Динамічні зміни у співвідношенні функцій податків в умовах ринкової економіки

Динамічні зміни у співвідношенні функцій податків в умовах ринкової економіки

Валентина Орлова,

заступник голови Державної податкової

адміністрації у Донецькій області

У статті зроблено аналіз теоретичних положень щодо податків та відстежена динаміка співвідношення їх функцій в ринковій економіці. Зроблено висновок, що реформування податкової системи повинно базуватись на принципі фіскальної достатності.

Оподаткування прийнято розглядати як складову системи державного регулювання, що має такі особливості:

- тісний зв'язок податків з державною владою, для якої вони є найважливішим джерелом доходів;

- вплив податків на економічні процеси.

В сучасних умовах податки використовуються усіма державами з ринковою економікою як метод прямого впливу на бюджетні відносини та опосередкованого (через систему пільг і санкцій) впливу на виробників товарів, робіт і послуг. Через податки досягається відносна рівновага суспільних потреб і ресурсів, що необхідні для їх задоволення, через податки держава вирішує економічні, соціальні і багато інших суспільних проблем.

Відомо, що суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. Крім того, функції податків є проявом сутності податків та способом прояву їх властивостей. Саме функції податків показують, яким чином реалізується їх загальносуспільне призначення як інструменту розподілу та перерозподілу державних доходів.

В економічній літературі автори досліджують різні функції податків. Найбільш поширеною є думка, що податки виконують: фіскальну, регулюючу, стабілізуючу, контрольну, перерозподільну та стимулюючу функції [1-6].

Разом з тим актуальним є відстеження динамічних змін у співвідношенні функцій податків в умовах ринкової економіки, що і є метою нашої статті.

Історичний досвід показує, що погляди досить різних у своїх політичних пристрастях економістів-теоретиків співпадають щодо притаманності податковій політиці першої і основної функції - фіскальної. Майже в усіх дослідженнях фіскальна функція тлумачиться як відчуження прибутків конкретних людей або господарюючих суб'єктів на користь держави [5].

Фіскальну функцію супроводжує контрольна функція, яка забезпечує відтворення податкових стосунків між державою і платниками податків. Тобто контрольна функція забезпечує відтворення безпосередньо фіскальної функції.

На початку ХХ сторіччя світовою наукою було визнано, що оподаткуванню притаманні дві основні, але протидіючі функції: фіскальна та регулююча. Протидія цих функцій пояснюється залежністю оподаткування від якісних і кількісних параметрів реальної економіки та від загальнодержавних потреб. Тобто за допомогою регулюючої функції створюються механізми, що забезпечують збалансованість корпоративних, особистих та загальнодержавних економічних інтересів, а завдяки фіскальній функції оподаткування задовольняються загальнонаціональні потреби. Виходячи з вищезазначеного, можна констатувати, що фіскальна функція податків полягає у стягненні коштів у розпорядження держави та формуванні центральних фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. За своєю сутністю фіскальна функція є основною в оподаткуванні. Саме через "фіскальні доходи та збори по обкладанню внутрішнього виробництва" [7] податки виконують своє призначення щодо формування державного бюджету та державних цільових фондів.

Фіскальна функція податків забезпечує перерозподіл частини фінансових ресурсів суспільства на користь держави, проявляючись через формування доходів шляхом акумулювання коштів у бюджети усіх рівнів. Бюджетні кошти витрачаються на фінансування соціальних послуг і господарських потреб, на підтримку зовнішньої політики і безпеки держави, на фінансування адміністративно-управлінських витрат та платежів по державному боргу.

Фіскальна функція є досить важливою для характеристики суспільного призначення податків, бо перерозподіл коштів за допомогою цієї функції, з одного боку, не повинен допустити порушень нормального руху відтворювальних процесів, а з іншого - забезпечити реалізацію державних програм. Тому для реалізації фіскальної функції дуже важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів у розпорядження держави. При цьому формування доходів держаного бюджету на основі стабільного і централізованого стягнення податків перетворює саму державу на великого економічного суб'єкта.

Слід зазначити, що бюджет як фінансовий план держави формується під впливом бюджетної і податкової політики. Відомо, що сучасна податкова політика України формувалась в умовах надзвичайно жорсткої економічної кризи, що не могло не вплинути на зміни у співвідношенні ролі функцій. Для цього періоду характерною була проблема надходження коштів у бюджет для фінансування напрямків, що пов'язані з виконанням державою своїх функцій і обов'язків. Окрім того, для цього періоду характерним є безперервний процес втрат одних джерел надходження коштів до бюджету держави та постійний пошук інших, які б відповідали новій системі господарювання.

