Характеристика бюджетної системи Франції та Японії

Міністерство освіти та науки України

Донбаська державна машинобудівна академія

Кафедра «Фінанси»

Реферат

з дисципліни «Бюджетна система»

на тему:

«Характеристика бюджетної системи Франції та Японії»

Виконала:

Ст-ка гр. Ф05-2

Косяченко В.А.

Перевірила:

Балашова О.В.

Краматорськ, 2008

Зміст

Вступ

1. Бюджетна система Франції

2. Бюджетна система Японії

Висновок

Список літератури

Вступ

Фінансова система Франції має багато ланок, але відрізняється високим ступенем централізації. Центральний бюджет (загальний бюджет, приєднані бюджети різних державних організацій, спеціальні рахунки казначейства) акумулює приблизно 80% усіх доходів і витрат фінансової системи Франції.

На частку державного бюджету припадає 47% місцевих бюджетів, 9 фондів соціального страхування, 40% державних підприємств і приблизно 4% усіх засобів Фінансової системи. Через бюджетну систему Франції перерозподіляється приблизно 20% ВНП і 50% Національного Доходу.

Японія -- конституційна монархія. Відповідно до діючої з 1947 р. конституції імператор є «символом держави і єдності народу», його статус визначається волею всього народу, якому належить суверенна влада.

Вищий орган державної влади і єдиний законодавчий орган -- парламент, що складається з двох палат: Палати представників (512 депутатів) і Палати радників (252 депутати). Термін повноважень депутатів Палати представників -- 4 роки, Палати радників -- 6 років (з переобранням половини складу кожні три. роки). Виконавча влада здійснюється кабінетом міністрів на чолі з прем'єр-міністром.

1. Бюджетна система Франції

Бюджетний процес у Франції має 4 стадії і продовжується більш 3-х років.

Перша стадія - Складання проекту бюджету, здійснюється під контролем Міністерства економіки і Фінансів (МЕФ). Протягом 9 місяців кожне міністерство і відомство, керуючись інструкціями і контрольними цифрами складає свій кошторис.

Франція використовує програмно-цільовий метод розробки бюджету, отримавший назву "раціоналізація вибору бюджетних рішень". Проект бюджету після схвалення урядом направляється в парламент.

Друга стадія - розгляд і твердження бюджету, триває приблизно 3 місяці. Проект бюджету розглядається у фінансовій комісії кожної палати. Спочатку обговорюється в нижній палаті (національні збори), після передається у верхню палату (сенат).

Якщо проект бюджету після двох спільних обговорень обома Палатами не одержав схвалення, то президент може своїм указом оголосити бюджет законом.

Третя стадія - виконання бюджету, називається фінансовим роком, і в Франції збігається з календарним. Дохідна частина виповнюється через розгалужену мережу фінансових агентів. Виконанню видаткової частини бюджету передує процедура розподілу засобів.

Касове виконання здійснюється через систему казначейських кас. Вони мають поточні рахунки в Банку Франції, роблять розрахунково-касові бюджетні операції.

Четверта стадія - починається після закінчення бюджетного року - складання МЕФ звіту про виконання бюджету.

У ході бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль. Спеціальним органом державного контролю є рахункова палата. На який покладені функції попереднього, поточного і наступного контролю.

Центральний бюджет поділяється на 2 розділи: 90% - операції остаточного характеру (безповоротне фінансування), що підрозділяються на поточні, цивільні, капітальні і військові витрати. 10% - операції тимчасового характеру (кредити).

Більшість дослідників сходиться в думці про негативний вплив на французьку економіку експансіоністської бюджетної політики.

Значний приплив державних засобів у націоналізовані промислові компанії не забезпечив очікуваного збільшення інвестицій. Унаслідок цього, державний сектор не зміг зіграти очікувану від його роль каталізатора економічного відродження.

В Франції немає єдності бюджетної системи. Кожен бюджет формально відособлений. У дійсності існує відома централізація: бюджети нижчестоящих адміністративних одиниць затверджуються виконавчої владою вищестоящої ланки.

Фінансове підпорядкування місцевих органів забезпечується системою державних субсидій і позик, а також надбавками до центральних податкам. Засобу місцевих органів влади зберігаються на рахунках органів казначейства. Це дає можливість центральному уряду контролювати фінансову діяльність місць. Випуск місцевих позик також вимагає схвалення держави.

