Управління оборотними активами підприємства

Управління оборотними активами підприємства

1. Склад оборотних активів підприємства та особливості фінансового управління ними

Оборотний капітал виявляє певні взаємозв'язки між активом та пасивом балансу підприємства, тобто зобов'язання погашаються за допомогою активів, що повинні беззбитково реалізуватися:

ЧОК = ПА - ПЗ,

де ЧОК - чистий оборотний капітал,

ПА - поточні активи підприємства,

ПЗ - поточні зобов'язання підприємства.

Управління оборотним капіталом вимагає від фінансового менеджменту вирішення ряду взаємопов'язаних питань:

1) ранжування поточних активів та поточних зобов'язань за критерієм ліквідності;

2) оптимізація операційного циклу;

3) визначення оптимального розміру поточних активів;

4) обґрунтування розмірів поточних активів кожного виду;

5) встановлення оптимальної пропорції між короткостроковими та довгостроковими зобов'язаннями у фінансуванні поточних активів і т.д.

Управління оборотними активами пов'язане з особливостями формування його операційного циклу. Операційний цикл представляє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, в процесі якого відбувається зміна окремих їх видів. Він характеризує проміжок часу між придбанням виробничих запасів і отриманням грошових коштів від реалізації виробленої з них продукції.

Важливою характеристикою операційного циклу, яка впливає на обсяг, структуру і ефективність використання оборотних активів, є його тривалість. Формула тривалості операційного циклу має вигляд:

ТОЦ = ТОмз + ТОгп + ТОдз ,

де ТОЦ - тривалість операційного циклу підприємства, в днях,

ТОмз - тривалість обороту запасів сировини, матеріалів та інших матеріальних факторів виробництва у складі оборотних активів, в днях,

ТОгп - тривалість обороту запасів готової продукції, в днях,

ТОдз - тривалість інкасації поточної дебіторської заборгованості, в днях.

В процесі управління оборотними активами в межах операційного циклу виділяють такі основні складові:

1) виробничий цикл підприємства,

2) фінансовий цикл підприємства.

Тривалість виробничого циклу визначається за формулою:

ТВЦ = ПОсм + ПОнз + ПОгп ,

де ТВЦ - тривалість виробничого циклу, в днях,

ПОсм - період обороту середнього запасу сировини, матеріалів та напівфабрикатів, в днях,

ПОнз - період обороту середнього обсягу незавершеного будівництва, в днях,

ПОгп - середній період обороту поточної кредиторської заборгованості, в днях.

Фінансовий цикл (цикл грошового обороту) підприємства представляє собою період часу між початком оплати постачальникам отриманих від них сировини і матеріалів та початком надходження коштів від покупців за поставлену їм продукцію. Визначається за формулою:

ТФЦ = ТВЦ + ПОдз - ПОкз ,

де ТФЦ - тривалість фінансового циклу, в днях,

ТВЦ - тривалість виробничого циклу, в днях,

ПОдз - середній період обороту поточної дебіторської заборгованості, в днях,

ПОкз - середній період обороту поточної кредиторської заборгованості, в днях.

Головна задача управління оборотними активами полягає у формуванні необхідного обсягу, оптимізації складу та забезпеченні ефективного використання оборотних активів підприємства.

Етапи управління оборотними активами:

? аналіз оборотних активів в попередньому періоді,

? вибір політики формування оборотних активів,

? оптимізація обсягу оборотних активів,

? оптимізація співвідношення постійної і змінної частин оборотних активів,

? забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів,

? забезпечення необхідної рентабельності оборотних активів,

? вибір форм та джерел фінансування оборотних активів.

В процесі аналізу оборотних активів (далі - ОА) визначається динаміка загального обсягу ОА, динаміка складу ОА в розрізі основних видів, вивчається обіговість ОА та визначається їх рентабельність; при розрахунку використовується модель Дюпона, яка при застосуванні має вигляд:

Роа = Ррп х Ооа,

де Роа - рентабельність оборотних активів,

Ррп - рентабельність реалізації продукції,

Ооа - обіговість оборотних активів.

В процесі оптимізації обсягу оборотних активів визначається система заходів щодо реалізації резервів, спрямованих на скорочення тривалості операційного циклу, оптимізується обсяг та рівень окремих видів цих активів, а також визначається загальний обсяг оборотних активів на майбутній період за формулою:

ОАп = ЗСп + ЗГп + ДЗп + ГАп + Іп,

де ОАп - загальний обсяг ОА на кінець періоду, що розглядається,

ЗСп - сума запасів сировини та матеріалів на кінець майбутнього періоду,

ЗГп - сума запасів готової продукції на кінець майбутнього періоду (з урахуванням перерахованого обсягу незавершеного виробництва),

ДЗп - сума поточної дебіторської заборгованості на кінець майбутнього періоду,

ГАп - сума грошових активів на кінець майбутнього періоду,

Іп - сума інших оборотних активів на кінець майбутнього періоду.

