Механізми активізації залучення прямих іноземних інвестицій в економіку країни

1. Умови активізації залучення інвестицій

З метою створення належних умов для ефективного залучення іноземного капіталу в економіку України та збільшення його обсягів значна увага приділяється питанням удосконалення законодавчої та нормативної бази щодо державного регулювання процесів іноземного інвестування. Важливою умовою формування в Україні інвестиційного клімату є створення стабільного і сприятливого для економіки держави та іноземних інвесторів законодавства. Слід зазначити, що законодавчі акти, спрямовані на залучення іноземних інвестицій, передбачають не лише створення пільгових умов для інвесторів. Основне завдання законодавства полягає у встановленні та гарантуванні інвесторам умов, можливостей, прав, обов'язків і відповідальності у процесі вкладення капіталу та його використання. Законодавство з іноземних інвестицій умовно можна поділити на два напрями: гарантування здійснення інвестиційної діяльності та стимулювання залучення інвестицій.

В Україні практично створено основи законодавчої бази, яка регулює діяльність іноземних інвесторів. На сьогодні базовим законодавчим актом, який визначає особливості питань іноземного інвестування, є Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.08.2006 року N 93/06-ВР. Цей Закон відмінив дію Закону України "Про іноземні інвестиції" від 1096 N 2198-XII, Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" від 20.05.99 N 55-93 та Закону України "Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні" від 17.12.98 N 3744-XII, але в ньому були збережені у повному обсязі державні гарантії захисту іноземних інвестицій, що надавалися іноземним інвесторам на території України у відповідності з цими законодавчими актами.

Зокрема, іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів в разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. При цьому іноземному інвестору потенційно гарантується адекватна і ефективна компенсація. Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або не належного виконання державними органами України чи посадовими особами передбачених законодавством обов`язків щодо іноземного інвестора.

В разі припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестиції в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Якщо в подальшому спеціальним законодавством про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені вищезазначеним Законом, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством, на вимогу іноземного інвестора, застосовуються гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені Законом України "Про режим іноземного інвестування".

Законом України "Про режим іноземного інвестування" для іноземних інвесторів в Україні встановлено національний режим, тобто надані рівні умови діяльності із вітчизняними інвесторами.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України. При цьому, іноземні інвестори самі визначають найбільш прийнятну для них форму здійснення інвестицій: шляхом створення юридичної особи, що повністю належить іноземному інвестору, чи за їх частковою участю, або на підставі договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність, укладених з українськими підприємствами.

Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності є міждержавні Угоди "Про сприяння та взаємний захист інвестицій". Такі Угоди є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям і захисту її на території іншої держави. Вони підписані більш ніж із 50 країнами світу. Ціла низка проектів угод знаходиться в стадії узгодження.

На міждержавному рiвнi велике значення має iнвестицiйна привабливість економіки України як сукупність передумов, процесів i результатів підприємницької дiяльностi. Складники цієї привабливості:

* Низькі стартові умови органiзацiї виробництва. Наприклад, гiршi умови для виробництва можуть бути для інвестора позитивним свідченням, що вкладені ним iнвестицiї у поліпшення умов виробництва (зниження рівня матерiало-, енерго-, фондомiсткостi, підвищення продуктивності праці) забезпечать конкурентоспроможність;

* Низькі стартові умови для модернізації і нарощування виробництва. Наприклад, неефективна структура підприємств, низький рівень їхньої окупності, високий рівень зношеності основних фондів та ін. можуть бути для інвестора позитивним свідченням того, що кошти, вкладені в модернiзацiю, технiко-технологiчне оновлення підприємств, неодмінно забезпечать їхню вищу конкурентоспроможність;

* Низькі рiвнi цін, тарифів, заробітної плати, частки ресурсів у собiвартостi продукції, можливість підвищення ефективного виробництва, зменшення собiвартостi продукції. Зрозуміло, iнвесторовi вигiднiше за інших рівних умов працювати в країні, де основні складники виробництва дешевші;

* Великі можливості отримання високих фінансових результатів. Зрозуміло, високий рівень рентабельності виробництва у тій чи iншiй галузі в країні інвестування може сприяти підвищенню конкурентоспроможності бізнесу інвестора в цій галузі.

З усіма цими складниками економіка України має дуже привабливі умови: дешеві ресурси, можливість знижувати їхню частку споживання та ефективність використання, можливість модернізувати, технічно та технологічно оновлювати виробництво, реорганізовувати підприємства, підвищувати рівень iнновацiйностi, оновлення основних фондів та ін. Хто перший це робить, той має перші позицiї конкурентоспроможності. Найбiльшi шанси для цього мають iноземнi інвестори, які володіють достатнім для таких заходів капіталом. Великий iнвестицiйний потенціал за окресленими факторами має бiльшiсть галузей економіки.

Водночас, можна навести тут т.зв «зелену книгу», у якій зокрема викладене чітке пояснення проблем, з якими стикаються іноземні компанії, що намагаються заснувати свої представництва в Україні, а також Україна, коли вона намагається заохотити залучення таких інвестицій до економіки країни. Ці проблеми можна узагальнити таким чином:

* Маркетинг України (на загальнодержавному та місцевому рівні) як країни з привабливим інвестиційним середовищем.

