Економічні рішення на підприємстві

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: «Фінансовий менеджмент»

Зміст стор

13. Концепція вартості грошей у часі та її врахування в економічних рішеннях

37. Методи фінансування проектів

Задача 3

Підприємство спеціалізується на виробництві пива. Ціна одного літра пива дорівнює 4 грн. Витрати на сировину, зарплату робітників та інші змінні витрати на одиницю продукції складають 2,2 грн. Також, діяльність підприємства пов'язана з виникненням постійних витрат у сумі 15000 грн.

1. Якою буде точка беззбитковості?

2. Який запас фінансової міцності при прибутку 12000 грн?

Задача 27

Підприємство “Норма” може отримати знижку у розмірі 4% за товар вартістю 85 тис грн., якщо рахунок за товар буде оплачено терміново. Але можна оплатити рахунок впродовж 30 днів. Банк може надати кредит для оплати рахунку під 18% річних.

Що вигідніше: скористатися знижкою чи оплатити товар впродовж 30 днів?

Література

13. Концепція вартості грошей у часі та її врахування в економічних рішеннях

Фінансовий менеджмент потребує постійного здійснення розрахунків, пов'язаних з надходженням грошових коштів в різні періоди часу. Ключову роль в цих розрахунках відіграє оцінка вартості грошей в часі. У відповідності з концепцією вартості грошей в часі однакова сума грошей в різні періоди часу має неоднакову вартість : ця вартість в теперішній час завжди є вищою, ніж в будь-якому майбутньому періоді.

Зміну часової вартості грошей можна пояснити наступним чином. Грошова одиниця в попередньому році була такою ж, як і в поточному. Але наслідки інфляції чітко ілюструють, що купівельна спроможність грошей змінюється з плином часу.

Розглядаючи реальну вартість грошей, підприємці повинні брати до уваги не тільки руйнівні дії інфляції, а також і здатність інвестування, адже мета фінансового менеджмента - це можливість з грошей робити додаткові гроші. Багато підприємств мають декілька варіантів вкладення грошей, їх мета на цей час - обрати з цих варіантів найбільш прибутковий.

Основними причинами втрачання вартості грошей є: інфляція, наявність ризику і віддання підприємцями переваги наявним грошам.

Інфляція пов”язана із загальним підвищенням цін у країні. Коли зростають ціни, падає вартість грошової одиниці. Враховуючи те, що в майбутньому ціни зростатимуть, вартість грошової одиниці в наступні роки буде ще нижчою, ніж в попередні. Таким чмном, купівельна спроможність грошової одиниці сьогодні вища, ніж буде завтра.

Ризик або невпевненість у майбутньому також зменшують вартість грошей. Через невпевненість у майбутньому ризик з часом зростає. Більшість підприємців хоче уникнути ризику, тому вище цінує гроші, які є сьогодні, аніж ті, що мають бути в майбутньому. Ті суб”єкти підприємницької діяльності, які погоджуються віддати свої наявні гроші сьогодні в обмін на їх більшу кількість у майбутньому, жадають більш високої компенсації у вигляді певної винагороди за цей ризик.

Всі суб”єкти господарювання віддають перевагу наявним грошам, ніж очікуваним у майбутньому, тобто “симпатизують” високій ліквідності. Втіленням ліквідності і є наявні гроші. Якщо підприємець інвестує ці гроші, сподіваючись доходів у майбутньому, тобто міняє гарантовані “живі” гроші на ризикованіші доходи у майбутньому, то цей “обмін” можливий за умови, що майбутні доходи повинні бути достатньо високі. Це необхідно, щоб виправдати ризик, на який погоджується інвестор, оскільки він сподівається на високу винагороду як компенсацію за втрату ліквідності.

Таким чином, із вищевикладеного можна зробити наступні висновки :

1. Сьогодні гроші дорожчі, ніж завтра.

2. Гроші втрачають свою вартість через інфляцію, ризик, схильність до ліквідності.

