Формування витрат на виробництво та їх вплив на фінансово-господарську діяльність ДАТ "Придніпровські магістральні нафтопроводи"

1. Номенклатура реалізованих послуг є величиною постійною.

2. Сукупні витрати і сукупний дохід є лінійними функціями обсягу реалізації послуг.

3. Прибуток розраховується по змінних витратах, оскільки під час аналізу передбачається, що постійні витрати, які мали місце в певному періоді, враховуються як витрати цього періоду.

4. Усі інші величини залишаються постійними.

5. Витрати поділяються на постійні й змінні, без виділення умовно-постійних чи умовно-змінних.

У наших розрахунках ми також абстрагувались від ПДВ і податку на прибуток.

І все ж, незважаючи на ряд таких припущень і обмежень, аналіз беззбитковості є потужним інструментом для прийняття ефективних управлінських рішень.

Зазначимо, що для надання інформації по витратах, виручці, прибутку може використовуватись як графічний метод, так і математичні залежності. Математичний підхід є гнучкішим методом отримання інформації.

Взаємопов'язані й представлені за допомогою математичних засобів фінансові відносини між господарюючими суб'єктами є не чим іншим, як математичною моделлю управлінського процесу, яка дає змогу аналізувати, порівнювати, отримувати альтернативні варіанти і, врешті-решт, приймати ті чи інші фінансові рішення. А це і є, власне, процес управління фінансами.

Ключовими елементами операційного аналізу є: операційний важіль, поріг рентабельності й запас фінансової міцності підприємства.

Скористаємося такими даними. Виручка від реалізації послуг у І кварталі 2010 року в ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи” становила 29 500,00 грн. при змінних витратах 2 889,10 грн. і постійних - 7824,97 грн. Загальна сума витрат - 10 714,07 грн., прибуток - 18 785,93 грн.

Керівництво підприємства передбачає, що виручка від реалізації у майбутньому зросте до 31 000,00 грн (+5,1 %). На ці ж 5,1 % збільшаться і змінні витрати. Їх сума становитиме 3 036,44 грн. (2 889,10 грн. + 147,34 грн.). Сума постійних витрат не зміниться і становитиме 7 824,97 грн., загальна сума витрат - 10 861,41 грн. Відповідно прибуток досягне 20 138,59 грн. (31 000,00 - 3 036,44 - 7824,97), що на 7,2 % більше від прибутку попереднього періоду (І кварталу). Отже, виручка від реалізації збільшиться всього на 5,1 %, а прибуток зросте на 7,2 %.

Якщо вирішувати завдання максимізації темпів приросту прибутку, то можна маніпулювати збільшенням чи зменшенням не тільки змінних, але й постійних витрат і залежно від цього вираховувати, на скільки відсотків зросте прибуток.

Якщо, наприклад, при збільшенні змінних витрат на 5,1 % постійні витрати збільшаться на 2 %, то прибуток зросте не на 7,2 %, а на 6,4 % (змінні витрати становлять 3036,44 грн., сума постійних витрат становитиме 7824,97 + 156,50 = 7981,47 грн., а прибуток - величину 31000,00 - (3 036,44 + 7981,47) = 19 982,09 грн.).

У практичних розрахунках для визначення сили впливу операційного важеля застосовують відношення так званої валової маржі (виручка від реалізації за мінусом змінних витрат) до прибутку.

У нашому випадку сила впливу операційного важеля дорівнює: (29500,00 - 2 889,10) : 18 785,93 = 1,42.

Це означає, що при збільшенні виручки на 5,1 % прибуток зросте на 1,42 х 5,1 % = 7,2 %.

Взаємозв'язок і логічність цього розрахунку з попереднім легко простежується: результат розрахунків є однаковим (при збільшенні виручки на 5,1 % прибуток зростає на 7,2 %).

