Особливості страхування фінансових ризиків

ОСОБЛИВОСТІ СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ В УКРАЇНІ

Валентина Шепілова,

кандидат економічних наук, доцент Донецького державного університету управління

Юлія Кваша,

Донецький державний університет управління

У статті викладено результати наукових досліджень перспектив формування страхового захисту підприємницької діяльності від фінансових ризиків, розглянуто особливості страхування фінансових ризиків в умовах ринкових відносин України. Показано, що найближчий часом значного розвитку набуде страхування споживчих кредитів, депозитних вкладів та іпотеки. Серед причин, які перешкоджають розвитку страхування фінансових ризиків в Україні, автори виділяють відсутність репрезентативної статистики, можливість несприятливих змін після укладення договору страхування; індивідуальність параметрів, висока вартість аналізу, значна вартість самих ризиків.

У зв'язку з поглибленням суспільного розподілу праці, розвитком кредитної системи достатньо стрімко росте небезпека втрат, обумовлених технічними, технологічними, кримінальними й економічними явищами, тобто збільшується ризик, і, як наслідок, збільшується потреба суспільства в способах захисту та механізмах зменшення ризику. Важливим стає пошук ефективних підходів щодо управління ризиками, оскільки всі вони взаємозв'язані, їх рівень постійно змінюється під впливом динамічного оточення, а повністю уникнути їх неможливо. Страхування послаблює залежність суспільного виробництва й окремого підприємця від непередбачених небажаних випадків і є суспільним механізмом боротьби з порушенням економічної рівноваги. Сьогодні великого розвитку починає набувати страхування так званих фінансових ризиків. Страхування фінансових ризиків на страховому ринку України вивчене слабко. Саме цей вид страхування називають з одного боку інструментом відмивання грошей, а з іншого - засобом оптимізації оподаткування.

Питання страхування фінансових ризиків в Україні досліджують М.Д. Клапків, Л.О. Хорін, В.М. Шелудько та ін. [5, 6, 9]. Чинне українське законодавство не дає чіткого визначення фінансових ризиків [1]. У науковій літературі існує ряд підходів щодо ідентифікації фінансових ризиків. У рамках першого підходу М.Д. Клапків відносить до цієї групи практично всі майнові ризики, оскільки збитки, задані в результаті їх прояву, практично завжди мають майновий характер, тобто набувають грошового вираження [5]. Згідно з другим підходом, до фінансових ризиків відносять ті, які так чи інакше визначаються в нормативних документах. Третій підхід включає у фінансові ризики тільки кредитні ризики, ризики гарантій і поручительство. Досліджуючи практику страхування фінансових ризиків, Л.О. Хорін вважає, що фінансові ризики у сфері їх практичного обслуговування на українському страховому ринку виявилися розділеними на окремі групи, які тепер охоплюються видами страхування [6]. У рамках іншого підходу, висунутого групою українських учених, фінансові ризики теоретично можуть бути окремим видом, а також входити до складу інших ризиків - ринкового, інвестиційного та ін. [3]. Рівень їх наявності в цих ризиках залежатиме від того, наскільки тісно ринкові, інвестиційні й інші економічні процеси формуються з участю фінансових відносин в їх теоретичному, категоріальному значенні. В основі цього підходу лежить поняття «ризикостворюючі чинники», які здійснюють вплив на конкретний вид або декілька видів ризику [9].

Таким чином, під фінансовим ризиком розуміють будь-який ризик фінансових втрат. Таке визначення фінансового ризику є надзвичайно широким, і під нього може бути підведена будь-яка сфера людської діяльності, що пов'язана з грошима та їх обертанням.

Метою дослідження є аналіз тенденцій розвитку страхування фінансових ризиків в Україні й проблем, що стримують їх розвиток.

