МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА «ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ»

Контрольна робота

З дисципліни: «Фінанси підприємства»

Варіант 11

Студент Колодезний О. І.

Спеціальність Менеджмент організацій

Форма навчання - заочна 3 курс

Навчальний керівник:

Ст. викл. Семкова Л. В.

Маріуполь 2010 р.

Зміст

1. Зміст, завдання й організація фінансової роботи на підприємствах

2. Виручка, її планування та використання

3. Банківський кредит, його види, форма видачі, принципи та об'єкти кредитування

4. Джерела фінансування капітальних вкладень, їх формування та використання

5. Санація підприємств і організацій

6. Практичні завдання

6.1 Практичне завдання № 1

6.2 Практичне завдання № 2

6.3 Практичне завдання № 3

6.4 Практичне завдання № 4

6.5 Практичне завдання № 5

Використана література

1. Зміст, завдання й організація фінансової роботи на підприємствах

Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами. Зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства. Фінансовий механізм підприємства - це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

До головних завдань фінансового менеджменту належать:

ь виявлення фінансових джерел розвитку виробництва;

ь визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів;

ь раціоналізація операцій із цінними паперами;

ь налагодження оптимальних стосунків із фінансово-кредитною системою, суб'єктами господарювання.

Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

Мобілізуючи кошти інших власників для покриття витрат на власному підприємстві, фінансисти повинні мати чітке уявлення про мету інвестування ресурсів і давати рекомендації щодо форм залучення коштів. Для покриття короткострокової та середньострокової потреби у фінансових ресурсах доцільно використовувати позички банків. Здійснюючи великі капітальні вкладення, можна скористатися додатковою емісією цінних паперів. Однак таку рекомендацію можна дати лише тоді, коли фінансисти ґрунтовно дослідили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, урахували можливі зміни кон'юнктури й упевнені в порівняно швидкій та вигідній реалізації цінних паперів підприємства.

На підставі маркетингового дослідження підприємство вирішує такі три проблеми: які товари, роботи, послуги слід виробляти та в якій кількості? Як мають бути вироблені ці товари? Хто отримає, придбає чи зможе використати ці товари та послуги? Фінансисти зобов'язані визначити обсяг та джерела фінансових ресурсів, необхідних для інвестування у виробництво і реалізацію продукції, виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, страховими організаціями, цільовими фондами, суб'єктами господарювання.

Процес виробництва відбувається в певній технологічній послідовності, коли безперервно повторюється стадія придбання сировини, матеріалів та підготовки їх до виробництва, стадія перетворення сировини на напівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію. Потреба в коштах у підприємства виникає на кожній із цих стадій іще до відшкодування виробничих витрат з виручки від реалізації продукції. Саме тому кожне підприємство, формуючи свій капітал (статутний фонд), мусить передбачити необхідну суму оборотних коштів. Вкладені оборотні кошти на кожній стадії виробничого процесу, переходячи з однієї функціональної форми в іншу, заміщуються після реалізації продукції. Дуже важливим у процесі управління фінансами підприємств є визначення такої потреби в оборотних коштах, яка забезпечувала б мінімально необхідні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції для виконання виробничої програми. За браком власних оборотних коштів для поточного інвестування необхідно визначити потребу в позичкових коштах. Брак оборотних коштів у окремих підприємств виникає саме через те, що надходження та використання грошей не збігаються в часі і здійснюються в різних обсягах. Унаслідок цього в одних підприємств на певний момент з'являються тимчасово вільні кошти, а в інших - виникає тимчасова потреба в них. Ця суперечність процесу відтворення вирішується комерційними банками через кредитування підприємств. За тимчасового дефіциту власних оборотних коштів підприємство звертається в банк з метою одержання кредитів.

Управління фінансами виключає також сферу фінансового забезпечення капітальних вкладень на технічне переобладнання, реконструкцію та розширення підприємств. У цьому разі фінансисти мусять точно визначити: власні джерела фінансування капітальних вкладень, передовсім амортизаційні відрахування та чистий прибуток; залучені кошти, які можуть надійти від емісії цінних паперів; можливості одержання довгострокових кредитів.

Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими менеджерами.

