Аналіз праці й заробітної плати на підприємстві

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА АКАДЕМІЯ

Кафедра «Фінанси»

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Аналіз та контроль в бюджетній сфері»

на тему: «Аналіз праці й заробітної плати на підприємстві»

Виконала: Косяченко В.А.

Перевірила: Клец Л.Є.

Краматорськ 2009

План

Вступ

1. Організація обліку витрат на оплату праці на підприємстві

2. Економічний аналіз витрат на оплату праці на підприємстві

3. Прийоми документального контролю та способи перевірки

4. Напрями удосконалення контрольно-ревізійної роботи

Заключення

Перелік літератури

ВСТУП

В умовах ринкової економіки відбулися помітні зміни в оплаті праці, яка залежить вже не тільки від результатів праці робітників, а й від ефективності діяльності виробничих підрозділів.

Оплата праці - це заробіток, розрахований, як правило, в грошовому виражені, який за трудовими договорами власник чи уповноважений ним орган виплачує за виконану роботу чи надані послуги.

Урахування праці та заробітної плати займає одне з центральних місць в системі обліку на підприємстві. Заробітна плата є основним джереом доходів робітників фірм, підприємств. Праця працюючих є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту.

Заробітна плата - є важливим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

Збільшення ефективності суспільної продуктивності обумовлено, на сам перед, збільшенням виробництва та поліпшенням якості роботи.

В умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціонування, важливими задачами стали: прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу.

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Урахування праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.

Необхідно створювати економічно достовірну та обґрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміки показників про працю, стеження за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві.

На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадження прогресивних методів праці, дотриманням правильного співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати.

1. Організація обліку витрат на оплату праці на підприємстві

Основним джерелом доходів найманих працівників є і надалі залишатиметься заробітна плата. Нині саме заробітній платі належить переважаюче значення в мотиваційному механізмі. Заробітну плату як економічну категорію відносять до числа найскладніших. Саме з цієї причини, а також внаслідок однобічного, некомплексного підходу до її визначення у політичній економії соціалізму в колишньому Радянському Союзі та, на жаль, нині і в Україні відсутнє єдине розуміння суті заробітної плати.

Важливим елементом механізму визначення індивідуальної заробітної плати є форми й системи оплати праці. Останні виступають, з одного боку, з`єднувальною ланкою між нормуванням праці і тарифною системою, а з другого - засобом досягнення певних якісних показників. Ці елементи організації оплати праці є способом установлення залежності величини заробітної плати від кількості, якості праці та її результатів.

Організація оплати праці проводиться на основі:

ѕ законодавчих та інших нормативних документів;

ѕ генеральної угоди на державному рівні;

ѕ галузевих, генеральних угод;

ѕ трудових договорів.

Згідно зі статтею 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик.

Тарифна система оплати праці - це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці.

Як зазначалося вище тарифна система оплати праці включає:

а) тарифну сітку - коефіцієнти, які присвоюються робочим в залежності від кваліфікації;

б) тарифні ставки - суми, які нараховуються за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду). Наприклад, працівнику першого розряду за одну годину нараховується одна гривня, а працівнику шостого розряду - шість гривень.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт в залежності від їх складності, а робітників - в залежності від їх кваліфікації та відповідальності по розрядах тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, перевищеним законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок.

Відповідно до статті 1 Закону України “ Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. При нарахуванні основної заробітної плати робітникам, яким установлена відрядна оплата праці, повинен бути табель, а також відомість про виробіток та розцінки за виконану роботу.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Статтею 105 КЗПП передбачено, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією або обов`язок тимчасово відсутнього працівника без увільнення від своєї основної роботи, здійснюється доплата за поєднання професій або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника.

Існують такі види додаткової заробітної плати:

ѕ робота у сверхурочний час;

ѕ сумісництво професій;

ѕ робота в нічний час.

Конкретний відсоток надбавки визначається в колективному договорі, який повинен враховувати що відповідає мінімуму по такій надбавці, визначені в генеральній або галузевій угоді.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.

До мінімальної заробітної плати не включаються:

ѕ доплати;

ѕ надбавки;

ѕ заохочувальні і компенсаційні виплати.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

На підприємстві застосовують дві форми оплати праці: погодинна та відрядна.