Державний бюджет Франції є основною ланкою фінансової системи: на його частку приходиться половина усіх фінансових ресурсів держави , у цілому державний бюджет не затверджується законодавчою владою, а щорічно складається як допоміжний документ, що механічно поєднує загальний бюджет, численні спеціальні рахунки казначейства і приєднані бюджети.

Доходи бюджету:

-прямі податки 36%

-непрямі податки 59,2%

-неподаткові надходження 4,8%

Головними доходами бюджету є податки. Податкова система включає прямі і непрямі податки і внески на соціальне страхування. Непрямі податки відіграють ведучу роль. У країні діють три види непрямих податків (акцизи, мита, фіскальні монопольні податки). Але вирішальне значення належить універсальному акцизу - податку з обороту, який функціонує як ПДВ.

Спеціальні фонди являють собою сукупність грошових ресурсів місцевих органів, що знаходяться в розпорядженні держави чи влади і мають цільове призначення.

До них відносяться численні спеціальні рахунки казначейства, приєднані бюджети, різноманітні фонди фінансово-кредитних установ і соціальний бюджет.

Організаційно вони відділені від бюджетів і мають визначену самостійність. Спеціальні фонди можна розділити на 2 основні групи:

1 - утворять фонди доходів і витрат які включаються в бюджет (фонд економічного і соціального розвитку Франції)

2 - складають позабюджетні фонди, що мають юридичну самостійність. Найбільші з них зв'язані із соціальною сферою.

Сукупність таких фондів називають соціальним бюджетом Франції. Джерела засобів соціальних спеціальних фондів складаються з:

внесків підприємців - 60%

внесків застрахованих - 18%

надходження держави - 20%

інші доходи -2%

Центральною ланкою бюджетної системи Франції є Дирекція з питань бюджету (Direction du budget), що є складовою частиною мінекономіки, фінансів і промисловості Франції (Ministere de l'есоnоміе, des Finances et de l'іndustrіе de la France), що знаходиться в безпосереднім підпорядкуванні міністра-делегата з питань бюджету і бюджетної реформи.

До складу дирекції входять 7 управлінь (sous-direction), кожне з який займається бюджетними питаннями визначених міністерств і організацій. Штатна чисельність Дирекції складає 232 чіл., з яких 160 є службовцями вищої категорії «А». Дирекція є гарантом дотримання конституційних термінів розробки проекту закону про фінанси, у зв'язку з чим установлений твердий контроль за дотриманням термінів проходження всіх проміжних документів.

Усі бюджетні міністерства й організації країни зобов'язані на початку кожного нового бюджетного року проаналізувати виконання бюджету пред. м. і підготувати пропозиції по бюджетних витратах на планований рік, т.зв. «підготовчий бюджет» (budget preparatoire), що надходить на експертизу в Дирекцію. Фахівці Дирекції, що володіють максимально можливою попередньою інформацією про бюджетну політику французького уряду, аналізують представлені їм розрахунки на предмет їхньої реалістичності відповідно до задач, обумовленими урядом для кожної бюджетної організації. За підсумками розгляду «підготовчих бюджетів», визначеної коректування ряду показників (в основному завищених), складаються «бюджетні перспективи» (perspectives budgetaires) для кожної бюджетної організації країни.

У рамках координації бюджетної політики країн-членів ЄС, Дирекція по бюджетних питаннях постійно аналізує, разом з Дирекцією прогнозів і Дирекцією Казначейства, еволюцію виконання бюджетів інших країн, що входять у ЄС, а також бере участь у ділових зустрічах зі своїми європейськими колегами. У ході цих зустрічей відбувається обмін актуальною інформацією з бюджетній політиці, що проводиться керівництвом цих країн, інформацією, що стосується виконання прийнятих бюджетів, а також намічаються конкретні пропозиції по координації бюджетної політики країн-членів Евросоза.

Дирекція по бюджетних питаннях прагне до того, щоб на кожнім етапі бюджетної процедури малася можливість змоделювати бюджетний прогноз на кілька років уперед. Такі прогнози дозволяють убезпечити бюджет майбутнього років у випадку появи проблемних питань як на рівні держави, так і на рівні органів місцевого самоврядування. Ця задача є дуже актуальної в умовах реалізації норм і положень Європейського валютного союзу, а також приймаючи в увагу необхідність дотримання «пакту про стабільність».

