КУРСОВА РОБОТА

Державні витрати та сутність фінансування державних видатків

Зміст

Вступ

1. Нормативне регулювання державних витрат Бюджетним Кодексом України

2 Державний борг та фінансування Державного бюджету України в 2005 році

3 Динаміка видатків та бюджетного дефіциту Державних бюджетів України в 2002-2005 роках

Висновки

Задача 1

Задача 2

Задача 3

Список використаної літератури

Вступ

Державні фінанси -- грошові відносини з приводу розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту і частини національного багатства, зв'язані з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і його підприємств і використанням державних засобів на витрати по розширенню виробництва, задоволення соціальне - культурних потреб суспільства, нестатків оборони і керування Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика : Підручник для студентів економічних спеціальностей ВНЗ - Київ : “Таксон”, 1996 .

Державні фінанси містять у собі:

1). Бюджет - економічна категорія, представлена грошовими відносинами, що виникають у держави з юридичними і фізичними особами з приводу перерозподілу національного доходу в зв'язку з утворенням і використанням бюджетного фонду країни, призначеного на фінансування народного господарства, соціально - культурних нестатків, нестатків оборони і державного керування.

2). Позабюджетні фонди -- специфічна форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, приваблюваних для фінансування деяких суспільних потреб і комплексно використовуваних на основі організаційної самостійності фондів. Джерела формування позабюджетних фондів :

а) спеціальні цільові податки, позики і доходи від проведення грошово-речових лотерей;

б) субсидії з бюджету;

в) додаткові доходи і зекономлені фінансові ресурси

г). добровільні внески і пожертвування.

Позабюджетні фонди гарантують цільове використання ресурсів у повному обсязі їхнього надходження і своєчасне фінансування найважливіших соціальних заходів; вони виконують роль фінансового резерву, до якого прибігають державні влади у випадку фінансових утруднень.

3). Державний кредит -- грошові відносини, що виникають у держави з юридичними і фізичними особами в зв'язку з мобілізацією тимчасово вільних коштів у розпорядження органів державної влади і їхнє використання на фінансування державних витрат.

Метою дійсної курсової роботи був аналіз правових засад формування видатків Державного бюджету України, бюджетного дефіциту та аналіз динаміки його структури у 2002-2005 роках.

Актуальність отриманих результатів в тому, що метою витрат Державного бюджету повинно бути економічно доцільне витрачання зібраних коштів, тобто вирішення задачі економічного росту держави.

1. Нормативне регулювання державних витрат Бюджетним Кодексом України

Згідно Бюджетному Кодексу України:

- витрати бюджету - це видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу;

- видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум;

- фінансування бюджету - це надходження та витрати у зв'язку із зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету.

Згідно статті 10 Бюджетного Кодексу “Класифікація видатків бюджету“ видатки бюджету класифікуються за:

1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);

2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Згідно статті 11 Бюджетного Кодексу “ Класифікація фінансування бюджету”:

Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної суми боргу).

Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:

1) фінансування за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань;

2) фінансування за типом боргового зобов'язання - за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.

Видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 - 93 Бюджетного Кодексу :

Стаття 87.

Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України

1. До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на:

1) державне управління:

а) законодавчу владу;

б) виконавчу владу;

в) Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) національну оборону;

6) правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

7) освіту:

а) загальну середню освіту:

- спеціалізовані школи (в тому числі школи-інтернати), засновані на державній формі власності;

- загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

б) професійно-технічну освіту (навчальні та інші заклади освіти, засновані на державній формі власності);

в) вищі навчальні заклади, засновані на державній формі власності;

г) післядипломну освіту (крім закладів і заходів, визначених підпунктом "г" пункту 2 статті 90 цього Кодексу);

ґ) позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

д) інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

8) охорону здоров'я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів Великої Вітчизняної війни);

г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);

ґ) інші програми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

9) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їх сімей, пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, пенсії, призначені за іншими пенсійними програмами);

