Поняття та сутність позичкового капіталу. Сталість грошей та механізм її забезпечення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра економіки, обліку і аудиту

Контрольна робота

з курсу: “Гроші та кредит”

Роботу виконала:

Студентка 2-го курсу

Група ЗОА-97-5

Бесараб Світлана Володимирівна

Роботу перевірила:

Маслова Світлана Олексіївна

г. Житомир

1998 г.

План

1. Позичковий капітал, поняття та сутність. Позичковий капітал в економічній теорії К. Маркса

2. Сталість грошей та механізм її забезпечення

Список використаної літератури

Позичковий капітал, поняття та сутність. Позичковий капітал в економічній теорії К. Маркса

Для того, щоб дати ознаку позичковому капіталу, розглянемо спочатку сутність капіталу.

Найпершою засадою господарської діяльності, без якої вона взагалі неможлива, є наявність засобів виробництва та кваліфікованих працівників, тобто грошових засобів підприємства повинно бути достатньо для того, щоб мати змогу організовувати ефективне виробництво, доход від якого перевищуватиме витрати. Отже, щоб функціонувати як виробник, необхідно мати достатню кількість грошей, купити за них засоби виробництва, найняти працівників, організувати виробництво певних товарів, реалізувати їх і отримати суму грошей, що перевищує первісно витрачену. Саме такий перебіг подій, які становлять життєвий цикл виробника, перетворює витрачені ним гроші на капітал, тобто капітал - це авансована вартість, що в процесі свого руху приносить більшу вартість, самозростає.

Перетворення звичайних грошових знаків на капітал включає як чисто технічні, техніко-організаційні моменти, так і соціально-економічні. По-перше, виробник (власник капіталу) повинен вступити у зносини з іншими виробниками з приводу купівлі засобів виробництва. По-друге, якщо його наявного капіталу недостатньо для організації ефективного виробництва, йому доведеться звертатися до кредитних установ, щоб узяти необхідну суму грошей в борг. По-третє, він повинен найняти необхідну кількість працівників, щоб забезпечити ефективне функціонування засобів виробництва, якщо його потребують обсяги виробництва.

Отже, перетворюючи свої гроші на капітал, виробник повинен вступити в економічні стосунки з підприємствами, що виробляють необхідні йому товари та послуги, та з індивідами, що в силу певних причин отримують засоби для існування не за допомогою власної підприємницької діяльності, а шляхом найму за гроші.

Таким чином, капітал - це категорія, що виражає не стільки технічні чи організаційні відносини, скільки соціально-економічні, тобто капітал як такий може існувати лише за певних соціально-економічних умов. Такими умовами є:

високорозвинені товарне виробництво і обіг;

наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення;

зосередження у частини господарчих агентів значної частки засобів виробництва, тобто певний ступінь концентрації виробництва і капіталу;

відсутність власних засобів виробництва у частини господарчих агентів, що змушує їх найматися (Маркс К. Капітал. Т.1 // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Т.23. - с.157-187). (1)

Позичковий капітал - грошові кошти власника, призначений для предосталвення кредиту зайомнику на вимогах поверненості за плату в процентах до суми зайому. Джерелом позичкового капіталу є чимчасово вивільнені кошти різних підприємств, організацій та фізичних осіб, акумульованих в кредитній установі. Позичковий капітал створюється в результаті неспівпадання часу продажу товарно-матеріальних цінностей та послуг з їх покупкою, придбанням. (2).

Позичковий капітал - грошовий капітал, який його власник надає на певний час іншим капіталістам за певну плату у вигляді процента. Особливість позичкового капітала полягає в тому, що він використовується для виробничої додаткової вартості не самим його власником, а іншими - функціонуючими капіталістами. Частину знову одержаної додаткової вартості у формі позичкового процента промисловий капіталіст повертає позичковому капіталісту за право користуватися його грошима. Формула Позичкового капітала Г - Г” (грошова позика - позика з процентом). Такий рух грошей створює видимість, що джерелом доходу для позичкового капіталіста є гроші самі по собі, хоч справжнім джерелом зростання грошей є додаткова вартість. Позичковий капітал виражає економічні відносини не лише між грошовими і промисловими капіталістами, а й між класом капіталістів і експлуатованим робітничим класом. За імперіалізму позичковий капітал у вигляді банківського монополістичного капіталу зрісся з промисловим монополістичним капіталом. (3).

