Зміст

• 1. Механізм удосконалення безготівкових розрахунків3
• 2. Акредитивна форма розрахунку9
• 3. Розрахувати акредитив за зовнішньекономічним контрактом
• 4. Заповнити заяву на акредитив
• Література

1. Механізм удосконалення безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки -- це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками з доручення підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягається значна економія витрат на їх здійснення. Крім цього, широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяє чинне законодавство з огляду на можливість вивчення, регулювання і контролю грошового обороту підприємств.

Організація безготівкових розрахунків у господарському обороті регулюється нормативно-правовими актами Національного банку. Національний банк України виступає як методичний центр з розроблення форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообігу, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.

За переходу до ринкових відносин запровадження безготівкових розрахунків має активно сприяти виконанню таких завдань:

-- удосконаленню комерційного розрахунку на підприємстві;

-- оптимізації форм і способів безготівкових розрахунків;

-- підвищенню відповідальності підприємств за своєчасне й у повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;

-- постійному пошуку нових механізмів організації безготівкових розрахунків, які б дали змогу на економічному підґрунті подолати негативні процеси в грошовій сфері;

-- зміцненню договірної дисципліни;

-- прискоренню обороту коштів.

Система безготівкових розрахунків має бути пов'язана з реальним товарним оборотом. Тільки за такої умови буде забезпечений безперервний кругообіг коштів суб'єктів господарювання і, як наслідок, розвиватиметься виробництво. Нормалізація системи безготівкових розрахунків сприятиме нормальним ринковим відносинам. Отже, проблема органічного зв'язку системи безготівкових розрахунків з ринковим середовищем, що формується сьогодні в народному господарстві, набуває особливої актуальності.

Для створення та удосконалення ефективної системи безготівкових розрахунків принципове значення має з'ясування основних нормативних положень (або принципів), які б регулювали безготівкові розрахунки і максимально сприяли прискоренню народногосподарського обороту.

Принципи організації безготівкових розрахунків відбивають реальний стан національної економіки і визначають способи і форми розрахунків.

Виділяють головні принципи організації безготівкових розрахунків.

Перший принцип стосується обов'язкового зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Правовою базою для реалізації цього принципу є угода між підприємством і банком про розрахунково-касове обслуговування.

Недотримання цього принципу призводить до відпливу грошей з легальних каналів грошового обороту і, як наслідок, до посилення тіньового характеру економіки.

Другий принцип полягає в тім, що підприємствам надається право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів (за згодою банку).

Третій принцип -- принцип самостійного (без участі банків) вибору підприємствами форми розрахунків і способу платежу та широкого використання їх у своїх договорах і угодах. Платники й одержувачі коштів контролюють своєчасне проведення розрахунків і претензій, що виникають, розглядають їх у встановленому претензійно-позовному порядку без участі банківських установ. Установи банків можуть тільки порадити своїм клієнтам застосувати ту чи ту форму розрахунків з огляду на специфіку діяльності та конкретні умови розрахунків. Спосіб платежу характеризує порядок списання коштів з рахунків платника.

У сучасній системі безготівкових розрахунків суб'єкти господарювання використовують два основні способи платежу:

-- перерахування коштів з банківського рахунка постачальника на рахунок одержувача коштів через відповідні записи;

-- зарахування взаємних вимог платника й одержувача коштів. Призначення всіх способів розрахунків полягає в погашенні грошових зобов'язань, а правильний вибір способу платежу передбачає прискорення розрахунків, зниження витрат на проведення платежів і забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції.

На сучасному етапі розвитку економіки в Україні на перший план виходить такий спосіб платежу, як попередня оплата, тобто перерахування грошей одержувачем товару ще до його відвантаження. Нормативними актами (або договором, контрактом) передбачається максимальний термін (як заведено, не більше трьох робочих днів) від дня отримання оплати до фактичного відвантаження постачальником (продавцем) покупцеві оплачених товарів (виконання робіт, послуг).

Цей спосіб платежу на сучасному етапі варто розглядати як наслідок дисбалансу між товарними і грошовими потоками, нестачі оборотних коштів на підприємствах, зниження їх платоспроможності.

За своїм економічним змістом попередня оплата є формою примусової оплати товару, якого ще нема.

Під час платіжної кризи зростає значення такого способу розрахунків, як залік взаємної заборгованості. Його сутність полягає в тому, що взаємозобов'язання суб'єктів господарювання погашаються в однакових сумах, а платіж здійснюється лише за різницею.