* Конкуренція з боку інших країн, таких як Росія, Угорщина, Китай

* Перешкоди на рівні центрального уряду:

§ складні та мінливі режими оподаткування, ПДВ та ін.;

§ складні процедури отримання ліцензій, права власності на землю та ін.;

§ неспроможність запровадити стимули для залучення інвестицій і мінливість систем заохочення.

* Перешкоди у правовій структурі (упередженість під час судових розглядів та ін.).

* Перешкоди на регіональному / місцевому рівні:

§ недорозвинена інфраструктура;

§ негативне ставлення чиновників, низький рівень кваліфікації та ін.;

§ надлишкова та іноді корумпована бюрократія.

Узагальнюючи вищезазначене, можна виділити привабливі для інвесторів рисами східноєвропейських економік:

- дешеву, але кваліфіковану робочу силу;

- довгостроковий потенціал ринку;

- наявність багатих природних ресурсів;

- наближеність до ринку Європейського Союзу.

Враховуючи деградацію науки і освіти в Україні, постійний відплив найбільш кваліфікованих кадрів за кордон та значний рівень витрат на користування природними ресурсами, в найближчій перспективі іноземних інвесторів можуть приваблювати лише потенціал українського внутрішнього ринку та вигідне географічне розташування України. Останній чинник нині використовується незадовільно, про що свідчить різке скорочення частки провідного європейського інвестора - Німеччини. Інша проблема, яка перешкоджає динамічному надходженню в Україну європейських інвестицій - конкуренція за залучення інвестицій з боку центральноєвропейських країн (Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, країн Балтії). Усі вони розташовані ближче до Європейського Союзу, визначаються “географічним і культурним спорідненням”. Очевидно, що ці переваги центральноєвропейських країн над Україною є факторними, і їхня нейтралізація можлива лише за умови створення більш сприятливого інвестиційного клімату.

З іншого боку, те ж географічне і культурне споріднення є факторною перевагою України в залученні інвестицій з Російської Федерації - як у виробництво експортної продукції, так і продукції для її внутрішнього споживання.

За результатами опитування, проведеного фахівцями консорціуму Flemings/SARS серед інституційних, підприємницьких інвесторів та ТНК, які здійснили чи планують здійснювати інвестиції в Україну, мотив пошуку нових ринків є домінуючим стимулом для ПІІ в Україні і набагато випереджає інші можливі мотиви, зокрема - досягнення більш високої ефективності та пошук додаткових ресурсів (Таблиця 1). Переважання в Україні інвестиційної діяльності, спрямованої на пошук ринків збуту, підтверджується й результатами досліджень Німецької консультативної групи.

Таблиця 1Оцінка мотивів іноземних інвесторів щодо інвестування в Україну

Ранг	Мотив	Середня відповідь*
1	Пошук ринків збуту	1,05
2	Пошук ресурсів	2,27
3	Пошук ефективності	2,53

* Відповіді оцінювалися за трибальною шкалою: “1” - основна причина, “2”-другорядна причина, “3” - не є причиною.

Дослідженнями консорціуму Flemings/SARS також встановлено, що чинник поліпшення конкурентоспроможності шляхом збільшення виходу на ринки розвинених країн з продукцією, виробленою з дешевих ресурсів, набагато істотніший для ПІІ, вкладених в Україну транснаціональними корпораціями (1,91 проти 2,53 загалом). Оцінка мотиву використання наявних виробничих потужностей (2,32) засвідчила вкрай слабкий інтерес інвесторів до наявних в Україні основних фондів. Це дозволяє зробити досить негативний прогноз щодо перспектив приватизації держмайна іноземним інвесторам.

Слід спеціально наголосити на тому, що концерном Fleming/SARS не було залучено до опитування дійсних і потенційних інвесторів з Російської Федерації та держав-членів СНД. Як було показано вище, поведінці інвесторів з цих країн притаманні дещо інші орієнтири та підходи.

Західні експерти умови перебування в Україні оцінюють в основному доброзичливо, однак, по деяких позиціях досить критично: 81% експертів позитивно оцінили відношення до них місцевого населення, 70% - рівень культури в публічних місцях. Більше половини опитаних (53%) задоволені рівнем цін в Україні, а 40% - якістю товарів. У той же час негативно характеризується поводження чиновників (80% опитаних), рівень українського сервісу (75%), якість засобів масової інформації (71%), зовнішній вигляд вулиць, стан комунального господарства (64%), система транспортного забезпечення і зв'язку (63%).

Серед групи чинників, що негативно вплинули на імідж України, насамперед, відзначили проблеми, які виникли в іноземних інвесторів (50%). На їхню думку, вплив України на міжнародних ринках кредитів і інвестицій мінімальний (так вважають 94% опитаних).

Відповідно до рейтингу журналу Central European Economic Review, Україна, займаючи 15 місце з 27 постсоціалістичних країн за рівнем політичної стабільності, знаходиться лише на 21 місці по показниках інвестиційного клімату й етиці бізнесу.

