10

Вступ

Ринок цінних паперів в економічній літературі часто зводиться до технічного визначення ринку як сукупності інститутів або до характеристики його як “системи економічних відносин”. “Ринок цінних паперів (фондовий ринок) є система економічних відносин між тими, хто випускає і продає цінні папери, і тими, хто їх купує і стає їхніми власниками”. “Ринок - це обмін, організований за законами товарного виробництва і обігу, сукупність відносин товарного обміну” (ринок цінних паперів - це обмін із приводу товару “цінні папери”).

Особливістю поняття “ринок цінних паперів” є те, що цей ринок дійсно, з одного боку, являє собою систему економічних відносин із приводу обміну, у центрі якого знаходиться товар “цінні папери”, що є дублікатом прав на різного роду ресурси. Зокрема, форма товару “цінні папери” є однією з форм, у які поміщений позичковий капітал, і, відповідно, обіг цінних паперів є однією з форм руху позичкового капіталу і відтворення економічних відносин, зв'язаних з цим рухом.

З іншого боку, у діловому обігу під ринком цінних паперів розуміється система інститутів, з яких він складається (учасники обміну - емітенти й інвестори, брокери - дилери, що є посередниками в обміні, інституціонально організовані ринки (фондові біржі, позабіржові торгові системи), ринкова інфраструктура (депозитарії, реєстратори, розрахунково-клірингові організації), механізм взаємодії між ними (технології ринку) і, нарешті, сам товар - цінні папери.

1. Біржовий ринок цінних паперів в Україні

Біржа фондова (далі -- ФБ) -- це організований ринок, де власники цінних паперів здійснюють через членів ФБ, які виступають як посередники, угоди купівлі-продажу. Ціни на ці цінні папери визначаються пропозицією і попитом на них, а сам процес купівлі-продажу регламентований правилами та нормами. Отже, фондові біржі -- це спеціалізовані установи, які створюють умови для постійно діючої централізованої торгівлі цінними паперами шляхом об'єднання попиту, пропозицій на них, надання місця, системи і засобів як для первинного розміщення, так і для вторинного обігу цінних паперів. Вони мають працювати за єдиними правилами та за єдиною технологією електронного обігу цінних паперів, визначеними Національною фондовою біржею. Членом фондової біржі може стати будь-який посередник на ринку цінних паперів, який дотримується і виконує вимоги, встановлені статусом і правилами цієї біржі [3, с. 54].

Цінні папери, допущені до котирування на фондовій біржі, повинні обслуговуватися системою Національного депозитарію.

Держава контролюватиме наскільки чесними і справедливими є правила фондових бірж та процедур лістингу для учасників фондового ринку, відповідність засобів організації і підтримки торгівлі меті ефективного розкриття цін на цінні папери, сприятиме уніфікації біржових правил. Держава через фондові біржі може здійснювати розміщення державних цінних паперів.

На етапі приватизації майна державних підприємств через фондові біржі може відбуватися первинне розміщення тієї частки акцій найбільших підприємств, що реалізується за грошові кошти, для визначення через котирування ринкової вартості акцій.

Біржа -- це некомерційна ринкова структура або частка організованого, регулярно діючого ринку товарів та послуг у рамках якого здійснюється ряд операцій (перерозподіл капіталу, товарів та інших фондових цінностей). Історія бірж нараховує майже п'ять століть, хоча окремі фахівці стверджують, що перша біржа в Японії існувала в першому столітті до нашої ери.

Перша біржа міжнародного рівня була створена в Антверпені 1531 року. Вона мала власне приміщення, над входом до якого було написано: «для торгових людей усіх народів і мов». Характерною ознакою Амстердамської біржі було те, що вона була товарною та фондовою одночасно (створена в 1602 році). На ній здійснювалась торгівля акціями голландської Вест-Індійської компанії. Лондонська фондова біржа виникла в XVII ст., Нью-Йоркська -- в 1792 році. В 1703 році з'явилася перша біржа в Російській імперії (Санкт-Петербург), в 1763 році -- перша біржа в Україні (Одеса) [2, с. 62].