Перехід до ринкової економіки супроводжується появою нових для підприємств України видів діяльності. До них можна віднести вибір варіантів вкладання грошових коштів, оцінка ефективності інвестицій, тощо. Відкрито нові можливості використання капіталу: участь в різноманітних ризикових проектах, придбання цінних паперів, нерухомості; вкладання грошей на депозитні рахунки комерційних банків. Розміщуючи капітал в один з обраних проектів, фінансовий менеджер планує не тільки з часом повернути вкладені гроші, а й отримати бажаний економічний ефект. Таким чином, гроші набувають такої об”єктивно існуючої характеристики, як часова вартість. В нашій країні інвестиційна діяльність для багатьох суб”єктів підприємницької діяльності є дещо новим видом діяльності, тому, коли фінансовий менеджер збирається обрати той чи інший варіант вкладення грошових коштів, він повинен чітко визначити відповіді на основні запитання для здійснення інвестиційного проекту: який початковий капітал, процентна ставка, період вкладення коштів, можливість нарахування складного процента раз на рік чи частіше (з якою частотою?), репутація фірми, в справу якої інвестуються кошти, економічна та політична стабільність в країні, тощо.

Розглянемо методичний інструментарій оцінки вартості грошей за простими відсотками. При розрахунку суми простого відсотка в процесі прирощення вартості використовується формула (1):

І = PV х n х i, де (1)

І - сума відсотка за обумовлений період часу вцілому;

PV - початкова сума грошових коштів (теперішня вартість);

n - кількість інтервалів , по яких здійснюється розрахунок відсоткових платежів, в загальному обумовленорму періоді часу;

і - відсоткова ставка, виражена десятковим дробом.

Майбутня вартість вкладання грошей сьогодні з урахуванням нарахованої суми відсотка визначається за формулою:

FV = PV + I = PV х ( 1 + n х i ) (2)

Множник ( 1 + n х i ) називають множником або коефіцієнтом нарощення суми простих відсотків. ( 1 + n х i ) завжди > 1.

Методичний інструментарій оцінки вартості грошей за складними відсотками .

Для розрахунку майбутньої суми вкладу (вартості грошей) в процесі його прирощення за складними відсотками використовується формула (3):

FV = PV х ( 1 + i )ⁿ, де (3)

FV - майбутня вартість вкладу (грошових коштів) при його нарощенні за складними відсотками;

PV - початкова сума вкладу (грошових коштів);

і - відсоткова ставка, виражена десятковим дробом;

n - кількість інтервалів , по яких здійснюється кожний відсотковий платіж, в загальному обумовленорму періоді часу.

Відповідно, сума відсотка І в цьому випадку визначається за формулою (4):

І = FV - PV. (4)

Слід зазначити, що складний відсоток може нараховуватись декілька разів в межах одного року. Якщо m-кількість разів нарахування складного процента протягом року , тоді майбутня вартість FV депозиту PV при ставці процента і після n років складає:

(5)

Проблема “гроші-час” не нова , тому відпрацьовано зручні моделі та алгоритми, які дозволяють орієнтуватися в справжній вартості майбутніх дивідендів з позицій поточного періоду.

Різноманітність задач щодо визначення зміни вартості грошей в часі можна звести у такі групи:

І. Компаундирування - визначення майбутньої вартості грошей. (FV, future value - майбутня вартість, англ.):

1.1. вкладених водночас на певний термін під певний % (просте компаундирування);

1.2. вкладених рівними частками через рівні проміжки часу під певний % - це визначення FV анюїтетів або ренти:

1.2.1. компаундирування звичайної (відстроченної) ренти - це визначення FV ренти, вклади по якій проводяться в кінці кожного періоду;

1.2.2. компаундирування вексельної ренти - визначення FV ренти, вклади по якій проводяться на початку кожного періоду.

ІІ. Дисконтування - визначення поточної (теперішньої) вартості грошей (PV, present value - теперішня вартість, англ.):

2.1. отримуємих в майбутньому водночас (просте дисконтування);

2.2. отримуємих в майбутньому через рівні проміжки часу:

2.2.1. в кінці кожного періоду - це визначення теперішньої вартості звичайних анюїтетів, або PV звичайної (відстроченної) ренти;

2.2.2. на початку кожного періоду - це визначення PV вексельної ренти.

37. Методи фінансування проектів

На практиці існує ряд методів, за допомогою яких здійснюється процес фінансування інвестиційних проектів. Основні з них представлені на мал. 1. Вибір того чи іншого методу залежить від різних факторів. Наприклад, від достатньої забезпеченості підприємства власними коштами, від доступності позикового капіталу, а також його вартості, від розвитку ринку банківських послуг і фінансового ринку та інших факторів.

Мал. 1. Методи фінансування інвестиційних проектів.