Сила впливу операційного важеля завжди розраховується для визначеного обсягу реалізації та певної виручки від реалізації. Змінюється виручка від реалізації - змінюється й сила впливу операційного важеля. За постійної виручки від реалізації чим більша сума постійних витрат, тим сильніше діє операційний важіль, і навпаки. Це положення можна обгрунтувати за допомогою перетворення формули сили впливу операційного важеля: [Виручка від реалізації - Змінні витрати] : Прибуток = = [(Постійні витрати + мінні витрати + Прибуток) - Змінні витрати].

При зменшенні виручки від реалізації сила впливу операційного важеля зростає як за підвищення, так і за зниження питомої ваги постійних витрат у загальній їх сумі. Кожен процент зменшення виручки дає дедалі більший процент зниження прибутку, причому сила операційного важеля зростає швидше, ніж збільшуються постійні витрати.

За збільшення виручки від реалізації, якщо поріг рентабельності (точка самоокупності витрат) уже пройдений, сила впливу операційного важеля зменшується: кожен процент приросту виручки дає дедалі менший процент приросту прибутку (при цьому частка постійних витрат у загальній їх сумі знижується).

Ці положення можуть використовуватись підприємством для:

- планування платежів по податку на прибуток;

- вироблення лінії комерційної політики підприємства. Зокрема, за песимістичних прогнозів динаміки виручки від реалізації не можна збільшувати (мати великий обсяг) постійних затрат, тому що втрата прибутку від кожного процента втрати виручки може бути в багато разів більшою через надто великий вплив ефекту операційного важеля.

Невід'ємною складовою частиною методики аналізу впливу витрат на процес максимізації маси прибутку є визначення запасу фінансової міцності підприємства. Складовим елементом такого поняття є поріг рентабельності (тобто така величина виручки від реалізації, за якої підприємство вже не має збитків, але ще і не має прибутків).

Поріг рентабельності = Постійні витрати : Валова маржа у відносному вираженні.

Валова маржа = Прибуток + Постійні витрати = 26610,90; тобто 90,2 % виручки від реалізації або 0,902 у відносному вираженні.

Отже, Пр = 7 824,97 : 0,902 = 8 674,56 грн.

Тобто при досягненні виручки від реалізації в 8674,56 грн. підприємство досягає окупності й постійних, і змінних витрат.

Знаючи поріг рентабельності, можна визначити запас фінансової міцності підприємства, який становитиме різницю між досягнутою фактичною виручкою від реалізації й порогом рентабельності.

Зфм = 29 500,00 - 8 674,56 = 20 825,44 грн.

Зазначимо, якщо виручка від реалізації падає нижче порога рентабельності, то фінансовий стан підприємства погіршується, створюється дефіцит ліквідних засобів.

Можна розраховувати запас фінансової міцності й у відсотках до виручки від реалізації. Якщо запас фінансової міцності становить у нашому випадку 20 825,44 грн., а виручка - 29 500,00 грн., то запас фінансової міцності відповідає 70,6 % виручки від реалізації.

Це означає, що підприємство здатне витримати 70-відсоткове зниження виручки від реалізації без серйозної загрози для свого фінансового стану.

Отже, розглянута методика аналізу дає змогу на практиці приймати ефективні управлінські рішення щодо розв'язання найрізноманітніших фінансово-господарських ситуацій.

2.5 Аналіз витрат по об'єктам

Витрати для аналізу доцільно згрупувати по місцю виникнення, а саме, дільницям. Ураховуючи важливість рівня витрат для виробничої та іншої діяльності, їх формуванням слід управляти, у тому числі планувати за місцями, видами і носіями.

Планування витрат за місцями здійснюється для контролю за їх формуванням та для організації відповідальності за досягнутий рівень витрачання через порівняння фактичної і планової величин.

Цей аспект планування витрат стосується безпосередньо підрозділів підприємства, які з точки зору центрального апарату управління підприємством є концентрованими місцями витрат і Центрами відповідальності за їх рівень. При плануванні витрат підрозділів важливе значення має їх розподіл на прямі й непрямі, змінні та постійні.

Аналіз витрат в цілому по підприємству доповнимо аналізом у розрізі структурних підрозділів. При цьому визначимо питому вагу кожного з них у загальних витратах (табл. 2.15).

