Податкова служба і шляхи вдосконалення її діяльності

Система оподаткування в Україні. Обов’язок фізичної особи по сплаті податків та зборів. Шляхи оптимізації податкової політики. Система органів Державної податкової служби. Функції державних податкових інспекцій. Податкова міліція, її склад та завдання.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 10.09.2010
Размер файла 33,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Міністерство освіти і науки України

Національний університет

водного господарства та природокористування

Кафедра фінансів і економіки природокористування

РЕФЕРАТ

на тему:

«Податкова служба і шляхи вдосконалення її діяльності»

Рівне 2007р.

Зміст

Система оподаткування України

Реформування податкової системи

Державна податкова служба в Україні

Висновки

Джерела використаної літератури

Вступ

Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету держави.

Податкова політика включає в себе обов'язкові платежі, які стягуються державою з юридичних і фізичних осіб, на яких, згідно з законодавчими актами, покладено обов'язок платити податки та здійснювати інші обов'язкові платежі. Виникла податкова політика у період розпаду суспільства на класи і появи держави. Використовуються податки для фінансування витрат держави.

Сутність податків, їх структура та роль визначаються економічним та політичним устроєм суспільства, природою та функціями держави.

За способом стягнення податки поділяються на прямі та непрямі. Прямі податки стягуються з доходів або майна юридичних чи фізичних осіб. Розрізняють реальні прямі податки, якими оподатковуються земельні ділянки, тварини, нерухоме майно, та особисті прямі податки з доходів або майна юридичних чи фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб, майновий податок, податок на грошовий капітал, зверх прибутку, податок на спадщину чи даріння). Непрямі податки (або акцизи) стягуються через ціни товарів, в основному предметів широкого вжитку. Це створює значні привілеї для господарюючих класів тому, що майже повністю тяжкість цих податків перекладається на незаможні верстви населення, які споживають більшу частину цих продуктів (товарів). Непрямі податки, підвищуючи ціни товарів, обмежують можливості розширення внутрішнього ринку та експорт товарів

Актуальні проблеми в галузі економіки немоливо вирішувати без вдосконалення побудови податкової системи, яка є одним з найважливіших важелів державного регулювання господарства країни. Ефективність цього регулювання залежить від визначення складу податкової системи, висоти податкових ставок, видів і розмірів бюджетних пільг.

Реформування податкової системи в Україні, порядок сплати податків і обов'язкових платежів юридичних і фізичних осіб, відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства є складовою частиною заходів, орієнтованих на введення економічних відносин ринкового спрямування.

Чітка побудова системи оподаткування відповідно до змін, що відбуваються в її організації й техніці ведення, підвищує роль бухгалтерського обліку як основного засобу одержання достовірної інформації у системі оподаткування щодо складання фінансової і податкової звітності.

Історія формування системи оподаткування в сучасному вигляді досить яскрава і носить суперечливий характер.

У економічній літературі зустрічається безліч підходів до трактування етапів розвитку податків. Деякі вчені вважають, що податки виникли разом із зародженням держави, «якій були потрібні кошти на утримання армії, судів, чиновників й на інші потреби», інші - з розшаруванням суспільства на класи та появою товарного виробництва.

Проте данина, що з`явилася ще в старовині, податі, повинності є первинними податками і зборами, оскільки в своїй основі мають ту саму суть, що й сучасні: відчуження частини власності для підтримки державного апарату і реалізації інших задач.

Податок - це фіксований, обов'язковий, безоплатний платіж юридичних та фізичних осіб до бюджету держави на основі діючого законодавства.

Податок - це плата суспільства за виконання державою її функцій, що має форму відрахування частини вартості ВНП на загально громадські потреби. Тобто податки потрібні на забезпечення виконання державою своїх функцій. У зв'язку з цим існує навіть афоризм, що платити податки і померти повинен кожний.

