Управління фінансовими результатами підприємства

ВСТУП

В Україні кожне підприємство, яке здійснює фінансово-господарську діяльність, повинно самостійно фінансувати всі напрями своїх витрат у відповідності з виробничими планами, розпоряджатися наявними фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво продукції з метою отримання кінцевого результату -- прибутку.

Фінансові результати -- прояв ефективності роботи суб'єкта підприємницької діяльності. У широкому змісті фінансовий результат являє собою сукупність прибутку або збитку від реалізації продукції, робіт, послуг, а також позареалізаційних доходів і витрат. Отже, найпоширенішим та універсальним показником фінансових результатів виступає прибуток, який як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб'єкта, робітників і власника підприємства. Прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності в цілому, це результат фінансово-господарської діяльності підприємства, та частина вартості продукту, що реалізується суб'єктом господарювання, яка залишається після покриття виробничих та інших, пов'язаних з виробництвом витрат.

Сучасний стан в Україні є досить суперечливим: в умовах наявності виробничих потужностей, що простоюють, сировини, енергоресурсів, фахівців, - продукція майже не виробляється. Інфляція, невідповідність нормативно-правової бази, невиплати та інші кризові явища змушують підприємства постійно змінювати свою фінансову політику, постійно шукати нові шляхи покращення фінансової діяльності, але для цього обов'язково враховувати велику кількість факторів, що впливають ззовні, як, наприклад, галузеві особливості, і внутрішні, такі як характер і рівень організації виробництва, що історично склалися на підприємстві. Гірничовидобувна промисловість в Україні є однією з найприорітетніших, найбільших галузей економіки, якій на сьогодні дуже важко подолати збитки, накопичені під час першого десятиріччя становлення української економіки. Головною причиною є криза неплатежів, нерозвинена система планування фінансової діяльності, занепад сумлінного хазяйнування та процвітання корупції на різних рівнях влади та управління; тому отримання прибутку є величиною ймовірною, потребуючою вивчення та застосування для його максимізації досвіду вітчизняних та закордонних фахівців, таких як: А.М. Поддєрьогін, В.В. Ковалев, А.Д. Шеремет, Р.С. Сайфулін, Д.С. Моляков, І.А. Бланк, Ван Хорн Дж. К., Брікхем Є.Ф. та інші. Але, враховуючи сучасні умови та велику різноманітність господарювання в економіці, ці проблеми потребують подальшого, більш глибокого вивчення і це також обумовлює актуальність обраної теми.

Предметом дослідження дипломної роботи є управління формуванням фінансових результатів.

Об'єктом дослідження дипломної роботи є ВАТ „Центральний гірничозбагачувальний комбінат”, яке спеціалізується на видобутку та збагаченні залізорудних корисних копалин.

Мета роботи - надання рекомендацій з максимізації прибутків базового підприємства. Для досягнення мети, згідно з встановленими методичними вимогами, передбачається вирішення наступних завдань:

-- розглянути економічну сутність фінансових результатів;

-- виявити особливості фінансової діяльності гірничовидобувної галузі;

-- вивчити існуючи методи аналізування фінансових результатів та їх формування;

-- проаналізувати формування фінансових результатів ВАТ „ЦГЗК” та виявити його слабкі сторони;

-- визначити можливі шляхи максимізації прибутку ВАТ „ЦГЗК” та надати практичні рекомендації щодо їх впровадження, оцінити вірогідність отримання належних результатів з урахуванням впливу ризику.

Виконання роботи слід провести за допомогою методів дослідження - індукції та дедукції, методів вертикального та горизонтального аналізу, коефіцієнтного аналізу, методів імовірнісного моделювання та прогнозування та статистики.

При виконанні роботи доцільно використати можливості обчислювальної техніки, зокрема засоби та методи Windows-XP: Excel та Word, Microsoft Equation Editor та Microsoft Graph.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА МЕТОДОЛОГІЯ РОЗРАХУНКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

1.1 ФІНАНСОВИЙ РЕЗУЛЬТАТ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ, РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ У ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Узагальнюючим показником господарчої діяльності підприємства є фінансовий результат -- отримання прибутків або збитків.

Фінансовий результат є сукупністю прибутку або збитку від реалізації продукції, робіт, послуг, а також позареалізаційних доходів і витрат.

Прибуток виступає безпосередньою метою господарської діяльності всіх суб'єктів ринкової економіки, зайнятих підприємництвом. Незважаючи на те, що ця категорія є об'єктом економічної теорії та займає основну роль у ринковій економіці, от уже протягом ряду сторіч не змовкають суперечки про її сутність і форми.