Таблиця 2.15 - Витрати на транспортування нафти по нафтопроводам Сумського РНУ за 2008 рік

Елементи витрат	Головашівка-Кременчуг	Гнединці-Глинська	Глинська-Кременчуг	Глинська-М. Павлівка	Всього
	тис.грн	% в загальній кількості	тис.грн	% в загальній кількості	тис.грн	% в загальній кількості	тис.грн	% в загальній кількості
Прямі витрати	24725,76	83,8	4026,06	13,6	202,15	0,7	549,00	1,9	29502,97
Загальновиробничі витрати	3899,38	83,3	657,91	14,0	31,19	0,7	94,55	2,0	4683,03
Прямі витрати + Загальновиробничі витрати	28625,14	83,7	4683,97	13,7	233,34	0,7	643,55	1,9	34186,00
Інші операційні витрати	411,62	84,2	65,98	13,5	3,58	0,7	7,48	1,5	488,66
Інші витрати звичайної діяльності	9,62	74,2	2,53	19,5	0,04	0,3	0,78	6,0	12,97
Всього витрат	29046,38	83,7	4752,48	13,7	236,96	0,7	651,81	1,9	34687,63

Важливим аспектом оцінки результатів роботи підрозділів, спрямованої на мінімізацію витрат на реалізацію послуг, є аналіз собівартості наданих послуг за калькуляційними статтями витрат. Саме такий аналіз дає змогу визначити конкретні напрямки подальшого пошуку резервів зниження собівартості робіт.

Враховуючи те, що обсяг наданих послуг з транспортування нафти в 2009 році не змінився, визначимо витрати в 2009 році та порівняємо їх з витратами 2008 року.

Таблиця 2.16 - Витрати на транспортування нафти по нафтопроводам Сумського РНУ за 2009 рік

Елементи витрат	Головашівка-Кременчуг	Гнединці-Глинська	Глинська-Кременчуг	Глинська-М.Павлівка	Всього
	тис.грн	% в загальній кількості	тис.грн	% в загальній кількості	тис.грн	% в загальній кількості	тис.грн	% в загальній кількості
Прямі витрати	32455,02	85,0	4899,04	12,8	225,78	0,6	602,33	1,6	38182,17
Загальновиробничі витрати	4588,02	81,5	899,25	16,0	36,98	0,7	106,88	1,9	5631,13
Прямі витрати + Загальновиробничі витрати	37043,04	84,5	5798,29	13,2	262,76	0,6	709,21	1,6	43813,30
Інші операційні витрати	548,23	86,2	75,46	11,9	4,15	0,7	8,19	1,3	636,03
Інші витрати звичайної діяльності	11,26	68,2	4,18	25,3	0,09	0,5	0,99	6,0	16,52
Всього витрат	37602,53	84,6	5877,93	13,2	267,0	0,6	718,39	1,6	44465,85

Використовуючи дані таблиць 2.16 і 2.17 проведемо порівняльний аналіз витрат по підрозділах.

Таблиця 2.17 - Динаміка витрат на транспортування нафти по нафтопроводам Сумського РНУ за 2008-2009 рр.

Елементи витрат	Головашівка-Кременчуг	Гнединці-Глинська	Глинська-Кременчуг	Глинська-М Павлівка
	2009р., тис.грн	% 2009 р до 2008	2009р., тис.грн	% 2009 р до 2008	2009р., тис.грн	% 2009 р до 2008	2009р., тис.грн	% 2009 р до 2008
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Прямі витрати	32455,02	131,3	4899,04	121,7	225,78	111,7	602,33	109,7
Загальновиробничі витрати	4588,02	117,7	899,25	136,7	36,98	118,6	106,88	113,0
Прямі витрати + Загальновиробничі витрати	37043,04	129,4	5798,29	123,8	262,76	112,6	709,21	110,2
Інші операційні витрати	548,23	133,2	75,46	114,4	4,15	115,9	8,19	109,5
Інші витрати звичайної діяльності	11,26	117,0	4,18	165,2	0,09	225,0	0,99	126,9
Всього витрат	37602,53	129,5	5877,93	123,7	267,0	112,7	718,39	110,2

Після розрахунку абсолютних відхилень з кожної статті витрат визначили процент відношення їх до розрахункових витрат повної собівартості та з кожною статтею окремо.