Система оподаткування України

Податкова система - це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми і терміни стягування податків та платежів, які мають податковий характер і необхідні державі для виконання її функцій. Комплекс податкових заходів істотно впливає на економічну та інвестиційну активність.

Практика свідчить, що наслідком збільшення ставок і маси стягнених державою податків завжди є збільшення інфляційних тенденцій. Інколи підприємства штучно утримують низьку ціну на свою продукцію з метою, щоб, з одного боку, зменшити абсолютну масу податкових платежів до бюджету. З іншого, шляхом створення штучного дефіциту здійснювати кінцеву реалізацію своїх товарів за посередництва тіньових комерційних структур. Для держави стає безглуздим збільшення податку, оскільки більша частина прибутку присвоюється виробником і посередником безконтрольно.

Система оподаткування в Україні являє собою сукупність податків і зборів - платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів. Що справляються у визначеному порядку. Її сьогоднішній стан можна охарактеризувати як створення основ для реформування податкової системи. За короткий час здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система. Але оскільки ця система базується на системі доходів до бюджету, заснованих на принципі надмірної централізації, на сучасному етапі гостро встає питання про наповнення нових форм оподаткування ринковим змістом.

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

Оптимальна податкова система в Україні має відповідати таким принципам:

- економічній ефективності;

- адміністративній простоті;

- гнучкості;

- політичній відповідальності;

- справедливості.

Податки і збори - це платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначеними законодавчими актами України.

Державні цільові фонди - це фонди, створені відповідно до законів України, що формуються за рахунок визначених законів України податків і зборів юридичних осіб, незалежно від форм власності і внесків юридичних осіб.

Платниками податків та зборів є юридичні та фізичні особи, на яких, відповідно до законодавчих актів, покладено обов'язок сплачувати податки і збори. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Пенсійного фонду України.

Об'єктами оподаткування є доходи, додана вартість продукції, вартість продукції, у тому числі митна або її натуральні показники. Спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних та фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законом України про оподаткування.

Платники податків і зборів зобов'язані:

1). Сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни;

2). Вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законом;

3). Подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до Закону України декларації, бухгалтерську звітність та інші документи, відомості, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів;

4). Допускати посадових осіб державних органів для перевірок, обчислення і сплати податкових платежів і зборів.

Під час перевірки, що проводиться податковими органами, керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами України, виконувати вимоги державних податкових органів про усунення виявлених порушень законів України про оподаткування, а також підписувати Акти про проведення перевірки.

Припиняється обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів - зі сплатою податку, збору чи його скасуванням.

Заборгованість платників податків та зборів у разі ліквідації юридичної особи сплачується у порядку, встановленому законами України.

Обов'язок фізичної особи по сплаті податків та зборів припиняється при сплаті податків і зборів обов'язкових платежів, а також у разі смерті платника.

Платники податків і зборів мають право:

1). Оскаржувати у встановленому порядку рішення державних податкових осіб та дії їхніх посадових осіб;

2) Одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, здійсненими державними податковими органами;

3). Подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги з оподаткування у порядку, встановленому законами України.

4). Облік платників податків та зборів здійснюється податковими органами відповідно до законодавства України. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків і зборів лише за умов пред'явлення ними документів, що підтверджують взяття їх на облік у державному податковому органі і у триденний термін повідомляють про це державний податковий орган.

Сукупність податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів, що стягуються у визначеному законами порядку, становлять систему оподаткування.

Закон України «Про систему оподаткування» №77/97-ВР від 18.02.97 року визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки та відповідальність платників.

В Україні стягуються:

- загальнодержавні податки і збори;

- місцеві податки і збори;

Загальнодержавні податки і збори встановлюються ВРУ і стягуються на всій території України.

Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається відповідно до законів України.