Розглянемо основні з них:

1. САМОФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Найпривабливішим методом фінансування інвестиційних проектів є самофінансування, яке здійснюється виключно за рахунок власних внутрішніх коштів підприємства, до яких відносять: чистий прибуток; амортизаційні відрахування; страхові суми відшкодування збитків; іммобілізовані надлишки основних та оборотних коштів, нематеріальних активів тощо. Такий метод фінансування включає можливість підприємства не тільки відшкодовувати затрати, а й здійснювати за рахунок отриманого прибутку матеріальне стимулювання працюючих, вирішувати питання соціального розвитку і, головне, здійснювати розширене відтворення та розвиток підприємства.

При самофінансуванні суб'єкт господарювання має право самостійно вирішувати, як розпорядитися чистим прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів України. Фінансова діяльність підприємства регламентується державою через податкову, амортизаційну, валютну, митну та інші політики.

Таким чином, суб'єкт господарювання при такому методі фінансування інвестиційних проектів несе реальну економічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. Свої втрати та збитки підприємство покриває за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку.

Головним джерелом формування інвестиційних ресурсів на підприємстві є прибуток - кінцевий результат діяльності підприємства, який представляє собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво і реалізацію продукції.

Згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, прибутком вважається сума валових доходів, тобто доходів від усіх видів діяльності, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів.

Основою для формування прибутку на підприємстві є доходи, під якими розуміють збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків вкладників).

2. АКЦІОНУВАННЯ ЯК МЕТОД ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Наступний метод фінансування інвестиційної діяльності акціонування - це метод, який використовується для фінансування великих інвестиційних проектів з значними строками окупності витрат. При акціонуванні капітал залучається шляхом емісії простих та привілейованих акцій, що розміщуються серед юридичних та фізичних осіб, або через випуск варантів. Через акціонування може залучатися не тільки грошовий капітал, але й матеріальні та нематеріальні цінності. Привабливість акціонерної форми фінансування інвестиційних проектів виявляється у тому, що основний обсяг необхідних ресурсів надходить на початку його реалізації, тобто дає можливість профінансувати нові підприємства, в яких немає ще прибутків, амортизації, немає заставного майна, щоб одержати кредит в банку. Крім того, такий метод фінансування (емісія простих акцій) не зобов'язує підприємство повертати капітал і виплачувати дивіденди через певний проміжок часу.

Акціонерні форми господарювання здатні відіграти певну роль в реалізації нової структурної політики. Розповсюдження акцій серед підприємств і організацій приводить до перерозподілу між ними платоспроможного інвестиційного попиту, в тому числі й не забезпеченого товарами. А придбання акцій населенням сприяє трансформації споживчого попиту в інвестиційний, опосередковує відтік капіталу з фонду споживання у фонд накопичення, переміщаючи в такий спосіб тиск незабезпечених товарами грошей із ринку предметів споживання на ринок засобів виробництва. Таким чином, відбувається розширення горизонтальних зв'язків між підприємствами, що бувають двох видів: організаційні (концерни, асоціації, синдикати) і фінансові (об'єднання грошових засобів у формі акціонерних товариств). Розвиток фінансових зв'язків через створення акціонерних товариств приводить до внутрішнього та міжгалузевого переливу капіталу. З'являється можливість швидкого здійснення структурних зрушень, що сприяють освоєнню нових технологій і підвищенню конкурентноздатності підприємств.

3. ІНВЕСТИЦІЙНЕ КРЕДИТУВАННЯ

Важливою категорією ринкової економіки є інвестиційний кредит, що відображає реальні зв`язки і відносини економічного життя суспільства. Він завжди був і залишається основним джерелом фінансування інвестиційних проектів, а отже і важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва.

За своїм змістом інвестиційний кредит представляє собою економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу фінансування інвестиційних заходів на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка. Ці відносини характеризуються рухом вартості (позичкового капіталу) від кредитора до позичальника та в протилежному напрямку.

Інвестиційне кредитування як форма фінансування інвестиційних проектів застосовується при реалізації інвестиційних проектів з високою нормою прибутковості (яка перевищує ставку позичкового відсотку) та незначними строками окупності витрат.

Необхідність інвестиційного кредиту об`єктивно випливає із наявності товарно-грошових відносин, обслуговування кредитними ресурсами кругообігу основних виробничих фондів що формуванню товарно-матеріальних запасів підприємств, що обумовлено недостатнім розміром наявних коштів потребам розширеного відтворення капіталу. У даному випадку виникають кредитні відносини довготривалого характеру, що дає можливість позичальнику отримати гроші раніше, ніж можна їх вилучити із обігу після реалізації товару.

