10

Міністерство освіти і науки України

Хмельницький економічний університет

Кафедра фінансів

ЗВІТ

Про проходження переддипломної практики

На базі ТОВ НК “Альфа-Нафта” Філія № 10 “Хмельницька”

Виконала студентка

Група Фз - 5,2

Марцінко А.В.

Керівники практики:

Від підприємства

Драйна З.В.

Головний бухгалтер

Садловська І.М.

Від кафедри Смоленюк Р.П.

Хмельницький 2006

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Ознайомлення з підприємством

1.1 Загальна характеристика підприємства та основних напрямків діяльності

1.2 Ознайомлення з функціональними обов`язками працівників планово-економічного відділу та бухгалтерї

РОЗДІЛ ІІ. Управління грошовими потоками підприємства

2.1 Формування прибутку та рух коштів підприємства в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності

2.2 Інвестиційна діяльність підприємства

2.3 Оцінка фінансово-майнового стану ТОВ НК “Альфа-Нафта” Філія №10 “Хмельницька”

РОЗДІЛ ІІІ. Характеристика показників необхідних для фінансового аналізу діяльності підприємства

3.1 Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства

3.2 Поняття фінансової стійкості підприємства, фактори, які її забезпечують

3.3 Платоспроможність та ліквідність як складові фінансового стану підприємства

3.4 Характеристика показників рентабельності

РОЗДІЛ ІV. Аналіз фінансового стану ТОВ НК “Альфа-Нафта” Філія №10 “Хмельницька”

4.1 Аналіз основних показників діяльності підприємства

4.2 Аналіз показників ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості ТОВ НК “Альфа-Нафта” Філія №10 “Хмельницька”

4.3 Оцінка фінансового стану підприємства, її необхідність і значення

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Після набуття Україною незалежності проблема енергетичної безпеки держави нагадує хаотичне „гасіння пожеж”: без глибокої стратегії та за відсутності скоординованих дій. Україна, володіючи великими власними запасами вугілля і урану, водночас відчуває гострий дефіцит власного видобутку вуглеводнів, і передусім - нафти (обсяги власного видобутку нафти в Україні становлять 3,07 млн. т на рік, що складає 13% від рівня загального споживання, а природного газу 19 млрд. куб. м на рік , або 20% від споживання).

Ринок нафтопродуктів в Україні функціонує в умовах гострого дефіциту власної нафти і наявності лише одного зовнішнього джерела (російського) постачання нафти, невідповідності нафтопереробних потужностей сучасним технологічним вимогам, недостатнього обсягу запасу нафтопродуктів у сховищах, відсутності сучасного електронного обліку споживання нафти і нафтопродуктів.

У таких умовах ринок нафтопродуктів не достатньо захищений від кризових явищ, які в останні роки набули перманентного характеру. За наявності різних форм відносин між суб'єктами господарювання, особливостей їх фінансово-господарської діяльності, пов'язаних зі складною організацією таких структур, утворюються перешкоди для здійснення контролю за додержанням вимог податкового, антимонопольного та іншого законодавства, що призводить до недонадходження до бюджету від податків і зборів.

Ринкові відносини на ринку нафтопродуктів вже складаються понад 12-14 років і цілком можуть стати базою для необхідних законодавчих напрацювань.

Однак, крім відсутності затверджених Законом відносин на ринку нафтопродуктів, в Україні також відсутній єдиний державний центр, що відповідав би за розвиток нафтової та нафтопереробної промисловості в Україні.

Більш детально про відносини на ринку нафтопродуктів, проблеми та шляхи їх вирішення розглянемо на прикладі діяльності ТОВ НК «Альфа-Нафта» Філія № 10 «Хмельницька».

РОЗДІЛ 1. Ознайомлення з підприємством

1.1 Загальна характеристика підприємства та основних напрямків діяльності

ТОВ НК “Альфа-Нафта” Філія № 10 “Хмельницька” знаходиться за адресою:

м. Хмельницький, провул. Зенітний 21, тел/факс 8-0382 - 55-95-43. Форма власності: приватна. Створена відповідно до рішення зборів учасників НК “Альфа-Нафта і як структурний підрозділ внесена в карту державної реєстрації ТОВ НК “Альфа-Нафта” видана Печерською Районною Державною адміністрацію Печерського району м.Києва. Філія внесена в єдиний державний реєстр підприємств, установ, організацій і діє на підставі Положення “Про філію” затвердженого зборами учасників.

Філія № 10 “Хмельницька” заснована 8 квітня 2002 року. Діє на принципах господарської самостійності, самофінансування і самоокупності; має розрахунковий та інші рахунки в установах банків, круглу печатку, штампи, бланки, емблему, які має право змінювати і користуватися ними на власний розсуд. Здійснює, згідно з чинним законодавством, володіння, користування, розпорядження своїм майном; самостійно встановлює ціни і тарифи на товари, роботи, послуги. Має право від свого імені здійснювати в Україні і за кордоном усі види угод і операцій з юридичними і фізичними особами; набувати майнові та особисті немайнові права та нести обов'язки; виступати в суді, арбітражному суді, від свого імені у будь-якому статусі.