Погодинна - нарахування заробітної плати залежить від фактично відпрацьованого часу і встановленої норми оплати за одиницю часу. Погодинна оплата праці одна з форм оплати праці і передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період. Інженерно-технічні працівники отримують заробітну плату, нараховану згідно з встановленим окладом пропорційно відпрацьованого часу. Дні, в які робітник виконує державні або суспільні обов`язки, оплачується в загальному порядку.

Відрядна - нарахування заробітної плати проводиться за вироблену якісну продукцію по установлених розцінках за оплату одиниці продукції. Тому заробіток залежить від обсягів виконаної роботи і потребує якості роботи.

У відповідності до форм оплати праці підприємство може встановлювати систему оплати праці.

Система оплати праці - це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці й мірою винагороди працівників.

Для обліку виробітки робочого персоналу застосовуються такі документи:

ѕ наряд на відрядну роботу, який може бути індивідуальним або бригадним; маршрутні листи та інші. У наряді вказується обсяг вироблених робіт, сума заробітної плати, склад членів бригади, відпрацьований кожним час, розраховується коефіцієнт трудової участі у відповідності з яким розраховується премія робочим. Наряд закривається по мірі виконання завдання: він підписується бригадиром.

ѕ акордний наряд застосовується в бригадах “кінцевої продукції”. Заробітна плата визначається відповідно до калькуляції, що прикладена до акордного наряду. Недоліком наряду є те, що неможливо встановити, хто винен у виготовленні бракованих виробів. Усі недоліки наряду усуваються у маршрутному листі; там вказується весь технологічний ланцюг і можливо простежити, на якій операції був зроблений брак. Групуючий розрахунок проводиться у відомості або карточки.

При погодинній оплаті праці при розрахунку заробітної плати робітників по тарифу годинну тарифну ставку потрібно помножити на кількість годин зміни. Розподіл заробітної плати при відрядній оплаті праці здійснюється трьома засобами: по коефіцієнту виробітку; по відпрацьованому часу, приведеного до першого розряду; по коефіцієнту трудової участі (КТУ).

загальний заробіток робітник

К = --------------------------------------------------- , де

sum ((n1 * m1) + (n2 * m2) + ... + (nn * mn))

n1, n2, ... , nn - часова тарифна ставка n-го робітника

m1, m2, ..., mn - відпрацьована кількість робочого часу робітником

Коефіцієнт приробітку є одним для всіх робітників бригад. Якщо помножити заробіток по тарифу кожного робітника на цей коефіцієнт, то можливо визначити його загальний заробіток.

2. Економічний аналіз витрат на оплату праці на підприємстві

У сучасних умовах реформування бухгалтерського обліку аналіз фінансово-господарської діяльності поділяється на фінансовий і управлінський.

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу фінансово-господарської діяльності. Іншою складовою виступає виробничий управлінський аналіз, його називають також “економічний аналіз”. Але треба відрізняти економічний аналіз у загальному розумінні (як аналіз економіки на мікро- та макрорівнях) від економічного аналізу у вузькому розумінні (як виробничий управлінський аналіз тільки на мікрорівні).

У наш час, в умовах побудови ринкової економіки та реформування бухгалтерського обліку у фінансовий і управлінський, аналіз як важливий елемент аналітичної роботи стає одним з головних інструментів управління діяльністю підприємств та установ.

Формування коштів на оплату праці є одним з центральних питань докорінної перебудови управління економікою. Головний напрямок удосконалення всієї системи оплати праці - забезпечення прямої і жорсткої залежності оплати праці від кінцевих результатів діяльності трудових колективів.

Щоб не допустити перевитрат та непродуктивних виплат, кожна установа зобов'язана організувати систематичний аналіз використання коштів на оплату праці.

Задачі аналізу використання фонду оплати праці полягають у:

ѕ оцінці використання фонду заробітної плати з урахуванням результатів праці;

ѕ виявленні причин відхилення фактичного фонду від розрахункового;

ѕ усуненні непродуктивних виплат заробітної плати;

ѕ визначенні співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати.