Зміст поняття «фондова біржа» в історичному плані зазнавав постійних змін. На перших порах фондовими біржами називалися спеціальні місця, де збиралися продавці та покупці цінних паперів і здійснювались угоди купівлі-продажу. Для обох сторін було зручно зустрічатися в певному місці, знаючи про те, що там вони зможуть знайти партнерів по угоді.

Надалі фондові біржі стали перетворюватися в заклади, що спеціалізувалися на наданні послуг в організації та матеріальному забезпеченні торгівлі цінними паперами. Це вплинуло на способи укладання та здійснення угод купівлі-продажу, які стали укладатися в конкретні дати і час. Стали більш чітко визначатися коло учасників біржової торгівлі та перелік цінних паперів, на купівлю-продажу яких дозволялося укладати угоди на біржі.

Поступово головними учасниками цих акцій стали посередники. До емітентів, котрі бажали, щоб їхні цінні папери котирувалися на біржі, ставилися все більш високі вимоги щодо розмірів статутних фондів, загальної кількості цінних паперів, фінансової та господарської спроможності тощо.

Отже, фондові біржі із закладів, що забезпечували, головним чином, матеріально-технічне обслуговування торгівлі цінними паперами, поступово перетворювалися в заклади, які дозволяють здійснювати торги певним посередникам і спеціалістам з певними цінними паперами і в певний час на основі встановлених біржею правил укладання та виконання угод. Отже, однією з функцій фондових бірж стає функція впорядкування процесу біржової торгівлі цінними паперами. Фондові біржі стали перетворюватися в інститути, які регулюють порядок допуску цінних паперів до котирування на біржі, до участі в торгах, укладання та виконання угод [6, с. 139].

Комп'ютеризація біржової торгівлі зробила фондові біржі ще більш досконалим інструментом регулювання ринку цінних паперів. Поступово еволюційний розвиток фондових бірж з «місць» торгівлі в «заклади» вступив у наступну (сучасну) фазу -- перетворення цих бірж із «закладів» у складні, організаційно оформлені та добре оснащені комп'ютерними засобами «системи» торгівлі цінними паперами. Це відбувалося так:

змінюються способи здійснення торгівлі цінними паперами на фондових біржах (традиційні аукціони «з голосу» стали доповнюватися електронними торгами);

у ряді випадків (на Паризькій і Копенгагенській фондових біржах) учасники торгівлі (брокери) отримали можливість укладати угоди з цінними паперами, які котирувалися на біржах, перебуваючи за межами фондової біржі;

деякі фондових біржі почали здійснювати не одну, а кілька котировок цінних паперів (різні режими допуску цінних паперів до обігу -- оцінка якості, надійності та перспективності цінних паперів);

різко зросло значення інформаційних чинників (рівні можливості доступу учасників біржової торгівлі до інформації);

моральні чинники почали відігравати велику роль (порядність, доброзичливість, добросовісність, товариськість тощо).

Отже, вивчення розвитку фондових бірж дає змогу перейти безпосередньо до вивчення умов створення і функціонування фондової біржі.

Фондова біржа є, по суті, організаційним ринком цінних паперів, який функціонує на підставі офіційно зареєстрованих правил ведення торгівлі, за якими угоди щодо розміщення та купівлі-продажу цінних паперів або їх похідних здійснюються обмеженою кількістю біржових посередників.

2. Позабіржовий ринок цінних паперів

З метою максимального розвитку фондового ринку в інтересах інвесторів та емітентів окремих регіонів, сприяння залученню фінансових ресурсів для підприємств, створення сприятливих умов для розвитку технологій та виробництв, диверсифікації напрямів підприємницької діяльності в регіонах, створення фондової інфраструктури, здатної в процесі роздержавлення у короткі терміни реформувати власність у напрямі залучення інвесторів, необхідно, щоб поряд з біржовим ринком цінних паперів розвивався і цивілізований позабіржовий ринок. На позабіржовому ринку цінних паперів утворюються торговельно-інформаційні системи установ, створених на певних умовах саморегулюючими організаціями чи посередниками для організованого продажу цінних паперів, метою яких є впорядкування цього ринку, підвищення його ефективності та прозорості. Ці торговельно-інформаційні системи для організації своєї діяльності можуть використовувати потужності інших торговельних систем, зокрема, й товарних бірж [1, с. 35].

