Аналіз підходів до фінансування оборотних активів промислових підприємств України

Заглада Р.Ю.

Аналіз підходів до фінансування оборотних активів промислових підприємств України

В умовах переходу України до ринкових умов господарювання особливої гостроти набуває проблема ефективного управління оборотними активами промислових підприємств. Управління оборотними активами займає близько 60% менеджерського часу [3]. Це пов'язано з великою кількістю елементів внутрішнього матеріально-речовинного складу оборотних активів, їх значною роллю в забезпеченні безперебійності процесів постачання, виробництва і реалізації продукції, фінансової стійкості, платоспроможності, рентабельності і т. ін.

Однією з основних задач управління оборотними активами є забезпечення оборотних активів джерелами фінансування. Політика підприємства, спрямована на її вирішення, може базуватися на різних підходах. Ефективність останніх розраховується виходячи з конкретної виробничої ситуації, але проблема пошуку універсальних критеріїв фінансування активів і фондів в умовах нестабільного виробництва є сьогодні перспективним науковим завданням.

Питанню фінансування оборотних активів присвячено роботи таких вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, як Бланк І.О., Брейлі Р., Майерс С., Брігхем Є., Ван Хорн Дж. К., Ковальов В.В., Нікбахт Е., Гропеллі А., Стоянова Є.С., Шим Джей К., Сігел Джоел Г. та ін.

Управління процесом фінансування оборотних активів в більшості робіт зводиться до вибору підходів, відповідно до яких фінансування оборотних активів розуміється як виділення довгострокових джерел фінансування, що розглядаються як джерело покриття оборотних активів. Однак ці підходи відображають лише фінансовий стан, при якому на підприємстві є робочий капітал, або він дорівнює нулю і поза увагою залишаються випадки, коли підприємство не має робочого капіталу (тобто розглядаються не всі випадки з фінансуванням оборотних активів).

Метою даної статті є обґрунтування моделі фінансування оборотних активів, що відбиває важкий фінансовий стан підприємств, наведення її статичної, динамічної та балансової інтерпретації.

В економічній літературі прийнято виділяти чотири моделі фінансування оборотних активів в залежності від вибору різних джерел фінансування: ідеальна, агресивна, консервативна і компромісна [1-5, 8, 9]. При цьому питання фінансування оборотних активів пов'язане, з одного боку, зі співвідношенням постійних (системна частина) і змінних (варіююча частина) видів цих активів, а з іншого боку, з принциповим вибором довгострокових або короткострокових джерел фінансування оборотних активів.

Дискусійним залишається питання щодо визначення поняття "постійна частина оборотних активів". Існує два основні підходи [2, 5]. Відповідно до першого постійна частина оборотних активів представляє ту їхню частину, потреба в якій відносно постійна протягом усього виробничого циклу, тобто це усереднена величина оборотних активів, що знаходиться в постійному обороті підприємства. Відповідно до іншого постійна частина оборотних активів може тлумачиться як мінімум коштів, необхідних для здійснення виробничої діяльності. Ми поділяємо другий підхід, і надалі будемо дотримуватися саме його.

Розглянемо сутність зазначених моделей фінансування оборотних активів.

Статичне і динамічне подання ідеальної моделі наведене на рис. 1 і рис. 2.

Ідеальна модель фінансування оборотних активів ґрунтується на категоріях "оборотні активи" і "поточні пасиви" і їхній взаємній відповідності. Термін "ідеал" у даному випадку означає лише поєднання активів і джерел їхнього фінансування виходячи з їхнього економічного змісту. Модель означає, що оборотні активи щодо суми збігаються з поточними пасивами, тобто робочий капітал підприємства дорівнює нулю. Ідеальна модель, відповідно до теорії фінансового менеджменту, у реальному житті практично не зустрічається.

де НА - необоротні активи підприємства, тис. грн;

ОА - оборотні (поточні) активи, тис. грн;

СЧОА - системна частина оборотних активів;

ВЧОА - варіююча частина оборотних активів;

ВК - джерела власних і прирівняних до них коштів, тис. грн;

ДПК - довгострокові позикові кошти, тис. грн;

ПП - поточні пасиви, тис. грн.