Реформування податкової системи

Шляхи оптимізації податкової політики

Період 1991-1997років можна охарактеризувати як період пошуку шляхів оптимізації податкової політики державою. Основним його недоліком, з погляду багатьох авторів, є те, що при проведені будь-яких змін жодного разу поки що не були враховані основні принципи оподаткування, сформульовані ще Смітом. Доцільно було б провести теоретичний аналіз відповідності цим принципам української системи оподаткування.

Принцип перший.

Усі джерела доходів можна розділяти на основні групи:

- земельна рента;

- прибуток на капітал;

- заробітна плата;

До основних податків, якими в Україні оподатковувались доходи, отримані з названих джерел, відносяться:

- до першої групи - плата за землю;

- до другої групи - податок на прибуток підприємств і оподаткування підприємців-фізичних осіб;

- до третьої групи - податок з доходів громадян.

Крім того, всі три групи доходів як об'єкти споживання оподатковувались непрямими податками.

Законом що діяв в Україні до 01.01.1997 року, плата за землю встановлювалась за одиницю площі залежно від родючості грунту та місця знаходження ділянки. У зв'язку з цим виникає кілька питань.

Про-перше, законом була визначена диференціація ставок плати за землі сільськогосподарського призначення тільки по областях. Далі, згідно з прийнятим механізмом, обласні ради диференціюють ставки за групами грунтів. При цьому абсолютно не враховувалось місцезнаходження ділянки стосовно ринків збуту продукції. диференціація на ренту першого порядку у господарств, що знаходяться у безпосередній близькості від обласних центрів, значно вища за те саме джерело доходів господарств, віддалених від названих населених пунктів. Ця різниця повинна б була долатися податковими методами. Але порядок обчислення плати за землю ставить господарюючі суб'єкти далеко не в рівні умови з погляду на цю обставину. Для нашої країни в момент, коли для сільськогосподарських виробників гостро постало питання накопичення капіталу, така нерівність у розмірах ренти має велике значення. У майбутньому, в умовах посилення ринкової конкуренції, вона неодмінно проявить себе. З переходом до обчислення плати за землю залежно від її грошової оцінки цей недолік можна подолати, за умови, якщо оцінка буде враховувати місцезнаходження ділянки повною мірою.

По-друге, ставки плати за землю несільськогосподарського призначення стосовно ділянок, розміщених у межах населених пунктів, диференціювались в залежності від кількості населення. Але за чисельністю жителів у тисячу чи 2-3 мільйони вони різняться лише в три рази, тоді як рента, отримана від цих земель, відрізняється у десятки разів. Усе це свідчить про нерівномірний розподіл податків при оподаткуванні земельної ренти. До речі, остання вада не подолана і в редакції до Закону України, введеного в дію з 1 січня 2001 року.

Прибуток на капітал в Україні також оподатковується нерівномірно. Будь-яка підприємницька діяльність потребує необхідних капіталовкладень. А прибуток, отриманий від них, оподатковується за різними ставками (6%, 10, 30), а з 01.01.2004 року - 25%. В Україні відбувається етап первинного накопичення капіталу. Від його результату залежить подальший стан економіки України.

До 01.01.2004 року, у разі реєстрації юридичної особи, ставка податку на прибуток становила 30%, а підприємці-фізичні особи сплачували прибутковий податок за прогресивною шкалою і його розмір міг становити 40%. Це створювало труднощі при накопиченні капіталу, необхідного для реєстрації юридичної особи. А до такої реєстрації фізичні особи завжди мали потяг через низки переваг з банківським рахунком, кредитуванням, орендою приміщень та активною частиною основних засобів та ін. це штовхало платників до приховування оподатковуваних доходів.