2. Сприяння залученню інвестицій та пріоритети їх заохочення

Інвестори, які прагнуть вкласти свій капітал в українську економіку з метою здобуття конкурентних переваг у світовому вимірі, переважно зацікавлені в створенні сприятливих умов для розвитку національного товаровиробництва, оскільки їхні технологічні процеси, як правило, передбачатимуть тісну співпрацю з українськими підприємствами різних галузей економіки. В той же час, реалізація їхньої продукції відбуватиметься здебільшого на світовому ринку, отже, українські підприємства навряд чи розглядатимуться цими інвесторами як конкурентні.

На думку експертів компанії, першочерговими пріоритетами державної політики мають стати:

- лібералізація ділової активності та дерегуляція підприємницької діяльності;

- створення стабільного та передбачуваного правового середовища;

- покращення корпоративного та державного управління, подолання корупції.

За даними дослідження, вживши необхідних заходів щодо вдосконалення інвестиційного та підприємницького середовища та створивши умови, за яких ПІІ зможуть ефективно працювати в країні, Україна повинна була до 2010 року довести їхній щорічний приплив до 3,4 млрд. доларів за базовим і до 6,4 млрд. доларів - за оптимістичним сценаріями. Можна вважати ці орієнтири дійсними і дотепер.

Таким чином, існує нагальна потреба здійснення суттєвих зрушень у стосунках з потенційними та діючими іноземними інвесторами, які забезпечили б, нарешті, підпорядкування іноземних інвестицій потребам структурної перебудови економіки та прискореного економічного зростання. Проте активізація іноземного інвестування може розглядатися лише як наслідок пожвавлення економіки, але не як його причина. Відповідно, для залучення іноземних інвестицій необхідно, перш за все, вирішити проблеми макроекономічної стабілізації та активізувати дію всіх важелів економічного стимулювання інвестиційної діяльності, безвідносно до національної належності інвестицій.

Найбільш перспективним стратегічним шляхом розвитку економіки України вважається технологічна модель, реалізована шляхом підтримки і стимулювання інноваційних “точок росту”. Проте сьогодні, на жаль, в Україні немає для цього фінансового, а тим більше соціального “запасу тривкості”. З огляду на дефіцит фінансових ресурсів, а також тривалий термін окупності більшості інноваційних проектів, пропонується інша модель вибору пріоритетів, що складається з двох етапів (вони можуть частково сполучатися):

1) Пріоритетне фінансування виробництва товарів народного споживання. Це, зокрема, дозволить завдяки швидкому обороту капіталу в цих галузях у короткий термін збільшити податкові надходження в бюджет і поступово створити матеріальну основу для подальшого фінансування структурної перебудови.

2) Пріоритетне фінансування розвитку виробничої інфраструктури (дорожнє господарство, транспорт, зв'язок), енергозберігаючих технологій і наукомісткого машинобудування, пов'язаного з авіакосмічною галуззю і військово-промисловим комплексом.

Вибір наведених інвестиційних напрямків ґрунтується на тому, що поки інноваційні “точки росту” не визначені, необхідно надати пріоритетне значення галузям, розвиток яких дозволить реалізувати факторні переваги і використовувати високотехнологічну складову наявного виробничого потенціалу.

Початок реалізації другого етапу можливий в міру виникнення вільних фінансових ресурсів. Виробництва, що не є пріоритетними і не пов'язані з пріоритетними технологічними ланцюжками, повинні функціонувати на загальних принципах, тобто, як правило, без особливої державної підтримки.

Потрібно переосмислити і роль держави в процесі зміни технологічних укладів. З огляду на прогресуючу рецесію традиційного технологічного укладу, що супроводжується драматичними соціальними і фінансовими витратами, держава повинна зосередитися на забезпеченні його безболісного згортання з одночасною організацією фінансового забезпечення впровадження нових технологій. Державна підтримка нового технологічного укладу повинна обмежитися розвитком інфраструктури, організацією конкурентного середовища і найбільш сприятливих умов для приватного бізнесу, спрямованого на впровадження найбільш перспективних технологій.

Наразі пріоритетні завдання в галузі інвестиційної діяльності, які визначено урядом, не можна вважати дієвими та перспективними. Так, на мою думку, не покращить стану справ в інвестиційній сфері введення в дію Податкового, Митного, Бюджетного, Земельного та Цивільного кодексів; прийняття нового механізму нарахування та використання амортизаційних нарахувань; створення технопарків, розвиток страхових та фондових ринків; впровадження системи спільного інвестування тощо. Приватизація, яка вже проводиться майже 10 років, не принесла очікуваних результатів, тому прискорення її темпів, або очікування її грошового розвитку, теж не змінить ситуацію на краще.

Не принесе очікуваних результатів задіяння інструментів вдосконалення механізму захисту прав інвесторів та заходів щодо забезпечення відкритості та прозорості процесу приватизації державного майна, із одночасним застосуванням процедур реструктуризації боргових зобов'язань підприємств, що приватизуються, перед бюджетами та державними цільовими фондами, оскільки суб'єкти господарювання майже усі без винятку неплатоспроможні. Також внаслідок подекуди присутньої неплатоспроможності навряд чи повною мірою спрацюють інститути спільного інвестування та запровадження механізму гарантії збереження вкладів населення.

