Фінансові послуги на грошовому ринку

Зміст

І. Теоретична частина

1. Концепція часової вартості грошей

2. Поняття поточної вартості грошей

3. Декурсивний та антисипативний спосіб нарахування відсотків

4. Прості та складні ставки позичкових відсотків

5. Прості та складні облікові ставки

6. Еквівалентність облікових ставок

7. Ефективна ставка складних відсотків

8. Методологія розв'язування складних задач

ІІ. Тестові завдання

ІІІ. Глосарій

Список використаної літератури

Відповіді на тести «Фінансові послуги на грошовому ринку»

1. Концепція часової вартості грошей

Час -- це гроші! Даний закон конкуренції визначає мотивацію підприємців, а відповідно, і прийняття фінансових рішень менеджерами. Однією з проблем корпорації у її підприємницькій і фінансовій діяльності є проблема нестикування в часі потоків прибутків і витрат. Прибуток ще не накопичено в достатній сумі, але корпорація може прийняти рішення, обумовлене економічними обставинами. Тому вона залучає певні суми для фінансування проекту в борг. Виникає дуже важливе питання: чи виправдане це рішення, тобто «чи варта шкурка вичинки?». Менеджери корпорації мають визначити, чи принесуть позичкові гроші необхідний дохід у майбутньому.

Прийняття фінансових рішень завжди передбачає обмін сьогоднішніх грошей на майбутні гроші. Оскільки купівельна спроможність грошей постійно змінюється, то в кінцевому підсумку відбувається обмін купівельної спроможності сьогоднішніх грошей на купівельну спроможність майбутніх грошей. Процентна ставка, за якою здійснюється цей обмін, залежить від вартості грошей у часі або від тимчасової вартості грошей.

Основи теорії часової вартості грошей викладені американським економістом Ірвінгом Фішером (1867--1947). У своїй праці «Теорія процента», виданій у 1930 р., він розвиває теорію часової вартості грошей. Категорію «час» увів в економіку представник австрійської школи Євген Бем-Баверк (1851--1914). Заслуга І. Фішера полягає в тому, що він на підставі теорії процента показав економічне значення вартості грошей у часі. І. Фішер пише, що «фундаментальна проблема визначення вартості грошей у часі, яку поставила Природа, полягає в приведенні майбутньої вартості до сьогоднішньої, тобто у визначенні капітальної вартості майбутніх прибутків» І. Фішер підкреслює, що всі інвестори цікавляться майбутніми доходами. Вони об'єднуються для утворення акціонерних товариств і передають функції управління капіталом менеджерам. Основна мета управління корпорацією -- максимізація багатства акціонерів, тобто отримання приведеної вартості грошей і, в кінцевому підсумку, нетто приведеної вартості.

Філософською основою розвитку теорії часової вартості грошей є праці лауреата Нобелівської премії І. Пригожина, котрий писав, що «час -- фундаментальний вимір нашого існування» і що «час передує буттю». Прискорення темпів економічного розвитку на основі принципово нових технологій, які «підштовхують час», змусило по-новому глянути на «гроші», інвестовані корпорацією в нові проекти. Вимагалося привести майбутні доходи до «сьогоднішніх грошей».

З 1950-х років, коли загострились економічні проблеми розвитку, інтерес до часової теорії вартості грошей зростає. По-новому постала проблема відновлення капіталу на передовій науково-технічній основі, введення інновацій, нових інформаційних технологій. Потреба збільшення норми накопичення капіталу, її інтенсифікація диктувала необхідність визначення вартості грошей у часі в економічному світі, що швидко розвивається.

Концепція вартості грошей у часі передбачає визначення:

· майбутньої вартості грошей;

· приведеної (сьогоднішньої) вартості грошей.

Основу концепції часової вартості грошей становить розкриття сутності приведених (сьогоднішніх) грошей.

Як зазначається в західній економічній літературі, концепції тимчасової вартості грошей, а також ризику є основними в теорії і практиці корпоративних фінансів і функціонування ринку капіталу.

По-перше, сьогоднішній долар (євро, єна і т. п.) коштує більше ніж той, який одержить корпорація в майбутньому: через тиждень, через рік. Він сьогодні вже «в роботі», тобто приносить дохід.

По-друге, майбутній долар містить більше ризику, тобто непевності в одержанні очікуваного прибутку, ніж сьогоднішній.