На формування податкової політики України значний вплив справили і принципово нові умови, пов'язані з низькою фінансовою і управлінською дисципліною, ухиленням підприємств від сплати податків грошима та проведенням взаємозаліків, реструктуризацією податкової заборгованості як способу покращання фінансового стану підприємств та їх розрахунків з бюджетом.

Завдяки трансформації бюджетної і податкової систем ці та інші явища відійшли у минуле, деякі з них лише змінили свій характер. Разом з тим проблеми масового ухилення від податків, втрати доходів бюджету у зв'язку із збільшенням податкових пільг, збільшенням внутрішнього податкового боргу держави перед підприємствами залишаються актуальними і постійно загострюють проблему дефіциту бюджету і методів його фінансування. Це визначає необхідність здійснення критичного аналізу діючих теоретичних положень, а при необхідності - розробки нових.

Відомо, що найбільш чіткою характеристикою ефективності чинної системи оподаткування та її функцій є частка податків у складі ВВП. Аналіз показує, що прискорення темпів економічного розвитку, наприклад, у 2003 році супроводжувалось зростанням ВВП майже до 10% проти 5,2% у 2002 році, що зумовило високі темпи зростання податкових надходжень до зведеного бюджету держави. При цьому темпи зростання доходів бюджету були досить високими, оскільки у 2003 році на 1% зростання ВВП припадало 1,5% реального зростання податкових доходів зведеного бюджету України.

Все це свідчить про те, що значні протиріччя, які виникли в період реформування податкової політики України, мали значний вплив і на ефективність дії функцій оподаткування. Разом з тим поступово було забезпечено відносну рівновагу між фіскальною та регулюючою функціями оподаткування завдяки встановленню оптимального співвідношення прямих і непрямих податків. Сформована в Україні система оподаткування сьогодні за своїм змістом в значній мірі відповідає вимогам світової практики. Основу податкової системи України складають прямі податки: податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, плата за землю; та непрямі - податок на додану вартість, акцизний збір і мито. За даними податкової служби України, саме ці податки у 2003 році забезпечили дві третини надходжень до зведеного бюджету України. Ці податки є основними і в податкових системах розвинених західноєвропейських країн, і країн СНД. Усе це не є випадковістю, адже закони України, якими регулюється стягнення податку на прибуток підприємств, податку з доходів громадян, податку на додану вартість, розроблені з урахуванням норм західноєвропейського і російського податкового законодавства.

Слід зазначити, що зміни, які відбулись у бюджетній та податковій системах України на етапі становлення ринкової економіки і відбуваються сьогодні, свідчать про те, що формування доходів бюджету за рахунок таких головних бюджетоформуючих податків, як податок на прибуток, податок на додану вартість, податок з доходів фізичних осіб, акцизний збір, відбувалось не досить синхронно, що свідчить про нестабільність прояву фіскальної функції як прямих, так і непрямих податків. Дані, наведені у табл.1, показують, що фіскальна ефективність прямих податків знижувалась відносно ВВП з 15% у 1994 році до 9,2% у 2001 році і непрямих податків - з 12,9% у 1994 році до 7,1% у 2001 році. У 2002 році частка прямих податків у ВВП збільшилась до 10,3%, а непрямих податків - до 8%. У 2003 році фіскальна ефективність прямих податків значно зросла порівняно з 2002 роком, а непрямих податків - зменшилась. Наприклад у 2003 році частка надходжень до зведеного бюджету прямих податків у ВВП у 2003 році знизилась і складає 7,2% проти 8,0% у 2002 році.

Фіскальна ефективність непрямих податків, зумовлена зниженням фіскальної ефективності ПДВ з 10,8% відносно ВВП у 1994 році до 5,0% у 2001 році. Дані табл.1 свідчать також і про те, що у 2002 році частка цього податку у ВВП зросла до 6,1%. Слід також відзначити, що частка надходжень ПДВ до бюджету у ВВП знизилась у 2003 році до 4,9% порівняно з 6,1% у 2002 році. Ці протилежні тенденції щодо прояву фіскальної ефективності ПДВ формувались на фоні перевищення надходжень ПДВ від імпортованих на територію України товарів над надходженнями ПДВ від вітчизняних товарів. Цей висновок підтверджується такими даними: у 2003 році - надходження ПДВ із ввезених на територію України товарів склали 9,5 млрд. грн. і зросли порівняно з 2002 роком на 39,5%, або на 2,7 млрд. грн. У 2003 році було зібрано ПДВ з вироблених в Україні товарів 13,4 млрд. грн., тобто більше показника 2002 року на 6,9%, або на 0,9 млрд. грн.