Але не тільки приховування доходів є наслідком таких дій держави. Адже той, хто приховує доходи, рано чи пізно буде підданий штрафам, а той хто цього не робить, приречений до сплати надмірного податку на доходи фізичних осіб. І в першому, і в другому випадку держава вилучає капітал у грошовій формі зі сфери виробництва і торгівлі, а значить - обмежує їх розвиток. При цьому значним недоліком держави є:

1). Її дії унеможливлюють зростання капіталів у виробництві, отже, і зростання оподатковуваних доходів. У результаті - держава знижує можливий рівень доходів до бюджету;

2). Такі дії штовхають платників до винаходу більш витончених і досконалих методів приховування доходів, унаслідок чого держава недоотримує повної суми податків навіть з існуючих джерел. А за таких умов затрати на їх вилучення зростають.

Введення у 1998 році фіксованого податку у розмірі від 20 до 100 гривень на місяць було шляхом до вирішення вищезазначеної проблеми, але, лише часткового вирішення. Одним з найболючіших питань було оподаткування заробітної плати. Процентні ставки прибуткового податку, що застосовувались у нашій шкалі, використовуються багатьма країнами. Але граничні значення сукупного оподатковуваного доходу в Україні значно нижчі: податок стягувався уже із суми, що перевищувала 17 гривень, а із суми, що перевищувала 1700 гривень, податок нараховувався у розмірі 40%. Це унеможливлювало залучення значних капіталів від інвесторів. Крім того, скорочувався платоспроможний попит населення. А, як відомо, за відсутності такого попиту про розвиток виробництва не може бути й мови. Такий рівень оподаткування означав також зменшення зацікавленості в результатах праці.

Усе це призводило до того. Що підприємства, які стимулювали працю своїх працівників, бажали підвищити їхню зацікавленість і продуктивність їхньої праці, змушені були виплачувати заробітні плати з чорної каси, ховаючись від оподаткування.

Введення з 01.01.2004 року 13% ставки з доходів фізичних осіб можливо подолає всі ці негаразди і спонукатиме підвищенню зацікавленості у зростанні продуктивності праці. Крім цього, це, можливо, дозволить також легалізувати значну частину оборотів щодо оплати праці, але ж Законом уже передбачено підвищення ставки з 2007 року до 15%.

Податки на споживання, що застосовуються в Україні (ПДВ, акцизний збір, мито), повинні справляти вплив на всі джерела доходів. При цьому потрібно враховувати той факт, що найбільший тягар цих податків лягає на кінцевого споживача. Вони впливають на всі джерела доходів однаково, а в основному - на заробітну плату. Цими податками ми найбільше скорочуємо платоспроможний попит населення, а значить - і обсяги виробництва товарів народного споживання. Це залежить від нерівномірного розподілу податків між джерелами доходів. Звичайно, інакше непрямі податки впливати не можуть. Але пом'якшити цей вплив можна, наприклад, за рахунок диференціації ставок ПДВ на групи товарів. Адже ряд країн застосовують до сільськогосподарської продукції, до інших товарів першої необхідності знижені ставки ПДВ. Очевидно також, що при розробці ставок оподатковування необхідно більше брати до уваги рівень реальних доходів населення. Не можна забувати аксіому: з падінням попиту з боку населення згасає і виробництво.

Слід також зазначити, що, незважаючи на свої слабкі сторони, податкова система України не «з`явилась з повітря». Вона будувалась і будується на основі небагатого власного і , в основному, зарубіжного досвіду. Прорахунок полягає лише в тому, що запозичувати досвід країн із розвиненою ринковою економікою, в яких, як відомо, питання сколочування первинного капіталу для підйому виробництва уже не стоїть. В Україні картина протилежна. І тому ми маємо створити належні умови процесу накопичення і легалізації капіталу, використовуючи податкові важелі та стимули. Інакше неможна навіть мріяти про якийсь значний економічний підйом.

Принцип другий.

Якщо дотримуватись дослівного формулювання, даного А.Смітом, і час сплати, і розмір будь-якого податку, і порядок його обчислення визначені нашим законодавством і підзаконними актами. Наскільки досконало це зроблено - питання чисто технічне, що порівняно легко вирішується.

Але з часів Сміта пройшли сторіччя, протягом яких змінилось обличчя і економічних системі оподаткування. Виникла низка нових проблем.

