Акцизне оподаткування в Україні

10

Міністерство науки та освіти України

Національний університет кораблебудування ім. адм. Макарова

Кафедра фінансів

Реферат на тему:

«Акцизне оподаткування в Україні»

Виконала: студентка

групи 2427 Жолбенко Ілона

Перевірила: викладач

Єропкіна І.В.

Миколаїв - 2010

Зміст

Вступ

1. Сутність акцизного збору

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Податки, як обов`язкові примусові платежі фізичних та юридичних осіб, виникли на певному етапі історичного розвитку суспільства разом із появою держави. Виконання державою її функцій спричинило формування нового специфічного типу економічних зв`язків. Із розвитком ринкових відносин частина вартості сукупного суспільного продукту , що одержавлюється за допомогою податків набуває не тільки фіскального, але й економічного значення. Податки стають фінансовою основою для державного втручання в сферу господарських зв`язків між суб`єктами економічних відносин, головним регулятором ринкового господарства. Втручання держави в економічне життя є однією з причин зростання податків як в абсолютних сумах, так і відносно сукупної вартості національного продукту.

Необхідність збільшення податків і в той же час справедливого їх розподілу ставить державу перед складною дилемою: економічна ефективність чи справедливість? Оптимальне поєднання й урахування цих аспектів - неодмінна умова гармонійності податкової політики. Тому одним із головних завдань фінансової науки є розробка податкових концепцій щодо визначення економічно оптимального та соціально справедливого рівня оподаткування , достатнього для фінансування державних функцій, не пригнічуючи стимули до інвестиційної діяльності.

1. Сутність акцизного збору

Акцизний збір є одним з непрямих податків, оскільки він включається в ціни товарів і сплачується в кінцевому підсумку покупцем, а не виробником товарів. Його відносять до категорії специфічних акцизів, тобто стягнення податку провадиться за диференційованими по окремих групах товарів ставками.

Акцизний збір був введений в Україні у 1992 році. Його ціль -- збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високо­рентабельних товарів не першої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.

На відміну від податку на додану вартість акцизним збором оподатковуються виключно товари і не оподатковуються роботи та послуги. Об'єктом оподаткування акцизним збором є повна вартість товарів, тоді як ПДВ нараховується тільки на її частину -- додану вартість. Кожна група підакцизних товарів має визначену ставку, тоді як ПДВ стягується за універсальною ставкою.

Акцизний збір сплачується лише один раз, тоді як ПДВ -- на всіх етапах руху товарів. З точки зору соціальної справедливості акцизний збір має переваги над ПДВ. оскільки підакцизні товари споживаються, як правило, заможними верствами населення, що пом'якшує регресивність ПДВ, основний тягар якого розподіляється між широкими верствами населення.

Платниками акцизного збору є всі суб'єкти підприємницької діяльності, які виробляють, імпортують або продають підакцизні товари, придбані до І січня 1992 року, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) підакцизні товари на митну територію України. Об'єктом оподаткування акцизним збором для вітчизняних товарів є обороти з реалізації підакцизних товарів, а також обороти з:

* реалізації товарів для промислової переробки;

* передачі товарів усередині підприємства для потреб власного споживання, а також своїм працівникам:

* реалізації товарів без оплати їх вартості, а також в обмін на інші товари (роботи, послуги);

* передачі безоплатно або з частковою оплатою товарів іншим підприємствам, організаціям та фізичним особам;

* з реалізації продукції, виготовленої на давальницьких умовах (із сировини замовника) та ін.

Об'єктом оподаткування імпортних товарів є їх митна вартість з урахуванням фактично сточених сум мита або їх кількісні показники у фізичному вимірі.

Перелік підакцизних товарів, як правило, включає в себе предмети не першої необхідності та високорентабельні товари,яких держава намагається обмежити. Так, в Україні оподатковуються: алкогольні і тютюнові вироби, транспортні , нафтопродукти. кава, шоколад, ювелірні, шкіряні та хутрові вироби тощо.

Існують два види ставок по акцизному збору: у фіксованому виразі на одиницю товарів в кількісному виразі (наприклад, в євро за 1000 кг по бензину); у відсотках до оборотів з реалізації товарів. Відповідно існують і два різного порядку визначення суми акцизного збору. При цьому слід звернути увагу, що по вітчизняних підакцизних товарах порядок визначення акцизного збору дещо відрізняється від порядку визначення акцизного збору по імпортних товарах.

