Податок на прибуток

20

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра обліку та аудиту

Реферат на тему:

Податок на прибуток

Рівне - 2008

План

Вступ

1. Економічна суть податку на прибуток підприємств та його роль в формуванні доходів бюджету України

2. Платники податку

3. Об'єкт оподаткування

4. Порядок визначення та терміни сплати податку

5. Пільги з податку на прибуток

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В умовах ринкових відносин та насамперед в перехідний до ринку період податкова система є одним з найважливіших економічних регуляторів, основою фінансово-кредитного механізму державного регулювання економіки.

Питання податків взагалі турбують усіх. Зараз майже всі в один голос говорять, що підприємства просто гинуть під податковим тягарем. А специфікою податку на прибуток як прямого податку є те, що він відшкодовується за рахунок прибутку, кінцевого фінансового результату, що залишається у розпорядженні підприємств після сплати непрямих податків, відшкодування валових витрат та відрахувань до амортизаційного фонду, і є єдиним джерелом фінансування розвитку виробництва. Прямі податки, хоча й поступаються непрямим за своєю питомою вагою у формуванні бюджету, але мають суттєве значення в податковій системі України. Щорічно ми чуємо про дефіцит бюджету, невиконання доходної його частини. Провідним елементом системи прямих податків є податок на прибуток підприємств. А отже, держава постійно бореться за “вдосконалення” оподаткування прибутку, розуміючи те, що податок на прибуток підприємств, як і прибутковий податок з громадян, є одними х провідних джерел наповнення бюджету.

З 1997 року оподаткування юридичних осіб в Україні регламентується таким основним законодавчим актом як Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, який дуже відрізняється від старого закону. На думку спеціалістів він має дуже багато недоліків та недосконалостей. Але напевно дуже важко одразу збудувати ефективну систему оподаткування, тому все це, будемо сподіватися, справа часу.

Тема дуже актуальна в нас час ще й тому, що дуже важливо для ефективного ведення господарської діяльності знати всі моменти податкового законодавства. Не знаючі всіх моментів дуже важко, а напевно й неможливо існувати на нашому ринку. Знаючи систему оподаткування можна уникнути деяких суперечностей закону і тим самим уникнути деяких штрафних санкцій, які можуть бути катастрофічними для підприємства.

Саме тому значну увагу я приділив висвітленню механізму функціонування податку на прибуток підприємств.

1. Економічна суть податку на прибуток підприємств та його роль в формуванні доходів бюджету

На початку західної цивілізації суспільний лібералізм відзначався конкурентною економікою, заснованої на принципах приватної власності. Остання формувала безжалісну суспільну мораль. У цих умовах тільки податок, що давав державі можливість коректувати розподіл прибутків, виходячи з критерію справедливості, міг завоювати широку соціальну підтримку. Під впливом такої суспільної мотивації з'явився податок на прибуток, тобто законодавче введення прибуткового оподатковування було здійснено під сильним впливом соціалістичного руху. Щоб запобігти небажані соціально-політичні наслідки, буржуазія підтримала його.

На зорі існування прибуткового оподатковування його називали втіленням «законів правди і справедливості», вважали найбільше досконалою формою оподатковування.

У умовах західної демократії прибуткове оподатковування має, насамперед, політичні переваги. Цей податок - продукт цілої епохи економічного і політичного розвитку суспільства, фіскальний інститут, властивий високій культурі державності зі витонченим механізмом функціонування, що потребує від платників і збиральників осмисленого відношення до своїх прав і обов'язків. Осмислення того, що накопичення і заощадження приватної власності можливо тільки в суспільстві, робить економічно і морально виправдану передачу частини нагромаджень тому суспільству, якому платник зобов'язаний усім, чим володіє. Ці, на перший погляд, тривіальні істини ніколи не утрачають своєї актуальності.

Як уже відзначалося, усякий податок - це податок, що призначається для вирішення як фіскальних, так і економічних задач. Всякий податок обмежує витрати фінансових ресурсів приватним сектором економіки і переміщає фінансовий потенціал у розпорядження держави. У теорії економічної рівноваги прибуткові податки поряд з іншими розцінюються по їхньому впливу на віддалену перспективу збалансованого економічного росту. Проте податкові коригування господарської діяльності безпосередньо впливають на фінансову практику і поточні потреби бюджету.

Серед різного роду прямих податків (прибуткового, майнового, земельного, на спадщину і дарування, на грошовий капітал, промислового) по своєму фіскальному значенню переважають прибуткові податки, тобто податки, що охоплюють оподатковування прибутку (доходу) підприємств і організацій і оподатковування особистих прибутків громадян.