Стосовно сучасного етапу, зокрема української дійсності, другий принцип потребує незначного уточнення, яке враховувалось багатьма теоретиками при його поясненні. Йдеться про передчасну визначеність того чи іншого податку, оскільки в Україні допускаються значні порушення. Протягом усього періоду незалежності час від часу вводились в дію ставки податку заднім числом. Закони в галузі оподаткування спішно приймалися, починали діяти, а їх публікації проводились з великим відривом у часі. Мали місце випадки, коли законодавчі акти уже застосовувались на практиці, а інструкції щодо їх використання не були підготовлені й надходили до виконавців через тижні, а той через місяці. Усе це породжує плутанину, постійну необхідність перерахунків, що становить великі труднощі у роботі фінансових апаратів підприємств.

Така невизначеність приводить до того, що платник віддається на сваволю збирача. Це є однією з причин корупції державного апарату, бо спонукає державних службовців на свій розсуд застосовувати податкове законодавство, а судочинці не мають права приймати рішення щодо платника податків. Платник завчасно стикається із порушенням, яке допускається через відсутність своєчасної інформації і за яке потім штрафується. Цей факт дуже добре використовують інспектори.

Щоправда, деякі перешкоди поставлені цьому новою редакцією Закону «Про систему оподаткування» що почав діяти з 1997 року - ст.7 заборонено проводити зміни механізму справляння податків та їхніх ставок на відповідний рік.

Платник повинен завчасно бути інформований про підготовку, введення в дію чи зміну податкового законодавства. Адже будь-яка навіть незначна невизначеність чи неясність у податках, спричинить більші збитки, ніж їх нерівномірний розподіл.

Принцип третій.

У питаннях щодо зручності терміну та способу утримання податків не виникає ніяких сумнівів. Цьому сприяють і прийняті строки сплати, і механізм стягнення, і практика застосування податкового кредиту.

Але, з огляду на способи стягнення, можна розглянути ще ряд питань щодо окремих галузей народного господарства. Наприклад, сільськогосподарським підприємствам інколи важко розраховуватись своєчасно із бюджетом грошовими коштами. Ця проблема виникає через неплатежі покупців та сезонність роботи. Чому б не розглянути можливість натуральних поставок державі з урахуванням податкових платежів? це допомогло б вирішити одразу кілька проблем:

- більш повно та своєчасно забезпечити створення державних резервів продовольства;

- скоротити великі витрати бюджету на створення цих резервів;

- пом'якшити наслідки платіжної кризи шляхом усунення необхідності перерахування коштів до бюджету на сплату податків;

Застосовувати цей метод постійно не зовсім доцільно. Але у випадках катастрофічної нестачі коштів у платника можна розглянути і такий варіант.

Принцип четвертий.

Формулюючи його Сміт мав на увазі два моменти:

- податок може вимагати від платника більшої кількості грошей, ніж ту, що продиктована потребами казни, через занадто роздутий штат чиновників-збирачів;

- високий рівень оподаткування може спричинити обмеження виробництва і зайнятості населення, що потребує додаткових витрат для забезпечення засобами існування значної частини населення. І перше, і друге мають місце у нашій дійсності.

Звичайно, встановлюючи той чи інший рівень податків, держава керується своїми потребами в коштах. Але в таких випадках вони спочатку повинні призведені відповідно до можливостей. Високі податки не задовольняють потреби держави, а призводять до їх зростання. Це підтверджене тезою: «Економічне багатство народу є запорукою фінансової могутності держави».

Державна податкова служба в Україні

Система органів Державної податкової служби. Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509 від 4 грудня 1990року (з наступними змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 7 липня 1992року №2555-12 включно до 5 червня 2003року №906-4, з 1 січня 2004року до цього закону внесені зміни згідно із Законом України №889-4 від 22 травня 2004 року) до системи органів ДПС належать:

- Державна податкова адміністрація;

- ДПА а Автономній республіці Крим та Севастополі;

- Києва та Севастополя, районах та містах і районах у містах;

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушниками (податкова міліція).

