31

Міністерство Освіти і Науки України

Київський національний університет технологій та дизайну

Контрольна робота

з інвестування

Планування інвестиційної діяльності

Виконав: студент групи ЗЕ-02-04

ЗЛОБІНА В.М.

План

1. Загальні положення проектування

2. Ціноутворення в інвестиційній сфері. Оцінювання ефективності інвестицій

3.Інвесторські кошториси.Визначення потреби в інвестиціях та вартості капіталу

Література

1. Загальні положення проектування

Поняття інвестиційного проекту і проектного циклу

У міжнародній практиці план розвитку підприємства подається у вигляді бізнес-плану, що, по суті, є структурованим описом проекту розвитку підприємства. Якщо проект пов'язаний із залученням інвестицій, то він носить назву "інвестиційний проект". Зазвичай кожний новий проект підприємства в тій чи іншій мірі пов'язаний із залученням нових інвестицій. У найбільш загальному розумінні проект - це спеціальною чином оформлена пропозиція про зміну діяльності підприємства, що переслідує певну ціль (мету).

Проекти прийнято розділяти на тактичні і стратегічні. До останніх належать проекти, що передбачають зміну форми власності (створення орендного підприємства, акціонерного товариства, приватного підприємства, спільного підприємства і т.д.) або кардинальну зміну характеру виробництва (випуск нової продукції, перехід до цілком автоматизованого виробництва і т.п.). Тактичні проекти звичайно пов'язані зі зміною обсягів продукції, що випускається, підвищенням якості продукції, модернізацією устаткування.

Для вітчизняної практики поняття проекту не є новим. Його відмінна якість за старих часів полягала в тому, що основні напрямки розвитку підприємства, як правило, визначалися на вищому по відношенню до підприємства рівні керування економікою галузі. У нових економічних умовах підприємство в особі його власників і вищого складу керування повинно само піклуватися щодо свого подальшого існування, вирішуючи самостійно всі стратегічні і тактичні питання. Така діяльність в області інвестиційного проектування повинна бути певним чином організована.

Загальна процедура впорядкування інвестиційної діяльності підприємства стосовно конкретного проекту формалізується у вигляді так званого проектного циклу, що має такі етапи.

1. Формулювання проекту (іноді використовуються термін "ідентифікація"). На даному етапі вищий склад керівництва підприємства аналізує поточний стан підприємства і визначає найбільше пріоритетні напрямки його подальшого розвитку. Результат даного аналізу визначається (втілюється) у вигляді бізнес ідеї, що спрямована на вирішення найбільш важливих для підприємства задач. Вже на цьому етапі необхідно мати більш-менш переконливу аргументацію у відношенні здійсненності ідеї. Можливо поява декількох ідей подальшого розвитку підприємства. Якщо усі вони є в однаковому ступені корисними і здійсненними, то паралельно розробляється декілька інвестиційних проектів з тим, щоб вибрати найбільш прийнятний із них на завершальній стадії розробки.

2. Розробка (підготовка) проекту. Після того як бізнес ідея проекту пройшла першу перевірку, необхідно розвивати її до того моменту, коли можна прийняти тверде рішення - позитивне або негативне. На цьому етапі потрібно поступове уточнення й удосконалювання плану проекту у всіх його напрямках - комерційному, технічному, фінансовому, економічному, інституціональному і т.д. Надзвичайно важливими на даному етапі є пошук і збір попередньої інформації для вирішення окремих задач проекту. Необхідно усвідомлювати, що від ступеня достовірності попередньої інформації і правильності інтерпретації даних, що з'являються в процесі проектного аналізу, залежить успіх реалізації проекту.

3. Експертиза проекту. Перед початком реалізації проекту його кваліфікована експертиза - дуже бажаний етап життєвого циклу проекту. Якщо фінансування проекту здійснюється в основному за рахунок стратегічного інвестора (кредитного або прямого), те інвестор сам проводить експертизу, наприклад за допомогою якоїсь авторитетної консалтингової фірми, надаючи перевагу витраті деякої суми на підготовку проектів, ніж втраті великої частини своїх грошей у процесі виконання проекту. Якщо підприємство планує реалізацію інвестиційного проекту переважно за рахунок власних коштів, то експертиза проекту також дуже бажана для перевірки слушності основних положень проекту.

4. Здійснення проекту. Стадія охоплює реальний розвиток бізнесу-ідеї до того моменту, коли проект повністю вводиться в експлуатацію. До неї відносяться відслідковування і аналіз усіх видів діяльності по мірі їх виконання і контроль з боку регулюючих органів всередині країни і/ або іноземного або вітчизняного інвестора. Ця стадія включає також основну частину реалізації проекту. Її задача в результаті складається в перевірці достатності грошових потоків, що генеруються проектом, для покриття інвестиції і забезпечення інвесторам бажаної віддачі на вкладені гроші.

5. Оцінка результатів. Проводиться як по завершенні проекту в цілому, так і в процесі його виконання. Основна ціль цього виду діяльності полягає в одержанні реального зворотного зв'язку між закладеними в проект ідеями і ступенем їх фактичного виконання. Результати подібного порівняння створюють неоціненний досвід розроблювачам проекту, дозволяючи використовувати його при розробці і здійсненні інших проектів.

Нижче, як і в наступних розділах, розглядається етап розробки проекту, коли бізнес ідея проекту вже сформульована. При проведенні експертизи проекту корисно використовувати викладений матеріал, тому що суть експертизи полягає в перевірці слушності того, що складає зміст розробленого інвестиційного проекту.

