Індекс групи М?-08Б?УБ(4,6з)

Прізвище,ім'я,по батькові студента

Данiщук Мирослава Евгенiївна

Домашня адреса

м Київ;вул Милославська23 кв 331

Найменування органiзацiї,посада

Контрольна робота

З дисциплiни:Гроші та кредит

Тема реферата:Закон грошового обороту і особливості його прояву

(Варіант№5).Номер варіанта задачі 5

Прiзвище та інiцiали викладача

Довгань Л.П

Київ 2009 рiк.

Зміст

Закон грошового обороту і особливості його прояву

Задача 1

Задача 2

Список використаної літератури

5. Закон грошового обороту і особливості його прояву

Грошовий оборот - це сукупність платежів, що здійснюються в економіці або процес безперервного руху грошей між суб'єктами економічних відносин в процесі суспільного відтворення. Ці платежі називаються грошовими потоками. Грошовий оборот більш широке поняття ніж грошовий обіг. Грошовий обіг складова частина грошового обороту. Грошовий оборот включає в себе такі сектори [4, c. 29]:

1) грошовий обіг,

2) фінанси,

3) кредит.

При грошовому обігу рух грошей еквівалентний і безповоротний.

У сфері фінансів рух грошей нееквівалентний і безповоротний.

При кредиті - рух грошей поворотний і нееквівалентний.

При визначенні грошових потоків важливо розрізняти [4, c. 32]:

1. Ініціатора платежу.

2. Пару учасників.

3. Напрям та характер руху грошей.

В економічній системі виділяють три основні групи суб'єктів:

1. домашні господарства,

2. фірми,

3. уряд (державні структури).

Структура грошового обороту включає (рис. 1):

1. "Фірми - ринок ресурсів": оплата фірмами ресурсів, які вони купують у домашніх господарств, (робоча сила, земля, житло).

2. "Ринок ресурсів" - домашні господарства": доходи домашніх господарств (сімейних господарств) від реалізованих ресурсів(зарплата, рента, дивіденди).

3. "Домашні господарства - ринок продуктів": витрати сімейних господарств на споживання.

4. "Ринок продуктів - фірми": доходи фірм від реалізації товарів та послуг.

5. "Домашні господарства - фінансовий ринок": формування домашніми господарствами заощаджень.

6. "Домашні господарства - держава": сплата сімейними господарствами податків.

7. "Фінансовий ринок - фірми": отримання фірмами кредитів.

8. "Фірми - ринок продукції": інвестиційні витрати фірм.

9. "Держава - ринок ресурсів": оплата урядовими органами праці бюджетників.

10. "Держава - ринок продуктів": державні закупки.

11. "Фінансовий ринок - держава": державний кредит.

12. "Фінансовий ринок - світове господарство": чистий відплив грошових коштів з внутрішнього фінансового ринку на світовий.

13. "Світове господарство - фінансовий ринок": чистий приплив грошових коштів з світового на внутрішній фінансовий ринок.

14. " Домашні господарства - світове господарство": оплата товарів, що надходять в країну за імпортом.

15. " Світове господарство - фірми”: надходження в країну грошей із світового ринку в оплату експорту.

Якщо виключити 6,7,11,12,13 потоки із структури грошового обороту, то отримаємо структуру грошового обігу.

Грошова маса (маса грошей) - це сукупність купівельних, платіжних та накопичувальних засобів, що знаходяться у розпорядженні всіх економічних суб'єктів (юридичні, фізичні особи і держава).

Грошова маса поділяється на такі складові:

1) Гроші, що обертаються.

2) Фонд резервних платежів юридичних осіб.

3) Фонд накопичення фізичних осіб.

 продукти продукти

гроші

гроші

ресурси ресурси

Рис. 1. Модель грошового обігу [5, c. 71]

У національній економіці відбувається безперервний кругообіг доходів і продуктів, який опосередковується відповідним обігом грошей. Грошовий обіг - це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Грошовий обіг - це сукупність всіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві.