Ключове завдання нової інвестиційної політики полягає в тому, щоб адаптувати сучасну модель інвестування до конкретних умов перехідного періоду, коли внутрішніх принципів самоорганізації ринкової економіки явно недостатньо для вирішення проблем, що виникають. Для цього потрібні:

1) Мобілізація позабюджетних джерел інвестиційного фінансування, за рахунок яких в розвинених країнах забезпечується основна частина капіталовкладень у народне господарство.

2) Удосконалення бюджетної інвестиційної політики.

Подальший розвиток економіки України потребує розробки виваженої стратегії залучення інвестицій. Вона має бути спрямована на залучення довгострокових прямих іноземних та вітчизняних інвестицій у стратегічно важливі галузі економіки.

Політика заохочення іноземних інвестицій має стати органічною складовою інвестиційної політики держави. Остання ж передбачає низку узгоджених рішень уряду з приводу реформування економічної політики держави, спрямованого на економічне зростання та досягнення необхідного рівня інвестиційної діяльності всіх підприємницьких структур, зокрема:

- вжиття дієвих заходів щодо розширення попиту на внутрішньому ринку як запоруки ефективності здійснення інвестиційних проектів. Розвиток внутрішнього ринку та його інфраструктури повинен також суттєво знизити стимули для спекулятивної діяльності;

- розробка чіткої, обґрунтованої державної стратегії залучення іноземних інвестицій;

- проведення структурної перебудови економіки;

- забезпечення стабільності законодавства у сфері інвестування та оподаткування;

- реформування податкової системи шляхом скорочення загальної кількості податків, зменшення ставок деяких з них та ліквідація економічно необґрунтованих пільг;

- забезпечення виваженої політики уряду та НБУ у грошово-кредитній сфері;

- забезпечення гарантій збереження права власності на об'єкти інвестування;

- проведення адміністративної реформи;

- зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів підприємництва;

- створення простих і прозорих механізмів реєстрації підприємств;

- стимулювання розвитку інститутів сучасної ринкової інфраструктури;

- усунення перешкод для репатріації прибутків іноземних інвесторів;

- запровадження амністії некримінальних "тіньових" капіталів, що позбавить їх необхідності здійснювати "псевдоімпорт капіталу", а державу - потреби створювати для цього додаткові пільгові умови;

- запровадження повного або значного звільнення від податків прибутку, що реінвестується;

- запровадження митних пільг та пільг щодо сплати ПДВ на конкретно визначений обмежений перелік товарів, які мають суто виробниче призначення або передбачені інвестиційним проектом;

- сприяння розвитку малих підприємств, в тому числі - на основі іноземних інвестицій, у галузях, визначених як пріоритетні, для полегшення входу в ринок, здобуття досвіду, необхідного для більш масштабного інвестування;

- стимулювання розвитку фондового ринку, кредитних, інвестиційних фондів та інших фінансових інститутів, що повинні забезпечити можливість корпоративного (спільного) фінансування інвестиційних проектів вітчизняними та зарубіжними інвесторами;

- забезпечення послідовності та прозорості державної стратегії і тактики економічної політики, формування інститутів гласного впливу підприємницьких структур на процес прийняття рішень;

- розробка регіональних програм залучення іноземного капіталу на підставі визначення пріоритетних напрямів розвитку регіону у поєднанні з регіональною політикою уряд;

- безумовне скасування пільг, які стосуються засобів нетарифного регулювання внутрішнього ринку, зокрема - системи стандартизації та сертифікації відповідності і безпеки продукції.

Політика повинна спиратися на створенні сприятливих умов для інвестиційної діяльності партнерів з-за кордону в економічному просторі України нарівні з українськими інвесторами, орієнтуватися на надання виважених преференцій довгостроковим інвестиційним проектам, які розраховані на подальше реінвестування частини одержаного прибутку і спрямовані у сфери економіки, визначені як пріоритетні. Одночасно потрібне сприяння підвищенню ефективності використання іноземних інвестицій, контролю за дотриманням інвестиційних зобов'язань, розробці інвестиційної політики з урахуванням інтересів потенційних інвесторів. Перспективною видається орієнтація на реімпорт “тіньових” капіталів, раніше вивезених з країни, на заохочення інвестицій до України представників української діаспори за кордоном. Слід створювати умови для розробки та реалізації спільних інвестиційних проектів на базі регіонального співробітництва разом з партнерами по СНД, ГУАМ, з країн Центральної та Південно-Східної Європи.

Як довела практика, запровадження пільгових умов для підприємств з іноземними інвестиціями фактично призвело до вивезення українських капіталів за кордон з наступним їхнім ввезенням під виглядом іноземних. Крім цього, як показав досвід країн Східної Європи та Росії, це веде до залучення значних обсягів спекулятивного капіталу. Оподаткування підприємств з іноземним капіталом повинне здійснюватись в національному режимі, тим більше що іноземні інвестори у переважній більшості вже мають досить значні переваги над вітчизняними - в доступі до кредитних ресурсів, технологій, досвіду управління тощо. Водночас, з огляду на вказану вище високу важливість іноземних інвестицій для перехідних економік, інвестиційна політика України повинна включати спеціальні заходи для цієї категорії інвестицій.