Такий спосіб платежу використовується й у міжнародних розрахунках, де залік взаємної заборгованості називають клірингом. Проте кліринг обмежує оборот реальних грошових коштів і через це зменшує надходження до бюджету.

Четвертий принцип. Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки з доручення власників цих рахунків, як звичайно, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов. У разі порушення умов договору платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про що повідомляє постачальника. Цей принцип організації безготівкових розрахунків доводить провідну роль споживача (покупця товару) в системі ринкових відносин. Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунка у формі електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором.

П'ятий принцип стосується відкриття рахунків. Поточні рахунки підприємствам - суб'єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

Шостий принцип визначає порядок здійснення платежів.

Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться здебільшого після відвантаження продукції або надання послуг. Максимальне наближення моменту проведення платежу до терміну відвантаження товарів -- обов'язкова умова забезпечення економічності й ефективності безготівкових розрахунків. Оплата товарів (робіт, послуг) після їх відвантаження (виконання) без затримки платежу свідчить про платоспроможність підприємств і ефективну розрахунково-платіжну дисципліну в народногосподарському обороті країни.

Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

Восьмий принцип: розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності проводяться переважно в безготівковій формі. Готівкові розрахунки можуть застосовуватися в міжгосподарських взаємовідносинах, якщо це невеликі за сумою платежі (до десяти тисяч), а також у разі витрат на внутрігосподарські потреби.

Розмір таких витрат обмежений. За розрахунків готівкою отримувач коштів повинен дотримуватись установлених правил, а саме: суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк у разі невикористання.

Останнім часом для полегшення доступу клієнтів до проведення безготівкових розрахунків запроваджено систему дистанційного обслуговування.

Оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування може здійснюватися за допомогою систем “клієнт - банк”, “клієнт - Інтернет - банк”, “телефонний банкінг” тощо.

Програмне забезпечення систем дистанційного обслуговування має відповідати вимогам нормативно-правових актів Національного банку, які пред'являються до технології та захисту електронних банківських розрахунків.

Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір про розрахунково-касове обслуговування. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

Системи типу “клієнт - банк”, “клієнт - Інтернет - банк”, “телефонний банкінг” тощо на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

Під час здійснення розрахунків за допомогою систем “клієнт -- банк”, “клієнт -- Інтернет -- банк” тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах “клієнт -- банк”, “клієнт -- Інтернет -- банк”, визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них:

- дату і номер;

- назву, ідентифікаційний код (номер) платника та номер його рахунку;

- назву та код банку платника;

- назву, ідентифікаційний код (номер) одержувача та номер його рахунку;

- назву та код банку одержувача;

- суму цифрами;

- призначення платежу;

- електронний цифровий підпис;

- інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі “Допоміжні реквізити”.

Відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.

Платник може формувати електронні розрахункові документи на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також з використанням платіжних карток.

Не дозволяється формування клієнтами електронних розрахункових документів на підставі розрахункових документів, які мають додатки (реєстр розрахункових чеків, реєстр документів за акредитивом тощо), а також формування стягувачем електронних розрахункових документів на підставі платіжних вимог на примусове списання, стягнення коштів, отримувачем -- у разі договірного списання коштів. Ці платіжні вимоги стягувач/отримувач надсилає до банку на паперових носіях.

Під час використання систем “клієнт -- банк”, “клієнт - Інтернет -- банк” банк щоденно роздруковує реєстр електронних розрахункових документів, які відправлені клієнтом. Реєстр має обов'язково містити відомості про дату і час подання власником рахунку електронних розрахункових документів до банку.

Реєстр засвідчується підписом відповідального виконавця банку і відбитком штампа банку та підшивається до документів дня як первинний документ, що надійшов від клієнта до банку. Електронні розрахункові документи, які відправлені клієнтом, щоденно архівуються і зберігаються в банку протягом установленого строку.

Після отримання від банку виписки з рахунку клієнт складає реєстр електронних розрахункових документів, які відправлені в банк каналами зв'язку і прийняті банком до оплати.

Такий самий реєстр за кожним клієнтом складається в банку після формування балансу операційного дня.

Під час використання систем “клієнт -- банк”, “клієнт -- Інтернет -- банк” клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. Якщо це передбачено в договорі, то банк має право виконувати періодичні перевірки виконання клієнтом вимог щодо захисту інформації та зберігання засобів захисту і припиняти обслуговування клієнта за допомогою системи в разі невиконання ним вимог безпеки.