Як видно з таблиці 2.16, всі види витрат зросли. Враховуючи те, що обсяги послуг по транспортуванню нафти залишилися на рівні 2008 року, а по деяким дільницям навіть скоротилися, зростання витрат є негативним фактором.

Дані таблиці свідчать, що порівняно з 2008 роком витрати по нафтопроводу Головашівка-Кременчуг зросли на 29,5 %, Гнединці-Глинська - на 23,7 %, Глинська-Кременчуг - 12,7 %, Глинська-М.Павлівка - 10,2 %.

Підприємству не вдалося втримати витрати на виробництво на рівні попереднього року (перевитрати становили 9778,22 тис. грн., в т.ч. по нафтопроводу Головашівка-Кременчуг - 8556,15 тис. грн., 1125,45 тис. грн. - Гнединці-Глинська, 30,04 тис. грн. - Глинська-Кременчуг, 66,58 тис. грн.- Глинська-М.Павлівка) головним чином через понадпланові витрати сировини і матеріалів, перевитрату видатків, і пов'язаних з оплатою праці основних виробничих робітників, а також через наявністьінших витрат звичайної діяльності.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Виявлення внутрішніх резервів економії матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів

Важливий елемент системного аналізу й ефективного управління ресурсами - виявлення внутрішніх резервів їх економії. В умовах багатостадійного виробництва виникає необхідність оцінити структуру та динаміку витрат. Системний аналіз передбачає комплексний підхід і перевірку зіставності результатів. Інакше кажучи, потрібен повний облік прямих та зв'язаних затрат по всьому технологічному ланцюжку даного комплексу. Це вимагає розрахунку питомих коефіцієнтів комплексних (наскрізних) витрат на одержання як проміжних, так і кінцевих результатів діяльності.

Наявність наскрізних витрат дає змогу розрахувати енерго- і матеріаломісткість, фондо- і трудомісткість, приведені затрати й економічну ефективність виробництва.

Основою розрахунку наскрізних затрат комплексу є матричні моделі, що являють собою систему рівнянь виробництва та споживання ресурсів даним технологічним комплексом.

Одержані наскрізні витрати та їхня структура порівнювались із середньо-галузевими для України, Росії і західних країн. Особливий інтерес становить порівняння галузевих витрат щодо основних складових палива, які визначають технологічну ефективність такого роду виробництва. Порівняння питомих витрат сировини, палива і напівфабрикатів з такими в передових країнах показує, що в Україні вони вищі. Це свідчить про істотні внутрішні резерви економії сировини, палива (насамперед, природного газу), які поки що недостатньо використовуються в цільових програмах та проектах. Основною причиною істотних втрат сировини, палива й енергії є незадовільна технологічна ефективність виробництва, зумовлена багатьма факторами. Серед них вирізняються такі:

1) недостатні обсяги впровадження новітньої технології;

2) нераціональне використання сировини. Трапляються істотні втрати ресурсів;

3) нераціональне використання технологічного палива через застарілу технологію.

Крім того, істотно впливають на технологічну ефективність і виробничу собівартість рівень заготівельних цін на сировину, паливо, енергію, змінне устаткування. В умовах переходу до ринкових відносин такі ціни значно зросли через недостатню внутрігалузеву кооперацію та відомчий монополізм на послуги транспорту, систем електропостачання, ремонтних організацій.

Особливий інтерес становить оцінка внутрішніх резервів економії сировини і палива. Порівняння наскрізних витрат показує, що у нас є істотні внутрішні резерви економії сировини та палива, які необхідно використати, в першу чергу, як джерело поповнення оборотних засобів і нагромадження фондів розвитку виробництва для наступної його реконструкції та модернізації. Очікуване зниження виробничої собівартості і річних витрат виробництва за рахунок цих факторів оцінюється в 10 -12 % на рік.