В даний час для України актуальним засобом залучення інвестора є варіант створення спільного підприємства у вигляді акціонерного товариства за участю української сторони (реципієнта) і закордонного партнера (інвестора). У цьому випадку ініціатива, як правило, виходить від реципієнта, що намагається зацікавити потенційного інвестора. Успіх прийняття інвестиційного проекту буде істотно залежати від ступеня задоволення вимог закордонного інвестора, що можуть відрізнятися від узвичаєних. У даному випадку етапу розробки інвестиційного проекту може передувати стадія підготовки інвестиційних пропозицій (або інвестиційного меморандуму). У цей документ включаються докладні відомості про реципієнта, результатах його діяльності в минулому, продукції, що випускається, стратегію і тактику поводження на ринку. Після схвалення потенційним інвестором інвестиційний проект детально розробляється з урахуванням зауважень і побажань інвестора. Така схема організації робіт дозволяє заощаджувати зусилля реципієнта.

- Види інвестиційних проектів

Практика проектного аналізу дозволяє узагальнити досвід розробки проектів і перерахувати типові проекти. Нижче приведені основні типи інвестиційних проектів, що зустрічаються в закордонній практиці.

1. Заміна застарілого обладнання як природний процес продовження існуючого бізнесу в незмінних масштабах. Звичайно подібного роду проекти не потребують тривалих і складних процедур обґрунтування і прийняття рішень. Багатоальтернативність може з'являтися у випадку, коли існує декілька типів подібного устаткування і необхідно обґрунтувати переваги одного з них.

2. Заміна устаткування з метою зниження поточних виробничих витрат. Мета подібних проектів - використання більш нового устаткування замість працюючого, але порівняно менше ефективного, що морально застаріло. Цей тип проектів припускає детальний аналіз вигідності кожного окремого проекту, тому що більш зроблене в технічному змісті устаткування ще не однозначно більш вигідно з фінансової точки зору.

3. Збільшення випуску продукції і/ або розширення ринку послуг. Даний тип проектів потребує відповідального рішення, що звичайно приймається верхнім рівнем керування підприємства. Найбільше детально необхідно аналізувати комерційну реалізацію проекту з обґрунтуванням розширення ринкової ніші, а також фінансову ефективність проекту, з'ясовуючи, чи призведе збільшення обсягу реалізації до відповідного зростання прибутку.

- Підготовка інвестиційної пропозиції (бізнес плану)

Матеріали, що обґрунтовують інвестиції на проекти, рекомендується готувати в прийнятій у всьому світі формі бізнес плану (бізнесу-проспекту) проекту, який повинен дати можливість інвестору зробити комплексну оцінку проекту і насамперед показати, що інвестування проекту вигідне і надійне.

Бізнес-план розробляється і коректується в три етапи. На першому - попередній варіант для оцінки і відбору проектів для подальшого опрацювання (бізнес-проспект); на другому - остаточний варіант для вибраних проектів; на третьому етапі здійснюється періодичне коректування бізнес плану.

У випадку, коли розробляється повний комплексний бізнес-план розвитку організації загалом, рекомендується наступний порядок:

1. бізнес-плани дочірніх підприємств;

2. детальне опрацювання конкретних бізнесу-проектів фірми;

3. бізнес програми діяльності фірми у напрямах (маркетинг, виробництво, фінанси, транспорт, НИОКР і т.д.);

4. комплексний бізнес-план розвитку організації.

Склад (зміст) і рекомендації по складанню бізнесу-проспекту і бізнес плану приведені нижче.

Розглянемо етапність розробки варіанту бізнес плану проекту (на прикладі короткого).

1. Проведення оперативної наради по визначенню цілей і задач проекту, з участю всіх зацікавлених осіб: ініціаторів проекту, організації-виконавця, інвесторів і розробників бізнес плану.

Тривалість - 3-5 годин.

Результат:

- формування загального бачення ситуації по проекту, його цілей і результатів від його реалізації:

узгодження бізнес-проспект а (короткої інформації по інвестиційному проекту);

- уточнення детальної схеми проведення робіт по формуванню бізнес плану і фіксація домовленостей з основними зацікавленими особами про зустрічі.

2. Внутрішня зустріч розробників бізнес плану (3-5 чоловік) по інвентаризації початкових матеріалів і фіксації відповідальних у напрямах.

Тривалість 15-20 годин.

Результат:

- заздалегідь структуровані представлені матеріали;

- з'ясовані "білі плями" проекту;

- намічені заходи щодо усунення "білих плям";

- визначені відповідальні у напрямах;

- розписаний план-графік) проведення робіт.

3. Зустрічі з фахівцями організації (відповідальними всередині проекту за конкретні напрями - 3-5) по уточненню представлених матеріалів.

Тривалість - 1-3 години з кожним фахівцем.

Результат:

- додаткова інформація по "білих плямах".

3*. Проведення маркетингового дослідження (по узгодженню).

Тривалість ~ 2-3 тижня.

4. Індивідуальна робота розробників бізнес плану над розділами по їх структуризації і доповненню.

Тривалість - 30-50 годин у напрямі.

Результат;

- прописані розділи бізнес плану;

- розробникам ясні сильні і слабі сторони проекту;,

- визначена необхідність залучення експертів.

5. Підготовка варіантних розрахунків по основних розділах бізнес плану інвестиційного проекту.

Тривалість - 15-20 годин у напрямі. Результат:

- досліджені альтернативні варіанти розвитку проекту;

- зроблена оцінка впливу різних чинників на його ефективність.

6. Організація роботи експертної групи за оцінкою ефективності реалізації проекту і достовірністю представлених матеріалів. Тривалість - 5-10 годин. Результат:

- експертний висновок про проект;

- визначення його пріоритетів.

7. Робота координатора спільно з розробниками по взаємоув'язці основних розділів і повної структуризації бізнес плану. Тривалість * 20-30 годин. Результат:

- первинний варіант бізнес плану.

8. Узгодження отриманих даних з фахівцями організації-виконавця і інвестора по розділах бізнес плану. Збір зауважень по проекту.

