виробництва і наближеності до джерел сировини; використання відносно дешевої і кваліфікованої робочої сили, як важливого фактору зниження витрат виробництва і, відповідно, собівартості продукції.

3. Шляхи активізації інвестиційної діяльності

В Україні відбуваються всебічні економічні перетворення, що потребує залучення довгострокового капіталу стратегічних іноземних інвесторів.

Однією з проблем становлення інвестиційного середовища є його стабілізація, що набуває особливого значення. Іноземні інвестиції здатні позитивно впливати на платіжний баланс країни, рівень зайнятості населення, структурну перебудов економіки, впровадження новітніх технологій та ін. [6].

Обов'язкова і об'єктивно необхідна умова виходу України з економічної кризи - це наявність коштів, потрібних для уникнення бюджетного дефіциту та для активної інвестиційної діяльності у сфері виробництва. Активізація цієї діяльності в Україні - вкрай важливе завдання, розв'язання якого в умовах, що склалися, неможливе без ефективного державного втручання. Саме держава відповідає за створення сприятливого інвестиційного середовища, тому подальший розвиток загальноекономічної ситуації в Україні значною мірою залежатиме від результативності державної інвестиційної політики і від ступеня зміни на краще несприятливих тенденцій, накопичених у сфері інвестування [7].

Для залучення іноземних інвестицій необхідно перш за все вирішити проблеми макроекономічної стабілізації та активізувати дію всіх важелів економічного стимулювання інвестиційної діяльності безвідносно до національної належності інвестицій.

Фактори, що збільшують потік інвестицій:

o дешева та висококваліфікована робоча сила;

o вигідне географічне розташування країни,

o місткий ринок високоякісної й відносно недорогої сировини та високоякісних сільськогосподарських ресурсів;

o просторий і фактично конкуренто необмежений для імпортерів ринок товарів, послуг, технологій тощо;

o значні промисловий та аграрний потенціали;

o відсутність усталеної ринкової конкуренції серед національних товаровиробників.

Фактори, які стримують приплив інвестицій:

o відносна політична нестабільність, пов'язана зі значним розшаруванням населення України;

o сильні бюрократичні традиції;

o корумпованість органів влади, в тому числі і відповідальних за прийняття рішень у галузі іноземного інвестування та причетних до їх практичної реалізації;

o надзвичайно високий рівень економічної злочинності та загальної криміналізації суспільства;

o недостатня відпрацьованість в Україні механізмів обслуговування іноземних інвестицій та їх ув'язки з процесами приватизації;

o економічні - відсутність високоефективного та автономного недержавного сектору економіки;

o неплатоспроможність великої кількості українських підприємств;

o низький рівень відповідальності щодо дотримання договірних умов тощо;

o невисока купівельна спроможність більшості населення України.

Основні причини гальмування інвестиційних процесів - це економічні і соціально-політичні обставини, що склалися. Іноземні інвестори сприймають Україну як країну з виключно високими ризиками [2].

Соціально-політична нестабільність - один з основних факторів, який гальмує інвестиційну діяльність. Суперництво різних зацікавлених груп і політичних сил навколо економічної реформи (її масштабів, темпів, черговості тощо) не сприяє створенню необхідних умов для функціонування надійної системи регулювання цієї діяльності.

Для активного залучення іноземних інвестицій необхідно досягти стабілізації економічного середовища і перш за все - комплексу законодавчих актів, які регулюють підприємницьку діяльність, утому числі із залученням іноземного капіталу [7].

Зараз більшість інвесторів (діючих і потенційних) головним чином - дрібні капіталовкладники, які шукають швидкого прибутку. Солідні інвестори, котрих потребує Україна і могла б потенційно залучати, чекають суттєвого поліпшення інвестиційного оточення.

Спеціальні заходи щодо стимулювання припливу іноземних інвестицій мають передбачати:

v зниження рівня оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями за перевищення певного розміру інвестицій, збільшення зайнятості;

v введення жорсткішого регулювання процесу репатріації капіталу, обмеження тієї його частки, яку дозволено для репатріації;

v розвиток практики надання гарантій під іноземні кредити та страхування ризиків комерційними банками та їхніми об'єднаннями шляхом створення відповідної інфраструктури;

v розробку дійових механізмів публічного контролю над наслідками діяльності іноземних інвестицій, вкладених на пільгових умовах, дотримання інвестиційних зобов'язань;

v варто запровадити персональну відповідальність урядовців за терміни і напрями використання іноземних інвестицій, з яких надано пільги, а також широке інформування про це громадськості;

v запровадження обов'язкового контролю походження інвестиції, вивчення надійності інвестора, введення обмежень на термін діяльності фірми-інвестора та інші показники її надійності щодо інвестицій, які претендують на пільгові умови;

v докладання постійних зусиль для покращання міжнародного іміджу країни, широке розповсюдження інформації про її виробничий, технологічний, ресурсний потенціали та інвестиційні перспективним співпраці з вітчизняними підприємствами, та здійснювала повний правовий супровід в Україні [7].

Висновки

Іноземні інвестори поки що не дуже зацікавлені в довгостроковому вкладені коштів та співпраці з Україною. Основні причини, що обумовлюють таке ставлення іноземних інвесторів до інвестицій в Україну є великий ризик.

З метою поліпшення економічної ситуації та створення сприятливого інвестиційного клімату було б доцільно створити в Україні єдину спеціалізовану державну структуру, в якій було б зосереджено базу даних щодо всіх підприємств (включаючи сферу середнього та малого бізнесу), яка б надавала конкретну інформацію про можливості інвестування в Україні разом з пропозиціями конкретних проектів і пошуком потенційних партнерів

В Україні необхідно сформувати національну модель інвестиційного законодавства на зразок Кодексу іноземних інвестицій, який існує в багатьох країнах Однак успіх таких ініціатив залежить не лише від підтримки з боку українських чиновників та урядовців, але й від можливості українського капіталу долучитися до «просування» економічних вимог іноземних стратегічних інвесторів.

Дійовим кроком у співпраці вітчизняних та іноземних інвесторів могла б стати спільна програма створення умов для повернення вивезеного з України капіталу та його легального інвестування в реальний сектор української економіки.

Мають сприяти встановленню партнерських стосунків України із зарубіжними інвесторами, переходу цих стосунків у сферу економічного прагматизму та усвідомленої взаємоповаги економічних інтересів, цінностей та пріоритетів.

Список літератури

http://www.ukrstat.gov.ua/

Гуткевич С.А. Инвестиции и инвестиционный процесс. - К., 2000. - 63 с.

Данілов О.Д. та ін. Інвестування: навчальний посібник / О.Д. Данілов, М. Івашина, О.Г. Чумаченько. - К.: Видавничий «Комп'ютерпрес», 2001. - 364 с.

Закон України «Про інвестиційну діяльність»

Інвестування: Навч.-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни - К.: КНЕУ, 2001. -251 с.

Музиченко А.С. Інвестиційна діяльність в Україні: Навч. Посібник / А.С. Музиченько. - К.: Кондор, 2005. - 406 с.

Яценко Передумови та особливості формування інвестиційного клімату в Україні // Економіка, фінанси, права -2005. - М. _ С. 15-17.