У свою чергу у кредиторів, внаслідок утворення тимчасово вільних капіталів та їх руху формується й можливість інвестиційного кредиту. Розвинуті кредитні відносини пов`язані зі створенням відповідного інституційного середовища - мережі спеціальних кредитних інституцій, які спеціалізуються на кредитуванні інвестиційних заходів (проектів). Кредитні установи організовують й обслуговують рух позичкового капіталу, забезпечують його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери економіки, де виникає потреба в них.

Інвестиційне кредитування має самостійне значення лише у плані кредитування інвестиційних проектів, а в інших випадках, коли спеціальний інвестиційний проект не розробляється, має місце звичайне кредитування. Такий фактор для комерційних банків має принципове значення, у зв'язку з чим, зміст інвестиційного кредитування варто розглянути з позицій теорії кредиту, бо:

по-перше, кредит це відношення, яке усуває невідповідність між часом виробництва та часом обігу коштів та вирішує відносне протиріччя між тимчасовим осіданням коштів та необхідністю їх використання у народному господарстві. Фактично основною базою для існування кредитних відносин є нерівномірність кругообігу капіталів у реальному секторі економіки;

по-друге, сутність кредиту прийнято визначати як передачу кредитором на основі відповідного кредитного договору позиченої вартості позичальнику для платного використання на умовах поворотності;

по-третє, у взаємозв'язку з зовнішнім середовищем кредит виконує чотири функції: перерозподільну, зменшення витрат обігу, прискорення концентрації капіталу та обслуговування товарообігу.

З урахуванням цих трьох аспектів у кредитуванні реального сектору економіки можна виділити дві великі області інвестиційного кредитування, які мають самостійне значення та вимагають для практичної реалізації різні технології, а саме:

Перша - підтримка кругообігу та обігу капіталу у виробничому бізнесі. Через кредитування виробничих підприємств для поповнення оборотних коштів цей вид кредитування виробництва має такі характерні ознаки:

Ш позичка використовується та повертається відразу ж після одного циклу виробництва та продажу товару;

Ш кредит практично не змінює якість та структуру виробничого потенціалу, він використовуються лише на підтримку діючого виробництва продукції, шляхом оплати: сировини, комплектуючих, їх запчастин до обладнання, електроенергії, заробітної плати тощо;

Ш кредит не потребує розробки та надання у банк інвестиційного проекту та бізнес-плану його реалізації;

Ш надання такого кредиту надійним клієнтам суттєво знижує ризик неповернення боргу.

Друга - створення нових або удосконалення уже існуючих виробництв, що потребує розробки та реалізації інвестиційних проектів. Саме таке кредитування і може вважатися банківським інвестиційним кредитуванням з такими характерними ознаками:

Ш суб'єкти інвестиційної діяльності - інвестори, замовники та підрядники розробляють інвестиційний проект;

Ш інвестори, які прагнуть отримати кредит, обов'язково представляють у банк бізнес-план реалізації інвестиційного проекту;

Ш вкладені кошти у даний бізнес може здійснюватися за різними схемами та на різних етапах реалізації проекту;

Ш період освоєння нового або оновленого виробництва та строк окупності може бути тривалим і має вирішальне значення для отримання кредиту позичальником;

Ш створюється новий виробничий потенціал або якісно змінюється стан діючого, тобто придбаються нові основні фонди та нематеріальні активи, створюються нові технології, робочі місця тощо;

Ш ризики неповернення позички та відсотків за кредит можуть бути досить високими, тому процедури кредитування інвестиційних проектів потребують ретельного обґрунтування.

Таким чином, специфічною особливістю інвестиційного кредиту є те, що він має саме інвестиційний характер і здебільшого довгостроковий і потребує:

- ретельної оцінки, в першу чергу, не самого позичальника, а його інвестиційних намірів (інвестиційного проекту), що зобов'язує проводити кредитора детальний аналіз техніко-економічного обґрунтування інвестиційних заходів, передбачених проектів;

- встановлення плати за кредит не вище рівня доходності за інвестиціями;

- розрахунку терміну інвестиційного кредиту в залежності від строку окупності інвестицій;

- опрацювати можливості надання позички з пільговим терміном відшкодування, що передбачає сплату лише процентів за кредит впродовж строку реалізації інвестицій, а відшкодування основної кредиту - у наступні періоди часу;

- погашення позички та відсотків лише за рахунок доходів, які одержує інвестор від реалізації інвестиційного проекту.