Визначення майбутніх грошових потоків дає можливість обчислити приведену вартість грошей, тобто фінансових потоків, дізнатися, скільки вони коштують сьогодні, зараз. І навпаки, визначення майбутньої вартості дає змогу передбачити рух грошових потоків у майбутньому, тобто їх зростання.

2. Поняття поточної вартості грошей

Дисконтування - процес, протилежний компаундируванню. Це визначення поточної вартості грошей (PV). Порядок визначення теперішньої вартості відобразимо за допомогою прикладу.Приклад 3. Яку суму грошей повинен покласти підприємець в банк на депозитний рахунок, якщо при відсотковій ставці 5% через років він планує отримати 127,63гр.од. Приклади 3 і 1 мають дещо спільного : відсоткову ставку і термін, на який кладуться гроші на депозит . Але в прикладі 1 визначена сума, яку підприємець має покласти на депозит, а в прикладі 3 ми повинні визначити цю суму. В прикладі 3 задається очікувана сума через 5 років, а в прикладі 1, навпаки, саме ця сума невідома. Отже приклад 3 є оберненним до прикладу 1.Процеси компаундирування (приклад 1) і дисконтування (приклад 3) знаходяться в тісному взаємозв”язку один з одним. Визначення поточної вартості (дисконтування) є прямою протилежністю компаундируванню. Таким чином, якщо нам відомий показник PV, то за допомогою компаундирування ми можемо розрахувати FV. Якщо ж нам відома змінна FV , то , застосувавши дисконтування, ми знайдемо PV, маючи справу з одним і тим же рівнянням, тільки в різних формах:

FVn=PV(1+і)n (1)

Частина рівняння, що взята в дужки, називається фактором відсотку поточної вартості PVIF, тобто фактор відсотку поточної вартості (PVIFi,n) для і та для n - це поточна вартість 1 грошової одиниці за період n, дисконтована в майбутньому на і відсоток за кожний період. Таким чином, якщо PVIFi,n = 1 / (1+і)n ,то PV=FVn х (PVIFi,n) Відповідні таблиці містять показники факторів відсотку поточної вартості для відображених і та n. ВартістьPVIFi,n при і = 5% та n= 5 буде 0,7835.PV = FV x (PVIFi,n) = 127 гр.од. х 0,7835 = 100 гр.од. Відповідь: Для того, щоб отримати через 5 років суму 127,63 гр.од., необхідно при заданій процентній ставці 5% покласти на депозит сьогодні 100 гр.од.

3. Декурсивний та антисипативний спосіб нарахування відсотків

Існує дві концепції і, відповідно, два способи визначення і нарахування процентів.

Антисипативний (попередній) спосіб. Відсотки нараховуються на початку кожного інтервалу нарахування. Сума процентних грошей визначається виходячи із нарощеної суми:

S=P/(1-i)n (2)

Відсотковою ставкою буде виражене у відсотках відношення суми прибутку, що сплачується за певний інтервал, до величини нарощеної суми, яка отримується в кінці цього інтервалу. Ставка, що визначається таким способом, називається (в широкому розумінні) обліковою ставкою або антисипативним відсотком.

Декурсивний спосіб. Відсотки нараховуються в кінці кожного інтервалу нарахування. Декурсивна відсоткова ставка або позичковий відсоток - це відношення суми нарахованого за певний інтервал доходу до суми, що є на початку даного інтервалу.

У світовій практиці декурсивний спосіб найбільш розповсюджений. У нас - антисипативний, особливо в періоди високої інфляції. При рівності позичкового відсотку та облікової ставки, нарощення початкової суми в другому випадку (антисипативний спосіб) йде швидше, тому в літературі часто можна зустріти твердження, що декурсивний спосіб більш вигідний для позичальника, а антисипативний - для кредитора. Але це справедливо лише для невеликих відсоткових ставок.

Приклад. Початкова сума боргу складає 3800 грн. Визначити величину нарощеної суми через 4 роки при застосуванні декурсивного і антисипативного способів нарахування відсотків. Річна ставка - 70 %.
Декурсивний спосіб:

S = 3800 (1 + 0,7)4 = 31738.

Антисипативний спосіб:

S = 3800 / (1 - 0,7)4 = 475 000.