Для здійснення операцій за рахунком клієнта (оплата комунальних послуг, телефонних переговорів тощо) за допомогою системи “телефонний банкінг” (дистанційне обслуговування клієнтів за допомогою телефонних каналів зв'язку) клієнт у договорі з банком про розрахунково-касове обслуговування або іншому договорі про надання банківських послуг зазначає інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку клієнта. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Ідентифікація клієнта для доступу до системи “телефонний банкінг” здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені в договорі між банком та клієнтом.

Засоби ідентифікації (номер клієнта, особистий ПІН-код, сукупність цифрових та літерних компонентів тощо) банк надає клієнту після укладення договору.

Передавання дистанційного розпорядження та реєстрація його банком здійснюються за погодженим каналом доступу в автоматичному режимі.

Дистанційне розпорядження вважається таким, що передане клієнтом, та прийняте банком до виконання, якщо клієнт:

- для доступу до системи ввів правильне значення засобу ідентифікації;

- увів код операції та всі параметри, які запитуються системою;

- підтвердив це розпорядження.

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі дистанційного розпорядження списання коштів з рахунку платника, оформляє розрахунковий документ, у реквізиті “Призначення платежу” якого зазначає інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів.

Якщо клієнт не підтвердив розпорядження на здійснення операції, то банк операцію не виконує, про що інформує клієнта.

Якщо в банку виникає потреба з'ясувати особу клієнта, суть діяльності, фінансовий стан, а клієнт не надасть документів і відомостей, що підтверджують ці дані, або умисно подасть неправдиві відомості про себе, то банк залишає без виконання електронний розрахунковий документ/ дистанційне розпорядження, що передано по телефону. Банк повідомляє клієнта засобами системи про причину невиконання електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження (з обов'язковим посиланням на статтю 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та на цей пункт).

Якщо операція містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу, то банк може відмовити клієнту у виконанні електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження, переданого по телефону. Банк повідомляє клієнта засобами системи про причину відмови у виконанні електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження (з обов'язковим посиланням на частину 2 статті 7 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” та на цей пункт).

2. Акредитивна форма розрахунку

Дане питання регулюється Інструкцією Національного Банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2004 за № 377/8976.

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива (далі в цій главі -- договір) і не повинні суперечити законодавству України, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку.

Якщо це передбачено в тексті договору, то розрахунки за акредитивами регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів у редакції 1993 року (публікація Міжнародної торгової палати N 500) у частині, що не суперечить законодавству України, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку.

Акредитив -- це окремий договір від договору купівлі-продажу або іншого контракту навіть, якщо в акредитиві є посилання на них.

За операціями за акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

- покритий -- акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти заявника акредитива бронюються на аналітичному рахунку “Розрахунки за акредитивами” відповідних балансових рахунків (далі в цій главі -- аналітичний рахунок “Розрахунки за акредитивами");

- непокритий -- акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. Якщо немає такої позначки, то акредитив є безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом). Відкликання акредитива не створює зобов'язань банку-емітента перед бенефіціаром.

Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару лише через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній -- бенефіціара.

Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від заявника акредитива (за винятком, якщо банк-емітент є виконуючим банком).

Якщо виконуючий банк не є банком-емітентом, то зміна умов відкличного акредитива або його анулювання відбуваються лише після отримання від виконуючого банку відповідного повідомлення, яким підтверджується те, що до часу зміни умов або анулювання акредитива документи за акредитивом не були подані.

Документи за акредитивом, що відповідають умовам акредитива та подані бенефіціаром і прийняті виконуючим банком до отримання останнім повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива, підлягають оплаті.

У разі здійснення виконуючим банком платежу до отримання повідомлення про зміну або анулювання акредитива проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, банк-емітент зобов'язаний відшкодувати втрати виконуючому банку, який уповноважений на здійснення платежу.

Безвідкличний акредитив -- це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені лише за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Безвідкличний акредитив, що підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку. Безвідкличний акредитив -- це зобов'язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива, якщо документи, що передбачені ним, подано до банку, зазначеному в акредитиві, або банку-емітента та дотримані строки та умови акредитива.

Умови акредитива є чинними для бенефіціара, поки він не повідомить про згоду на внесення змін до нього того банку, який авізував ці зміни. Бенефіціар має письмово повідомити про погодження або відмову щодо внесення змін.

Прийняття часткових змін не дозволяється.

Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива.

Бенефіціар може подати пропозиції про внесення змін до умов акредитива, звернувшись безпосередньо до заявника акредитива, який в разі згоди вносить зміни до акредитива через банк-емітент, який надсилає повідомлення виконуючому банку.