У процесі руху доходів і продуктів (товарів і послуг) виникають взаємозв'язані, але протилежні за напрямком товарні і грошові потоки.

У розвинутому ринковому господарстві грошовий обіг не може здійснюватися без участі і активної ролі банків. Банки стають необхідними посередниками у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами, організаціями, установами та окремими фізичними особами. Банки цілеспрямовано регулюють грошові потоки у народногосподарському обігу.

Базова модель грошового обігу включає в себе:

1. ринки ресурсів і продуктів;

2. банки;

3. суб'єкти народногосподарського обігу - підприємства й населення.

Потоки товарів і послуг на цьому рисунку спрямовані за часовою стрілкою; потоки грошових платежів спрямовані проти часової стрілки. В базовій моделі допускається, що всі ресурси належать населенню (хоча насправді йому належить тільки один ресурс - робоча сила).

Вихідним і кінцевим пунктом моделі, через який здійснюється кругообіг готівки і безготівкових платежів, є банк. Тому банки, зображені в центрі малюнка.

Потоки економічних ресурсів з одного боку, і грошовий потік доходів і споживчих витрат - із другого, здійснюються одночасно. Будь - які затримки, крім тих, які викликані продажем товарів у кредит, створюють ситуацію неплатежів, що загрожує дезорганізації грошового обігу.

Базова модель грошового обігу дає загальне уявлення про функціонування національної грошової системи.

Грошова система - це визначена державою форма організації грошового обігу, що історично склалася й регулюється законами цієї держави. Її основу становить сукупність економічних відносин та інститутів, які забезпечують її функціонування.

Кожна промислово-розвинена країна має власну грошову систему, яку розвиває й вдосконалює для розвитку національної економіки. Це випливає з об'єктивних потреб забезпечення нормального товарно - грошового обігу і національно - історичних та політичних особливостей розвитку країни, тому кожній національній грошовій системі властиві різні форми й взаємодія складників, а також національна специфіка, рівень розвитку продуктивних сил, свої політичні цілі та економічна політика.

Об'єктивну основу грошового обігу становлять суспільний поділ праці і розвиток товарного виробництва, в якому рух грошового капіталу обслуговує відносини розподілу і обміну, а через амортизаційні відрахування і фонди обігу забезпечується обслуговування процесу виробництва і споживання. Розвиток товарного виробництва, що привів до утворення загальнонаціональних і світового ринку, стимулював розвиток грошового обігу для обслуговування руху і реалізації сукупного суспільного продукту, в тому числі і кругообігу капіталу, обігу товарів і послуг, руху позичкового капіталу і доходів населення.

В своїй сукупності грошовий обіг охоплює сфери обігу і виробництва як безперервного процесу. Його стадії руху охоплюють:

- амортизація;

- заробітна плата;

- фонди обігу;

- податкові платежі;

- нагромадження.

Тому при визначенні поняття грошового обігу слід виходити з того факту, що він обслуговує процеси виробництва, розподілу, обігу і споживання. Його організація і функціонування безпосередньо впливає на ефективність прийняття рішень на всіх стадіях суспільного відтворення, опосередкує їх і допомагає забезпечити якісну і кількісну взаємодію суспільного відтворення на всіх його стадіях.

Через те, що грошовий обіг насправді обслуговує всю пофазну структуру суспільного виробництва, він за характером руху грошових коштів поділяється на три сектори: фінанси, кредит і грошовий обіг. При цьому [10, c. 34]:

a) рух фінансів з усіма механізмами й інститутами цього сектора набуває поняття фінансової сфери і фінансового обігу;

b) кредит, виникнувши із нерівномірності відтворювального процесу, реалізації продукції та надходжень, становить особливий механізм перерозподілу грошових і матеріальних ресурсів, але на принципах строковості, поворотності і платності. Перерозподіл тимчасово надлишкових відносно поточного споживання грошових коштів одних суб'єктів для поповнення тимчасової нестачі їх у інших сформував кредитний сектор грошового обігу. Його можна відобразити так [4, c. 33]:

з.в.