Рис. 1. Статичне подання ідеальної моделі фінансування оборотних активів

З позиції ліквідності така модель є найбільш ризикованою, оскільки за несприятливих умов (наприклад, необхідності одночасного розрахунку з більшістю кредиторів) підприємство може опинитися перед необхідністю залучення додаткових кредитних ресурсів або продажу частини необоротних активів для покриття кредиторської заборгованості. Сутність даної стратегії полягає в тому, що довгострокові пасиви використовуються виключно як джерело покриття необоротних активів. Таким чином, ідеальну модель фінансування оборотних активів можна представити у вигляді балансового рівняння:

ДП = НА або ПП = СЧОА + ВЧОА. (1)

Для промислового підприємства найбільш реальною є одна з наступних трьох стратегій фінансування оборотних активів, які базуються на тому, що для забезпечення ліквідності і платоспроможності як мінімум необоротні активи і системна частина оборотних активів повинні покриватися довгостроковими пасивами. Відмінність між стратегіями полягає в тому, які джерела фінансування вибираються для покриття варіюючої частини оборотних активів.

Рис. 2. Динамічне подання ідеальної моделі фінансування оборотних активів

де ДП - довгострокові пасиви (ВК + ДПК), тис. грн

Статичне і динамічне подання агресивної моделі фінансування оборотних активів наведене на рис. 3 і рис. 4.

Рис. 3. Статичне подання агресивної моделі фінансування оборотних активів

Виходячи з принципів агресивної моделі, сума необоротних активів і системної частини оборотних активів покривається за рахунок довгострокових пасивів. У цьому випадку варіююча частина оборотних активів покривається за рахунок поточних пасивів. Балансове рівняння моделі матиме вигляд:

ДП = НА + СЧОА або ПП = ВЧОА. (2)

Рис. 4. Динамічне подання агресивної моделі фінансування оборотних активів

З позиції ліквідності агресивна стратегія також досить ризикована. На практиці обмежитися тільки мінімумом оборотних активів видається дуже небезпечним, оскільки в піковий сезон у підприємства може не знайтися вільних коштів для фінансування додаткових потреб у виробничих запасах. Тому через мінімальні витрати на підтримку поточних запасів тут має місце відносно високий поточний прибуток, але ризик потенційних втрат при зростанні попиту на продукцію підприємства в пікові періоди є високим.

Консервативна модель фінансування оборотних активів (рис. 5 і рис. 6) припускає, що необоротні активи, а також повна сума оборотних активів покривається за рахунок довгострокових пасивів. У цьому випадку кредиторська заборгованість відсутня, а отже, відсутній і ризик втрати ліквідності.

Безумовно, ця модель фінансування оборотних активів має штучний характер. Робочий капітал у даному випадку дорівнює сумі оборотних активів, а балансове рівняння матиме такий вигляд:

ДП = НА + СЧОА + ВЧОА або ПП = 0. (3)

Рис. 5. Статичне подання консервативної моделі
фінансування оборотних активів

Рис. 6. Динамічне подання консервативної моделі фінансування оборотних активів

Консервативна модель економічно невигідна, оскільки вона передбачає, що підприємство як би відмовляється від кредиторської заборгованості (по суті, безкоштовного джерела фінансування).

Найбільш реальною для підприємства є компромісна модель (рис.7 і рис. 8). У цьому випадку необоротні активи, системна частина оборотних активів і приблизно половина варіюючої частини оборотних активів фінансуються за рахунок довгострокових пасивів.

Рис. 7. Статичне подання компромісної моделі фінансування оборотних активів

Рис. 8. Динамічне подання компромісної моделі фінансування оборотних активів

В результаті використання такої стратегії підприємство в окремі моменти часу може мати зайві оборотні активи, що негативно позначиться на прибутку, однак це розглядається як плата за підтримку ризику втрати ліквідності на заданому рівні. Компромісна модель задається наступним балансовим рівнянням:

ДП = НА + СЧОА + 0,5 ? ВЧОА або ПП = 0,5 ? ВЧОА. (4)

Розглянуті чотири стратегії фінансування оборотних активів розрізняються між собою сумою робочого капіталу і часткою довгострокових пасивів, що залучаються для фінансування оборотних активів. При цьому протилежними за характеристиками є ідеальна і консервативна стратегії. Ідеальна стратегія фінансування оборотних активів (яка, відповідно до теорії фінансового менеджменту, в реальному житті практично не зустрічається) характеризується тим, що оборотні активи за сумою дорівнюють поточним пасивам, а робочий капітал дорівнює нулю. Консервативна стратегія характеризується тим, що поточні пасиви дорівнюють нулю, а робочий капітал дорівнює оборотним активам.

