Запровадження інноваційної моделі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками (на прикладі Краснодонського ВДК у Луганській області)

40

Запровадження інноваційної моделі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками (на прикладі Краснодонського ВДК у Луганській області)

Вашій увазі надається короткий виклад магістерської роботи на тему:

Запровадження інноваційної моделі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками (на прикладі Краснодонського ВДК у Луганській області)

1.Актуальність теми магістерської роботи обумовлена тим, що підвищення ефективності виконання місцевого бюджету як дійового інструменту регулювання соціально-економічних процесів у державі потребує нових підходів до створення такої функціонально-організаційної системи виконання бюджетів, яка б забезпечувала ефективне виконання місцевих бюджетів

2.Об'єктом та предметом дослідження виступає місцевий бюджет Краснодонського району що обслуговуються в Краснодонському ВДК у Луганській області, розглянуті сучасні проблеми казначейського обслуговування місцевого бюджету та надані належні пропозиції щодо їх рішення.

3.Мета магістерської розробки полягає в визначенні ролі й місця Державного казначейства в обслуговуванні місцевими бюджетами у державі та розроблення пропозицій щодо вдосконалення системи казначейського виконання місцевого бюджету.

4.Інноваційна новизна в роботі запропоновані пропозиції щодо удосконалення та ефективності виконання місцевого бюджету України:

ѕ механізм удосконалення надання місцевих запозичень;

ѕ шляхи рішення проблемних питань щодо виникнення та росту дебіторської та кредиторської заборгованості;

ѕ інноваційна модель казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками в Краснодонському ВДК у Луганській області (виносне робоче місце).

5. Державному казначейству України надана визначна роль та місце в обслуговуванні місцевих бюджетів. Місцеві бюджети -- це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи місцевого самоврядування. Об'єктивність існування бюджету потребує досконалого обґрунтування напрямків його застосування, використання передусім для створення сприятливих умов функціонування економіки і досягнення високого рівня добробуту. У 1990 р. вперше виникло таке поняття як бюджети місцевого самоврядування. Система місцевих бюджетів в Україні тепер включає республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські бюджети міст Києва і Севастополя, міські бюджети міст обласного значення, районні (районів у містах), міські бюджети міст районного значення, сільські та селищні бюджети. Система місцевих бюджетів України схематично показана у схемі 1.1.1.

Схема 1.1.1 Система місцевих бюджетів в Україні

Доходи Видатки

ДОХОДИ БУВАЮТЬ

ѕ податкові доходи (місцеві податки і збори);

ѕ доходи від надання послуг органами місцевого самоврядування (прибирання території, вивезення сміття тощо);

ѕ доходи від комунального майна (орендна плата, частина прибутку комунальних підприємств, кошти від приватизації комунального майна).

У структурі доходів бюджетів міст переважають податкові доходи, питома вага яких становить від 73,9% у 2004році до 62,8% у 2005 році. З них частка прибуткового податку з громадян зросла з 35,2% у 2004 році до 44,6% у 2005-му. Частка податку на прибуток підприємств зменшилась з 0,9% у 2004 році до 0,8% у 2005 році. Частка місцевих податків і зборів у доходах бюджетів міст зменшилася з 3,9% у 2004 році до 3,2% у 2005-му. Із прийняттям Бюджетного кодексу значно збільшилась питома вага трансфертів, зокрема субвенцій -- з майже 2% у 2000 році до 20--21% у 2004--2005 роках. Загалом надходження до місцевих бюджетів, без урахування трансфертів з бюджетів інших рівнів, у 2005 році становили 22577,4 млн. грн. при плані 21967,9 млн. грн. (тобто виконання доходів місцевих бюджетів у 2005 році становило 102,8%). Дані щодо виконання місцевих бюджетів за 5 місяців 2006 року свідчать про подальше зниження частки податкових надходжень у доходах місцевих бюджетів (до 47,4%) і збільшення трансфертів (до 40,9%), схематично структура доходів зображена на діаграмі 1.1.1:

Діаграма 1.1.1 Структура доходів 2000, 2004, 2005 років

Більшість державних видатків, насамперед соціального спрямування, фінансуються з місцевих бюджетів. Це передовсім виплати із соціального захисту та соціального забезпечення населення, утримання закладів соціально-культурної сфери, видатки на розвиток місцевого господарства. Місцеві бюджети в сучасних умовах є одним із джерел задоволення життєвих потреб населення. У таблиці 1.1.1 наведені суми видатків з місцевих бюджетів України на основні громадські послуги в 2004 --2005 роках.

Таблиця 1.1.1 Видатки з місцевих бюджетів України на громадські послуги у 2004 -2005 роках

Так як об'єктом дослідження є місцевий бюджет Краснодонського району ,далі розглянуто його структура . Структура місцевого бюджету Краснодонського району, складається з:

ѕ міський бюджет міст обласного значення - бюджет м. Краснодона;

ѕ районні (районів у містах) - бюджет Краснодонського району;

ѕ міські бюджети міст районного значення - бюджет м. Суходільська та Молодогвардійська;

ѕ сільські - бюджети 10 сільських Рад;

ѕ селищні бюджети - бюджети 10 селищних Рад

Структура місцевого бюджету Краснодонського району показана на рисунку 1.2.1:

До складу бюджету міста Краснодона входять 35 міських організацій, які фінансуються за рахунок місцевих коштів даного бюджету.