ДПА України залежно від кількості платників податків та інших умов може утворювати міжрайонні, об'єднані ДПІ та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

У ДПА України та ДПА в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад ДПА України затверджується Кабінетом міністрів України, а колегій ДПА в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - ДПА України. Колегії є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

Структура ДПА України затверджується Кабінетом міністрів України відповідно до ст.1 в редакції Закону України №83/98-ВР від 5.02.1998 року.

Органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради АР Крим і Ради Міністрів Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

ДПА є центральним органом виконавчої влади. ДПА підпорядковуються ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідним ДПА в АР Крим, областях, містах та Києві з Севастополем підпорядковуються ДПА у районах, містах, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Органи державної податкової служби координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митними та контрольно-ревізійними службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав.

Очолює Державну податкову службу України Голова Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду та звільняє Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.

Заступники голови державної податкової адміністрації України призначаються на посаду і звільняються Кабінетом Міністрів за поданням голови ДПА та визначаються Кабінетом Міністрів України.

В районах, містах(крім Києва і Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані ДПІ очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються Головою ДПА України за поданням голів відповідних ДПА. Начальники управлінь податкової міліції призначаються Головою ДПА України.

Призначення керівників органів ДПС України здійснюється відповідно до ст.5 в редакції Закону України №83/98 від 5.02.98року.

Відповідно до ст.7 в редакції Закону України №83/98 від 5.02.98року Державна податкова адміністрація України, Державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових інспекціях у районах, містах(крім Києва і Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є юридичними особами.

Завдання органів державної податкової служби, відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданням органів державної податкової служби є:

- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства. Правильність обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством;

- внесення в установленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

- прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

- формування та ведення державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

- роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та впровадження у справах про адміністративні правопорушення.

Функції державних податкових інспекцій. ДПА в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні об'єднані податкові інспекції виконують такі функції:

1). Здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки та інші платежі;

2). Забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

3). Контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів;

4). Здійснюють у межах своїх вповноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням установленого розпорядку розрахунку із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використання для розрахунків за товари, роботи і послуги, а також за наявністю свідоцтв про реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької діяльності;

1). Ведуть облік векселів, що видаються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сировиною та ін.;

2). Забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України тощо;

3). Аналізують причини та оцінюють дані про факти порушення податкового законодавства;

4). Проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів;

5). За дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів;

6). Передають відповідним правоохоронним органам матеріали за фактом правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

7). Відповідно до змін, внесених згідно із Законом України №762-4 від 15.05.2003року, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаними ними за таких умов, а в інших випадках - коштів, без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;

8). Проводять роботу, пов'язану з, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, безхозного майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна;

9). Контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахувань цих сум до бюджету;

10). Розглядають звернення громадян, підприємств, установ і організацій питань оподаткування та, в межах своїх вповноважень, з питань валютного контролю, а також скарги на дії посадових осіб державних посадових осіб;

11). Подають відповідним фінансовим органам та органам Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

12). Здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, що здійснюють роздрібну торгівлю підакцизними товарами, на які встановлено ставки акцизного збору відсотках до обороту з продажу або складову ставки акцизного збору у відсотках до обороту з продажу, максимальних роздрібних цін на такі товари, встановленими їх виробниками або імпортерами;

13). Роз'яснюють через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та нормативно-правових актів про податки, інші платежі;

14). Виконують функції, передбачені п.17 ст.8, тобто організовують у межах своїх вповноважень роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах державної податкової служби, а також інші функції, пов'язані із здійсненням відповідними підрозділами податкової міліції вповноважень, передбачених ст.21 цього Закону (приймає і реєструє заяви, повідомлення, здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів, виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів тощо).