Відносини між банком-емітентом та авізуючим та/або виконуючим банком у разі необхідності регулюються договорами.

Акредитив може бути авізований бенефіціару через інший (авізуючий) банк. Авізуючий банк, якщо він не визначений виконуючим банком, не несе зобов'язань щодо сплати за акредитивом.

Для відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента заяву про відкриття акредитива (далі в цій главі -- заява) за формою, наведеною в додатку 7 до цієї Інструкції, не менше ніж у трьох примірниках, заповнену згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції, та в разі відкриття покритого акредитива -- відповідні платіжні доручення.

Заява містить умови акредитива, які складаються так, щоб, з одного боку, вони давали змогу банкам без ускладнень їх проконтролювати, з другого -- забезпечували б інтереси сторін, які використовують акредитив.

Акредитив має містити лише ті умови, які банк може перевірити документально.

Реквізити, що передбачені формою заяви, є обов'язковими (крім реквізиту “Додаткові умови"), і якщо немає одного з них, то акредитив не відкривається і заява повертається заявнику без виконання.

Якщо перелік документів не вміщується на бланку заяви, то заявник акредитива подає його окремим додатком, кількість примірників якого має відповідати кількості примірників заяви. Оригінал цього додатка підписується уповноваженими особами та скріплюється відбитком печатки заявника акредитива.

Банк-емітент, прийнявши заяву, визначає спосіб виконання акредитива, авізуючий та виконуючий банки і здійснює відповідні бухгалтерські записи.

Якщо відкривається покритий акредитив, депонований у виконуючому банку, який не є банком-емітентом, то заявник, крім заяви, подає до банку-емітента платіжне доручення на перерахування коштів для бронювання їх у виконуючому банку. Банк-емітент перераховує кошти заявника на аналітичний рахунок “Розрахунки за акредитивами” у виконуючому банку та повідомляє його про умови акредитива.

У разі відкриття покритого акредитива, депонованого в банку-емітенті, заявник подає заяву та платіжне доручення на перерахування коштів із свого рахунку на аналітичний рахунок “Розрахунки за акредитивами” у банку-емітенті.

Акредитив є відкритим після того, як здійснено відповідні бухгалтерські записи за рахунками та надіслано повідомлення бенефіціару про відкриття та умови акредитива (далі в цій главі -- повідомлення).

Дата виконання платіжних доручень, наданих разом із заявою, і дата повідомлення бенефіціара мають збігатися.

У разі відкриття покритого акредитива клієнт подає заяву, як правило, у чотирьох примірниках. Перший примірник заяви банк-емітент обліковує за відповідним позабалансовим рахунком, що призначений для обліку акредитивів, другий (з потрібною позначкою банку про дату надходження) -- разом з випискою з рахунку він видає заявнику як розписку банку про відкриття акредитива, третій та четвертий, як правило, використовуються для інформування виконуючого банку та бенефіціара про умови акредитива.

На відкриття непокритого акредитива платник подає заяву в чотирьох примірниках. У реквізиті заяви “Вид акредитива” має додатково зазначатися “непокритий”. Перший примірник заяви в цьому разі обліковується банком-емітентом за позабалансовим рахунком, що призначений для обліку непокритих акредитивів.

Виконуючий банк обліковує примірник заяви або повідомлення, отриманий від банку-емітента, за відповідним позабалансовим рахунком, що призначений для обліку акредитивів. Такий облік ведеться окремо від обліку повідомлень про відкриття покритих акредитивів.

Банк-емітент інформує виконуючий (авізуючий) банк про відкриття акредитива шляхом надсилання йому електронною поштою (електронне повідомлення) або іншими засобами зв'язку, що передбачені договорами між банками, заяви або повідомлення.

Заяву або повідомлення банк-емітент надсилає авізуючому банку не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви від клієнта.

Повідомлення має містити номер акредитива, усі його умови, спосіб платежу, місце виконання та строк дії акредитива.

У повідомленні мають чітко зазначатися повноваження авізуючого банку щодо виду операції за акредитивом.

Якщо в повідомленні банку-емітента, що надіслане електронною поштою, телетайпом чи іншими засобами зв'язку, не зазначено “подробиці далі”, то його поштове підтвердження не потрібне і в разі його надходження воно не береться до уваги, а робочим документом є це електронне повідомлення.

Якщо в такому повідомленні зазначено “подробиці далі”, то воно має лише інформативний характер і робочим документом є заява, що надіслана поштою або доставлена іншим способом зв'язку згідно з Правилами приймання, оброблення та доставки кореспонденції банківських установ спецзв'язком Державного комітету зв'язку та інформатизації України.