В якості спеціального заходу заохочення іноземних інвестицій можливе зниження рівня оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями у визначених пріоритетних галузях економіки при перевищенні інвестиціями певного розміру або виконанні завдань створення нових робочих місць, виконанні соціальних функцій, здійсненні інноваційної діяльності тощо.

З огляду на важливе значення, яке надається іноземними інвесторами проблемам особистої безпеки та безпеки ведення бізнесу, слід проголосити намір щодо рішучої декриміналізації економіки, забезпечення особистої безпеки підприємців та їхнього майна.

З метою створення адекватної політики щодо регулювання діяльності іноземних інвесторів в Україні слід насамперед визначити співвідношення інтересів конкретного інвестора та країни його базування з набором інтересів, що представляють країну-реципієнта та її суб'єктів господарювання, та визначити категорію "добросовісної інвестиції", за якої ці інтереси прагнуть до взаємного узгодження.

Зважаючи на численні перешкоди вкладання ПІІ в Україну, було проведено опитування інвесторів стосовно необхідних дій уряду, які найбільше сприятимуть залученню інвестицій. Саме тому до анкети увійшов блок питань щодо бажаних дій українського уряду, які б сприяли поліпшенню інвестиційної привабливості країни. Відповіді респондентів узагальнено у Таблиці 2.

Як свідчать результати опитування, найнагальнішими завданнями українського уряду інвестори вважають такі:

лібералізація руху капіталу, валютного ринку та зняття обмежень на репатріацію прибутків;

зняття обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях;

мінімізація бюрократичних обмежень;

* зниження податкових ставок і зменшення кількості податків.

Усі категорії інвесторів майже одностайно підтримують таку позицію. Проте можна спостерігати певну відмінність у позиціях ТНК та інших груп інвесторів. Якщо ТНК наголошують на лібералізації руху капіталу, валютного ринку та репатріації прибутків, а також на знятті обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях, то інші групи інвесторів найнагальнішими завданнями уряду вважають мінімізацію бюрократичних обмежень, зниження податкових ставок і зменшення кількості податків. Таку різницю в оцінках можна пояснити кращою спроможністю ТНК (порівняно з інвесторами-підприємцями та приватними інституційними інвесторами) обстоювати свої інтереси.

Таблиця 2 Оцінка результатів опитування респондентів-інвесторів

Захід	ТНК	Підприємці	Інституційні інвестори	МФО	Загалом
Лібералізація руху капіталу,
валютного ринку та зняття обмежень
на репатріацію прибутків	1,1	1,25	1,4	1	1,12
Зняття обмежень на частку іноземної
власності в українських компаніях	1,1	1,25	1,6	1	1,16
Мінімізація бюрократичних
обмежень	1,5	1	1,2	1	1,17
Зниження податкових ставок
і зменшення кількості податків	1,4	1	1,6	1	1,32
Зняття обмежень на доступ
до внутрішнього та зовнішніх ринків	1,5	1,5	2,2	2	1,78
Удосконалення системи контролю
за дотриманням контрактів	1,6	1,75	2	2	1,81
Запровадження рівних умов
діяльності національних та іноземних
інвесторів	2	1,5	1,8	2	1,92
Покращання матеріальної
інфраструктури	1,8	2,25	2,4	1,5	1,97
Збільшення торговельних бар'єрів
для імпорту	2,4	2,75	2,8	2,5	2,62

Примітка. Цифри означають середню оцінку важливості певних кроків (1 - "найнагальніший захід"; 3 - "не є пріоритетом").

ТНК та інвестори-підприємці, які були безпосередньо залучені до процесу виробництва і збуту, більше уваги приділяли питанням вільного доступу до ринків, оскільки нерідко саме цей чинник був для них головною перешкодою.

Дивним видається такий факт: тих заходів, що їх часто вважають потужними стимулами для ПІІ (рівні умови для національних та іноземних інвесторів, покращання інфраструктури, посилення бар'єрів для імпорту), інвестори не визнали пріоритетними для українського уряду. У цій групі другорядних завдань для уряду міжнародні фінансові організації та ТНК надають більшої ваги заходам щодо покращання інфраструктури. Інвестори-підприємці, які мають обмежені можливості захисту своїх прав, наголошують на потребі встановити однакові "правила гри" для українських та іноземних інвесторів.

Таблиця 3 Важливість стану приватизації для прийняття інвестиційних рішень

Ступінь важливості	Інвестори, %
	ТНК	Підприємці	Інституційні	МФО	Загалом
Дуже важливо	60	33	40	100	55
Важливо	30	67	60		40
Не важливо	10				5

Прийнято вважати, що приватизація позитивно позначається на розвитку національної економіки та провадженні бізнесу у країні. Цей вплив виявляється у підвищенні продуктивності, зменшенні неефективного державного втручання в економіку тощо. Іноземним інвесторам, які брали участь в опитуванні, було запропоновано вказати, як саме приватизація вплине на їхню інвестиційну діяльність в Україні. Відповіді респондентів узагальнено у табл. 4.