Даний приклад демонструє різницю у результатах при різних способах нарахування відсотків на фоні великих сум і високих відсоткових ставок.
Прості ставки позичкових відсотків (декурсивних) застосовуються у короткотермінових фінансових операціях, коли інтервал нарахування співпадає з періодом нарахування (і складає, як правило, термін менше одного року).

Звичайно, прості ставки позичкових відсотків можуть застосовуватись і в будь-яких інших випадках за домовленістю сторін, що беруть участь в угоді. Залежно від способу визначення тривалості фінансової операції розраховується точний або звичайний (комерційний) відсоток. Точний відсоток отримують, коли за часову базу приймають фактичну кількість днів на рік (365 або 366) і точну кількість днів позички. Дата видачі та дата погашення позички завжди рахуються як один день.

У практиці банків різних країн термін у днях і розрахункова кількість днів на рік при нарахуванні відсотків визначається по-різному. Німецька практика підрахунку кількості днів засновується на тривалості року в 360 днів і місяців у 30 днів. При французькій практиці тривалість року приймається рівною 360 дням, а кількість днів на місяць береться рівною їх фактичній календарній тривалості (28, 29, 30 і 31 день відповідно). В англійській практиці рік береться тривалістю у 365 днів і відповідна точна тривалість місяців. При використанні простих відсотків сума процентних грошей протягом всього терміну боргу визначається виходячи із початкової суми боргу, незалежно від кількості періодів нарахування та їх тривалості.
Основні формули: відносна величина ставки позичкового відсотка:

i(%) =100 %; (3)

коефіцієнт нарощення:

kн = (4)

нарощена сума S (операція компаудингу):

S = P (1 + ni) (5)

S = P (1 +i) (6)

сучасна величина Р (операція дисконтування):

P = (7)

період нарахування:

n = (8)

відсоткова ставка:

i = (9)

Для випадків простих облікових ставок. При антисипативному способі нарахування відсотків сума отримуваного доходу розраховується виходячи із суми, що отримується після закінчення певного інтервалу нарахування (тобто із нарощеної суми). Ця сума і вважається величиною отримуваного кредиту (або позички). Так як у даному випадку відсотки нараховуються на початку кожного інтервалу нарахування, позичальник, звичайно, отримує цю суму за вирахуванням процентних грошей (S - P). Така операція називається дисконтуванням за обліковою ставкою, а також комерційним або банківськім обліком.

Дисконтом називається дохід, отриманий за обліковою ставкою, тобто різниця між розміром кредиту і сумою, що видається. На практиці облікові ставки застосовуються, в основному, при обліку (купівлі) векселів та інших грошових зобов'язань. Відносна величина простої облікової ставки:

d = (10)

нарощена сума S:

S = = (11)

сучасна величина Р нарощеної суми:

P = S (1 - nd) (5.9)період нарахування:

Складні ставки позичкових відсотків. Якщо після чергового інтервалу нарахування дохід (нараховані за даний інтервал відсотки) не виплачується, а додається до грошової суми, що є на початку цього інтервалу, то для визначення нарощеної суми застосовують формули складних відсотків, які є досить розповсюдженим сьогодні видом відсоткових ставок, що застосовуються у різних фінансових операціях.

Коли виникає можливість вибору між низькою складною відсотковою ставкою і більш високою простою, слід віддавати перевагу першому варіанту.

S = P (1 + ic)n (12)

коефіцієнт нарощення:

kн,с = (1 + ic)n (13)

коефіцієнт нарощення для строку позики, яка не є цілим числом:

kн,с = (1 + ic)na(1 + nbic) (14)

У нашій країні на даний момент найбільш розповсюдженим є нарахування відсотків за півріччями, поквартальне і щомісячне. Такі відсотки, що нараховуються з певною періодичністю, називаються дискретними.

У світовій практиці часто застосовується також неперервне нарахування складних відсотків (тривалість інтервалу нарахування прагне до нуля, а m - до нескінченності): e = 2/71828…… S = P ejn

4. Прості та складні ставки позичкових відсотків

У довгострокових фінансово-кредитних операціях, якщо відсотки не виплачуються відразу після їх нарахування, а приєднуються до суми боргу, для нарощення суми позички застосовуються складні відсотки. База для їх нарахування не залишається постійною; вона збільшується з кожним кроком у часі на величину приєднаних відсотків, нарахованих у попередньому періоді, а процес зростання початкової суми позички прискорюється.

