Зміст

Вступ

1. Організація, методи та види бюджетного фінансування

2. Бюджетна класифікація видатків. Методи і види фінансування із бюджету

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Видатки - це безперервне використання державою коштів бюджету та позабюджетних фондів та власних коштів підприємств і організацій на потреби, що визначені державними завданнями.

Видатки бюджету - це прямі цільові витрати держави, що забезпечують її безперебійне функціонування та відображають економічні відносини, пов'язані з розподілом і перерозподілом частин.

Бюджетне фінансування - це безповоротний та безоплатний відпуск коштів з державного та місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій і функцій муніципальних органів й забезпечення діяльності бюджетних установ та організацій.

Принципи бюджетного фінансування: кожне бюджетне підприємство, організація або установа отримує асигнування лише з одного бюджету. Винятком є фінансування незапланованих заходів, пов'язаних з стихійним лихом, епідеміями, ліквідацією втрат від катастроф; фінансування бюджетних установ на основі встановлених економічно і науково обґрунтованих нормативів, що встановлюються для кожної сфери діяльності держави; розподіл установ на ті, що фінансуються з державного бюджету, і ті, що отримують асигнування з місцевих бюджетів, здійснюється в залежності від значущості та підпорядкування. Так, з державного бюджету отримують фінансування національні установи; підприємства, організації та заклади, що підпорядковані міністерствам, державним комітетам та відомствам; згідно з Бюджетним кодексом України розмежування видів видатків між бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її безпосередньо до споживача.

1. Організація, методи та види бюджетного фінансування

Бюджетне фінансування -- це надання юридичним особам із бюджетів різних рівнів фінансових ресурсів у вигляді безповоротних і безоплатних коштів на розвиток економіки, соціальної сфери, державне управління, оборону тощо. Бюджетне фінансування здійснюється на основі таких принципів:

Принцип плановості означає, що витрати з державного бюджету визначаються законом про державний бюджет на наступний рік. Обсяги видатків місцевих бюджетів ухвалюються рішеннями відповідних рад. Витрати з централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів відображаються у фінансових планах і кошторисах підприємств, установ, організацій [1, с. 26].

Цільове спрямування коштів означає, що бюджетні видатки здійснюються суворо за цільовим призначенням відповідно до напрямів витрат, передбачених у кошторисах і фінансових планах.

Принцип безповоротності витрачання бюджетних коштів означає, що кошти, використані на фінансування державного управління, економічної діяльності держави, оборони, соціальної сфери тощо не потребують їх обов'язкового відшкодування.

Принцип безоплатності означає відсутність плати за виділені бюджетні кошти. Принцип ефективності використання коштів має на меті досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Принцип справедливості і неупередженості -- бюджетне фінансування здійснюється на засадах справедливого і неупередженого розподілу бюджетних ресурсів між усіма розпорядниками коштів.

Принцип публічності та прозорості полягає в оприлюдненні звітів про використання бюджетних коштів їх розпорядниками та прийнятті відповідних рішень.

Принцип контрольованості витрачання бюджетних коштів означає використання всіх видів, форм і методів бюджетного контролю щодо кожного розпорядника коштів.

У нових умовах господарювання здійснюється поєднання бюджетного фінансування установ, організацій з розвитком платних послуг і виконанням робіт за договорами з підприємствами і організаціями на платній основі. При цьому неприпустима проста заміна безплатних послуг платними: необхідне їх раціональне, розумне поєднання.

Одночасно перебудовується система бюджетного фінансування -- здійснюється відмова від фінансування витрат, виходячи із фактичних значень показників, тобто залежно від досягнутого рівня, і перехід на нормативний метод покриття витрат. Особливого значення набувають нормативи, що характеризують вимоги, які висуваються суспільством до ефективності використання бюджетних ресурсів. Вони фіксують мінімально припустиму величину економічної ефективності використання бюджетних ресурсів, тобто суспільно виправданий розмір їх витрат для досягнення найбільшого економічного ефекту. У цьому контексті нормативний метод спроможний відносно об'єктивно оцінити потреби бюджетних галузей, установ у ресурсах і створити умови для їх ефективного та ощадливого використання. Саме нормативи мають свідчити про бажаний рівень споживання суспільних благ. Самі розміри бюджетного фінансування ставляться у залежність від результативності роботи відповідних установ і організацій [3, с. 67].