Оптимізація співвідношення постійної та змінної частин ОА здійснюється по таких етапах:

- за результатами аналізу помісячної динаміки рівня ОА в днях обігу або в сумі за ряд попередніх років будується графік їх середньої «сезонної хвилі»,

- визначається сума постійної частини ОА по формулі:

ОАпост = ОАз х Кмін,

де ОАпост - сума постійної частини ОА в майбутньому періоді,

ОАз - середня сума ОА в майбутньому періоді,

Кмін - коефіцієнт мінімального рівня ОА.

- визначається максимальна і середня сума змінної частини ОА в майбутньому періоді по формулі:

ОАз макс = ОАз х (Кмакс - Кмін);

де ОАз макс - максимальна сума змінної частини ОА в майбутньому періоді,

ОАз ср - середня сума змінної частини ОА в майбутньому періоді,

ОАпост - сума постійної частини ОА в майбутньому періоді,

Кмакс - коефіцієнт максимального рівня ОА,

Кмін - коефіцієнт мінімального рівня ОА.

2. Метод оптимізації оборотних активів

Одним з основних методів оптимізації рівня оборотних активів є нормування, яке усуває їх незбалансованість.

Нормування - це процес обчислення тієї частини оборотних активів (запасів та витрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та здійснення розрахунків. Нормування ОА включає розробку та встановлення спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва і т.д. та розрахунок нормативу власних оборотних активів в грошовому виразі на кінець року, кварталу.

Норма - це обчислювальна за кожним видом ОА відносна або мінімальна їх величина, що необхідна для розрахунку нормативу. Розраховується в абсолютних величинах або у відносних.

Нормування ОА може здійснюватись 3 методами: методом прямого рахунку, аналітичним методом та методом коефіцієнтів.

Метод прямого рахунку здійснюється за кожним елементом ОА з врахуванням завдань виробничого плану, постачання та збуту.

Аналітичний метод передбачає здійснення розрахунків з врахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва. При цьому здійснюється коригування з врахуванням зайвих і непотрібних запасів, неліквідів, які мали місце в попередньому періоді.

Коефіцієнтний метод дозволяє здійснити розрахунок з врахуванням тенденцій і співвідношень в змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат. Співвідношення, що склалися в минулому, з використанням відповідних коефіцієнтів, екстраполюються, на майбутній період.

Норматив оборотних активів, авансованих в сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, визначається за формулою:

М = В х n,

де М - норматив ОА в запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів (грн.),

В - одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (грн.),

n - норма оборотних активів.

В нормі ОА по кожному виду продукції чи однорідній групі матеріалів враховується час перебування в поточному запасі (П), страховому (С), транспортному (Т), технологічному (А), підготовчому (Д) запасах. Таким чином, норматив ОА в запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів (М) визначається за формулою:

М = В х (П + С + Т + А + Д).

Норматив ОА в незавершеному виробництві визначається за формулою:

Н = З х Д х К,

де З - одноденні витрати на виробництво продукції (грн.),

Д - тривалість виробничого циклу (дні),

К - коефіцієнт зростання витрат.

При рівномірному зростанні витрат коефіцієнт зростанні витрат розраховується за формулою:

К = Фо = 0,5 х Фз/Фо + Фз ,

де Фо - одноразові витрати,

Фз - інші витрати, що включаються до собівартості продукції.

При рівномірному зростанні витрат по днях виробничого циклу коефіцієнт зростання витрат визначається за формулою:

К = С/В,

де С - середня вартість виробу в незавершеному виробництві,

В - виробнича собівартість.

Середня вартість виробу в незавершеному виробництві розраховується як середньозважена величина витрат, що припадає на кожен день виробничого циклу, і кількість знаходження їх в процесі виробництва.

При суміщенні рівномірних і нерівномірних витрат розрахунок середньої вартості виробу в незавершеному виробництві здійснюється наступним чином:

С = Ф0 + Ф1 х Т1 + Ф2 х Т2 + … + 0,5 х Фр х Т/Т,

де Ф1, Ф2… - витрати по днях виробничого циклу в грн.,

Фр - витрати, які здійснюються рівномірно протягом виробничого циклу, в грн.,

Т - тривалість виробничого циклу в днях,

Т1, Т2… - час з моменту здійснення одноразових витрат до закінчення виробничого циклу.