Філія несе зобов'язання по документу лише за умови, що він підписаний Директором філії в межах його компетенції та завірений печаткою; або підписаний від імені Філії іншою особою на підставі оформленої належним чином довіреності та наказу. Створенна з метою одержання прибутку шляхом здійснення господарської та будь-якої іншої діяльності у відповідності з законодавством України.

Предметом діяльності Філії є:

· заготівля, постачання, переробка, транспортування та реалізація нафти, газу, всіх видів нафтопродуктів, паливно-мастильних матеріалів та продукції нафтохімії;

· оптова та роздрібна торгівля нафтопродуктами, газом та продуктами їх переробки, в тому числі з АЗС або пересувної АЗС за готівку та по безготівковому розрахунку;

· виробництво та монтаж автомобільних автогазозаправних станцій, а також іншого газотехнічного обладнання;

· надання послуг по прийманню, зберіганню та відвантаженню нафтопродуктів;

· будівництво і експлуатація стаціонарних автозаправних станцій, блок пунктів, нафтозберігаючих комплексів;

· проведення бартерних операцій:

· організація і здійснення гуртової та роздрібної торгівлі промисловими та продовольчими товарами, тютюновими виробами, алкогольними напоями вітчизняного та іноземного виробництва як за національну так і за іноземну валюту, комісійної торгівлі;

· закупівля та продаж автомобілів та автотранспортних засобів, матеріалів, допоміжних товарів, необхідних для підвищення якості автотранспортних послуг;

· операції з рухомим і нерухомим майном, земельними ділянками і різними видами прав, включаючи купівлю, продаж, оренду, заставу, обмін, вартісну та іншу оцінку, збереження, представництво, правове
забезпечення та інше;

· пряма та не пряма участь у капіталі вітчизняних та іноземних юридичних осіб;

· спонсорська та інша благодійна діяльність;

· здійснення всіх інших видів діяльності, що не заборонені чинним законодавством України.

Філія здійснює зовнішньоекономічну діяльність з усіх напрямків, що не суперечать чинному законодавству України. Підприємство є самостійним учасником зовнішньоекономічної діяльності. У відповідності з діючим законодавством заключає договори, контракти, укладає угоди з громадянами, фірмами, організаціями, установами з питань, що входять до комерційних інтересів Філії. Має право здійснювати будь-які, не заборонені діючим законодавством України, зовнішньоекономічні угоди.

Власний капітал на 31 грудня 2005 року складає (-18148,7 тис.грн), тобто підприємство є збитковим.

Майно Філії складається з основних засобів та обігових коштів, а також інших матеріальних та нематеріальних цінностей.

Філія є власником:

· продукції, виробленої в результаті господарської діяльності;

· отриманих доходів;

· добровільних вкладів фізичних та юридичних осіб;

· іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

До складу Філії входять три нафтобази:

Нафтобаза № 1-м. Кам'янець -Подільський вул. Хмельницьке шосе, 1

Нафтобаза № 2 - м. Хмельницький пров. Зенітний, 21

Нафтобаза № 3 - м. Славута вул. Привокзальна, 2

Права та обов'язки нафтобаз визначаються положеннями про них. Рішення Органу управління Філії є обов'язковим для виконання нафтобазами.

Прибуток утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку сплачуються передбачені законодавством України податки та інші обов'язкові платежі до бюджету. При цьому, в залежності від виду платежу, їх оплата може вноситися щомісячно, щоквартально, за результатами року, тощо.

Основним узагальнюючим показником діяльності ТОВ НК «Альфа-Нафта» Філії № 10 “Хмельницька” є прибуток, який залишається після сплати податків та інших платежів у бюджет. Джерелом формування фінансових ресурсів є також амортизаційні відрахування; кошти, отримані від реалізації цінних паперів; пайові внески членів трудового колективу та інші надходження. Майно господарства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в бухгалтерському балансі підприємства, що ведеться у встановленому порядку, що забезпечує достовірність та своєчасне подання звітів за затвердженими формами. Особливості фінансово-господарської діяльності визначають структуру фінансових ресурсів підприємства, зафіксованих в бухгалтерському балансі, який використовується для аналізу фінансового стану підприємства.

1.2 Ознайомлення з функціональними обов`зками працівників планово-економічного відділу та бухгалтерії

Економічний підрозділ на даному підприємстві представляє планово-економічний відділ. Основними його функціями є: керівництво та робота по економічному плануванню; направленого на організацію раціональної господарської діяльності, виявлення та використання резервів виробництва з метою досягнення найбільшої економічної ефективності. Проводить роботу по вдосконаленню нових методів планування та економічного стимулювання, а також забезпечує роботу по вдосконаленню організації праці та заробітної плати. Організовує контроль за виконанням плану реалізації продукту та плану прибутку, правильність застосування встановлених цін, бере участь в розробленні заходів щодо підсилення режиму економії, зниженням збитків та непродуктивних витрат, ліквідацією збиткових окремих видів продукції, виробництв.