Система бюджетного фінансування, значним недоліком якої раніше була відсутність ефективно діючого механізму стимулювання кращих результатів роботи установи, організації, їх трудових колективів, збагатилася нині застосуванням різноманітних систем матеріального стимулювання, які покликані встановити залежність розмірів матеріального стимулювання від кінцевих результатів діяльності трудових колективів, а індивідуального заохочення -- від обсягу, якості й ефективності роботи конкретних працівників.

Нині використовуються такі форми бюджетного фінансування: кошторисне фінансування; державне фінансування інвестицій; надання дотацій; надання субвенцій, субсидій.

Кошторисне фінансування -- найпоширеніша форма бюджетного фінансування. Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Державне фінансування інвестицій -- це надання бюджетних коштів для інвестиційної та інноваційної діяльності.

Державне дотування -- це виділення коштів з державного та місцевих бюджетів підприємствам, установам, організаціям для збалансування їхніх фінансових планів. Дотації можуть також надаватися з вищестоящого бюджету нижчестоящим за відповідних умов (при перевищенні видатків над доходами) для забезпечення виконання ними своїх функцій без обмеження сфери використання коштів.

Субвенція -- це виділення коштів місцевим органам влади з боку держави. На відміну від дотацій, субвенція спрямовується на фінансування певних заходів, програм, проектів і за наявності частки власних джерел фінансування місцевих бюджетів. Вона підлягає поверненню у разі її нецільового використання [5, с. 60].

Субсидії -- це невідплатні поточні виплати підприємствам, організаціям, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

У сучасних економічних умовах бюджетне фінансування поєднується з кредитуванням за рахунок бюджетних коштів. До кредитування відносяться платежі бюджетів усіх рівнів, у результаті яких у них з'являються фінансові вимоги до інших економічних одиниць, які передбачають обов'язкове повернення коштів. Чинне законодавство передбачає надання кредитів органам управління інших рівнів, включаючи державні позабюджетні фонди; надання кредитів підприємствам, установам, організаціям, а також інших кредитів.

Платежі органів державного управління, що є інвестиціями в акціонерний капітал підприємств, або підлягають поверненню у майбутньому, належать до кредитування.

Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками.

Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:

фінансування за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань. Наприклад, внутрішнє фінансування - 200000, у т.ч. фінансування за рахунок коштів бюджетів різних рівнів та державних фондів - 201000, фінансування за рахунок позик банківських установ - 202000 (табл. 1.1);

фінансування за типом боргового зобов'язання - за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.

Наприклад, внутрішнє фінансування - код 400000, у т.ч.: довгострокові зобов'язання - 401000; зовнішнє фінансування - 500000, в т.ч.: довгострокові зобов'язання - 501000; короткострокові зобов'язання та векселі - 503000 (табл. 1.2).

Таблиця 1.1 - Класифікація фінансування бюджету за типом кредитора

Таблиця 1.2 - Класифікація фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання

