Види і форми кредиту

Київський Національний Економічний університет ім. Вадима Гетьмана

Реферат з дисципліни «Гроші та кредит»

на тему: Види і форми кредиту

Виконав: студент 3 курсу,

спец. 6504, 2група

Падалкін Олександр

Перевірив:

Чершнєв Юрій Вікторович

Київ 2009

Сутність кредиту

Кредит є однією з важливих категорій ринкової економіки, суттєвим чинником у стимулюванні розвитку виробництва. За допомогою кредиту прискорюється круго-оборот капіталу в процесі суспільного відтворення. Він сприяє досягненню вищої прибутковості капіталу і рентабельності виробництва. З одного боку кредит виник із практичних потреб розвитку виробництва, а з іншого - стимулює цей розвиток.

Виробництво продуктів як товарів зумовлює натурально-речову та вартісну форми їх існування, кожна з яких здійснює відносно самостійний рух. Це, у свою чергу, зумовлює розбіжності в часі матеріальних і грошових потоків у процесі суспільного відтворення, що виявляється у невідповідності між потребою та наявністю коштів у суб'єктів господарювання. Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу коштів і потребою у постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення процесу відтворення. Ця суперечність може бути усунута за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх з розстрочкою платежу. Отже, кредит є об'єктивною вартісною категорією, складовою частиною товарно-грошових відносин, і в той же час його необхідність викликана саме існуванням товарно-грошових відносин.

Кредит (лат. credo - вірю,довіряю) - система економічних відносин, які опосередковують мобілізацію тимчасово вільних коштів та їх надання кредиторами позичальникам у тимчасове володіння, розпоряджання та використання на певний строк на умовах повернення з відсотком; продаж товарів з відстрочкою сплати їх ціни.Тобто кредит виражає відносини економічної власності між кредиторами і позичальниками і забезпечує перетворення грошового капіталу на позичковий.

Поняття кредит визначається в податковому праві. Так, згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», кредит -- це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент.

Суб'єктами кредитних відносин є кредитори і позичальники. Кредитори - це власники грошей, що функціонують як позичковий капітал, який вони надають позичальнику у тимчасове користування. Позичальниками є юридичні і фізичні особи, які відчувають недостачу власних коштів і отримали у тимчасове користування грошові кошти на умовах зворотності, платності, строковості.

Об'єктом кредиту є та вартість, яка передається в позику одним суб'єктом іншому. Позичена вартість як об'єкт кредиту є реальною, тобто має бути наявною і фактично переданою кредитором позичальнику. Така передача оформляється відповідною угодою з дотриманням вимог чинного законодавства і називається позичкою. Надання позички і породжує кредитні відносини між партнерами, які стають їх суб'єктами - кредитором і позичальником.

Позичена

вартість

Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений термін, а потім вона повинна бути повернена з виплатою відсотків. Тобто, за кредитною угодою до позичальника переходить у тимчасове користування лише споживча вартість грошей чи речей без зміни їх власника. Кошти у позичальника мають вивільнитися у такому розмірі, що забезпечуватиме повернення кредитору не тільки запозиченої вартості, а й відсотків за користування нею. Без одержання кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бути повернений кредитору третьою особою - гарантом, поручителем чи страховиком, якщо позичальник неспроможний сам це зробити. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну сутність.

Отже, основна мета кредиту - отримання доходу і, або, задоволення існуючої потреби. Дбаючи про це, позичальник бере, а кредитор надає позику. Кредитор грошей сподівається отримати дохід у формі відсотка на свій капітал. Позичальник, внаслідок використання взятих у борг фінансових ресурсів, планує отримати дохід достатній для оплати відсотків кредитору і, звісно, отримання доходу для себе.

Тобто, основними особливостями кредиту є його зворотність та платність. У цьому разі гроші постають своєрідним товаром, за тимчасове користування яким необхідно платити. Ціна цього товару -- позичковий відсоток, що є частиною прибутку, яку, наприклад, підприємець виплачує власнику позичкового капіталу за тимчасове користування позикою. Вигідність або невигідність позики визначаються нормою відсотка, яка розраховується як відношення суми відсотка до величини позичкового капіталу.

Сукупність кредитних відносин, форм і методів кредитування в єдності з сукупністю кредитно-фінансових інститутів, які технічно й організаційно забезпечують функціонування цих відносин - називається кредитна система.

Функціонування кредитної системи є необхідною умовою ефективної організації кредиту як форми економічних відносин і невід'ємного елементу процесу розширеного відтворення.