Тривалість - 5-10 годин.

Результат:

- ознайомлення фахівців організації з первинним

документом;

- сформований пакет пропозицій по доповненню бізнес плану і його уточненню.

9. Усунення недоліків з урахуванням зауважень, доопрацювання проекту.

Тривалість - 10-15 годин.

Результат:

- облік змін і доповнень, запропонованих фахівцями.

10. Представлення повного тексту і проведення наради по його обговоренню з всіма зацікавленими особами: ініціаторами проекту, представниками організації-виконавця, інвесторами і розробниками бізнес плану.

Тривалість - 2-5 годин.

Результат:

- презентація бізнес-плану;

- формування у зацікавлених осіб єдиного бачення ситуації:

- прийняття бізнес плану як керівництва до дії.

11, Підготовка і оформлення остаточного тексту.

Тривалість - 5-10 годин.

Результат:

- поява остаточного вихідного документа;

- проведення робіт по формуванню бізнес плану;

- початок реалізації проекту (або його відхилення).

Розглянемо більш детально процедуру розробки фінансового плану інвестиційного проекту.

Етап 1. Розробник фінансового розділу бізнес плану (один з експертів) спільно з фахівцями організації (керівниками, фінансистами, бухгалтерами, маркетологами, виробничниками на спільній нараді формує початкові фінансово-економічні показники проекту, що пропонується до розробки.

Етап 2. Розробник адаптує програмний комплекс під рішення конкретної задачі - розробка фінансового плану реального бізнесу-проекту (з урахуванням доступності початкової інформації).

Етап 3. Отриману на етапі 1 інформацію але фінансово-економічним питанням (інвестиції в проект і джерела їх фінансування, об'єм реалізації продукції, ціна і собівартість, необхідні нормативи відрахувань) експерт вводить в адаптований програмний комплекс і отримує на виході сформований фінансовий план розвитку проекту (з відповідними вихідними показниками - акумульований прибуток, акумульований прибуток з урахуванням дисконтування, внутрішня процентна ставка, термін окупності).

Етап 4. Після отримання на етапі 3 попереднього варіанту фінансового плану розвитку проекту розробник збирає нараду фахівців, на якій представляє вихідні фінансово-економічні показники проекту. Якщо сформований варіант не приймаємо для організації - переходимо до етапу 5, якщо він є перспективним для підприємства - до етапу 6.

Етап 5. Фахівці проводять пошук додаткових резервів поліпшення окупності проекту (збільшення продажу, підвищення ціни, скорочення собівартості, скорочення інвестиційних витрат), з прорахунком кінцевих фінансово-економічних результатів проекту Якщо прийнятного варіанту немає, то ставиться питання про відхилення проекту.

Етан 6. На нараді учасників проекту передбачаються різні альтернативні сценарії розвитку інвестиційного проекту, насамперед, з точки зору їх впливу на фінансові результати (зниження ціни реалізації продукції, підвищення собівартості, зниження обсягів виробництва, збільшення запасів продукції на складі і т.д.).

Етап 7. Розробник здійснює розрахунок злиття розглянутих на етапі б варіантів розвитку інвестиційного проекту на його фінансову ефективність (на адаптованому програмному комплексі).

Етап 8. Прорахувавши основний фінансовий план інвестиційного проекту і можливі альтернативні сценарії його розвитку, експерт вдягається отриману інформацію в рамки фінансового розділу бізнес плану проекту.

Етап 9. Розробники бізнес плану (курувати різні розділи бізнес плану, в тому числі фінансовий, організаційний, технічний, маркетинговий, з 1ратегический ринковий план, оцінки ризиків) і майбутні учасники його реалізації погодять сформований бізнес-план інвестиційного проекту і намічають найближчі кроки для найшвидшого його здійснення.

Гнучкість планування досягається шляхом введення резервів, розробки багато варіантних планів, внесення уточнень з урахуванням фактичних подій. План не може переважати над рішенням. У умовах, що змінилися сліпе проходження плану може пошкодити досягненню більше за важливі і ефективні цілі. Звичайно, це не означає, що при виконанні плану повинна бути відсутнім твердість. Виконання плану повинно контролюватися таким чином, щоб задовольнялися більш важливі цілі підприємства по мірі появи змін, які не можуть бути здійснені в рамках первинного плану.

Однак досвід консультаційної роботи з підприємствами говорить про те, що навіть маючи в своєму розпорядженні типові документи по формуванню бізнес плану, фахівці інвестиційних відділів підприємств часто не можуть організувати роботи з розробки бізнес плану, а спроби скористатися послугами спеціалізованих фірм приводять до невдачі, оскільки прекрасно складений і оформлений сторонньою фірмою бізнес-план ляже на полицю. Реально здійснюються ті проекти, в спільній розробці яких беруть участь керівники і фахівці як приймаючі рішення, що так і виконують їх.

Необхідно враховувати і те. що працівники економічних служб (зокрема, планово-економічних відділів) можуть поліпшити процес планування, але тільки власними силами не спроможний здійснювати планування діяльності об'єднання (комплексний погляд на розвиток підприємства) загалом, оскільки це - функція керівників, несучих персональну відповідальність за ефективність роботи перед споживачем (і, як варіант, перед вищестоящою організацією).

Такі найважливіші категорії інформації повинні бути обов'язково включені в інвестиційну пропозицію:

1. Резюме. Резюме - стислій опис інвестиційної пропозиції - є найбільше важливою його частиною. Воно повинно захопити увагу потенційного інвестора так, щоб він був зацікавлений продовжити більш детальне знайомство з вашою компанією. Необхідно враховувати, що потенційні інвестори, як правило, обмежені в часу для вивчення нових інвестиційних можливостей, а отже, найбільше мабуть, що вони прочитають тільки резюме.