2. Бюджетна класифікація видатків. Методи і види фінансування із бюджету

Згідно із функціями, які виконує держава, видатки бюджетів поділяються на 10 категорій: видатки на здійснення загальнодержавних функцій - на вищі органи державного управління, органи місцевої влади та місцевого самоврядування; фінансову та фіскальну діяльність, зовнішньополітичну діяльність, на інші загальні функції державного управління; фундаментальні дослідження; проведення виборів та референдумів; обслуговування боргу (внутрішнього і зовнішнього); видатки на оборону: військову оборону, цивільну оборону, військову допомогу зарубіжним країнам, військову освіту, дослідження і розробки у сфері оборони; видатки на громадський порядок, безпеку та судову владу: діяльність із забезпечення громадського порядку, боротьба зі злочинністю та охорона державного кордону; протипожежний захист та рятування; судова влада; кримінально-виконавча система та виправні заходи; діяльність у сфері безпеки держави, нагляд за додержанням законів та представницькі функції в суді; дослідження і розробки у сфері громадського порядку; видатки на економічну діяльність держави: на сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство; паливно-енергетичний комплекс; іншу промисловість та будівництво; транспорт; зв'язок, телекомунікації та інформатику; інші галузі економіки; дослідження і розробки в галузях економіки; видатки на охорону навколишнього природного середовища: запобігання та ліквідація забруднення навколишнього природного середовища, охорона та раціональне використання природних ресурсів, утилізація відходів, збереження природно-заповідного фонду; видатки на житлово-комунальне господарство: на житлове господарство; на комунальне господарство; іншу діяльність у сфері житлово-комунального господарства; видатки на духовний та фізичний розвиток: на фізичну культуру і спорт; культуру та мистецтво (театри, художні колективи, концертні і циркові організації, кінематографія, творчі (спілки, бібліотеки, музеї і виставки, заповідники, клубні заходи); засоби масової інформації; видатки на охорону здоров'я; поліклініки й амбулаторії, швидку та невідкладну допомогу; лікарні та санаторно-курортні заклади; санітарно-профілактичні та протиепідемічні заходи і заклади; інша діяльність у сфері охорони здоров'я (будинки дитини, станції переливання крові); видатки на освіту: на дошкільну освіту, загальну середню освіту (загальноосвітні навчальні заклади, загальноосвітні спеціалізовані школи-інтернати); професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; позашкільну освіту та заходи із позашкільної роботи з дітьми; матеріальне забезпечення навчальних закладів; видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення: на соціальний захист на випадок непрацездатності, соціальний захист пенсіонерів, ветеранів війни та праці; соціальний захист сім'ї, дітей та молоді; соціальний захист безробітних та інших категорій населення [4, с. 110].

За економічними ознаками видатки бюджетів поділяються на поточні і капітальні. Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними (односторонніми). Категорія видатків не включає платежів у рахунок погашення державного боргу, які класифікуються як фінансування.

Поточні видатки поділяються на такі категорії: видатки на товари і послуги; виплата процентів за зобов'язаннями; субсидії і поточні трансфертні виплати.

Категорія видатків на товари та послуги об'єднує видатки на: оплату праці працівників бюджетних установ: заробітну плату за встановленими окладами, ставками або розцінками всіх штатних працівників, оплату праці за трудовими угодами, встановлених надбавок, премії, матеріальну допомогу, грошове утримання військовослужбовців, виплати з тимчасової непрацездатності; нарахування на заробітну плату: нарахування бюджетних установ на фонд оплати праці; придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки: закупівля матеріалів, канцелярського приладдя, предметів для поточних господарських потреб та потреб, безпосередньо пов'язаних з профілем діяльності установи чи організації, устаткування вартістю до 500 гривень за одиницю (комплект), а також харчових продуктів, медикаментів та перев'язувальних засобів; довідкових, офіційних та періодичних видань. Сюди також включаються витрати на товари, що надаються працівникам безплатно або за зниженими цінами, включаючи державні закупівлі продовольства та обмундирування для збройних сил, а також видатки на придбання товарів і послуг, що надаються безплатно або за зниженими цінами як у звичайному порядку, так і за особливих обставин, наприклад, після стихійного лиха; видатки на відрядження: на оплату проїзду, добових, квартирних під час службових відряджень, оплату підйомних, проїзду, сесійних виїздів народних суддів, відряджень на курси і в навчальні заклади, на сесії, семінари, наради, конференції, а також надбавки до заробітної плати, що виплачуються окремим категоріям працівників замість компенсації видатків на відрядження; матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення: придбання товарів військового призначення, військової техніки, військове будівництво (крім будівництва житла та об'єктів соціально-культурного й побутового призначення; видатки на бойову підготовку та ін.); видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв: оплата теплопостачання, водопостачання і водовідведення, електроенергії, природного газу, оплата інших комунальних послуг (утримання в чистоті будівель, дворів, вивіз сміття, дезінфекція приміщень тощо); видатки на дослідження і розробки, державні програми: видатки, плановані на реалізацію програм, що передбачають оплату різноманітних послуг, наданих сторонніми установами та організаціями, в ціну яких входять витрати установи-надавача послуг (в т. ч. заробітна плата), але не вимагається розмежування цих витрат; оплата послуг підприємства, організації з виконання багатоцільових програм [2, с. 17].