"Підвищення чи зменшення прибутку на капітал залежить від тих же причин, що викликають підвищення і зменшення заробітної плати за працю, - від зростання чи зменшення багатства суспільства; але ці причини дуже по різному відбиваються на заробітній платі і прибутку. Зростання капіталу, що збільшує заробітну плату, веде до зниження прибутку. Коли капітали багатьох багатих купців вкладаються в ту саму галузь торгівлі, їхня взаємна конкуренція природно веде до зниження їхніх прибутків; а коли у всіх галузях торгівлі даного суспільства відбувається таке ж збільшення капіталу, та ж конкуренція повинна зробити подібну дію у всіх галузях". Так писав про прибуток Адам Сміт у своїй праці "Дослідження про природу і причини багатства народів"[15].

З точки зору Карла Маркса, прибуток -- це перетворена форма додаткової вартості, результат відношення між додатковим і необхідним робочим часом [40].

Більш того деякі автори у своїх роботах стверджують, що "поняття прибутку --це, мабуть, саме складне і навіть трагічне поняття в економічній науці"[46].

У політичній економії соціалізму, поняття "прибуток" узагалі було виключено, тому що в соціалістичному суспільстві не було визискувачів, а значить і прибутку [29].

Прибуток -- це один із основних показників роботи, тому що він відображає у підсумку всі сторони підприємницько-господарської діяльності підприємства. Як економічна категорія віна характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства. Прибуток є показником, який найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Разом з тим прибуток має стимулюючий вплив на закріплення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності [37].

Прибуток -- один із основних фінансових показників плану й оцінки господарчої діяльності підприємств. За рахунок прибутку відбувається фінансування заходів з науково-технічного та соціально-економічного розвитку підприємств, збільшенню фонду оплати праці їх робітників.

У сучасних підручниках Заходу по ринковій економіці поняття "прибуток" трактується просто як різниця між доходом товаровиробників і витратами виробництва без аналізу її сутності і походження.

С.Ф. Покропивний розглядає прибуток як ту частину виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства [25]. Таке розуміння прибутку обмежується тільки кількісним визначенням категорії і не розкриває економічної природи. Необхідно зазначити, що передусім прибуток - це частина грошових накопичень, що створюється підприємством будь-якої форми власності. Тому М.Я. Коробов вважає, що прибуток - це взагалі єдина форма його грошових накопичень [31].

Під прибутком російський економіст Д.С. Моляков розуміє грошове втілення частини вартості додаткового прибутку [36]. А.М. Поддєрьогін визначає прибуток як ту частину знов створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу [37].

Водночас прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. У загальному вигляді прибуток - це різниця між доходами від певної діяльності й витратами на їх здійснення.

На рівні підприємства в умовах товарно-грошових відносин чистий доход приймає форму прибутку. На ринку товарів підприємства виступають як відносно відокремлені товаровиробники. Встановивши вартість на продукцію, вони реалізують її споживачу, отримуючи при цьому грошову виручку, що не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно спів ставити виручку з витратами на виробництво і реалізацію, які приймають форму собівартості продукції.

Коли виручка перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про отримання прибутку. Підприємець завжди ставить собі за мету прибуток, але не завжди його отримує. Якщо виручка дорівнює собівартості, то вдалося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції. Реалізація відбулася без збитків, але відсутній і прибуток як джерело підприємницького, науково-технічного та соціального розвитку. При витратах, які перевищують виручку, підприємство отримує збитки -- негативний фінансовий результат, що ставить його в досить скрутне фінансове становище, яке не виключає і банкрутства.

Прибуток, як важлива категорія ринкових відносин виконує певні функції [37].

По-перше, прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства. Але всі аспекти діяльності підприємства за допомогою прибутку в якості єдиного показника оцінити неможливо. Такого універсального показника і не може бути. Саме тому при аналізі виробничо-господарчої та фінансової діяльності підприємства використовується система показників.

По-друге, прибуток має стимулюючу функцію, її зміст складається з того, що прибуток одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, який залишився в розпорядженні підприємства після виплати податків та інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування, розширення виробничої діяльності, науково - технічного та соціального розвитку підприємств, матеріального заохочення робітників.

По-третє, прибуток є одним з джерел формування бюджетів різних рівнів. Він потрапляє до бюджету у вигляді податків і поряд з іншими доходами, надходженнями для суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.

Значення прибутку полягає в тому, що він відображає кінцевий фінансовий результат. Разом з тим на розмір прибутку і його динаміку впливають фактори, як залежні, так і не залежні від зусиль підприємства.

На зміни фінансового результату впливає багато факторів. За ступенем взаємопідлеглості вони поділяються на фактори першого і другого порядків. До факторів першого порядку відносять зміни прибутку від реалізації продукції (робіт, товарів, послуг); від іншої реалізації; позареалізаційних результатів.

Факторами другого порядку є зміни обсягу реалізованої продукції, структури реалізованої продукції, повної собівартості реалізованої продукції; цін на реалізовану продукцію; доходів за цінними паперами і від пайової участі у суспільних підприємствах, тощо [38].

Взаємозв'язок факторів першого і другого порядків з фінансовим результатом прямий, за винятком собівартості продукції, зниження якої призводить до зросту прибутку. Фактори формування фінансового результату в узагальненому вигляді характеризує структурно - логічна модель (рис. 1.1) [37].

