Первинна публічна пропозиція акцій (IPO) – як спосіб виходу на світові фондові ринки

Первинна публічна пропозиція акцій (IPO) - як спосіб виходу на світові фондові ринки

Наталія Костенко,

кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародної економіки Донецького державного інституту штучного інтелекту

Наталя Явтушенко,

аспірант кафедри міжнародної економіки Донецького державного інституту штучного інтелекту

У статті описуються основні способи та методи проведення первинної публічної пропозиції акцій (IPO), розглянуто етапи та алгоритм організації IPO, проведено порівняльний аналіз світових майданчиків торгівлі цінними паперами, виявлено недоліки українського законодавства при проведенні IPO вітчизняними компаніями.

Зростання компанії в умовах конкуренції неможливе без вдосконалення технології, поліпшення параметрів продукції, підвищення ефективності управління. Це звичайний набір інвестиційних проектів, який провадить будь-яка компанія, що розвивається. Всі вони потребують фінансування, а кількість коштів, яку може вилучити з обігу порівняно невелика компанія, завжди обмежена. Власних коштів, як правило, недостатньо навіть при непоганій рентабельності бізнесу. Для того щоб бути конкурентоспроможним, необхідно постійно робити інвестиції у розвиток компанії.

Метою статті є розгляд первинної публічної пропозиції акцій (IPO) як спсобу виходу українських компаній на світові фондові ринки.

Одним із способів залучення зовнішніх інвестицій є первинна публічна пропозиція акцій. Initial Public Offering (IPO) - пропозиція, яку компанія робить всім зацікавленим інвесторам. Звичайно на продаж виставляється пакет, що за розмірами не перевищує блокуючий. Це дозволяє власникам зберегти контроль над компанією. Проте процедура IPO змушує емітента розкривати про себе досить багато інформації.

IPO вважається сьогодні одним з найважливіших механізмів на ринках капіталу. Це одночасно і канал для отримання молодими компаніями нового капіталу, і спосіб інвесторів реалізувати прибутки на свої інвестиції. Світовий досвід розвитку IPO показує, що на цей час шляхом проведення IPO американські компанії залучили 500 млрд. доларів [3], а російські компанії - 5 млрд. доларів лише за 2005 рік [4]. Такі результати зумовлюють науковий і практичний інтерес до IPO в Україні як одного з актуальних способів залучення капіталу у вітчизняні компанії.

Виділяють три основні цілі проведення IPO. Перша і основна - залучення суттєвого фінансового капіталу на довгостроковій основі. За оцінками експертів, для країн з високим стійким річним економічним зростанням співвідношення залученого капіталу на біржах та валового національного доходу перевищує 2% не залежно від рівня розвитку економіки. Україна поки що не належить до цих країн.

Наступна мета первинного розміщення акцій - об'єктивна оцінка вартості підприємства. Основними критеріями останньої є наявність ефективного регулювання ринку, регулювання корпоративних відносин, вільний доступ інвесторів і висока якість конкуренції. Під ефективним регулюванням розуміють виключення маніпулювання цінами і ринком, використовування інсайдерської інформації й усунення фактора монополізації ринку. Регулювання корпоративних відносин передбачає прийняття стандартів корпоративного управління і «прозорість» інформації. Низькі бар'єри входу інвесторів і різноманітність механізмів інвестування є базовими для вільного доступу інвесторів. А до високої якості конкуренція відносить велику кількість інвесторів, однорідність емітентів і високу конкуренцію за гроші інвесторів.

Позиціонування компанії як публічного інституту - третя мета IPO, що виділяється експертами. Первинне розміщення акцій підтверджує, що корпоративне управління в компанії відповідає прийнятому стандарту, досягнута інформаційна прозорість і компанія має довгострокову стратегію розвитку бізнесу. Окрім того, IPO свідчить про те, що навколо компанії існує суспільна підтримка: акціонери (у тому числі іноземні) можуть виступати сильним лобістським ресурсом.

Алгоритм проведення IPO можна зобразити наступною схемою (рис. 1):

Рисунок 1 - Алгоритм проведення IPO

Після того, як було прийняте рішення про проведення IPO, компанії необхідно визначитися з вибором андеррайтера. Андеррайтер - це фінансова установа, яка займається організацією процесу IPO. Саме андеррайтер в тісному співробітництві з керівництвом компанії займається розробкою проспекту емісії.

Ключовим моментом у первинній пропозиції акцій є «публічність» - дієвий механізм детінізації української економіки. Компанія, що зробила первинне розміщення цінних паперів, повинна бути максимально відкрита для інвесторів. На думку Л. Нікітіна, для цього необхідно провести деякі перетворення в компанії:

1. Необхідно описати стратегію.

2. Забезпечити легальність юридичної структури бізнесу.

3. Добитися фінансової прозорості управлінської звітності [1].