У структурі податкових систем більшості розвинених країн світу важливе місце належить особистому прибутковому податку.

Надходження від корпоративного прибуткового податку складають незначну частку в дохідній частині бюджетів більшості розвинених країн, проте, цей вид податків грає важливу регулюючу роль.

Чинний у даний час в Україні податок на прибуток підприємств має значну зовнішню подібність до податку на прибуток корпорацій зарубіжних країн. І дійсно, фактично всі діючі підприємства тепер по організації несуть у собі в більшій мірі ознаки колективної форми власності, тобто їхній прибуток має явні ознаки колективного прибутку. Проте на відміну від Європейських держав прибуток підприємств, заснованих на приватному капіталі, оподатковується податком із прибутку також, як і акціонерних товариств. В Україні відношення власності ще не прийняло такого рівня розвитку, щоб можна було чітко визначити об'єкт оподатковування, виходячи з застосовуваного підходу в країнах із розвиненою ринковою економікою.

У основному заходи, проведені як нашою країною, так і більшістю цивілізованих країн, спрямовані на реформування податкової системи і зосередження саме на прибутковому оподатковуванні, тому що воно виконує роль найважливішого фіскального і регулюючого інституту держави.

У країнах із розвиненою ринковою економікою основним прямим засобом централізації ВНП у бюджет є особистий прибутковий податок. Але одним із головних регуляторів виробничо-господарських процесів є податок на прибуток корпорацій. При цьому існує стійка тенденція до зменшення питомої ваги даного податку в загальній сумі податкових надходжень.

Але в багатьох постсоціалістичних країнах Східної Європи і країнах СНД частка податку з прибутку підприємств у дохідній частині бюджету перевищує частку прибуткового податку з громадян.

Аналогічна ситуація спостерігається й в Україні. У порівнянні з прибутковим податком із громадян податок із прибутку підприємств має в прибутках бюджету України більша питома вага. Крім того, варто звернути увагу, що частка податку з прибутку і бюджетних надходжень має тенденцію до збільшення, а частка прибуткового податку з громадян, навпаки,- до зменшення.

У Україні система оподатковування прибутку підприємств характеризується частою зміною об'єкта оподатковування. Так, із 1991 р. податок стягався з прибутку, у 1992 р.- з доходу, у 1993 р.- спочатку з прибутку, а потім (із другого кварталу даного року) - знову з доходу. У 1994 р. об'єктом оподатковування залишався доход, а з 1995 р. знову здійснений перехід до оподатковування прибутку.

Головною перевагою прибуткового оподатковування є пряма залежність розміру податків від розміру отриманого прибутку (доходу). Ніякі інші податки, у тому числі і прямі, не мають такої залежності від кінцевих результатів діяльності суб'єктів, що господарюють, і громадян, як прибуткові податки.

Це необхідно мати на увазі при визначенні ставок прибуткових податків. Так, розмір ставки податку на прибуток необхідно встановлювати на такому рівні, при якому прибуткове оподатковування не заподіювало б перешкод виробництву і не гальмувало його розвиток. У противному випадку податок на прибуток буде втрачати роль регулюючого інструмента.

З огляду на функції доходів підприємств і необхідність використання прибуткового оподатковування як інструмента регулювання розвитку виробництва, очевидно, що фіскальної функції податку на прибуток юридичних осіб варто надавати другорядне значення. Цю функцію в більшій мірі повинні виконувати інші податки, зокрема особистий прибутковий податок із громадян. Такий же підхід повинний обумовлювати і відповідну структуру доходів бюджету, при котрої питома вага особистого прибуткового податку повинний бути більше, чим податку на прибуток. Саме така структура в доходах бюджету й утворилася в країнах із розвиненою ринковою економікою.

Використання податку на прибуток як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання або порушення критерію його нейтральності щодо прийняття конкретних фінансово-господарських рішень як на мікро-, так і на макрорівні. За допомогою податку на прибуток можна регулювати:

· вибір тієї або іншої правової форми організації бізнесу;

· напрямки розподілу прибутку (накопичення або споживання);

· вибір методів фінансування інвестицій (самофінансування, залучені і позичкові засоби);

· розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності;

· розподіл і перерозподіл ВВП;

· темпи економічного зростання на макрорівні.