Таблиця 4 Сподіваний позитивний вплив приватизації за оцінками респондентів-інвесторів

Переваги від приватизації	Інвестори, %
	ТНК	Підприємці	Інституційні	МФО	Загалом
Поява нових можливостей придбання підприємств	13	67	80	50	44
Покращання ділового клімату	100	33	100	100	89

Важливість приватизації для появи нових можливостей придбання підприємств визнали більшість інституційних інвесторів та інвесторів-підприємців. Ці відповіді варто порівняти з попередніми висновками про те, що ТНК не покладалися і великою мірою не покладаються на приватизацію як на спосіб, що дає змогу увійти на український ринок. Таку позицію можуть зумовлювати і надто мала кількість привабливих з точки зору ТНК підприємств, де відбувається приватизація, і скептицизм ТНК щодо прозорості процесу приватизації.

Більшість респондентів вважають, що найважливішим наслідком приватизації, яка сприяє підвищенню ефективності, має бути поліпшення ділового клімату у країні.

Відповідно, інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, для реалізації яких інвестори претендують на одержання додаткових пільг та гарантій, мають бути представлені лише "добросовісними" інвестиціями і належати до встановлених державною стратегією пріоритетних сфер соціально-економічного розвитку, а саме:

- мати довгострокове спрямування, орієнтуватись на високий рівень реінвестування прибутку;

- сприяти створенню нових робочих місць на підприємствах, в які здійснюються інвестиції, і в економіці України загалом;

- передбачати високий ступінь використання сировини, комплектуючих, обладнання українського виробництва;

- орієнтуватися на раціональне використання сировинної бази України і зниження імпортозалежності;

- сприяти розвитку експортного потенціалу;

- сприяти технологічному та інноваційному розвитку країни, впровадженню сучасних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;

- сприяти розвитку українських торговельних марок і технологій;

- пом'якшувати міжгалузеві та міжрегіональні диспропорції внутрішніх ринків України.

Спеціальні заходи щодо стимулювання припливу іноземних інвестицій мають передбачати:

- зниження рівня оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями при перевищенні певного розміру інвестицій, збільшенні зайнятості;

- введення більш жорсткого регулювання процесу репатріації капіталу

- часової відстрочки від вступу підприємства до ладу до початку репатріації прибутку, обмеження частки, дозволеної для репатріації тощо;

- розвиток практики надання гарантій під іноземні кредити та страхування ризиків комерційними банками та їхніми об'єднаннями через створення для цього належної інфраструктури;

- надавати всебічну підтримку створенню промислово-фінансових груп з наступним спрямуванням їхніх ресурсів на реалізацію довгострокових інвестиційних проектів та проектів, що вимагають значних обсягів інвестицій за рахунок корпоративного фінансування цих проектів вітчизняними та зарубіжними суб'єктами;

- сформувати загальнонаціональну інформаційну мережу спеціальних інституцій, аудиторських, консалтингових фірм, яка могла б виступити джерелом достовірної інформації про інвестиційні можливості підприємств, галузей та регіонів, інвестиційні перспективи умови діяльності іноземних капіталів на території України, становище на ринках, виробничий потенціал українських підприємств, макроекономічну статистику, правове середовище тощо;

- забезпечити створення цілісної структури збору та аналітичного опрацювання інформації про стан кон'юнктури на внутрішніх і зовнішніх ринках, прогнозування перспектив економічної динаміки та вироблення відповідних рекомендацій щодо раціональної поведінки органів державного управління та суб'єктів господарювання. Зокрема, доцільним видається створення для цього науково-аналітичного інституту з паритетним державним та приватним фінансуванням;

- проводити широку роз'яснювальну та пропагандистську роботу щодо формування ідеології інвестування в реальний сектор як інвестування в майбутнє держави, престижності та вигідності інвестиційної діяльності, пропаганди досвіду найбільших та найуспішніших національних інвесторів;

- надавати правове, методичне та інформаційне сприяння діяльності малого та середнього бізнесу, проводити широку роз'яснювальну та пропагандистську роботу щодо практики підприємницької діяльності на території України, позитивного інвестиційного іміджу України, формування ідеології інвестування в реальний сектор як інвестування в майбутнє держави;

- введення економічного механізму страхування ризиків внутрішніх і зовнішніх інвестицій;

- високий ступінь захищеності прав і інтересів інвесторів за рахунок уведення підвищених вимог законодавства, створення спеціальної системи керування ризиками інвесторів і забезпечення жорсткого нагляду з боку регулюючих органів;

- створення відповідних інститутів з питань інтеграції промислового і банківського капіталу, мобілізації засобів під ефективні інвестиційні проекти в пріоритетні галузі економіки;

- забезпечити зниження номінальних і реальних процентних ставок, збільшення рівня монетизації економіки при запровадженні жорсткої дисципліни у платіжних відносинах всіх суб'єктів кредитно-фінансової системи, недопущення надмірного реального подорожчання гривні;

- забезпечити відновлення основних функцій доходів населення і заробітної плати, першочергово активізувати збільшення доходів тих груп населення, витрати яких орієнтовано переважно на продукцію внутрішнього виробництва.