Опис стратегії. Сьогодні в бізнесі в більшості випадків стратегія розвитку компанії якщо і існує, то в неформалізованому вигляді і знаходиться переважно в головах у власників бізнесу. Для потенційного інвестора цього недостатньо. Йому необхідно бачити перспективи розвитку бізнесу, маркетингові і виробничі плани, обґрунтовані і взаємопов'язані. В розробці стратегії має бути присутня регулярність: як система виробничого планування підприємства проходить цикл «аналіз виконання плану минулого періоду - планування ключових орієнтирів на перспективу - формування звіту про виконання плану», так і стратегічний план повинен періодично коригуватися відповідно до змін зовнішнього і внутрішнього середовища. Інвестиційна програма має бути пов'язана за обсягами фінансування, об'єктами, термінами і умовами зворотності. Інвестиційний меморандум має містити аналіз ризиків, заснований на даних про виконання інвестиційних планів минулих періодів. Така докладна інформація потрібна в першу чергу портфельному або стратегічному інвестору. Широке коло дрібних інвесторів влаштує кваліфіковано складений річний звіт, аби він відповідав на поставлені питання і мав стабільну рік у рік структуру інформації.

Забезпечення легальності юридичної структури бізнесу. Більшість бізнесів сьогодні - це робота груп компаній. Якщо ваша стратегія передбачає залучення зовнішніх інвестицій, вам слід замислитися про розробку юридично прозорої структури бізнесу або для початку його інвестиційного ядра. Розробляючи юридичну структуру і схему фінансово-господарської діяльності, слід передбачити можливість отримання позитивного фінансового результату і достатніх обертів в інвестиційному ядрі, спроможність підтвердження цих даних з офіційної бухгалтерської звітності. Задумайтеся про це наперед - інвестори хочуть бачити порівнювані дані в ретроспективі.

Удосконалення фінансової прозорості управлінської звітності. У кожної звітності свої цілі. Бухгалтерська звітність призначена для широкого кола зовнішніх користувачів, у тому числі і для податкових органів. Вона будується на бухгалтерському обліку, що має жорстку форму і обов'язкові правила ведення. Управлінська ж звітність використовується перш за все менеджментом підприємства для цілей управління і будується на аналітичних даних бухгалтерського обліку, а також на використанні додаткових небухгалтерських показників. Але якщо ми говоримо про фінансову прозорість, це означає, що управлінський облік має вестися за тими ж принципами, що і бухгалтерський, тобто безперервно, на підставі первинних документів обліку, за принципом подвійного запису відносно всіх господарських операцій. Технічно він може бути організований по-різному - із застосуванням ERP-систем (enterprises resources planning), з використанням традиційних облікових систем (наприклад, російська версія 1С, «Акцент» та ін.). Головне, щоб реєстри обліку, напрямки аналітики, довідники, форми планування і звітності були взаємопов'язані за складом інформації, застосовувалися єдині для всіх організацій групи способи відображення в обліку господарських операцій.

На першу вимогу інвесторів компанія зобов'язана надавати їм інформацію про себе: розкривати склад акціонерів, фінансові показники, коментувати будь-яку значущу подію, яка відбувається в компанії або зачіпає її ім'я. Це і зрозуміло: інвестори не ризикнуть купувати папери емітента, про якого їм нічого невідомо.

Від моменту початку підготовки IPO до фактичного розміщення акцій, як правило, проходить досить багато часу - півтора-два роки, і першою ознакою підготовлюваного IPO якраз і є поява офіційного підтвердження про реальних власників певної компанії.

Крім того, компанія, що замислила публічне розміщення акцій, має продемонструвати інвесторам стійке зростання основних фінансових показників як мінімум впродовж двох останніх років. В очах західного інвестора обов'язковою умовою є перехід емітента на Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), що повинно бути підтверджене висновком іноземного аудитора.

На практиці використовуються три методи організації процедури первинної публічної пропозиції акцій на біржовому майданчику (порядок визначення ціни): метод фіксованих цін, метод «формування портфеля» (він також називається «Метод збору заявок») і аукціон. Метод фіксованих цін застосовується досить рідко і в основному - на високозарегульованих фондових ринках в окремих країнах. Найпоширенішим методом є метод «формування портфеля» - Bookbuilding. Як альтернатива методу «формування портфеля» виник аукціонний метод пропозиції і розподілу акцій при IPO. Він набув особливої популярності внаслідок численних порушень і зловживань з боку найбільших інвестиційних банків і компаній, що практикували в основному метод «формування портфеля». Проте аукціонний метод не зміг поки що довести свою спроможність повністю замістити загальноприйнятий метод первинної публічної пропозиції акцій - метод «формування портфеля». Вперше у вітчизняній практиці IPO (Ukrproduct Group) було здійснено за методом «формування портфеля», і, мабуть, подальші публічні розміщення також проводитимуться за таким самим зразком [2].

Важливим етапом при проведенні первинного публічного розміщення акцій є вибір майданчика для емісії.