Для обчислення акцизного збору по вітчизняних товарах, ставки яких визначено у відсотках, необхідно визначити оподатковуваний оборот, оскільки ставки акцизного збору застосовуються до оподатковуваного обороту, який вже включає суму акцизного збору. Для визначення оподатковуваного обороту застосовується формула

де ОО -- оподатковуваний оборот, що включає в себе суму акцизного збору; С -- собівартість виробництва; П -- прибуток; А ставка акцизного збору, %.

По імпортних товарах, придбаних за іноземну валюту, і ставки по яких визначено у відсотках, оподатковуваний оборот визначається виходячи з митної вартості цих товарів з урахуванням фактично сплачених сум мита. Для цього застосовується формула:

МВ + М,

де MB -- митна вартість; M--мито.

Для визначення суми акцизного збору необхідно:

де CA -- сума акцизного збору.

Акцизний збір з товарів, ставки по яких визначені в євро, обчислюється виходячи з натуральних показників відповідного товару в кількісному виразі. При цьому по вітчизняних товарах для визначення акцизного збору сума в євро перераховується у валюту України за курсом Національного банку України на перший день місяця, в якому здійснюється відвантаження товарів, і залишається незмінною протягом місяця, а по товарах, що ввозяться в Україну, -- на день митного оформлення товарів або придбання марок акцизного збору.

Розглянемо особливості оподаткування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Платниками акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби є:

* суб'єкти підприємницької діяльності -- українські виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах; суб'єкти підприємницької діяльності, підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від дати їх реєстрації, та громадяни, що займаються кою діяльністю без створення юридичної особи, які ввозять алкогольні напої та тютюнові вироби на митну України як для власних, так і для виробничих потреб з метою продажу або реалізації на умовах комісії та ;

* фізичні особи, які ввозять на митну територію України алкогольні напої та тютюнові вироби в обсягах, що підлягають обкладенню ввізним (імпортним) митом;

* юридичні та фізичні особи, міжнародні організації, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які здійснюють peaлізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів на митній території України, включаючи операції щодо ввезення (імпорту) в Україну алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо їх peaлізація на території України здійснюється зазначеними суб'єктами через постійні представництва, розташовані на території України.

Об'єктами оподаткування є:

а) обороти з реалізації вироблених на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів шляхом їх продажу,на іншу продукцію (товари, роботи, послуги), безплатної передачі, з частковою їх оплатою, а також на умовах комісії, ;

б) обороти з реалізації (передачі) алкогольних напоїв та тютюнових виробів для власного споживання і промислової переробки;

в) вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, виготовлених українськими виробниками на давальницьких умовах;

г) алкогольні напої та тютюнові вироби, які ввозяться на територію України, включаючи виготовлені за межами митної території України з давальницької сировини, реімпортовані, а також продукція, яка повертається на митну територію України із зони митного контролю (магазинів безмитної торгівлі).

Нe підлягають оподаткуванню:

я) ввезені і конфісковані на території України алкогольні напої та тютюнові вироби, щодо яких не визначено власника, а також ті, що перейшли у власність держави за правом спадкоємства;

б) алкогольні напої та тютюнові вироби, що перевозяться через територію України транзитом;

в) імпортована чи обороти з реалізації (передачі) українська сировина, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів;

г) алкогольні напої та тютюнові вироби, експортовані за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства;

д) алкогольні напої та тютюнові вироби, що ввозяться (пересилаються) фізичними особами на територію України в межах норм, визначених законодавством України для безмитного ввезення цих видів товарів;

е) зразки алкогольних напоїв та тютюнових виробів, ввезених на територію України з метою показу чи демонстрації, якщо вони залишаються власністю іноземних юридичних осіб і їх використання на території України не має комерційного характеру. При цьому зразки алкогольних напоїв та тютюнових виробів, ввезені Україну і призначені для показу чи демонстрації під час проведення виставок, конкурсів, нарад, семінарів, ярмарків тощо, пропускаються через митний кордон за рішенням митного органу в достатній кількості з урахуванням мети переміщення.

Виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводять маркування кожної пляшки (упаковки) алкогольних напоїв та кожної пачки (упаковки) тютюнових виробів у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкоркування (розпакування) товару.

Забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.

Продаж марок акцизного збору українським виробникам алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводиться виходячи з планових щомісячних обсягів реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів відповідно до заявки-розрахунку на необхідну кількість марок.