Г - Г - Т … В.. Т' - Г',

р.с.

де Г' = Г (кредитована сума) +Д, що становить підприємницький доход і плату за користування кредитом;

c) безповоротній рух грошей на основі еквівалентності, який здійснюється від споживача (покупця) до виробника (продавця) називають грошовим обігом. Він набуває такої форми: Г-Т-Г-Т-Г-Т і т. д. Чим більше операцій реалізації товарів обслуговують гроші, тим далі вони віддаляються від емітента, переміщуючи вартості між суб'єктами економічних відносин.

Використання грошових коштів, фінансів і кредиту, як важелів для піднесення ефективності економіки України - першочергове завдання на шляху подолання кризових явищ і піднесення добробуту населення. Узагальнюючи характеристику трьох секторів грошового обігу слід наголосити:

по-перше, фінанси, кредит і грошовий обіг, з одного боку, тісно взаємодіють і взаємопов'язані, мають однакову матеріальну базу - суспільне виробництво і доповнюють один одного у процесі забезпечення безкризового розширеного відтворення, а з іншого - становлять собою самостійні сфери суспільної діяльності зі своїми специфічним змістом, інститутами і особливостями механізму впливу на економіку;

по-друге, якщо грошовий обіг здійснюється у формі кола:

Г - Т -- Г' і передбачає повернення їх до висхідного пункту, то гроші виконують функцію капіталу, а їх рух відбувається як рух самозростаючої вартості. Такий грошовий обіг здійснюється як рух капіталу. Іншу форму і функції виконує грошовий обіг, якщо у ньому здійснюється постійне віддалення грошей від пункту початку руху. Гроші тут діють як гроші, тобто вони в даному випадку обслуговують просте переміщення вартості між суб'єктами економічних відносин. Такий рух грошей називають грошовим обігом.

Всі суб'єкти підприємництва для авансування своєї діяльності отримують грошові кошти на грошовому ринку, а гроші, обслуговуючи кругообіг суспільного капіталу, здійснюють замкнутий рух Г-Т-Р, що починається і закінчується на грошовому ринку, даючи після кожного кругообігу додаткову суму грошей. Такий замкнутий рух грошей забезпечує дію механізму самовідтворення грошового ринку в розширених масштабах. При цьому діє така закономірність: чим більшою є загальна грошова вартість валового внутрішнього продукту країни, тим більше потрібно грошей для укладання угод. Певну частину грошової маса нагромаджують також кредитні заклади, частину з них витрачають на придбання цінних паперів і утворення офіційних державних запасів.

Грошова маса - це сукупність купівельних, платіжних і нагромаджених коштів, які обслуговують економічні зв'язки і належать фізичнім та юридичним особам і державі. Слід наголосити, що розвиток товарного обміну і платіжно-розрахункових відносин відобразились у постійних змінах складу і структури грошової маси.

Швидкість обігу грошей - це частота переходу грошей від одного суб'єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій. Даний показник характеризує інтенсивність руху грошей при функціонуванні їх як засобів обігу і платежу. Він виражається числом обігу грошової одиниці за певний час, переважно за 1 рік, або тривалістю одного обігу (1-3-5 міс. або у днях).

Зміна швидкості обігу грошей впливає на їх масу в обігу обернено пропорційно. Прискорення обігу грошей компенсує їх масу, а уповільнення - розширює загальну грошову масу і використовується в антиінфляційних програмах. Швидкість обігу грошей залежить [4, c. 49]:

1. від інтенсивності економічних процесів;

2. величини і швидкості товарних потоків в обміні;

3. поглиблення поділу суспільної праці;

4. розвитку ринкової інфраструктури: транспорту, в зв'язку, торгівлі, банківської справи, ринку цінних паперів тощо.