Резюме повинно в стислій формі описувати всі ключові елементи Інвестиційної пропозиції і повинно бути побудовано таким чином, щоб потенційний інвестор міг знайти для себе відповіді на такі ключові питання: Які можливості одержання прибутку на інвестований капітал? Чи існує потенціал росту і потреби на ринку? Яку частку на ринку може зайняти ваша компанія, які конкурентні переваги і як вони можуть бути реалізовані для досягнення поставлених цілей? Яка кваліфікація вашої керуючої команди і який досвід роботи в дане галузі ви маєте? Які потреби у фінансуванні, умови притягнення капіталу і стратегія виходу з проекту.

На декількох сторінках ви повинні коротко і переконливо довести потенційному інвестору, що ваша компанія конкурентоспроможна і має значний потенціал розвитку, а ваша стратегія і конкурентні переваги спроможні забезпечити сильні позиції на ринку в майбутньому, а необхідний капітал буде використаний по призначенню і принесе прибуток інвесторам. Таким чином, документ повинний містити таку основну інформацію: стислий опис вашої компанії, продукції і ринків, на яких ви працюєте сьогодні, стислу характеристику керуючої команди і фінансові результати діяльності компанії за останні 2-3 року; стислий опис майбутньої вашої компанії, стратегії розвитку, інвестиційного проекту, можливостей росту, ризиків і прогноз фінансового стана на 3-5 років; стислий опис потреби у фінансуванні, включаючи обсяги, терміни, запропоновану структуру капіталу і напрямки його використання.

2. Історія компанії і власність. Перед тим , як розглядати майбутній стан вашої компанії, потенційний інвестор обов'язково повинний оцінити те, як ваша компанія функціонувала дотепер. Цей поділ повинний включати хронологічну історію компанії, починаючи від дати підстави до сучасного момент часу. Необхідно зазначити основні події, що відбувалися в компанії, у тому числі: організаційно-правові зміни (наприклад, приватизація, злиття, поглинання, реструктуризація і т.п.); найважливіші події, пов'язані з випуском нової продукції та успіхами на ринку; фінансові події (притягнення капіталу за допомогою випуску акцій, одержання державної підтримки і т.п.). Основні події можуть бути приведені в таблицях.

Історія компанії повинна бути пов'язана з потребами у фінансуванні, наприклад:

Якщо попередня історія вашого бізнесу не є значимим індикатором для прогнозу майбутнього стана (наприклад, плануються істотні зміни напрямку діяльності, продуктів, менеджменту і т.п.), це повинно бути зазначене. Якщо в минулому компанія мала успіх і планує забезпечити ріст за рахунок розширення бізнесу, випуску нових продуктів, виходу на нових споживачів, у значній мірі використовуючи попередній удалий досвід, то це повинно бути ясно продемонстроване в інвестиційній пропозиції.

3. Продукти і/ або послуги. Достатньо докладно необхідно описати продукти і/ або послуги, що ваша компанія пропонує на ринку сьогодні і планує запропонувати в майбутньому. Необхідно пояснити потенційним інвесторам, що таке ваш бізнес сьогодні і як ваші продукти і/ або послуги рекомендуються на ринку. У цьому поділі обов'язково повинна бути подана така інформація:

Опис існуючих продуктів і/ або послуг (їхні ключові характеристики) і опис маркетингу, що існують систем просування і розподіли продукції і/ або послуг. Зазначте найважливіші конкурентні переваги (більш високі споживчі властивості і якість, низькі ціни, умови постачання і т.п.) вашої продукції і/ або послуг, що забезпечують успіх на ринку. Інвестор повинен розуміти, на чому базується ваше уявлення про майбутній успіх компанії. Якщо ви є творцем своїх продуктів і/ або послуг, опишіть процес розробки нових продуктів.

Розмір даного розділу залежить від кількості і комплексності продуктів і/ або послуг компанії. Пам'ятаєте, що потенційний інвестор може не мати спеціальні знання в тій області, що ви подаєте. Намагайтеся використовувати не дуже складні технічні терміни, зробіть текст більш доступним і зрозумілим.

Використовуйте таблиці і графіки, що наочно демонструють переваги вашої продукції і/ або послуг. Постарайтесь достатньо повно, але коротко описати продукцію і/ або послуги в тексті інвестиційної пропозиції, а більш детальну (технічну) інформацію розмістите в додатку до основного документа. У цьому випадку потенційний інвестор буде знати, що при необхідності детальна технічна інформація може бути легко отримана. З огляду на, що така інформація може мати конфіденційний характер, вона може бути подана не на стадії первинного ознайомлення з проектом, а на наступних стадіях процесу взаємодії з інвестором, після того як інвестор проявить серйозні наміри до вашого проекту.

4. Менеджмент і персонал. Переважна більшість потенційних інвесторів упевнені в тому, що ключовим чинником успіху компанії є кваліфікація керуючої команди. Якщо розглядається можливість вкладення капіталу в бізнес, що росте, успіх якого залежить від якості й ефективності здійснюваних операцій, це особливо важливо. Водночас при інвестуванні в об'єкти нерухомості найбільше важливим критерієм буде місце розташування.

Інвестори не просто купують бізнес із високим потенціалом росту, вони інвестують у команду, що буде управляти цим бізнесом. Потенційні інвестори повинні бути упевнені в спроможностях керуючих реалізовувати можливості компанії з максимальною ефективністю.

У даному розділі повинна бути подана така інформація:

Стислий опис досвіду роботи, спроможностей і рівня кваліфікації ключових менеджерів вашої керуючої компанії (у тому числі стислі автобіографії, повні резюме повинні бути включені в додаток). Опис слабких сторін керуючої команди, із пропозиціями того, як ці недоліки будуть усунуті. У деяких випадках інвестори (наприклад, стратегічні) поряд із фінансуванням сприяють у підвищенні ефективності керування. Організаційно-структурна схема компанії, що ілюструє основні функції і зони відповідальності ключових менеджерів і співробітників.

