Вплив системи оподаткування на інвестиційну активність суб’єктів підприємницької діяльності

Вплив системи оподаткування на інвестиційну активність суб'єктів підприємницької діяльності

Ірина Когут,

аспірант кафедри обліку та аудиту

Донецького державного університету управління,

головний державний податковий інспектор 2 рангу

Державної податкової інспекції у м. Макіївці

В статті подано аналіз діючих в Донецькій області інвестиційних проектів с точки зору їх податкової обґрунтованості. Доведено, що найбільш привабливими і доцільними формами діяльності підприємства за умов економічної транзиції суспільства є спеціальні економічні зони та території пріоритетного розвитку, які на сьогодні забезпечують більшу частину надходжень до бюджету України.

Постановка проблеми. Кардинальні зміни в господарській системі України, зміна політичних і економічних пріоритетів на початку 90-х років висунули вимогу переосмислення відносин держави і підприємств. Мова йшла не тільки про зміну прав власності, формування значного приватного сектора в економіці, але і про те, що діяльність підприємств уже не визначалася плановими завданнями. При виборі стратегії розвитку для керівництва підприємства активізувалися такі економічні критерії, як обсяг попиту на продукцію з боку споживачів і пропозиції конкурентів на даному ринковому сегменті, відсоткові ставки фінансування з зовнішніх джерел, а також реальна можливість залучення внутрішніх і зовнішніх резервів, умови оподатковування бізнесу, величина податкових стягнень, податковий тягар. На фоні зростаючого процесу зносу і старіння основних фондів у промисловості, при значному погіршенні вікової структури їхньої активної частини різко скоротилися інвестиції у виробничий сектор. Оскільки одним з основних завдань держави є забезпечення доходної частини бюджету, то на фоні зниження обсягів виробництва назріла необхідність виведення підприємств із кризового стану та створення нових перспективних підприємств за рахунок підвищення інвестиційної активності.

Аналіз останніх публікацій показує, що даний напрямок у науковій сфері є актуальним, чого не можна сказати про практику. Вітчизняні дослідники Азаров М.Я., Бондаренко Г.І. [1], Нечай Н.В. [2] наводять загальний опис фіскальних відносин у країні, ряд авторів наукових публікацій - фахівців ДПАУ розглядають дану проблему тільки з позиції розрахунку доходів і втрат бюджету від існування СЕЗ і ТПР.

Метою даної статті є спроба визначити місце Донецької області в інвестиційному середовищі України, провести аналіз існуючих інвестиційних проектів, простежити найбільш привабливі (з погляду інвесторів) сфери економіки для інвестування.

З моменту проголошення незалежності України і визначення напрямів економічної політики ефективне функціонування підприємств стало залежати від розподілу фінансових ресурсів між державою і підприємствами через податкову систему. Перед державою постало завдання не тільки забезпечення певного балансу розподільчих відносин між владними і виробничими структурами, але й збереження сформованого рівня державних доходів на фоні падіння обсягів виробництва і звуження податкової бази. Тому класичний варіант реформування податкової системи в Україні (перетворення її на взірець справедливості, точності, простоти при відсутності перешкоди до економічного росту) був підмінений введенням податкових норм, орієнтованих на виконання суто фіскальних функцій. На той момент, можливо, це було виправдано необхідністю наповнення бюджету країни, однак таке становище остаточно поховало надію на економічне піднесення, підірвало стимули до праці, стало серйозною перешкодою до введення інновацій.

Таким чином, перед державою з'явилось нове завдання - стимулювання інвестицій в економіку країни, створення перспективних виробництв і відповідної законодавчої бази.

З метою визначення шляхів впливу на інвестиційні надходження були виділені можливі джерела фінансування капіталовкладень :

- власні фінансові ресурси і внутрішньогосподарські резерви інвесторів (чистий прибуток, амортизаційні відрахування, фонди накопичення тощо);

- заощадження громадян;

- кошти, централізовані добровільними об'єднаннями підприємств і фінансово-промислових груп;

- бюджетні кошти, надані на безоплатній або платній основі;

- позикові фінансові ресурси (банківські кредити, облігаційні позики);

- залучені кошти інвесторів (кошти, отримані від емісії акцій, пайові й інші внески засновників у статутний капітал, кошти пенсійних фондів);

- фінансові ресурси іноземних інвесторів (кредити і позики міжнародних фінансово-кредитних установ, кошти приватних інвесторів).

Найбільш реальним джерелом надходжень у національну економіку через високі темпи одержання стали кошти іноземних інвесторів. За обсягом залучених прямих іноземних інвестицій (ПІІ) Україна значно відстає від інших східноєвропейських країн. У 1999 р. чистий приплив ПІІ в Україну виявився нижчим за середній показник 1996 - 1998 рр. Згідно з офіційними даними на 01.01.2002 загальний обсяг надходження ПІІ в Україну за період з 1991 р. склав 4,4 млрд дол. США. Однак, незважаючи на це, потенційно Україна є інвестиційно привабливою країною, тому що має достатню кількість фізичних і людських ресурсів, великі резерви невкладених заощаджень, місткий внутрішній ринок (майже 50 млн населення), безперешкодний вихід до ще більших ринків Росії і колишніх республік СРСР. Такі міжнародні організації, як Світовий банк, МВФ і ЄБРР, фінансують Україну у вигляді технічної допомоги для розвитку ринкової економіки і системи правових установ.

