Цінні папери

Цінні папери - це грошові документи, які застосовуються у комерційній і фінансово-господарській діяльності підприємствами, підприємцями і окремими громадянами. Виготовлення і використання цінних паперів у підприємницькій діяльності регулюються Законом України "Про цінні папери і фондову біржу", нормативними актами, виданими Урядом України, Національним банком України і Міністерством фінансів України та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Цінними паперами засвідчується право володіння або відносини позики, визначаються взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачається, як правило, виплата доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Вони можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні - передаються у володіння повним індосаментом, тобто передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи. Цінні папери на пред'явника мають вільний обіг і використовуються для розрахунків і як застава для забезпечення платежів і кредитів. Втрачені іменні цінні папери відновлюються державними органами, підприємствами, установами і організаціями, що випустили їх.

Цінні папери, випущені юридичними особами від свого імені, які беруть на себе виконання обов'язків, що випливають з умов випуску їх, називаються емітентами. Права і обов'язки щодо цінних паперів виникають з моменту передавання їх емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженій особі.

Завданням аудиту цінних паперів є перевірка обігу їх (випуску, використання), збереження, правильності нарахування дивідендів, відсотків їхнім користувачам.

Об'єктами аудиту є такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх і місцевих позик, облігації підприємств, білети державної скарбниці, ощадні сертифікати, векселі.

Акція - це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому та право на участь в управлінні ним. Акції дають право їх власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції бувають іменні та на пред'явника, привілейовані і прості. Громадяни можуть бути власниками іменних акцій, обіг яких фіксується у книзі реєстрації акцій, що веде товариство. У книзі відображують відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також акції у кожного з акціонерів.

По акціях на пред'явника у книзі реєструють лише їхню загальну кількість.

Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у відсотках до їх номінальної вартості щороку виплачуваним дивідендом. Виплата здійснюється у розмірі, зазначеному н акції, незалежно від одержаного товариством прибутку за рік. У тому разі, коли прибуток відповідного року с недостатнім, дивіденди за привілейованими акціями виплачують за рахунок резервного фонду.

Якщо розмір дивідендів, що належать акціонерам за простими акціями, перевищує розмір дивідендів за привілейованими, власникам останніх здійснюється доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 % статутного фонду акціонерного товариства. Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається статутом акціонерного товариства.

Розрізняють три види вартості акцій.

Номінальна - це вартість, зазначена на самій акції. Вона має суто інформативний характер, вказуючи розмір пайового капіталу акціонера.

Коли акціонерне товариство провадить передплату на акції (тобто первинний продаж акцій), їх продають за емісійною вартістю, яка залежить від популярності акцій серед населення. Чим вищий попит на акції, тим більша їхня емісійна вартість.

Продані акціонерним товариством акції надалі можна обмінювати на інші або продавати, але вже за курсовою вартістю. Курсова - це вартість акції на певний момент часу, за якою її можна купити або продати. Вона залежить від успіху діяльності акціонерного товариства. Реальна вартість акції на сьогодні дорівнює вартості акціонерного товариства, розділеній на кількість випущених акцій.

Акціонерам може видаватися сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій.

Аудит перевіряє наявність обов'язкових реквізитів у акціях, щоб запобігти навмисній фальсифікації їх. До обов'язкових реквізитів відносять: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного паперу - "акція", її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.

До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів, який повинен містити такі основні реквізити: порядковий номер акції, за якою виплачують дивіденди, найменування акціонерного товариства і рік виплати дивідендів.

Власник акції одержує щорічний прибуток у формі дивідендів. Джерело цих прибутків - загальний прибуток акціонерного товариства, який іде частково на розширення діяльності самого товариства, а частково - на виплату дивідендів акціонерам.

Коли справи акціонерного товариства йдуть добре, дивіденди підвищуються, попит па акції збільшується, відповідно зростає їхня курсова вартість.

Чим краще йдуть справи акціонерного товариства, тим більші прибутки воно отримує, чим перспективніше його діяльність, тим більша реальна (курсова) вартість кожної його акції.

Акція є непідробним цінним папером. Якщо акція належить кільком особам, то всі вони визнаються одним власником акції і можуть здійснювати свої права через одного з них або через спільного представника.

Прибутковість та надійність акцій визначаються розміром дивідендів та зростанням курсової вартості акцій.