Позабіржовий ринок сприяє розвитку послуг інвестиційного консультування і управління портфелями цінних паперів, що наближає фондовий ринок до дрібного інвестора та його інтересів, забезпечуючи його динамічне зростання.

В Україні організаційно оформлений позабіржовий ринок почав формуватися у 1996 році. Нині існує кілька об'єднань професійних учасників ринку цінних паперів, які прагнуть до створення позабіржової системи торгівлі цінними паперами на базі комп'ютерних технологій. Одне з таких об'єднань -- асоціація «Позабіржова фондова торговельна система» (ПФТС). З 1-го липня 1996 р. через свою електронну торговельно-інформаційну систему почала здійснювати торги цінними паперами.

На вторинному позабіржовому ринку, як правило, здійснюється торгівля цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондових біржах, однак, в окремих випадках на ньому можуть укладатися угоди купівлі-продажу цінних паперів, які котируються на біржах. В останньому випадку учасники угод повинні повідомляти фондові біржі про здійснення ними цих угод.

Асоціацію «Позабіржова фондова торговельна система» зареєстровано в Україні 23 лютого 1996 року. 15 березня цього ж року за рішенням загальних зборів першими членами асоціації стали 16 вітчизняних фірм. На 1 вересня 1997 року ПФТС вже об'єднувала 133 торгівці цінними паперами. Серед них -- 26 комерційних банків України, ряд інвестиційних компаній та брокерських контор, а також представництво в Україні міжнародного корпоративного та інвестиційного банку CS FIRST BOSTON. ПФТС було створене спільними зусиллями асоціації за участю компанії RPMG/BARENTS GROUP LLC та агенції з міжнародного розвитку США [5, с. 73].

Але вже до середини 1998 року членами Асоціації ПФТС були 265 компаній з 17 областей України. Порівнюючи з кінцем 1997 року число учасників ПФТС зросло на 37 відсотків. Серед членів позабіржової фондової торговельної системи 27 відсотків складають банки.

У квітні 1998 року Україну включено в систему індексів IFC Frontier (граничний). Дані для вирахування індексу ґрунтувалися на результатах торгівлі в ПФТС. До індексу ввійшли 17 підприємств НПЗ «Галичина», «Центренерго», «Дніпроенерго», «Дніпрообленерго», «Донбасенерго», «Харцизький трубний завод», «Київенерго», «Київобленерго», «Маріупольський металургійний завод», «Нікопольський завод феросплавів», «Нижньодніпровський трубопрокатний завод», «Росава», концерн «Стірол», «Сумське НВО ім. Фрунзе», «Укрнафта», «Захід-енерго», «Запорізький автозавод».

Структура фінансових інструментів характеризується значним переважанням акцій, і хоча їх частка в обсязі торгівлі поступово зменшується, операціям з цими цінними паперами на ПФТС належить значна роль. Водночас поступово зростає частка державних облігацій. Зростання обсягів торгівлі на ПФТС супроводжувалось підвищенням ліквідності ринку цінних паперів, розширенням регіональної структури учасників і збільшенням числа компаній у лістингу. Визнання ж фондового ринку України Міжнародною фінансовою корпорацією на основі системи ПФТС відкрило додаткові перспективи для залучення іноземного капіталу на вітчизняний ринок цінних паперів.

Українська позабіржова фондова торговельна система підтримує торгівлю цінними паперами в режимі реального часу, виводячи на дисплей користувачів цінове та кількісне котирування цінних паперів, інформацію про ціну та обсяг виконаних угод. Діяльність асоціації та торговельної системи регулюється: статутом асоціації, торговими правилами, положенням про доступ до позабіржової фондової торговельної системи, положенням про лістинг, дисциплінарним кодексом, арбітражним кодексом, кодексом професійної відповідальності [4, с. 98].

Для того щоб брати участь у торгах ПФТС обов'язково потрібно бути членом асоціації, хоча це, в свою чергу, не означає автоматичного допуску до торгів. До вимог допуску до ПФТС у торговому режимі можна віднести: виконання членом ПФТС своїх членських обов'язків; підтримання ефективного капіталу в розмірі, еквівалентному 25 тисяч доларів США; наявність у своєму штаті не менше двох сертифікованих уповноважених осіб; укладення угоди з Технічним центром ПФТС; інші вимоги.