Протягом 1997-1998 рр. рівень надходжень ПІІ в Україну приблизно дорівнював середньому показнику по СНД у цілому [3,4].

Що стосується країн - інвесторів української економіки, то серед них лідирують США, Кіпр, Великобританія, Нідерланди і Росія. Компанії цих країн, згідно з даними, наведеними в таблиці 1, інвестували відповідно 16,6%, 10,8%, 9,5%, 8,4% і 6,7% від загального обсягу ПІІ. Інвестиції з цих країн мають найбільші тенденції до зростання [5].

Таблиця 1. - Обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну по країнах світу

Структура іноземних інвестицій за видами економічної діяльності виглядає так (за станом на 01.01.2002 р.) :

Обробна промисловість - 47,4%

Харчова промисловість - 18,1 %

Внутрішня торгівля - 17,6 %

Машинобудування - 7,8 %

Фінансова діяльність - 8,2%

Для підвищення інвестиційної привабливості і реформування соціально-економічного становища в Україні указами Президента та відповідними законами були введені спеціальні режими інвестиційної діяльності в 9 регіонах. До їх числа ввійшла і Донецька область. Указом Президента від 18.06.98 р. № 650/98 спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області введений на 30 років. До такого режиму входять спеціальний митний, податковий і інші режими економічної діяльності. Спеціальний режим інвестиційної діяльності застосовується на територіях пріоритетного розвитку (ТПР) і спеціальних економічних зонах (СЕЗ). На сьогодні Законом України від 24.12.98 р. № 356-XIV статус територій пріоритетного розвитку в Донецькій області надано 26 містам і 7 районам області. Спеціальні економічні зони мають назви «Азов» і «Донецьк», термін їх діяльності складає 60 років.

За станом на 01.01.2004, Донецька область займає перше місце по Україні за кількістю зареєстрованих інвестиційних проектів (30% від загальної кількості) і третє місце за обсягом прямих іноземних інвестицій.

У СЕЗ «Азов» і «Донецьк» здійснюється по два інвестиційних проекти:

СЕЗ «Азов». Перший проект пов'язаний з виробництвом і розвитком транспортної інфраструктури південної території регіону, другий - з будівництвом і експлуатацією перевантажувального комплексу.

СЕЗ «Донецьк». Один проект реалізується в сфері створення виробництва по випуску електропобутової техніки, другий - у сфері виробництва м'ясопродуктів.

На ТПР Донецької області, за станом на 01.01.2004 р., реалізується 154 інвестиційних проекти. В їх реалізації беруть участь 117 підприємств регіону. Лідерами за кількістю реалізованих проектів є :

Таблиця 2. - Структура інвестпроектів по містах Донецької області

Якщо проаналізувати розподіл місць за кількістю підприємств, що реалізують інвестиційні проекти, то незмінним лідером залишається Донецьк, а ось інші позиції розподілилися в такій послідовності:

Таблиця 3. - Структура інвестпроектів за кількістю суб'єктів підприємницької діяльності (СПД), які їх здійснюють

Цікавим є той факт, що різниця між першими двома позиціями складає 43 одиниці. Це зумовлено більш сильним промисловим потенціалом Донецька, розвинутою транспортною і соціальною інфраструктурою, близькістю до владних структур. Також необхідно відзначити, що:

у Горлівці 11 інвестиційних проектів реалізовують 3 підприємства, з них 9 здійснює ВАТ «Стирол»;

у Красноармійську 11 проектів реалізується на чотирьох підприємствах, з них 5 - на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», 4 - на ВАТ “Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1»;

у Краматорську проходить реалізація десяти проектів на трьох підприємствах; 6 з них реалізує ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод».

Галузевий розподіл реалізованих проектів передбачується промисловою специфікою регіону і зображений на рис. 1:

Рис.1 Питома вага інвестпроектів у розрізі галузей

Причому до категорії «Інші галузі» належать сфери діяльності, наведені в таблиці 4.

Таблиця 4. - Розшифровка іншіх галузей економіки, в яких здійснюються інвестпроекти

З огляду на сучасну практику оподаткування, досить вагомим аргументом для інвесторів є наявність податкових пільг для підприємств, що реалізують проекти в СЕЗ і ТПР.

Таблиця 5 містить передбачений існуючим законодавством наступний режим оподаткування для суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють інвестиційні проекти [6].

Таблиця 5. - Режим оподаткування у СЕЗ «ДОНЕЦЬК» та «АЗОВ»

До деяких особливостей оподаткування діяльності в СЕЗ належать знижені ставки податку на прибуток (20%) і на доходи нерезидентів (2/3 звичайної ставки).