Виконуючий (авізуючий) банк про відкриття та умови акредитива повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення від банку-емітента (авізуючого банку).

Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів за акредитивом.

Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи щодо дотримання всіх умов акредитива і в разі порушення хоча б однієї з умов не проводить виплати за акредитивом, про що інформує бенефіціара, і надсилає повідомлення до банку-емітента для отримання згоди на оплату документів з розбіжностями. Зазначене повідомлення має містити повний перелік розбіжностей з умовами акредитива, виявлених під час перевірки.

У разі неотримання відповіді протягом семи робочих днів після відправлення повідомлення або надходження негативної відповіді виконуючий банк повертає бенефіціару всі документи за акредитивом, зазначивши на зворотному боці першого примірника реєстру документів за акредитивом причини повернення документів і засвідчивши цей запис підписами відповідального виконавця та працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку.

Не приймаються до оплати за акредитивом документи, які мають розбіжності з умовами акредитива або зміст яких суперечить один одному.

Заявнику акредитива рекомендується зазначати в умовах акредитива, ким має оформлятися (засвідчуватися тощо) кожний документ, що вимагається умовами акредитива, та його зміст.

Якщо умовами акредитива передбачено акцепт заявника акредитива, то для його здійснення уповноважена особа заявника має подати бенефіціару:

- документ, що засвідчує її особу;

- зразок її підпису, засвідчений заявником акредитива (якщо його немає у виконуючому банку);

- доручення, видані заявником акредитива, щодо її повноважень.

На документах, які за умовами акредитива мають бути акцептовані, уповноважена особа робить такий напис:

"Акцептований за рахунок акредитива від __________ N _____

(дата)

уповноваженим _______________________________________

(назва заявника акредитива)

___________________________ _________________".

(підпис) (дата)

У виконуючому банку відповідальний виконавець перевіряє наявність акцептного напису та відповідність його поданому зразку.

Виплати бенефіціару за акредитивом, кошти за яким заброньовано у виконуючому банку, здійснюються з аналітичного рахунку “Розрахунки за акредитивами”.

Списання коштів з аналітичного рахунку “Розрахунки за акредитивами” виконуючий банк здійснює на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом, який наданий разом з іншими документами, що відповідають умовам акредитива.

Перший примірник реєстру документів за акредитивом залишається в документах дня виконуючого банку, другий (з потрібними відмітками банку про дату одержання та виконання) -- видається бенефіціару, третій та четвертий -- разом з документами, передбаченими умовами акредитива, надсилаються до банку-емітента, у якому третій примірник використовується для списання суми заяви з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів, а четвертий -- видається заявнику акредитива разом з іншими документами за акредитивом.

Якщо виконуючий банк необгрунтовано відмовляє у виплаті коштів за акредитивом або за рахунок заброньованих коштів оплатив документи з розбіжностями без повідомлення банку-емітента та отримання відповідних повноважень, то виконуючий банк несе відповідальність перед банком-емітентом.

Якщо виконуючий банк порушив умови покритого акредитива або підтвердженого ним безвідкличного акредитива, то відповідальність перед заявником акредитива за рішенням суду може бути покладена на виконуючий банк.

Виконуючий банк під час використання акредитива, кошти за яким заброньовано в банку-емітенті, перевіряє за дорученням цього банку виконання всіх умов акредитива за поданим бенефіціаром реєстром документів за акредитивом та іншими документами, що передбачені акредитивом.

Перший та другий примірники реєстру документів за акредитивом разом з іншими документами виконуючий банк надсилає до банку-емітента, третій -- використовує для списання суми заяви з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів (після надходження коштів від банку-емітента), четвертий (з потрібними відмітками банку про дату одержання) -- видає бенефіціару.

Банк-емітент, зробивши перевірку виконання всіх умов акредитива, на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом списує кошти з аналітичного рахунку “Розрахунки за акредитивами” і перераховує їх на рахунок бенефіціара.

Перший примірник реєстру документів за акредитивом банк-емітент зберігає в документах дня банку, а другий (з потрібними відмітками банку про дату одержання та виконання) -- видає заявнику акредитива разом з іншими документами за акредитивом.

Якщо банк-емітент одержав прийняті виконуючим банком документи і вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, то він має право відмовитися від їх прийняття і вимагати від виконуючого банку суму, що сплачена бенефіціару з порушенням умов акредитива.