Узагальнюючи в собі фінансові результати різних видів діяльності, прибуток формує одне з джерел сплати податків та поповнює джерела формування фінансових ресурсів підприємства. Управління прибутком підприємства розподіляється на дві важливі підсистеми:

-- управління формуванням прибутку (дод. А);

-- управління розподілом прибутку (дод. Б ).

Прибуток є об'єктивною економічною категорією, тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту. У формуванні прибутку підприємств є певні особливості залежно від сфери його діяльності, від галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності. Сучасна структура прибутку по галузях економіки України наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Структура прибутку по галузях економіки України за 1992-2001 роки

Показник	Роки, млн. грн.
	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Прибуток, збиток (-)	18806	14418	13868	3419	7427	13933	19578
Промисловість	9343	7376	7916	2548	7429	7354	13402
Сільське господарство	832	-1328	-3362	-4424	-3750	1440
Будівництво	1258	1002	1092	830	591	61	450
Транспорт та зв'язок	3791	3690	3747	5095	4460	719	3452
Торгівля та громадське харчування	951	877	1459	-1879	-1649	1134	1296
Постачання та збут	426	324	226	108	34	-327	-72
Заготівлі	88	97	62	4	33	-47	-13
Побутове обслуговування населення	41	23	43	21	33	46	37
Житлово-комунальне господарство	298	310	305	-216	-461	-223	-544
Фінанси, кредит, страхування	1300	1460	1709	853	1442	1201
Інші галузі	478	587	671	479	-735	2575

Як вказують наведені дані, найбільший розмір прибутку спостерігається у промисловості, який на протязі 1995-2001 років значно коливався і у 2001 році склав 13402 млн. грн. Прибутковими також є такі галузі економіки, як транспорт та зв'язок, будівництво, фінансово - банківська сфера. Але необхідно зазначити, що на протязі цього періоду спостерігається негативна тенденція зменшення обсягів їх прибутків. Так, на транспорті та зв'язку відбулося зменшення з 5095 млн. грн. у 1998 році до 719 млн. грн. у 2000, а в 2001р. Знов зріс і сягнув 3452 млн. грн.; у будівництві -з 1092 млн. грн. у 1997 році до 61 млн. грн. у 2000р. і 450 млн. грн. -- у 2001. Позитивна динаміка зростання обсягу прибутку (з 21 млн. грн. у 1998 до 46 млн. грн. у 2000 році) простежується у сфері побутового обслуговування населення. На збиткові перетворилися такі галузі, як: сільське господарство, сфера постачання та збуту, заготівлі та житлово-комунальне господарство. В цілому зміни в обсягах і структурі прибутку підприємств різних галузей економіки за 1992-2000 роки свідчать про складні економічні процеси, що відбуваються в окремих галузях економіки і пов'язані зі зміною обсягів виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг); зміною ефективності господарювання; розвитком ринкових відносин; ціноутворенням.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його балансовий прибуток. Він являє собою загальну суму прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отриману як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій.

Отримання балансового прибутку пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства (дод В):

-- основна діяльність, її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

-- діяльність, що не є основною для підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг, Вона визначається як прибуток від іншої реалізації;

-- діяльність, що пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій;

-- діяльність, яка пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат минулих років, що виявлені у звітному періоді, штрафи, пені, неустойки.

З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової Звітності відповідно до міжнародних стандартів в Україні з 1999 року відбулися зміни в методиці визначення прибутку підприємства (дод. А; дод Д).

Прибуток є позитивним фінансовим результатом підприємства, негативним результатом діяльності підприємства є збиток. Основною причиною такого збитковості може бути перевищення витрат підприємства над доходами. Такий негативний результат може бути отриманий підприємством в результаті будь-якої вище зазначеної діяльності. При цьому треба зазначити, що підприємство може бути повністю або частково збитковим. Повністю збитковим підприємство може бути, коли загальний фінансовий результат від всіх видів діяльності є негативним, або ж, коли негативний результат по окремим видам діяльності більший ніж позитивний результат за іншими видами діяльності. Частково збитковим підприємство є у випадку, коли позитивний результат по одним видам діяльності компенсує і покриває негативний результат за іншими видами діяльності. У такому випадку за загальним фінансовим результатом підприємство є прибутковим.

Отже, фінансові результати являють собою прояв ефективності роботи суб'єкта підприємницької діяльності. Найпоширенішим та універсальним показником фінансових результатів виступає прибуток, який розраховується в грошовому вимірі. Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб'єкта, робітників і власника підприємства. Прибуток є якісним показником поза як в його розмірі відображається зміна обсягу товарообігу, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величини витрат обертання. Засади розрахунку показників фінансових результатів регламентуються нормативно-правовими актами України, дія яких поширюється на всі підприємства держави, тому далі доцільно розглянути законодавчу базу.

1.2 АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Єдиного документу, що регулював би формування фінансових результатів підприємств в Україні немає, але існує ряд нормативно-правових актів, що регулюють певні стадії цього процесу, такі як оподаткування, порядок віднесення витрат і т. д.

Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 року визначає, що на всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход) [4].

Згідно Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені податковим законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрямки його використання [2].

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року зі змінами та доповненнями визначає прибуток як скорегований валовий доход звітного періоду, зменшений на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань [3].

Зміст і форму Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 "Звіт про фінансові результати" від 31 березня 1999 року. Так, згідно цього положення прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати над сумою доходу, для отримання якого були здійсненні ці витрати [1,7,9]. За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, доход у звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов'язання, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

За умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у звіті про фінансові результати в момент вибуття активу або збільшення зобов'язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати слід негайно відображати у звіті про фінансові результати, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати такому стану, за якого вони визнаються активами підприємства.

Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Показники про непрямі податки, вирахування з доходу, собівартість, витрати і збитки наводяться у дужках (Пункт 11 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну №304 від 30.11.2000р.).

Доходи і витрати, які відповідають критеріям, викладеним вище, наводять у звіті про фінансові результати з метою визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду (крім випадків, коли відповідні положення (стандарти) передбачають винятки з цього правила).

У статті "Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" відображається загальний доход (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Організації, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають вартість, за якою реалізовано цінні папери, та суму винагороди за виконання інших операцій, пов'язаних з розміщенням, купівлею і продажем цінних паперів. (Пункт 13 із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну №131 від 14.06.2000р., №304 від 30.11.2000р.). У статті "Податок на додану вартість" відображається сума податку на додану вартість, яка включена до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). У статті "Акцизний збір" підприємства -- платники акцизного збору відображають суму, яка врахована у складі доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Підприємства, які сплачують інші збори або податки з обороту, показують їх суму у вільному рядку звіту про фінансові результати. Підприємства, які відповідно до законодавства є страховиками, у цьому рядку наводять виплати страхових сум та страхових відшкодувань. (Пункт 16 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну №304 від 30.11.2000р.).

У статті "Інші вирахування з доходу" відображаються надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без непрямих податків. Зокрема, у цій статті відображають одержані підприємством від інших осіб суми доходів на користь комітента, принципала, співвиконавця, субпідрядника тощо за договорами комісії, підряду, агентськими та іншими аналогічними угодами (Пункт 17 із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну №131 від 14.06.2000р., №304 від 30.11.2000р.).

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

У статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) або собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", 16 "Витрати". У цій статті організації, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, відображають балансову вартість реалізованих цінних паперів. (Пункт 19 із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну №37 від 24.02.2000р., №304 від 30.11.2000р.).

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). У статті "Інші операційні доходи" відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): доход від операційної оренди активів; доход від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; доход від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.

У статті "Адміністративні витрати" відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

У статті "Витрати на збут" відображаються витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів) -- витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо.

У статті "Інші операційні витрати" відображаються собівартість реалізованих виробничих запасів; сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

У статті "Доход від участі в капіталі" відображається доход, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі.

У статті "Інші фінансові доходи" показуються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

У статті "Інші доходи" показується доход від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; доход від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства. У статті "Фінансові витрати" показуються витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

У статті "Втрати від участі в капіталі" відображається збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких провадиться методом участі в капіталі.

У статті "Інші витрати" відображаються собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків). (Пункт 32 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну №131 від 14.06.2000р.)

У статті "Податки на прибуток" показується сума податків на прибуток від звичайної діяльності, визначена згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток".

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток.

У статтях "Надзвичайні доходи" і "Надзвичайні витрати" відображаються відповідно: невідшкодовані втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; доходи і втрати від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій, наведеному у цьому Положенні (стандарті). Втрати від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих втрат. Зміст і вартісна оцінка доходів або витрат від кожної надзвичайної події слід окремо розкривати в примітках до фінансових звітів (Пункт 35 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну №131 від 14.06.2000р.).

У статті "Податки з надзвичайного прибутку" відображається сума податків, що підлягає сплаті з прибутку від надзвичайних подій.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

Однією з особливостей формування ті оподаткування фінансових результатів гірничо-видобувної галузі є те, що Законом України "Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо металургійного комплексу України" від 14.07.1999 року, дію якого продовжено 11 січня 2002 року, були надані податкові пільги. Для підприємств цієї галузі тимчасово встановлена ставка оподаткування прибутку в розмірі 15%. Крім того їх звільнено від відрахувань і зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних шляхів [6].

Таким чином, при розрахунках та аналізі фінансових результатів роботи будь-якого підприємства слід керуватися такими нормативно-правовими актами, як Конституція України, Закон про оподаткування прибутку підприємств, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 1,2,3,9,16 та іншими, а також окремими правовими актами, що регулюють діяльність окремих галузей та видів діяльності. Практичний аналіз формування фінансових результатів підприємства є темою наступного підрозділу.