Структура бюджетної системи визначається Конституцією України. В ній та в Бюджетному кодексі закріплюються права держави та місцевих органів влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів і видатків між різними ланками бюджетної системи, порядок їх складання, розгляду та затвердження.

Формування місцевих бюджетів є процесом, який включає складання, розгляд, затвердження та виконання місцевих бюджетів.

Порядок складання, розгляд, затвердження та виконання місцевих бюджетів визначається згідно Бюджетного Кодексу України статтями 75- 80. Кожен з цих етапів має певну послідовність дій, завдань та процедур:

Схема етапу формування м/б

Прогноз доходів та видатків.

ѕ Визначення граничних обсягів видатків.

ѕ Розробка та доведення до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

ѕ Розроблення бюджетних запитів для подання місцевими фінансовими органам.

ѕ Аналіз показників бюджетного запиту.

ѕ Включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету.

ѕ Подання на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад.

ѕ Схвалення проекту рішення про місцевий бюджет Радою міністрів автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією та виконавчим органом відповідної ради.

ѕ Розгляд та затвердження місцевих бюджетів представницьким органом.

ѕ Виконання місцевого бюджету.

ѕ Особливості казначейського обслуговування місцевого бюджету

В 1995 році відповідно до Указу Президента України було створено Державне казначейство України - державний інститут, який раніше існував у системі органів виконавчої влади до радянських часів (музей історії казначейства існує у фінансовому управлінні Дніпропетровській області). Створення Державного казначейства обумовлено необхідністю мати систему належного контролю за рухом та використанням бюджетних ресурсів на заміну системи касового виконання бюджету органами Національного банку та уповноважених комерційних банків.

ѕ схема здійснення касових операції з коштами місцевих бюджетів;

ѕ розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

ѕ контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведені платежів;

ѕ бухгалтерський облік та складання звітності про виконання місцевих бюджетів.

ѕ схема створення єдиного механізму для впровадження засад реформування між бюджетних відносин;

ѕ формалізації єдиних процедур управління видатками на всіх стадіях виконання бюджету;

ѕ посилення поточного контролю за дотриманням фінансової дисципліни та попередження нецільового використання коштів на стадії прийняття зобов'язань та здійсненні платежу;

ѕ запровадження єдиного механізму управління коштами державного та місцевих бюджетів.

В Луганській області на казначейське обслуговування в органи Державного казначейства були переведені всі 353 місцевих бюджету.

Модель казначейського обслуговування місцевих бюджетів, мала певні технологічні відмінності від банківського варіанту обслуговування коштів місцевих бюджетів. Основні відмінності моделі казначейського обслуговування місцевих бюджетів, що впроваджувалася у ході експерименту полягали в наступному:

ѕ схема доходи всіх місцевих бюджетів зараховувались на єдиний кореспондентський рахунок обласного управління державного казначейства у розрізі видів місцевих бюджетів з послідуючим їх перерахуванням на рахунки, відкриті на ім'я місцевого бюджету у територіальному відділенні казначейства;

ѕ виконання місцевих бюджетів за видатками мало поєднати традиційну модель фінансування розпорядника коштів місцевого бюджету з впровадженням системи оплати рахунків розпорядників коштів на користь третіх осіб, що привело до централізації в системі казначейства всіх бюджетних коштів місцевих бюджетів;

ѕ органи Державного казначейства здійснювали бухгалтерський облік всіх фінансових операцій щодо коштів місцевих бюджетів і складають фінансову звітність про виконання місцевих бюджетів;

ѕ між органами Державного казначейства і фінансовими органами місцевих бюджетів були розроблені та впроваджені новий розподіл функціональних обов'язків і процедури документообігу між сторонами бюджетного процесу, але вони були не достатньо чітко регламентовані і формалізовані.

За інформацією Державного казначейства досвід роботи виявив позитивні наслідки впровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів у Луганській області:

ѕ схема прозорість руху бюджетних коштів з виконанням контрольних функцій за їх цільовим направленням, згідно з бюджетними призначеннями;

ѕ єдиний підхід до бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання місцевих бюджетів;

ѕ акумуляція коштів розпорядників коштів місцевих бюджетів на єдиних казначейських рахунках управлінь Державного казначейства;

ѕ можливість мати щоденні дані про залишки коштів на рахунках усіх рівнів бюджетів та на рахунках бюджетних установ (до впровадження експерименту з казначейського обслуговування місцевих бюджетів зазначені дані можна було дістати лише один раз на місяць - при отриманні звіту про виконання бюджету та виписок банку);

ѕ оперативність в управлінні коштами;

ѕ оперативність у вирішенні питань під час проведення міжбюджетних розрахунків.