Норматив по статті «Витрати майбутніх періодів» розраховується за формулою:

М = Во + Вк - Вс,

де Во - сума витрат майбутніх періодів на початок планового року,

Вк - витрати, які здійснюються в плановому періоді за кошторисом,

Вс - витрати, що включаються до собівартості продукції планового періоду.

Норматив оборотних активів на готову продукцію визначається за формулою:

М = В х Д,

де В - одноденний випуск товарної продукції за виробничою собівартістю,

Д - норма запасу в днях.

3. Управління запасами. Основні етапи управління запасами на підприємстві

Управління запасами спрямоване на забезпечення безперервного здійснення процесу виробництва та реалізації продукції і мінімізацію поточних витрат по їх обслуговуванню на підприємстві.

Дії менеджерів на етапах управління запасами.

1. На стадіях аналізу розглядаються показники загальної суми товарно-матеріальних цінностей в майбутньому періоді - темпи її динаміки, питома вага в обсязі ОА і т.д., вивчається структура запасів по видах та основних групах, вивчається ефективність використання запасів, обсяг та структура поточних витрат по обслуговуванню запасів в розрізі окремих видів.

2. Запаси класифікуються для наступної диференціації методом управління ними.

3. Здійснюється попередній розподіл всієї сукупності запасів на виробничі та готової продукції. В розрізі кожного з цих видів виділяються запаси поточного зберігання. Для оптимізації розміру поточних запасів ТМЦ використовуються ряд моделей, і зокрема «Модель економічно обґрунтованого розміру замовлення» (EOQ).

де ОЗрз - сума сукупних операційних витрат по розміщенню замовлень,

ОВС - обсяг виробничого споживання товарів (сировини або матеріалів) в періоді, що розглядається,

РПП - середній розмір однієї партії постачання товарів,

Срз - середня вартість розміщення одного замовлення.

З іншого боку, високий розмір однієї партії постачання товарів викликає відповідне зростання операційних витрат по зберіганню товарів на складі, так як при цьому збільшується середній розмір запасу в днях обороту (період їх зберігання).

З урахуванням цієї залежності сума операційних витрат по зберіганню запасів на складі може бути визначена по наступній формулі:

Взб - вартість зберігання одиниці товару в періоді, що розглядається.

З наведених формул видно, що зі зростанням середнього розміру однієї партії постачання товарів зменшуються операційні витрати по зберіганню товарних запасів на складі та навпаки.

Математично Модель EOQ виражена наступною формулою:

ОВС - обсяг виробничого споживання товарів (сировини, матеріалів) в періоді, що розглядається,

Срз - середня вартість розміщення одного замовлення,

Взб - вартість зберігання одиниці товару в періоді, що розглядається.

Відповідно оптимальний середній розмір виробничого запасу визначається за формулою:

де ВЗо - оптимальний середній розмір виробничого запасу (сировини, матеріалів).

4. Оптимізація загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей, які включені в склад ОА, здійснюється шляхом розрахунку за формулою:

Зп = (Нтх х Оо) + Зсз + Зцп,

де Зп - оптимальна сума запасів на кінець періоду, що розглядається,

Нтх - норматив запасів поточного зберігання в днях обігу,

Оо - одноденний обсяг виробництва (для запасів сировини і матеріалів) або реалізації (для запасів готової продукції) в майбутньому періоді,

Зсз - запланована сума запасів сезонного зберігання,

Зцп - запланована сума запасів цільового призначення інших видів.

5. Управління процесами забезпечення високого обертання та ефективних форм руху запасів здійснюється шляхом оптимізації матеріальних потоків усіх видів.

Інтегральна оцінка економічної ефективності оптимізації матеріальних потоків може бути отримана шляхом використання «методу сукупних витрат»:

ПВ1 - ПВ2

де ІЕо - інтегральна економічна ефективність оптимізації матеріальних потоків ОА підприємства, у %,

ПВ1 - фактична сума повних витрат на організацію матеріальних потоків до проведення їх оптимізації у визначеному періоді,

ПВ2 - очікувана сума повних витрат на організацію матеріального потоку аналогічного обсягу після проведення його оптимізації в аналогічному періоді,

ОПМп - запланований обсяг матеріального потоку ОА в аналогічному періоді.

6. Обґрунтування облікової політики оцінки запасів здійснюється методами:

- ідентифікованої собівартості одиниці запасів,

- середньозваженої собівартості,

- собівартості перших за часом надходжень (метод ФІФО),

- собівартості останніх за часом надходження запасів (метод ЛІФО),

- нормативних витрат,

- ціни продажу.

7. Побудова ефективних систем контролю за рухом запасів на підприємстві здійснюється шляхом оперативного контролінгу. Поширеними є системи «АВС» та «рівня повторного замовлення».