1.3 ГАЛУЗЕВІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ГІРНИЧОЗБАГАЧУВАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ

Гірничодобувна галузь відноситься до базових галузей народного господарства, тобто до тих, що приймають участь у створенні інвестиційних товарів і засобів виробництва. Гірничодобувна галузь у системі галузей народного господарства України посідає стратегічне місце. Україна займає одне з перших місць в Європі по запасам мінеральних корисних копалин, які в значній мірі формують її експортний потенціал. Підприємства гірничодобувної галузі забезпечують сировиною металургійні підприємства, які в свою чергу забезпечують майже половину валютних надходжень в Україну [48]. Саме через останній фактор від роботи галузі залежить не тільки інвестиційний, але і споживчий ринок.

Протягом останнього десятиріччя галузь перебуває в кризовому стані, що пов'язано здебільшого з об'єктивними причинами. Особливо важкими для підприємств галузі виявився початок 90-х років. Відбулося значне падіння обсягів виробництва і ситуація продовжує залишатися важкою і зараз [48]. На протязі останніх п'яти років (крім кризового 1998 року, коли валютна криза співпала в часі з погіршенням кон'юнктури на ринку чорних металів) відбувалося зростання обсягів підприємств галузі. Найвищого приросту у порівнянні з попереднім роком було досягнуто в 2001 році (20,7%). У 2001 році видобуто 55,9 і 2,7 млн. тонн залізної та марганцевої руди, що відповідно на 17 і 38% більше, ніж у 2000 році. Виплавка чавуну і сталі зросла відповідно на 12 і 16% і склала 25,7 і 31,8 млн. тонн. Зросло у галузі, порівняно з 2000 роком виробництво кінцевих видів продукції. Прокату чорних металів вироблено 27 млн. тонн, у тому числі готового - 22,5 млн. тонн, що майже на 17% більше ніж у попередньому році [48]. Про те, як спрацювала галузь і про те, як вона працює у порівнянні з іншими галузями вказує наступна таблиця (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Характеристика роботи промисловості України в 2001році

Промисловість	Вироблено продукції, млрд. грн.	У відсотках до загального обсягу, %	Приріст (+), Зниження (-) у порівнянні з 2000, %
Електроенергетика	17,6	12,2	-2,9
Паливна промисловість	14,6	10,1	-4,1
Чорна металургія	39,5	27,4	20,7
Кольорова металургія	3,5	2,5	18,8
Хімічна та нафтохімічна промисловість	8,4	5,8	5,0
Машинобудування	19,1	13,2	16,8
Деревообробка та целюлоза	3,3	2,3	37,1
Промисловість будівельних матеріалів	3,8	2,6	-0,4
Легка промисловість	2,4	1,6	39,0
Харчова промисловість	25,1	17,4	26,1
Всього промисловість	144,4	100	12,9

Дані приведені в таблиці вказують на ту важливу роль, яку займає чорна металургія в промисловості України, її частка 27,4% від загальної суми є найбільшою.

Але, незважаючи на приріст виробництва продукції, рівня початку 90-х років усе рівно досягнуто не було. Для виправлення ситуації урядом і парламентом було прийнято термінові заходи , які знайшли своє відображення у прийнятому в 3 кварталі 1999 року Законі України "Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу". Основними пільгами, які передбачав цей Закон, були реструктуризація податкової заборгованості, списання більшої частки нарахованої пені та штрафів, встановлення пільгової ставки податку на прибуток у розмірі 9 відсотків, встановлення підвищеної норми віднесення витрат на ремонт основних засобів до валових витрат в розмірі 15 відсотків, звільнення таких підприємств від сплати збору до інноваційного фонду тощо [6]. Усі практики відмічають позитивні наслідки проведення експерименту, що, зокрема, проявилося у поповненні оборотних коштів, початку технічного переозброєння, збільшенні прибутку підприємств гірничо-металургійного комплексу. Так, за підсумками 2000 року підприємствами гірничо-металургійного комплексу було отримано збитків в сумі 163,7 млн. грн., а за підсумками 2001 року отримано прибуток в сумі 6,7 млрд. грн. До кінця 2000 року майже на усіх підприємствах, що приймали участь у проведенні економічного експерименту було ліквідовано дефіцит оборотних коштів, що надало їм змоги відмовитися від давальницьких схем І почати процес інвестування технічного переозброєння за рахунок власних коштів (в 1999 році дефіцит власних оборотних коштів в галузі складав 4,7 млрд. грн.) [48]. Позитивні зміни відбулися і в розрахунково-платіжній дисципліні. Зокрема, кредиторська заборгованість підприємств учасників експерименту з 1.01.2000р. до 1.01.2001 р. знизилася з 14369,8 млн. грн., до 13028,7 тис. грн. Але у порівнянні зі значним збільшенням фінансових результатів такий ефект зниження кредиторської заборгованості: не можна вважати достатнім. Дебіторська заборгованість за цей же період зросла з 6118,3 тис. грн. до 8134,1 тис. грн. Таке збільшення дебіторської заборгованості пояснюється збільшенням обсягів реалізації на підприємствах учасниках експерименту. Досягненням експерименту можна вважати значне зниження питомої ваги бартерних розрахунків.