Інвестиційна пропозиція повинна також включати інформацію про ключових робітників підприємства, від рівня кваліфікації яких залежить успіх компанії на ринку, у тому числі про наукові й інженерно-конструкторські кадри, дизайнерах, висококваліфікованих (унікальних) робітників і т.п. Ви також повинні зазначити потребу в робітниках і менеджерах для вашого бізнесу. Інформація може включати: кількість робітників, умови оплати праці, додаткові винагороди, розподіл робітників по функціональних областях, наявність профспілки, історію взаємовідносин адміністрації з робітниками (детальна інформація повинна бути подана в додатку). Також доцільно представити програму перепідготовки менеджерів і кваліфікації співробітників.

5. Галузь, ринок і конкуренція. Потенційний інвестор сподівається, що після ознайомлення з інвестиційною пропозицією він буде краще розуміти галузь, у якій діє ваша компанія, ринки збуту, а також рівень конкуренції. Це найважливіша інформація, на основі котрої потенційний інвестор зможе зробити висновок, у стані чи компанія успішно реалізувати свої конкурентні переваги на ринку відповідно до бізнес плану, а отже, забезпечити прибуток і приріст вартості бізнесу.

6. Операції. Розділ повинний включати інформацію, що дає уявлення про те, як функціонує ваш бізнес. Що і як ваше підприємство робить і якою уявою продає і доставляє продукцію клієнтам? Опис повинно містити таку інформацію:

для промислових проектів: опис виробничого процесу компанії, включаючи основні технологічні операції і бізнес-процеси, можливості підвищення якості і розширення виробничих потужностей:

- дистриб'юторська система;

- процеси патентування і ліцензування;

- технологічний рівень виробництва;

- типи використовуваного устаткування;

- виробничі потужності;

- ключові постачальники сировини, матеріалів і комплектуючих;

- вимоги до рівня кваліфікації робітників;

- власні або орендовані помешкання і ділянки землі;

- ключові переваги;

- технологічні обмеження (включаючи обмеження потужності) і як ці обмеження можуть бути усунуті.

для бізнесу, пов'язаного з наданням послуг:

- засоби надання послуг клієнтам;

- вимоги до перепідготовки кадрів;

- чинники, що обмежують можливості надання послуг.

7. Фінансова історія. Розділ включає фінансові результати роботи компанії в попередні періоди часу, включаючи: баланс, звіт про прибутки і збитки і звіт про грошові потоки (не обов'язково). Звичайно ця інформація береться з зовнішньої фінансової звітності компанії і приводиться до єдиного формату, що відповідає IAS. Дана інформація необхідна потенційному інвестору, щоб оцінити, наскільки ефективно компанія діяла в минулому. Інвестори будуть використовувати цю звітність для аналізу реалістичності прогнозів фінансових результатів.

8. Стратегічний план. Стратегічний план - найбільше важлива для інвестора частина Інвестиційної пропозиції, він дозволяє інвестору зрозуміти, як компанія планує капіталізувати свої можливості росту. Ви повинні включити в цей поділ таку інформацію:

9. Чинники ризику і стратегія зниження ризиків. У розділі необхідно описати ризики, із якими може зіткнутися компанія в процесі реалізації проекту: комерційні, політичні, соціальні, природні, кримінальні й ін.

Необхідно також зазначити стратегію зниження ризиків. Варто продемонструвати потенційному інвестору, що ви реалісти і припускаєте можливість виникнення тих або інших ризиків. Проте, допускаючи можливість виникнення ризиків, ви повинні передбачити конкретні заходи для запобігання ризиків або зниженню рівня можливого збитку від їхнього виникнення.

10. Прогноз фінансового стану. У розділі описуються прогнози фінансового стана підприємства на майбутнє. Прогнози складаються з урахуванням того, що Стратегічний план компанії буде успішно реалізований. Потенційний інвестор буде оцінювати очікуваний прибуток на вкладений капітал проекту, заснований на поданих фінансових розрахунках і впевненості в тому, що компанія дійсно в стані досягти поставлених цілей. Звичайно в даному розділі повинна бути подана така інформація:

Повний набір прогнозних фінансових звітів (звіт про прибутки і збитки, баланс, звіт про грошові потоки), відповідно до IAS, на наступні п'ять років (як мінімум два роки з кроком один місяць, а наступні - по роках) і результати реалізації, що демонструють, стратегічного плану. Опис всіх основних вихідних даних і припущень, що були використані для розрахунків фінансових прогнозів, включаючи, але не обмежуючись, що впливають на:

- зростання обсягу продажів і часток на ринку;

- цін на продукцію і послуги;

- інвестиційні витрати (витрати початкового періоду, капітальні вкладення і т.п.);

- операційні витрати (виробничі, маркетингові, адміністративні);

- податки і збори;

- обмінні курси валют і прогноз інфляції;

- всі інші витрати, що несе підприємство в результаті реалізації стратегічного плану;

- прогноз фінансових коефіцієнтів і дисконтованих грошових потоків.

11. Потреба у фінансуванні. У цьому розділі детально описується потреба компанії у фінансуванні. Визначення потреби у фінансуванні здійснюється за допомогою розрахунку прогнозу грошового потоку (Cash Flow) і визначення дефіциту коштів у різноманітні періоди часу. При цьому необхідно визначити найбільше кращу структуру капіталу (позиковий/ акціонерний), виходячи з таких розумінь:

- доступність джерел фінансування і наявність необхідного забезпечення; умови притягнення капіталу;

- максимізація прибутковості акціонерного капіталу (забезпечення принадності для інвесторів); забезпечення платоспроможності, прийнятної для кредитно-фінансових заснувань (співвідношення сумарні боргові зобов'язання/акціонерний капітал);

- забезпечення гнучкості фінансування; забезпечення стратегії виходу з проекту для інвесторів.