Універсальність поняття фінансового ризику є наслідком універсальності грошей і грошових відносин, які відображають усі сторони суспільної поведінки людини й супутні їй ризики. Зрозуміло, що при такій постановці питання підведення під категорію фінансового ризику будь-якого з відомих видів страхування є лише справою техніки. Такий підхід до страхування забезпечує ряд технічних переваг. По-перше, він забезпечує певну уніфікацію договорів, які раніше були специфіковані під конкретний вид ризику. По-друге, він суттєво розширює можливості вибору тарифу. По-третє, він не виключає можливості використовування необхідної конкретики, властивої традиційним видам страхування (як правило, договір страхування фінансового ризику є синтезом правил страхування фінансових ризиків із правилами страхування якого-небудь традиційного ризику, а то й декількох правил відразу). По-четверте, страхування фінансових ризиків як сфера страхування не має таких жорстких професійних стандартів, як традиційні види страхування, що відкриває широкі можливості для творчості при розробці договору й значно ускладнює перевірку його обґрунтованості [11]. Основним методологічним недоліком цього підходу є ігнорування генези фінансових ризиків, більшість із яких є наслідком взаємостосунків між суб'єктами ризику (кредитором і позичальником), тобто виникає в результаті дії так званого «людського чинника».

На відміну від класичних ризиків (хвороба, смерть, дія стихійних явищ, вогню і т.п.), фінансові ризики не мають природних стабілізаторів рівня у вигляді об'єктивно існуючих природних або суспільних чинників, дія яких на параметри ризику вільна від впливу суб'єктів ризику. Цей висновок випливає хоча б з аналізу поняття «менеджмент ризику», нерозривно пов'язаного з практикою страхування фінансових ризиків і дії, що означає спрямованість на зниження рівня конкретного ризику. Отже, статистика фінансових ризиків за своєю природою повинна бути різнобічною, що й підтверджується всією відомою практикою страхування [6].

Фінансові ризики, незалежно від їх конкретного походження й характеру ризикогенного середовища, є безпосереднім наслідком фінансових відносин, фінансових операцій. Характер прояву фінансових ризиків буде залежати від особливостей проведення фінансової діяльності, тому що кожен її вид спроможний ґенерувати у власному середовищі особливу й лише йому властиву сукупність різновидів ризиків.

Відсутність природних стабілізаторів рівня приводить до небезпечного для страховиків явища фінансових ризиків - можливості зміни (частіше за зростання) рівня ризику після укладення договору страхування [5].

Указані властивості фінансових ризиків різко знижують цінність статистичних даних і роблять недоцільним їх використання для забезпечення беззбитковості такого виду страхування. Іншими словами, сукупність страхових параметрів фінансових ризиків є суто індивідуальною для кожного страхувальника, характеризуючи властиві тільки йому особливості: вид діяльності, її обсяг, конкурентне середовище, кваліфікацію страхувальника, надійність партнерів та ін. Зокрема, тариф при страхуванні фінансових ризиків повинен бути не мірою середнього рівня ризику і, як наслідок цього, зразково однаковим для всіх страхувальників (як при страхуванні класичних ризиків), а еквівалентом ринкової ціни за надання страхового захисту конкретному страхувальнику, тобто повинен бути індивідуальним (на практиці через відсутність бази для порівняння індивідуальність тарифу припускає торг між зацікавленими сторонами при визначенні його величини). Запропонований підхід не є принципово новим. Його подібність спостерігається й при страхуванні класичних ризиків у випадках корекції тарифу відповідно до вимог ринку, а не статистики ризику.

Проте масштаби таких корекцій, як правило, є незначними й не враховують особливостей конкретного ризику [7]. При цьому з виду упускається те, що «класичні основи» базуються на використовуванні репрезентативної і стійкої статистики, яка за своєю суттю є ідеалізацією реально існуючих умов і повинна коректуватися для точнішої відповідності їм (статистика описує минуле, а використовується стосовно майбутнього, а тому завжди містить помилку). Із цього виходить, що принципова необхідність корекції тарифів є об'єктивно обґрунтованою і не повинна сприйматися як порушення. Але тоді аналогічний висновок повинен бути зроблений і відносно нового значення тарифу, який пропонується використовувати при страхуванні фінансових ризиків - «еквівалента ринкової ціни», оскільки його нестандартний з позицій класики зміст пояснюється лише значною величиною корекції, зробленої для узгодження нульової (відсутньої) початкової статистики з особливостями конкретного страхувальника (у термінах філософії це - перехід «кількості» корекції в нову «якість» тарифу) [6].