Оцінка наскрізних витрат у вартісному вираженні дає змогу визначити величину внутрішніх резервів економії конкретних видів матеріальних ресурсів і палива для технологічного комплексу.

Порівняння наскрізних витрат технологічного палива в країнах СНД і розвинутих країнах (США, Японія) показує, що у нас є величезні невикористані можливості.

Програмно-цільова мобілізація цих резервів вимагає повного обліку не тільки прямих, а й пов'язаних витрат. Цим вимогам відповідає математичний апарат міжгалузевого балансу, який дозволяє враховувати і планувати наскрізні (прямі та спряжені) витрати ресурсів. Облік наскрізних витрат дає змогу обґрунтувати повну економію ресурсів у разі впровадження нової технології (або реконструкції) і, таким чином, поліпшити якість інноваційних та цільових програм. Розрахунок наскрізних витрат базується на стандартних програмах ПЕОМ і не вимагає додаткової інформації або капітальних вкладень. Формування та аналіз цих показників доцільно зосередити в підрозділах технічних та енергетичних відділів і управлінь.

З метою більш повного виявлення внутрішньовиробничих резервів зниження собівартості калькуляційні статті доцільно згрупувати в однорідні за економічним змістом та методикою аналізу групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та комплексні витрати.

З метою пошуку резервів економії витрат на виробництво поглибленому аналізові треба піддавати саме ті статті собівартості, з яких допущені перевитрати. Втім, якщо за тією чи іншою статтею витрат визначилася економія проти запланованих, це далеко не завжди свідчить про відсутність резервів подальшої економії відповідних витрат.

До прямих матеріальних витрат належать такі статті:

- сировина і основні матеріали;

- зворотні відходи (вираховуються);

- супутня продукція (вираховується);

- допоміжні матеріали, паливо і енергія на технологічні цілі.

Вплив зміни обсягу наданих послуг на зміну прямих матеріальних витрат визначають множенням планової (розрахункової) суми матеріальних витрат на відсоток перевиконання плану з обсягу наданих послуг.

Для визначення впливу зміни структури на зміну матеріальних витрат необхідно із суми матеріальних витрат, розрахованих за плановими нормами на фактичний обсяг наданих послуг, вираховувати розрахункові матеріальні витрати та величину впливу зміни обсягу.

3.2 Вдосконалення формування витрат виробництва в ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи”

Фінансова-господарська діяльність підприємства, що фінансується з державного бюджету, характеризується низкою особливостей.

Мета діяльності ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи” - не отримання прибутку, а надання послуг, які не є носіями матеріальної субстанції і не оприбутковуються на склад. Тут відсутні поняття виробничого браку і зіставлення здійснених витрат з отриманими результатами (за аналогією з галузями матеріального виробництва). Отримання негативного результату діяльності ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи” може розглядатися також як результат.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності діяльності підприємства.

При обчисленні собівартості виконаних робіт важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва; предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на:

виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;

обслуговування виробничого процесу і управління ним;

розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, охорону повітряного, водного басейнів);

набір і підготовку кадрів;

поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

Треба мати на увазі, що з різних причин на практиці повної відповідності між дійсними витратами на виробництво і собівартістю продукції не існує. Так, згідно з встановленим порядком не включаються у собівартість, а відшкодовуються за рахунок прибутку або інших джерел витрати на підготовку і освоєння нової продукції. Разом з тим є витрати, які включаються у собівартість продукції, але не мають прямого зв'язку з виробництвом. До них в ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи” належать оплата часу виконання державних обов'язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня матерів, які мають дітей віком до одного року тощо.

Непродуктивні витрати підприємства, пов'язані з виробничою діяльністю (псування матеріалів, простої тощо), включаються у фактичну собівартість, а втрати від порушення договорів з іншими підприємствами і організаціями (штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку чи інших джерел.