Періодом становлення Позабіржової фондової торговельної системи стали 1997--1998 роки. Обсяг торгів на ПФТС зріс з 3,1 млн грн у 1996 році до 350,5 млн грн у 1997 році, що становило 46 відсотків від загального обсягу торгів на організованих ринках. За 1998 рік аналогічний показник становив понад 450 млн грн. 10 червня 1997 року Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку видала Технічному центру ПФТС ліцензію торговельно-інформаційної системи № 1. Таким чином, ПФТС стала єдиною в Україні ліцензованою позабіржовою системою, її діяльність як торговельно-інформаційної системи регламентована відповідним Положенням про організаційно оформлені торговельно-інформаційні системи.

Призначення торговельно-інформаційної системи полягає у забезпеченні зацікавлених осіб достовірною інформацією; інформуванні учасників TIC про кон'юнктуру, що склалася на позабіржовому ринку; забезпечення оприлюднення інформації про котирування та операції з цінними паперами; забезпечення умов для здійснення купівлі-продажу цінних паперів через ЕТІМ; захист учасників TIC від можливих зловживань [3, с. 57].

Завдання торговельно-інформаційної системи полягають у: розробленні та запровадженні єдиних правил здійснення операцій з цінними паперами і вимог до учасників TIC; створення механізму вирішення суперечних питань між учасниками та учасниками і клієнтами; контроль за дотриманням учасниками TIC вимог законодавства, правил і вимог TIC; захист клієнтів і учасників TIC від зловживань та правопорушень під час здійснення угод.

Таким чином, в Україні поступово завершився процес формування інституту офіційних котирувань цінних паперів.

Висновки

Біржа -- це некомерційна ринкова структура або частка організованого, регулярно діючого ринку товарів та послуг у рамках якого здійснюється ряд операцій (перерозподіл капіталу, товарів та інших фондових цінностей). Історія бірж нараховує майже п'ять століть, хоча окремі фахівці стверджують, що перша біржа в Японії існувала в першому столітті до нашої ери.

Біржа фондова (далі -- ФБ) -- це організований ринок, де власники цінних паперів здійснюють через членів ФБ, які виступають як посередники, угоди купівлі-продажу. Ціни на ці цінні папери визначаються пропозицією і попитом на них, а сам процес купівлі-продажу регламентований правилами та нормами.

В Україні організаційно оформлений позабіржовий ринок почав формуватися у 1996 році. Нині існує кілька об'єднань професійних учасників ринку цінних паперів, які прагнуть до створення позабіржової системи торгівлі цінними паперами на базі комп'ютерних технологій. Одне з таких об'єднань -- асоціація «Позабіржова фондова торговельна система» (ПФТС). З 1-го липня 1996 р. через свою електронну торговельно-інформаційну систему почала здійснювати торги цінними паперами.

Українська позабіржова фондова торговельна система підтримує торгівлю цінними паперами в режимі реального часу, виводячи на дисплей користувачів цінове та кількісне котирування цінних паперів, інформацію про ціну та обсяг виконаних угод. Діяльність асоціації та торговельної системи регулюється: статутом асоціації, торговими правилами, положенням про доступ до позабіржової фондової торговельної системи, положенням про лістинг, дисциплінарним кодексом, арбітражним кодексом, кодексом професійної відповідальності.

Список використаних джерел

Дудяк Р. П., Бугіль С.Я. Організація біржової діяльності: основи теорії і практикум. -- Л.: Новий Світ-2000, 2003. -- 360с.

Крамаренко В.І., Холод Б.І., Воробйов Ю.Н., Дудар А.П., Кантур С.Ф. Біржова діяльність. -- К.: ЦУЛ, 2003. -- 261с.

Обритько Б.А. Менеджмент посередницької та біржової діяльності. -- К.: МАУП, 2003. -- 269с.

Савченко В.Д. Організація біржової діяльності. -- Х., 2004. -- 462с.

Солодкий М.О. Біржовий ринок. -- К.: Джерела М, 2002. -- 336с.

Сохацька О.М. Біржова справа. -- Т.: Карт-бланш, 2003. -- 602с.