3. Прийоми документального контролю та способи перевірки

Огляд документів - це не тільки ізольоване їх вивчення. З документів робиться ряд висновків та узагальнень, що ґрунтуються на взаємозв'язках різних документів, на їх групуванні, порівнянні та протиставленні.

Прийоми документального контролю застосовують до бухгалтерських документів, записів в облікових регістрах, даних звітів і балансів, до статистичних та оперативних матеріалів Об'єктом документального контролю є інформація, що характеризує здійснені господарські операції.

Формальна перевірка передбачає встановлення повноти і правильності оформлення документів, заповнення реквізитів, відповідність підписів осіб, які склали документ, дозволяє переконатись, що для оформлення даної господарської операції використано бланк необхідної форми. ЇЇ застосовують з метою виявлення фактів підробки та дописувань в документах виправлення цифрових даних та зміни реквізитів.

Якісна система документування і обліку повинна будуватися на наступних принципах: документи і записи повинні мати безперервну нумерацію для того, щоб полегшити виявлення відсутніх документів, а за необхідності - пошук необхідних документів; документи повинні складатися в момент здійснення операції або відразу ж після цього; повинні бути достатньо простими, доступними для розуміння, уніфікованими для багатоцільового використання, мати продуману структуру для їх правильного оформлення. Отже, формальною перевіркою встановлюють наявність доброякісних та недоброякісних документів.

Арифметична перевірка - це перевірка документів, що здійснюється шляхом перерахунку результатів таксування, загальних підсумків, узгодження нарахувань і утримань ( знижок ) тощо з метою визначення правильності підрахунків та виявлення зловживань і крадіжок, що приховані за неправильними арифметичними діями. Прийоми арифметичної перевірки дозволяють виявити допущені суттєві викривлення інформації, завуальоване розкрадання.

Нормативно-правова перевірка полягає у вивченні господарських операцій з точки зору їх відповідності різним нормативним актам, інструкціям, стандартам, положенням, чинним законам. Сутність та межі такої перевірки багато в чому залежать від типу операцій, що перевіряються - нарахування і виплата заробітної плати, списання витрат на собівартість продукції ( товарів, робіт, послуг ), застосування норм природного убутку, тощо. Нормативною перевіркою встановлюються факти невиконання окремих вказівок вищестоящих органів, що відносяться до фінансово-господарської діяльності. Така перевірка застосовується тоді, коли під сумнів ставиться правильність або законність документу на виплату готівки, передачу матеріальних цінностей та інші подібні операції.

В комплексі з арифметичною перевіркою цей прийом дозволяє виявити випадки приховування недостач, втрат, крадіжок та перевитрат за рахунок завищення планових та нормативних витрат на виробництво продукції або бюджетних коштів зав окремими статтями, кошторисів витрачання, списання на витрати виробництва грошових та матеріальних ресурсів за нормами, коли їх фактичне витрачання є меншим.

За їх результатами складають розрахунки та аналітичні таблиці, встановлюють наслідки та винних осіб, визначають збиток, завданий неправомірними діями працівників.

Експертну перевірку застосовують при дослідженні документів, господарських операцій, якості виконаних робіт. Вона здійснюється спеціалістами різних галузей знань за дорученням аудитора, ревізора. Експерт покликаний дати правову, достовірну та об'єктивну оцінку, яка залежить від наданих йому матеріалів, правильного формування поставлених йому питань. За результатами експертної перевірки складається висновок експерта з повними та конкретними відповідями на питання, поставлені ревізором. Експертна перевірка доповнює формальну та арифметичну, і спрямована на виявлення підробок в документах, встановлення реальності документу і реквізитів та записів, які містяться в ньому.

Економічною перевіркою встановлюють доцільність господарських операцій шляхом з'ясування, яку ж користь , економічну вигоду вони надають, чи були складені економічно обґрунтовані розрахунки і які отримані кінцеві результати.

Логічна перевірка здійснюється за допомогою співставлення фактичних результатів з аналогічними або взаємопов'язаними даними документів, дозволяє виявити приховування розкрадань, приписки виконаного обсягу робіт та інші зловживання. Логічна перевірка представляє собою спосіб вивчення об'єктивної можливості документально оформлених господарських операцій за допомогою різних співставлень взаємопов'язаних виробничих та фінансових показників. Розкриття в процесі ревізій логічних зв'язків між ними дозволяє оперативно виявляти порушення законодавства, запобігати неправомірному витрачанню коштів.