Якщо своєчасно одержати кошти з рахунку заявника акредитива неможливо (у разі оплати за акредитивом за рахунок кредиту), то банк-емітент до вирішення цього питання згідно з умовами договору обліковує заборгованість заявника акредитива за балансовим рахунком, що призначений для обліковування короткострокових кредитів.

Одночасно банк-емітент списує з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів, ту суму, що була виплачена за акредитивом бенефіціару.

У всіх акредитивах обов'язково має передбачатися дата закінчення строку і місце подання документів для платежу. Дата, яку зазначено в заяві, є останнім днем для подання бенефіціаром до оплати реєстру документів за акредитивом та документів, передбачених умовами акредитива.

Банки мають здійснювати контроль за строком дії акредитива, який зазначений у заяві.

У день закінчення строку дії акредитива, кошти за яким заброньовані у виконуючому банку, останній в кінці операційного дня списує кошти з аналітичного рахунку “Розрахунки за акредитивами” та перераховує в банк-емітент на рахунок, з якого вони надійшли.

Банк-емітент зараховує одержані кошти на рахунок заявника акредитива та списує потрібну суму з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів.

Про закриття непокритого акредитива у зв'язку із закінченням строку його дії виконуючий банк надсилає повідомлення банку-емітенту електронною поштою або іншими засобами зв'язку, що передбачені договором між банками, та списує суму акредитива з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів.

Після отримання повідомлення про закриття акредитива банк-емітент списує потрібну суму з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів.

Акредитив, кошти за яким заброньовані в банку-емітенті, закривається ним після закінчення строку, зазначеного в акредитиві, з урахуванням нормативного строку проходження документів спецзв'язком від виконуючого банку до банку-емітента або після отримання від виконуючого банку підтвердження про невиконання акредитива.

У кінці операційного дня банк-емітент перераховує кошти з аналітичного рахунку “Розрахунки за акредитивами” на рахунок заявника акредитива і надсилає повідомлення виконуючому банку для їх списання з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів.

Анульований банком-емітентом відкличний акредитив закривається в день надходження повідомлення про його анулювання в порядку, передбаченому цією главою.

3. Розрахувати акредитив за зовнішньоекономічним контрактом

ЗЕД контракт - це угода 2х і більше суб'єктів ЗЕД та їх іноземних партнерів з метою встановлення, зміни, припинення, прав і обов'язків в ЗЕД.

Укладання угоди передбачає направлення оферти (пропозиції укласти угоду) однією із сторін, якщо це операція купівлі - продажу то зробити заказ на покупку і отримання акцепту - згоди від контрагента на укладання угоди.

Одержання бажаних результатів сторонами угоди багато в чому залежить від того, як оформлені відносини між ними. Зовнішньоекономічний контракт повинен бути укладений в письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором або законом. Його типову форму наведено в Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001р. №201.

Структура контракту:

1. Назва, документа ( договір, контракт, угода...). Зазначається вид договору - купівля-продаж, міна, поставка...

2. Місце укладання підлягає чіткому визначенню бо від цього залежить правом якої країни регламентуються правові відносини сторін під час укладання контракту. Сторони можуть використовувати також право третьої країни.

3. Дата укладання та набуття контрактом чинності.

4. Преамбула. Зазначається повне найменування учасників угоди, за якими вони офіційно зареєстровані, а також їх скорочені назви країн в контракті (покупець, продавець, замовник постачальник); а також обов'язково вказується особа, яка має право підписувати цей контракт, повноваження даного представника можуть випливати з доручення або статутних документів.

5. Предмет договору Визначається який товар і кому один з контрагентів зобов'язаний поставити іншому; точна назва товару марки, сорту; або кінцевий результат робіт згідно з договором. Якщо товар потребує більш детальної характеристики або номенклатура дуже велика , то все це зазначається в додатку (специфікації), який є невід'ємною частиною договору, про що робиться відповідна відмітка в тексті.

6. Кількість та якість товару. Визначається залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (тони, кілограми, штуки), його загальна кількість. З посиланнями на документи, які це засвідчують: коносамент, транспортна накладна...

Якість визначають згідно з певними вимогами та стандартами. Вона повинна відповідати сертифікату якості. Може бути зазначено момент перевірки якості, і залучення експертів в разі потреби.

7. Базисні умови поставки. В даному розділі визначаються умови поставки відповідно до Інкотермс - міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів в редакції 1990 року. Вони визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний термін поставки товару, або часткових поставок, виконання робіт надання послуг., Визначають вид транспорту. Базові умови встановлюють базу ціни, як включаються витрати на доставку товару в його ціну.