Амортизаційні відрахування нині є найважливішим елементом витрат на виробництво та основним джерелом відтворення основних фондів. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо у разі застосування прискореної амортизації, є важливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями та іншими суб'єктами господарювання.

Чинним законодавством та нормативними актами встановлено конкретні строки платежів з кожного виду податків та інших обов'язкових внесків. Несвоєчасне та неповне перерахування таких платежів у бюджет спричиняє застосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції можуть стати причиною значних позареалізаційних витрат, чого в жодному разі не повинен допускати фінансовий менеджер. Управління фінансами підприємств включає також сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господарської діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство - у вигляді чистого прибутку, а працівники - від розподілу і використання частини прибутку. Від регулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація розвитку виробництва, можливість дальшого збільшення прибутку.

2. Виручка, її планування та використання

Виручка від реалізації, або обсяг реалізованої продукції у вартісному вираженні є одним із основних факторів, від якого залежить формування чистого прибутку. Ці показники в зарубіжних країнах застосовуються як основних при проведенні фінансового аналізу. Розрахунок впливу факторів на відхилення прибутковості загального капіталу здійснюється за одним із способів елімінування.

Підприємство як суб'єкт господарювання для здійснення господарської діяльності повинно мати відповідні обсяги основних виробничих фондів і оборотних активів, а в їх складі - грошові кошти. Вони формуються за рахунок різних джерел. Згідно із Господарським кодексом України джерелами формування майна і коштів підприємств є грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції та інших видів діяльності; доходи від випуску і продажу цінних паперів; доходи від здачі майна в оренду; надходження від роздержавлення та приватизації власності; безкоштовні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; кредити банків та ін. Основним видом доходів підприємств, одержаних у процесі їх виробничої діяльності, є виторг (дохід) від продажу продукції, товарів, надання послуг та інших видів діяльності. Виторг (дохід) - це сума коштів, отриманих підприємством від продажу продукції, товарів, надання послуг в оцінці за діючими цінами (тарифами).

Продаж продукції та надходження виторгу є останньою завершальною стадією кругообігу коштів підприємства.

Виручка використовується підприємствами для придбання потрібних для здійснення нового циклу виробництва сировини, матеріалів тощо, утворення амортизаційного фонду, який відображає знос основних засобів, що використовуються у процесі виробництва, оплату праці працівників, сплату податків та платежів у бюджет і централізовані позабюджетні фонди, погашення кредитів банку та відсотків за ними, сплату пені, штрафів тощо.

Отже, виторг є основним джерелом відшкодування витрат на виробництво і продаж продукції, оплати рахунків постачальників за матеріальні цінності, сплати податків у бюджет, пені й штрафів, погашення довгострокових кредитів банку і відсотків за ними.

Ураховуючи важливість виторгу у складі грошових надходжень, необхідно звертати увагу на фактори його збільшення. На розмір виторгу від реалізації товарної продукції впливають її обсяг, асортимент, якість, рівень цін. Так, збільшення обсягу випуску товарної продукції підвищеної якості сприяє збільшенню обсягу виторгу, оскільки продукція вищої якості продається за вищими цінами.

Суттєвим фактором впливу на обсяг виторгу від продажу товарної продукції є ціна. Вищі ціни сприяють збільшенню виторгу, і навпаки. Ціни на товари мають бути економічно обґрунтованими, забезпечувати суб'єктів господарювання прибутком, що дає змогу вносити в бюджет податки і формувати внутрішні фонди коштів. Крім того, вони мають стимулювати виробництво необхідної суспільству продукції, забезпечувати зацікавленість підприємств у випуску технічно прогресивних виробів. Разом з тим ціни не повинні знижувати інтерес споживачів у купівлі новіших, досконаліших виробів. У процесі ціноутворення необхідно враховувати попит та пропозицію на товари.

Нині при продажу продукції та товарів застосовуються фіксовані, регульовані та вільні договірні ціни. Фіксовані ціни встановлюються державними органами на окремі види продукції, послуг, які мають важливе соціальне значення (ціни на проїзд у залізничному і міському пасажирському транспорті, тарифи на електроенергію для населення тощо). Регульованими називаються ціни, підвищення яких обмежене державою за допомогою введення їх граничного рівня або встановлення граничного рівня рентабельності.