Однак в сучасних умовах переходу економіки України до ринкових умов господарювання на багатьох промислових підприємствах (особливо вуглевидобувної галузі) спостерігається ситуація, коли сума поточних пасивів перевищує суму оборотних активів [6, 7]. Через досить велику кількість подібних випадків (хоча й ірраціональності подібної ситуації) ми пропонуємо дати характеристику такої моделі фінансування оборотних активів і назвати таку модель "ірраціональною".

Статичне і динамічне подання ірраціональної моделі фінансування оборотних активів наведене на рис. 9 і рис. 10.

Рис. 9. Статичне подання ірраціональної моделі фінансування оборотних активів

Рис. 10. Динамічне подання ірраціональної моделі фінансування оборотних активів

Ірраціональна модель означає, що довгострокові пасиви (власні і довгострокові позикові кошти) як джерела фінансування оборотних активів відсутні, поточні пасиви є джерелами фінансування оборотних активів і частково необоротних активів. Таким чином, необоротні активи підприємства фінансуються не тільки за рахунок довгострокових пасивів, але і за рахунок поточних пасивів. Робочий капітал на таких підприємствах менше нуля. Балансове рівняння ірраціональної моделі фінансування оборотних активів має вигляд:

ДП = dДП • НА або ПП = СЧОА + ВЧОА + (1-dДП) • НА, (5)

де dДП - частка необоротних активів, що фінансується за рахунок довгострокових пасивів.

Дана ситуація є кризовою для промислового підприємства. Вона свідчить про хитке фінансове становище, неплатоспроможність, швидше за все, є наслідком неефективного фінансового менеджменту, проблем виробничого характеру (морально і фізично застаріле устаткування, висока собівартість продукції), факторів зовнішнього середовища (відсутність попиту на продукцію, несприятлива кон'юнктура, законодавчі обмеження) і т. ін.

Отже, процес управління оборотними активами на промислових підприємствах в сучасних умовах господарювання набуває великого значення. Серед задач управління оборотними активами однією з головних є забезпечення оборотних активів джерелами фінансування. З урахуванням того, що на багатьох підприємствах спостерігається ситуація, коли сума поточних пасивів перевищує суму оборотних активів, нами наведено характеристику такої моделі фінансування оборотних активів, подано її статичну, динамічну та балансову інтерпретацію та запропоновано назвати таку модель "ірраціональною".

Література

1.Бланк И.А. Управление активами. - К.: «Ника-Центр», 2000. - 720 с.

2.Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов: Пер. с англ. - М.: ЗАО "Олимп-Бизнес", 1997. - 1120 с.

3.Брігхем Е. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. - К.: Молодь, 1997. - 1000 с.

4.Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами: Пер. с англ. / Гл. ред. серии Я.В. Соколов. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 800 с.

5.Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 768 с.

6.Кравченко А.А., Заглада Р.Ю., Харченко В.А. Состояние оборотных средств угледобывающих предприятий Донбасса // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 174: В 2 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. Том 1. - С. 80-89.

7.Кулиш Е.В., Телюк В.А. Состояние платежей и оборотного капитала предприятия в условиях финансового кризиса // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-ти; Редкол.: Иванов Н.И. (отв. ред.) и др. - Донецк, 1999. - С. 268-275.

8.Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси: Пер. з англ. - К.: Основи, 1993. - 384 с.

9.Финансовое управление компанией / Дж. В. Смит, Е.В. Кузнецова, С.К. Курочкин, К. Дж. Уолтерс / Под ред. Е.В. Кузнецовой. - М.: Фонд "Правовая культура", 1995. - 384 с.