Говорячи про майданчик, слід зазначити, що українська компанія має і широкий, і вузький вибір одночасно. З одного боку, континентальна Європа може запропонувати компаніям більше десятка якісних торгових майданчиків (Deutsche Borse, Euronext, Мілан, Варшава, Копенгаген, Афіни, причому більшість з них створює майданчики альтернативного інвестування). З іншого - Лондон вже не перший рік вважається недосяжним лідером, що зосередив більшість європейських і світових IPO. Діючий у рамках LSE альтернативний ринок інвестицій (AIM) у свою чергу - внутрішній лідер по залученню нових компаній. Причина - більш лояльні вимоги до компанії при вході на майданчик у порівнянні з основним. Головний документ, який потрібен від компанії, - admission document, або проспект емісії. Правила AIM в цьому документі потребують розкриття найрізноманітнішої інформації про компанію: суть бізнесу і юридична структура, директорат і вищий менеджмент, причини виходу на фондовий ринок, деталі розміщення (кількість акцій, їх вартість, загальний капітал), принципи корпоративного управління, чинники ризику для компанії і її бізнесів, трирічна фінансова звітність або звітність від початку створення компанії (якщо бізнесу компанії менше трьох років), висновки спеціального аудитора (reporting асcountant) про достовірність поданої у фінансовій звітності інформації і оборотного капіталу для потреб компанії у 12-місячній ретроспективі, перелік власників крупних пакетів акцій (більше 3%), процедури щодо призначення, заміни і повноважень директорів компанії, операції із зв'язаними сторонами, опис значущих угод компанії і багато іншого. [3]

Що робить Лондонську біржу привабливою для IPO іноземних компаній? У першу чергу компанії з країн, що розвиваються, прагнуть розміститися на іноземних майданчиках через можливість забезпечення ліквідності акцій. Розміщення на лондонському майданчику підвищує довіру інвесторів, підіймається рейтинг випущених облігацій, що покращує умови майбутнього кредитування. Також слід зазначити, що важливий і іміджевий аспект: розміщуватися в Лондоні престижно.

IPO з точки зору ризик-менеджменту на більш розвиненому фондовому ринку є привабливою за співвідношенням дохід/ризик. Дохід складається з двох компонентів: джерела коштів та іміджеві бонуси, що привертаються за допомогою IPO. Водночас існує ціновий ризик - ризик залучення коштів менше очікуваних, ризик часткової втрати контролю, ризик розкриття цінної для конкурентів інформації. На більш розвиненому ринку доходи вищі і менший ціновий ризик.

Те, що питання привілеїв для іноземних компаній розглядатиметься на LSE, немає жодних сумнівів. Проте представники біржі повідомили засобам масової інформації, що правила з розкриття інформації для британських і іноземних компаній в цілому співпадають. Щоправда, компанії-резиденти мають надавати інформацію по корпоративному управлінню в обов'язковому порядку, а нерезиденти - в добровільному. Це не означає, що іноземні компанії не надають таку інформацію, навпаки, вони все частіше розкривають відомості про себе і свою корпоративну культуру.

Щодо національного досвіду залучення капіталу за допомогою IPO, слід відзначити, що на сьогодні лише три українські компанії (XXI Century Investments, Ukrproduct Group і Cardinal Resources) провели IPO на Лондонській біржі. До України від IPO вже надійшло 160 млн доларів [4], а на сьогодні ще близько двох десятків компаній заявили про намір провести IPO.

Проте українське законодавство не досконале і є серйозною перешкодою для компаній, що бажають провести IPO. Це перш за все:

- відсутність закону, що регулює діяльність публічних компаній;

- недосконалість системи оподаткування. Перша проблема пов'язана з оподаткуванням емісійного доходу, оскільки закон про оподаткування прибутку підприємства містить декілька суперечливих норм. Друга - з оподаткуванням дивідендів і в основному торкається тих випадків, коли первинна емісія акцій пройшла на міжнародних ринках і акції купили іноземці;

- відсутність стандартів корпоративного управління або відсутність гарантій прав інвесторів;

- значні обмеження руху капіталу.

ВИСНОВКИ

Таким чином, успіх проведення компанією первинної публічної пропозиції акцій залежить від дуже багатьох чинників - у першу чергу від масштабів бізнесу компанії, намагань компанії вести бізнес відкрито, її іміджу і популярності серед інвесторів, а також від загальної економічної ситуації в країні і світі і стану ринку цінних паперів.

Перспективами подальших досліджень у даному напрямку є більш детальний аналіз світових фондових ринків, аналіз законодавчих і нормативних актів, які регулюють порядок і процедуру емісії цінних паперів в Україні, розробка методики оцінки інвестиційної привабливості компанії-емітента цінних паперів, вдосконалення механізму корпоративного управління для поліпшення відносин між підприємствами і інвесторами, розробка механізму оцінки капіталізації компанії при виході на ринок первинної публічної пропозиції акцій.

ЛІТЕРАТУРА

1. Никитин. Л. Как привлечь инвестиции // Финансовый директор. - 2004. - №9. - С.36-39.

2. Гулькин П.Г. Практическое пособие по первоначальному публичному предложению акций (IPO). - СПб: Аналитический центр «Альпари СПб», 2004. - 238 с.

3. Драгун Д., Арутюнян Н., Евланчик С. Трезвый расчет очарованного странника // Компаньон. - 2006. - №5. - С.44-46.

4. Благонравин М. Как сделать будущее прозрачным // Эксперт Украина. -2006. - №5 (56). - С.22-27.