Зустрічна перевірка - це співставлення двох примірників одного і того ж документу, що знаходяться на різних підприємствах або підрозділах одного підприємства. Метою проведення зустрічної перевірки є виявлення фіктивних документів та фактично не здійснених операцій, неоприбуткованих матеріалів, привласнення грошей, коштів, списаних не за призначенням, тощо. Проведення зустрічної перевірки дає можливість виявити такі зловживання ,за яких двосторонні операції отримують різне відображення у кожної із сторін, зокрема: отримані від постачальників запаси неоприбутковані, а також грошові кошти, що надійшли на поточний рахунок; привласнення виручки, яка здається до банку;завищення цін у видаткових документах, наявність безтоварних операцій, тощо. Такі зловживання приховуються шляхом виправлення даних в окремих примірниках документів, складання нових неправдивих документів, неправильного відображення чи взагалі невідображення в документах та в облікових регістрах операцій, які насправді були здійснені.

Отже, зустрічна перевірка полягає у порівнянні двох примірників одного і того ж документу або двох документів, що пов'язані між собою єдністю операцій і знаходяться на різних підприємствах які ведуть розрахунки (постачальник і покупець), або в двох частинах одного підприємства (склад і цех), або ж записів в облікових регістрах двох різних організацій. Зустрічна перевірка є одним з ефективних методів встановлення реальності і правильності відображення в документах різних господарських операцій та інших обставин.

На відміну від зустрічної перевірки, при застосуванні прийомів взаємного контролю порівнюються різні за своїм найменуванням та характером документи, в яких відображаються різні аспекти однієї і тієї ж або декількох взаємопов'язаних операцій. Так, порівнюються прибутково-видаткові документи, які безпосередньо фіксують рух товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів з іншими документами, що відображають ті ж операції, але в різних аспектах; порівнюються дані про товарно-матеріальні цінності з даними про тару, в якій вони перевозились; порівнюються дані бухгалтерського і оперативного обліку, а також бухгалтерські документи з перепустками на вивезення продукції; порівнюються дані первинних документів з даними облікових регістрів; перевіряється взаємозв'язок між кореспондуючими рахунками, тощо.

4. Напрями удосконалення контрольно-ревізійної роботи

Для подолання проблеми недосконалості чинних на даний час нормативно-правових актів, що регулюють діяльність працівників контрольно-ревізійної служби, підрозділів внутрішнього фінансового контролю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також з метою зміцнення фінансової дисципліни в державі, в тому числі при виконанні державних програм та в процесі фінансово-господарської діяльності підконтрольних органів державного управління, підприємств, установ і організацій, органам державної контрольно-ревізійної служби потрібно забезпечити підвищення ефективності фінансового контролю.

Для виконання зазначеного завдання необхідно забезпечити:

а) чітку координацію в часі діяльності ГоловКРУ з роботою Кабінету Міністрів України, спрямованою на аналіз і переоцінку окремих сфер і питань соціальної та економічної діяльності в системі державного управління;

б) дієву взаємодію органів ДКРС з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та правоохоронними органами;

в) впровадження у практичну роботу, нарівні з ревізіями та перевірками, аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетних установ та аудиту ефективності виконання державних програм з метою оцінки повноти досягнення поставлених цілей;

г) широке застосування профілактичних заходів для попередження грубих фінансових правопорушень;

д) регулярне інформування Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування про стан досліджених фінансово-економічних процесів, характеристику чинників, які призводять до порушень фінансової дисципліни та неефективного управління фінансовими і матеріальними ресурсами держави, а також пропозиції щодо подолання цих негативних явищ;

є) проведення постійного моніторингу стану прийняття дієвих управлінських рішень за результатами контрольних заходів;

ж) належне регулювання внутрішнього фінансового контролю в системі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади через координацію роботи їх контрольно-ревізійних підрозділів, моніторинг результатів цієї роботи та контроль за функціонуванням зазначених підрозділів;

з) вдосконалення механізму планування контрольної роботи;

и) розробку та затвердження стандартів державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна у сфері взаємодії органів державного фінансового контролю з правоохоронними органами, з інших питань контрольно-ревізійної роботи, які мають бути врегульовані;

і) розробку порядків (механізмів) взаємодії (координації) з іншими фінансовими і контролюючими органами та підрозділами за тими напрямами контрольно-ревізійної роботи, за якими така взаємодія (координація ) не врегульована або потребує змін і доповнень, та ініціювати їх погодження і затвердження в установленому порядку.