Приєднання нарахованих відсотків до суми, яка була базою для їх визначення, називають капіталізацією відсотків.

Якщо відсотки нараховуються один раз наприкінці року, то в кінці першого року нарощена сума дорівнює Р + Р * і, в кінці другого року -- Р (1 + і) + Р (1 + і) і = Р (1 + і)2, до кінця третього року -- Р (1 + і)3. Цей ряд являє собою геометричну прогресію Р, Р (1 + і), Р (1 + і)2, Р (1 + і)3, … , перший член якої дорівнює початковій величині позички Р, а знаменник -- (1 + і).

Нарощена сума -- це член геометричної прогресії у відповідному році нарощення. Для n-го року нарощення член геометричної прогресії матиме вигляд Р (1 + і)n, який відповідає нарощеній сумі наприкінці строку позички.

Отже, нарахування складних відсотків здійснюється за такою формулою: S = P (1 + i)n, де S -- нарощена сума платежу (боргу), P -- початкова сума боргу, i -- складна відсоткова ставка, n -- число періодів нарахування відсотків.

Величину (1 + і)n називають множником нарощення. Значення множника нарощення для цілих чисел n і і наведено в додатку 1.

Приклад 1. Кредит надано в сумі 1000 грн. на 5 років за складною ставкою відсотків 10 % річних. Визначити, яку суму повинен повернути боржник наприкінці строку позички.

Розв'язання: S = P (1 + i)n = 1000 (1 + 0,1)5 = 1610,5 грн.

Якщо передбачаються зміни у часі, але застосовуються фіксовані (змінні) ставки відсотків, то формула нарощення за складними відсотками матиме такий вигляд: S = P (1 + i1)n1(1 + i2)n2… (1 + ik)nk, де i1, i2,..., ik -- послідовні значення ставок відсотків; n1, n2,...,nk -- періоди, протягом яких здійснюється нарахування за відповідними ставками.

Приклад 2.Відсоткова ставка за позичкою визначена на рівні 8,5 % плюс надбавка 0,5 відсоткових пункта в перші два роки і 0,75 відсоткових пункта -- у наступні три роки.

Розв'язання: Множник нарощення у даному разі буде 1,0921,09253 = = 1,549.

Швидкість зростання за складними і простими відсотками

Використання у фінансових розрахунках простих і складних відсотків дає неоднакові результати, відмінність між якими зумовлена строками позичок. Співвідношення значень множників нарощення дає можливість порівняти процеси нарощення за різними ставками відсотків, але при абсолютно однакових величинах.

Процес нарощення боргу за складною ставкою відсотків відбувається швидше, ніж за простою ставкою відсотків, коли строк нарахування перевищує рік (n > 1). Якщо строк користування грошима n ? 1, то прості відсотки дають більший результат. Це випливає також з математичного доведення нерівностей: якщо n > 1, то 1 + inn < (1 + ic)n; n = 1, то 1 + inn = (1 + ic)n; якщо n < 1, то 1 + inn > (1 + ic)n. При цьому слід враховувати однакову базу року у розрахунках.

Криві нарощення за простими та складними відсотками перетинаються в точці, де строк позички дорівнює одному року або одному періоду нарахування відсотків, тобто n = 1 1 + inn = (1 + ic)n. Порівнюючи процеси нарощення за складними та простими ставками відсотків можна дійти висновку, що прості відсотки кредитору вигідно застосовувати при наданні короткострокових позичок, а складні -- при наданні довгострокових.

Формули подвоєння

Іноді виникає ситуація, коли ми маємо певну суму грошей, але потрібна в майбутньому сума грошей в n разів більша. Необхідно визначити, за скільки років (періодів) початкова сума збільшиться у n разів, якщо відома величина банківського відсотка та умови інвестування грошей. Для того, щоб розв'язати цю задачу, використовують так звані формули подвоєння, які допомагають визначати кількість років, за які початкова сума позички збільшиться у 2 (або в n) разів.

Нарахування відсотків при дрібному числі років

У випадках, коли n не є цілим числом, тобто складається з цілої й дробової частин, нарощення визначається двома способами: за формулою нарощення складних відсотків і на основі змішаного методу, згідно з яким за ціле число років нараховуються складні відсотки, а за дробове -- прості.