З метою здійснення нагляду за виконанням бюджету, Дирекція має у своєму розпорядженні мережу фінансових контролерів у всіх регіонах Франції, що постійно відслідковують і інформують керівництво Дирекції про стан виконання бюджету відповідними організаціями на місцях. Контролери сприяють керівництву Дирекції в його переговорах з керівництвом тих міністерств, де виконання бюджетів протягом року викликає ускладнення.

Дирекція систематично звітує про кожен етап своєї роботи над бюджетом перед міністром-делегатом з питань бюджету і бюджетної реформи, що доповідає про положення в бюджетній сфері безпосередньо міністру економіки, фінансів і промисловості.

Управління Дирекції дотримується принципу, відповідно до якого удосконалювання державного управління і, як наслідок, бюджетної політики, є не тільки необхідною умовою для якісної підготовки бюджету країни, але і гарантією оптимізації бюджетних витрат і нормального функціонування державного сектора.

2. Бюджетна система Японії

Крім традиційного фінансування країни через поточний бюджет, дохідна частина якого формується за рахунок податків, у Японії існує і паралельна, теж державна, система фінансування економічних проектів, але із залученням позабюджетних, у традиційному розумінні, коштів. Ця система називається державною інвестиційною програмою і використовується для розвитку пріоритетних, з погляду держави, виробництв та об'єктів. Таким чином, фактично уряд Японії має реальний важіль проведення структурної і промислової політики.

Подібне розмежування в державному фінансуванні має в Японії давню історію. Воно виникло ще в період Мейдзі (1868-1912 р.) і бере свій початок з рішення уряду в 1878 р. використовувати поштові заощадження громадян з метою промислового розвитку. Сьогодні ця система існує у вигляді так званої Програми державних позик та інвестицій.

Крім джерел надходження коштів, Програма державних позик та інвестицій відрізняється від загальнодержавного бюджетного фінансування і тим, що її кошти виділяються на умовах зворотності, терміновості і платності. Капіталовкладення і позики, отримані компаніями в рамках цієї програми, підлягають повному поверненню з нарахуванням відсотків, які сьогодні встановлюються в основному на рівні приватних кредитних установ.

Програма розробляється урядом одночасно з підготовкою проекту «звичайного» поточного бюджету, але окремо від нього. .Японський інвестиційний бюджет також проходить щорічне затвердження в парламенті. Фінансовими джерелами Програми державних позик та інвестицій є:

1) система поштових заощаджень громадян;

2) система поштового страхування життя;

3) пенсійні фонди;

4) спеціальний рахунок промислового інвестування;

5) гарантовані урядом зобов'язанім і позики.

Програма державних позик та інвестицій оперує в даний час капіталами, що досягають 10% вартості ВВП. Це приблизно відповідає сумі, що становить 2/3 загальних витрат бюджету.

Доходи і витрати бюджету мають певне групування, яке містить розділи, статті і параграфи. Доходи підрозділяються на 7 розділів, 11 статей і 43 параграфи, витрати -- на 13 розділів, 41 статтю і 242 параграфи. Характерною рисою бюджету Японії є те, що невикористані кошти переходять на наступний бюджетний рік.

Дохідна частина бюджету Японії складається з податкових і неподаткових надходжень. Серед податкових надходжень близько 40% становить прибутковий податок з фізичних осіб, близько 30% - податок на прибуток юридичних осіб (на прибуток компаній) і також близько 30% -- непрямі податки (стягнуті з продажу алкогольних напоїв, сигарет, предметів розкоші). У порівнянні з іншими країнами частка неподаткових надходжень у Японії досить висока. Сюди входять доходи від орендної плати, продажу земельних ділянок та іншої нерухомості, пені, штрафи, доходи від лотерей, позики і т.п. Особливість Японії полягає в тому, що показник питомої ваги державних витрат у ВВП країни с одним з найменших серед показників розвинутих країн (9,3% у 1991 р.).

Реалізація державного бюджету здійснюється в трьох основних формах: прямі виплати (в основному на утримання адміністративного апарату), витрата коштів по спецрахунках (пенсійне забезпечення, соціальне страхування, громадські роботи, оборона) і фінансова допомога місцевим адміністраціям.

