Стабілізація грошової одиниці України

14

Міністерство освіти та науки

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний інститут

Реферат

з дисципліни: “Гроші та кредит“

на тему: “Стабілізація грошової одиниці України “

Виконала: Єсіна Ольга

Перевірила: Сташенко І. Б.

Вінниця 2007

План

Вступ

1. Прорахунки України на межі до встановлення незалежності

2. Політика надійної грошової стабілізації

3. Інструменти стабілізації

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Всі поступово звикають до стабільної національної грошової одиниці -- малопомітних коливань її валютного курсу та незначних змін цінової динаміки. Наскільки міцна ця стабільність? Це питання, поза сумнівом, турбує не лише кожного пересічного громадянина та суб'єктів господарювання, а й фахівців, безпосередньо причетних до грошово-кредитної політики, зокрема членів Ради Національного банку, які разом з правлінням НБУ опікуються вищезазначеною проблемою. Рада не поділяє песимістичних оцінок щодо перспектив стабільності гривні, які лунали з вуст окремих політиків -- претендентів на парламентські крісла. То були заяви, позбавлені економічного підґрунтя. Однак, попри це, проблеми довгострокової перспективи стабілізаційних процесів у грошовій сфері справді є.

Найбільша загроза стабільності грошей лежить у площині грошово-кредитної політики, яка потребує високої компетентності, не терпить волюнтаристського втручання та зовнішнього тиску. Україна ж сьогодні ще не піднялася до відповідного рівня управлінської культури. Говорячи, що за роки кризи економіка країни зазнала найбільших втрат на пострадянському просторі, не можна замовчувати й того, що сумарний показник інфляції також був найвищим саме в нас. У 1993 році інфляція сягнула майже світового рекорду -- 10256%.

Зрозуміло, що на цих 100,3% «досягненнях» позначилися різні причини. Багато їх перебуває поза межами грошово-кредитної політики. Однак і остання навряд чи може претендувати на послідовну коректність. Вона не була збалансованою, стратегічно виваженою, розбудовувалася головним чином на принципах оперативного реагування, а відтак -- не працювала на перспективу. Суперечності у грошовій сфері значною мірою спричинені саме цим.

1. Прорахунки України на межі встановлення незалежності

В Україні стабілізація валютного курсу національної грошової одиниці неможлива без здійснення заходів валютного контролю і валютного регулювання. Суть валютного регулювання полягає у введенні певних обмежень щодо здійснення різних операцій з валютними цінностями при міжнародних платежах; інвестуванні; купівлі-продажу валюти; ввезенні, вивезенні, переказуванні або пересиланні валютних цінностей в країну чи за її межі і т.і. Ці обмеження є законодавчою та адміністративною регламентацією через лімітування, ліцензування чи, навіть, заборону проведення вказаних операцій. Валютний контроль - це контроль за дотриманням валютного законодавства, за порушення якого передбачається відповідальність головним чином у вигляді штрафів і позбавлення ліцензій.

Валютне регулювання має на меті:

ѕ забезпечення держави валютою;

ѕ підтримку валютного курсу національної грошової одиниці;

ѕ підтримку платіжного балансу.

В умовах валютного регулювання регламентується діяльність валютного ринку. Основні зусилля спрямовуються на забезпечення стабільності валютного курсу грошової одиниці держави. Певна жорсткість валютного регулювання в Україні є вимушеною в нинішніх умовах економічних перетворень.

Потрібно відзначити, що більшість країн, які мають зараз валютний ринок практично без обмежень і вільноконвертовану валюту (це майже всі країни Західної Європи, США, Японія та інші), при здійсненні економічних перетворень до того моменту використовували політику жорстких обмежень на проведення поточних валютних операцій і рух капіталу, поки з'явилась можливість для повного зняття всіх обмежень на переміщення валютних ресурсів у середині країни та за її межі.