Забезпечує проведення роботи по підвищенню обгрунтованності планів, комплексного економічного аналізу всіх видів діяльності філії і своєчасно розробляє заходи по ефективному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, зниженню витрат обігу і підвищення рентабельності виробництва, зростання фондовіддачі і прибутку, ліквідації втрат і нераціональних витрат.

Здійснює контроль за збереженням і найефективнішим використанням власних обігових коштів, банківського кредиту. Розробляє з іншими службами філії прогресивні техніко-економічні нормативи матеріальних і трудових витрат. Здійснює роботу по вдосконаленню ціноутворення і правильності застосування встановлених цін. Організовує вивчення передових методів роботи, використання робочого часу.

Забезпечує правильність встановлення та примінення тарифних ставок і розцінок, посадових окладів, встановлення розрядів робочим і категорій службовцям, примінення форм і систем заробітної плати, а також дотримання штатної дисципліни. Здійснює контроль за раціональним використанням фонду заробітної плати і підготовку пропозицій по вдосконаленню управління виробництвом. Разом з бухгалтерією здійснює методичне керівництво і організацію роботи з упровадження, вдосконалення та розширення сфери дії внутрішньогосподарського розрахунку. Організовує систематичний контроль за додержанням підрозділами підприємства планової дисципліни, виконанням планових завдань, а також веде статистичний облік усіх виробничих та техніко-економічних показників роботи підприємства, підготовку періодичної звітності в установленні строки. Організовує участь в розробці планової та облікової документації, а також упровадження засобів механізації і автоматизації у сфері планування, обліку та економічного аналізу. Складає пояснювальну записку до звітів про фінансовий стан і проведених заходах по виявленню причин, які спонукають утворенню непродуктивних втрат і витрат безгосподарності, а також калькуляції реалізації нафтопродуктів та послуг, здійснює аналаз господарської діяльності філії, виявляє резерви виробництва, визначає міри по забезпеченню режиму економії, більш ефективному використанню ресурсів підприємства.

Приймає участь і управлінні і підготовці проекту колективного договору і контролює виконання прийнятих зобов`язань. Здійснює контроль за дотриманням режиму економії на всіх дільницях виробничо-господарської діяльності підприємства. Вимагає від всіх підрозділів і служб апарата дані, необхідні для економічного аналізу роботи філії.

Бухгалтерія Філії № 10 “Хмельницька” веде облік, дотримуючись єдиних методологічних засад, установлених Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних, відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів, запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню оброблених документів, реєстріві звітності протягом установленого терміну. Складає на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписання її та подання в установленні терміни користувачам. Здійснює заходи щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Підготовляє та подає інші види періодичної звітності, які передбачають підпис Головного бухгалтера до органів вищого рівня відповідно до нормативних актів, затверджених формами та інструкціями. Забезпечує перерахування податків і зборів, проводить розрахунки з іншими кредиторами згідно договірних зобов`язань. Контролює ведення касових операцій, раціональне та ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Бере участь у проведенні інвентаризаційної роботи на підприємстві, оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки та псування активів підприємства. Забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку на філії.

РОЗДІЛ ІІ. Управління грошовими потоками підприємства

2.1 Формування прибутку та рух коштів в процесі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності

Прибуток - це важливий узагальнюючий показник оцінки ефективності функціонування кожного суб'єкта господарювання, оскільки в прибутку акумулюються резерви всіх сторін діяльності підприємства: виробництво і реалізація, ефективність використання виробничих ресурсів, собівартість продукції. [12, ст. 245].

Прибуток характеризує ефективність господарювання за всіма напрямками його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, інвестиційної, фінансової; становить основу економічного розвитку підприємства і зміцнює його фінансовий стан та фінансові відносини з партнерами; є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джерелом централізованих ресурсів держави: у доходи бюджету здійснюються відрахування від одержаного доходу підприємства, значною частиною якого є прибуток. Це означає, що доходи підприємства повинні задовільняти не тільки фінансові потреби, а й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, освіти, охорони здоров'я . Таким чином, у збільшення прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава.

Прибуток, як економічний показник, являє собою різницю між ціною реалізації та собівартості продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції та характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Підприємство отримує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми. На формування прибутку впливає: сфера діяльності підприємства, галузі господарства, форма власності, розвиток ринкових відносин, фінансово-господарська діяльність підприємства, облік фінансових результатів. Прибуток є якісним показником, тому що в його розмірі відображена зміна обсягу товарообігу, доход підприємства, рівень використання ресурсів, величина витрат обертання.

Залежно від порядку визначення розрізняють :

- балансовий прибуток - це прибуток, який характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності. Обсяг балансового прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку.