Дивіденди - це частина прибутку акціонерного товариства, яка сплачується акціонерам відповідно до кількості акцій, якими вони володіють. Розмір дивідендів щороку визначають на зборах акціонерів і вказують у відсотках від номінальної вартості.

Дивіденди по акціях виплачують або грошима, або новими акціями. Залежно від встановленої акціонерним товариством періодичності дивіденди сплачуються раз на рік, на півроку або на квартал.

Вкладення грошей в акції компаній, які пропонують швидкі та високі прибутки, пов'язане з підвищеним ризиком. Є така залежність: чим вищий прибуток обіцяють по акціях, тим менша їхня надійність. Здебільшого це стосується компаній, які займаються одним видом діяльності. Невдача в цій сфері може призвести до банкрутства їх.

Акції інших акціонерних товариств дають не такий великий, але надійний і стабільний прибуток протягом багатьох років. Це товариства, які вкладають кошти у кілька об'єктів. Невдача в одному з напрямів діяльності не може значно вплинути на прибутки товариства та його акціонерів завдяки успіхам в інших сферах. Саме таким товариством є інвестиційний фонд.

Акції сплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства, також і в іноземній валюті або передаванням майна. Незалежно від форми зробленого внеску вартість акції виражають у гривнях.

Підприємства, установи і організації можуть придбати акції за рахунок коштів, що надходять у їхнє розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит.

Акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної сплати їхньої вартості.

Акціонерне товариство може викуповувати у акціонера акції, що належать йому, для наступного перепродажу їх, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Ці акції реалізовують або анулюють у строк до одного року. Впродовж цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів здійснюються без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.

Облігація - це цінний папір, що засвідчує придбання її власником і підтверджує зобов'язання відшкодувати номінальну вартість ЇЇ в передбачений строк із виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації всіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах. Номінальну вартість облігацій встановлюють при випуску їх аналогічно акціям.

Випускають облігації таких видів: внутрішніх і місцевих позик; підприємств.

Облігації підприємств випускають підприємства всіх форм власності без права участі в управлінні їх.

Облігації випускають іменними і на пред'явника, відсотковими і безвідсотковими (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.

Облігації внутрішніх і місцевих позик випускають на пред'явника.

Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який їх випускають.

Аудит перевіряє такі реквізити облігації підприємства:

· найменування цінного паперу - "облігація", фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій;

· фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації);

· номінальну вартість облігації;

· строки погашення, розмір і строки виплати відсотків (для відсоткових облігацій);

· місце і дату випуску, а також серію і номер облігації;

· підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента.

Крім основної частини до облігації може додаватися купонний лист на виплату відсотків, який містить такі дані: порядковий номер, найменування емітента і рік виплати відсотків. Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безвідсоткових), повинні містити купонний лист.

Облігації всіх видів громадяни купують лише за рахунок особистих коштів, підприємства - за рахунок коштів, що надходять у їхнє розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит. Облігації оплачують у гривнях, а у випадках, передбачених умовами випуску їх, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, якою проведено оплату, їхню вартість виражають у гривнях.

Доход по облігаціях усіх видів виплачується відповідно до умов випуску їх. По облігаціях цільових позик (безвідсоткових облігаціях) прибуток не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики. Якщо ціна товару до моменту його придбання перевищуватиме вартість облігації, при одержанні дешевого товару він одержує різницю між вартістю облігації та ціною товару.

По облігаціях підприємств доходи виплачують за рахунок коштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів. У разі невиконання чи несвоєчасного виконання емітентом зобов'язання з виплати доходів по відсоткових облігаціях, надання права придбання відповідних товарів або послуг по безвідсоткових (цільових) облігаціях чи погашення зазначеної в облігації суми у визначений строк відповідні суми стягуються примусово судом або арбітражним судом на підставі висновків аудиторів з цих питань.

Кошти від реалізації облігацій внутрішніх і місцевих позик направляються відповідно до цих бюджетів і позабюджетних фондів місцевих Рад народних депутатів, кошти від розміщення облігацій підприємств - на цілі, визначені при випуску їх.

При проведенні аудиту за допомогою документальних і аналітично-розрахункових методичних прийомів перевіряють не лише додержання порядку випуску облігацій, а й затрати на випуск і доходи, розподіл їх відповідно до умов випуску цінних паперів.