На фінансову діяльність гірничодобувних підприємств значною мірою впливають техніко-економічні особливості роботи галузі, які виявляються в специфіці предмету праці, в характері використання засобів праці та робочої сили. Гірничодобувна галузь представляє собою значну частину промислового комплексу і їй притаманні основні особливості організації виробництва підприємств важкої промисловості, а саме: повільний темп обороту коштів; значний обсяг інвестованого капіталу; висока капіталомісткість продукції; високий рівень амортизаційних відрахувань у витратах виробництва; значна кількість зайнятих у виробництві; низький рівень рентабельності. Але гірничі підприємства мають і ряд власних особливостей, що виділяє їх від інших промислових підприємств:

-- залежність техніко-економічних показників від географічного розташування підприємства і гірничо-геологічних умов, які визначають вибір способу проведення робіт. На відміну від підприємств обробної промисловості гірничі підприємства у виборі розміщення своїх підприємств залежині від місця знаходження родовищ корисних копалин. Для них характерне постійне погіршення гірничо-геологічних умов розробки родовищ корисних копалин. З впливом часу збільшується глибина гірничих робіт і відповідно збільшуються витрати на підтримку гірничих виробіток в належному технічному стані. Втягнення в процес розробки родовищ з меншим вмістом корисних речовин потребує збільшення витрат на обробку і збагачення кінцевого продукту;

-- умови експлуатації гірничого обладнання є більш важкими ніж в цілому по промисловості, особливо це стосується виконання гірничих робіт підземним способом;

-- підприємства, які здійснюють видобуток сировини, авансують значні кошти у розробку родовищ корисних копалин і ці кошти потім амортизуються. Розрахунок амортизаційних відрахувань при цьому здійснюється за формулою:

С(а) = Б(а) х О(а) : 0(з), (1.1)

де С(а) - сума амортизаційних відрахувань за звітний квартал;

Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду, яка дорівнює балансовій вартості групи на початок кварталу, що передує звітному, збільшеній на суму витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування запасів (родовищ) корисних копалин, понесених протягом попереднього кварталу;

О(а) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин, фактично видобутих протягом звітного кварталу;

О(з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі [41];

-- рухомість робочих місць і необхідність постійного відтворення фронту очисних робіт. По мірі відпрацювання запасів корисних копалин виникає необхідність введення в дію нових горизонтів. Це потребує значних початкових капіталовкладень, частина яких спрямовується не на приріст, а на підтримку добутку на досягнутому рівні. Тому особливістю виробничих процесів у гірничій промисловості є велика питома вага витрат на проведення гірничих виробіток;

-- обмежений термін дії гірничих підприємств, який залежить від розмірів запасів корисних копалин шахтного (кар'єрного) поля і коливається в межах від 20 до 60 років;

-- частка основних фондів не може бути використана після відпрацювання запасів [36, 43].

Таким чином, кошти, які підприємство витрачає на розробку родовищ корисних копалин, повертаються йому, але протягом достатньо тривалого часу. Це викликає певний розрив між сумою вхідних і вихідних грошових потоків і потребує залучення додаткових коштів до виробничого процесу.

Певні відмінності мають і основні та оборотні кошти підприємств, що добувають корисні копалини. Зокрема, питома вага готової продукції є незначною у порівнянні з іншими активами. Порівняно великим є залишок коштів у розрахунках (дебіторська заборгованість) і у статтях допоміжних матеріалів. Через відсутність нових прогресивних технологій продукція добувних підприємств є трудомісткою, тому питома вага витрат на заробітну платню і нарахування на неї є значною.

Ці особливості здійснюють суттєвий вплив на розмір, структуру та ефективність використання фондів та співвідношення між основними та оборотними фондами, величину та динаміку собівартості виробництва і реалізації продукції, структуру запасів товарно-матеріальних цінностей, що викликає значні коригування потреби в грошових коштах таких підприємств і обумовлює складність фінансової діяльності. Значний вплив на організацію фінансів гірничорудних підприємств здійснює те, що добуток корисних копалин проводиться безпосередньо із надр, які на даному етапі є власністю держави і при переході до підприємств не оцінюються.

Ще однією характерною особливістю структури оборотних коштів гірничорудних підприємств є значна питома вага коштів вкладених у витрати майбутніх періодів, що пов'язано з авансуванням витрат на вскришні та геологорозвідувальні роботи.

Гірничодобувна промисловість є енергомісткою галуззю. Тому здорожчання енергоносіїв і відсутність на підприємствах енергозберігаючих технологій значно збільшують собівартість продукції. Поетапне здорожчання енергоносіїв, яке співпало у часі з погіршенням світової кон'юнктури і скороченням експортної виручки призвело до втрати гірничими підприємствами власних оборотних коштів. Підприємства галузі були втягнуті у взаємну кризу неплатежів. Оскільки більшість підприємств галузі в останні роки не мали прибутку, то у них постійно виникав дефіцит грошових коштів. Дефіцит коштів підприємства гірничої галузі компенсували за рахунок інших суб'єктів господарювання і держави (сплата податків).