- оподаткований прибуток - це обсяг прибутку, який визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства - платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань

- чистий прибуток - це прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов'язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку

Важливим фактором, який впливає на величину прибутку ТОВ НК «Альфа-Нафта» Філії №10 «Хмельницька» є рівень ціни закупівлі нафтопродуктів. Підприємство при здійсненні комерційних угод намагається закупити товар за найнижчими цінами. Це досягається шляхом скорочення кількості посередників при закупівлі товарів, використання цінових знижок при узгодженні ціни товару. Зростання розмірів одержання прибутку пов'язане із збільшенням рівня цін продажу товарів. Управління цінами реалізації залежить від обгрунтованості вибору цінової політики підприємства на споживчому ринку, використання сприятливої торговельної кон'юктури в окремі періоди року. Для оптової торгівлі важливе значення в розширенні продажу має регіональна диверсифікація збуту.

Так, у 2003 році Філія №10 “Хмельницька” від операційної діяльності прибутку не одержала, натомість сума збитку склала (2700,7 тис.грн), у 2004 році сума збитку збільшилась на 413,9 тис.грн і склала (3114,6 тис грн), але у 2005 році сума збитку зменшилась на 1324,5 тис.грн і склала (1790,1 тис.грн). Від неосновної діяльності філія отримала у 2003 році 15,9 тис.грн, у 2004 році 155,3 тис.грн, у 2005 році 4945,3 тис.грн.

Від інвестиційної діяльності підприємство у 2003 році отримало 7972,7 тис.грн, у 2004 році 42,9 тис.грн, у 2005 році 4931,1 тис.грн., зменшення надходження коштів характеризується тим, що підприємство у 2004 та 2005 роках майже не отримувало коштів від продажу акцій, довгострокових зобов`язань, не здійснювалась продажа основних засобів, нематеріальних активів, не отримувались відсотки по позикам, а також грошові надходження у вигляді дивідендів.

В результаті фінансової діяльності ТОВ НК Альфа-Нафта Філія №10 “Хмельницька” доходу від надходження грошових коштів від розміщення акцій, що призводять до збільшення власного капіталу не отримувала. Внаслідок чого з кожним роком збільшувалась сума отримуваних позик: так у 2003 році сума отриманих позик складала 22474,6 тис.грн, у 2004 році збільшилась порівняно з 2003 роком на 81825,4 тис.грн. і склала 104300,0 тис.грн. і у 2005 році відповідно до 2004 року сума позики збільшилась 15300 тис.грн і склала 125000 тис.грн. Інші надходження від здійснення фінансової діяльності склали: у 2003 році 0,00 тис.грн, у 2004 - 3,9 тис.грн., у 2005 році - 3,0 тис.грн. Відповідно погашення позик повністю не здійснювалось. (Додаток №1, форма 3 «Звіт про рух грошових коштів» за 2003, 2004, 2005 роки).

2.2 Інвестиційна діяльність підприємства

Відповідно до закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991р., під інвестиціями розуміються усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток, або досягається соціальний ефект. [7, ст 3]

У відношенні об'єктів вкладення засобів інвестиції розуміються як:

* реальні інвестиції, або вкладення засобів у матеріальні (будівлі, споруди, устаткування і т.п.) і нематеріальні (патенти, ліцензії, "ноу-хау", науково-технічні і проектно-конструкторські роботи у вигляді документації, програмного забезпечення і т.п.) активи;

* фінансові інвестиції, або вкладення засобів у різноманітні фінансові інструменти - цінні папери, депозити, цільові банківські вклади.

Інвестиційна діяльність підприємства - це об'єктивний процес, що має свою логіку, і розвивається відповідно до властивих йому закономірностей і відіграє важливу роль в господарській діяльності підприємства, оскільки по своїй економічній природі інвестиції являють собою відмову від сьогочасного споживання заради одержання прибутків у майбутньому. Тому інвестиційний процес починається з визначення інвестиційної стратегії підприємства, вибір якої залежить від:

* стадії життєвого циклу підприємства;

* стратегії розвитку в цілому;

* стану зовнішнього і внутрішнього ринків інвестиційних ресурсів;

* інвестиційної принадливості підприємства як об'єкта вкладення засобів. Якщо на перший погляд може здаватися, що здійснення інвестицій є справою самого підприємства, керівництво якого може самостійно приймати рішення щодо інвестування, то в цьому випадку необхідно насамперед навчитися оцінювати наслідки таких рішень, оскільки нездійснення інвестицій - це теж свого роду стратегія. Під інвестиційною стратегією слід розуміти весь комплекс довгострокових цілей і вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення. Інвестиційна стратегія підприємства повинна бути орієнтована на довгострокові цілі і реалізовуватися в процесі поточної господарської діяльності за допомогою вибору відповідних інвестиційних проектів і програм. Формування інвестиційної стратегії підприємства являє собою складний процес, що грунтується на прогнозуванні окремих умов здійснення інвестиційної діяльності і кон'юнктури інвестиційного ринку як у цілому, так і в розрізі окремих його сегментів. Формування інвестиційної стратегії підприємства здійснюється в просторі перетинання взаємних інтересів, як самого підприємства, так і його потенційного стратегічного інвестора. А інвестиція являє собою особливий товар, що обертається на ринку. Тому можливість її одержання в тому або іншому вигляді часто залежить від розуміння й урахування взаємних інтересів партнерів, від уміння бачити об'єкт інвестування з позицій стратегічного інвестора й оцінювати його інвестиційну привабливість.