Вільні (договірні) ціни встановлюються з урахуванням попиту і пропозиції або за домовленістю покупця з продавцем. У цьому разі розмір прибутку, що закладений у ціну, не обмежується.

Складовими будь-якої ціни є собівартість, прибуток, акцизний збір, податок на додану вартість, націнки і надбавки торговельно-постачальницьких організацій. Нижньою межею будь-якої ціни є собівартість.

Застосування економічно обґрунтованих цін на продукцію, що продається, безпосередньо впливає на обсяг виторгу від продажу продукції, виконання робіт і надання послуг.

Виручка від продажу продукції на наступний період (квартал, рік) планується виходячи з обсягу реалізованої продукції та діючих цін без урахування акцизів, податку на додану вартість. Запланована сума виторгу від продажу продукції господарювання обчислюється, як правило, методом прямого рахунку. Він полягає в тому, що сума виторгу від продажу товарної продукції розраховується перемноженням кількості виробів, які підлягають продажу в запланованому періоді за кожною номенклатурною позицією, на прийняті до розрахунку ціни реалізації.

У розрахунку обсягу продажу продукції необхідно враховувати, що обсяг продажу в запланованому році, як правило, не збігається з обсягом випуску товарної продукції за цей самий період. Це пов'язано з тим, що частина виробленої товарної продукції в запланованому періоді залишається нереалізованою у вигляді залишків на складі та відвантаженою на кінець року, а частина продукції, випущеної у звітному році, залишається нереалізованою на початок запланованого року і входить в обсяг реалізації запланованого року. При цьому вхідні залишки включають залишки готової продукції на складі; залишки відвантажених товарів, строк сплати яких не настав; залишки відвантажених товарів, не оплачених покупцями у строк; залишки товарів на відповідальному зберіганні у покупців. Залишки на кінець запланованого року складаються із залишків готової продукції на складі та залишків відвантажених товарів, строк сплати яких не настав.

Усі складові обсягу продажу продукції для обчислення виручки оцінюються в певних цінах: залишки на початок запланованого року - у діючих цінах періоду, що передує запланованому; товарна продукція запланованого періоду і залишки нереалізованої продукції у цінах планового періоду.

Наприклад, вартість залишків готової продукції на початок планового року (вхідні залишки) становить 160,0 тис. грн, а вартість залишків, що переходять на кінець запланованого року (вихідні залишки), - 140,0 тис. грн, вартість товарного випуску продукції в запланованому році - 66822,8 тис. грн. Тоді обсяг виторгу від продажу продукції в запланованому році становитиме (160,0 + 66822,8 - 140,0) = 66842,8 тис. грн. Крім виручки від реалізації продукції основного виробництва методом прямого рахунку обчислюється виручка від продажу іншої продукції (виконання робіт і надання послуг) підсобних та допоміжних господарств, автотранспорту, продажу майна, що вибуває, тощо.

3. Банківський кредит, його види, форма видачі, принципи та об'єкти кредитування

Кредит -- це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Банківський кредит -- це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

Види банківського кредиту:

ь Строковий кредит -- це кредит, який надається повністю негайно після укладення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або одноразовим платежем у кінці терміну.

ь Кредитна лінія -- це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми.

ь Овердрафт -- короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

ь Кредит під облік векселів (обліковий кредит) -- це короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред'явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов'язань за ними і сплачуючи пред'явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.

ь Акцептний кредит -- це позика, яка передбачає акцептування банком інкасованої підприємством-позичальником тратти за умови, що підприємство надає у розпорядження банку вексель до строку його оплати.

ь Авальний кредит - це позика, коли банк бере на себе відповідальність за зобов'язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії.

ь Факторинг - система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку.

Об'єктом кредитних відносин є вартість, яка надається в позику з метою отримання прибутку.

Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'єктами є дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша - позичальником.

Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту.

Кредит надається підприємству на визначені цілі.

Залежно від цілей розрізняють:

ь кредит для фінансування оборотного капіталу;

ь кредит для фінансування основного капіталу;

ь кредит для фінансування торговельно-посередницьких операцій.