З вищенаведеного ми бачимо, що підприємства гірничо видобувної промисловості відрізняються базовим положенням щодо інших галузей виробництва, характеризується енерго- , фондо- та трудомісткістю, великою долею амортизаційних відрахувань і неможливістю подальшого використання основних фондів, обмеженим терміном існування підприємств і багато чим іншим. Тому і діяльність і її методика обчислення результатів повинні відрізнятися, що і є об'єктом дослідження в наступному підрозділі роботи.

1.4 МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Функціонування підприємства, незалежно від видів його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю приносити достатній дохід або прибуток.

Прибуток -- це кінцевий результат діяльності підприємства, який характеризує абсолютну ефективність його роботи. В умовах ринкової економіки прибуток виступає важливим фактором стимулювання виробничої і підприємницької діяльності підприємства і створює фінансову основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. Податок на прибуток стає також основним джерелом формування доходів бюджету (федерального, республіканського, місцевого). За рахунок прибутку сплачують боргові зобов'язання підприємства перед банком та інвесторами. Отже, прибуток є важливим узагальнюючим показником в системі оціночних показників ефективності виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства. Сума прибутку, яка отримується підприємством обумовлена обсягом продажу продукції, її якістю і конкурентноздатністю на внутрішньому і зовнішньому ринках, асортиментом, рівнем затрат та інфляційними процесами, якими неминуче супроводжується становлення ринкових відносин.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 25 травня 1997 року, прибуток, як об'єкт оподаткування визначається за формулою (1.2):

П = ВД - ВВ - АВ, (1.2)

де П - прибуток;

ВД - валові доходи;

ВВ - валові витрати;

АВ - амортизаційні відрахування [3].

Система показників фінансових результатів містить в себе не тільки абсолютні, але й відносні показники ефективності господарювання. До них належать показники рентабельності. Розраховуються і аналізуються загальна рентабельність роботи підприємства, рентабельність продукції і ряд інших показників. Чим вище рівень рентабельності, тим вище ефективність господарювання підприємств як самостійних товаровиробників.

Фінансовий аналіз -- важлива стадія роботи, яка передує плануванню і прогнозуванню фінансових ресурсів підприємства, ефективного їх використання. Результати аналізу служать основою для прийняття управлінських рішень на рівні керівництва підприємством та вихідним матеріалом для роботи фінансових менеджерів [45].

Звідси основними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є:

-- оцінка динаміки абсолютних показників фінансових результатів;

-- визначення спрямованості і розміру впливу окремих факторів на суму прибутку;

-- виявлення та оцінка можливих резервів зросту прибутку;

-- розрахунок показників рентабельності.

Узагальнююча інформація для аналізу фінансових результатів подана у формі № 2 для річного і квартального бухгалтерського звіту „Звіт про фінансові результати”, у формі № 1 „Баланс підприємства”. Крім того, при аналізі використовуються дані фінансового плану аналітичного бухгалтерського обліку класу рахунків 7 „Доходи та результати діяльності”, класу 4 „Власний капітал та забезпечення зобов'язань” в розрізі рахунків 441 „Прибуток нерозподілений”, 442 „Непокриті збитки”, 443 „Прибуток, використаний у звітному періоді” й інше [1,8,9,11].

Методологічною основою аналізу фінансових результатів в умовах ринкових відносин є прийнята для всіх підприємств, незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, модель їх формування і використання.

Беручись за аналіз фінансових результатів, слід розрізняти прибуток (збиток) звітного періоду, прибуток (збиток) від фінансово-господарської діяльності та чистий прибуток підприємства. Прибуток (збиток) звітного періоду представляє собою алгебраїчну суму отриманих результатів від фінансово - господарчої діяльності та інших позареалізаційних операцій.

Перш за все аналізуються рівень і динаміка показників фінансових результатів. Інформація, яка міститься у звітній формі №2 дозволяє проаналізувати фінансові результати, отримані від всіх видів діяльності підприємства, встановити структуру прибутку [24].

Наступним етапом аналізу, є факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг). Цей прибуток являє собою кінцевий результат діяльності підприємства не тільки в галузі виробництва, але і в сфері обігу. Формалізований розрахунок прибутку від реалізації продукції (P^Q) можна подати у такому вигляді:

P^Q = Q^P - S - K - Y, (1.3)

де Q^P - виручка (нетто) від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг (за винятком ПДВ, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів);

S - собівартість реалізації товарів, продукції, робіт, послуг;

К - комерційні витрати;

Y - управлінські витрати [33].