Великий вклад в економічну теорію грошей вніс К. Маркс.

Одним із великих відкрить К. Маркса, завдяки котрим соціалізм став наукою, є викриття таємниці капіталістичної експлуатації, відкриття їм закону додаткової вартості. К.Маркс довів, що витяг додаткової вартості є основним економічним законом капіталізму, «Виробництво додаткової вартості або нажива - такий абсолютний закон цього засобу виробництва» (4).

К. Маркс дав аналіз розвитку форм вартості, починаючи з простої форми і закінчуючи грошовою формою, розкрив сутність грошей як загального еквівалента. На відомому ступені розвитки товарного виробництва гроші перетворюються в капітал.

На основі розробленої їм справді наукової трудової теорії вартості К. Маркс створив навчання про додаткову вартість. Буржуазні економісти до К. Маркса наштовхувалися на існування додаткової вартості в її особливих конкретних формах прибутку, відсотки, ренти. Але в силу класової обмеженості вони не могли розкрити таємницю капіталістичної експлуатації. К. Маркс досліджував додаткову вартість спочатку незалежно від її особливих форм, у яких вона існує. У розробленої К. Марксом теорії додаткової вартості величезне значення має його відкриття, що робітник продає капіталісту не працю, а робочу силу, що капіталіст оплачує робочому лише його робочу силу. Суть капіталістичної експлуатації складається в тому, що робітник на капіталістичному підприємстві не тільки робить вартість своєї робочої сили, але поверх того створює ще додаткову вартість, що присвоюється капіталістами. Вчення К. Маркса про додаткову вартість показало, що всі багатства експлуататорів є результатом чужої неоплаченої праці, праці найоманих робітників. (5)

2. Сталість грошей та механізм її забезпечення

Сталість грошей - постійність купівельної спроможності грошових знаків протягом відносно тривалого часу. Є важливою якісною характеристикою грошей, яка забезпечує їх нормальний обіг та виконання інших функцій. Сталість грошей забезпечується збалансованістю економіки, високими ефективністю та динамізмом розвитку виробництва. Протилежністю сталості є знецінення грошей, яке зумовлюється інфляцією.

Проявляється сталість грошей в тривалій незмінності чи зниженні індексу цін на товари та тарифів на послуги при повному товарному забезпеченні платоспроможності попиту. (6).

Підтекст вартості грошей полягає в наступному: головною «опорою» паперових грошей є спроможність держави зберігати відносну стабільність вартості грошей. Це припускає, по-перше, відповідну фіскальну політику; по-друге, розумний контроль або регулювання грошової пропозиції. Підприємства і домашні господарства приймають в обмін на товари і послуги паперові гроші доти, поки ті, будучи, у свою чергу, витрачені, приносять приблизно рівну кількість товарів і послуг. У нашій економіці сполучення законодавчих мір, державної політики і соціальної практики служить бар'єром для необачного розширення грошової пропозиції, що може скласти серйозну небезпеку обмінній вартості грошей. (7)

Зазначимо, що гроші - досить не стійкий і чи ненайвразливіших елемент ринкової економіки. Деформована грошова система може стати головною причиною розбалансованості виробничого процесу, різких коливань рівня цін і зайнятості, недоикористання основних фондів, інших негативних явищ. За висловом видатного англійського вченого, фахівця з питань грошових відносин Дж.М. Кейнса (1883-1946), не існує і не може існувати “надійнішого” засобу, збдатного повністю розвалити не лише економіку, а й усю суспільну струтури держави, ніж розладнана грошова система. З іншого боку можна послатися на слова людини, якій також належить вагомий внесок у теорію і практику грошових відносин, - російського міністра С.Ю. Вітте: він твердив, що сила будь-якої держави, її міжнародний авторитет визначається не кількістю гармат і чисельністю солдатів, а насамперед стійкістю її грошової одиниці. Стійкість грошової одиниці країни залежить насамперед від фінансової стабільності в державі. (8)

Важливою умовою економічного зростання є забезпечення фінансової стабільності в широкому розумінні як забезпечення, в першу чергу, зменшення дефіциту бюджету, низького рівня інфляції, стабільності грошової одиниці, подолання платіжної кризи, дефіциту платіжного балансу. Це є також і передумовою здійснення соціального захисту населення, пожвавлення інвестиційного процесу і зупинення спаду виробництва.