б) державні програми соціальної допомоги (грошову допомогу біженцям; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду України соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України; щорічна разова грошова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни; довічна стипендія для учасників бойових дій; кошти, що передаються до Фонду соціального страхування на випадок безробіття; часткове покриття витрат на виплату заборгованості з регресних позовів шахтарів);

в) державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

г) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

ґ) державну підтримку молодіжних громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

д) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

10) культуру і мистецтво:

а) державні культурно-освітні програми (національні та державні бібліотеки, музеї і виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв'язки, державні культурно-освітні заходи);

б) державні театрально-видовищні програми (національні театри, національні філармонії, національні та державні музичні колективи і ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) державну підтримку громадських організацій культури і мистецтва, що мають статус національних;

г) державні програми розвитку кінематографії;

ґ) державну архівну справу;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт:

а) державні програми підготовки резерву та складу національних команд та забезпечення їх участі у змаганнях державного і міжнародного значення (утримання центральних спортивних шкіл вищої спортивної майстерності, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, формування національних команд, проведення навчально-тренувальних зборів і змагань державного значення з традиційних та нетрадиційних видів спорту; підготовка і участь національних збірних команд в олімпійських та параолімпійських іграх, у тому числі фінансова підтримка баз олімпійської підготовки);

б) державні програми з інвалідного спорту та реабілітації (центр "Інваспорт", участь у міжнародних змаганнях з інвалідного спорту, навчально-тренувальні збори до них);

в) державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14) програми реставрації пам'яток архітектури державного значення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16) державні інвестиційні проекти;

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18) створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів та референдумів;

21) інші програми, які мають виключно державне значення.

Стаття 88.

Видатки, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

1. До видатків, які здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;

2) освіту:

- дошкільну освіту;

- загальну середню освіту (школи - дитячі садки);

3) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти);

4) сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки;

5) місцеву міліцію.

Стаття 89

Видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

1. До видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) державне управління:

а) органи місцевого самоврядування міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення;

б) органи місцевого самоврядування районного значення;

2) освіту:

а) дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення);

б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі: школи - дитячі садки (для міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи;

в) заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячі будинки (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячих будинків формується на території відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, допомога на дітей, які перебувають під опікою і піклуванням;

г) інші державні освітні програми;

3) охорону здоров'я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);

б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходи по санітарній освіті);

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального забезпечення: притулки для неповнолітніх (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості дітей, які перебувають в цих закладах, формується на території відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому;

б) державні програми соціального захисту: пільги ветеранам війни і праці, допомога сім'ям з дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

в) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

г) районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

5) державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей);

6) державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл всіх типів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення;

7) місцеву міліцію.

Стаття 90.

Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

1. До видатків, які здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) державне управління:

а) представницьку і виконавчу владу Автономної Республіки Крим;

б) обласні ради;

2) освіту:

а) загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, санаторні школи-інтернати; загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки (крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені батьківського піклування, дитячих будинків, визначених у підпункті "в" пункту 2 статті 89 цього Кодексу, та дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей);

б) заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим і виконують державне замовлення;

в) вищу освіту (вищі заклади освіти I, II, III та IV рівнів акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим та спільній власності територіальних громад);

г) післядипломну освіту (інститути післядипломної освіти вчителів та центри і заходи з підвищення кваліфікації державних службовців місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, постійно діючі курси (центри) підвищення кваліфікації працівників соціально-культурної сфери та агропромислового комплексу, що знаходяться у комунальній власності);

ґ) інші державні освітні програми;

3) охорону здоров'я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);

б) спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові);

в) санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації);

г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров'я і заходи санітарної освіти, інші програми і заходи);

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального захисту та соціального забезпечення: допомога по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям; виплати компенсації реабілітованим; дитячі будинки-інтернати; навчання та трудове влаштування інвалідів; будинки-інтернати для престарілих і інвалідів; будинки-інтернати для дітей-інвалідів; центри по нарахуванню пенсій; притулки для неповнолітніх (крім притулків, визначених у підпункті "а" пункту 4 статті 89 цього Кодексу);