Фактично отриманий у звітному періоді в процесі реалізації прибуток може відрізнятися від прибутку за минулий період або плановий в результаті дії ряду зовнішніх і внутрішніх факторів. У зв'язку з цим при аналізі важливо дати не тільки загальну оцінку динаміки і виконання плану по прибутку від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг, але й всебічно вивчити фактори, які на нього впливають, визначити ступінь впливу кожного з них.

Між змінами обсягів реалізованої продукції та розміром отриманого прибутку існує прямопропорційна залежність при реалізації рентабельної продукції і зворотна залежність -- при реалізації збиткової. Вплив змін обсягів реалізації на суму прибутку можна визначити за наступною формулою:

Р₁ = Р₀ х К_1,2 -- Р₀, (1.4)

де Р₁ -- зростання (зменшення) прибутку за рахунок змін обсягів реалізації;

Р₀ -- прибуток базисного періоду (рік, квартал) або за планом;

К_1,2 -- коефіцієнт змін обсягу реалізації продукції [22].

Цей показник може визначатися, виходячи з обсягів реалізації продукції у оптових цінах і його можна визначити за допомогою формули:

К₁ = Q^P_1,0 / Q^P_0, (1.5)

де Q^P_1,0 -- фактичний обсяг реалізації продукції за звітний рік (період) за цінами базисного року (періоду);

Q^P₀ -- обсяг реалізації продукції базисного року (періоду) [22].

Він може визначатися також, виходячи з обсягу реалізації продукції в оцінці за повною собівартістю, за формулою:

К₂ = S_1,0 / S_0, (1.6)

де S_1,0 -- собівартість фактично реалізованої продукції за звітний рік (період) в цінах і тарифах базисного року (періоду);

S₀ -- собівартість реалізованої продукції базисного року (періоду) [22].

На прибуток від реалізації продукції впливають зрушення в структурі й асортименті реалізованої продукції. Це відбувається тому, що рентабельність різних виробів неоднакова. При збільшені у складі реалізованої продукції виробів з рентабельністю вищою за середню по підприємству сума прибутку зростає і навпаки. Вплив на прибуток зміни у зіставленні з минулим роком асортименту і структури реалізованої продукції можна визначити за формулою:

Р₂ = Р_1,0 -- Р₀ х К_1,2 , (1.7)

де Р₂ -- приріст прибутку в результаті змін структури асортименту продукції;

Р_1,0 -- прибуток, отриманий від фактично реалізованої продукції, у цінах та собівартості базисного року (періоду) [22].

Фінансові результати від іншої реалізації можуть бути отримані від операцій, пов'язаних з рухом майна підприємства (основних засобів, запасів, цінних паперів). До них належать реалізація основних засобів та іншого майна, списання основних засобів з балансу з причини морального зносу, здача майна в оренду, зміст законсервованих виробничих потужностей і об'єктів, акумулювання виробничих заказав (договорів), тощо. Доходи, які припадають за цими операціями, і витрати, пов'язані з отриманням цих доходів, показуються у звіті (формі №2), розгорнуто за статтею «Інші операційні доходи» та «Інші операційні витрати» [38].

Дані по операційним доходам показуються за мінусом сум податку на додану вартість, відображені на рахунках бухгалтерського обліку [5]. При проведенні аналізу фактичні суми операційних доходів і витрат за звітний період порівнюють з плановими показниками і даними за минулий період, використовуючи матеріали фінансового плану і форму №2. При отриманні збитків від іншої реалізації, пов'язаних з перевищенням операційних витрат над доходами в кожному конкретному випадку треба встановити причини і винуватців створення цих збитків.

Фінансові результати від позареалізаційних операцій є складовою частиною отриманого прибутку звітного року. В умовах переходу України до ринкової економіки їх вплив на формування кінцевих фінансових результатів роботи підприємства суттєво зростає. Позареалізаційні фінансові результати відображаються у формі №2.

Позареалізаційні фінансові результати, як правило, не плануються, і тому аналіз зводиться до порівняння суми у динаміці за кілька років. В деякій мірі таке порівняння дозволяє судити про організацію роботи маркетингової і фінансової служб підприємства, з виконанням умов господарчих договорів (контрактів) [35].

При аналізі позареалізаційних доходів, фінансових результатів основна увага повинна бути сконцентрована на позареалізаційних збитках. Треба встановити причини втрат і перевірити правильність та обґрунтованість віднесення їх на збитки. Старанному аналізу повинні підлягати збитки від стихійного лиха. Детальний аналіз позареалізаційних фінансових результатів робиться за даними облікових регістрів і первинних документів.

Після того, як знайдені основні фактори створення прибутку або збитку, аналізується порядок її розподілення і використання. Завдання аналізу розподілення прибутку полягає у виявленні відповідностей між розподіленням прибутку і результатами роботи колективу підприємства.

Інформація про розподілення прибутку міститься у фінансовому плані, у формах №1, №2, у розрахунку відрахувань до фондів економічного стимулювання. На основі цих джерел складається плановий і фактичний розподіл прибутку, виявляються відхилення і встановлюються їх причини.

Наступним етапом аналізу фінансових результатів є аналіз показників рентабельності.