Українські підприємства-виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації:

алкогольних напоїв -- на третій робочий день;

тютюнових виробів -- до 16 числа наступного за звітним місяця.

Власник готової продукції, виготовленої з використанням давальницької сировини, сплачує акцизний збір не пізніше дня одержання готової продукції.

Українські підприємства-виробники подають відповідним державним податковим інспекціям щомісячно до 16 числа наступного за звітним місяця розрахунок суми акцизного збору за минулий місяць виходячи з фактичних обсягів та цін реалізації. Не сплачена до визначеного строку сума акцизного збору стягується підприємства-виробника відповідно до чинного законодавства.

Фізичні особи, які ввозять на митну територію України алкогольні напої та тютюнові вироби в обсягах, що підлягають об кладенню ввізним (імпортним) митом, сплачують акцизний збір під час митного оформлення товарів.

Суб'єкти підприємницької діяльності, включаючи громадян які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і уклали контракт з іноземними виробниками ні поставку в Україну алкогольних напоїв та тютюнових виробів повинні зареєструватись у продавця марок акцизного збору як імпортери з одержанням посвідчення.

Для одержання марок імпортер подає продавцю марок акцизного збору заявку-розрахунок у трьох примірниках за встановленою продавцем марок формою, платіжні документи, що підтверджують внесення плати за марки та сплату акцизного збору.

Продаж марок акцизного збору для ввезення наступних товарних партій виробів проводиться після подання продавцю марок копії ввізної вантажної митної декларації на ввезення попередньої партії товарів.

Придбані марки акцизного збору передаються імпортерам іноземним виробникам для маркування імпортованих алкоголь­них напоїв та тютюнових виробів у процесі їх виробництва.

Імпортери мають право ввозити на територію України імпортні алкогольні напої та тютюнові вироби лише через митниці, по­передньо обумовлені з продавцем марок акцизного збору під час їх придбання.

Акцизний збір із суми перевищення суми A3 над сумою, врахованою на момент одержання марок, у зв'язку зі зміною валют­них курсів імпортер визначає і сплачує до Державного бюджету України до або під час митного оформлення імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Умовою для митного оформлення імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів є наявність на пляшці (упаковці), пачці (упаковці) марок акцизного збору встановленого зразка, а також подання органам митного контролю примірника заявки-розрахунку на одержання марок з відміткою продавця марок про повну сплату сум акцизного збору та попередньої вантажної декларації.

До 13 грудня 1993 року стягнення акцизного збору по імпортних товарах проводилося за тими же ставками, що й по вітчизняних. З вказаної дати по деяких імпортних підакцизних товарах установлюються ставки, що перевищують у декілька разів ставки на аналогічні вітчизняні товари, це перш за все алкогольні і тютюнові вироби. Причина такої диференціації полягала в намаганні законодавців як збільшити бюджетні надходження, так і захистити вітчизняних товаровиробників відповідної продукції від конкуренції з імпортними товарами. Жодна з цих цілей досягнута не була-- імпортні підакцизні товари почали завозитись без сплати податків, для чого використовувались як законні, так і незаконні методи ухилення, що тільки загострило проблему конкуренції, залишило бюджет без надходжень. У зв'язку з цим в 1996 році були внесені значні зміни в бік зниження ставок акцизного збору, особливо щодо оподаткування імпортних товарів, насамперед алкогольних і тютюнових виробів.

Спирт та лікеро-горілчана продукція. В 1996 році, коли були запроваджені специфічні ставки акцизу в екю (потім в евро), алкогольній галузі спостерігалися найнижчі обсяги виробництв принаймні за 10 останніх років -- 2,4 л абсолютного алкоголю на душу населення.

Зокрема лікеро-горілчаних виробів випущено лише 60% від рівня 1995 року, відповідно виноградного вина -- 72%, вин плодово-ягідного -- 41%. А загальне вживання алкоголю 1996 році сягнуло аж 12,5 л. Адже в 1996 році різко зросло незареєстроване вживання алкоголю -- 11,5 л на душу населення, поки що це абсолютний рекорд в історії алкогольного ринку. Та вже наступного 1997 р. після багаторічного спаду ситуація в галузі відчутно змінилася на краще, а незареєстрований продаж алкоголю зменшився відразу до 10,8 л. Цьому сприяла міцна гривня -- акцизний податок упродовж року залишався сталим, часом навіть зменшувався в періоди зростання курсу гривні на фінансовому ринку.