Інвестиційна привабливість підприємства - це інтегральна характеристика окремих підприємств як об'єктів майбутнього інвестування з позицій перспективності розвитку, обсягів і перспектив збуту продукції, ефективності використання активів, їх ліквідності, стану платоспроможності і фінансової стану. Для оцінки інвестиційної привабливості можуть бути використані різні фінансові коефіцієнти. Їх склад визначається виходячи з цілей і глибини аналізу фінансового стану. Такими синтетичних показниками є оборотність активів, прибутковість капіталу, фінансова стабільність, ліквідність активів і ін.

2.3 Оцінка фінансово-майнового стану ТОВ НК Альфа-Нафта Філія №10 “Хмельницька”

Аналіз динаміки складу та структури джерел власних та залучених коштів відображається за даними форми №1 "Баланс".

Таблиця 2.1 Аналіз складу та структури джерел коштів ТОВ НК Альфа-Нафта Філія №10 “Хмельницька” за 2005 рік.

Джерела Коштів	На початок року	На кінець року	Зміни за звітний період (+ , -)
	тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	% до початку року
І. Власний капітал
Статутний капітал	4593,0	10,47%	4593,0	4,00%	-	0,00%
Додатковий капітал	4313,7	9,82%	4313,7	3,76%	-	0,00%
Резервний капітал	381,5	0,87%	381,5	0,33%	-	-0,00%
Цільове фінансування	0,00	0,00%	0,00	0,00%	-	0,00%
Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)	(24613,8)	(56,05%)	(27436,9)	(23,89%)	-2823,1	-11,47%
Всього по I розділу	-15325,6	(34,89%)	-18148,7	(15,80%)	-2823,1	-11,47%
ІІІ. Довгострокові зобовязання
Довгострокові кредити банків	53900,0	122,73%	124908,5	108,77%	+71008,5	+131,74%
Всього по IІІ розділу	53900,0	122,73%	124908,5	108,77%	+71008,5	+131,74%
ІV. Поточні зобовязання
Кредиторська заборгованість за товари, послуги	1323,6	3,01%	237,3	0,21%	-1086,3	-82,07%
- з бюджетом	10,5	0,02%	9,7	0,01%	-0,8	-7,62%
- по страхуванню	55,1	0,13%	20,6	0,02%	-34,5	-62,61%
- по оплаті праці	68,5	0,16%	0,0	0,00%	-68,5	-0,01%
Інші поточні зобов'язання	177,4	0,40%	7036,1	6,13%	+6858,7	+3866,23%
Всього по III розділу	5341,5	12,16%	8068,2	7,03%	2726,7	+3627,82%
Баланс	43915,9	100,00%	114828,0	100,00%	+70912,1	+161,47%

З таблиці 2.1 бачимо, що зростання джерел формування майна підприємства за 2005 рік на 70912,1 тис. грн. або на (161,47 %) обумовлено зростанням суми залучених коштів на 2726,7 тис. грн. (3627,82%). Разом с цим власний капітал зменшився на 2823,1 тис. грн. або на 11,47 %. Зменшення власних коштів зумовлено збитками звітного року в розмірі 27436,9 тис. грн. та відсутністю цільового фінансування у звітному році. Збільшення залучених коштів відбулося за рахунок збільшення поточних зобов`язань на 6858,7 тис.грн. В структурі власних коштів змін протягом 2005 року не відбулось. Натомісь сума збитку збільшилась на 2823,1 тис.грн. Розмір статутного, додаткового та резервного капіталу не змінився і склав відповідно 4593,0 тис. грн, 4313,7 тис.грн, 381,5 тис.грн.

Довгострокові кредити підприємство залучило у звітному році на 71008,5 тис. грн більше, ніж у попередньому. Аналіз активів підприємства дозволяє надати загальну оцінку зміні всього його майна. Оцінка сукупних активів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшення фінансових ресурсів, чи навпаки.

Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру активу балансу, приведений в таблиці 2.2

Таблиця 2.2 Аналіз складу та структури активу балансу ТОВ НК Альфа-Нафта Філія №10 “Хмельницька” за 2005 рік.