Склад витрат, які включаються у собівартість, не є незмінним. Вони можуть дещо змінюватися з різних практичних міркувань. Але загальною тенденцією таких змін повинно бути повніше відображення у собівартості дійсних витрат на виробництво продукції.

Слід відрізняти витрати загальні й на одиницю продукції або виконаних робіт. Загальні витрати - це витрати на весь обсяг робіт за певний період. Ця сума залежить від тривалості періоду і кількості виготовленої продукції або виконаних робіт. На даному етапі виникають труднощі, враховуючи специфіку діяльності ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи”. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи” ж виконані роботи залежать від багатьох чинників, насамперед, які не залежать від підприємства.

Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, на наш погляд, в даному випадку доцільно використовувати поняття граничних витрат, які характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виконаних робіт.

Якщо загальні витрати виразити певною функцією обсягу виконаних робіт, то граничний їх рівень є першою похідною цієї функції. Це витрати на останню гривню за часом виконання робіт. Показник граничних витрат можна використовувати при аналізі доцільності зміни обсягу виконуваних робіт.

Доцільно, на наш погляд, визначити та проаналізувати динаміку непропорційних витрат, поділяючи їх на прогресуючі та дегресуючі. Тобто ті, які зростають більшою мірою, ніж обсяг виробництва (прогресуючі витрати). Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва вимагає більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці яка в повній мірі використовується в ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи”, додаткові рекламні. Дегресуючі витрати зростають менше, ніж обсяг виробництва. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин і устаткування, ремонт, інструмент тощо.

Динаміка витрат на одиницю продукції є іншою і легко може бути побудована, виходячи з наведеної закономірності. Так, змінні пропорційні витрати на одиницю продукції залишаються на одному рівні залежно від обсягу виробництва. На графіку їх лінія буде паралельна осі абсцис. Постійні витрати понижуються на одиницю продукції із зростанням її обсягу по параболічній кривій. Для дегресуючих витрат залишається та ж динаміка, тільки виражена більш різко.

Вартість транспортування 1 м³ нафти - 50 грн. Змінні витрати на одиницю - 20 грн. Загальні постійні витрати - 2400 грн.

Визначимо точку беззбитковості у грошовому і натуральному показниках.

Маржинальний доход на одиницю: 50-20=30 грн.

Точка беззбитковості у натуральних одиницях: 2400:30=800 (м³).

Коефіцієнт маржинального доходу: 30:50=0,6

Точка беззбитковості у грошових одиницях: 2400:0,6 = 4000 грн.

Для беззбиткової роботи підприємство має надавати послуги з транспортування 800 м³ нафти.

В практичних обчисленнях загальну динаміку змінних витрат можна спростити, вважаючи всю їх сукупність пропорційною. Це значно полегшить аналіз і прогнозування витрат.

ВИСНОВКИ

Таким чином, під час написання дипломної роботи були поглибленні і закріпленні теоретичні знання, набутті практичні навички з обраної теми дослідження.

Ознайомившись з методологічними принципами визнання та оцінки витрат виробництва в першому розділі роботи, ми можемо зробити висновки.

Дані про витрати використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, визначення результатів діяльності структурних підрозділів та підприємств в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток та удосконалення виробництва, для планово-економічних та аналітичних розрахунків.

У зв'язку з цим повинно бути забезпечене повне зіставлення планових та звітних даних щодо складу і класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат за планованими (звітними) періодами.

Дія окремих чинників на зміну витрат стосується окремих видів, згрупованих у відповідності з економічним змістом за певними ознаками.

З цієї точки зору усі витрати поділяються на групи контрольованих та неконтрольованих витрат.

До контрольованих (релевантних) витрат відносяться витрати, які знаходяться під контролем менеджерів і залежать від прийняття того чи іншого управлінського рішення. В свою чергу зміна розміру релевантних витрат суттєво впливає на економію будь-яких витрат.