Зобов'язання Державного казначейства України (казначейські білети) - це вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу (прибутку).

Зобов'язання Державного казначейства випускають таких видів:

· довгострокові - від 5 до 10 років;

· середньострокові - від 1 до 5 років;

· короткострокові - до одного року.

Виплата доходу по зобов'язаннях Державного казначейства та погашення їх здійснюються відповідно до умов випуску, затверджених по довго- і середньострокових - урядом України, короткострокових - Міністерством фінансів України.

Ощадний сертифікат (від лат. certus - правильний faciore - роблю) - це письмове свідоцтво про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Видаються вони як строкові (під певний договірний відсоток на визначений строк або до запитання, іменні та на пред'явника), іменні сертифікати обігу не підлягають, а продаж їх (відчуження) іншим особам є недійсним.

Під час аудиту перевіряють наявність у ощадних сертифікатів таких реквізитів:

· найменування цінних паперів - "ощадний сертифікат", найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження;

· порядковий номер сертифіката, дату його випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката), найменування або ім'я держателя сертифіката (для іменного сертифіката);

· підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Підприємства і громадяни купують сертифікати за рахунок власних коштів.

Доход за ощадними сертифікатами виплачується при пред'явленні їх для оплати в банк, що їх випустив. У разі, коли власник сертифіката вимагає повернення депонованих коштів, йому виплачується знижений відсоток, рівень якого визначають на договірних умовах при внесенні депозиту.

Інформаційною базою для аудиту акцій, облігацій, внутрішніх і місцевих позик, облігацій підприємств, казначейських білетів держави і ощадних сертифікатів є бухгалтерський облік, звітність про обіг цінних паперів. Бухгалтерський облік їх здійснюється на забалансовому рахунку "Бланки суворої звітності" за номінальною вартістю. Переміщення бланків відображують в обліку на підставі прибутково-видаткових документів. Списують ці бланки із забалансового обліку одночасно із записами про реалізацію цінних паперів. Аудитори і ревізори перевіряють, чи ведеться облік цінних паперів на забалансовому рахунку за їхніми видами і місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, а також чи забезпечене збереження їх.

Бухгалтерський облік обертання залучених коштів, одержаних в результаті випуску акцій і облігацій підприємств, здійснюється на рахунку Інші позичкові кошти" і рахунку "Використання позичкових коштів". Рахунок "Інші позичкові кошти" має субрахунки "Короткострокові позичкові кошти" і "Довгострокові позичкові кошти". На субрахунку "Короткострокові позичкові кошти" ведеться облік обігу коштів, залучених на строк до одного року, на субрахунку "Довгострокові позичкові кошти" - облік залучених коштів на строк понад один рік. Аналітичний облік на цих субрахунках здійснюється за видами випущених цінних паперів, позикодавцями і строками погашення позик.

На рахунку "Використання позичкових коштів" ведеться облік використання кредитів банків, а також коштів, тимчасово залучених підприємством у формі додаткових фінансових ресурсів, що погашають (викуповують) за рахунок коштів, які надходять у розпорядження трудових колективів. На рахунку "Використання позичкових коштів" відкриваються субрахунки "Використання кредитів банків" і "Використання інших позичкових коштів".

Надходження коштів від випуску акцій і облігацій підприємства відображують у обліку на дебеті рахунків кошти» або розрахунків з оплати праці і кредиті рахунку "Інші позичкові кошти". Одночасно суми від випуску акцій і облігації! підприємства, направлені на утворення джерела фінансування заходів щодо виробничого розвитку підприємства або соціального розвитку колективу, відображають на дебеті рахунку "Використання залучених коштів" і кредиті рахунку "Фонди економічного стимулювання", субрахунок "Фонд нагромадження".

Погашення (викуп) акцій і облігацій підприємства аудитор перевіряє на дебеті рахунку "Інші позичкові кошти" і кредиті рахунків коштів або рахунку "Розрахунок з робітниками і службовцями по інших операціях", а також по дебету рахунку "Використання прибутку" або рахунку "Фонди економічного стимулювання" і кредиту рахунку "Використання позичкових коштів".

Контроль витрат, пов'язаних з випуском акцій і облігацій підприємства (придбання бланків цінних паперів у банку, оплата комісійної винагороди банку за розповсюдження цінних паперів та ін.), провадиться по дебету рахунку "Фонди економічного стимулювання".