Нині триває робота над удосконаленням механізму казначейського обслуговування місцевих бюджетів органами Державного казначейства в межах розробки єдиного порядку для всіх місцевих бюджетів.

ѕ забезпечення своєчасності розрахунків відповідно до взятих зобов'язань;

ѕ скорочення термінів проходження платежів від розпорядника до отримувача зобов'язання;

ѕ зменшення залишків бюджетних коштів на рахунках місцевих бюджетів;

ѕ забезпечення збалансованості в часі між обсягами надходжень та видатками.

Створення системи «єдиного казначейства» ставить місцеві органи влади в рівні умови, оскільки перерахування міжбюджетних трансфертів здійснюється органами Держказначейства відповідно до встановлених нормативів щоденних перерахувань від обсягу надходжень доходів державного бюджету на регіональні рахунки казначейства. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів має здійснюватися органами Державного казначейства на безоплатній та договірній основі.

ѕ створена мережа територіальних органів і повністю сформована організаційна структура Державного казначейства;

ѕ розпорядники бюджетних коштів державного бюджету переведені на операційно-касове обслуговування у Держказначействі, при цьому здійснення платежів з бюджету відбувається через оплату рахунків розпорядників бюджетних коштів на користь постачальників товарів, робіт та послуг;

-- з 1999 року розпочато залучення до казначейської системи позабюджетних рахунків бюджетних установ;

ѕ з 2000 року в системі управління грошовими потоками Держказначейством впроваджена система Єдиного казначейського рахунку, створена внутрішня платіжна система, яка забезпечила надання Держказначейству України статусу учасника системи електронних платежів НБУ;

ѕ з 2001 року Державним казначейством запроваджено систему обліку та контролю бюджетними зобов'язаннями розпорядників коштів.

Проблеми :На сьогоднішній день залишилось багато неврегульованих питань в казначейському обслуговуванні місцевих бюджетів, які спричиняють непорозуміння з органами місцевого самоврядування.

Схема формування мережі. Неузгодженості виникають на етапі формування мережі, складання якої, окрім як Бюджетним кодексом в загальних поняттях, нічим не врегульоване. Щоправда, в свій час був Наказ Міністерства фінансів України від 13.12.2004 р. № 773 «Про затвердження методичних рекомендацій зі складання мережі розпорядників коштів всіх рівнів». Та невдовзі з'явився лист Міністерства фінансів від 29.06.2005 р., який по суті нівелював всю проведену роботу в цій галузі, зазначивши:

«Органи виконавчої влади в своїй роботі можуть не застосовувати ті пункти, які призводять до виникнення проблемних питань». Подальше врегулювання питання передбачалось шляхом видання нового наказу Мінфіну про затвердження відповідного Порядку складання мережі розпорядників коштів місцевих бюджетів з обов'язковою реєстрацією в Міністерстві юстиції України. В світлі сказаного, зазначу: органи казначейства є тільки користувачами мережі, а відповідальність за достовірність та правильність складання несуть розпорядники та фінансові органи. Та якщо розпорядник включений до мережі кількох бюджетів і отримує з них кошти на своє утримання, чи не буде це нецільовим використанням, контроль за яким покладений на органи казначейства?

2. автоматизація робочого місця - Якісне та оперативне вирішення питань з казначейського обслуговування місцевих бюджетів потребує також повної автоматизації робочого процесу в органах Державного казначейства. Насамперед, це організація оперативної заміни обладнання, яке вийшло із ладу. У даний час на критичне вузлове обладнання (сервери, телекомунікаційна стійка) не передбачена наявність комплекту запасного приладдя як в обласному управлінні, так і в організаціях-партнерах «БМС-Сервіс» . У зв'язку з цим у разі можливого виходу з ладу будь-якого пристрою або вузла заміна буде здійснюватися через «БМС-Сервис» в м. Києві, що пов'язано зі значними затримками у часі.

Для нашого відділення, при обробці місцевих бюджетів в АС «КАЗНА», швидкість обміну інформацією по виділених каналах тональної частоти за допомогою модемів TAINET T-336Cx буде недостатньою. Як наслідок, виникає питання організації зв'язку за допомогою високошвидкісних технологій, таких як: Radio - Ethernet. Frame - relay або інших.

ѕ відсутність комп'ютерної техніки

ѕ кваліфікованих кадрів,

ѕ незабезпеченість надійним телефонним зв'язком та інше.

Значна віддаленість від центру окремих сільських та селищних рад заважає їх оперативному обслуговуванню, своєчасному усуненню з боку розпорядників недоліків при проведенні видатків.

Казначейське обслуговування виконання місцевих бюджетів за видатками виявили позитивні наслідки, але наявність проблем свідчить про необхідність вдосконалення нормативної та інструктивної бази, вдосконалення механізму взаємовідносин між учасниками бюджетного процесу, підвищення рівня матеріальної та технічної забезпеченості, що дозволить органам казначейства виконувати покладені на них державою функції та завдання.