Значний інтерес викликає оцінка нейтральності податку на прибуток відносно використання прибутку підприємств, тобто впливу на прийняття рішень про напрямок розподіли прибутку на нагромадження або на виплату дивідендів. Так, якщо рівень оподатковування нерозподіленого прибутку є більш низьким, ніж рівень оподатковування розподіленого прибутку і виплаченої у вигляді дивідендів, то з погляду акціонерів підприємства доцільно спрямовувати велику частину прибутку на інвестиції, в активи та в резервні фонди, тобто проводити політику капіталізації прибутку.

Різноманітні податкові ставки на нерозподілений прибуток, розподілений прибуток і прибуток у вигляді процентів можуть впливати на прийняття рішень про вибір джерела фінансування господарської діяльності підприємств і тим самим порушувати критерій нейтральності податку на прибуток підприємств щодо визначення шляхів фінансування. Якщо політика держави спрямована на стимулювання самофінансування розвитку підприємства, то діє рівень оподатковування нерозподіленого прибутку нижче, чим розподіленого. У випадку надання пріоритетів фінансування на основі пайової участі граничний рівень оподатковування прибутку, що розподіляється, не повинний перевищувати граничного рівня оподатковування нерозподіленого прибутку і прибутку у вигляді позичкового процента.

Щодо суб'єктів оподатковування «більш справедливими» є прямі податки, найважливіше місце серед яких відіграє податок на прибуток підприємств, оскільки їхній розмір безпосередньо залежить від фінансово-майнового стану і кінцевих результатів діяльності платника. Саме тому в об'єднанні значної кількості регулюючих завдань, що вирішують прямі податки, із забезпеченням фіскальних інтересів держави роль прямих податків постійно підвищується в більшості розвинених країн.

Як уже відзначалося, система прямих податків регулює, насамперед, прибутки юридичних і фізичних осіб. Але в теж час прямі податки, як і непрямі податки, ведуть до зростання цін, скорочують споживання і тим самим впливають на баланс попиту і пропозиції.

Прибуткові податки тісно пов'язані з оздоровленням фінансово-кредитних відносин, забезпеченням дохідних частин бюджетів різних рівнів. Водночас вони не повинні зводити нанівець зацікавленість підприємств і населення в економічній активності. Цим і визначається зміст і основні напрямки удосконалення системи прибуткового оподатковування в Україні.

2. Платники податку

Платниками податку є:

З числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

З числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.

Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових) сплачують до Держбюджету України суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над валовими витратами та частиною валових витрат років, що передують звітному (у разі коли вони не відшкодовані валовими доходами таких років) після закінчення фінансового року. У разі перевищення за підсумками року затверджених видатків НБУ над отриманими доходами дефіцит покривається за рахунок Держбюджету України.

Установи пенітенціарної системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту.

3. Об'єкт оподаткування

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на: суму валових витрат платника податку; суму амортизаційних відрахувань.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає:

1. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

2. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

3. Доходи від операцій особливого виду (бартерні операції, страхова діяльність, операції в іноземній валюті, операції з пов'язаними особами, операції з торгівлі цінними паперами, дивіденди).

4. Доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди).

5. Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.

6. Доходи з інших джерел.

Не включаються до складу валового доходу:

1. Суми ПДВ, отримані (нараховані) платником ПДВ, нарахованого на вартість продажу ТРП, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником ПДВ.

2. Суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій.

3. Суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів якщо такі суми не були включені до складу валових витрат. Суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

4. Суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від надання державних послуг (видачі дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрації, інших послуг, обов'язковість придбання яких передбачена законодавством).

5. Суми одержаного платником податку емісійного доходу. Доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку. Кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод. Вартість ОФ безоплатно отриманих платником податку з метою з їх експлуатації.

6. Кошти або майно, що надаються у вигляді безповоротної допомоги громадським організаціям інвалідів та підприємствам і організаціям. Інші надходження.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

2. Суми коштів або вартість ТРП, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Держбюджету або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій.

3. Сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

4. Суми коштів, внесені до страхових резервів.

5. Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів).

6. Суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям податкових документів.

7. Суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

8. Суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат.

9. Суми витрат по операціях особливого виду.

10. Суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів.

11. Суми витрат, пов'язаних з безоплатним наданням працівникам вугільної промисловості, непрацюючим пенсіонерам.

12. Суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам, а також неприбутковим установам та

13. Суми витрат, пов'язаних з придбанням, добудовою об'єкта незавершеного будівництва та введенням його в експлуатацію, які виникають у платника податку - покупця об'єкта незавершеного будівництва протягом строку будівництва.

14. Суми витрат, пов'язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим вимогам. Суми витрат, пов'язаних з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням нафтових та газових родовищ.

15. Суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців та їх об'єднанням.