Україна припустилися грубих помилок при виході з рубльової зони. Наслідки відомі: Росія висунула проти української сторони досить сумнівний як державний борг позов -- 2,5 млрд. дол., який було визнано. З цим пов'язане й інше: Україна занадто пізно провела грошову реформу -- останньою серед пострадянських країн. Країни Прибалтики запровадили власні грошові одиниці відразу ж після виходу з СРСР -- у 1992 році; Киргизія, Молдова, Азербайджан, Грузія, Казахстан, Узбекистан та Білорусь -- у 1993-му. У липні 1993 року було проведено грошову реформу в Російській Федерації. В українській же економіці впродовж п'яти років обертався купоно-карбованець -- квазігрошова одиниця, яка фактично не виконувала жодної функції грошей. І це відбувалося за умов відкритості економіки, розгортання приватизаційного процесу, інших структурних перетворень. Важко збагнути, як взагалі вдалося вижити за сурогатної грошової системи. Причина? Відсутність стратегічного бачення суті проблеми.

Такою ж була природа і грошової кризи 1997--1998 років. Найпростіше списувати те, що сталося, на вплив зовнішніх чинників. Він і справді був. Однак вирішальним чинником стали грубі помилки у фінансово-грошовій політиці, коли уряд та НБУ повністю втратили контроль над фінансовим та грошовим ринками, утворенням зовнішнього боргу. З властивою наївністю НБУ та Мінфін в усьому покладалися на оцінки зарубіжних експертів, зокрема спеціалістів МВФ, які, по суті, виявилися економічно неграмотними. Наслідки відомі. Девальвація гривні з 1,9 грн. до 5,2 грн. за дол. Чисті втрати бюджету від піраміди ОВДП -- 7,6 млрд. грн. Зменшення валютних резервів -- з 2,3 млрд. дол. до 761 млн. Це водночас і нищівний удар по фінансових активах суб'єктів господарювання та доходах громадян, 2,5-разове зменшення показника ВВП на душу населення у доларовій номінації. За цим ключовим показником світової ієрархії Україна вмить опинилася серед бідних країн світу.

2. Політика надійної грошової стабілізації

У посланні Президента України «Європейський вибір», присвяченому визначенню концептуальних засад стратегії економічного та соціального розвитку держави на 2002--2011 роки обґрунтовується модель економічного зростання, першоосновою якої є забезпечення стійкої стабільності національної грошової одиниці. Ця позиція розглядається як ключова передумова реалізації курсу євроінтеграції України. У тексті Послання визначено граничні параметри інфляції, досягненню яких має бути підпорядкована грошово-кредитна політика. Йдеться про забезпечення середньорічного рівня інфляції в межах до 7--9% у 2002--2004 роках та 3--5% -- у 2005--2011-му. Відповідно до Маастрихтського договору, який визначає економічні критерії членства в Євросоюзі, країни-претенденти мають забезпечити стабільність власної грошової одиниці на рівні до 2% інфляції на рік. Тож за умови реалізації визначених завдань грошової стабілізації ми зможемо впритул наблизитися до відповідних критеріїв ЄС.

У Посланні Президента обґрунтовується найбільш складна за своїм змістом модель політики економічного зростання. Йдеться про модель зростання, реалізація якої можлива лише на основі сильної економічної і насамперед фінансової та грошової політики, конструктивної взаємодії виконавчої та законодавчої гілок влади. Що зрозуміло, адже вирішальне значення у цих питаннях матимуть, як це обґрунтовується у тексті Послання, дві передумови: «дотримання в наступному десятиріччі принципу бездефіцитності державного бюджету» та «подальше обмеження боргової залежності держави, особливо зовнішньої». По зазначених позиціях наші показники вже сьогодні кореспондуються з маастрихтськими вимогами, відповідно до яких бюджетний дефіцит обмежується 3% ВВП, а державний борг -- 60% ВВП. Ми ж 2000 року мали бюджетний профіцит, а 2001-го -- дефіцит на рівні лише 0,6% ВВП. Зовнішній борг України у 2000 році становив 45%, а у 2001-му -- 37% ВВП.