б) республіканські Автономної Республіки Крим і обласні програми і заходи з реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

в) інші державні соціальні програми;

5) культуру і мистецтво:

а) державні культурно-освітні програми (республіканські Автономної Республіки Крим та обласні бібліотеки, музеї та виставки);

б) державні театрально-видовищні програми (філармонії, музичні колективи і ансамблі, театри, палаци і будинки культури республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, інші заклади та заходи у галузі мистецтва);

в) інші державні культурно-мистецькі програми;

6) фізичну культуру і спорт:

а) державні програми з розвитку фізичної культури і спорту (навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, заходи з фізичної культури і спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);

б) державні програми з інвалідного спорту і реабілітації (республіканський Автономної Республіки Крим та обласні центри з інвалідного спорту і дитячо-юнацькі спортивні школи інвалідів та спеціалізовані спортивні школи параолімпійського резерву; проведення навчально-тренувальних зборів і змагань з інвалідного спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);

7) місцеву міліцію.

Стаття 91.

Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

1. До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) місцеву пожежну охорону;

1¹) місцеву міліцію;

2) позашкільну освіту;

3) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;

в) програми соціального захисту малозабезпеченої категорії учнів професійно-технічних навчальних закладів;

4) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

5) культурно-мистецькі програми місцевого значення;

6) програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення;

7) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

8) типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення;

9) транспорт, дорожнє господарство:

а) регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями органів місцевого самоврядування;

б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (в тому числі роботи, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуатаційними підрозділами);

в) будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення;

10) заходи з організації рятування на водах;

11) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

12) програми природоохоронних заходів місцевого значення;

13) управління комунальним майном;

14) регулювання земельних відносин;

15) інші програми, затверджені відповідною радою згідно із законом.

Стаття 92.

Передача видатків на виконання власних повноважень між місцевими бюджетами

1. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти відповідних бюджетів для виконання власних повноважень.

2. Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) ради та районні ради можуть передати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень Верховній Раді Автономної Республіки Крим чи обласній раді з передачею відповідних коштів до бюджету Автономної Республіки Крим чи до обласного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту.

3. Сільські, селищні та міські (міст районного значення) ради можуть передавати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з передачею коштів до відповідного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту.

4. Передача видатків здійснюється за спільним рішенням відповідних рад на договірних засадах. Всі угоди про передачу видатків укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.

Стаття 93.

Передача видатків на виконання делегованих державних повноважень

1. Передача прав на здійснення видатків на виконання делегованих державних повноважень до бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань може здійснюватися за рішеннями районної або міської (міст республіканського Автономної Республіки Крим чи міст обласного значення) ради з відповідними коштами у вигляді міжбюджетного трансферту.

2. Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) ради можуть передати частину видатків на виконання делегованих державних повноважень районній раді з відповідними коштами районному бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Районні ради можуть передавати частину видатків на виконання делегованих державних повноважень міській раді (міста республіканського Автономної Республіки Крим та міста обласного значення) з відповідними коштами міському бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Ця передача здійснюється на підставі спільних рішень відповідних рад і укладення договору.

3. Якщо інше не визначено договором, розмір переданих коштів на виконання делегованих державних повноважень має бути пропорційний частці користувачів зазначеними послугами в повній вартості цих послуг, розрахованих за фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості для органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування, який передає ці повноваження.

4. Якщо на території міста (республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення) чи району недостатньо бюджетних установ, які забезпечують надання послуг, визначених пунктом 2 частини першої статті 86 цього Кодексу в обсязі, визначеному фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, обрахований обсяг видатків на фінансування цих послуг враховується при визначенні міжбюджетного трансферту бюджету, з якого утримуються бюджетні установи, що надають ці послуги.

5. Всі угоди про передачу видатків на виконання делегованих державних повноважень укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.