З метою створення інформаційних, організаційних та інших передумов для належної реалізації покладених на органи ревізійної служби завдань необхідно забезпечити:

а) відкритість контрольно-ревізійної роботи на всіх її етапах шляхом систематичного інформування громадськості через центральні та регіональні засоби масової інформації ( включаючи Інтернет) про плани та результати діяльності ДКРС;

б) створення і впровадження єдиної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи органів ДКРС, яка б забезпечила ефективне використання всіх інформаційних ресурсів Служби та інтеграцію з інформаційними ресурсами інших органів державної влади;

в) подальшу активізацію роботи з вивчення та впровадження у практику позитивного зарубіжного досвіду з питань державного фінансового контролю;

г) вичерпність і якісність бази внутрішніх методологічних документів з питань діяльності Служби за всіма її напрямами та постійний моніторинг ефективності їх впровадження у практику;

д) оптимізацію структури і чисельності ДКРС та вдосконалення системи кадрового забезпечення діяльності Служби.

Заключення

Заробітна плата - це точка перетину інтересів багатьох: підприємства; працівника, податкової, фондів тощо. Кожна з цих сторін оцінює значення заробітної плати , якщо не як найважливіших . У зв'язку з цим важко переоцінити значення роботи бухгалтера , пов'язаної з обліком витрат на оплату праці. Вона , як правило, найбільш складна та трудомістка. Помилка у нарахуванні заробітної плати автоматично призводить до цілої серії помилок і порушень, які є найважчими за своїми наслідками. Є тільки один спосіб уникнути таких помилок-абсолютно точно знати, як проводити будь-які розрахунки, - пов'язані із заробітною платою.

Питання нарахування заробітної плати, а також податкового і бухгалтерського обліку оплати праці займають особливе місце в роботі бухгалтерії кожного підприємства

З одного боку, це пов'язано з відношенням до таких питань власне робітників, для яких заробітна плата служить основним джерелом матеріальних благ.

З іншого боку, - з той обставиною, що суми, що спрямовуються підприємством на оплату праці, так чи інакше служать мірою, що визначає надходження податків і обов'язкових зборів у бюджет і цільові фонди.

Бухгалтерський облік на підприємстві повинен забезпечувати : точний розрахунок заробітної плати кожного робітника відповідно до кількості і якості витраченої праці, що діють формами і системами його оплати, правильний підрахунок утримань із заробітної плати; контроль за дисципліною праці, використанням часу і виконанням норм виробітки робітниками, своєчасним виявленням резервів подальшого росту продуктивності праці, витратою фонду заробітної плати (фонду споживання) і т.п.; правильне нарахування і розподіл по напрямках витрат відрахувань на соціальне страхування і відрахувань у Пенсійний фонд України.

Перелік літератури

1. Ткаченко Н.М. «Бухгалтерський фінансовий облік» - Київ, 2004 р.

2. Сопко В.В. «Бухгалтерський облік» - Київ, 2003 р.

3. Грабова Н.М., Добровский В.Н. «Бухгалтерський учет в производственных и торговых предприятиях » - 2002 г.

4. «Все про бухгалтерський облік» - 2000 р. - №71, №51(476)

5. «Баланс» - 2000 р. - №2

6. Закон України «Про оплату праці»//Голос України,№94.1995р.

7. Інструкція зі статистики заробітної плати.//Галицькі контракти,№3.1997р.

8. Бутинець Ф.Ф. «Бухгалтарський фінансовий облік» - Житомир - 2000р.

9. «Бізнес/Бухгалтерія, Право, Налоги, Консультации» - 2002 р.