4. Джерела фінансування капітальних вкладень, їх формування та використання

Капітальні вкладення підприємств-інвесторів забезпечуються фінансовими ресурсами з різних джерел. Фінансові ресурси, що спрямовуються на фінансування капітальних вкладень підприємств-інвесторів, можуть бути сформовані за рахунок:

ь власних джерел фінансових ресурсів інвесторів;

ь позикових джерел фінансових ресурсів інвесторів;

ь залучених джерел фінансових ресурсів інвесторів;

ь бюджетних інвестиційних асигнувань;

ь коштів позабюджетних фондів;

ь інших власних джерел фінансових ресурсів інвесторів;

ь коштів іноземних інвесторів.

Склад джерел фінансування, що спрямовуються на капітальні вкладення, залежить від рівня централізації здійснюваних капітальних вкладень, а також від того, хто є інвестором і яка його форма власності.

Інвестор - це юридична (фізична) особа, що приймає рішення про вкладення власних, позикових або залучених коштів у формі капітальних вкладень в об'єкти будівництва.

Якщо інвесторами державних капітальних вкладень є органи державної влади всіх рівнів, то джерелами фінансування таких капітальних вкладень є кошти відповідних бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів. Бюджетні кошти виділяються на фінансування об'єктів виробничого призначення підприємствам тоді, коли ці об'єкти включені до складу цільової комплексної програми, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Обсяги бюджетних коштів, що виділяються на фінансування відповідних видів державних капітальних вкладень, передбачаються в бюджетах відповідних рівнів.

Обсяги позабюджетних фондів, що спрямовуються на фінансування державних капіталовкладень, встановлюються при розподілі коштів відповідних позабюджетних фондів. Обсяги позикових коштів, що спрямовуються на фінансування державних капітальних вкладень, визначаються як різниця між передбаченим обсягом відповідного виду державних капіталовкладень і наявних джерел їх фінансування.

Державні підприємства й організації, а також засновані на колективній формі власності забезпечують капітальні вкладення власними, залученими і позиковими джерелами фінансових ресурсів. При цьому власні джерела фінансування капітальних вкладень підприємств складаються з внесків засновників (при створенні колективних підприємств), прибутку амортизаційних відрахувань й інших джерел.

Внески засновників формуються в обсягах, передбачених установчим договором. Внески засновників, що надійшли у грошовій формі, звичайно вкладаються спочатку у придбання основних фондів, тобто використовуються як джерела фінансування створюваних основних фондів.

Прибуток як одне з основних власних джерел фінансування розширення капітальних вкладень підприємств, що працюють у ринкових умовах, спрямовується на фінансування відповідних витрат з метою розширення основних фондів в обсягах, що передбачаються підприємствами при розподілі.

Амортизаційні відрахування є основним власним джерелом фінансування простого відтворення основних фондів підприємств. Розмір амортизаційних відрахувань на повне відтворення основних фондів підприємств визначається множенням встановлених норм амортизації на балансову вартість відповідних груп основних фондів, що використовуються у виробничому процесі.

При здійсненні капітальних вкладень господарським способом у підприємств утворюються додаткові власні джерела фінансування таких вкладень. До них належать планові нагромадження, економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві.

Планові нагромадження в будівництві, що здійснюється господарським способом, визначаються виходячи зі встановленого (розрахованого) розміру надходжень і вартості будівельно-монтажних робіт, що виконуються господарським способом.

Економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, що виконуються господарським способом, визначається в розмірі встановленого відсотка від суми собівартості будівельно-монтажних робіт, що виконуються господарським способом.

Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів у будівництві визначається порівнянням суми нормативу оборотних активів у будівництві з джерелами його забезпечення, а також кредиторської заборгованості за розрахунками в капітальному будівництві на початок і кінець планового року.

Різниця між встановленим нормативом власних оборотних активів у будівництві й джерелами його забезпечення, а також між розмірами кредиторської заборгованості на початок та кінець планового року свідчитиме про потребу у прирості оборотних активів у капітальному будівництві.

Перевищення наявності джерел забезпечення нормативу оборотних активів у капітальному будівництві над встановленим нормативом (потребою), а також розміру кредиторської заборгованості на кінець планового року над її сумою на початок року становитиме додаткове джерело (мобілізацію) фінансування капітальних вкладень, що здійснюються господарським способом.