Але проблеми не лише в ставках, а й в строках сплати акцизу. Так, в п. 4 ст. 7 Закону України “Про акцизний збір на алкогольні та тютюнові вироби” сказано, що підприємства сплачують акцизний збір після здійснення «обороту з реалізації» алкогольних напоїв на третій робочій день. Спирт та лікеро-горілчана продукція до 1998 року були основними «постачальниками» акцизного збору до Державного бюджету України. Але після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1200 «Про ставки акцизного збору на деякі товари (продукцію)» від 3 серпня 1998 року, якою було вдвічі збільшено ставки акцизу -- з 3,5 євро до 7 євро (тут і далі за 1 літр 100-відсоткового спирту), галузь серйозно захворіла -- аж до повного зупинення виробництва на більшості підприємств. Якщо за 1 півріччя 1998 року спиртогорілчана галузь спромогла­ся перерахувати до казни близько 60°о усіх акцизних надходжень (або 229,5 млн. грн.), то за відповідний період поточного року -- менш ніж 40% (219,1 млн. грн.). А якщо порівняти місячні відрахування, -- в червні минулого і цього років -- то виявиться, що спад становить 34%. І це при тому. що аналогічні червневі підсумки у виноробній царині свідчать про зростання в 1,2 раза, в броварній -- більше, ніж в 2 рази, а в тютюновій -- майже в 1,9 раза.

Одним словом, за рахунок непомірно високих акцизних ставок на алкоголь Кабінет Міністрів України намагався збільшити акцизні надходження до Державного бюджету України до декількох мільйонів гривень (при тому, що принаймні останні кілька років загальний річний збір від усієї підакцизної продукції не сягав і 1 млн. грн.). Результатом стала криза всієї галузі. Підняти­ся з колін поки що мало допомагає навіть тимчасове зменшення акцизу аж до 2 євро (що в 1,5 раза менше, ніж до серпневого підвищення), запропоноване Верховною Радою в Законі від 11 грудня 1998 року за № 311-XIV. Тому термін його дії, що закінчився 1 липня 1999 року, довелося продовжити ще на рік Законом № 929-ХІУ «Про внесення змін до Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої». В такий спосіб держава, з одного боку, зменшує абсолютний податковий тиск на всю спирто-горілчану продукцію, а з іншого -- підтримує конкурентоспроможність вітчизняних товарів виробників перед легальним імпортом -- за низьких акцизів питома вага мита (що нині складає аж 7,5 євро) значно відчутніша в ціні імпортного алкоголю.

Щоправда, ставка акцизного збору річної давності -- 3,5 євро -- в гривневому еквіваленті (за курсом НБУ) складала трохи більше 7 грн. Тоді як через рік ті ж 2 євро -- це вже сума, що в перерахунку на національну грошову одиницю складає понад 9 грн. Таким чином, Державний бюджет, що складається в гривнях, отримає більші акцизні надходження, ніж у попередньому році.

Крім того, цим Законом в 10 разів (з 0,2 до 0,02 євро) зменшено ставку акцизного збору на спирт етиловий, що використовується вітчизняними виробниками для виготовлення лікарських засобів та ветеринарних лікарських засобів і препаратів.

Також продовжено до 2001 року ставки акцизного збору на:

1) вина виноградні натуральні марочні та ординарні сухі -- 0,01 євро за 1 л; :

2) вина виноградні натуральні марочні та ординарні кріплені -- 0,06 євро за 1 л;

3) вина плодово-ягідні -- 0,15 євро за 1 л;

4) виноматеріали -- 0,15 євро за 1 л;

5) вермути та інші вина виноградні натуральні з добавкою рослинних або ароматичних екстрактів -- 0,15 євро за 1 л,

Тютюнова галузь залишається однією з небагатьох, що стабільно розвиваються в Україні. Тому зрозуміло, що час від часу .держава намагається збільшити ставки акцизного збору на цю підакцизну продукцію, а також робить спроби боротися з дою підакцизних товарів. Для цього 27 червня 1998 року вийшов Указ Президента України «Про державну на виробництво і оборот спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яким було створено нову виконавчої влади -- Державний комітет України з питань монополії на виробництво і оборот спирту етилового, напоїв та тютюнових виробів, мета якого -- контроль за сплатою акцизного збору при виробництві та продажу підакцизних товарів.