12. Урядова підтримка і законодавство. Дії уряду можуть робити як сприятливий, так і негативний ефект на процес розвитку компанії. Тому важливо зазначити, чи користується ваш проект підтримкою федерального або регіонального уряду. Також варто описати чинне законодавство, що може сприятливо або негативно позначатися на результатах реалізації проекту. Даний розділ повинен містити таку інформацію:

Наскільки проект вписується в загальну економічну або інвестиційну стратегію держави. Можливі механізми і заходи уряду по підтримці вашого проекту на федеральному і/ або регіональному рівнях. Гаданий внесок проекту в економічний розвиток країни (бюджетний, соціальний, технологічні, екологічний і інші ефекти). Особливості законодавства, що регулює діяльність вашої компанії. Обмеження конвертованості валют, умови ввозу і вивозу капіталу.

13. Фінансова пропозиція. Існують різноманітні думки про те, чи має зміст подавати інформацію про оцінку вартості бізнесу потенційним інвесторам або краще це зробити в переговорах на останній стадії. До моменту уявлення вашої фінансової пропозиції інвестору бажано обговорити його з фаховим інвестиційним радником (консультантом). Запропонована вами структура фінансування може бути віднесена інвесторами до розряду привабливих інвестиційних можливостей. Це може визначити остаточну ціну акцій і мати істотні податкові наслідки. Водночас це може призвести до негативної реакції інвесторів у випадку, якщо вони порахують оцінку завищеної.

Включивши в Інвестиційну пропозицію діапазон оцінок, можна швидко виключити тих інвесторів, що не розділяють вашу думку про вартість бізнесу. Це збереже час для обох сторін: для вас і потенційного інвестора.

2. Ціноутворення в інвестиційній сфері. Оцінювання ефективності інвестицій

Ідея будь-якого вкладення капіталу повинна обґрунтовуватися розрахунками ключового завдання: якою мірою майбутні доходи покривають нинішні (поточні) витрати? На це запитання мусить відповісти кожний інвестор -- від приватної особи до держави.

Виходячи з цього, теоретичні основи інвестиційного аналізу складають систему методів і показників обчислення ефективності (привабливості) інвестування.

Світовий досвід накопичив значну кількість методів і прийомів інвестиційного аналізу, які починають поширюватись і у нас.

Найвідоміші методи можна поділити на три групи:

1) методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витратами (негативними потоками). Ці методи на сьогодні є традиційними;

2) методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю;

3) методи оцінки ефективності інвестицій, які грунтуються на теорії часової вартості грошей.

За допомогою цих методів здійснюється інвестиційний аналіз проектів, тобто оцінюється і порівнюється інвестиційна привабливість (ефективність) напрямів інвестування, окремих програм (проектів) або об'єктів.

Розрізняють три види оцінки ефективності інвестицій: фінансову (комерційну), бюджетну та економічну.

Фінансова оцінка передбачає визначення фінансових результатів реалізації проекту для його безпосередніх учасників. Вона базується на очікуваній нормі дохідності, яка влаштовує всіх суб'єктів інвестування. При цьому інші наслідки впровадження проекту не враховуються.

Бюджетна оцінка ефективності віддзеркалює фінансові наслідки для різних рівнів бюджетів, тобто очікувані співвідношення видатків, податків та зборів. Показником бюджетної ефективності впровадження проекту є різниця між податками та видатками певного рівня бюджету, ступінь яких залежить від впровадження конкретного проекту.

Традиційні методи аналізу застосовуються дуже давно, а після, виникнення часової теорії грошей використовуються паралельно з методами, які грунтуються на концепції дисконтування. Традиційні методи базуються на обчисленні таких показників, як норма (коефіцієнт) ефективності (дохідності) та період (строк) окупності інвестицій.

Норма ефективності обчислюється як відношення сумарних грошових надходжень у дійсній вартості до суми інвестованих коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту. Якщо норма ефективності менше за одиницю, проект має бути відхилений як такий, що не принесе додаткових доходів інвестору. У практичних розрахунках застосовується річна норма ефективності:

де НЕр -- річна норма ефективності;

ГН р -- середньорічні грошові надходження;

ІК -- інвестовані кошти. Період окупності інвестицій обчислюється як зворотний показник:

де ПО -- період окупності інвестицій у роках;

ІК -- сума інвестицій у проект, передбачена кошторисом;

ГНр --середньорічні грошові надходження.

Методи оцінки інвестицій за бухгалтерською звітністю базуються на обчисленні балансової і чистої (РІб; Річ) рентабельності інвестицій.

У першому випадку ми маємо відношення середьорічного доходу компанії за бухгалтерським звітом до обсягу інвестицій; у другому -- чисту рентабельність, тобто дохід зменшується на суму податкових і відсоткових платежів:

1)

2)

де PI -- балансова рентабельність інвестицій;

РД -- середьорічний дохід компанії (прибуток);

ІК -- сума інвестованих коштів;

Ріс, -- чиста рентабельність інвестицій;

Ял --податкові та відсоткові платежі.

Методи оцінки інвестицій за бухгалтерською звітністю частково використовувались у нас, але рентабельність обчислювалась тільки балансова, за прибутком або приростом прибутку, що надходить як результат від інвестицій. Податок на інвестиції був відсутній.

3. Інвесторські кошториси

Визначення потреби в інвестиціях та вартості капіталу

Інвестор завжди переслідує мету максимізації прибутку і бажає залучити позичкові кошти за щонайменшу ціну. Кредитори, в свою чергу, як власники або розпорядники капіталу прагнуть продати позичкові кошти якомога дорожче. Тому необхідний ретельний аналіз можливих джерел фінансування вартості.