Адаптація європейського досвіду управлінням місцевим бюджетом в Україні. Західний підхід до бюджетного процесу базується на постулаті про відповідальність влади перед єдиним власником бюджетних коштів -- народом, платниками податків, тому кожен громадянин має право знати на які цілі та наскільки ефективно витрачено державні та місцеві кошти.

Падіння рівня життя та соціальне розшарування населення, руйнування соціальної інфраструктури (медичних закладів, закладів освіти, бібліотек, клубів, доріг тощо), пришвидшене старіння населення, особливо в сільських районах та районних центрах, істотно ускладнюють наближення України до Європейського союзу (ЄС) як у політичній, так і в економічній сферах. Програма діяльності уряду "Назустріч людям" серед інших завдань передбачає "досягнення відповідної якості життя населення, запровадження соціальних, економічних та демократичних європейських стандартів життєдіяльності людини, суспільства та держави [42]. Кожному громадянину повинно бути зрозуміло, що суспільні блага гарантуються йому Конституцією, вони є ідентичними незалежно від того, якій країні живе людина, а забезпечуються через фінансування з бюджетів, зокрема й місцевого рівня. Так, наприклад, згідно з показниками фінансового управління Краснодонської міської ради та фінансового управління Краснодонської РДА у 2006 році видатки місцевих бюджетів м. Краснодону та Краснодонського району Луганської області становитимуть -148.807 тис. грн. Планується на освіту спрямувати 38.101тис.грн., охорону здоров'я --28.904 тис. грн., соціальний захист та соціальне забезпечення -- 14.336 тис.грн., культуру й мистецтво -- 7.336 тис. грн., фізичну культуру і спорт -- 1.771тис. грн. (див. Таблицю 1.4.2). Затверджена сума видатків, з урахуванням трансфертів, становить 148.807тис. грн., що на 14.220тис. грн. більше, ніж у попередньому році. Таке збільшення видатків місцевих бюджетів відбулося здебільшого за рахунок збільшення субвенцій з державного та обласного бюджетів та деяких дотацій. Водночас зросли видатки на освіту (на 26 %) та охорону здоров'я (на 30 %). Серед завдань бюджетної політики указано на потребу підвищення рівня надання послуг у соціально-культурній сфері за рахунок економного та ефективного використання бюджетних коштів шляхом координації дій усіх місцевих органів влади й місцевого самоврядування.

Спрямованість на ефективне використання та кінцевий результат -- саме такий підхід використовують при плануванні бюджету розвинені країни світу, в тому числі ЄС, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія. З прийняттям Бюджетного кодексу у 2001 році та Концепції застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі у 2002 році Україна поступово переходить на програмно-цільовий підхід у формуванні державного бюджет.

Базуючись на європейському досвіді місцевого управління фінансами, слід зазначити, що одним із основних завдань для органів державної влади на всіх рівнях сьогодні є формування нового типу державного службовця. Принципово важливо прищепити державним службовцям, новий стиль управління, дбати про зацікавленість у досягненні результатів. Формування бюджету заради результатів є не лише зміною методу фінансового планування, а й складником загальних змін у процедурі здійснення державних завдань та оцінювання результатів діяльності. Орієнтація на виконання є не простою ревізією бюджетних процесів, а процесом зміни стилю управління та поведінки у державному секторі. Фінансове планування, орієнтоване на результат, містить такі елементи, як децентралізація бюджету, стеження за виконанням, діловий стиль витрачання коштів, а також управлінська самостійність та відповідальність.

У країнах Центральної Європи дуже швидко відбулося реформування традиційних методів надання суспільних послуг, чому сприяли чотири основні елементи ринкового середовища: надання послуг приватними організаціями, участь приватних організацій у виробленні суспільних послуг, використання у комунальній сфері ринкових механізмів та необхідність становлення громадянського суспільства, тобто зміна у процесах ухвалення рішень та інституційних умовах державного управління і державних структур. Становлення системи альтернативних способів надання послуг -- явище, властиве складному соціальному та економічному перетворенню суспільства. Виділяють такі головні види альтернативних способів надання послуг [41]:

ѕ видача контрактів на комунальні послуги;

ѕ запровадження програм будівництва, експлуатації, передачі;

ѕ передача прав та обов'язків щодо надання послуг у певній місцевості
упродовж певного періоду часу;

ѕ надання послуг на місцевому рівні неприбутковими організаціями та доброчинними товариствами;

ѕ використання ваучерів (наприклад, продовольчі талони або інші види субсидій на користь споживачів).

З метою активізації таких заходів Краснодонська районна та міська державна адміністрації працюють над великомасштабним проектом, метою якого є підвищення ефективності територіального самоврядування і впровадження механізмів громадської участі у визначенні пріоритетів територіальних громад, формуванні місцевих бюджетів та контролі за бюджетними процесами шляхом скорочення дистанції між владою й громадою за активного залучення представників громади до участі у формуванні місцевих бюджетів і контролі за бюджетними процесами. За проектом планується розробити і впровадити в регіонах України дійовий механізм громадської участі у визначенні пріоритетів територіальних громад, прийнятті рішень та моніторингу реалізації цих рішень місцевими органами влади й управління, використовуючи результати вивчення європейського досвіду місцевого самоврядування.