Основними принципами кредитування є:

1) цільове призначення позички - базова передумова забезпечення інтересів сторін. Позичальник чітко визнає ціль, на яку будуть позичені кошти. Вони погоджуються 2-ма сторонами і вступають в кр. відносини.

2) строковість позички - чітко визнаний строк користування позичкою.

3) поверненість позиченої вартості - повернення кредитору всього обсягу одержаної позички.

4) забезпеченість - заходи, що гарантують повернення позички у визначенні строки. Забезпеченням може бути: майно (нерухоме,кредитоспроможність, прогнозування ризику при укладі угоди, стимулювання кредитора до прискорення обігу капіталу, нарощування вільних коштів, ек. їх витрачення.

Форми кредиту

Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою, з сутністю кредитних відносин. Залежно від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту: товарна і грошова.

Товарна і грошова форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми кредиту - вартісної. Вони між собою внутрішньо пов'язані і доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій формі, і, за певних умов, навпаки. Кредит у товарній формі нерідко обумовлює появу грошового кредиту, що надає кредитному руху вартості більшої гнучкості та ефективності.

У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми є комерційний кредит.Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням - векселем.

Вексель - оформлений за встановленими нормами різновид боргового зобов'язання, який дає безумовне право вимагати сплати зазначеної в ньому суми грошей після вказаного строку.

Продаж покупцям товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу) господарюючими суб'єктами здійснюється з метою прискорення реалізації товарів, які в торговельній мережі є в достатній кількості, а також для більш повного задоволення потреб громадян у товарах тривалого користування.

Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР - «Товарний кредит - товари, що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним або фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на певний термін і під відсоток.

Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) в момент підписання договору або в момент фізичного одержання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником) незалежно від часу погашення заборгованості».

Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення - при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок в банках тощо.

Відповідно до закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», фінансовий кредит -- це кошти, які надаються в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фінансовий кредит -- це «кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства».

Грошова форма кредиту має найширшу сферу застосування, що зумовлено переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільним значенням самого кредиту.

Відмінності між двома формами кредиту зводяться переважно до сфер і обсягів застосування - грошова форма застосовується значно ширше, ніж товарна, оскільки перерозподіл вартості, що забезпечується кредитом, здійснюється переважно в грошовій формі.

Види кредиту, їх стисла характеристика

В залежності від різних економічних понять, таких як: об'єкт і суб'єкт позики, зміст кредитної угоди, строк кредиту, галузева спрямованість, кредит, відповідно, класифікують за видами:

Міжгосподарський кредит

Міжгосподарський кредит - це кредит, який існує між функціонуючими суб'єктами господарювання. Його видами є комерційний кредит, дебіторська-кредиторська заборгованість, аванси покупців, лізинг.

Отже, комерційний кредит - це форма кредиту, що надається у вигляді товару власником (продавцем) покупцеві товару як відстрочка платежу за продані товари. Мета такого кредиту не отримання прибутку, а реалізація товару.

Об'єктом цієї форми кредиту є продукти реального сектору економіки (матеріального виробництва), що дає підґрунтя вважати його основою кредитної системи. Суб'єктами комерційного кредиту є підприємства постачальники, які продають свій товар з відстрочкою платежу (кредитори), і підприємства покупці, які оформлюють боргові зобов'язання (позичальники) і передають їх кредитору. Головне призначення міжгосподарського кредиту полягає у прискоренні реалізацій товарів і втіленої в них вартості, отриманні прибутку як перетвореної форми додаткової вартості.

Комерційний кредит значно зменшує резерви платіжних засобів, необхідних господарюючим суб'єктам для комерційних розрахунків. Його основою є договірні зобов'язання та господарські зв'язки між кредитором і позичальником, які визначають умови кредитування. У межах комерційного кредиту відносини документально оформляють у вигляді комерційних векселів.

Лізинг - підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця. Або ж набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Банківський кредит

Ця форма кредиту є основною в ринковій економіці, і має місце тоді коли однією із сторін кредитних відносин є банк.

Банківський кредит - грошова форма кредиту, який банки та спеціалізовані кредитно-фінансові інститути надають господарюючим суб'єктам усіх форм власності, державі, домашнім господарствам у тимчасове користування на умовах повернення, строковості і сплати відсотка.

Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал банків як капітал, що відокремився від промислового. Основними джерелами формування банківського капіталу є власні кошти банку; кошти фізичних і юридичних осіб розміщені на депозитних рахунках; міжбанківські кредити; кошти, отримані від випуску цінних паперів; залишки на розрахункових і поточних рахунках.

