Таблиця 4

В географічному розрізі у 2006 році найбільше зріс капітал нерезидентів з Кіпру - на 1375,8 млн. дол. (на 84% відносно попереднього року), Франції - 739,0 млн. дол. (841%), Нідерландів - на 573,5 млн. дол. (62%), Сполученого Королівства - на 382,4 млн. дол. (33 %), Угорщини - на 173,5 млн. дол. (91%), Австрія - 161,3 млн. дол. (11%), Російської Федерації - на 145,0 млн. дол., Польщі - 140,5 млн. дол. (62%), Німеччини - 117,0 млн. дол. (2%).

На 1 січня 2007р. значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено у фінансових установах (2419,8 млн. дол.), на підприємствах оптової торгівлі і посередництва в оптовій торгівлі (2264,0 млн. дол.) та в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям (1773,4 млн. дол.). Сталою є зацікавленість інвесторів до підприємств металургійного виробництва та з виробництва готових металевих виробів, у які нерезидентами вкладено 1398,3 млн. дол., і з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів - 1274,6 млн. дол.

Про наявність ПІІ звітувало 12,8 тис. підприємств України. Серед регіонів провідні місця за обсягами інвестицій займають м. Київ - 5538,2 млн. дол. (4447 підприємств та 26,1% обсягу іноземного капіталу в економіку країни), Дніпропетровська - 2331,9 млн. дол. (795 та 11,0%), Харківська - 1015,4 млн. дол. (547 та 4,8%), Київська - 879,0 млн. дол. (566 та 4,2%), Донецька - 837,1 млн. дол. (385 та 4,0%) та Одеська - 703,8 млн. дол. (751 та 3,3%) області.

Сума кредитів та позик, отриманих підприємствами України від прямих інвесторів, на 1 січня 2007р. становила 1964,6 млн. дол. Найбільше їх надійшло з Нідерландів - 271,8 млн. дол., Німеччини - 270,3 млн. дол., Кіпру - 267,3 млн. дол., Сполучених Штатів Америки - 266,6 млн. дол., Російської Федерації - 211,0 млн. дол., Польщі - 116,9 млн. дол., Сполученого Королівства - 114,5 млн. дол., Австрії - 107,1 млн. дол. та Франції - 97,4 млн. дол.

Загальний обсяг ПІІ, включаючи позичковий капітал, на 1 січня 2007р. становив 23150,6 млн. дол.

У 2006 році з України в економіку інших країн світу спрямовано 16,2 млн. дол. прямих інвестицій. Інвестування здійснювалось переважно у вигляді грошових внесків (92,7%) та внесків у вигляді рухомого і нерухомого майна (6,6%).

Обсяг інвестицій з України в економіку країн світу на 1 січня 2007р. склав 221,5 млн. дол., у т.ч. у країни СНД - 102,5 млн. дол. (46,3% до загального обсягу), в інші країни світу - 119,0 млн. дол. (53,7%).

Основними інвесторами з України є підприємства, що належать до таких видів економічної діяльності, як операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям, обсяги інвестицій яких склали 55,2 млн. дол. (24,9%), діяльність транспорту - 54,9 млн. дол. (24,8%), фінансова діяльність - 43,9 млн. дол. (19,8%), оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі - 29,3 млн. дол. (13,2%), державне управління - 16,5 млн. дол. (7,5%).

Значні обсяги капіталу спрямовано у Російську Федерацію - 93,2 млн. дол., Польщу - 24,2 млн. дол., Панаму - 18,9 млн. дол., В'єтнам - 15,9 млн. дол., Сполучене Королівство - 13,9 млн. дол. та Іспанію - 13,8 млн. дол.

Найбільші інвестиції в економіку країн світу здійснено підприємствами Харківської - 65,5 млн. дол. (29,6%), Одеської - 39,9 млн. дол. (18,0%), Дніпропетровської - 22,1 млн. дол. (10,0%) областей, міст Києва - 53,1 млн. дол. (24,0%) та Севастополя - 18,9 млн. дол. США (8,6%).

В 2006 році зберігалася тенденція, за якою більшість інвесторів походять з країн ЄС - на 132 % порівняно з початком року (на 3854,1 млн. дол.). У порівнянні із 2005 роком зменшилася питома вага інвестиції з офіційних офшорних територій, що можна сприймати як позитивний момент в трансформації інвестиційного клімату. Низька частка інвестицій, що офіційно надходять з країн СНД, є ознакою відсутності зацікавленості компаній з пострадянського простору, насамперед - російських в прозорій діяльності на території України відповідно до міжнародних економіко-правових норм.