2 Державний борг та фінансування Державного бюджету України в 2005 році

Згідно з статтею 1 Закону України “Про Державний бюджет на 2005 рік” [3] встановлені доходи Державного бюджету України на 2005 рік у сумі 86.516.916,9 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у сумі 63.056.289,8 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 23.460.627,1 тис. гривень.

Затверджені видатки Державного бюджету України на 2005 рік у сумі 95.503.259,2 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України - у сумі 72.078.178,7 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 23.425.080,5 тис. гривень.

Встановлено граничний розмір дефіциту Державного бюджету України на 2005 рік у сумі 8.569.831,9 тис. гривень, у тому числі граничний розмір дефіциту загального фонду Державного бюджету України - у сумі 8.293.572,3 тис. гривень та граничний розмір дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 276.259,6 тис. гривень

Статтею 11 встановлено на 31 грудня 2005 року граничний розмір державного внутрішнього боргу України в сумі 15.784.072 тис. Гривень та в сумі 1.133.911,9 тис. доларів США, граничний розмір державного зовнішнього боргу України - в сумі, еквівалентній 9.285.549,7 тис. доларів США.

Статтею 18 встановлено, що до надходжень фінансування загального фонду Державного бюджету України на 2005 рік належать:

1) надходження в результаті здійснення державних внутрішніх та державних зовнішніх запозичень;

2) 98 відсотків коштів, одержаних від приватизації державного майна та інших надходжень, безпосередньо пов'язаних з процесом приватизації та кредитуванням підприємств, з урахуванням пунктів 2-4 статті 19 цього Закону;

3) повернення коштів з депозитів або пред'явлення цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю;

4) вільний залишок коштів Державного бюджету України.

Статтею 19 встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2005 рік у частині фінансування є:

1) позики, що залучаються державою від міжнародних та іноземних організацій з метою їх подальшого рекредитування або надання трансфертів для впровадження проектів розвитку;

2) 2 відсотки коштів, одержаних від приватизації державного майна та інших надходжень, безпосередньо пов'язаних з процесом приватизації та кредитуванням підприємств, але не більше 65.805,3 тис. гривень, з урахуванням пунктів 3 і 4 цієї статті;

3) кошти, що надійдуть від приватизації об'єктів незавершеного будівництва, що споруджувались відповідно до Чорнобильської будівельної програми;

4) кошти, що надійдуть внаслідок продажу Фондом державного майна України на відкритих аукціонах акцій відкритих акціонерних товариств Харківської області за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, для ліквідації наслідків аварії на очисних спорудах міста Харкова.

Статтею 22 Фонду державного майна України наказано забезпечити в 2005 році надходження до Державного бюджету України коштів, отриманих від приватизації державного майна відповідно до пункту 2 статті 18, пунктів 2-4 статті 19 цього Закону, у сумі не менш як 5.023.891,1 тис. гривень.

3 Динаміка видатків та бюджетного дефіциту Державних бюджетів України в 2002-2005 роках

На рис. 1.1 представлена структура основних статей видатків державного бюджету України у 2004 році [4].

В табл. 1.1 наведена порівняльна структура видатків споживання та видатків розвитку в Державних бюджетах України 2002-2005 років [3-6].

Проведений структурний аналіз витратної частини Державного бюджету України у 2002-2004 роках показав, що :

- до 22,5 % Держбюджету витрачається на оплату заробітної плати та комунальних послуг бюджетних установ та підприємств;

- тільки 9%(у 2002 році) та 17%(у 2004 році) коштів бюджету витрачається на капітальне будівництво, інші 83% витрачаються на функціонування державно-бюджетної інфраструктури України;

- на утримання центрального державного апарату та регіональних

держадміністрацій Президента витрачається 2% Держбюджету;

- на оборону витрачається 8% коштів Держбюджету;

- на утримання контрольно-силових відомств України витрачається 13% коштів Держбюджету;

- на утримання інфраструктури Міністерства закордонних справ України витрачається 11% коштів Держбюджету;

- на обслуговування зовнішнього та внутрішнього державного боргу України витрачається 7% коштів Держбюджету;

- на субсидії паливній промисловості та аграрному сектору витрачається 10% коштів Держбюджету;

- на охорону здоров ' я населення , екологію та соціальну політику витрачається 8% коштів Держбюджету;

- на освіту, науку та культуру витрачається 9% коштів Держбюджету;

- на утримання всіх інших (62 - основних) державних структур бюджетного фінансування витрачається 32% коштів Держбюджету.