Усе це дало можливість здійснити у 2003 році відшкодування ПДВ грошовими коштами у сумі 10,3 млрд. грн. підприємствам, яким заборгувала держава.

Слід зазначити, що в останні роки актуальність теми відшкодування заявлених платниками сум ПДВ зростала з кожним роком разом із зростанням бюджетної заборгованості. Одночасно все гострішим стає контроль за правомірністю проведення відшкодування ПДВ по експортних операціях та ефективністю взаємодії між відповідними органами державної виконавчої влади. Назріла необхідність і в скороченні часу на обробку як податкової, так і фінансової звітності та інформації із зовнішніх та внутрішніх джерел, яка необхідна для прийняття об'єктивних рішень щодо відшкодування з бюджету ПДВ.

Вищевикладене свідчить про необхідність реформування методів адміністрування ПДВ. Практика вимагає зробити функціонування ПДВ менш обтяжливим для підприємців-платників цього податку та менш трудомістким для фахівців контролюючих органів і перш за все - податкових органів. Окрім того, адміністрування ПДВ повинно бути прозорим, а ухилення від сплати цього податку - неможливим.

Таблиця 1. - Співвідношення надходжень до зведеного бюджету України прямих і непрямих податків з ВВП у період 2001 - 2003 рр. (у %)*

*Розраховано за даними статистичних щорічників України за відповідні роки починаючи з 1994 року.

Одним з таких методів адміністрування в сучасних умовах, запропонованих ДПА України, є системна модель адміністрування ПДВ, до якої входять:

- процесна модель адміністрування ПДВ за групами ризиків;

- функціональні моделі факторів ризиків;

- сценарні та ситуаційні моделі управління;

- модель "Інтегрований образ клієнта".

Починаючи з першого вересня на базі податкових органів Київської, Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей впроваджується ця модель. Відпрацьовуються механізми дії ризиків при супроводженні платників податків, формування інтегрованого образу клієнта шляхом інтеграції існуючих програмних засобів. На базі двох підприємств м. Маріуполя - ВАТ "Металургійний комбінат ім. Ілліча" та ВАТ "Комбінат "Азовсталь" - відпрацьовується пілотний проект електронного відшкодування ПДВ.

Серійне впровадження системної моделі адміністрування ПДВ заплановано з 1 січня 2005 року. Для успішного функціонування цієї системи доцільно внести зміни у чинне законодавство щодо надання суб'єктами підприємництва фінансової звітності на електронних та паперових носіях, а також прискорити введення в дію законодавчого акта про "електронний підпис".

Висновки

Ретроспективний аналіз оподаткування дає можливість зробити висновок, що реформування податкової системи повинно базуватись на принципі фіскальної достатності, тобто формування доходної частини бюджету на рівні, достатньому для здійснення державою своїх функцій, а також на принципах обов'язковості і рівного навантаження при сплаті податків, недопущення проявів дискримінації окремих платників податків або їх категорій. Усе це дозволить вирішити одну з актуальних проблем сучасності - забезпечення економічного зростання України у довгостроковій перспективі.

Література

1. Гелбрейт Дж.К. Новое индустриальное общество. Пер. с англ. - М: Прогресс, 1969. - 480 с.

2. A tax guide to Europe. Arthur Andersen edition. 1996.

3. Ткаченко А.А. Экономическая история Западной Европы и Америки (Економічна історія Західної Європи та Америки). Учебное пособие. - Запорожье: Премьер. 1998. - 352 с.

4. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу. Підручник / За ред. Б.Д. Лановика. - К: Вікар, 1999. - 737 с.

5. Караваева И.В. Налоговое регулирование рыночной экономики. //ЮНИТИ/UNINY. Москва. 2000. - 205 с.

6. Орлова В. Особливості впливу податків на ефективність господарювання підприємств торгівлі. // Схід. - № 8 (58) листопад - грудень, 2003 р. - С. 11-14.

7. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: В четырех томах. Том 4. Р - Я - М.; Издательский дом "Рипол Классик", 2002. - 672 с.