- повністю або частково звільнити від податків прибуток, що реінвестується, приділивши особливу увагу розробці та впровадженню стимулюючої податкової політики щодо підприємств, які здійснюють переозброєння своїх виробництв, впроваджують інноваційні продукти у масове виробництво;

- розробку дієвих механізмів публічного контролю над наслідками діяльності іноземних інвестицій, вкладених на пільгових умовах, дотримання інвестиційних зобов'язань. Варто запровадити персональну відповідальність урядовців за терміни і напрями використання іноземних інвестицій, по яких надано пільги, а також широке інформування про це громадськості;

- запровадження обов'язкового контролю за походженням інвестиції, вивчення надійності інвестора, введення обмежень на вік фірми-інвестора та інших показників його надійності щодо інвестицій, які претендують на здобуття пільгових умов;

- вжиття постійних зусиль для зміцнення міжнародного іміджу країни, широке розповсюдження інформації про її виробничий, технологічний, ресурсний потенціал та інвестиційні перспективи.

Для активізації інвестиційної діяльності (у тому числі іноземної) треба зробити такі загальнонаціональні кроки:

* знизити рівень державного регулювання підприємницької діяльності та забезпечити стабільність відповідного законодавства;

* усунути неоднозначність тлумачення нормативно-правових актів і завершити судову реформу;* вдосконалити нормативну базу щодо реалізації прав власності;

* завершити адміністративну реформу, забезпечити публічність і прозорість в ухваленні рішень органами влади та врешті подолати бюрократизм і прояви корупції;

* запровадити ефективні методи корпоративного управління;

* сприяти розвиненості ринків капіталу, передусім банківського сектору, фондового та страхового ринків;

* знизити податкове навантаження;

* забезпечити стабільність політичного середовища;

* активізувати діяльність зі створення позитивного іміджу держави.

У сфері створення привабливого інвестиційного середовища для приватного непозичкового капіталу слід вжити таких кроків:

* дерегулювання підприємницької діяльності та лібералізація ділової активності;

* завершення формування стабільної нормативно-правової бази, яка ґрунтувалася б на принципах рівності всіх інвесторів;

* забезпечення прозорості процедур ухвалення рішень центральними та місцевими органами виконавчої влади;

* вдосконалення механізмів управління корпоративними правами, в тому числі тими, що належать державі, посилення захисту прав дрібних акціонерів;

* підвищення ефективності процедур банкрутства;

* забезпечення подальшого реформування податкової системи, в тому числі через зниження податкового навантаження, оптимізацію та підвищення прозорості процедур адміністрування податків, безумовне дотримання прав платників податків;

* відновлення інвестиційної привабливості об'єктів приватизації;

* подальше проведення адміністративної реформи для вдосконалення та підвищення ефективності державного управління, усунення бюрократизму та проявів корупції;

* зміцнення банківської системи України, сприяння концентрації банківського капіталу, практичне запровадження іпотечних механізмів;

* відновлення інвестиційної діяльності у спеціальних економічних зонах;

* сприяння судовій реформі та безумовному виконанню судових рішень;

* створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі української економіки.

У сфері розвитку інвестиційної діяльності держави:

* усунення структурних деформацій в економіці України через випереджальне нарощування темпів розвитку споживчих галузей і сфери послуг;

* розширення і модернізація транспортної інфраструктури, зокрема газотранспортної системи, створення умов для зростання обсягів транзитних перевезень, створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів на основі залучення інвестицій у розвиток транспортної інфраструктури, дорожнього господарства з використанням механізмів концесії та лізингу;

* сприяння збільшенню обсягу інвестицій у галузі зв'язку та телекомунікаційних послуг;

* стимулювання залучення інвестицій у наукову, науково-технічну й інноваційну діяльність.

Один з найважливіших чинників поліпшення інвестиційного клімату в Україні - створення правового поля, адекватного ринковій економіці. Для цього на державному рівні потрібно:

* проводити роботу, пов'язану з укладенням міждержавних угод про заохочення і захист інвестицій та уникнення подвійного оподаткування, обміном інформацією про нормативно-правові акти у сфері інвестиційної діяльності, формуванням стабільних законодавчої бази та умов провадження підприємницької діяльності;

* розширювати співпрацю з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком і Європейським банком реконструкції та розвитку щодо надання фінансової допомоги Україні; здійснювати заходи для завершення процесу вступу до СОТ.

Для поступової адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу та вимог СОТ потрібно ухвалити нормативно-правові акти, що регулюватимуть питання:

* подальшого реформування податкової системи;

* формування нормативно-правової бази, що сприятиме функціонуванню фондового ринку;

* захисту внесків громадян зі страхування їхнього життя, здоров'я, на недержавне пенсійне забезпечення.

Застосування названих концептуальних положень повинне сприяти встановленню партнерських стосунків української держави із зарубіжними інвесторами, переведенню їх на рейки економічного прагматизму та усвідомленої взаємоповаги економічних інтересів, цінностей та пріоритетів.