8. Ціна та загальна вартість договору. Визначається ціна одиниці товару та загальна вартість товарів, що поставляється.

9. Умови платежів Визначається валюта контракту. Спосіб, прядок та строки фінансових розрахунків. Гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Визначаються форми розрахунків: банківський переказ, документарний акредитив, визначені відповідно до Постанови КМУ та НБУ від 21,0695 № 444. “Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів”.

10. Умови приймання-здавання товару Визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів. Приймання-здавання проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю - згідно з документами, що засвідчують якість товару.

11. Упаковка та маркування Містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери), нанесене на неї відповідне маркування - найменування продавця та покупця, номер договору, місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування.

12. Форс-мажорні обставини - це непередбачені обставини, що можуть викликати порушення договірних обов'язків (пожежі, стихійні лиха, ембарго, воєнні дії). Сторони звільняються від виконання своїх обов'язків на строк дії цих обставин. Строк підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

13. Санкції та рекламації Види та порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій в зв'язку з невиконанням або не належним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань. Чітко визначаються розміри та строки виплати штрафів, за явлення рекламацій.

14. Врегулювання спорів в судовому порядку Визначаються умови та порядок визначення спорів у судовому порядку у разі не виконання сторонами зобов'язань.

15. Місце знаходження, поштові та платіжні реквізити Зазначаються місцезнаходження, повні поштові та платіжні реквізити (№ рахунку, назва та місце знаходження банку).

За домовленістю сторін можуть мати місце додаткові умови.

Нехай за умовами контракту українська фірма експортер зобовязується поставити 23.10.2005 сільськогосподарську продукції до фірми-імпортера до Німеччини. Вартість продукції 200000 дол. США. Українська фірма надає комерційний кредит фірмі-контрагенту терміном на 1 рік під 21 % річних. Нарахування процентів за простою ставкою. Погашення процентів і основної суми боргу передбачається одночасно в розмірі 242 тис. дол. США.

Розрахунок акредитива проведемо керуючись додатком № 1 до Постанови Кабінету міністрів України та Національного Банку України від 21 червня 1995 р. N 444 «Типові платіжні умови зовнішньоекономічних контрактів».

1. Поставка товарів з платежем проти поданих документів або на умовах надання покупцеві короткотермінового комерційного кредиту (до 1 року).

Рекомендуються такі форми розрахунків зважаючи на їх вигідність для Української Сторони:

- документарний акредитив;

- документарне інкасо (з гарантією).

1.1 Типові платіжні умови договору (контракту), яким передбачається розрахунок із застосуванням документарного акредитива.

1. Платежі за товари, поставлені в рахунок цього Договору (контракту), мають бути здійснені у ___ доларах США ___ з безвідкличного документарного акредитива, відкритого за дорученням Покупця на користь Продавця банком-кореспондентом Уповноваженого банку і авізованого через Уповноважений банк.

Якщо акредитив буде відкритий банком, який не є кореспондентом Уповноваженого банку, Покупець забезпечить підтвердження акредитива банком-кореспондентом Уповноваженого банку.

2. Акредитив, що відкривається відповідно до цього Договору (контракту), підпорядковується Уніфікованим правилам і звичаям для документарних акредитивів у редакції 1993 року, опублікованим Міжнародною торговельною палатою за N 500.

3. Акредитив має бути відкритий протягом/не пізніше ___10___ днів від дати повідомлення Продавцем про те, що товар підготовлено до відвантаження, терміном дії до __24.10.2005___, на повну суму вартості товару, що не перевищує плюс/мінус 10%(1), а також включаючи ____21___% річних за користування кредитом (2).

4. Якщо з вини Покупця або його банку відкриття акредитива буде затримано(3), Продавець має право відмовити у відвантаженні товару або розірвати Договір (контракт).

5. Платежі за акредитивом будуть здійснюватися в Уповноваженому банку проти подання Продавцем таких документів:

- комерційного рахунку в ___2___ примірниках;

- повного комплекту (4) чистих бортових коносаментів, виписаних на ім'я/наказу ________, з повідомленням Одержувача, з позначкою "фрахт сплачений/фрахт сплачений наперед"(5) або "фрахт сплачується за місцем призначення"(6) плюс _________ копії (7) або дубліката міжнародної авіаційної, автомобільної, залізничної накладної або поштової квитанції, що містить найменування Одержувача вантажу, позначку про сплату фрахту і позначку Перевізника про відправлення вантажу;

- страхового поліса, виписаного на ім'я/наказу _________ (8);

- інших документів (9).