Вагома частина ПІІ (близько 70 %) орієнтовані на підприємства лише високоприбуткових та швидкоокупних сегментів національної економіки (зокрема оптова та роздрібна торгівля, металургія та оброблення металу, харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів, фінансова діяльність, операції з нерухомістю, транспорт і зв'язок тощо), та не беруть участі у розвитку інших менш дохідних галузей національної економіки.

Значний приріст іноземного капіталу у звітному році спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність - на 1273,6 млн. дол., операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям - на 717,3 млн. дол. і на підприємствах промисловості - на 834,3 млн. дол., у т.ч. добувної - на 72,0 млн. дол. та переробної - на 752,5 млн. дол. Серед галузей переробної промисловості найбільше зросли обсяги іноземних інвестицій у виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції (на 159,5 млн. дол.), металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів (на 151,9 млн. дол.), машинобудування (на 147,1 млн. дол.), виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (на 103,0 млн. дол.) і хімічну та нафтохімічну промисловість (на 92,0 млн. дол.). На підприємствах оптової торгівлі і посередництва в оптовій торгівлі капітал зріс на 519,1 млн. дол., будівництва - на 306,4 млн. дол., діяльності транспорту та зв'язку - на 96,8 млн. дол., сільського господарства, мисливства та пов'язаних з ними послуг - на 80,0 млн. дол.

Надзвичайно низьким є рівень внесків у вигляді нематеріальних активів - лише 2,53 млн. дол. у 2005 р. (3,60 млн. дол. у 2004 році), що вказує на слабке внесення іноземними інвесторами технологічних інновацій на підприємства-реципієнти.

Як вже зазначалося вище, 80,5 % з сумарного приросту ПІІ в Україні у 2005 р. склали дві операції з придбання акцій вже існуючих потужних ефективних українських компаній.

Якщо станом на 01.01.2005 р. на 5 регіонів-найбільших реципієнтів ПІІ (м. Київ, Дніпропетровська, Одеська, Київська та Донецька області) припадало 58,1 % їх загального надходження, на 01.01.2006 р. цей показник склав уже 64,0 %. Тільки в м. Київ та Дніпропетровську область надійшло 48,0 % всіх ПІІ. В 2005 році в регіональному розрізі найбільші ПІІ надійшли в Дніпропетровську область (896,13 млн. дол.), м. Київ (757,93 млн. дол.), АР Крим (128,54 млн. дол.), Луганську область (123,31 млн. дол.). Щоправда, станом на 01.01.2007 р. спостерігалася тенденція до більш рівномірного розподілення об'ємів по областях - на ключові області припало близько 56 %. Лідерами все ще залишаються Київська та Дніпропетровська область - 41,1% всіх ПІІ спрямовано саме у ці регіони (Рис. 9).

Для більшості країн характерна концентрація їхніх інвестицій в окремих регіонах. Так, інвестиції з Нідерландів зосереджено переважно у Київській області - 53 %. На м. Київ припадають найбільші частки інвестицій майже всіх країн-інвесторів: з Німеччини (53 %), Віргінських островів (39 %), США (37 %), Великобританії (34 %), Швейцарії (32 %) і Кіпру (28 %).

Німеччина та Росія - єдині країни, чиї інвестиції є в усіх регіонах України. При цьому 53 % німецьких інвестицій припадає на м. Київ, на Львівську область - майже 9 %, у десяти областях вони складають від 2 до 5 %.

Інвестиції з США зосереджено у п'яти регіонах, на які припадає 83 % їхнього загального обсягу, - м. Києві (37 %), Донецькій (19 %), Дніпропетровській (13 %), Київській та Одеській (по 6 %) областях.

Майже 70 % британських інвестицій зосереджено у шести регіонах України, зокрема у м. Києві (34 %), Харківській (9 %), Дніпропетровській (8 %), Чернігівській, Одеській та Донецькій (по 6 %) областях.

Такий самий обсяг (68 %) кіпрських інвестицій припадає на три регіони (м. Київ, Дніпропетровську і Запорізьку області), в інших областях вони незначні.

Найбільш рівномірно між регіонами розподілено інвестиції із Швейцарії: на м. Київ припадає 32 %, Сумську область - 15, Львівську і Харківську - по 8, Одеську і Донецьку - по 6, Дніпропетровську область і АР Крим - по 5 %.