Податкова міліція України. Податкова міліція України складається з спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-пошукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

До складу податкової міліції належать:

- Головне управління податкової міліції, слідче управління податкової міліції, Управління по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби України;

- Управління податкової міліції, слідчі відділи податкової міліції, відділи по боротьбі з корупцією в органах ДПС відповідальних державних податкових адміністративних в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі;

- Відділи податкової міліції, слідчі групи податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій в районах, містах, районах у містах, міжнародних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

У складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, який проводить роботу по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Питання структури податкової міліції доповнено ч.2 згідно із Законом України №1685-3 від 20.04.2000року.

Податкову міліцію очолює начальник податкової міліції - Перший заступник Голови Державної податкової адміністрації України. В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі податкову міліцію в державних податкових адміністраціях очолюють начальники управлінь податкової міліції - перші заступники голів відповідних державних податкових адміністрацій.

Завданнями податкової міліції є:

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

- розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

- запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

- забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань:

1). Приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини та правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-пошукову роботу, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків;

2). Визначає причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення;

3). Забезпечує безпеку працівників органів державної податкової служби та їх захист від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними службових обовязків4

4). Збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушення податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.

Посадовим особам податкової міліції для виконання ними покладених обов'язків надаються відповідні права передбачені законами України.

Особам, яких прийнято на службу до податкової міліції на посади начальницького складу, присвоюють спеціальні звання. Порядок присвоєння спеціальних звань молодшого начальницького складу(прапорщик, старший прапорщик) податкової міліції визначається Державною податковою адміністрацією України. Спеціальні звання старшого і середнього начальницького складу(полковник, підполковник, майор, капітан, старший лейтенант, лейтенант) податкової міліції присвоюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Спеціальні звання вищого начальницького складу(генерал-майор, генерал-лейтенант) податкової міліції відповідно до Конституції України присвоює Президент України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України.

Податкова чи службова особа податкової міліції у межах вповноважень, наданих Законом України №509-12 від 4 грудня 1990року та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу, передбачену законом, відповідальність.

Посадова чи службова особа податкової міліції, яка виконує свої обов'язки, відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за надані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членам їх сімей.

Форми і розміри матеріального забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції та оподаткування їх доходів здійснюється в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Висновки

Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету держави.

1). Піддані будь-якої держави зобов'язані брати участь у підтримці уряду, кожен по можливості своїх власних коштів, тобто в розмірах доходів, отримуваних ним під захистом держави… дотримання цього закону чи його недотримання складає те, що називають рівномірним чи нерівномірним розподілом податку»;

2). Данина чи частина податку, що платить кожен підданий, повинна бути визначена а не довільна. Час її сплати, спосіб стягнення та розмір внеску повинні бути точно і сурово визначені як для осіб, що платять податки, так і для всього суспільства;

3). Кожен податок має стягуватися у такий час і в такому форматі, який є зручним для платника;

4). Податок повинен стягуватися таким чином, щоб він забирав у народу якомога менше грошей понад те, що потрапляє в державне казначейство, і в той же час, щоб зібрані гроші залишались якомога менше в руках збирачів.

5). Ці принципи є не тільки теоретичними, тобто їх дотримання при формуванні податкової системи та податкової політики є нагальною необхідністю, особливо в сучасних умовах.

6). Необхідність залежності податків від платоспроможності платника - це реалії сьогодення. Надвисокий рівень податків призводить до згортання виробництва, а існування податкових привілеїв для окремих осіб - неминуче до вибуху суспільного невдоволення.

7). Необхідно також додати, що сам факт зміни податків буде слугувати невизначеності, що, на жаль, наявне в Україні. Страх перед підвищенням податків змушує підприємців страхуватися методом підняття цін. З цього приводу А. Маршалл писав: «… зміна зборів збільшує ризик для підприємців і суспільство платить за такий ризик більше, ніж мали б бути еквівалентні цьому ризикові страхові ставки».