Документи повинні бути подані Продавцем до Уповноваженого банку не пізніше/протягом _______ днів від дати відвантаження товару (10).

6. Акредитив передбачає можливість або дозвіл часткових відвантажень/перевантажень (11).

7. Усі витрати, пов'язані з відкриттям, авізуванням, підтвердженням, продовженням терміну, зміною умов та виконанням акредитиву, сплачує Покупець.

8. Якщо умови відкритого акредитива не відповідатимуть умовам цього Договору (контракту), Покупець за свій рахунок за дорученням Продавця забезпечить внесення необхідних змін до умов акредитива”.

Примітки:

1) якщо Покупцеві надається комерційний кредит, до платіжних умов після пункту 2 має бути включено додатково текст такого змісту: "Продавець надає Покупцеві комерційний кредит на період __12___ днів/місяців від дати відвантаження товару. Покупець сплачує Продавцеві проценти за користування кредитом за ставкою __21___ % річних одночасно із сплатою вартості товару" (12);

У разі надання Покупцеві комерційного кредиту, абзац перший пункту 5 викладається в такій редакції: "Платежі за акредитивом здійснюватимуться через __365___ днів від дати відвантаження товару у разі подання Покупцем до Уповноваженого банку документів, зазначених у пункті 5 цього Договору (контракту)";

2) у разі відкриття акредитивів банками країн, що діють, як правило, згідно з нормами англо-американського вексельного права, ці банки за своєю власною ініціативою можуть включати до переліку документів, проти яких (за умови надання яких) здійснюється платіж, переказний вексель (тратту), виписаний з платежем після пред'явлення (at sight) або у визначений термін (при комерційному кредиті), безпосередньо на банк, що відкрив акредитив.

Отже, сума акредитву повинна становити 242 тис. дол. США.

Для відкриття акредитива до банку-емітента подається заява за відповідною формою.

Для відкриття покритого акредитива, депонованого у виконуючому банку (коли він не є банком-емітентом), крім заяви подається платіжне доручення на перерахування коштів для бронювання їх у виконуючому банку. У цьому разі банк-емітент переказує кошти заявника на рахунок «Розрахунки за акредитивами» у виконуючому банкові та повідомляє його про умови акредитива.

Схему розрахунків з використанням акредитивної форми наведено на рис. 1.



Рисунок 1 - Розрахунок з використанням акредитива: 1 -- покупець доручає банку, що його обслуговує, відкрити акредитив; 2 -- банк покупця відкриває акредитив; 3 -- банк покупця сповіщає покупця про відкриття акредитива; 4 -- банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива постачальнику на конкретну суму; 5 -- банк постачальника сповіщає постачальника про відкриття акредитива; 6 -- відвантаження товару; 7 -- покупець повідомляє банк про виконання умови акредитива, тобто дає наказ на розкриття акредитива; 8 -- банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива; 9 -- банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 10 -- банк постачальника повідомляє про це свого клієнта

Розрахунки акредитивами широко використовуються в міжнародних економічних відносинах.

Акредитивна форма розрахунку дає постачальнику впевненість, що відвантажений товар буде своєчасно оплачено.

Для постачальників (отримувачів коштів) акредитивна форма розрахунків надійна, відносно проста і приваблива, оскільки гарантує оплату.

Проте покупцям розрахунки з використанням акредитива не вигідні, бо на певний час кошти вилучаються з обороту, що погіршує фінансове становище підприємств-покупців.

4. Заповнити заяву на аккредитив. Для цього скористаємося додатком № 7 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Література

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 за № 2121-ІІІ.

2. Інструкція Національного Банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2004 за № 377/8976.

3. Гроші та кредит: Підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2001.

4. Банківські операції. Підручник: -- 2-ге вид., випр. і доп./ А.М Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 476 с.

5. Банківський менеджмент: Навч. посіб. / О.А. Кириченко, І.В. Гіленко, С.Л. Роголь. та ін.; За ред. О.А. Кириченка. -- 3-тє вид., перероб. і доп. -- К.: Знання-Прес, 2002. -- 438 с.

6. Вітлінський В.В., Верченко П.І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком. -- К.: КНЕУ, 2000. -- 292 с.

7. Економічний аналіз: Навч. посібник / За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. -- 2-ге, перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 556 с.

8. Миллер Р.Л., Ван-ХузД.Д Современные деньги и банковское дело / Пер. с англ. -- М.: ИНФРА-М, 2000. -- 856 с.

9. Примастка Л.О. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти: Монографія -- К.: КНЕУ, 2001. -- 263 с.