Таблиця 6. - Режим оподаткування на територіях пріоритетного розвитку

Особливостями оподаткування діяльності на ТПР є :

1. Прибуток, отриманий від реалізації інвестпроекту, вартістю не менш 1 млн дол. США, не обкладається податком на прибуток протягом 3-х років; з 4-го по 6-й рік ставка дорівнює 1/2 звичайної ставки.

2. Дивіденди інвестора, виплачувані суб'єктом, що реалізує проект, обкладаються податком за ставкою 10 %.

3. Доходи нерезидентів з джерелом походження на території СЕЗ обкладаються податком за ставкою, що дорівнює 2/3 звичайної ставки.

4. На термін, визначений проектом, для планування території, будівництва об'єктів інфраструктури плата за землю не стягується.

Важливою умовою для впровадження інвестиційного проекту є мінімальна межа його кошторисної вартості. Для проектів, що мають здійснюватись у Донецькій області, вона дорівнює 1 млн дол. США [7]. Варто відзначити, що для інших регіонів цей поріг значно нижчий: у Волинській області - 200 тис. дол. США, для Закарпатської області ця межа взагалі не встановлена, у Харківській області мінімальна вартість проекту ранжується залежно від галузей промисловості: від 500 тис. до 3 млн дол. США.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Таким чином, необхідно відзначити, що українська податкова система є інвестиційно спрямованою. Шляхом правильного визначення місця розташування ТПР і СЕЗ, чіткого формування переліку пріоритетних галузей для залучення інвестицій і податкових пільг для СПД, що бажають здійснювати інвестиційні проекти, українська влада надає можливості для зміцнення економіки України в цілому, а також тих регіонів, які мають відповідний статус.

Однак, на відміну від світової практики, в Україні при оподаткуванні результатів наголос зроблено на ширшому спектрі застосуваваних пільг. Фахівцями ДПАУ щорічно підраховується сума, недоодержувана бюджетом країни внаслідок пільгового оподатковування інвестиційної діяльності. З моменту набуття чинності Закону України “Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” підприємства, що здійснюють інвестиційні проекти, внесли до бюджету суму, яка майже вдвічі нижча за отримані податкові пільги. Тому, беручи до уваги те, що одним із принципів оподатковування є справедливість і рівність платників податків, і незважаючи на загальне сприяння розвитку інвестиційних процесів, держава за допомогою податкової системи повинна в повному обсязі виконувати всі соціальні програми.

Тому при розробці інвестиційної стратегії необхідно враховувати ось що.

Податкові пільги повинні бути цільовими. У випадку, коли завдання, заради якого пільги були введені, втратило свою актуальність, пільги повинні бути скасовані.

Походження капіталу для інвестпроекту не повинно перешкоджати його впровадженню з одночасним контролем за виконанням усіх його пунктів, особливо соціально орієнтованих.

Недопущення встановлення податкових пільг, які значно ускладнювали б податкову систему.

Дотримання правила результативності. Недоотримані державою доходи від застосування податкових пільг повинні бути реально співвіднесені з майбутніми доходами від реалізації проекту на весь період його існування, що держава отримає за рахунок розширення виробництва.

Таким чином, існування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку дає можливість промисловим підприємствам оновити виробничі фонди, збільшити обсяги виробництва, розширити асортимент виготовлюваної продукції; для підприємств малого бізнесу це означає залучення тимчасово вільних трудових ресурсів, зниження рівня безробіття, виходу на так “вільні” ніші на ринку області й країни. У сукупності це позитивно впливає на економіку області: зберігаються діючі підприємства, відкриваються нові, знижується темп росту безробіття (у т.ч й прихованого), підвищується добробут населення, розширюється ринок промислових товарів і товарів народного споживання, зростає конкурентоспроможність вітчизняної продукції на зовнішньому ринку. Загальним результатом від застосування спеціальних режимів оподаткування повинно стати нарощування виробничих потужностей, збільшення обсягів продукції, що випускається, і товарообміну Донецької області з іншими регіонами і, у підсумку, ріст надходжень податків та зборів до бюджетів усіх рівнів України.

ЛІТЕРАТУРА

Азаров М.Я., Бондаренко Г.І. Про податки і збори населення України. Навч. посібник / За ред. Азарова М.Я. - Ірпінь, 2000. - 182 с.

Нечай Н.В. Нариси з історії оподаткування. - Київ: Вісник податкової служби України, 2002. - 144 с.

Солдатенко В. Іноземне інвестування в розвиток економіки України // Вісник податкової служби України. - № 22/2003. - С. 33.

Терлецька Л. ПДВ при ввозі товарів на території пріоритетного розвитку // Вісник податкової служби України. - №23/2003. - С. 16.

Статистичний щорічник України за 2001 рік // Державний комітет статистики України. // Київ: Техніка, 2002. - С. 273-278.

Закон України № 356-ХIV від 24.12.98 р. «Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області».

Постанова Кабінету Міністрів України № 1065 від 18.06.99 р. «Про затвердження переліку пріоритетних видів економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області, для яких установлено спеціальний режим інвестиційної діяльності, і Порядку розгляду та схвалення інвестиційних проектів, реалізованих у спеціальних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області».