Список викорисаної літератури

1). Омелянович Л.А., Папалка А.А., Орлова В.А. «Податки і податкові системи» - Донецьк, Дон. ДУЕТ им. Тугана-Барановського - 2002р. - 204ст

2). Субтельний О. «Історія України» - К:Либідь, 1996р.

4). Ярошенко Ф.О., Павленко В.Л., «Історія податків та оподаткування в Україні: Навчальний посібник» - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002р - 240с.

5). Наукові праці науково-дослідницького фінансового інституту. - 2000р. Вип. 10-11. - С.49, 214.

6). Податкові системи. Цитована праця. - С. 307-308

7). Закон України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-12

8). Податкове законодавство// За редакцією Гай-Нижника В.С. //Вісник податкової служби України. - 2001р. Листопад-грудень. С.60-65

9). Чугаєв А.О., Ніколаєв В.П, Білоус В.Т., «Аналіз податкових надходжень і проблеми методології». - Ірпінь. - 2003. - 224с


Подобные документы

  • Основні функції податків. Податкова система та принципи її побудови. Система оподаткування. Система податкових органів та їх функції. Форми оподаткування у практиці регулювання економіки. Шляхи вдосконалення податкової політики в Україні.

    курсовая работа [40,2 K], добавлен 06.09.2007

  • Основні засади формування та аналіз податкової політики в Україні. Передумови виникнення та розвитку податків. Планування податкових надходжень. Вплив податкової політики на рівень податкового навантаження. Шляхи реформування податкової політики держави.

    курсовая работа [378,3 K], добавлен 15.02.2013

  • Сутність та характерні ознаки податків і зборів. Функції, види податків і зборів та їх характеристика. Проблеми, перспективи реформування, необхідність проведення податкової системи України. Засади та шляхи реформування системи оподаткування в Україні.

    курсовая работа [51,5 K], добавлен 15.02.2010

  • Сутність державної податкової служби в структурі органів управління оподаткуванням.Основи та організація податкової роботи. Програма модернізації податкової служби України. Податкова міліція, як орган контролю за додержанням податкового законодавства.

    курсовая работа [117,4 K], добавлен 07.12.2008

  • Становлення державної податкової служби України та основні етапи її створення. Система та структура органів, організація податкової роботи. Програма модернізації податкової служби України. Удосконалення форми та методів вилучення податкових платежів.

    реферат [151,0 K], добавлен 26.11.2010

  • Сутність та розвиток податкової системи. Характеристика видів загальнодержавних та місцевих податків та зборів. Податкова служба як складова податкової системи. Розвиток податкової системи, податковий кодекс. Вдосконалення роботи податкової системи.

    курсовая работа [1,7 M], добавлен 23.11.2008

  • Сутність, види та функції податків. Перелік основних податків, що наразі діють в Україні. Принципи та завдання податкової політики держави. Податкова складова в структурі доходів бюджету. Пошук можливих шляхів вдосконалення податкової політики держави.

    курсовая работа [1,1 M], добавлен 18.05.2016

  • Податкова система — сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів. Основні функції податків. Характеристика акцизу, мита, балансового прибутку. Організація податкової системи України, її проблеми.

    контрольная работа [250,1 K], добавлен 16.03.2011

  • Основні засади економічного розвитку суспільства. Податкова система як сукупність встановлених у країні податків, зборів та обов'язкових платежів. Особливості структури податкового законодавства, її переваги та недоліки за основними видами податків.

    курсовая работа [456,8 K], добавлен 20.08.2011

  • Історичні аспекти розвитку податкової системи. Податкова система як основа економічної системи. Актуальні проблеми співвідношення прямих і непрямих податків. Аналіз стану й напрямки розвитку податкової системи України та її вплив на зростання економіки.

    курсовая работа [38,8 K], добавлен 16.05.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.