Приклад 3. Кредит у розмірі 30 тис. грн. надано на строк 3 роки і 160 днів. Якщо обумовлена в контракті ставка дорівнює 6,5 % і передбачено змішаний метод нарахування відсотків, то сума боргу на кінець строку становитиме:

S = 30000 1,0653(1 + 160/365 0,065) = 37271 грн.

За формулою нарощення складних відсотків

S = 30000 1,0653 1.065160/365 = 37252 грн.

5. Проста та складна облікова ставка

Облікова процентна ставка - це ставка процента, під яку центральний банк кредитує комерційні банки. Ринок, на якому центральний банк надає позики комерційним банкам під оголошену облікову ставку, має назву “дисконтне вікно”. Специфіка кредитів, які надаються через “дисконтне вікно”, полягає в тому, що вони, як правило, надаються комерційним банкам для рефінансування їхньої діяльності. Позики центрального банку відіграють захисну роль у короткостроковому плані - вони надаються передусім для підтримки обов'язкових резервів комерційних банків на необхідному рівні (так звані адаптаційні позики) та підтримки ліквідності комерційних банків в умовах банківської кризи (центральний банк є кредитором в останній інстанції).

При отриманні комерційними банками позикових резервів у центральному банку зростають як зобов'язання комерційних банків, так і грошова база. Центральний банк контролює обсяг запозиченого капіталу, отже, і грошову базу, через облікову процентну ставку. Зниження облікової ставки стимулює комерційні банки частіше позичати у центрального банку, збільшуючи банківські резерви і кредитний потенціал банківської системи. Оскільки резервні вимоги на ці позики не поширюються, то всі нові резерви є надлишковими. Підвищення облікової ставки стримує “дисконтні позики” комерційних банків і, отже, сприяє скороченню пропозиції грошей в економіці.

Обсяг позичок комерційних банків у центральному банку визначається не лише обліковою ставкою, але й динамікою ринкової процентної ставки та вартістю отримання коштів з альтернативних джерел, зокрема на міжбанківському ринку. Якщо ставка процента на міжбанківському ринку нижча за облікову, то обсяг позик комерційних банків у центральному банку зменшується. Чим вища ринкова процентна ставка, яка визначає доход банку від кредитних та інвестиційних операцій, порівняно з обліковою ставкою процента, тим більшим буде обсяг “дисконтних позик” комерційних банків.
Наслідки зміни облікових ставок досить невизначені для фінансово-економічної системи, оскільки центральний банк не може точно передбачити обсяг кредитів, які візьмуть комерційні банки через “дисконтне вікно”. Загалом зміна облікової ставки процента створює інформаційний ефект щодо напрямку грошово-кредитної політики.

6. Еквівалентність облікових ставок

Від вибору виду відсоткової ставки залежить фінансовий результат кредитних угод. Різні за змістом відсоткові ставки, але однакові за величиною дають різні відсоткові суми грошей при однакових усіх інших параметрах. Якщо різнорідні відсоткові ставки в конкретних умовах угоди призводять до одного й того самого фінансового результату, то в даному разі вони є еквівалентними. Тобто еквівалентними називаються різні за видом відсоткові ставки, які у фінансових операціях дають однакові кінцеві результати.

Принцип еквівалентності ставок використовується при порівнянні ставок, які застосовуються в різноманітних угодах, визначенні ефективності фінансово-кредитних операцій, беззбитковій заміні одного виду відсоткових ставок іншими. Для сторін, які укладають фінансовий контракт, не має важливого значення, яка з еквівалентних ставок фігуруватиме в угоді.

Система еквівалентних ставок складається з таких елементів:

· еквівалентність простих ставок;

· еквівалентність простих і складних ставок;

· еквівалентність складних ставок;

· еквівалентність дискретних і безперервних ставок.

Виведення формул еквівалентності ставок у всіх випадках базується на рівності взятих попарно відповідних множників нарощення.

Розглянемо умови, за яких нарощення відсотків за простою ставкою відсотків (і) призведе до таких самих результатів, що і нарахування цих грошей за простою обліковою ставкою (d) при зафіксованих однакових початковій величині (Р) і строках (n). Очевидно, має виконуватися умова, за якої нарощені суми для цих відсоткових ставок будуть однакові, тобто S1 = S2, де S1 -- це нарощена сума, при визначенні якої використовувалась проста ставка відсотків (i), а S2 -- це нарощена сума, при визначенні якої використовувалась проста облікова ставка (d). Прирівняємо множники нарощення за цими ставками (1 + in) = (1 - nd)-1. З цього рівняння можна вивести співвідношення між простою ставкою відсотків і простою обліковою ставкою.