До інших власних джерел фінансування капітальних вкладень підприємств належать кошти, одержувані від продажу непотрібних машин, устаткування, цінних паперів тощо.

До складу позикових коштів як джерело фінансування може входити довгостроковий кредит. Він надається, як правило, інвесторам, у яких немає або не вистачає власних коштів на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення виробництва, придбання устаткування, що не входить у кошториси будівництв, а також на будівництво нових підприємств і споруд.

Розмір позик і терміни, на які вони видаються, залежать від вартості заходів, що кредитуються, тривалості їх здійснення, часу окупності витрат, фінансового стану і кредитоспроможності інвестора, а також від виду та рівня наданого забезпечення кредиту, що видається.

Джерелами фінансових ресурсів для капітальних вкладень є також різноманітні фонди, що створюються в Україні останніми роками (інноваційний, сприяння конверсії та ін.).

Передбачені обсяги джерел фінансування капітальних вкладень мають бути забезпечені відповідною сумою коштів, що акумулюються здебільшого в установах банків.

Кошти бюджетів і позабюджетних фондів, що виділяються на фінансування капітальних вкладень, а також довгостроковий кредит концентруються в банках на відповідних окремих рахунках.

Власні кошти підприємств, що виділяються на фінансування капітальних вкладень, концентруються і зберігаються, як правило, на їх основних поточних рахунках. Це створює підприємствам і організаціям умови для оперативного маневрування власними коштами. Водночас на прохання підприємств і організацій на договірних умовах і за відповідну плату банки можуть відкривати їм окремі рахунки для ведення обліку власних коштів та їх використання на капітальні вкладення. Це доцільно тоді, коли обсяг капітальних вкладень інвестора значний і необхідний точний облік коштів.

Власні кошти інвесторів, виділені на капітальні вкладення, концентруються на окремих рахунках при змішаному фінансуванні, коли поряд з бюджетними асигнуваннями використовуються власні кошти. Перерахування власних коштів підприємств і організацій на окремі рахунки в зазначених випадках, їх розміри і строки не повинні створювати для них фінансового напруження, а терміни мають бути приурочені до здійснення розрахунків за виконані роботи і надані послуги.

Кошти, що акумулюються на відповідних рахунках у банках, інвестори використовують на фінансування передбачених обсягів капітальних вкладень. Порядок їх фінансування залежить від того, включені вони у план державних централізованих капітальних вкладень або здійснюються за рахунок власних коштів інвесторів, а також від виду витрат (на будівельно-монтажні, проектні, пусконалагоджувальні й інші роботи; машини й устаткування) і способу будівництва (підрядний чи господарський). Згадані чинники зумовлюють джерела фінансування, розрахунки, з яких воно здійснюється, порядок розрахунків і характер банківського контролю. У цьому зв'язку необхідно окремо розглядати фінансування державних централізованих капітальних вкладень при підрядному і господарському способах будівництва, а також за рахунок власних коштів підприємств і організацій.

Фінансування державних централізованих капітальних вкладень передбачає оформлення відкриття їх фінансування в установах банку, а також оплату виконуваних будівельно-монтажних робіт і устаткування, що купується.

5. Санація підприємств і організацій

Термін "санація" походить від латинської мови і перекладається, як «оздоровлення» чи «лікування». У фінансовому словнику санацію трактують, як оздоровлення фінансового стану підприємства через здійснення системи заходів для попередження його банкрутства чи підвищення конкурентоспроможності. Звичайно здійснюють санацію через структурну перебудову виробництва, зокрема через зміну номенклатури продукції, подрібнення підприємства, зміну ринків збуту, злиття підприємства, що є на грані банкрутства, з більш потужними, випуск нових акцій та облігацій для мобілізації капіталу, інші заходи.