Рис. 1.1 Структура основних статей видатків державного бюджету України у 2004 році

Таблиця 1.1 - Порівняльна структура видатків споживання та видатків розвитку в Державних бюджетах України 2002 - 2005 років



Рис. 1.2 Динаміка абсолютних обсягів видатків державних бюджетів

України в 2002-2005 роках

Рис. 1.3 Динаміка базових індексів статей видатків державних бюджетів України в 2002-2005 роках (відносно базового рівня 2002 року)



Рис. 1.4 Динаміка абсолютних обсягів дефіциту державних бюджетів України в 2002-2005 роках

Рис. 1.5 Динаміка базових індексів статей дефіциту державних бюджетів України в 2002 - 2005 роках (відносно базового рівня 2002 року)

Як показує аналіз витратної частини державних бюджетів України 2002-2005 років [3],[4 ],[5 ],[6 ], наведений на рис. 1.2-1.5 :

- рівень дефіциту державного бюджету України становить біля 10% від обсягу дохідної частини державного бюджету, при цьому попередній аналіз показує, що біля 7% доходів державного бюджету витрачається на обслуговування раніше накопиченого державного боргу України;

- видатки та доходи спеціальної частини держбюджету скомпенсовані, основний дефіцит зосереджений у загальній частині державного бюджету;

- тенденція зменшення дефіциту держбюджету на рівні 3-5% за вимогами Міжнародного Валютного Фонду (2003 рік), в умовах відсутності кредитування України з боку МВФ, відкинута і прийнята теорія процентної долі дефіциту держбюджету (перевищення видатків над доходами) на рівні прогнозу процентного росту ВВП.

Висновки

Проведений в курсовій роботі структурний аналіз витратної частини Державного бюджету України у 2002 - 2004 роках показав :

- до 22,5 % Держбюджету витрачається на оплату заробітної плати та комунальних послуг бюджетних установ та підприємств;

- тільки 9%(у 2002 році) та 17%(у 2004 році) коштів бюджету витрачається на капітальне будівництво, інші 83% витрачаються на функціонування державно-бюджетної інфраструктури України;

- на утримання центрального державного апарату та регіональних держадміністрацій Президента витрачається 2% Держбюджету;

- на оборону витрачається 8% коштів Держбюджету;

- на утримання контрольно-силових відомств України витрачається 13% коштів Держбюджету;

- на утримання інфраструктури Міністерства закордонних справ України витрачається 11% коштів Держбюджету;

- на обслуговування зовнішнього та внутрішнього державного боргу України витрачається 7% коштів Держбюджету;

- на субсидії паливній промисловості та аграрному сектору витрачається 10% коштів Держбюджету;

- на охорону здоров ' я населення , екологію та соціальну політику витрачається 8% коштів Держбюджету;

- на освіту, науку та культуру витрачається 9% коштів Держбюджету;

- на утримання всіх інших (62 -основних) державних структур бюджетного фінансування витрачається 32% коштів Держбюджету.

Таким чином, інфраструктура державних структур бюджетного фінансування в Україні є вельми роздутою, що приводить до життя України з “бюджетом витрат”, а не “бюджетом розвитку”.

Підвищення структурної долі видатків розвитку в Державному бюджеті України на 2005 рік до 23 % є кроком вперед відносно 17% в держбюджеті 2004 року, але у порівнянні з 30-50% долею в структурі бюджетів розвинених ринкових країн є ще дуже малою.

Реформа державно-бюджетного апарату та видалення дублюючих структур є нагальною не тільки політичною, але як свідчать результати проведеного аналізу і економічною проблемою України.