Еквівалентні відсоткові ставки - це такі відсоткові ставки, які за однакових початкових умов дають однаковий кінцевий результат.

Еквівалентність ставок виводиться з рівняння відповідних множників нарощення.

Використовуючи ці формули, можна за заданою простою ставкою відсотків знайти еквівалентну просту облікову ставку, і навпаки. Так, при операціях з векселями використовують просту облікову ставку, але вона не показує ефективність і прибутковість цієї фінансової операції. Для того щоб визначити, який отримано відносний дохід, необхідно знайти ставку відсотків, що, як правило, використовується як показник прибутковості і є еквівалентною простій обліковій ставці.

7. Ефективна ставка складних відсотків

Ефективна ставка вимірює той реальний відносний прибуток, що одержує кредитор (інвестор) у цілому за рік. Ефективна ставка, іншими словами, відповідає на питання, яку річну ставку складних процентів необхідно встановити, щоб отримати такий самий фінансовий результат, як і при m-разовому нарахуванні процентів за рік за ставкою i/m.

Позначимо ефективну ставку Iе.

Визначити ефективну ставку складних процентів з тим, щоб отримати таку ж нарощену суму, як при використанні номінальної ставки і = 20% при щоквартальному нарахуванні процентів (m = 4).

Розв'язання. Використовуємо формулу (1.12):

Таким чином, ефективна ставка складних процентів дорівнює 21.55%.

8. Методологія розв'язування фінансових задач

Розв'язування фінансових задач, як і більшість інших проблем тимчасової вартості грошей, може вирішуватись трьома способами: числовим, табличним (відсоткові таблиці) або із застосуванням фінансового калькулятора.

У наш час прогрес досяг рівня, при якому більшість задач, пов'язаних з тимчасовою вартістю грошей, слід вирішувати за допомогою фінансового калькулятора. Проте необхідно розуміти концепції даної проблеми без калькулятора і знати, як будувати часові лінії для того, щоб вміти розробляти комплексні програми. Це може особливо знадобитися для розрахунку вартості цінних паперів і облігацій при проведенні лізингового аналізу, рішення інших важливих фінансових проблем.

Формат задачі. Для того, щоб розуміти різні типи задач, які стосуються тимчасової вартості грошей, ми досить часто діємо у певному порядку: спочатку ми визначаємо дану задачу словами, потім подаємо її рішення за допомогою часової лінії, діаграми, далі під часовою лінією ми даємо рівняння, яке необхідно розв'язати. Розв'язати задачу можна трьома альтернативними способами, а саме:

Рівняння: Sn = Р (1 + і)n = $ 100 (1,05)5.

або при застосуванні звичайного калькулятора піднесіть 1.05 до 5-го ступеня і помножте на $ 100. У результаті ви отримаєте: S5 = $ 127,63.

Рішення за допомогою фінансових таблиць:

Фактор майбутньої вартості відсотка k in = (1 + i)n

Період (n)	4 %	5 %	6 %
1 2 3 4 5 6	1,0400 1,0816 1,1249 1,1699 1,2167 1,2653	1,0500 1,1025 1,1576 1,2155 1,2763 1,3401	1,0600 1,1236 1,1910 1,2625 1,3382 1,4185

Знайдіть значення k 5 %, 5 у таблиці, потім помножте на 100 доларів:

S5 = $ 100 (k 5%, 5) = $ 100 (1,2763) = $ 127,63.

3. Рішення за допомогою фінансового калькулятора:

Введені дані: Результат:

N 5, I 5, PV-100, PMT 0, FV = 127/63

Зазначимо, що згідно з процедурою розрахунку ви повинні ввести дані тільки у заданій послідовності, а потім натиснути кнопку FV, після чого отримаєте відповідь - 127,63.

ІІ. Тестові завдання

1. Дисконтування це -

А) визначення минулої вартості грошей

Б) визначення поточної (теперішньої) вартості грошей

В) визначення майбутньої вартості грошей

Г) усі відповіді вірні

2.Що таке антисипативний спосіб?