У необхідності переосмислення традиційного підходу до інтерпретації тарифу переконує також практика розробки тарифів для численних техногенних ризиків: ядерних, космічних, авіаційних та ін., яка, хоча і з відмінних від фінансових ризиків причин, але також заснована на відмові від використовування традиційних методів розрахунків вірогідності, що базуються на властивостях масових явищ і нормальному законі розподілу вірогідності, замінюючи їх розрахунками, індивідуальними для кожного ризику. Нарешті, допустимість такого підходу виходить із самої практики страхування класичних ризиків, для якої природним уважається використовування варіацій базового тарифу з метою обліку регіональних особливостей або змін ризику в часі (захворюваність, урожайність, аварійність та ін.). Очевидно, що така практика «класиків» відрізняється від запропонованого підходу тільки масштабами корекції тарифу при повній ідентичності цілей - точнішого обліку локальних особливостей ризику [6].

Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг затверджено правила страхування, у яких описані запропоновані страхові послуги. Можливість вільного трактування поняття фінансових ризиків дозволяє страховим компаніям страхувати підприємства від найнеймовірніших подій. Так, договори страхування фінансових ризиків, страхова подія по яких ніколи не настане, останнім часом стали однією з найпоширеніших схем мінімізації оподаткування. Цьому сприяла різниця в оподаткуванні: прибуток підприємств оподатковується по ставці 25 %, тоді як валові премії страховиків за договорами страхування - по ставці 3 % [2].

У 2004-2005 роках обсяги фіктивного страхування фінансових ризиків значно знизилися: з 48,6 % у валових преміях у 2003 році до 31,6 % у 2005 році. Таке падіння викликане обов'язком страховиків перестраховувати ризики у страхових компаній з інвестиційним рейтингом від міжнародних рейтингових агентств та узгодженістю договорів перестраховки. У 2006 році була підвищена ставка податку на премії, виплачувані перестрахувальнику, який не має високого рейтингу, з 3 до 12 %. Таким чином, за 2006 рік премії по страхуванню фінансових ризиків склали 3,4 млрд грн., а в 2005 році - 4 млрд грн. За 6 місяців 2007 року сума страхових премій за договорами страхування фінансових ризиків склала 1,8 млрд грн., питома вага до загальних валових премій по ринку - 23,5 % (табл.1).

За даними проведеного аналізу [8] виявлено, що підприємствами України страхування фінансових ризиків затребуване мало. Така тенденція пояснюється низьким рівнем обізнаності про фінансові ризики потенційних страхувальників, високою вартістю послуги, затримкою юридичної процедури підписання договору страхування. Так, фінансову звітність клієнта, що звернувся вперше, можуть перевіряти декілька тижнів, причому нерідко до оцінки притягуються не тільки фахівці страхових компаній, але й незалежні експерти. Лише небагато промислових компаній готові відкрити свою фінансову звітність такому широкому колу осіб [8].

Страхування фінансових ризиків промисловими підприємствами України пов'язане зі страховкою від ризиків утрати прибутку або зупинки виробництва через пошкодження майна. При цьому пріоритетними є крупні компанії з іноземним капіталом або вітчизняні підприємства, які співпрацюють із західними партнерами, для яких наявність страховки - одна з обов'язкових умов роботи з українськими фірмами.

Таблиця 1. - Динаміка вітчизняного сектора страхування фінансових ризиків [10]

* за перше півріччя 2007 року

Особливістю цього виду страхування є те, що для кожного клієнта страхові компанії розробляють свою програму страхування. Приклад реалізації крупного фінансового ризику - зупинка виробництва на металургійному комбінаті «Азовсталь» через вибух доменної печі в березні 2006 року. У результаті страхова компанія АСКА виплатила комбінату 56 млн доларів [7].

Багато великих страхових компаній декларують страхування фінансових ризиків на додаток до майнового страхування. У портфелях цих страхових компаній України страхування фінансових ризиків займає до 8 %.

Експерти констатують, що дотепер більша частка фінансових ризиків служить інструментом оптимізації оподаткування й бере участь у відмиванні капіталу. Раніше це робилося шляхом уведення коштів у страхову компанію у вигляді страхового платежу, причому тариф міг складати до 90 % від страхової суми. Далі гроші через систему перестрахування перераховувалися за кордон, й або залишалися там, або поверталися власникам у вигляді іноземних інвестицій.