Величезну частину витрат державного бюджету становлять соціальні витрати. А серед них -- пенсії по старості й інвалідності. Це пов'язано з тим, що чисельність даної категорії постійно зростає і до 2025 р. досягне 5,2 млн. чоловік проти 2 мли. у 1993 р. Крім того, через зростання тривалості життя і збільшення періоду трудової активності цієї категорії населення, а також недостачі молодої робочої сили люди похилого віку стануть важливим компонентом ринку праці.

Пенсійна система Японії досить складна і багатошарова. Коштами державного бюджету забезпечується 1/3 виплат базової пенсії. Інше виплачується за рахунок різних пенсійних фондів.

За рахунок бюджету фінансується в Японії так звана суспільна допомога. Вона охоплює тих, хто сам не може забезпечити мінімальний рівень життя. Така допомога надається на основі Закону «Про гарантії прожиткового мінімуму» і виплачується з а сімома номінаціями: на повсякденні потреби, освіту, житло, медичне обслуговування, материнство, по безробіттю, на похорони. У середині 90-х рр. її одержували 0,7% населення проти 2,4% у 1951 р., коли закон був прийнятий. До 2025 р. планується підняти витрати на соціальне забезпечення і, зокрема, підвищити рівень соціальної захищеності всіх нужденних. 75% виплат по суспільній допомозі надаються з центрального бюджету, 25% -- з бюджетів місцевих органів влади.

Реалізуючи програму науково-технічного прогресу, уряд Японії збільшує державні асигнування на НДДКР. Особлива увага, що приділяється науці й освіті, пояснюється тим, що вони перетворилися в головний структурний фактор економічного зрос­тання: якщо в 1960-1970 рр. приріст ВВП забезпечувався за їх рахунок на 57%, то в 1985-1995 рр. цей показник піднявся до 75-80%. Серед витрат на науку 13% становлять асигнування на соціальні науки, а 87% -- на природні і технічні. В найближчі роки намічено ліквідувати існуючий перекіс у фінансуванні.

За рахунок державного бюджету фінансуються дорожнє будівництво, роботи з розвитку авіаційного і залізничного транспорту, системи зв'язку, витрати з ліквідації наслідків стихійних лих і т.п.

Що стосується військових витрат, то їх рівень у Японії, у порівнянні з іншими розвинутими капіталістичними країнами, досить низький. Військові витрати в Японії не виходять за межі 1% ВВП.

Щорічно росте така стаття бюджету, як витрати по державному боргу. У 1997-1998 рр. їхня частка становила 21,7%. Наприкінці 1997 р. парламент Японії прийняв закон «Про реформу фінансової системи», де запропоновано до 2000 р. домогтися, щоб витрати поточного року не перевищували витрати попереднього.

Встановлено такі показники витрат на 2000 фін. р. у порівнянні з 1997р.: збільшені витрати на соціальне забезпечення приблизно на 6%, витрати на заохочення науки і техніки -- на 5%; збережені в колишніх розмірах витрати на культуру й освіту, оборону, на заходи у сфері енергетики, на підтримку малого і середнього підприємництва; зменшені витрати на підприємства суспільного сектору більш ніж на 7%, на урядову допомогу країнам, що розвиваються, -- на 10%, на дотації органам місцевого самоврядування -- на 27%.

Висновок

За допомогою цього реферату, ми познайомились з бюджетною системою Франції та Японії.

Центральною ланкою бюджетної системи Франції є Дирекція з питань бюджету (Direction du budget), що є складовою частиною мінекономіки, фінансів і промисловості Франції (Ministere de l'есоnоміе, des Finances et de l'іndustrіе de la France), що знаходиться в безпосереднім підпорядкуванні міністра-делегата з питань бюджету і бюджетної реформи.

Вищий орган державної влади в Японії і єдиний законодавчий орган -- парламент, що складається з двох палат: Палати представників (512 депутатів) і Палати радників (252 депутати). Термін повноважень депутатів Палати представників -- 4 роки, Палати радників -- 6 років (з переобранням половини складу кожні три. роки). Виконавча влада здійснюється кабінетом міністрів на чолі з прем'єр-міністром.

Список літератури

1. Міжнародні фінанси: - Навч. посібник, М., 1997.

2. Фінанси капіталістичних держав/ Ред. Болдирева. - М: 2002.

3. http://www.maxdiplom.com/themes/zadref/10696/index.html

4. http://mfua.msk.su/discipliny/zar_fin/files/22.html