А) відсотки нараховуються на початку кожного інтервалу нарахування

Б) відсотки нараховуються посередині кожного інтервалу нарахування

В) відсотки нараховуються вкінці кожного інтервалу нарахування

Г) усі відповіді вірні

3. Сума процентних грошей при антисипативному способі визначається.

А) S=P/(1-i)

Б) S=(1-i)n

В) S=P/(1-i)n

Г) немає правильної відповіді

4. Сума процентних грошей при декурсивному способі визначається.

А) S=P • (1+i)n

Б) S=(1-i)n

В) S=P/(1-i)n

5. Що таке декурсивний спосіб?

А) відсотки нараховуються на початку кожного інтервалу нарахування

Б) відсотки нараховуються посередині кожного інтервалу нарахування

В) відсотки нараховуються вкінці кожного інтервалу нарахування

Г) усі відповіді вірні

6. Декурсивна відсоткова ставка або позичковий відсоток - це

А) відношення суми нарахованого за певний інтервал доходу до суми.

Б) відношення суми нарахованого за певний інтервал доходу до суми, що є на початку даного інтервалу.

В) відношення суми нарахованого за певний інтервал доходу до суми, що є вкінці даного інтервалу.

Г) немає правильної відповіді

7. Початкова сума боргу складає 3800 грн. Визначити величину нарощеної суми через 4 роки при застосуванні декурсивного способу. Річна ставка - 70 %.

А) 13456

Б)18965

В)28908

Г)31738

8. Початкова сума боргу складає 3800 грн. Визначити величину нарощеної суми через 4 роки при застосуванні антисипативного способу нарахування відсотків. Річна ставка - 70 %.

А) 243451

Б) 475 000

В) 650000

Г)756890

9. Дисконтом називається дохід, отриманий

А) за обліковою ставкою, тобто різниця між розміром кредиту і сумою, що видається.

Б) за обліковою ставкою, тобто різниця між розміром кредиту і сумою депозиту.

В) за обліковою ставкою, тобто різниця між розміром кредиту і сумою вкладу на протязі року.

Г) немає правильної відповіді.

10. Простим процентом називається

А) нарахування з теперішньої вартості вкладу на початку одного періоду платежу,

Б) нарахування з теперішньої вартості вкладу посередині одного періоду платежу,

В) нарахування з теперішньої вартості вкладу в кінці одного періоду платежу,

Г) немає правильної відповіді

11. Облікова процентна ставка це

А) ставка процента, під яку центральний банк кредитує фізичних осіб

Б) ставка процента, під яку центральний банк кредитує підприємства

В) ставка процента, під яку центральний банк кредитує комерційні банки.

Г)немає правильної відповіді

12. Нарахування складних відсотків здійснюється за такою формулою

А) S = (1 + i)n

Б) S = P (1 + i)n

В) S = P (1 + n)

Г) немає правильної відповіді

13. Кредит надано в сумі 1000 грн. на 5 років за складною ставкою відсотків 10 % річних. Визначити, яку суму повинен повернути боржник наприкінці строку позички.

А) 987,9

Б)1234

Б) 1456,5

В) 1610,5

14. Процес нарощення боргу за складною ставкою відсотків відбувається швидше, ніж за простою ставкою відсотків, коли строк нарахування перевищує

А) 1 рік

Б) 3 роки

В) 5 років

Г) 7 років

15. Зниження облікової ставки Центрального банку стимулює

А) комерційні банки рідше позичати у центрального банку

Б) комерційні банки частіше не позичати у центрального банку

В) комерційні банки частіше позичати у центрального банку

Г)немає правильної відповіді

16. Підвищення облікової ставки

А) підвищує “дисконтні позики”

Б) стримує “дисконтні позики”

В) збільшує пропозицію кредитів комерційних банків

Г) немає правильної відповіді

17. При розрахунку теперішньої вартості за простою обліковою ставкою використовують формулу

А)

Б)

В)

Г) немає вірної відповіді

18.При розрахунку майбутньої вартості за простою обліковою ставкою використовують формулу

А)

Б)

В)

Г) немає вірної відповіді

19. Ефективна ставка (дійсна) це

А) це ставка відсотків, яка вимірює той номінальний відносний доход, який можна отримати за рік

Б) це ставка відсотків, яка вимірює номінальний відносний доход.