Розміщення Майна	На початок року	На кінець року	Зміни за звітний період (+ , -)
	тис.грн	%	тис.грн	%	Тис.грн	% до початку року
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:	26,3	0,06%	26,3	0,02%	-	-
Незавершене будівництво	39,4	0,09%	20,4	0,02%	-19,0	-48,2%
Основні засоби:	2702,4	6,15%	43,2	0,04%	-2659,2	-98,4%
Інші фінансові інвестиції	1572,0	3,58%	1572,0	1,37%	-	-
Всього по I розділу	4340,1	9,88%	1661,9	1,45%	-2678,2	-146,6%
ІІ. Оборотні активи
Виробничі запаси	531,8	1,21%	209,7	0,18%	-322,1	-60,5%
Товари	7103,0	16,17%	164,1	0,14%	-6938,9	-97,6%
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	17067,7	38,86%	1070,0	0,93%	-15997,7	-93,7%
Дебіторська заборгованість по розрахунках: - з бюджетом	617,0	1,40%	188,1	0,16%	-428,9	-69,5%
- за виданими авансами	12000,0	27,32%	89779,0	78,19%	77779,0	+648,2%
Інша поточна дебіторська заборгованість	827,1	1,88%	740,9	0,65%	-86,2	-10,4%
Грошові кошти та їх еквіваленти	579,8	1,32%	24,5	0,02%	-555,3	-95,7%
Інші оборотні активи	847,6	1,93%	6847,4	5,96%	5999,8	+707,8%
Всього по розділу ІІ	39574,0	90,09	99023,7	86,23%	59449,7	+928,6
Витрати майбутніх періодів	1,8	0,03%	14142,4	12,32%	14140,6	-620,53
Всього по IIІ розділу	1,8	0,03%	14142,4	12,32%	14140,6	-620,53
Баланс	43915,9	100,0%	114828,0	100,0%	70912,1	+161,47

З таблиці 2.2 бачимо, що загальна вартість майна підприємства збільшилась на 70912,1 тис. грн. або на 161,47%. В складі майна частка необоротних активів зменшилась на 2678,2 тис. грн. (146,6%). Це спричинено зменшенням долі основних засобів - на 2649,2 тис. грн. Розмір незавершеного будівництва в звітному році також зменшився на 19 тис.грн., що також вплинуло на зменшення необоротних активів підприємства.

Оборотні ж активи за звітний період збільшились на 59449,7 тис. грн. Але не слід розглядати це збільшення як позитивну тенденцію, оскільки воно відбулось головним чином за рахунок збільшення суми видачі авансів (на 7777,9 тис. грн.) і значного збільшення суми інших оборотних активів (на 5999,8 тис. грн.).

Це свідчить про те, що продукція Філії №10 «Хмельницька» користується незначним попитом. Причиною цього є висока собівартість продукції. Тому слід переглянути цінову політику підприємства та доцільність надання знижок для негайної оплати. Виробничі запаси Філії зменшились на 322,1 тис. грн. (60,5%), але все рівно становлять значну суму - 209, тис. грн. Варто подумати про продаж частини виробничих запасів задля збільшення грошових коштів, тим паче, що грошові кошти та їх еквіваленти за звітний рік зменшились на 555,3 тис. грн. і на кінець періоду скаладали 24,5 тис.грн (0,02%).

Сума дебиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на кінець року зменшилась на 15997,7 тис.грн (93,7%), по розрахунках з бюджетом на 428,9 тис.грн (69,5%), інша поточна дебіторська заборгованість також зменшилась на 86,2 тис.грн (10,4%), це свідчить про, те що Філія отримала кошти за раніше продані товари, і частково зможе покривати свої фінансові витрати.

Розподіл коштів між основним та оборотним капіталом на початок року складає відповідно 9,88% та 90,09%. На кінець року зменшився основний капітал на 2678,2 тис. грн. (146,6%), а приріст оборотного склав 59449,7 тис. грн. (928,6%). Тобто трапився перерозподіл коштів в бік зниження менш мобільної їх частини - основних коштів. На початок та кінець року основний капітал повністю покривався власними джерелами. Перевищення суми власних джерел над сумою їх використання на покриття основного капіталу спрямовується на формування оборотного капіталу.

Доля кредиторської заборгованості в формуванні оборотного капіталу складала:

на початок року: (5341,5 : 39574,0) Ч 100 = 13,49%;

на кінець року: (8068,2 : 99023,7) Ч 100 = 8,95%.

Отже, беручи до уваги проведений аналіз можна стверджувати, що структура фінансових ресурсів підприємства за звітний рік була задовільною (це пов'язано з перевищенням власного капіталу в структурі пасивів), незважаючи на наявність значної дебіторської заборгованості, яка пов'язана з традиційними труднощами збуту продукції в нашій економіці.

РОЗДІЛ ІІІ. Характеристика показників, необхідних для фінансового аналізу діяльності підприємства

3.1 Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства

Фінансова звітність являє собою систему показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.

Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи фінансової звітності на підприємствах України регламентовані новими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р №87. Згідно з цим П(С)БО фінансова звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до них. Головними вимогами до фінансової звітністі є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів.

Баланс підприємства (форма №1) (додаток 1) служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складають ущільнений баланс, у якому об'єднують у групи однорідні статті. При цьому скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє порівнювати з балансами інших підприємств.

Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану можна зіставити зміни результату балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності (виручкою від реалізації продукції, прибутком від реалізації, прибутком від фінансово-господарської діяльності), використовуючи форму №2 "Звіт про фінансові результати" (додаток 2).

Примітки до фінансової звітності повинні розкривати суть поданої звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати користувачів звітності додатковими даними, які недоцільно включати в баланс, звіт про фінансові результати та ін. звітні документи, але котрі є необхідними користувачам фінансової звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльності.