Особливу увагу швидкості обігу грошей надавала кількісна теорія грошей.

За своєю суттю кількісна теорія є теорією попиту на гроші, в якій головна увага приділяється визначенню чинників їх нагромадження. Найфундаментальнішим значенням у структурі аналізу чинників, що визначають параметри попиту на гроші, є аргументування прямої взаємозалежності між кількістю необхідних для обігу грошей (Мd) і швидкістю їх обігу (V), з одного боку, та абсолютним рівнем цін (P) і реальним обсягом виробництва (Y), з іншого. Ця залежність представлена формулою І. Фішера, зокрема його рівнянням обміну:

MV = PY (1)

Перебудувавши це рівняння, отримуємо нову формулу, яка свідчить про те, що кількість грошей, необхідних для забезпечення обігу товарів і послуг, прямо пропорційна PY - нормально обсягові виробництва (номінальним доходам) та обернено пропорційна V - швидкості обігу грошової одиниці:

(2)

Слід звернути увагу й на те, що рівняння І. Фішера близьке за формою до формули К. Маркса, яка розкриває зміст закону, що регулює кількісні параметри грошового обігу:

(3)

де: КГО - кількість грошей, необхідних для обігу;

ТЦ - сума цін товарів і послуг, що перебувають в обігу;

К - сума цін товарів, що їх продано в кредит;

П - платежі, що надійшли;

ВП - взаємні погашення платежів;

О - число обігів окремої грошової одиниці.

Як видно, і в рівняння І. Фішера, і в формулі К. Маркса кількість грошей, необхідних для обігу, визначається ідентичним співвідношенням по суті тих самих параметрів. Одначе в даному разі йдеться лише про формальну схожість формул. Річ у тому, що вони побудовані на різних методологічних засадах, тому їх ототожнення, яке часто допускається при здійсненні відповідних розрахунків, неприпустиме.

Необхідно врахувати і те, що зазначені формули, за загальним визнанням представників сучасних теорій грошей, є занадто елементарними: на них спираються лише найзагальніші принципи визначення Md. Воднораз формули не розкривають усієї розмаїтості чинників, що впливають на динаміку показника Md (КГО). Тому безпосереднє використання їх при здійсненні розрахунків маси грошей, необхідних обігові, не завжди себе виправдовує.

Тому глибшим за змістом вважається кембриджське рівняння грошового обігу, яке розглядається теорією грошей як подальший розвиток рівняння обміну І. Фішера:

Md = k*PY (4)

Новим елементом у формулі є показник “k”. Йдеться про кембриджський коефіцієнт, який визначається співвідношення між номінальними доходами і тією часткою грошей, що становить касові залишки. Відповідно до цього кембриджський варіант визначення попиту на гроші (Md) отримав у монетарній теорії назву “теорії касових залишків”.

Грошовий обіг здійснюється у двох формах: готівковий і безготівковий.

Задача 1

На основі даних таблиці 1 визначити:

1. Чому дорівнює М1?

2. Як зміниться М1, якщо:

- зміниться МВ;

- зміниться CR;

- зміниться HR.

3. На скільки треба змінити МВ, щоб збільшити М1?

4. Як треба змінити HR, щоб збільшити М1?

Таблиця 1

Дані до задачі, млн. грн.

Показник	Значення
	Вар. 5
1. Грошова база MB	300
2. Коефіцієнт депонування СR	0,4
3. Норма обов'язкових резервів HR	0,1
4. Норма надлишкових резервів ER	0,05
5. Розмір показників після їх зміни MB CR HR	310 0,3 0,2
6. Обсяг збільшення М1, який треба здійснити за рахунок зміни МВ	180
7. Обсяг збільшення М1, який треба здійснити за рахунок зміни HR	30

Розв'язування:

Модель пропозиції грошей має вигляд:

M1 = m·MB, (1)

де М1 - обсяг грошового агрегату М1;

МВ - грошова база;

m - грошовий мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор має вигляд:

, (2)

де CR - коефіцієнт депонування;

HR - норма обов'язкових банківських резервів;

ER - норма надлишкових банківських резервів.