Реструктуризація суб'єкта господарювання -- це проведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну його структури, системи управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність виробництва.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути:

ь реструктуризація підприємства;

ь перепрофілювання виробництва;

ь закриття нерентабельних виробництв;

ь відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;

ь ліквідація дебіторської заборгованості;

ь продаж частини майна боржника;

ь зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе

ь зобов'язань;

ь виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

ь продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств);

ь одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується, в першу чергу, згідно зі статтею 31 Закону за рахунок реалізації майна боржника;

ь звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога у цьому разі виплачується за рахунок інвестора, а при його відсутності -- зарахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного з цією метою;

ь інші способи відновлення платоспроможності боржника.

6. Практичні завдання

6.1 Практичне завдання №1

Підрахуйте грошові надходження підприємства від реалізації.

Вихідні дані:

Обсяги реалізації продукції в четвертому кварталі звітного року склали: у жовтні -- 500 тис. грн.; у листопаді -- 650 тис. грн.; у грудні -- 800 тис. грн.

План продажу продукції на перший квартал планового року: січень -- 400 тис. грн.; лютий -- 500 тис. грн.; березень -- 500 тис.грн.

Між контрагентами встановлено такий порядок розрахунків: 25% вартості продукції клієнти -- покупці оплачують за фактом поставки, а на 75% обсягу реалізації надається кредит. Причому 60% кредиту платять на 30-й день; 30% -- на 60-й день і 10% -- на 90-й день.

Рішення:

За умовами у кожний звітний місяць надходять кошти з чотирьох місяців, у звітний місяць - 25% власного продажу + 60% від кредитування попереднього + 30% кредитування перед попереднього + 10% кредитування передпередпопереднього, а саме кредитування встановлює - 75% від обсягу продажу.

Нехай ГП_i - грошові надходження i^го місяця від кредитування, а ГП_Б - звітного від обсягу продажу, перелік місяців почнемо від звітного місяця в оберненому порядку, таким чином маємо формулу:

ГП = ГП₁ х 0,75 х 0,6 + ГП₂ х 0,75 х 0,30 + ГП₃ х 0,75 х 0,1 + ГП_Б х 0,25.

Розрахуємо і внесемо в таблицю 1 грошові надходження для кожного місяця.

Таблиця 1 - Грошові надходження від обсягу продажу за умовами контрагентів(грн.).

	жовтень	листопад	грудень	січень	лютий	березень	квітень	травень	червень
обсяг продажу	500000	650000	800000	400000	500000	500000
грошові надходження	125000	387500	605000	1517083	533750	590000	480000	262500	37500

6.2 Практичне завдання №2

Здійснити розрахунок загального та чистого прибутку і її розподіл.

Вихідні дані:

Таблиця 2

№ п/п	Показники	Прибуток	Збиток
І. Розрахунок прибутку
1	Доход (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг	7798,5	-
2	Податок на додану вартість	-	1300,0
3	Акцизний збір	-	-
4	Чистий доход (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг	6498,5	-
5	Собівартість реалізованої продукції(робіт, послуг)	-	4480,5
6	Валовий прибуток (+), збиток (-)	2018	-
7	Інші операційні доходи	45,5	-
8	Адміністративні витрати	-	573,5
9	Витрати на збут продукції	-	262,0
10	Інші операційні витрати	-	55,5
11	Прибуток (+), збиток (-) від операційної діяльності		-
12	Дохід від участі в капіталі	80,0	-
13	Інші фінансові доходи	-	-
14	Інші доходи	18,2	-
15	Фінансові витрати	-	38,2
16	Витрати від участі в капіталі	-	-
17	Інші витрати	-	12,5
18	Прибуток (+), збиток (-) від звичайної діяльності		-
19	Прибуток (+), збиток (-) від надзвичайної діяльності	-	-
20	Загальний прибуток	1220	-
21	Податок на прибуток	305	-
22	Чистий прибуток	915	-
II. Розподіл прибутку
23	Поповнення статутного капіталу	320,25
24	Поповнення резервного капіталу	80,0625
25	На виплату дивідендів	91,5
26	На інші цілі	12,81
27	Нерозподілений прибуток	410,3775

Рішення:

Як звісно

ЧД = ВД (виручка) -- ПДВ -- Акцизний збір,

ВП = ЧД -- Собівартість,

ЗП= ВП + доходи -- витрати різних видів діяльності,

Податок на прибуток =ЗП х 25%

ЧП = ЗП -- Податок на прибуток,

Таким чином розрахуємо і внесемо у таблицю 2 результати:

Розрахуємо розподіл прибутку. Нехай статутний капітал становитиме 35% від чистого прибутку, а резервний - 25% від статутного. Виплату дивідендів 10% від прибутку, на інші цілі - 1,4%, останні 44,85% - нерозподілений прибуток.