Суб'єктами банківського кредиту з боку кредитора є банки, що надають кредит, а з боку позичальника - фізичні і юридичні особи, держава, які на підставі кредитних договорів беруть кредит.

Банківське кредитування базується на принципах: відповідальності змісту банківського кредиту ринковим відносинам; раціональності і ефективності використання позики; розвитку суб'єкта господарювання; повернення, забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості кредиту.

Державний кредит

Ця форма кредитування безпосередньо обслуговує економічні інтереси держави. Для кредиторів державний кредит є формою заощадження або інвестування коштів у цінні папери, що дає їм додатковий дохід.

Державний кредит - сукупність кредитних відносин, у яких позичальниками є держава і місцеві органи влади, а кредиторами - юридичні та фізичні особи.

Саме держава і місцеві органи влади з боку позичальника, а фізичні і юридичні особи з боку кредитора виступають суб'єктами державного кредиту.

Об'єктом державного кредиту є мобілізовані грошові кошти (позичкові капітали), призначені для фінансування державних витрат і покриття бюджетного дефіциту неемісійним шляхом. Державні позики реалізуються розміщенням державних цінних паперів і облігацій, скарбничих (казначейських) зобов'язань, ощадних сертифікатів. Державні цінні папери залежно від статусу позичальника поділяються на централізовані та децентралізовані. Централізовані цінні папери випускає держава, децентралізовані - місцеві органи влади.

Державний кредит за своїм економічним змістом невіддільний від державного боргу - фінансових зобов'язань держави стосовно кредиторів (власників державних цінних паперів на певну дату). Виникає державний борг внаслідок випуску та продажу державних цінних паперів з метою залучення грошових ресурсів для покриття дефіциту державного бюджету.

Якщо мобілізовані кошти держава спрямовує у виробничу діяльність, то державний кредит є знаряддям економічного розвитку. Підприємницький прибуток, отриманий внаслідок використання цих коштів у сфері виробництва, дає змогу покрити кредит, витрати на його обслуговування і забезпечує розвиток економіки.

Міжнародний кредит

Міжнародний кредит - це відносини, що виникають при переміщенні позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Його суб'єкти- банки, підприємства, держава, населення. Проте ознакою цього кредиту є належність кредитора та позичальника до різних країн. Міжнародний кредит буває різних видів: залежно від того, хто виступає кредитором, тому буває фірмовий, банківський та урядовий кредити. Фірмовий - це, власне, комерційний кредит на міжнародному рівні, коли іноземний експортер продає товар вітчизняному імпортеру в кредит. Урядовий кредит може надаватись урядом однієї країни уряду іншої в межах укладеної між ними угоди, а також шляхом розміщення урядом своїх цінних паперів на зарубіжних фінансових ринках. Також це кредити, які надаються країнам міжнародними валютно-фінансовими організаціями: МВФ, МБРР, ЄБРР та ін. Зокрема, їх кредитами широко користується Україна на потреби свого економічного розвитку та для підтримки стабільності національної валюти. Залежно від форми, міжнародний кредит поділяється на фінансовий, який надається у грошовій (валютній) формі, та комерційний, що надається у товарній формі.

Споживчий, виробничий кредит

Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена вартість, можна виділити:виробничий кредит - кредит, який використовується на формування основного й оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі, тобто на виробничі цілі.

Споживчий кредит - спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання, погашається поступово, надається тільки в національній валюті.

Споживчий кредит опосередковано впливає на зростання обсягів виробництва, оскільки дає змогу споживачам одержувати товари і послуги до того, як вони сплатять повну вартість товарів, і послуг, куплених у кредит.

Завдяки споживчим кредитам зростає платоспроможний попит населення, а отже підвищується рівень його життя, і як наслідок, прискорюється реалізація товарів і послуг. Це безумовно стимулює виробництво товарів і послуг.

За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику, виділяються короткострокові (до одного року), середньострокові (до п'яти років) та довгострокові (понад п'ять років) кредити. В основі такого поділу кредиту на види лежить тривалість кругообороту капіталу, у формуванні якого бере участь позичена вартість.

За галузевою спрямованістю кредиту виділяються такі його види: кредити в промисловість; кредити в сільське господарство; кредити в торгівлю;кредити в будівництво, особливо в житлове будівництво; кредити в інші галузі.

Класифікація кредиту за галузевою спрямованістю має практичне значення. Воно проявляється в тому, що в кожній галузі є істотна специфіка кругообороту капіталу, яка обумовлює адекватну організацію самого кредитного процесу.

Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі його види:

1) кредит на формування виробничих запасів (сировини, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, тари тощо);

2) кредит у витрати виробництва (сезонні витрати у рослинництві та тваринництві в сільському господарстві; сезонні витрати на виготовлення торфу, на лісозаготівлі, на ремонтні роботи; на виготовлення продукції з тривалим циклом виробництва -- житлових будинків, літаків, кораблів тощо);

3) кредит на створення запасів готової продукції (залишки на складах виробничих підприємств, запаси на складах торговельних організацій тощо);4) кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах, коли економічні суб'єкти повинні здійснювати платежі, а призначені для цього кошти не надійшли чи надійшло їх мало (виплата заробітної плати, розрахунки з постачальниками, з бюджетом тощо).

Забезпечений та незабезпечений кредит

За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок, кредити є:

Забезпечений кредит -- це кредит, що забезпечується нерухомістю, товарами, цінними паперами, як заставою.

Незабезпечений кредит (бланковий) --кредит, який надається під зобовя'зання боржника сплатити його, не підкріплений заставою позичальника.

Висновок

Причиною виникнення кредиту була необхідність одного товаровиробника продати свій товар, а покупця -- купити його, коли він ще не отримав гроші за свій товар. Проте з розвитком суспільного відтворення з'явилося чимало інших чинників, що зумовлюють необхідність кредиту: поява вільних коштів в одних суб'єктів господарювання і виникнення потреби в них у інших; коливання потреб у коштах і джерелах їх формування, які виникають у юридичних і фізичних осіб та держави; надання в тимчасове користування коштів під майбутні, віддалені в часі, доходи.

Сутність кредиту полягає не в масі позиченої вартості, а в тих економічних відносинах, які виникають у зв'язку з рухом вартості на засадах зворотності та платності. Ці відносини характеризуються низкою специфічних рис, які конституюють явище кредиту і відрізняють його від інших економічних явищ. Кредит є вартісною категорією і з цього погляду має багато спільного з іншими економічними категоріями -- грошима, фінансами, торгівлею, капіталом тощо. Разом з тим це самостійна категорія, яка має свої функції і особливе призначення в економічному житті суспільства.

Кредит -- явище руху, який здійснюється у різних напрямах і на різних рівнях. Рух кредиту у зв'язку з його участю у відтворювальному процесі проходить п'ять етапів: -- формування вільної вартості; -- розміщення вільної вартості в позички; -- використання позиченої вартості на потреби позичальника; -- вивільнення позиченої вартості з обороту позичальника; -- повернення вивільненої вартості кредитору і сплата процентів.

Основними принципами кредитування є: цільове спрямування позички; строковість позички; поверненість кредитору позиченої вартості; забезпеченість позички і платність користування позиченими коштами. Під формою кредиту слід розуміти найбільш загальний прояв його сутності, що не зачіпає внутрішньої структури кредиту і не пов'язаний з конкретною характеристикою її окремих елементів. З цих позицій правомірно виділяти дві форми кредиту -- грошову та товарну, які тісно пов'язані між собою і є двома сторонами вартісної форми кредиту.

Види кредиту можуть виокремлюватися в межах його форм і розглядатися як складові елементи системи, якою є кредит. Для потреб практики види кредиту можна класифікувати за значною кількістю критеріїв і тому видів кредиту може бути велика кількість. Основними з них є комерційний, банківський, державний, міжнародний, виробничий, споживчий.

Кредит відіграє значну роль у розвитку економіки України. По-перше, він сприяє розвитку дрібних приватних підприємств, тим самим здійснює значний вплив на розвиток ринкової структури на конкурентних засадах. По-друге, кредит спрямовується майже в усі галузі нашої економіки, а тому грає стимулюючу роль в їх розвитку. По-третє, кредит через систему грошово-кредитної політики впливає на стабілізацію та ефективне функціонування кредитного та грошового ринків, а отже допомагає подолати кризові явища в економіці України.

Список використаних джерел:

Гроші та кредит: Підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф.Пуховкіна та ін..; за заг. ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2001. - 602 с.

Політична економія. Навч. посіб. / за ред. В.О. Рибалкіна, В.Г.Бодрова. - К.:Академвидав, 2007. - 672 с. (Альмаматер).

С.В. Мочерний, Економічна теорія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр «Академія», 2005. - 640 с. (Альмаматер).

Фінанси: Навч. посіб. / За ред. В.І. Оспіщева. - 2-ге вид.,- К.: Знання, 2008.- 366 с.

Фінансова діяльність суб'єктів господарювання, Терещенко О. О., КНЕУ, ISBN: 966-574-808-4, Київ, 2006.