Звичайно, найкоротший шлях -- залучити до справи інших інвесторів (фізичних та юридичних осіб) через емісію цінних паперів і таким чином сформувати початковий капітал. Але це не завжди можливо, особливо для молодих (венчурних) фірм, передусім через брак довіри до них інших інвесторів. Одержання субсидій від держави, особливо при гостродефіцитному бюджеті, та іноземних інвестицій також проблематично. Залишається єдине джерело -- ринок позичкових капіталів. Тому інвестор, вирушаючи на цей ринок, повинен вивчити і проаналізувати ціни на позичковий капітал, які відтворені у відсоткових ставках.

Головними відсотковими ставками, що підлягають аналізу, мають бути: реальна; з урахуванням очікуваного рівня інфляції; вільна від ризику; базова; з урахуванням ризику неповернення боргу; бар'єрна; внутрішня норма дохідності та ін.

Реальна відсоткова ставка віддзеркалює нормальний розвиток стабільної економіки держави. Вона характеризує нормальний приріст добробуту суспільства.

Відсоткова ставка, яка враховує очікуваний рівень інфляції, призначена для відшкодування інвестору можливих витрат від знецінення вкладених капіталів внаслідок зростання цін на товари і послуги у вигляді інфляційної премії.

Вільна від ризику (державна) ставка -- ставка дивідендів, або відсотків, які обіцяють сплатити власникам державних цінних паперів. Ця ставка зазвичай на кілька пунктів вища від очікуваного рівня інфляції.

Базовою відсотковою ставкою вважається найнижча ставка комерційних банків, яку вони призначають для своїх найнадійніших клієнтів. Ця ставка, як правило, на кілька пунктів вища за вільну від ризику ставку.

Бар'єрна ставка розраховується інвестором як мінімальна норма доходу, яку він прагне одержати від усіх своїх нових інвестицій. Прибутки, що мають бути отримані за нормою доходу, нижчою від бар'єрної ставки, не мають сенсу для інвестора через те, що вони тільки покривають витрати і видатки.

Внутрішня норма дохідності -- норма прибутку від нових інвестицій, за якої річні інвестиції і майбутні позитивні грошові потоки дорівнюють один одному. Це норма, що задовольняє інвестора. В окремих випадках для отримання інвестиційної активності і вилучення вільних грошових коштів з обігу вона може бути значно підвищена. За стабільної економіки ця ставка дещо вища за ставку по державних цінних паперах.

Таким чином, намагаючись залучити якомога більше запозичених коштів під забезпечення власних капіталів, інвестор аналізує всі переваги і недоліки залучених і запозичених коштів з метою оптимізації структури джерел фінансування проектів.

Оцінка умов розміщення об'єктів інвестування

Нові земельні ділянки потрібні інвестору насамперед для започаткування нового будівництва або у разі значного розширення діючого виробництва. За відсутності законодавства, що забезпечує права власності на землю, відведення земельних ділянок під промислову та іншу підприємницьку забудову, а також спорудження житлово-комунальних об'єктів регулюються Основами земельного законодавства України, передусім Земельним Кодексом України.

Чинне законодавство обумовлює відведення під будівництво земель несільськогосподарського користування або сільськогосподарських угідь низької якості. У разі використання земель лісового та водного фондів перевага повинна віддаватися безлісо-вим площам і площам під малоцінними породами дерев, а також заболоченим місцевостям. За сучасних законодавчих норм передача в приватну власність земельних майданчиків передбачається лише під незавершеним будівництвом і бензозаправками.

У травні 1997 p. Кабінетом Міністрів України затверджено методику грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів). Вона пропонується для використання при укладенні цивільно-правових угод і визначення розмірів земельного податку для земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони; земель природоохоронного призначення; лісового та водного фондів; земель запасу. (Детально основи грошової оцінки земель промисловості, транспорту і зв'язку викладені у підручнику А. А. Пересади «Інвестиційний процес в Україні».)

У разі нового будівництва або розширення діючого виробництва інвестор прагне вибрати з усіх можливих варіантів найсприятливіший земельний майданчик. Для цього створюється комісія із зацікавлених учасників інвестиційного проекту (замовника, генерального проектувальника, підрядника, представників місцевих органів влади та ін.), яка складає акт щодо вибору майданчика під будівництво. Найбільші складнощі для інвестора виникають при узгодженні відведення земель з місцевими органами влади.

Після прийняття позитивного рішення місцевих територіальних органів про відведення земельного майданчика інвестор повинен укласти з місцевим підрозділом архітектурно-планувального управління договір на складання і видачу архітектурно-планувального завдання і відведення майданчика під забудову в натурі. Через вилучення земельного майданчика у попереднього землекористувача можуть виникнути певні збитки. Для визначення та відшкодування цих збитків утворюється комісія під головуванням державного інспектора з використання та охорони земель, яка складає відповідний акт.

Після узгодження проекту відведення земельного майданчика з органами місцевої влади та підпорядкованими їм установами землеупорядкування, санітарного, природоохоронного та архітектурного нагляду проект надходить до місцевої Ради народних депутатів, яка приймає рішення про надання земельної ділянки під забудову.

Завершальним етапом відведення землі е перенесення наданої земельної ділянки на місцевість і закріплення її межовими знаками. Після цього складається акт про перенесення земельної ділянки в натуру, до якого додається план земельної ділянки.

Оцінка ймовірності та здійснюваності інвестиційного проекту

Фінансова здійснюваність проекту -- це ключовий критерій для інвестора. Всі інші цілі, що переслідуються ним, вторинні і не становлять інтересу без досягнення головної мети -- достатньо високого прибутку як на сукупний капітал, так і на власний й оплачений акціонерний.