Ефект іноземного інвестування та міжнародної співпраці України з зарубіжними партнерами визначається, насамперед, вірним вибором стратегії залучення іноземного капіталу. Приплив іноземних інвестицій в Україну збільшиться за умов суттєвої активізації вітчизняних інвесторів і підприємців. Адже це буде свідченням довіри ділових кіл до гарантій щодо створення сприятливого середовища ведення бізнесу в Україні. В результаті держава може отримати синергетичний ефект посилення ефективності діяльності підприємств і фірм на економічному просторі України.

З метою поліпшення економічної ситуації та створення сприятливого інвестиційного клімату було б доцільно створити в Україні єдину спеціалізовану державну структуру, де було б зосереджено базу даних по всіх підприємствах, включаючи підприємства середнього та малого бізнесу, та яка б надавала конкретну інформацію про можливість інвестування в Україні разом з пропозиціями конкретних проектів і пошуком потенційних партнерів, які зацікавлені у співпраці з нашою державою, здійснювала б повний правовий супровід ПІІ в Україні.

За цих умов пріоритетними завданнями державної політики щодо підприємств з іноземним капіталом мають стати:

ь перехід від торговельно-посередницького співробітництва у формуванні структури зовнішньоторговельного обороту України до розвитку виробничої кооперації на інноваційній основі;

ь максимальне обмеження проявів недобросовісної поведінки з боку підприємств з ПІІ та потенційних інвесторів, зокрема - щодо запобігання спекулятивному характеру інвестиційної діяльності, зволікання з технологічною модернізацією виробництва на придбаних підприємствах, спроби недобросовісної конкуренції з іншими українськими компаніями на внутрішньому чи зовнішніх ринках, лобіювання преференційних умов, які погіршують конкурентні можливості вітчизняних виробників тощо;

ь регламентування критичного рівня проникнення іноземного капіталу у стратегічні сектори економіки з метою забезпечення економічної безпеки України, обмеження впливу іноземних інвесторів у цих секторах та закріплення за національним (державним) капіталом мінімального (базового) рівня у формуванні зовнішньоторговельних потоків.

Досягнення зазначених пріоритетів актуалізує потребу розробки та впровадження державної концепції залучення іноземного капіталу в Україну з визначенням механізмів регулювання діяльності підприємств з ПІІ. Ключовими заходами, що потребують реалізації вже на найближчу перспективу, мають стати:

ь диференціація інструментів регуляторної політики в частині регулювання та стимулювання зовнішньоторговельних потоків залежно від ступеня переробки продукції. В контексті заходів щодо розвитку зовнішньої торгівлі в основу має лягти регресивний принцип сприяння;

ь перегляд чинної законодавчої бази, що регламентує умови функціонування на внутрішньому ринку України національних підприємств та підприємств з іноземним капіталом з метою встановлення рівних конкурентних умов на основі зваженої державної політики надання переваг при здійсненні зовнішньої торгівлі.;

ь узгодження та координація інституційних інструментів реалізації державної політики, направленої на стимулювання потенціалу функціонування іноземного капіталу на внутрішньому ринку;

ь впровадження сучасних форм міжнародного консорціумного фінансування стратегічних інвестиційних проектів, насамперед - у сферах високих технологій та розвитку енергетичної, інформаційної, транспортної інфраструктури;

ь забезпечення ефективності державних цільових програм у науково-технічній сфері через розвиток відкритих форм (тендери, конкурси) отримання державного фінансування, грантів та підтримки.;

ь поширення інформації щодо наявного в Україні та її конкретних регіонах науково-технологічного та кадрового потенціалу, державна підтримка програм обміну з іншими країнами науково-технічними досягненнями на комерційних засадах з метою залучення в Україну підрядів на виконання проектів з виробництва інноваційної продукції V-VI технологічних укладів.

ь удосконалення державних механізмів регулювання ціноутворення та забезпечення поступового переходу на конкурентні ціни щодо вітчизняного експорту та імпорту.

Відтак завданням на короткострокову перспективу має стати досягнення якісних змін в залученні ПІІ в Україну шляхом застосування наступних механізмів:

ь розробка та запровадження Кодексу Поведінки підприємств з іноземними інвестиціями, згідно з яким нерезидентам міг би надаватися статус добросовісного іноземного інвестора у разі їхньої відповідності чітким прозорим критеріям;

ь розробка комплексу стимулюючих заходів щодо добросовісних стратегічних інвесторів у ключових напрямках, які, зокрема, мають передбачати: запровадження на певний термін податкових інвестиційних знижок, в розмірі частки капіталовкладень на розширення виробництва та проведення НДКР;

запровадження засобів регулювання стандартів поведінки ТНК з іноземними інвестиціями, які займають вагоме становище в галузі промисловості України і можуть впливати на конкурентну ситуацію, з відповідним формуванням механізмів адміністративного контролю за їхнім виконанням, зокрема застосування санкцій за недотримання інвестиційних зобов'язань, недодержання вимог антимонопольного моніторингу тощо;

Успіх таких ініціатив залежить не лише від підтримки з боку українських чиновників та урядовців, але й від готовності великого українського капіталу підключитись до "просування" економічних вимог, висунутих іноземними стратегічними інвесторами.