Запропонована модель сприймається далеко не однозначно. Як її альтернатива пропонується модель економічного зростання, що базується не на максимально жорсткій, а на ліберальній моделі грошово-кредитної політики -- на частковому використанні інфляційного та девальваційного ресурсу. Йдеться про застосування так званої політики обмеженого зростання курсу національної валюти. Зазначені розбіжності особливо рельєфно виявилися на міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія монетарної політики: проблеми вибору і застосування», що проводилася з ініціативи Ради НБУ в квітні поточного року. Аргументи на користь відповідної моделі також зрозумілі: існує загроза того, що жорстка монетарна політика обмежуватиме можливості експорту, а відтак і потенціал економічного зростання. Як підсилюючий аргумент наводиться приклад аргентинської кризи, витоки якої, як відомо, пов'язують і з наджорсткою монетарною політикою.

Така позиція має право на життя. Одного з найіменитіших вчених світового масштабу Дж.М.Кейнса через використання у своїх теоретичних моделях чинника інфляції як своєрідного «мастильного матеріалу» економічного зростання називали «великим інфляціоністом». Однак модель стимулювання споживчого попиту за допомогою обмеженої інфляції рекомендувалася Дж.М.Кейнсом для застосування лише на обмеженому етапі економічного циклу -- етапі виведення економіки з кризи. Україна ж фактично вже пройшли цей відтинок економічного циклу у другій половині 1999-го -- 2000 роках, коли інфляційні гроші відігравали відчутну роль у забезпеченні позитивної економічної динаміки. У 2000 році четверта частина номінального зростання ВВП завдячувала своєю появою саме цьому чинникові, відповідно і кожна четверта гривня бюджетних надходжень мала інфляційну природу. На відміну від цього, у 2001 році, коли темпи інфляції було відчутно знижено (з 25,8 до 6,1%), в економіці почала формуватися принципово інша, інвестиційна модель зростання. Приріст інвестицій в основний капітал істотно перевищив темпи зростання ВВП. 2000 року він становив 6,5%, а 2001-го -- 17,2%.

Важливо зрозуміти і природу гривневої стабільності у цей період. Основною домінантою цього процесу стала загальна економічна стабілізація трьох останніх років. Це, по-перше, позитивний торговельний баланс України: 1999 року -- 2,2 млрд., 2000-го -- 2,9 млрд., 2001-го -- 2,9 млрд. дол. По-друге, майже бездефіцитний бюджет. По-третє, зростання продуктивності праці, зокрема у промисловості: 1999 року -- 9,6%, 2000-го -- 16,0, 2001-го -- 18,2%. Ці та інші чинники дають підставу для принципової ваги висновку: стабільність гривні, що утвердилася в останній період, має грунтовну загальноекономічну основу. Вона виникла не лише завдяки коректній грошово-кредитній політиці останніх років, а й завдяки відчутній макроекономічній стабілізації.

Гривня має вагомий запас міцності і на майбутнє. У відповідних розрахунках слід обов'язково враховувати штучну передевальвацію її валютного курсу у період світової фінансової кризи 1997--1998 років, а також надмірне інфляційне знецінення за роки економічної кризи. Показове щодо цього зіставлення розрахунків ВВП на душу населення у доларах за їх номінальним курсом і на основі паритету купівельної спроможності (споживчого кошика). Такі розрахунки здійснює Світовий банк. 1999 року номінальний рівень ВВП на душу населення в Україні становив 617 дол., а за паритетом купівельної спроможності -- 3142 дол.

3. Інструменти стабілізації

Є кілька ключових позицій, які визначатимуть зміцнення грошової стабілізації не лише у короткостроковій, а й у середньостроковій перспективі. Це насамперед курсова політика. Вже вказувалося на некоректність намагань штучно девальвувати гривню. Стимулювання експорту з використанням зазначеного інструментарію, використання девальвації як компенсуючого інструменту експортних втрат може дати лише тимчасові вигоди.