Європейські держави мають уже значний доробок у сфері бюджетної політики, корисний і цікавий для України. Впровадження міжнародних стандартів прозорості бюджетного процесу та звітності про результати виконання бюджету, забезпечення доступності їх для суспільства й інвесторів є одними з першочергових заходів, визначених Кабінетом Міністрів України. Базуючись на досвіді європейських країн, в тому числі й держав -- нових членів Європейського союзу, сьогодні формується нова ідеологія бюджетного процесу, стрижнем якої є націлення на результат, а не процес, тобто виконання визначених завдань і отримання конкретних результатів на засадах ефективного використання ресурсів.

Проблеми казначейського обслуговування місцевого бюджету в порівнянні з європейськім досвідом

Європейські держави на сьогоднішній день мають багато проблем по управлінню місцевими бюджетами та по їх казначейському обслуговуванню. Так на прикладі країн Центральної Європи - Польщі та Угорщини відсутній механізм управління фінансовими ресурсами у процесі поточного касового виконання місцевого бюджету. Це призводить до необхідності здійснення нераціональних запозичень для покриття касових розривів, що виникають, і втрат від невикористання тимчасових місцевих фінансових ресурсів. Як в Україні вирішується ця проблема буде розглянуто у третьому розділі роботи [40].

Створення ЄКР дає можливість централізувати бюджетні ресурси , що, звісно, не вирішує завдання підвищення ефективності використання поточних активів і пасивів бюджету, а лише створює передумови для цього.

При побудові моделі управління поточними касовими активами й пасивами бюджету, зосередженими на єдиному казначейському рахунку, доцільно враховувати досвід розвинених країн, у яких подібні системи успішно функціонують. У зарубіжній практиці застосовуються три основних підходи до вирішення цього завдання.

Перший підхід -- так званий варіант центрального банку. Сутність його полягає в тому, що для забезпечення ліквідності центрального рахунку бюджету відкриває кредитну лінію чи розміщує надлишки ліквідних коштів через банк. Як правило, здійснюється короткострокове кредитування касових розривів виконання бюджету в суворо обумовлених законом рамках. При цьому здійснювані виплати впливають на ліквідність самого банку. З цієї причини банк буває вимушений здійснювати операції на ринку, інакше кажучи, відволікати власні ліквідні активи чи постачати ними ринок, що впливає на стан грошової маси, інакше кажучи, здійснює прямий інфляційний вплив, а також може при довготривалій несприятливій кон'юнктурі і невеликих резервах банку призвести до дестабілізації фінансового ринку.

Другий підхід -- варіант "ринкового фінансування". Він означає, що держава покриває поточні потреби у ліквідних активах (розміщує резерви надлишкової ліквідності) безпосередньо на ринку, тобто насамперед у комерційних банках. Це здійснюється або за допомогою угод РЕПО, або шляхом прямих запозичень чи вкладень у банках. Такі угоди часто розраховані лише на один день. Перевагою такої технології є те, що вона забезпечує розподіл організації управління бюджетними ресурсами і грошово-кредитною політикою. Крім того, інструменти запозичення у такому разі можуть бути різноманітнішими й ефективнішими і їх можна оформити таким чином, щоб вони краще відповідали поточним завданням касового виконання бюджету.

Перший підхід -- так званий варіант центрального банку. Сутність його полягає в тому, що для забезпечення ліквідності центрального рахунку бюджету відкриває кредитну лінію чи розміщує надлишки ліквідних коштів через банк. Як правило, здійснюється короткострокове кредитування касових розривів виконання бюджету в суворо обумовлених законом рамках. При цьому здійснювані виплати впливають на ліквідність самого банку. З цієї причини банк буває вимушений здійснювати операції на ринку, інакше кажучи, відволікати власні ліквідні активи чи постачати ними ринок, що впливає на стан грошової маси, інакше кажучи, здійснює прямий інфляційний вплив, а також може при довготривалій несприятливій кон'юнктурі і невеликих резервах банку призвести до дестабілізації фінансового ринку.

Другий підхід -- варіант "ринкового фінансування". Він означає, що держава покриває поточні потреби у ліквідних активах (розміщує резерви надлишкової ліквідності) безпосередньо на ринку, тобто насамперед у комерційних банках. Це здійснюється або за допомогою угод РЕПО, або шляхом прямих запозичень чи вкладень у банках. Такі угоди часто розраховані лише на один день. Перевагою такої технології є те, що вона забезпечує розподіл організації управління бюджетними ресурсами і грошово-кредитною політикою. Крім того, інструменти запозичення у такому разі можуть бути різноманітнішими й ефективнішими і їх можна оформити таким чином, щоб вони краще відповідали поточним завданням касового виконання бюджету.