На вітчизняних підприємствах часто здійснюють аналіз характеру змін окремих статей балансу. Такий аналіз проводиться за допомогою горизонтального (часового) та вертикального (структурного) аналізу.

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни розмірів різноманітних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам. Для аналізу беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Найчастіше розбивка на періоди відбувається поквартально.

Цінність результатів горизонтального аналізу суттєво знижується в умовах інфляції, коливань цін на ресурси та частих нововведень у податковому законодавстві, які впливають на розподіл доходу. В цій ситуації на деяких підприємствах з високими темпами обіговості коштів (задіяних переважно у секторі роздрібної торгівлі та наданні послуг) доцільним було б здійснення горизонтального аналізу з врахуванням не щоквартальних, а щомісячних змін показників у статтях балансу підприємства.

Велике значення для оцінки фінансового стану має також вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення фінансового звіту у вигляді відносних показників. Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. У порівняльному балансі відображаються лише основні розділи активу і пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників.

Таким чином, співставляючи структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновки про те, через які джерела, в основному, відбувся притік нових коштів і в які активи ці нові кошти вкладені. Сама по собі структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладання грошей у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність можливостей для погашення боргів.

3.2 Поняття фінансової стійкості підприємства та фактори, які її забезпечують

Запорукою діяльності підприємства й основою його розвитку в конкурентному середовищі є стабільність (стійкість). На неї впливають різні чинники - як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття чинників зумовлює різні аспекти стійкості підприємства, зокрема, внутрішній і зовнішній.

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової і вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

Зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його діяльність. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці.

Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції.

Зовнішнім проявом фінансової стійкості виступає платоспроможність підприємства, тобто здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.

Вищою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути взяту позику зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.

За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і його рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.

Успіх фінансово-господарської діяльності підприємства, а отже і його фінансова стійкість, багато в чому залежить від показників забезпеченості підприємства засобами та відповідними джерелами їх формування.

Для характеристики джерел формування запасів можна визначити три основних показники:

наявність власних обігових коштів (ВОК) - визначається як різниця між капіталом і резервами та необоротніми активами. Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства. У формалізованому вигляді наявність обігових коштів можна записати:

ВОК = КіР - ПА, де (3.1)

КіР - сума капіталу і резервів; ПА - позаобігові активи.

наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВД) - визначається шляхом збільшення значення попереднього показника на суму довгострокових пасивів:

ВД = ВОК + ДП, де (3.2)

ДП - довгострокові пасиви.

загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат (ОД) визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позичкових коштів:

ОД = ВД + КПК, де (3.3)

КПК - короткострокові позикові кошти.

Цій трійці показників наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їхнього формування:

надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів (ВОК):

ВОК = ВОК - З, де (3.4)

З - запаси.

надлишок (+) або нестача (-) власних та довгострокових джерел формування запасів (ВД):

ВД = ВД - 3 (3.5)

надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (ОД):

ОД = ОД - 3 (3.6)

Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотири типи фінансової стійкості:

Абсолютна стійкість фінансового стану, яка в нинішніх умовах розвитку економіки України зустрічається доволі рідко, задається умовою:

З < ВОК + К, де (3.7)

К - кредити банківських установ, а також кредиторська заборгованість за товари.

Нормальна стійкість фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові:

З = ВОК + К (3.8)

Нестійкий фінансовий стан характеризується рівнем платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення ВОК:

З = ВОК + К + ДПФН, де (3.9)

ДПФН - джерела, що послаблюють фінансову напруженість.

Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, тому що грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик:

З > ВОК + К (3.10)

Таким чином фінансова стійкість підприємства є комплексним поняттям, що залежить від численних і різноманітних факторів. Якщо якийсь із них випадає з аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих у розрахунок факторів, а також висновки ризикують виявитися спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість.

Як правило, будучи тісно пов'язаними, зазначені фактори нерідко різнонаправленно впливають на результати функціонування підприємства, а значить, і на його фінансову стійкість. Негативна взаємодія одних факторів здатна знизити чи навіть повністю знищити позитивний вплив інших.

Наявність цих факторів потребує групування за ознаками:

за місцем виникнення можливе виділення зовнішніх і внутрішніх факторів;

за важливістю результату - основних і другорядних;

за структурою - простих і складних;

за часом дії - постійних і тимчасових.

Враховуючи, що підприємство є одночасно і суб'єктом, і об'єктом відносин у ринковій економіці, а також те, що воно має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, які визначають фінансову стійкість, найважливішим є поділ їх на внутрішні й зовнішні. Перші безпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодо нього, їх зміна не залежить від підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю.

Розглянемо насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх чи невдача підприємницької діяльності багато в чому залежать від вибору складу й структури продукції чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно вирішити, що виготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва й управління. Від відповіді на ці запитання залежать фінансові результати і в кінцевому підсумку фінансова стійкість.