Водночас “найбідніші” на ПІІ області майже не отримують вигод від їх надходження. Їхня частка в загальному обсязі ПІІ в України з кожним роком знижується. Так, якщо станом на 01.01.2004 р. на 20 регіонів (19 областей та м. Севастополь) припадало 29,9 % ПІІ, на 01.01.2005 р. - 28,0 %, станом на 01.01.2006 р. - лише 26,9 % і 17,5% станом на 01.01.2007 р. Вказані регіони мають також найнижчі показники накопичених ПІІ в розрахунку на душу населення (Рис. 9).

Підсумовуючи, слід зазначити, що якісно новими тенденціями у здійсненні ПІІ в Україну у 2005 році стали знакові придбання активів українських підприємств ВАТ “Криворіжсталь” та АППБ “Аваль”, що, по суті, є приходом на внутрішній ринок України нових потужних транснаціональних «гравців», які суттєво впливатимуть на відповідний сегмент національного ринку. Дана тенденція мала продовження і у 2006 році, оскільки ми були свідками лавиноподібної хвилі входження міжнародних банківських інституції на ринок. Досвід минулого року засвідчив, що прихід на національний ринок великих транснаціональних корпорацій обумовлений насамперед не умовами інвестиційного клімату України, а міркуваннями оптимізації управління капіталом самих ТНК.

Суттєвим є те, що такі компанії не схильні спиратися на усталені галузеві та міжгалузеві зв'язки (які часто пов'язані з переплетінням внутрішніх політико-економічних інтересів) і, скоріше за все, діятимуть згідно жорстких ринкових правил, керуючись міркуваннями економічної доцільності, кон'юнктури світового ринку, завданнями утвердження на регіональному ринку та підтримання конкурентоспроможності інших дочірніх (материнських) компаній за межами України. Відтак це зумовлює середньострокові зміни у конкурентній ситуації на внутрішньому ринку та загострить питання виходу з ринку неконкурентоспроможних національних суб'єктів.

Зміни в тенденціях надходження ПІІ в Україну виводять на порядок денний низку вагомих стратегічних проблем, а саме:

- відсутність дієвих, інституційно визначених механізмів регулювання діяльності ТНК в Україні, які регламентують дії потужних іноземних інвесторів, запобігають вчиненню ними недобросовісних акцій та заохочують інвестування стратегічних для України напрямків економічної діяльності;

- незв'язаність залучення ПІІ в Україну з потребами модернізації економіки, імпортозаміщення, розвитку експорту наукоємної продукції з високим вмістом доданої вартості тощо;

- несформованість транснаціонального капіталу українського походження, подальший розвиток якого стримуватиметься внаслідок неконкурентоспроможності відносно нових потужних учасників українського ринку;

- відсутність механізмів запобігання виведенню з під оподаткування грошових потоків з боку потужних іноземних компаній через використання можливостей трансфертного ціноутворення в рамках ТНК;

- ймовірність використання ПІІ нерезидентами як механізму подолання українських імпортних бар'єрів та завоювання внутрішнього ринку України з подальшим економічним витісненням реальних або потенційних конкурентів.

Враховуючи суттєву потребу національної економіки в ПІІ, але зважаючи при цьому на реальні та потенційні загрози забезпеченню національної конкурентоспроможності, ключовим завданням є необхідність ревізії існуючої практики залучення ПІІ в Україну.

Водночас різке нарощування присутності іноземного капіталу в економіці України, яке мало місце протягом 2005 р., актуалізувало проблеми впливу підприємств з іноземним капіталом на якість зовнішньоторговельного обороту України та реалізацію її позитивного потенціалу в міжнародному співробітництві. Перед державою стоїть завдання спрямування припливу іноземних інвестицій на розвиток зовнішньоторговельного потенціалу та включення вітчизняного виробничого та науково-технічного комплексів у міжнародні коопераційні ланцюги, яке б дозволило максимально ефективно використати наявні та перспективні конкурентні переваги.

Врахування та попередження таких викликів посилює вимоги до державної політики щодо залучення та регулювання діяльності іноземного капіталу в Україні.