За наявності постійного щоденного залишку коштів і відповідних законодавчих актів Державного казначейства України може здійснювати операції на фінансовому ринку з використанням таких фінансових інструментів, як угоди РЕПО, проведення кредитних і депозитних операцій за фіксованими процентними ставками, зокрема "овернайт", внутрішньоденне кредитування, короткострокові казначейські векселі тощо.

ѕ відірваність державних інститутів фінансової системи від фінансового ринку і особливо вторинного;

ѕ відсутність єдиної методології в організації розрахунків і наявність двох незалежних методологічних центрів (Національний банк і Міністерство фінансів);

ѕ неузгодженість окремих нормативно-методологічних документів і тривала процедура погодження документів Міністерства фінансів і Національного банку;

ѕ різне розуміння ступеня актуальності оперативного вирішення окремих державних фінансових завдань і різний підхід до їхнього вирішення;

ѕ перехід на платність послуг, що надаються комерційними банками, включаючи й установи НБУ;

ѕ наявність позитивного зарубіжного досвіду здійснення банківських операцій казначейськими органами.

Тому ідеї про надання органам Державного казначейства України статусу кредитної установи й надання права здійснювати операції з готівкою бюджетних організацій, використовувати вільні бюджетні кошти як кредитні ресурси із включенням територіальних органів казначейства у платіжну систему країни як активних і постійних суб'єктів мають об'єктивні підстави.

З огляду на це доцільним є створення казначейського банку. Фінансовий інститут, який відповідає за виконання бюджетів усіх рівнів, не може повноцінно функціонувати без своєї бюджетної банківської установи. На казначейський банк "слід покласти операційну діяльність зі збору, зберігання й розподілу державних та місцевих коштів. Треба розробити нові форми редукції фінансової інформації, необхідні й достатні Національному банку для здійснення його діяльності. На казначейський , банк, інтегрований з обласними управліннями казначейства, слід також покласти усі бухгалтерські функції щодо вхідного контролю фінансових ресурсів, їх розподілу за рахунками і обґрунтованості використання [38].

Особливе місце в діяльності казначейського банку могли б посісти операції з виплат на користь фізичних осіб, які здійснюють установи Ощадного банку. Це виплати пенсій, допомоги і компенсацій особам, що проходили службу в органах Міністерства оборони, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ. Можливе також здійснення органами ДКУ операцій з виплати компенсацій втрачених заощаджень громадян в установах Ощадбанку, а також з виплати компенсації вкладів (внесків) в організації державного страхування.

Казначейський банк як головна ланка системи казначейського виконання бюджету має брати участь у фінансуванні економіки держави, для чого слід регламентувати його можливості у цій сфері. Зважаючи на великий обсяг аналітичної роботи, неоднозначність рішень, котрі приймаються в умовах неповноти інформації, функції кредитування промислових підприємств покладати на казначейський банк недоцільно, залишивши їх іншим банкам, що існують нині в Україні. Банки-кредитори здійснюють кредитування різних підприємств на свій страх і ризик за рахунок власних коштів чи позичених державних коштів, узятих під повні гарантії й зобов'язання у казначейському банку.

Інноваційні напрямки удосконалення казначейського обслуговування місцевих бюджетів

Покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку

За минулі десять років існування казначейської системи України було створено умови для функціонування дієвої системи з оперативного управління фінансовими потоками та забезпечення своєчасного здійснення видатків розпорядників коштів державного бюджету. Це стало відправним моментом для прийняття на обслуговування через казначейську систему органів місцевого самоврядування.

Але важливими у процесі казначейського виконання місцевого бюджету є питання удосконалення управління бюджетними коштами. На цей час відсутні ефективні механізми управління фінансовими ресурсами у процесі поточного касового виконання місцевого бюджету. Це призводить до необхідності здійснення нераціональних запозичень для покриття касових розривів, що виникають, і втрат від невикористання тимчасово вільних фінансових ресурсів.

Місцеві запозичення - це операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання органів місцевого самоврядування перед кредиторами.

Позички органів місцевого самоврядування - фінансові операції, що засвідчує зобов'язання органів місцевого самоврядування перед банками, іншими фінансовими установами щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату відсотків за користування та інших зборів з такої суми.

Об'єктами місцевих запозичень для покриття тимчасових касових розривів у процесі виконання відповідного бюджету можуть бути органи місцевого самоврядування в особі районних та міських рад [46].

Стаття 73 Бюджетного кодексу передбачає повноваження місцевих органів влади робити запозичення терміном до 3 місяців у поточному році для покриття короткострокових касових розривів.

Через нормальні часові коливання бюджету (наприклад нерівномірне надходження доходів і регулярні зобов'язання по видатках, таких як на оплату праці) така проблемна ситуація склалась у п'яти селищних рад Краснодонського району.