Відси маємо:

Поповнення статутного капіталу = 915 х 0,35 = 320,25

Поповнення резервного капіталу = 320,25 х 0,25 = 80,0625

Виплата дивідендів = 915 х 0,1 = 91,5

Інші цілі = 915 х 0,014 = 12,81

Нерозподілений прибуток = 915 х 0,4485 = 410,3775

Результат внесено у таблицю 2 (дивитися вище).

6.3 Практичне завдання № 3

Визначити суму податку на прибуток, яку повинно сплатити підприємство за підсумком трьох кварталів.

Вихідні дані:

Виручка від реалізації підакцизних товарів, що надійшла у III кварталі, дорівнювала 27000 грн. разом з ПДВ. Ставка акцизного збору-10%. Матеріальні затрати за цей період становили 8400 грн. Інші затрати, що відносяться на собівартість, 6000 грн. У III кварталі нараховано амортизаційних відрахувань на суму 4000 грн. Витрачено на утримання дитячого садка, який знаходиться на балансі підприємства 3000 грн.

Виручка від реалізації товарів за перше півріччя становила 52800 грн. разом з ПДВ (зменшена на суму акцизного збору), собівартість їх виробництва - 39000 грн. Інших операцій, які б впливали на формування валового доходу, підприємство у попередніх кварталах не здійснювало. Сальдо авансових внесків податку на прибуток, сплачених підприємством до бюджету, дорівнювало на кінець третього кварталу 1500 грн.

Рішення:

Знаючи що:

ЧД = ВД (виручка) -- ПДВ -- Акцизний збір,

ВП = ЧД -- Собівартість -- А,

ЗП= ВП + доходи -- витрати різних видів діяльності,

Податок на прибуток =ЗП х 25%

Розрахуємо:

ПДВ = %

У нашому випадку маємо два види товарів: підакцизний та зменшений на суму акцизного збору. Знайдемо загальний прибуток цих товарів.

ЧД = 52800 - 52800 х 16,57% = 44051,04( 1 півріччя)

ЧД = 27000 - (27000 - 27000 х 0,1657) х 0,1 =24747,39(3 квартал)

ЗП = 44051,04 - 39000 = 5051,04(1 півріччя)

ЗП = 24747,39 - 8400 - 6000 - 4000 - 3000 = 3347,39(3 квартал)

ЗП = 5051,04 + 3347,39 = 8398,43(3 квартали)

Податок на прибуток = 8398,43 х 0,25 = 2099,6075 грн.

Також знаючи, що сальдо авансових внесків податку на прибуток на кінець 3 кварталу 1500 грн. визначимо:

2099,6075 - 1500 = 599,6075 грн

Відповідь: податок на прибуток - 599,6075 грн.

6.4 Практичне завдання № 4

Визначити норматив оборотних засобів на запаси готової продукції.

Вихідні дані:

Середні мінімальні залишки готової продукції -- 3,9 тис. грн., фактично реалізовано продукції за звітний рік -- 397 тис. грн., обсяг реалізації продукції по плану -- 405тис.грн.

Рішення:

Розрахуємо з вихідних даних норму та норматив оборотних засобів, визначені дані внесемо у таблицю 4:

Таблиця 3 - Норматив обігових коштів по готовій продукції

№	Показники	Розрахунок
1.	Середні мінімальні залишки готової продукції в звітному році	3900
2.	Фактично реалізовано продукції за звітний період	397000
3.	Норма, %	0,98
4.	План обсягу реалізації за звітний період	405000
5.	Норматив обігових коштів	3978,6

Відповідь: оборотних засобів на запаси готової продукції = 3978,6 грн.

6.5 Практичне завдання № 5

Скласти графік лізингових платежів і визначити загальну суму витрат лізингоодержувача. Визначити переваги одержання обладнання по лізингу, порівняно з придбанням його за рахунок кредиту.