Оцінка фінансової здійснюваності проекту повинна виконуватися таким чином, щоб усі учасники фінансування одержали вичерпну інформацію про свої частки в загальній сумі майбутнього прибутку від реалізації проекту, а також про можливі втрати внаслідок інвестиційних ризиків.

Головний інструментарій, що застосовується при оцінці проектів, такий:

* фінансові показники здійснюваності проекту;

* показники економічної ефективності;

* аналіз чутливості;

* аналіз беззбитковості;

* оцінка ймовірності;

* економічна оцінка проекту.

Якщо проект здійснюється на діючому підприємстві, то джерелами інформації для його оцінки є: балансовий звіт підприємства (компанії"), звіт про прибуток і збиток (чистий дохід), звітний і прогнозний грошовий потік (графік надходження реальних коштів).

Найбільш характерними показниками фінансової здійснюваності проектів є: коефіцієнт співвідношення довгострокових запозичених коштів та акціонерного капіталу; коефіцієнт покриття; коефіцієнт абсолютної ліквідності; коефіцієнт покриття довгострокових зобов'язань; коефіцієнт співвідношення між дебіторською і кредиторською заборгованістю. Аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості повинен виконуватися в динаміці. Зміна цього показника зумовлюється низкою чинників: зростанням запасів незавершеного будівництва; збільшенням рахунків до сплати; емісією нових позичкових забов'язань і неповним їх розміщенням; скороченням ліквідних ресурсів; відмовою банку надавати нові позики.

Показники економічної ефективності вимірюються щодо відповідних вкладень капіталу:

відношенням чистих потоків рекальних грошей до сплати корпоративногь податку;

те смае, але після сплати податку;

відношенням прибутку (з урахуванням відсотків, що сплачуються по заборгованості);

відношенням валового внутрішнього прибутку до річногоь ообсягу продаж.

Індекс дохідності (коефіцієнт чистого дисконтованого доходу) - це співвідношення чистого дисконтованого доходу і дисконтованої вартості інвестицій (дисконтована норма прибутку), що викоритсовується для порівняння альтернативних проектів:

1Д=ЧДЦ : ДВІ,

де ІД -- індекс дохідності;

ЧДД-- чистий дисконтований дохід;

ДВІ --дисконтована вартість інвестицій. Якщо період будівництва не перевищує одного року, вартість інвестицій не слід дисконтувати.

Капіталоозброєність (КО) -- співвідношення між початковим обсягом інвестицій і кількістю працюючих. Показник характеризує інтенсивність виробництва і тісно пов'язаний з іншим показником -- механоозброєністю (МО), тобто вартістю активної частини основних фондів у розрахунку на одного працюючого.

Ці показники безпосередньо впливають на частку трудовитрат у собівартості продукції:

КО=ОІ:КП;

МО=АФ:КП,

де КО -- Капіталоозброєність;

01 -- початковий обсяг інвестицій;

КП -- кількість працюючих;

МО -- механоозброєність;

АФ -- активні фонди.

Коефіцієнт оборотності капіталу (КО) обчислюється за формулою:

КО=ОР:ОК,

де ОР -- обсяг реалізації продукції;

OK-- середній розмір оборотного капіталу за певний період обігу (рік, квартал).

Показник характеризує кількість оборотів оборотного капіталу за певний період.

Головним інструментом, що визначає міру впливу на здійснюваність проекту, є аналіз чутливості. Він виконується за сценарієм, відповідно до якого кожній складовій критичної змінної надаються різні значення параметрів кількості і ціни, що дозволяє виявити міру впливу цих складових на одиницю критичних змінних. Таким чином визначають домінуючі статті витрат в інвестиційних, виробничих і реалізаційних витратах, які справляють найбільший вплив на розмір і структуру грошових потоків і формують масу прибутку або доходу.

Результатом аналізу чутливості є визначення беззбитковості проекту, яка характеризується рівновагою обсягів продаж і відповідних витрат (інвестиційних і виробничих). Таку рівновагу називають точкою беззбитковості. В цій точці фірма працює беззбиткове.

Беззбитковість досягається за такого рівняння:

або

де ЦО -- ціна одиниці продукції;

ПВ -- поточні змінні витрати у складі собівартості одиниці продукції;

OB -- обсяг виробництва в натуральних одиницях;

HBpf -- річна величина постійних витрат. Для групи виробів беззбитковість визначається шляхом підсумовування всіх витрат на кожний вид товару і зіставлення їх п сумарним обсягом продаж:

де / -- вид товару в групі п.

Аналіз чутливості і беззбитковості дозволяє виявити домінуючі змінні і, варіюючи їх складовими, оцінити проект з точки зору доцільності здійснення інвестицій. Передумовами такого аналізу є стабільна соціально-економічна обстановка в країні і цивілізоване конкурентне середовище.

На будь-якій стадії життєвого циклу інвестицій значення до-'інуючих змінних можуть суттєво відхилятися від передбачених проекті. Більше того, можуть виникати нові змінні, які мати-домінуючий характер. Тому для інвестора набуває першо-то значення аналіз імовірності здійснення проекту. Крім того, інвестиційний проект повинен бути обґрунтований з точки зору національної економіки. Таку оцінку у світовій практиці прийнято називати економічною і вона повинна готувати результативність проекту з позицій всіх верств суспільства.

Література

1. Стратегической планирование инвестиционной деятельности

2. Анализ экономической эффективности

3. Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных процессов. М.: Юнити, 1997

4. Под ред. Данилочкиной. Контроллинг как инструмент управления финансами. М.: Юнити, 1998

5. В.В. Ковалев. Финансовый анализ. Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. М.: Финансы и статистика, 1998

6. Под ред. Терехина В. И. Финансовое управление фирмой. М.: Экономика, 1998

7. Норткотт Д. Принятие инвестиционных решений. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 247 с