Інший істотний фактор фінансової стійкості підприємства, тісно пов'язаний з видами продукції чи послуг, що виробляються, - це оптимальний склад і структура активів, а також ефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в чому залежать від якості поточних активів, від того, скільки задіяно обігових засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі тощо. Коли підприємство зменшує запаси і ліквідні засоби, то воно може більше задіяти капіталу у виробничому процесі і, таким чином, збільшити прибуток. Однак разом із тим зростає ризик неплатоспроможності підприємства і навіть його зупинки внаслідок недостатності необхідних напівфабрикатів, сировини чи матеріалів.

Наступний значний внутрішній фактор фінансової стійкості - склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір тактики і стратегії управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, насамперед прибутку і фондів, що формуються на його рахунку, тим більша впевненість у збереженні ним фінансової стійкості. При цьому важливий не лише загальний обсяг прибутку, а й структура його розподілу і особливо та частка, яка спрямовується на розвиток виробництва. Також важливо проаналізувати використання прибутку в двох напрямках:

по-перше, для фінансування поточної діяльності - на формування обігових засобів, зміцнення платоспроможності, посилення ліквідності тощо;

по-друге, для інвестування в капітальні затрати і цінні папери.

Істотний вплив на забезпечення фінансової стійкості підприємства справляють кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим значніші його фінансові можливості. Водночас зростає і фінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.

При управлінні фінансовою стійкістю визначальними внутрішніми факторами є:

галузева належність суб'єкта господарювання;

структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;

розмір оплаченого статутного капіталу;

величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами;

склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси і резерви, їхній склад і структуру.

На фінансову стійкість істотний вплив справляє фаза економічного циклу, в якій перебуває економіка країни. У період кризи має місце відставання темпів реалізації продукції від темпів її виробництва, що спостерігається останніми роками в Україні. Зменшуються інвестиції в товарні запаси, що ще більше скорочує збут. Зменшуються в цілому доходи суб'єктів господарської діяльності, падають відносно і навіть абсолютно обсяги прибутку. Все це веде до зниження ліквідності підприємств, їх платоспроможності, що формує передумови для масових банкрутств.

Незадовільний платоспроможний попит, властивий кризовим явищам в економіці, призводить не лише до зростання неплатежів, а й до загострення конкурентної боротьби. Вона, в свою чергу, - істотний зовнішній фактор фінансової стійкості підприємств.

Важливими факторами фінансової стійкості є також податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв'язків тощо.

3.3 Платоспроможність та ліквідність як складові фінансового стану підприємства

Головним критерієм для визначення фінансового стану є платоспроможність підприємства. Це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов'язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов. Її можна визначати за минулий період, на якусь певну дату або як майбутню можливість розрахуватися у необхідні терміни за існуючими короткостроковими зобов'язаннями.

Найпростіше можна визначити платоспроможність на якусь дату на підставі даних балансу підприємства. Для цього спочатку треба з'ясувати наявність залишку грошових коштів на поточному рахунку та інших рахунках грошових коштів. Якщо ці суми незначні, слід також перевірити стан розрахунків з різними кредиторами. Відсутність сум заборгованості, щодо яких прострочено терміни сплати, є доброю ознакою сталого фінансового стану. Вивчення заборгованості слід починати з визначення сум заборгованості по банківським кредитам, розрахунках з кредиторами за товари, роботи, послуги, розрахунках з бюджетом та з працівниками з оплати праці.

Аналіз фінансового стану підприємства за певний період, в принципі, потребує з'ясування платоспроможності на підставі сукупності проміжних показників по окремих датах або відносно коротких відрізках часу. Неоціненну послугу тут можуть дати щоденні банківські виписки з поточного рахунку (особливо одна сума - залишок коштів на кінець операційного дня). Хронічна відсутність коштів на кінець дня на цьому рахунку - надійна ознака незадовільного фінансового стану підприємства. Якщо при цьому врахувати можливі застарілі борги банкам, кредиторам, бюджету та ін., то негативна оцінка фінансової діяльності, а отже, і фінансового стану підприємства буде однозначною.

Крім аналізу платоспроможності підприємства слід також звернути особливу увагу на аналіз його ліквідності.

Ліквідність - це спроможність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну. Підприємство, оборотний капітал якого складається переважно з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, порівняно з підприємством, оборотний капітал якого складається переважно з запасів.

Всі активи підприємства в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, можна умовно поділити на такі групи:

Найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

Швидкореалізовані активи (А2) - активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.

Повільнореалізовані активи (А3) - найменш ліквідні активи. Це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаним цінностям тощо.

Важкореалізовані активи (А4) - активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю групу можна включити статті I розділу активу балансу "Необоротні активи".

Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні, ніж всі інші активи підприємства.

Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов'язань групуються наступним чином:

Найбільш термінові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).

Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків та інші позики, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати.

Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви - статті ІІI розділу пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання".

Постійні пасиви (П4) - статті I розділу балансу "Власний капітал".

Короткострокові і довгострокові зобов'язання, разом узяті, називають зовнішніми зобов'язаннями. Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують його короткострокові зобов'язання. Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.