Вихідні дані:

Стартова вартість об'єкта лізингу 52000 грн., період повної амортизації 12 місяців. Облікова ставка комісійних лізингодавцю 32% річних. Ставка за кредит 44% річних.

Рішення:

Розрахуємо кумулятивним методом амортизації, котрий дає змогу знизити комісійні відрахування, та внесемо у таблицю 75 данні лізингових платежів і визначимо загальну суму витрат лізингоодержувача:

Кумулятивне число - 78, маємо такі коефіцієнти ,

Стартову вартість перемножимо на коефіцієнти та знайдемо місячні суми платежу.

Таблиця 4 - Данні лізингових платежів.

Місяці	Залишкова вартість на початок місяця	Амортизаційні щомісячні відрахування	Сума на покриття комісійних	Щомісячні виплати
1	2	3	4	5
1	52000	8000	1386,666667	9386,666667
2	44000	7333,333333	1173,333333	8506,666667
3	36666,66667	6666,666667	977,7777778	7644,444444
4	30000	6000	800	6800
5	24000	5333,333333	640	5973,333333
6	18666,66667	4666,666667	497,7777778	5164,444444
7	14000	4000	373,3333333	4373,333333
8	10000	3333,333333	266,6666667	3600
9	6666,666667	2666,666667	177,7777778	2844,444444
10	4000	2000	106,6666667	2106,666667
11	2000	1333,333333	53,33333333	1386,666667
12	666,6666667	666,6666667	17,77777778	684,4444444
Разом	-	52000	6471,111111	58471,11111

Розрахуємо платежі за кредитом:

Таблиця 5 - Данні платежів за кредитом

Місяці	Залишкова вартість на початок місяця	Амортизаційні щомісячні відрахування	Сума на покриття %	Щомісячні виплати
1	52000	8000	1906,666667	9906,666667
2	44000	7333,333333	1613,333333	8946,666667
3	36666,66667	6666,666667	1344,444444	8011,111111
4	30000	6000	1100	7100
5	24000	5333,333333	880	6213,333333
6	18666,66667	4666,666667	684,4444444	5351,111111
7	14000	4000	513,3333333	4513,333333
8	10000	3333,333333	366,6666667	3700
9	6666,666667	2666,666667	244,4444444	2911,111111
10	4000	2000	146,6666667	2146,666667
11	2000	1333,333333	73,33333333	1406,666667
12	666,6666667	666,6666667	24,44444444	691,1111111
Разом	-	52000	8897,777778	60897,77778

Відповідь: За кредитом переплачуємо ? 2426,7 грн.

Використана література

1. Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. № 97-ХП // Відомості Верховної Ради України. -- 1991. -- № 20. -- С 249.

2. Закон України "Про підприємництво" від 26 лютого 1991 p. № 785-ХІІ зі змін, від 23

грудня 1997 р. № 762/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. -- 1991. -- № 14. -- С 168.

3. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. № 887-ХІІ-ВР зі змінами та допов. // Відомості Верховної Ради України. -- 1991. -- № 24. -- С 272.

Закон України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. № 1252-ХІІ //

Відомості Верховної Ради України. -1991.--№39. -- С 510.

Закон України "Про підприємства в Україні" // Держ. інформ. бюл. про приватизацію. --

1993. -- №4/5. -- С.З.

6. Закон України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. № 2940-ХІІ

зі змін, та допов. // Відомості Верховної Ради України. -- 1993. --№ 13. -- С 110.

7. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР //

Відомості Верховної Ради України. -1997. --№21. --С. 156.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у ред. від 22 травня 1997 р. №

283/97-ВР зі змін, та допов., внесеними законами України від 19 вересня 1997 р. № 535/97-ВР,

від 14 листопада 1997 р. № 607/97-ВР, від 18 листопада 1997 р. № 639/97-ВР, від 30 грудня

1997 р. № 793/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. -- 1997. -- № 27. -- С 181.

Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р. № 723/97-ВР // Відомості Верховної Ради

України. -- 1998. -- № 16. -- С 68.

Закон України "Про господарські товариства" від 23 грудня 1997 р. №769/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. -1997. --№49. --С. 682.