Виникнення касового розриву у ході виконання місцевого бюджету розглянемо на прикладі Сєверної селищної ради

Так на 26.05.2006 р. в селищній раді є складна ситуація с проплатами поточних платежів, а саме нестача коштів на виплату заробітної плати працівникам бюджетної сфери, на оплату комунальних послуг і розрахунків за енергоносії. Залишки на рахунках Сєверної селищної ради на 26.05.2006р. склали 12708,11 грн:

ѕ рахунок 3142 - 12503,47 грн.

ѕ рахунку 3541 - 204,64 грн.

А взяті та зареєстровані фінансові зобов'язання на цю дату склали 36377,14 грн. З цього можна зробити висновок, що рада не може самостійно розрахуватися зі своїми боргами, так як залишків на рахунках недостатньо для здійснення проплат, тому в Сєверній селищній раді виник касовий розрив. Який на 26.05.2006 р склав:

12708,11 грн.- 36377,14 грн. = - 23699,03 грн.

Як бачимо з розрахунку, селищній раді треба 23699,03 грн., щоб розрахуватися зі своїми боргами які виникли. Тому раді треба взяти кредит чи позичку в банку, щоб здійснити проплати. Місцеві органи користуються послугами комерційних банків у особливих випадках, встановлюючи неформальні стосунки або формально влаштовуючи тендер на найменшу вартість послуг.

Місцеві органи можуть неформально розподіляти ці послуги між кількома банками. Це може бути вигідно з політичної точки зору в малих громадах, оскільки відбувається розподіл “пирога”. Місцеві органи можуть також надавати формальні запити на тендерні пропозиції з боку банків на наданні послуги з управління грошовими коштами. Місцеві органи розраховують обсяги послуг і вказують у пропозиціях, яким чином банки оплачують їхні послуги. Банки, в свою чергу, вказують суми винагород за послуги, включаючи знижки за весь спектр послуг. На сьогоднішній день комерційні банки з невеликим бажанням надають місцевим бюджетам позички на покриття касового розриву. Так ПІБ та Ощадбанк для надання короткострокової позички вимагає, щоб була надана застава чи відкритий рахунок в цьому банку та під відсотки, на сьогоднішній день відсотки складають 19% річних. Але при казначейському обслуговуванні всі місцеві бюджети не мають права мати рахунки в комерційних банках. При казначейському обслуговуванні місцевих бюджетів за видатками надання короткострокових позичок може здійснюватися управлінням Державного казначейства за рахунок тимчасових вільних залишків коштів на єдиному казначейському рахунку Держказначейства.

Так на прикладі, управління Держказначейства у Луганській області надає короткострокові позички місцевим бюджетам на безвідсотковій основі для покриття тимчасових касових розривів, які виникають в процесі їх виконання, на виплату заробітної плати працівникам бюджетної сфери, на соціальні виплати і розрахунки за енергоносії терміном до трьох місяців.

Так Краснодонський район в 2005 році взяв за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку 22 млн.238 тис.грн. позичок, безвідсотково. А беручи позичку у комерційному банку Краснодонський район у 2005 році сплатив 25 млн. 440 тис. гнр, в тому числі відсотки в сумі 3 млн.200тис.грн..

Дані про взяття позичок Краснодонським районом зведені у таблиці 3.1.1:

Таблиця 3.1.1 Аналіз сум позичок одержаних з єдиного казначейського рахунку Краснодонським районом у 2005 році та розрахунок позички, яку установа має можливість взяти у банку, тис. грн.

Позички надаються за рахунок і в межах залишку коштів місцевих бюджетів на кореспондентських рахунках управлінь. Державним казначейством Україні був розроблений наказ ДКУ № 247 від 30.12.2005 р. ”Порядок покриття Державним казначейством України тимчасових касових розривів місцевих бюджетів”. Цей Порядок визначає механізм покриття Державним казначейством України обсягів тимчасових касових розривів місцевих бюджетів.

Для оформлення та отримання позички сільськими, селищними, міськими та районними бюджетами подаються такі документи та обґрунтування:

Довідка - розрахунок наявності тимчасового касового розриву.

Довідку про відсутність простроченої кредиторської заборгованості місцевого бюджету за позичками, отриманими у фінансових установах.

Довідку про відсутність у місцевих бюджетів депозитів (вкладів) у банківських установах.

Довідку про надходження до місцевого бюджету ( ф.412)

Довідку про касові видатки на певну дату.

Довідку про залишки коштів на рахунках.

Довідку про зареєстровані фінансові зобов'язання.

Договір про надання короткотермінової позички укладається між відділенням Державного казначейства та сільською/селищною радою, які ним обслуговуються Завірену копію рішення відповідної ради щодо отримання короткотермінової позички;

Засвідчена в установленному порядку картку зі зразками підписів уповноважених осіб та відбитком печатки.

Лист-заяву

Лист, в якому обґрунтовує необхідність отримання позички та підтверджує наявність касового розриву

Прогноз надходжень доходів до загального фонду

Повний пакет документів для надання короткотермінової позички надається в додатку Б, на прикладі Сєверної селищної ради.

Короткотермінові позички відділеннями Державного казначейства надаються на оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату, придбання продуктів харчування та медикаментів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, без нарахування відсотків за користування цими позичками .