На відміну від девальвації, зміцнення валютних позицій національної грошової одиниці більш вигідне для України. Йдеться, по-перше, про здешевлення критичного імпорту енергоносіїв, що посідає дуже важливе місце в нашому торговому балансі. По-друге, ми здешевлюємо технологічний імпорт машин та обладнання, що повною мірою відповідає стратегії інноваційного розвитку української економіки на наступне десятиріччя. По-третє, поступова ревальвація гривні, що нині відбувається, здешевлює обслуговування зовнішнього боргу. По-четверте, стабільний валютний курс -- це надійна основа зниження інфляції. По-п'яте, ревальвація -- важливий чинник підвищення не лише реальних доходів населення, а й вартості активів підприємств та фінансових (зокрема банківських) установ, номінованих у доларах. Нарешті, по-шосте, сильна гривня -- це важлива передумова зміцнення інвестиційного потенціалу, зокрема залучення в національну економіку іноземних капіталів.

Звісно, у будь-якому разі не йдеться про штучну ревальвацію. Необхідно істотної лібералізації валютного ринку і запровадження політики гнучкого валютного курсу, який має визначитися взаємодією ринкових факторів, вільних від адміністративних обмежень. Ця позиція найбільшою мірою відповідає логіці євростратегії України, адже саме такий валютний режим збалансовує реальний попит на іноземну валюту з її пропозицією, врівноважує торговельний баланс, сприяє економічному зростанню.

Дійовість грошово-кредитної політики визначається здатністю Національного банку регулювати грошові потоки та структуру грошового ринку. Наші проблеми у цій площині також не становлять жодної таємниці. Зрозуміло, по-перше, що грошово-кредитна політика не може бути ефективною, коли поза банками обертається понад 40% грошової маси. Ці гроші фактично не піддаються регулятивним діям НБУ. По-друге, грошово-кредитна політика не може бути ефективною, коли фактично не діють механізми дисконтного регулювання. Йдеться про механізм облікової ставки, яка поки що не виконує у нас регулятивної функції. Впродовж 2001 року облікова ставка знизилася з 27 до 11,5%, а кредитні ставки комерційних банків -- усього на 7,7 відсоткових пункта. Нині у нас облікова ставка становить 10%, а в Росії -- 23%, однак кредитні ставки комерційних банків в Україні в 2,5--3,0 разу вищі, ніж у Росії. По-третє, грошово-кредитна політика не може бути ефективною і в умовах існуючої доларизації, коли гривня лише частково виконує функцію нагромадження та міри вартості. Іноземна валюта у досить значних обсягах залишається основним товаром на ринку грошей. Частка депозитів, номінованих у ній, 1997 року становила 29,9%, 2001-го -- 42,7%. Добре відомо і те, що у скляних банках населення зберігає не гривні, а долари.

Існують й інші не менш гострі проблеми, без розв'язання яких говорити про надійність грошової стабілізації було б передчасно.

У контексті проблеми, що розглядається, дуже важливе удосконалення немонетарних інструментів грошової стабілізації. Нині це має стати головною турботою уряду, його економічного блоку. По-перше, збереження політики бездефіцитного і водночас збалансованого бюджету. У нас немає альтернативи цьому. Бездефіцитний бюджет -- не лише основа стабільності гривні, а й головний інструмент зниження боргового навантаження на економіку. По-друге, відчутне зниження податкового тягаря. Податкова складова в структурі витрат, а відтак і в ціновій динаміці, залишається надзвичайно високою. По-третє, створення ефективного антимонопольного конкурентного середовища і насамперед -- подолання свавілля природних монополій, які весь час штучно завищують тарифи. По-четверте, детінізація української економіки та ін.