Придбані акції і облігації підприємства зберігають самостійно або здають на зберігання банку. На підприємстві їх зберігають аналогічно готівці, як це передбачено нормативними документами Національного банку України. На них складають опис із зазначенням виду цінних паперів, номера, серії, номінальної ціни і строку погашення. При погашенні акцій і облігацій в описі відмічають дату виписки банку або іншого документа, на підставі якого оприбутковують кошти. Аналогічні позначення роблять при одержанні доходів по акціях і облігаціях. Якщо придбані підприємством акції і облігації здають на зберігання банку, то у регістрах аналітичного обліку роблять посилання на відповідний документ, що надійшов з банку. Витрати, пов'язані з оплатою банку послуг за зберігання акцій і облігацій, їх перепродаж і одержання доходів по них, відносять на рахунок "Прибутки і збитки". Додержання цього порядку перевіряють під час ревізії, аудиту цінних паперів.

Нарахування дивідендів по акціях і відсотків по облігаціях підприємства, придбаних фізичними особами, відображують по дебету рахунку "Фонди економічного стимулювання" і кредиту рахунку "Розрахунки з оплати праці" або "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами". Якщо за письмовою згодою працівника -- власника акцій нарахування проведено за рахунок належної суми дивідендів по наявних акціях, то нарахування дивідендів відображують по дебету рахунку "Фонди економічного стимулювання" і кредиту рахунку "Розрахунки з робітниками і службовцями по інших операціях". Одночасно на вартість нових акцій, придбаних працівником за рахунок належних йому сум дивідендів по наявних у нього акціях, у бухгалтерському обліку провадиться нарахування по дебету рахунку "Інші позичкові кошти" з кредиту рахунку "Розрахунки з робітниками і службовцями по інших операціях". У процесі ревізії і аудиту перевіряють не лише порядок відображення цих операцій на рахунках бухгалтерського обліку, а й правильність нарахування дивідендів фізичним особам

Нарахування дивідендів по акціях підприємства і відсотків по облігаціях підприємства, придбаних фізичними особами, під час ревізії й аудиту перевіряють по дебету рахунку "Фонди економічного стимулювання" (субрахунок "Фонд нагромадження") і кредиту рахунку "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами". Дивіденди по облігаціях підприємства, одержані за звітний період, відображають по кредиту рахунку "Прибутки і збитки" у кореспонденції з дебетом рахунку "Розрахунковий рахунок", а також показують у звітності про прибутки і збитки.

Придбані ощадні сертифікати підприємством у банків відображують в обліку на рахунку "Інші кошти у банках" на субрахунку "Ощадні сертифікати". Аналітичний облік на цьому субрахунку ведеться по банках, які видали сертифікати, і строках сплати внесків (для строкових сертифікатів).

Під час ревізії й аудиту перевіряють також придбання підприємством ощадних сертифікатів на дебеті рахунку "Інші рахунки у банках" (субрахунок "Ощадні сертифікати") і кредиті рахунку "Розрахунковий рахунок". Одночасно перевіряють запис на кредиті рахунку "Фонди спеціального призначення" (субрахунок "Кошти, використані на фінансові вкладення") і дебеті рахунків джерел придбання ощадних сертифікатів ("Використання прибутку" або "Фонди економічного стимулювання"). В разі вилучення сум, депонованих банком при видаванні ощадного сертифіката, в обліку підприємств роблять зворотні записи. Ощадні сертифікати зберігають як готівку.

Вексель (від нім. wechsel - зміна, розмін) - письмове боргове зобов'язання встановленої форми, що дає його власнику беззаперечне право після певного строку вимагати від боржника сплати зазначеної суми. В умовах ринкових відносин вексель - один із найважливіших документів розрахунків і кредитування, які використовуються у міжнародній торгівлі.

При застосуванні вексельної системи користуються різними спеціальними термінами, які необхідно знати бухгалтерам, ревізорам, аудиторам.

Авуари в широкому розумінні - різні активи, в тому числі векселі, за рахунок яких можуть здійснюватись платежі та сплачуватись зобов'язання їхніх власників;

у вузькому розумінні - кошти банку, серед них векселі, що знаходяться н закордонних банках в іноземній валюті.

Ажіо - перевищення ринкової вартості курсу грошових знаків, векселів, цінних паперів певного номіналу.