Не включаються до складу валових витрат витрати на:

1. Потреби, не пов'язані з веденням основної діяльності (організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб)

2. Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

3. Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

4. Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку.

5. Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

6. Утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання холдінгових компаній, які є окремими юридичними особами.

7. Виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав. Виплату дивідендів.

8. Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам.

Валові витрати подвійного призначення:

1. Витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування.

2. Витрати, пов'язані з науково-технічним забезпеченням основної діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням НА для їх використання в основній діяльності платника податку.

3. Будь-які витрати на гарантійний ремонт або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку.

4. Витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

5. Будь-які витрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення.

6. Будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

7. Будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення основної діяльності. Витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку.

8. До валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку.

9. До валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

· або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

· або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є:

· нерезидентами;

· резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку: є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

· або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

· або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У разі здійснення торгівлі продукцією (валютними цінностями) або роботами (послугами) з використанням торговельних автоматів або іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою збільшення валового доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки.

У разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

Датою збільшення валового доходу у разі здійснення бартерних операцій вважається дата відвантаження ТРП - дата фактичного надання результатів робіт платником податку, датою збільшення валових витрат вважається дата оприбуткування ТРП - дата фактичного отримання результатів ТРП платником податків.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

4. Порядок визначення та терміни сплати податку

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Сума оподатковуваного прибутку визначається = (Сукупний валовий дохід - доход, що виключаються з валового доходу) - (валові витрати - витрати, що виключаються зі складу валових) - (амортизаційні відрахування - сума амортизаційних відрахувань, що виключаються для цілей оподаткування).

Звітним періодом з податку є звітний квартал, півріччя, 9 місяців, рік. Платники податку протягом 40 днів наступних за останнім днем звітного періоду, подають до податкового органу декларацію про прибуток обчислену наростаючим підсумком. Податок сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за граничним терміном подання декларації.

5. Пільги з податку на прибуток

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових операцій отриманих у вигляді: грошових коштів, майна, що надходять у вигляді безвозвратной фінансової допомого; пасивних доходів (отримані у вигляді дивідендів, %, страхових виплат, роялті); грошових коштів чи майна, що надходять до неприбуткових організацій у якості компенсації вартості отриманих державних послуг. До неприбуткових організацій відносяться: органи державної влади, благодійні організації, пенсійні фонди, кредитні союзи, релігійні організації. Пільги з оподаткування поділяються на 5 груп: повне звільнення від податків; зниження ставки; звільнення від оподаткування частки прибутку, яка спрямовується на здійснення визначеної законом мети; спеціальні пільги; використання підприємствами переносу збитків.

Висновок

На протязі всієї історії розвитку людства жодна держава не змогла існувати без податків. Не зможе і Україна, особливо без такого податку, як податок на прибуток. Але, на жаль, регулюючій функції цього податку як інструменту регулювання розвитку виробництва надається другорядне значення. Для нашої держави податок на прибуток підприємств - це насамперед важливе джерело наповнення бюджету. І справді, податок на прибуток впевнено тримає друге місце за сумами зборів після податку на додану вартість. Але Уряд не стоїть на місці і хоче збільшити надходження від цього податку насамперед за рахунок збільшення бази оподаткування.

Але треба пам'ятати паралельно йде збільшення кількості збиткових підприємств. При цьому про зменшення податкового тиску на виробників вже майже не згадується. А податковий досвід підказує головний принцип оподаткування : “Неможна різати курку, яка несе золоті яйця”, тобто якою б великою не була необхідність держави в фінансових коштах на покриття мислимих і немислимих витрат, податки не повинні підривати зацікавленість платників в господарській діяльності.

Попри всі недоліки законодавства, основні його моменти потрібно знати і вміти ними правильно користуватися. Це насамперед необхідно для ефективного господарювання. Треба чітко розуміти і вміти розраховувати базу оподаткування податком на прибуток, яка розраховується зменшенням суми скоригованого доходу звітного періоду на валові витрати платника і суму амортизаційних відрахувань. А для цього потрібно чітко знати, що включати до складу валового доходу та валових витрат, а що ні, та вміти вірно розраховувати суми амортизаційних відрахувань. Тому треба постійно слідкувати за змінами в податковому законодавстві України.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 16.06.1997р.

2. Бадида М. Податок на прибуток: проблеми законодавства// Вісник податкової служби України, 2004, №17

3. Бадида М.П. Україні потрібна ефективна система оподаткування// Фінанси України, 2004, №8.

4. www.refine.com.ua