До другої категорії поточних видатків належить виплата процентів (доходів) за зобов'язаннями. Під процентами розуміють платежі за користування грошовими позиками. Ці платежі відрізняються від виплати (погашення) основної суми боргу, яка класифікується як фінансування, а також від комісійних зборів, що виплачуються за сприяння в розміщенні боргових зобов'язань. Незважаючи на те, що сума процентів може накопичуватись постійно, її величина повинна відображатися на момент платежу. У випадках дисконтних цінних паперів, коли сума процента вираховується раніше, процент обчислюється як різниця між ціною емісії і ціною погашення цінного паперу, а реєстрація провадиться на момент фактичного погашення боргу банківським установам, у тому числі виплата процентів за позичками Національного банку України, виплата процентів комерційним банкам; за іншими внутрішніми позичками; виплати процентів за зовнішнім державним боргом.

Четверта категорія поточних видатків об'єднує всі невідплатні державні платежі, які не підлягають поверненню і передбачаються на поточні цілі. Таким чином виключаються капітальні трансферти, що надаються з метою фінансування видатків на придбання капітальних активів або збільшення фінансового капіталу отримувача.

Під субсидіями розуміють усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств [3, с. 70].

Трансфертні платежі є невідплатними і безповоротними і не являють собою придбання товарів чи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу. Трансферти населенню можуть надаватись як у готівковій формі, так і шляхом оплати рахунків. Трансферти населенню -- це поточні платежі фізичним особам, які передбачені для збільшення їх доходу. Подібні платежі можуть бути окремою надбавкою до бюджету певної сім'ї чи особи або компенсування певних видів витрат, наприклад, на харчування, комунальні послуги, оплату проїзду тощо. До цієї категорії також включаються допомоги інвалідам, багатодітним сім'ям, стипендії, пенсії, путівки на оздоровлення.

Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) -- це поточні платежі юридичним особам, які включають субсидії державним підприємствам, субсидії установам та організаціям, субсидії підприємствам і організаціям сільського господарства, субсидії на відшкодування збитків підприємств, державну підтримку підприємств, приріст обігових коштів, інші субсидії.

До поточних трансфертів належить також виплата пенсій і допомоги, виплата стипендій та ін. (оплату безоплатно наданих квартир і комунальних послуг); додаткові виплати населенню на покриття витрат на придбання твердого палива та скрапленого газу; з оплати житлово-комунальних послуг; повернення заощаджень громадян та інші виплати.

Поточні трансферти за кордон включають в себе невідплатні, безповоротні платежі іншим країнам, міжнародним організаціям, наднаціональним органам, некомерційним зарубіжним закладам; членські внески до міжнародних організацій [4, с. 112].

Під капітальними видатками розуміють платежі з метою придбання капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, землі, нематеріальних активів, або невідплатні платежі, що передаються отримувачам з метою придбання ними подібних активів, компенсації втрат, пов'язаних з руйнуванням чи ушкодженням основних фондів. Вони поділяються на 4 групи: 1) придбання основного капіталу; 2) створення державних запасів; 3) придбання землі і нематеріальних активів; 4) капітальні трансферти.

Висновки

Отже, видатки бюджету - це економічні відносини, що виникають з приводу розподілу коштів бюджетного фонду держави.

Формою прояву цих відносин є конкретні види видатків, кожний з яких може бути охарактеризований з кількісної і якісної сторони. Якісна характеристика дає змогу установити економічну природу і суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків, а кількісна - їх величину.

Витратна частина бюджету вирізняється різноманітністю, але в більшості країн призначена для фінансування загальнодержавних програм (інвестиційні, економічні, розвитку виробничої і соціальної інфраструктури та ін.). Бюджетні асигнування направляються у вигляді субсидій, кредитів, державних гарантій і поручительств для фінансової підтримки фермерських господарств, малих підприємств, житлового господарства тощо. Бюджет відіграє також важливу роль в соціальному захисті громадян, розвитку невиробничої сфери. Частину бюджетних коштів держава направляє на оборону, утримання правоохоронних органів, апарату управління та ін.

Витрачанню бюджетних ресурсів конкретними розпорядниками передує етап виділення відповідних коштів, або інакше бюджетне фінансування - тобто, надання грошових коштів юридичним і фізичним особам на проведення заходів, передбачених бюджетом. Бюджетне фінансування базується на відповідних принципах і характеризується специфічними формам надання бюджетних асигнувань.

Форми бюджетного фінансування у подальшому повинні удосконалюватись, аби повніше відповідати потребам розвитку ринкової економіки. Для України особливо актуальним є перехід від принципу утримання бюджетних установ до програмно-цільового підходу у використанні бюджетних коштів.

Список використаних джерел