Аналіз тенденцій розвитку підприємств з прямими іноземними інвестиціями (ПІІ) в Україні у середньостроковій ретроспективі дозволив визначити низку наступних особливостей:

1. Посилення впливу підприємств з іноземним капіталом на зовнішньоторговельну динаміку. За останні п'ять років підприємства з ПІІ майже в 2,4 разу збільшили свій внесок у формування загальних обсягів зовнішньої торгівлі товарами та послугами;

2. Зростання присутності іноземного капіталу у базових експортоорієнтованих галузях.;

3. Зберігається можливість прояву монопольної поведінки підприємств з іноземним капіталом на окремих сегментах ринку, пов'язаних з експортно-імпортними потоками;

4. Домінуючий вплив на характер та обсяги зовнішньої торгівлі підприємств з іноземним капіталом особливо виявляється у торгівлі з європейськими країнами;

5. Зростає роль підприємств з ПІІ у формуванні позитивного сальдо зовнішньої товарної торгівлі;

6. Зниження ваги давальницьких схем у формуванні товарного експорту та імпорту України;

7. Питома вага імпорту давальницької сировини у загальному обсязі товарного імпорту значно скоротилась.

Зберігається низька активність підприємств з іноземним капіталом у формуванні експорту з високою часткою доданої вартості України. Слабкою є активність іноземного інвестування у машинобудування (обсяги ПІІ в машинобудування в 2,8 разу менші, ніж у оптову торгівлю, в 1,5 разу менші ніж у фінансову діяльність, в 1,3 разу - ніж в операції з нерухомістю), що може розглядатися як один із чинників зменшення частки продукції машинобудування у структурі експорту до країн, торгівля з якими найбільшою мірою забезпечується підприємствами з іноземним капіталом.

Аналіз зазначених тенденцій та умов функціонування підприємств з іноземним капіталом в Україні дозволяють констатувати нереалізованість значного потенціалу міжнародної кооперації вітчизняної економіки у виробничій сфері, що гальмує темпи якісної інтеграції вітчизняних виробників у міжнародний поділ праці та зміцнення їхньої присутності на товарних ринках країн - торговельних партнерів.

Нарощування товарного імпорту та експорту підприємствами з іноземним капіталом забезпечується здебільшого через використання вітчизняної сировини, кадрів та виробничих потужностей для обслуговування проміжних ланцюгів виробництва високотехнологічної продукції. Цьому сприяють відсутність реальних кроків щодо розробки сучасних технологічних циклів виробництва готової продукції, повільність структурних змін в економіці, низькі внутрішнє інвестування та капіталізація підприємств промисловості.

Важливим чинником, що пояснює тенденції неадекватного нарощування зовнішньоторговельних потоків країни через підприємства з ПІІ є збереження низького рівня національної науково-інноваційної бази, що знижуватиме якість науково-виробничої кооперації, віддалюючи Україну від опанування ключових позицій в регіональних промислово-технологічних ланцюгах. При цьому формується стійка залежність від імпорту виробничих потужностей, необхідних (критичних) напівфабрикатів, можливостей комерціалізації наукових розробок, що обмежуватиме потенціал нарощування експорту конкурентоспроможного несировинного товарного та високотехнологічних послуг.

Активно експлуатуються й сформовані з участю іноземного капіталу мережі оптового та роздрібного збуту, високий рівень прибутковості яких стимулює нарощування імпорту готової продукції.

В той же час підприємства з іноземним капіталом, нарощуючи експорті потоки, виступали дієвими гравцями, через які Україна виходила на зовнішні ринки. У найближчі роки ця тенденція збережеться, а такі підприємства формуватимуть позитивне сальдо своєї зовнішньої торгівлі.

Загалом, тенденції глобального та внутрішнього економічного розвитку обумовлюватимуть у середньостроковій перспективі зростання у формуванні зовнішньої торгівлі України ролі підприємств з ПІІ, на які вже у найближчі роки припадатиме близько 40-45 % експорту з України та близько 35-40 % її імпорту.

Зростання рівня відкритості та інтегрованості економіки України у світову господарську систему невпинно підвищуватиме як переваги, так і ризики, пов'язані з конкурентними діями підприємств з ПІІ. Відтак стратегія України по відношенню до залучення в країну ПІІ має будуватися на сприянні поширенню позитивного впливу підприємств з ПІІ на якість зовнішньої торгівлі та нівелюванні наявних та ймовірних негативних ефектів.

Україна стратегічно зацікавлена в приході ефективних та добросовісних іноземних інвестицій, які мають відвернути загрозу консервації низького технологічного рівня промисловості України, пов'язаного з її сучасною спеціалізації у міжнародному поділі праці. Зважаючи на це, необхідно досягти якісних змін в оздоровленні інвестиційного клімату, а також терміново розпочати формування національного правового середовища з внесенням відповідних уточнень до нормативних актів, які регулюватимуть поведінку ТНК на національному ринку.