Із початком державної боротьби з псевдострахуванням (з 2003 року), обсяг фінансових ризиків у портфелях українських страховиків скоротився з 48,6 % у 2003 році до 24,9 % у 2006 році. При цьому рівень виплат по фінансових ризиках в 2003 році складав усього 2,6 %, а в 2006 році зріс до 23 % (табл. 1). Самі страховики пояснюють це посиленням державного нагляду [11].

Аналіз показників страхування фінансових ризиків за перше півріччя 2007 року в зіставленні з аналогічним періодом 2006 року представлено в таблиці 2.

Із таблиці видно, що надходження страхових платежів за договорами страхування фінансових ризиків у 2007 році збільшилися на 17,4 %, а питома вага страхових платежів зменшилася на 1,5 процентних пункта. Валові страхові виплати за договорами страхування збільшилися в 4 рази й на кінець звітного періоду склали 620,9 млн грн. У зв'язку із цими показниками значно збільшився рівень виплат (у 3,4 раза), що свідчить про реальність страхування цих ризиків і підвищення популярності серед юридичних осіб. Значна частина фінансових ризиків за розглянутий період перестраховується за договорами внутрішнього перестрахування. Вимоги до закордонного перестрахування змінилися й частково обеззброїли несумлінних учасників страхового ринку. Частково змінилася й економічна ситуація в країні, від якої залежали форми накопичення первинних капіталів, з'явилися можливості для інвестування й дуже рентабельного бізнесу.

Як відомо, у світі страхуються три групи фінансових ризиків. Перша - це кредитні ризики. До них належать ризики неповернення кредитів, коли страхувальником виступає банк, і страхування відповідальності за неповернення кредиту або невчасне погашення відсотків, де страхувальником є позичальник. Страхування кредитів може захищати інтереси продавця або кредитора в разі неплатоспроможності боржника або несплати боргу з інших причин і гарантує повернення грошей кредитору в разі некредитоспроможності дебітора.

Зараз страхування кредитних ризиків пропонують більше 30 страхових компаній, у першу чергу йдеться про страхування портфелів споживчих кредитів на суму до 20 тис. гривень. Поширене й страхування фінансових ризиків банків, що кредитують покупку автомобілів із нульовим первинним внеском [4].

Таблиця 2. - Показники страхування фінансових ризиків

Друга група - це непрямі ризики втрати прибутку (наприклад, у зв'язку з псуванням майна), ризики додаткових витрат або втрати тимчасових доходів. Прикладом такого страхування може служити фінансовий ризик «перерви в діяльності підприємства». Цей ризик витікає зі здійснених ризиків фізичного збитку майну, що призвели до зупинки виробничих процесів, і викликаного цією подією недоотриманням доходу/прибутку з одночасним несенням постійних й обов'язкових витрат підприємства. Тариф залежить від виду діяльності підприємства-страхувальника і коливається в межах 0,5-7 %.

Третя - інвестиційні ризики, що виникають при вкладеннях в цінні папери або коливаннях валютних курсів. До страхування інвестиційних ризиків відносять і титульне страхування - як ризик втрати права власності. Титульне страхування компенсує витрати на покупку нерухомості, якщо придбаний у власність об'єкт буде витребуваний у власника з різних причин (наприклад, укладення договору купівлі-продажу з порушенням норм законодавства, збереження прав на об'єкт нерухомості після його відчуження у третіх осіб, відсутність дієздатності або правоздатності продавця). Тариф на титульне страхування складає від 0,5 % до 4 % від указаної в договорі вартості нерухомості [8].

У Європі найбільший обсяг премій по страхуванню фінансових ризиків забезпечують банківські позичальники, що купують у кредит нерухомість [5]. Українські страхові компанії для розвитку страхування фінансових ризиків використовують систему споживчого кредитування. Деякі фінансові установи, зокрема дрібні банки й кредитні союзи, намагаються привернути вкладників страхуванням депозитів. Такий вид страхування став популярним після череди банкрутств дрібних банків. Іноді страхові компанії страхують депозити споріднених банків. Так, Промінвестбанк уклав договір про страхування депозитів з СК «Вексель». Проте така послуга, перш за все, розрахована на клієнтів кредитних союзів і банківських вкладників з об'ємами депозитів більше 25 тис. гривень, тобто сумою, захищеною Фондом гарантування внесків фізичних осіб.