Державна політика щодо фінансової стабілізації здійснюється шляхом економічного обґрунтування грошової маси і цінних паперів в обігу, застосування комплексу економічних і правових заходів регулювання економіки. Дуже важливо всіляко стимулювати приватні заощадження, зокрема - через продаж населенню державних цінних паперів, при твердій гарантії їх повернення з відповідними процентами у банківських структурах.

Для цього необхідно:

реально комерціалізувати діяльність Ощадного банку, щоб він мав можливість виплачувати депозитні проценти, які були б не нижчими від середньоринкових (оскільки тільки цей банк має організаційно-технічні можливості обслуговувати все населення країни);

забезпечити вільни доступ всіх видів приватних заощаджень на ринок цінних паперів, у тому числі облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), та створити достатню заінтересованість населення у вкладанні своїх коштів в державні цінні папери; створити на законодавчому рівні систему надійних гарантій фізичним та юридичним особам, щодо таємниці їх банківських вкладів.

З метою подолання дефіциту бюджету як найважливішого фактора фінансової стабілізації необхідно удосконалювати бюджетний процес у таких напрямах:

забезпечення своєчасної розробки, експертизи всебічного обговорення та затвердження Верховною Радою проекту закону “Про державний бюджет” не пізніше жовтня кожного поточного року на черговий рік. І вже навіть це є немаловажним фактором зміцнення бюджетної дисципліни і порядку в формуванні та використанні бюджетних коштів. Надалі економічно доцільніше було б перейти на новий порядок розробки, розгляду і затвердження державного бюджету не на наступний рік, а на рік уперед, щоб повніше і точніше враховувати тенденції в змінах фінансових потоків і ринкової кон”юктури, адекватно формуючи доходні та видаткові статті бюджету.

Витратна частина бюджету повинна виходити з реального обсягу доходів, тобто в основу державного бюджету необхідно закладати розгорнуту балансову схему реальних фінансових ресурсів. Така практика існує в бюджетній політиці США та деяких інших економічно розвинутих країна світу. Набутий ними позитивний досвід доцільно було б запозичити;

домогтися певної стабільності та гарантій бюджетних надходжень по вирішальних каналах формування доходних статей державного бюджету;

законодавчо визначити більш чіткий та справедливий розподіл об”єктів оподаткування і статей надходжень коштів до державного і місцевих бюджетів, оптимізуючи їх співвідношення згідно з поєднанням загальнодержавних і місцевих інтересів країни та всіх її регіонів. Йдеться про органічне об”єднання бюджетної та регіональної політики держави, що забезпечує міцну її єдність і виключає тенденції до автаркії;

залучити до формування державного бюджету кошти тіньової економіки, в якій, за експертними оцінками, зосереджено і обертається близько половини загальної грошової маси поза банківським обігом з ухиленням від законної сплати податків і платежів. Залучення їх у формування доходів бюджету сприятиме значному зменшенню його дефіциту і фінансовій збалансованості;

встановити жорсткий державний контроль за бюджетними надходженнями та їх використанням суворо за призначенням, не припускаючи їх розтринкування і розкрадання;

економію бюджетних видатків здійснювати шляхом посилення постатейного контролю за витрачанням коштів бюджетів усіх рівнів;

впровадження науково обгрунтованих фінансових норм витрат на фінансування освіти, науки, охорони здоров”я, культури як фундаменту науково-технічного і суспільного прогресу держави;

погашення заборгованості по заробітній платі в бюджетній сфері та інших соціальних виплатах;

своєчасне погашення зовнішнього та внутрішнього державного боргу та його обслуговування. (9)

Список використаної літератури:

Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко. - К.: Вища шк., 1994 - 559 с.

Толковый словарь финансово-бухгалтерских терминов и понятий / Сост. Е.Д. Чацкис. - Д «Сталкер», 1996 - 320с.

Економічний словник / За ред. П.І. Багрія. - К.: ГР Укр.Рад.енциклопедії АН УРСР, 1973.

К. Маркс. Капітал, т.1. - М., 1953

Большая советская энциклопедия. / Под ред. Б.А. Введенского.- М. Гос.научное из-во «БСЭ», 1954

Банківська енциклопедія/ Під ред. Мороза А.М..- К. «Ельтон», 1993

Ринок / А.А. Чухно. - К.: Україна, 1995 - 448с.

Гальчинський

//Економіка України // № 12, 1997