Порівняно з акціонуванням, інвестиційному кредитуванні властиві певні позитивні риси , а саме:

Ш кредитор не претендує на майбутні прибутки підприємства, а має право тільки на одержання обумовленої суми боргу і відсотків по ньому;

Ш кредитор не претендує на участь у капіталі підприємства;

Ш відсотки і виплати у погашення основної суми боргу значною мірою являють собою відому суму, тому її можна передбачити і планувати.

Разом з тим, мінусами такого кредитування є те, що:

Ш використання позичкового капіталу призводить до виникнення ризику зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності;

Ш як правило, розмір боргу, який може взяти на себе підприємство, обмежений;

Ш вартість позичкового капіталу залежить від кон'юнктури фінансового ринку. Коли знижується середня ставка позичкового відсотку на ринку, використання раніше одержаних підприємством кредитів стає невигідним, оскільки існують більш дешеві альтернативні джерела фінансування;

Ш при плануванні потрібно враховувати, що для виплати основної суми боргу і відсотків потрібний відповідний грошовий потік.

4. ЛІЗИНГ ТА ЙОГО РІЗНОВИДИ ПРИ ФІНАНСУВАННІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Як стимул розвитку виробництва, лізинг може забезпечити підприємствам спрощення та стимулювання процесу оновлення основних виробничих фондів; прискорене освоєння нового обладнання і технологій; скорочення термінів, необхідних для організації випуску нової продукції; полегшення процесу отримання імпортного обладнання та її обслуговування постачальником. Крім цього, лізинг дозволяє зменшити ризик можливих втрат при освоєнні нової продукції, зменшує ризик морального зносу обладнання; полегшує процедуру одержання банківських кредитів. В результаті розширюються можливості технічного переозброєння та реконструкції виробництва. Тобто лізинг виступає інструментом оновлення виробничого потенціалу підприємств, механізмом підвищення ефективності інвестицій у засоби виробництва.

Лізинг полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на певний термін лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця чи придбаного їм у власність за дорученням та узгодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умовою сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.”

В умовах ринкової економіки такій перспективній формі бізнесу притаманні особливі риси, що суттєво відрізняють її від інших видів бізнесу. Серед них:

Наявність посередника, який бере на себе обов'язки власника майна;

Тип майна, що надається у лізинг визначається лізингоотримувачем за погодженням з лізингодавцем та переважно представлений об'єктами основних фондів виробничого призначення;

Термін лізингу майна, як правило, співвідноситься з періодом амортизації цього майна. У класичному розумінні лізинг - довгострокова операція;

Можливість викупу об'єкту лізингу за залишковою вартістю;

Широке коло учасників;

Забезпеченість лізингової угоди майном - об'єктом лізингу.

Не дивлячись на те, що об'єктом лізингу може бути практично будь-яке майно, яке не знищується у виробничому циклі, слід виділити його головні об'єкти - елементи активної частини основних фондів. Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

В залежності від характеру об'єкту лізингу розрізняють лізинг рухомого майна (машинно-технічний) та лізинг нерухомого майна. Об'єктами рухомого лізингу виступають:

транспортні засоби (вантажні та легкові автомобілі, літаки, вертольоти, судна);

будівельна техніка;

сільськогосподарська техніка;

засоби теле- та дистанційного зв'язку;

верстати;

засоби обчислювальної техніки;

інше виробниче обладнання, механізми та прилади.

До об'єктів лізингу нерухомості відносяться будівлі та споруди виробничого призначення.

Однак законодавча визначність та пропозиція об'єктів лізингу ще не гарантують ефективну організацію лізингового бізнесу. Запорукою успіху має стати зацікавленість всіх учасників лізингових відносин.

Учасники лізингу представлені фізичними особами, фінансово-кредитними та спеціалізованими організаціями, що здійснюють свою діяльність у сфері лізингового бізнесу (див. рис.2.). Серед класичних учасників виділяють виробника/продавця лізингових послуг, лізингодавця та лізингоотримувача. Причому, лізингодавець та лізингоотримувач представляють собою сторони лізингової угоди.