Таким чином, структура вітчизняного страхового ринку наближається до європейської системи страхування. Згідно з дослідженнями експертів, найближчим часом найшвидше ростиме страхування споживчих кредитів. Проте для роботи в цьому сегменті страховим компаніям необхідно проводити політику зниження ціни фінансових ризиків. Страхові компанії мають нагоду знизити тарифи за рахунок тих або інших послуг. Імовірно, тарифи знижуватимуться поступово, у міру того як компанії почнуть масово працювати на цьому ринку й накопичувати статистику. Окрім споживчого кредитування, метою страховиків є зростання оборотів по платіжних картах, оскільки ризики карткового шахрайства створюють поле для діяльності страхових компаній. Розвитку страхування фінансових ризиків також сприяє популяризація такого банківського продукту, як іпотечний кредит з нульовим первинним внеском [11].

Зважаючи на велику різноманітність фінансових ризиків, а також ураховуючи економічну вагомість окремих із них, дослідження проблем, пов'язаних із організацією їх страхового захисту концентрується на предметі, обмеженому страхуванням кредитів, наданням страхових гарантій, а також страхуванням інших фінансових ризиків, передусім втрати прибутку у випадку переривання виробничого процесу. Такий підхід визначається поточними потребами суб'єктів підприємництва й можливостями страхового ринку. Таким чином, страхування фінансових ризиків є перспективним видом страхових послуг, які пропонують страхові компанії на цей момент, оскільки він є вигідним як для страхувальника, так і для страховика, адже страхувальник, уклавши договір про страхування будь-якого фінансового ризику, має гарантії стабільності функціонування суб'єкта господарювання при відносно невеликих розмірах страхових внесків. Для страховика страхування фінансових ризиків є достатньо прибутковим видом страхових послуг, оскільки кількість страхових премій перевищує обсяги страхових виплат. Але існує ряд особливостей, що перешкоджають ефективному розвитку страхування фінансових ризиків в Україні, серед яких можна виділити відсутність репрезентативної статистики, необхідної для об'єктивної розробки тарифів; можливість несприятливих змін рівня ризику після укладення договору страхування; різноманіття ризиків, їх складність; комплексність, індивідуальність параметрів; висока вартість аналізу і, як правило, значна вартість самих ризиків. Незважаючи на існуючі труднощі, страхування фінансових ризиків, за оцінками експертів, має величезний потенціал й основу для розвитку.

Література:

1. Закон України “Про внесення змін у Закон України “Про страхування” від 04.10.2001 р. №2745-111, ст. 1, 2 // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 7.

2. Брегін Н.А. Аналітична оцінка методів управління фінансовими ризиками на підприємствах // Економіка і право. - 2004. - № 2. -С. 102-105.

3. Горбач Л.М. Страхова справа. - К.: Кондор, 2003. - 252 с.

4. Кудряшов С. Ризики споживчого кредитування та напрями їх обмеження // Світ фінансів. - 2007. - № 10. - С. 153-158.

5. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: Монографія. - Тернопіль: Економічна думка, Карт-Бланш. - 2002. - 570 с.

6. Хорин Л.О. Проблемы страхования групповых рисков, не имеющих естественных стабилизаторов уровня // Финансовые услуги. - 1998. - №3-4. - С. 19-22.

7. Цопа Н.В. Особенности выявления рисков и оценка их страхования // Економіка промисловості. - 2007. - 1 (36). - С. 65-72.

8. Шевелева Л. Особенности страхования кредитних рисков // Експерт. - 2005. - № 8.

9. Шелудько В.М. Фінансовий ринок. - К.: Знання, 2006. - 535 с.

10. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2005-2006 рр. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uainsur.com

11. Преимущества и риски плавающей ипотеки (опыт Росии). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.prostobiz.com.ua/