Рада НБУ готова активно співпрацювати насамперед з Міністерством економіки із цих питань. Знову ж таки, йдеться про органічне поєднання інструментарію грошово-кредитної та немонетарної антиінфляційної політики. Реалізація поставлених Президентом України завдань щодо відчутного поглиблення стабільності гривні можлива лише на основі такого комплексного підходу.

За висловом Дж.М.Кейнса, не існує і не може існувати «надійнішого» засобу, здатного повністю розвалити не лише економіку, а й усю суспільну структуру держави, ніж розладнана грошова система. З другого боку, можна послатися на слова відомого російського фінансиста й державного діяча, автора грошової реформи в Росії 1895--1897 років графа С.Ю.Вітте, який стверджував, що сила будь-якої держави, її міжнародний авторитет визначаються не кількістю гармат і чисельністю солдатів, а насамперед стійкістю її грошової одиниці. Ці слова набувають дедалі більшої актуальності і для нас.

Ефективність застосування економіко-математичних методів у моделях реалізації завдань аналітичного дослідження базується на широкому використанні засобів автоматизованої обробки відповідних інформаційних даних. Ідеться передовсім про впровадження в процес аналізу господарської діяльності підприємств сучасних комп'ютерних технологій, що створює належні передумови одержання якісної аналітичної інформації, потрібної для забезпечення процесу розробки науково обґрунтованих управлінських рішень.

Найдоцільнішим варіантом (формою) реалізації такого інтеграційного процесу можна вважати впровадження сучасних інформаційних систем, що базуються на досконалих операційно-програмних засобах, інформаційних технологіях використання економіко-математичних методів і моделей, систем підтримки прийняття рішень. Сучасні інформаційні системи містять відповідний перелік функціональних завдань аналізу ринку, маркетингу, збуту готової продукції, технічної підготовки виробництва, техніко-економічного планування, матеріально-технічного забезпечення запасами, управління трудовими ресурсами, кадрами, управління фінансами, інвестиціями та інноваціями, управління основним та допоміжним виробництвом, управління якістю, бухгалтерським обліком та звітністю. Насамперед це комп'ютерні системи підтримки та прийняття рішень (СППР). системи підприємства.

Висновки

У зв'язку з викладеним вище можна зробити такий висновок: у нас немає підстав змінювати принципи грошово-кредитної політики, сформованої в останні роки, і повертатися до кейнсіанської моделі економічного зростання, заснованої, як уже зазначалося, на частковому використанні інфляційного ресурсу. Це був би крок назад. Запорука -- реальна незалежність НБУ, яка утвердилася останніми роками. Виходимо з того, що і в подальшому розвитку політика міцної грошової одиниці має стати визначальним атрибутом зміцнення позицій національного ринку, його інвестиційної привабливості, ефективним засобом підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника та модернізації економіки, основною гарантією припинення відпливу капіталу, збільшення реальних доходів населення.

Отже, нагальним завданням є розробка спеціальної системи комп'ютерної обробки економічної інформації для підтримки управлінських рішень стосовно господарської діяльності підприємства. Така система повинна охоплювати комплекс задач, які передбачені курсом "Економічний аналіз", з урахуванням розрахунків щодо імітаційного моделювання.

Список використаної літератури

1. Буту О. Проблеми кредитно-грошової політики в Україні // Банківська справа. - 1998. №5. - С. 45.

2. Колодізєв О. Становлення банківської системи України: минуле, світовий досвід, проблеми реформування // Банківська справа. - 1999. - №2. С.48.

3. Ларіонова Л. Д., Зразок З.О. Українська гривня: історія та сьогодення // Фінанси України. - 2001. - С. 50.

4. Савлу М. І. Нова національна валюта гривня працює на економіку України // Фінанси України. - 1997. - №2.

5. Швайка М. А. Банківська система України: шляхи реформування і підвищення ефективності. - К.: Парламентське видавництво, 2000. - 196с.