Лізингодавець - це юридична особа або підприємець, що придбаває майно у виробника (продавця) та передає його за лізинговою угодою лізингоотримувачу. Функції лізингодавця на ринку лізингових послуг, як правило, виконують спеціалізовані комерційні організації - лізингові компанії у вигляді господарських товариств та акціонерних компаній.

Лізингодавцями можуть бути також банки, інші кредитно-фінансові установи та безпосередньо виробники лізингового майна - машинобудівні заводи, будівельні фірми тощо.

Лізингодавець основними перевагами лізингу визнає:

стимулювання поширення зацікавленості з боку суб'єктів малого та середнього бізнесу;

сприяння зменшенню ризиків неплатоспроможності клієнтів;

стимулювання збуту коштовної нової продукції та полегшення реалізації майна, що було у використанні;

можливості отримання значних прибутків після реалізації об'єкту за високою ліквідаційною вартістю в результаті застосування прискореної амортизації;

забезпечення отримання додаткового джерела прибутку;

сприяння максимальному використанню виробничих ресурсів;

можливості одержати податкові пільги.

Лізингоотримувач представляє собою юридичну особу чи громадянина, який зареєстрований в якості підприємця без утворення юридичної особи, що приймає або отримує згідно лізингової угоди у тимчасове користування та володіння лізингове майно.

З точки зору лізингоотримувача економічні переваги лізингових угод можна розподілити на чотири групи факторів. Це - поява зручного джерела фінансування, економія власних коштів, зменшення ступеня ризиків і стимулювання оновлення виробництва. Лізинг як джерело фінансування надає лізингоотримувачу такі переваги:

Повне фінансування основних фондів. В той самий час, як при банківському кредитуванні основні фонди фінансуються лише на 60-70% їх вартості;

Знижується потреба підприємства у початковому власному капіталі;

Доступність. У країнах, що розвиваються лізинг - практично єдина форма середньо- та довгострокових кредитів для придбання активної частни основних фондів;

Зручність. Лізинговий кредит можна одержати швидше і простіше за процедурою, ніж звичайну позичку, оскільки, як правило, не потрібне додаткове забезпечення;

Диверсифікація джерел фінансування;

Економія власних коштів. Лізингові угоди є відносно дешевими завдяки економії часу і коштів, які потрібні були б для пошуку відповідного забезпечення;

Поступовість та періодичність сплати вартості об'єкту лізингу;

Незначна потреба в готівці. За допомогою лізингу можна профінансувати більшу частину витрат на обладнання, ніж завдяки банківській позичці;

Можливість мати податкові пільги. У деяких країнах лізингодавці можуть передавати лізингоотримувачам податкові пільги, пов'язані з амортизацією;

Лізингові платежі відносять на валові витрати, в результаті знижується розмір прибутку лізингоотримувача, що підлягає оподаткуванню;

Механізм лізингу не обмежує можливості отримання додаткових позик;

Досягається ефект фінансового леверіджа, тобто щорічні фінансові вигоди від об'єкту лізингу, як правило, перевищують процентні виплати та відшкодування заборгованості за банківськими кредитами.

7.1ДЕРЖАВНЕ ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Державне (бюджетне) фінансування інвестиційних проектів вміщує у собі державні інвестиції в основні об'єкти економічного і соціального розвитку. Фінансування капітальних вкладень із бюджету за умов ринку має свої особливості. Держава втручається в процес фінансово-кредитного забезпечення капітальних вкладень державних підприємств. Поряд з бюджетними коштами, залучаються також іноземні джерела інвестиційного фінансування як з боку іноземних держав, так і з боку міжнародних і приватних вітчизняних комерційних банків і кредитних установ. Досвід провідних європейських країн показує, що на період трансформації економіки державі належить вирішальна роль у фінансуванні конкретних загальнодержавних структуроутворюючих інвестиційних програм. Надзвичайно актуальним стає питання якісної оцінки та контролю державних інвестицій у державний сектор.

Державне фінансування інвестиційних проектів базується на відповідних принципах і характеризується специфічними формам надання бюджетних асигнувань.