В) ставка відсотків, яка вимірює той реальний відносний доход, який можна отримати за рік

Г) немає правильної відповіді

20. Еквівалентні відсоткові ставки - це

А) такі відсоткові ставки, які за однакових початкових умов дають різний кінцевий результат.

Б) такі відсоткові ставки, які за однакових початкових умов дають однаковий кінцевий результат.

В) такі відсоткові ставки, які за однакових початкових умов не дають результату.

Г)немає правильної відповіді

21. Визначити ефективну ставку складних процентів з тим, щоб отримати таку ж нарощену суму, як при використанні номінальної ставки і = 20% при щоквартальному нарахуванні процентів (m = 4)

А)21,55%

Б)32,78%

В)33%

Г)35%

22. Формула еквівалентності для простих відсотків

А) .

Б)

В) Sп = P(1 + iпn)

Г)немає правильної відповіді

23. Формула еквівалентності для складних відсотків

А) Sс = P (1 + iс)n

Б) Sп = P(1 + iпn)

В)

Г)немає правильної відповіді

24. Нарахування відсотків за номінальною ставкою здійснюють за формулою

А)

Б)

В)

Г) немає вірної відповіді

25. Сума дисконту визначається за формулою

А)

Б) .

В)

Г)немає правильної відповіді

ІІІ. Глосарій

Банк - кредитно-фінансова установа, яка залучає й нагромаджує вільні грошові кошти підприємств та організацій, населення (пасивні операції), а також здійснює емісію грошей (випуск їх в обіг), випуск цінних паперів, кредитування економіки й населення, надання різноманітних позик на умовах платності, зворотності й терміновості (активні операції).

Банківський кредит - кредит, що надається банками функціонуючим підприємцям та іншим позичальникам у вигляді грошових позик.

Гроші - особливий товар, який виконує роль загального еквівалента; благо, благо, що має найвищий ступінь ліквідності.

Депозит - грошова сума або інша цінність, віддана на зберігання. Депозит як форма зберігання грошових заощаджень населення називається вкладом.

Ефективність - співвідношення між результатами і витратами, здійсненими для досягнення певних цілей.

Економічне зростання - зміна результатів функціонування економіки. Розрізняють екстенсивне й інтенсивне економічне зростання.

Імпорт - закупівля та ввезення іноземних товарів, технологій й послуг у країну з-за кордону для реалізації їх на внутрішньому ринку країни -імпортера.

Інвестиції - довгостроковий вклад капіталу в будь-яке підприємство, галузі господарства, підприємництво з метою отримання прибутку.

Інвестор - приватний підприємець, організація або держава, які здійснюють інвестицію.

Кредит - позика в грошовій або товарній формі на умовах повернення з оплатою відсотка.

Курс акцій - ціна, за якою продається акція.

Облікова ставка відсотка - ставка відсотка, за якого центральний банк надає ресурси комерційним банкам.

Ринок - сфера обміну товарами й послугами між продавцями й покупцями, місце, де здійснюється купівля-продаж; система економічних відносин між виробниками і споживачами продукції.

Цінні папери - документи, що засвідчують право власності на будь-яке майно або гроші (акції, облігації, чеки, векселі, сертифікати та інші документи).

Майбутня вартість - сума, до якої виросте грошовий потік чи серія грошових потоків протягом даного періоду часу при даній процентній ставці. Цей процес продовжується, і внаслідок того, що кожного разу початкова сума вище попередньої, річний відсоток зростає.

Список використаної літератури

Борисов Е.Ф. Экономическая теория. - Москва: Юристъ, 1997

Гальчинський А. Основи економічної теорії. - Київ: Основи, 1996

Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка. -Київ: Основи, 1996

Основи економічної теорії. - під редакцією Климко Г.Н. - Київ: Вища школа, 1997

Основи економічної теорії. - під редакцією Ніколенко Ю.В. - Київ: Либідь, 1994

Основи економічної теорії. - під редакцією Чухно А.А. - Київ, 1994

Основи ринкової економіки. - під редакцією Савлука М.І. - Київ: Либідь, 1995

Відповіді на тести «фінансові послуги на грошовому ринку»

1. В

2. А

3. В

4. А

5. В

6. Б

7. Г

8. Б

9. А

10. В

11. В

12. Б

13. В

14. А

15. В

16. Б

17. В

18. А

19. В

20. Б

21. А

22. В

23. А

24. В

25. Б