Основними статтями фінансування дефіциту держбюджету встановлені:

- зовнішні запозичення розміщенням валютних державних цінних паперів(облігацій) за кордоном;

- внутрішні запозичення випуском облігацій внутрішнього державного займу;

- надходження від продажу державної частки власності в акціонерних підприємствах України (роздержавлення стратегічних підприємств).

Зовнішні та внутрішні запозичення при цьому не повинні підвищувати зовнішній та внутрішній державний борги вище сум, задекларованих в законах про державний бюджет на відповідний рік.

Задача 1

1. На території Закарпатської області під час осінньої повені були пошкоджені під'їздні дороги до двох шкіл Рахівського району і ларьок, який належав приватному підприємцю. Зважаючи на обставини, спричинені стихією, Голова облдержадміністрації віддав розпорядження начальнику державного казначейства по району виділити 1,5 тис. гривень для ремонту дороги з бюджету, а всім підприємцям району виділити транспорт для підвозу дітей до школи.

1) На яких правових підставах діє Голова облдержадміністрації?

2) Чи правомірні дії зазначеної посадової особи?

3) Що таке владні повноваження в галузі фінансової діяльності?

Відповідь :

1) Згідно Бюджетного Кодексу України [2]- розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

2) Згідно статті 4 Бюджетного Кодексу України - нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є (підпункт 7): - рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до Кодексу, нормативно-правових актів, передбачених пунктами 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 4 Кодексу.

3) Згідно статті 22 Бюджетного Кодексу України - головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно (підпункт 3): за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, - керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад. ) Згідно статті 24 Бюджетного Кодексу України :

1. Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування.

3. Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

Таким чином :

1) Голова районної держадміністрації діє правомочно як розпорядник бюджетних коштів районного бюджету згідно Бюджетному Кодексу України;

2) Виділення коштів з районного резервного фонду бюджету на рівні не вище 1% є правомочним для непередбачених витрат;

3) Якщо видатки з районного бюджету на непередбачені випадки перевищують розміри резервного фонду бюджету, для їх виконання потрібне рішення головного розпорядника (Кабінету Міністрів України) про передачу з центрального резервного фонду держбюджету додаткових коштів в резервний фонд відповідного районного бюджету.

4) Владні витратні повноваження в галузі фінансової діяльності - це законодавчо встановлені права та обов'язки відповідних органів управління в межах затверджених кошторисів на виконання їми функцій розпорядників бюджетних коштів згідно Бюджетному Кодексу України, Закону України “Про державний бюджет ….” відповідного року та рішень місцевих органів влади про відповідні місцеві бюджети відповідного року.

5) Вказівка голови держадміністрації місцевим підприємцям на безоплатну перевозу дітей до школи є неправомочною і може бути тільки зверненням про доброчинство до підприємців на добровільну безоплатну допомогу при непередбачених обставинах.

Задача 2

Верховна Рада Автономної республіки Крим прийняла постанову, яка визначила основні напрямки бюджетної політики (бюджетну резолюцію), яка в загальному вигляді окреслювала пріоритети бюджетної політики Автономної Республіки Крим на поточний бюджетний рік.

Чи не перевищила Верховна Рада Криму свої повноваження?

Відповідь :

Згідно статті 138 Конституції України [1] до відання Автономної Республіки Крим належить:

1) призначення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, затвердження складу виборчої комісії Автономної Республіки Крим;

2) організація та проведення місцевих референдумів;

3) управління майном, що належить Автономній Республіці Крим;

4) розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України;

5) розроблення, затвердження та реалізація програм Автономної Республіки Крим з питань соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля - відповідно до загальнодержавних програм;

6) визнання статусу місцевостей як курортів; встановлення зон санітарної охорони курортів;

7) участь у забезпеченні прав і свобод громадян, національної злагоди, сприяння охороні правопорядку та громадської безпеки;

8) забезпечення функціонування і розвитку державної та національних мов і культур в Автономній Республіці Крим; охорона і використання пам'яток історії;

9) участь у розробленні та реалізації державних програм повернення депортованих народів;

10) ініціювання введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим або в окремих її місцевостях.