Бони - кредитні документи, які дають їхньому власнику право отримувати у певний строк від певної особи або установи зазначеної в них суми, цінностей, послуг;

паперові знаки, які випускаються місцевою владою, установами, фірмами для регіонального, відомчого використання замість грошей.

Жиро - надпис, згідно з яким вексель передається іншій особі.

Індосамент - те саме, що й жиро, - передавальний надпис на звороті векселя (чека) на підтвердження переходу прав до іншої особи щодо цього документа.

Інкасо - отримування грошей за векселем або на підставі іншого документа згідно з дорученням довірителя.

Камбіо - особа, що займається вексельними операціями, торгує векселями, спеціаліст з калькулювання вексельних арбітражних обчислень.

Обліо - сума загальної заборгованості фірми (підприємства) за векселями; книга особових рахунків для обліку заборгованості окремих осіб за векселями, що перебувають на обліку в банку.

Презентант - пред'явник векселя.

Рекамбіо - вимога до однієї із зобов'язаних за векселем осіб, пред'явлена особою, яка опротестувала вексель, або відшкодування їй внесеної суми та про виплату відсотків, пені і витрат у зв'язку з протестом; поданий банком рахунок клієнтові на відшкодування витрат, пов'язаних з протестом щодо прийнятого на інкасо векселя.

Рєквєрент - власник векселя, який звертається до нотаріуса з вимогою опротестувати вексель.

Ремітент - одержувач грошей за переказним векселем.

Ремітування - спосіб сплачування заборгованості в іноземній валюті за допомогою римеси (векселя).

Ремітувати - перераховувати гроші за допомогою векселя.

Римеса - будь-який вексель, за яким передбачається отримати гроші.

Тратта - переказний вексель.

Трасант - особа, яка видає тратту, переказує свій платіж на іншу особу.

Трасат - особа, якій адресується пропозиція сплатити за переказним векселем (траттою).

Розрізняють прості і переказні векселі.

Простий вексель виписує і підписує боржник. Аудит перевіряє наявність у ньому таких реквізитів:

· найменування - "вексель";

· простої і нічим не обумовленої обіцянки сплатити визначену суму;

· зазначення строку платежу;

· зазначення місця, в якому повинен здійснитися платіж;

· найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

· дати і місця складання векселя;

· підпису того, хто видає вексель (векселедавця).

Переказний вексель виписує і підписує кредитор, він є наказом боржнику про сплату в зазначений строк указаної в ньому суми третій особі, тобто переказується оплата. Він має ті самі реквізити, що і простий вексель, і додатково: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити за векселем (платника).

Слід мати на увазі, що відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", вексель, у якому немає будь-якого з реквізитів простого і переказного векселів, недієздатний. Винятком можуть бути лише такі випадки:

· вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядають як такий, що підлягає оплаті після пред'явлення;

· якщо немає особливої вказівки, місце, позначене поряд з найменуванням платника (місце складання документа - для простого векселя), вважають місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця - для простого векселя);

· вексель, у якому не вказано місце його складання, вважають підписаним у місці, позначеному поряд із найменуванням векселедавцем.

Заборгованість по розрахунках з покупцями, замовниками та іншими дебіторами, забезпечена одержаними векселями, відображується підприємством на рахунку "Векселі видані". Аналітичний облік ведеться по кожному векселю. При отриманні векселів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи і надані послуги у бухгалтерському обліку на суму цих векселів робиться запис на дебеті рахунку "Векселі видані" і кредиті рахунку "Реалізація". Одночасно на дебеті рахунку "Реалізація" в установленому порядку відображують фактичні затрати на виробництво і реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг).

Під час проведення ревізії й аудиту треба мати на увазі, що коли підприємство відображує в обліку реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг) за часом пред'явлення розрахункових документів покупцям (замовникам), то при одержанні векселів за реалізовану продукцію робиться запис на дебеті рахунку "Векселі видані" і кредиті рахунку "Розрахунки з покупцями і замовниками". Аналогічно в бухгалтерському обліку роблять записи, пов'язані з одержанням векселів на забезпечення оплати інших видів дебіторської заборгованості. У міру погашення заборгованості, забезпеченої векселями, здійснюються записи по кредиту рахунку "Векселі видані" і дебету рахунків коштів.