Тютюнова галузь на відміну від алкогольної встояла в акцизній лихоманці 1998 року, коли у серпні ставки акцизів було збільшено з 2,0 екю до 3,0 екю на пачку цигарок з фільтром та з 2,0 екю до 2,3 екю на пачку цигарок без фільтру. Багато в чому тут заслуга потужних іноземних інвесторів. Відомо, що всі підприємства галузі приватизовані, а 95% цигарок виробляються на фабриках, що належать іноземним інвесторам, які вклали в економіку України більше $200 млн. Хоча їхні прибутки значно зменшилися, але підприємства працювали, регулярно постачаючи акциз до державного і місцевого бюджетів. Так, у першому півріччі 1999 року надходження акцизного збору від тютюну та тютюнових виробів перевищили торішні в 2,5 раза і досягли 245,9 млн. грн. Це обумовлено тим, що у січні 1999 року ставки акцизів на тютюнові вироби було змінено з 3,0 екю до 2,5 екю на пачку цигарок з фільтром та 2,3 екю до 2,5 екю на пачку цигарок без фільтру.

На відміну від ПДВ перелік пільг по акцизному збору є досить великим. Це пов'язано з тим, що переважна більшість підакцизних товарів є товарами не першої необхідності, отже, соціальна потреба в пільгах невелика.

Акцизний збір не справляється при реалізації підакцизних товарів на експорт, при реалізації автомобілів спеціального призначення, при реалізації спирту етилового, що використовується для виготовлення лікарських засобів, тощо.

Акцизний збір по інших імпортних товарах сплачується одночасно зі справлянням мита і митних зборів під час попереднього митного оформлення товарів.

Всі інші підприємства-виробники підакцизних товарів сплачують податок, виходячи з середньомісячної суми акцизного збору за минулий рік (при цьому в розрахунок середньомісячні суми податку за минулий рік не беруться суми, які нараховано у зв'язку з перерахунком акцизного збору за минулі роки, суми акцизного збору за імпортні товари, а також суми нарахованої леї і фінансових санкцій) в такі строки:

* при середньомісячній сумі податку за минулий рік до 25 тис. грн. -- щодекадне 15, 25 числа поточного місяця, 5 числа наступного за звітним місяця, виходячи з фактичного обороту з відповідну декаду;

* при середньомісячній сумі податку за минулий рік до 25 тис грн. -- щомісячно, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця з фактичного обороту за минулий місяць. В такі ж строк незалежно від суми акцизного збору за минулий рік сплачують податок особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і мають постійне місце проживання на території України.

Розрахунки акцизного збору платники подають до податкових органів за місцем свого знаходження щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Висновок

У кожній країні податкова система є стержнем економічної системи. Саме тому основне завдання сьогодення - вдосконалення податкової системи України. Підвалини останньої вже закладено, тобто можна констатувати факт завершення першого етапу податкової реформи.

Але діюча система оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу, ні платників податків. Цілий ряд прорахунків та перекосів, які були допущені при її створенні, призвели до того, що податки не виконують повноцінно ні фіскальної, ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального виробництва практично задушена ними, що веде до скорочення оподатковуваних оборотів, а значить, і до зменшення бюджетних надходжень. У результаті функціонуюча податкова система замість стимулювання виробництва спричиняє його скорочення, а замість поповнення доходної частини бюджету - призводить до його зубожіння. Суть проблеми полягає в тому, що при створенні цієї системи не було повною мірою враховано теоретичні принци .

Слід також відзначити, що незважаючи на свої слабкі сторони, податкова система України не з`явилася з повітря. Вона будувалась і будується на основі небагатого власного і, в основному, зарубіжного досвіду. Прорахунок полягає лише в тому, що запозичувався досвід країн з розвинутою ринковою економікою, в яких, як відомо, питання “сколочування” первинного капіталу для підйому виробництва не стоїть. У нас же картина протилежна. І ми повинні дати зелене світло процесу накопичення капіталу, використовуючи податкові важелі та стимули. Інакше не можна навіть мріяти про якийсь значний економічний підйом.

Список використаної літератури

1. В.М. Федосов, В.М. Опарін. Податкова система України: підручник. К.: Либідь.1994.

2. В.М. Опарін. Фінанси. - К.: 1999.

3. Поддерёгин А.Н. «Финансы предприятия». - К.: КНЕУ, 2000.