Таким чином, згідно підпункту 4) статті 138 Конституції України [1] Верховна Рада АР Крим прийняла постанову в межах своїх конституційних повноважень.

Задача 3

До Вашої юридичної фірми звернувся пан Бунша, який є Ветераном Збройних сил України, з проханням дати пояснення:

- яку суму коштів сплатить він зі свого заробітку, якщо його заробітна плата становить 1800 грн ?

Відповідь :

Згідно з статтями 6.1.1, 22.3,22.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” [7] у 2005 році податок розраховується при умові :

- податкова пільга для ветерана Збройних Сил зараховується у розмірі однієї мінімальної заробітної плати з коефіцієнтом 50%;

- в податковий кредит зараховуються суми сплачених з доходів внесків в Пенсійний фонд та державні фонди соціального страхування;

- ставка податку з “чистої” суми (без податкової пільги) - 13%;

Згідно з статтею 82 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” [3] встановлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць

Згідно з статтею 96 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” [3] - встановлено з 1 січня 2005 року максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких відповідно до законів України справляються страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійного фонду України, в розмірі 4.100 гривень на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу - платника внесків.

Фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами повинні сплачувати до Пенсійного фонду України збори [10]:

- 1 відсоток від сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України, якщо сукупний оподатковуваний дохід не перевищує 150 гривень;

- 2 відсотки від сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України, якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 150 гривень.

Фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами повинні сплачувати до фондів соціального страхування України збори [8],[9]:

- 1,0 відсоток від сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України до рівня доходу, встановленого законодавством до фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності;

- 0,5 відсоток від сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України до рівня доходу, встановленого законодавством до фонду соціального страхування України на випадок безробіття (окрім пенсіонерів).

Таким чином, згідно з законодавством, у 2005 році з доходів пана Бунша будуть відраховуватися наступні податки :

а) Внесок(відрахування) в пенсійний фонд становитиме :

б) Внесок(відрахування) в фонд соціального страхування :

г) Внесок в фонд зайнятості - для військових пенсіонерів не сплачується.

в) Податок з доходу фізичної особи :

г) “Чистий” дохід до виплати становитиме :

Список використаної літератури

1. Конституція України // від 28 червня 1996 року

2. БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 21 червня 2001 року N 2542-III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 27 листопада 2003 року N 1349-IV)

3. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2005 рік» // від 23 грудня 2004 року N 2285-IV

4. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2004 рік» // від 27 листопада 2003 року N 1344-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 17 червня 2004 року N 1801-IV )

5. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2003 рік» // від 26 грудня 2002 року N 380-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 11 грудня 2003 року N 1397-IV)

6. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2002 рік» // від 20 грудня 2001 року N 2905-III

7. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” // від 22 травня 2003 року № 889-IV (станом змін від 1 липня 2004 року N 1958-IV)

8. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” // від 2 березня 2000 року N 1533-III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 17 січня 2002 року N 2980-III)

9. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” // від 18 січня 2001 року N 2240-III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 17 січня 2002 року N 2980-III)

10. Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України // Постанова правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 року N 16-6

11. Буряковский В.В., Кармазин В.Я., Каламбет С.В., Водолазская О.А. Налоги. Днепропетровск, “Пороги”, 1998.

12. Василик О.Д. Державні фінанси України. - Київ: Вища школа, 1997

13. Ефимова М.Р., Ганченко О.И., Петрова Е.В. Практикум по общей теории статистики: Учебное пособие. - Москва: Финансы и статистика, 2000.

14. Михасюк І., Залога З., Мельник А., Крупка М. Державне регулювання економіки, Київ, “Ельга-Н”, 2000.

15. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика : Підручник для студентів економічних спеціальностей ВНЗ - Київ : “Таксон”, 1996 - 238 с.

16. Фінанси підприємств. Підручник/ За ред. А.М. Поддєрьогіна. - К.:КНЕУ,2000