Перевіряючи заборгованість по розрахунках з постачальниками, підрядчиками та іншими кредиторами, забезпечену векселями, вивчають записи по рахунку "Векселі видані" по кожному виданому векселю. Слід мати на увазі, що при видаванні векселів робиться запис по кредиту рахунку "Векселі видані" в кореспонденції з рахунками "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" та іншими рахунками обліку розрахунків. Погашення заборгованості, забезпечене виданими векселями, відображують на дебеті рахунку "Векселі видані" і кредиті рахунків коштів.

Оперативний контроль за платежами, забезпеченими одержаними і виданими векселями, здійснюється за строками погашення заборгованості, закладеними у пам'яті ЕОМ або на спеціальних картках.

Облік бланків векселів і вберігання здійснюються аналогічно іншим цінним паперам.

Аудит фінансових операцій з використанням векселів провадиться згідно із законодавством України, а також міжнародним вексельним законодавством. Сукупність юридичних норм, що регулюють правові відносини по векселях, утворює вексельне право, яким визначаються форма векселя, порядок його пред'явлення, оплати, обігу, права і обов'язки сторін та всі інші вексельні правовідносини.

Вексель повинен мати такі обов'язкові реквізити:

· вексельну мітку - найменування "Вексель" у тексті документа;

· безумовний наказ або зобов'язання сплатити конкретну суму;

· найменування ремітента (розпорядження про сплату у визначений строк зазначеної суми третій особі);

· дату і місце складання документа;

· підпис векселедавця.

Національним банком України встановлено порядок здійснення комерційними банками операцій з обліку (дисконту) векселів, прийняття їх у заставу та інших операцій банків із векселями.

Доброякісність переказного векселя, тобто правильність його складання векселедавцем, аудитом, перевіряють відповідно до Положення про переказний і простий векселі, затвердженого Національним банком України.

Переказний вексель, строк платежу в якому не зазначено, розглядають як такий, що підлягає оплаті при пред'явленні. Якщо немає особливої вказівки, місце, позначене поряд із найменуванням платника, вважають місцем платежу і одночасно місцем проживання платника. Переказний вексель, у якому не зазначено місце його складання, вважають підписаним у місці, позначеному поряд із найменуванням векселедавця. Кожен, хто підписав переказний вексель як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний по векселю і, якщо він його сплатив, має ті самі права, які мав би той, хто був вказаний пред'явником.

Платіж по переказному векселю може бути забезпеченні повністю або в частині вексельної суми авалем (вексельним поручительством). Це забезпечення дає третя особа чи навіть одна з осіб, що підписали вексель. Аваль дається на переказному векселі або на додатковому аркуші з написом "Вважати за аваль". В авалі має бути зазначено, за чий рахунок він виданий. Якщо такої вказівки немає, його вважають виданим за векселедавця. Аваліст відповідає так само, як і той, за кого він дав аваль.

Переказний вексель може бути в іноземній валюті відповідно до чинних нормативних актів у країні платежу.

Вексельне законодавство передбачає порядок передавання векселів: на зворотній стороні векселя роблять спеціальний напис - індосамент. Він може бути іменним, коли зазначають ім'я нового власника, бланковим - фіксують лише факт передавання векселя без зазначення особи. Подальше передавання векселя здійснюється простим врученням - безоборотний індосамент ("без обороту на мене"), що дає змогу передавати вексель, не беручи на себе відповідальність за акцепт і платіж перед наступними векселедержателями.

Векселедавець по простому векселю має ті самі зобов'язання, що й при розрахунках переказними векселями.

Вексель широко застосовується у міжнародній торгівлі, експортно імпортних операціях, що здійснюються підприємствами. У тих випадках, коли боржник першого порядку не сплачує вексель, власник векселя заявляє протест, тобто офіційно засвідчує, як правило, у нотаріуса факт відмови від оплати. Своєчасне оформлення протесту протягом кількох днів, наступних за днем платежу, дасть змогу власнику векселя подати позов до всіх осіб, які несуть відповідальність за головного боржника.

Ревізору й аудитору під час контролю цінних паперів необхідно виходити з того, що викладений порядок бухгалтерського обліку цінних паперів (крім векселів) не поширюється на спільні підприємства з іноземним капіталом, міжнародні об'єднання й організації за участю юридичних осіб і громадян, акціонерні об'єднання і товариства з обмеженою відповідальністю, що створюються в Україні. Для цих суб'єктів діють інші методики обліку і контролю обігу та збереження, а також проведення операцій із використанням цінних паперів.