1) Знайдемо М1.

Спочатку обчислимо грошовий мультиплікатор:

.

Обсяг грошового агрегату М1:

М1 = 2,55·300 = 765 (млн. грн.)

2) Обчислимо зміну М1 при

– зміні МВ:

(млн. грн.)

- зміні CR:

.

ДM1 = (2,89 - 2,55)·300 = 102,0 (млн. грн.)

- зміні НR:

.

ДM1 = (2,15 - 2,55)·300 = -120,0 (млн. грн.)

3) Обсяг зміни МВ для збільшення М1:

ДМ1=mМДМВ > ДМВ = ДМ1/m = 180/2,55 = 70,59 (млн. грн.)

4) Обсяг зміни HR, що необхідна для збільшення М1:

М1= 765 + 30 = 795 (млн. грн.),

МВ = 300, CR = 0,4; HR = 0,1, ER = 0,05..

.

З формули (2) знайдемо формулу для визначення HR:

;

;

;

.

Відповідь:

1) М1 = 765 млн. грн.; 2) ДM1 = -120 млн. грн.;

3) ДМ1= 70,59 млн. грн.; 4) .

Задача 2

Розрахувати ціну облігації за формулою:

, (5)

де І - річна сплата процента або купона; М - сума погашення облігації (номінальна вартість); К_d -- ставка процента у вигляді десяткового дробу; п -- кількість років до погашення.

Дані для розв'язання задачі наведеш в табл. 2.

Таблиця 2

Вихідні дані

Показник	Значення (варіант 5)
Номінальна вартість, грн.	500
Відсотковий дохід,%	10
Кількість років до погашення	4
Ставка відсотка,%	8

Розв'язання:

Визначимо суму річної сплати процента за облігацією як:

І = Номінальна вартість * Відсотковий дохід = 500*10%/100%=

= 50 (грн.)

Тоді ціна облігації визначається як:

Отже, ціна облігації на 334,39 грн. нижча її номінальної вартості.

Список використаної літератури

Александрова М.М., Виговська Н.Г., Кірейцев Г.Г., Петрук О.М., Маслова С.О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для студ. екон. спец. всіх форм навч -- К.: ЦУЛ, 2002. -- 268 с.

Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підруч. для студ. вищ. навч. закл., що навч. за освітньо-проф. програмою спеціаліста зі спец. "Фінанси", "Банківська справа": "Облік і аудит”. -- К.: Либідь, 2003. -- 384 с.

Береславська О.І., Наконечний О.М., Пясецька М.Г., Боришкевич О.В., Гордон В.Б. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 390 с.

Добросердова Т.О., Кардашова Т.М. Гроші, грошовий обіг та кредит: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Азовський регіональний ін-т управління при Запорізькому держ. ун-ті. -- Бердянськ: ТОВ "Будинок техніки плюс", 2002. -- 110 с.

Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 556 с.

Кочетков В.М., Сироцинський Д.Г., Андрушко Н.Ю. Гроші та кредит: Навч.- метод. посіб. -- К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2002. -- 84 с.

Петрашко Л.П. Валютні операції: Навч. посібник -- К.: КНЕУ, 2001. -- 204 с.

Сайт фінансової інформації про емітентів - http//www.smida.gov.ua

Гроші та кредит: Підручник/ За ред. Богдана Івасіва, М-во освіти і науки України, НБУ, Терноп. акад. нар. госп.. - Т.: Карт-бланш, 2000. - 510 с.

Щетинін А.І. Гроші та кредит. Підручник затверджено МОН України. - К., 2005. - 432 с.