До принципів державного (бюджетного) фінансування інвестиційних проектів відносять:

I. Принцип отримання максимального ефекту від використання бюджетних ресурсів, що передбачає нормування відповідних затрат, а також мінімізацію державних витрат відносно отриманого результату. Ефект може бути виражений, з одного боку, у вирішенні різних завдань соціально-економічного розвитку держави, а з іншого - у збільшенні ресурсів бюджетного фонду за рахунок зростання доходів отримувачів бюджетних асигнувань. Практична реалізація даного принципу базується на використанні програмного методу управління бюджетними витратами (тобто виділення коштів під конкретну програму), переході на контрактно-конкурсну систему надання бюджетних асигнувань, використанні, поряд з безповоротним фінансуванням, бюджетного кредитування підприємств і організацій. На відміну від бюджетного фінансування, бюджетні кредити надаються юридичним особам для реалізації високоефективних проектів на поворотній і платній основі, однак відсотки по них значно нижче, ніж по банківським кредитам. Це дозволяє вирішувати важливі програми економічного розвитку, відповідає інтересам суб'єктів господарювання, завданням фінансової стабілізації і корекції бюджетної політики.

II. Принцип цільового характеру використання бюджетних ресурсів означає, що надання бюджетних коштів здійснюється відповідно до їхнього цільового призначення згідно затвердженого бюджету. Цей принцип також сприяє підвищенню ефективності бюджетних витрат.

III. Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел. Сутність даного принципу полягає у тому, що при визначенні обсягу фінансування інвестиційного проекту враховується наявність власних коштів, можливості одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати із зазначених джерел, вирішується питання про бюджетне або відомче фінансування.

IV. Принцип надання бюджетних коштів з урахуванням виконання виробничих і інших показників діяльності та з урахуванням фактичного використання раніше наданих ресурсів. Прив'язка бюджетного фінансування з конкретними результатами діяльності підприємств і організацій дозволяє здійснювати фінансовий контроль за виробництвом товарів та наданням послуг у тих сферах діяльності, що фінансуються із бюджету.

V. Принцип безповоротності та безвідплатності основної частини бюджетних асигнувань - це надання коштів без прямого їх відшкодування. Хоча має місце непряме відшкодування, що полягає у прирості основних фондів, перспективній підготовці кадрів тощо.

Державне фінансування інвестицій вміщує в собі державні інвестиції в основні об'єкти економічного і соціального розвитку. Фінансування капітальних вкладень із бюджету за умов ринку має свої особливості. Держава втручається в процес фінансово-кредитного забезпечення капітальних вкладень державних підприємств. Поряд з бюджетними коштами, залучаються також іноземні джерела інвестиційного фінансування як з боку іноземних держав, так і з боку міжнародних і приватних вітчизняних комерційних банків і кредитних установ. Досвід провідних європейських країн показує, що на період трансформації економіки державі належить вирішальна роль у фінансуванні конкретних загальнодержавних структуроутворюючих інвестиційних програм. Надзвичайно актуальним стає питання якісної оцінки та контролю державних інвестицій у державний сектор.

Надання бюджетних коштів на фінансуванні інвестиційних проектів здійснюється у таких формах:

Ш кошторисне бюджетне інвестування окремих державних програм та проектів;

Ш бюджетне кредитування юридичних осіб (у тому числі податкових інвестиційних кредитів на сплату податків);

Ш субвенцій і субсидій фізичним і юридичним особам;

Ш бюджетних інвестицій у статутні капітали діючих або новостворюваних юридичних осіб;

Ш бюджетних позик державним позабюджетним фондам;

Ш міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання, субвенцій, інших дотацій) тощо.

Задача 3

Підприємство спеціалізується на виробництві пива. Ціна одного літра пива дорівнює 4 грн. Витрати на сировину, зарплату робітників та інші змінні витрати на одиницю продукції складають 2,2 грн. Також, діяльність підприємства пов'язана з виникненням постійних витрат у сумі 15000 грн.

1. Якою буде точка беззбитковості?

2. Який запас фінансової міцності при прибутку 12000 грн?

Розв`язання:

1. Обрахуємо точку беззбитковості за формулою 1:

Тб = , (1)

де Тб - точка беззбитковоті;

ПВ - постійні витрати, грн.;

ЗВ - змінні витрати, грн.;

Ц - ціна, грн..

Тб =

2. Порахуємо запас фінансової міцності для заданого прибутку 12000 грн.

Запас міцності може виражатись у грошовій формі або у процентах. В нашому випадку для обрахунку застосуємо формулу у грошовій формі

ЗФМ = ВР - Тб , (2)

де ЗФМ - запас фінансової міцності, грн.;

ВР - виручка від реалізації (виторг), грн.;

Тб - точка беззбитковості, грн..