Погашення короткотермінової позички протягом 60 днів з дня ліквідації тимчасового касового розриву за рахунок не менш ніж 80 відсотків від усіх надходжень загального фонду місцевого бюджету, а також з можливістю пролонгації короткотермінової позички місцевого бюджету, за виключенням міжбюджетних трансфертів цільового характеру та коштів резервного фонду (але не пізніше 01 грудня 2006 року);Розмір короткотермінової позички не перевищує граничного обсягу для відповідного бюджету, (тобто не перевищує 1/12 від затвердженої на 2006 рік суми доходів загального фонду місцевого бюджету за вирахуванням міжбюджетних трансфертів цільового характеру) [5].Протягом одного робочого дня з часу отримання заявки від відділень управління Державного казначейства у Луганській області приймає рішення про надання-відмову короткотермінової позички про що інформує відділення, а останній замовника листом - акцептом або листом з обґрунтуванням відмови, підписаним начальником управління. Погашення позички здійснюється в автоматичному режимі шляхом щоденних відрахувань від надходжень загального фонду відповідного бюджету, погашення позички визначається шляхом розподілу обсягу позички на кількість робочих днів у період запозичення. В разі непогашення позички у визначений термін ( незабезпечення щоденних перерахувань внаслідок недонадходження доходів), органи Державного казначейства здійснюють її повернення до повного погашення у примусовому порядку, починаючи з наступного дня терміну погашення позички. При цьому рефінансування забороняється.

Надання місцевим бюджетам короткострокових позичок для покриття касових розривів у процесі виконання відповідного бюджету є позитивним аспектом обслуговування місцевих бюджетів в органах Державного казначейства, що благотворно впливає на розвиток економіки районів та міст. А саме здійснюється погашення фінансових зобов'язаннь та кредиторської заборгованості. Проблемні питання по виникненню та погашенню кредиторської заборгованості розглянуті у розділі 3.2.

Шляхи рішення проблемних питань щодо виникнення та росту дебіторської та кредиторської заборгованості

Управління боргом місцевих бюджетів можна визначити як найефективніше управління портфелем боргових зобов'язань місцевого сектору задля зменшення ризику і мінімізації довгострокових видатків органів влади. Першим кроком має стати визначення різних форм, яких може набувати борг, документальне оформлення і інвентаризація боргів - заборгованості.

У попередні роки облік зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства не здійснювався. Але у 2003 році, при переході місцевих бюджетів на казначейське обслуговування, кредиторська заборгованість бюджетних установ місцевого бюджету була зареєстрована в АС “Казна” на рахунка 9423 “Фінансові зобов'язання бюджетних установ місцевих бюджетів”. Проаналізуємо кредиторську заборгованість бюджетних установ місцевих бюджетів Краснодонського району протягом трьох років.

Кредиторська заборгованість по загальному фонду місцевих бюджетів за 2003 рік склала - 898151 грн., за 2004 рік - 728716 грн., за 2005 рік - 1478929 грн. За даними кредиторської заборгованості бюджетних установ місцевих бюджетів 2003-2005 років побудуємо діаграму, яка зображена на рис.3.2.1:

Рис. 3.2.1 Кредиторська заборгованість загального фонду Краснодонського району 2003-2005 року

Діаграма допомагає побачити зміни кредиторської заборгованості за аналізуючи періоди. Зменшення загальної суми кредиторської заборгованості у сумі 169435 грн., що складає 81%, в 2004 році є наслідком контролюючої функції органу Державного казначейства за дотримання бюджетної дисципліни розпорядниками бюджетних коштів в частині реєстрації фінансових зобов'язань та підтверджує доцільнність казначейського виконання місцевих бюджетів України.

На рисунку 3.2.1 ми можемо побачити, що у 2005 році загальна сума кредиторської заборгованості в порівнянні з 2004 роком значно збільшилася на 750213 грн., що складає 36%. Ця тенденція зростання кредиторської заборгованості обґрунтовується тим, що у 2004 році згідно з постановою № 934 “Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України “Про освіту” педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів ” була нарахована матеріальна допомога.

Також на зростання кредиторської заборгованості у 2005 році мала вплив прихована кредиторська заборгованість розпорядниками та одержувачами місцевих бюджетів Краснодонського району, яка була виявлена завдяки вимогам органом Державного казначейства з метою контролювання за здійсненням погашення кредиторської заборгованості при здійснення видатків та погашення кредиторської заборгованості через органи Державного казначейства, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів місцевих бюджетів щоквартально надавали меморіальний ордер № 6 “Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами ”, що дало змогу посилити контроль органами Державного казначейства за виявленням та погашенням кредиторської заборгованості.

Також до мережі місцевого бюджету у 2005 році були включені дві організації (СКП “Комунгосп” та КФС “Колос”), які наприкінці 2005 року мали не погашену кредиторську заборгованість. Цей показник також мав вплив на загальну суму зростання кредиторської заборгованості.