Для обрахунку невідомої суми виручки визначимо кількість пива, яку необхідно продати для того щоб отримати 12000 прибутку. Позначимо невідому кількість пива, як Х і, склавши рівняння наступним чином отримаємо:

4хХ - 15000 - Хх2,2 = 12000

1,8хХ = 27000

Х = 15000

Для того щоб отримати 12000 гривень прибутку необхідно реалізувати 15000 літрів пива. Отже виручка від реалізації буде дорівнювати:

ВР = Ц х К, (3)

де К - кількість реалізованого пива, л.

ВР = 4 х 15000 = 60000 грн.

Далі підставивши отримані дані в формулу 2 отримаємо:

ЗФМ = 60000 - 8333,33 = 51666,67 грн.

Відповідь: Тб - 8333,33 грн., ЗФМ - 51666,67 грн.

Задача 27

Підприємство “Норма” може отримати знижку у розмірі 4% за товар вартістю 85 тис грн., якщо рахунок за товар буде оплачено терміново. Але можна оплатити рахунок впродовж 30 днів. Банк може надати кредит для оплати рахунку під 18% річних.

Що вигідніше: скористатися знижкою чи оплатити товар впродовж 30 днів?

Розв`язання:

Таблиця 1. Вибiр мiж знижкою i кредитом для сплати рахункiв постачальникiв.

Сума знижки (4% х 85000 грн.)	3400 грн.
Проценти банку (кредит 81600 грн. на 30 днiв пiд 18% ) 81600 грн. х 30 днiв/360 днiв)	1224 грн.
Чистий виграш	2176 грн.

Примiтка: Надається знижка 4%, отже компанiя має позичити 81600 грн., а не 85000 грн.

У даному випадку оплатити рахунки постачальникiв протягом визначеного перiоду замiсть того, щоб скористатися знижкою, - це все одно що вiдмовитися вiд пропозицiї постачальника взяти 1868 грн. готiвкою, якi не треба повертати.

Література

1. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять

капиталом? - М.: Финансы и статистика, 1994, 384 с.

2. Балабанов И.Т. Сборник задач по финансовому менеджменту. - М.:

Финансы и статистика, 1994, 31 с.

3. Балабанов И.Т. Финансовый менеджмент. - М.: Финансы и

статистика, 1994, 224 с.

4. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. - Т. 2. - К.: Ника-

Центр, 1999. -512с.

5. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. Киев: МП “ИТЕМ” ЛТД,

“Юнайтед Лондон Трейд Лимитед” 1995. -448 с.

6. Быкова Е.В., Стоянова Е.С. Финансовое искусство коммерции. М.:

Перспектива, 1995. - 80 с.

7. Ващенко Т.П. Математика финансового менеджмента. - М.:

Перспектива, 1996. - 80с.

8. Ветров А.А. Операционный аудит-анализ. - М.: Перспектива, 1996. -

120с.

9. Едронова В.Н., Мизиковский Е.А. Учет и анализ финансовых

активов. Финансы и статистика, 1995.- 267 с.

10. Лялин В.А., Воробьев П.В. Финансовый менеджмент (управление

финансами фирмы). С.-Петербург: Юность, Петрополь, 1994.- 108 с.

11. Нидлз Б.,Андерсон Х.,Колдуэлл Д. Принципы бухгалтерского

учета. - М.: Финансы и статистика, 1994, 495 с.

12. Павлова Л.Н. Финансовый менеджмент. Управление денежным

оборотом. - М.: Финансы и статистика, 1993, 160 с..

13. Практикум по финансовому менеджменту: Учебно-деловые

ситуации, задачи и решения / Под. ред. Стояновой Е.С. - М.:Перспектива, 1995. - 160 с.

14. Рясних Є.Г. Основи фінансового менеджменту.-Хмельницький.-ТОВ

“Тріада-М”,2000, 210 с.

15. Стоянова Е.С. Финансы маркетинга. - М.: Перспектива, 1994, 91 с.

16. Стоянова Е.С., Быкова Е.В., Бланк И.А. Управление оборотным

капиталом/ Под ред. Е.С.Стояновой. - М.: Перспектива, 1998. - 128 с.

17. Финансовое планирование деятельности малых предприятий США.

- Крокус Интернейшнл, 1991, 162 с.

18. Финансовый менеджмент../Авт. колл. под руководством Стояновой

Е.С. - М.: Перспектива, 1993, 268 с.