До неконтрольованих (нерелевантних) витрат належать такі, які не залежать від прийняття того чи іншого управлінського рішення.

Збільшення деяких з них може зовсім не впливати на збільшення обсягів вироблюваної продукції, її якості і бути надлишковим. Тому поділ витрат на групи за деякими ознаками не тільки має певний економічний зміст, але й дозволяє визначити можливості їх безболісного абсолютного зменшення або ж відносного зменшення на одиницю продукції при збільшенні в абсолютному вираженні.

Однією з чинникових ознак даного виду витрат, зміна яких у абсолютному вираженні може суттєво впливати на зниження собівартості, є спосіб їх включення до собівартості продукції. Це прямі і непрямі витрати.

Прямими витратами є ті, які здійснюються на виробництво конкретного виду продукції або виконаних робіт і можуть бути безпосередньо віднесені до собівартості саме цієї продукції або робіт. Збільшення прямих витрат у розрахунку на одиницю позитивно впливає на підвищення ефективності і зниження завдяки цьому собівартості.

Прямі витрати, в свою чергу поділяються на матеріальні та нематеріальні, що має пряме відношення до можливості регулювання собівартості за рахунок їх змін, адже енергомісткість робіт в ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи” висока.

Непрямі витрати - це витрати, які не можуть бути віднесені до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом, тому що здійснюються вони не під виробництво декількох або ж усіх видів продукції даного підрозділу. Тому згідно з П(С)БО “Витрати” вони називаються загально-виробничими.

Можливість регулювання рівня собівартості полягає у зміні так званих постійних та змінних витрат. Кожен з цих видів витрат по різному впливає на зміну собівартості, адже показники ефективності знаходяться у функціональному зв'язку з постійними витратами і у кореляційному зі змінними.

Згідно з П(С)БО “Витрати” до постійних віднесені загально-виробничі витрати, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

До змінних загально-виробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Поділ загально-виробничих витрат на групи за цією ознакою є безумовно важливим, але, на наш погляд, на зміну собівартості в значно більшій мірі впливають прямі витрати, які можуть бути поділені на аналогічні групи.

Прагнення закордонних компаній заполонити український ринок пропозиціями будівництва подібних підприємств свідчить про те, що собівартість робіт зарубіжних підприємств буде настільки низькою, що навіть з врахуванням витрат на будівництво комплексів на території України дозволяє одержувати прибуток, який скуповує усі витрати на достатньому рівні.

В другому розділі дипломної роботи був проведений аналіз фінансового стану ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи”, який виявився досить нестійким. Державне акціонерне товариство “Придніпровські магістральні нафтопроводи” засноване в 1966 році і займається будівництвом, реконструкцією, капітальним та поточним ремонтом нафтопроводів, а також діяльністю, що не суперечить чинному законодавству. Підприємство не має прибутку, його діяльність нерентабельна. Але, на нашу думку, це пов'язано лише з видом підприємства - державним акціонерним товариством.

За аналізуємий період спостерігається зменшення валюти балансу на 2850 тис. грн. Позитивним є зменшення поточних зобов'язань.

До основних напрямів фінансової стабілізації ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи” належить зменшення витратомісткості обігу. Оптимізація витрат, зведення їх до економічно виправданого мінімуму сприяє зростанню рентабельності, підвищує фінансову стійкість. Тому ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи” необхідно налагодити економічно обґрунтоване планування витрат, збалансувати витрати з прогнозованими доходами із таким розрахунком, щоб підприємство отримувало прибуток. Одночасно слід налагодити постійний контроль за дотриманням кошторису витрат, шукати шляхи можливого зниження рівня витрат.

На основі даних попереднього аналізу можливо розробити систему управління, яка передбачає ряд пов'язаних заходів, серед яких мають бути організаційні, виробничі, економічні, інвестиційні, зовнішньоекономічні, соціальні, екологічні тощо. Особливо в ситуації, що склалася в ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи” необхідно виділити такі напрями управління:

- спеціальний аналіз співвідношення боргових зобов'язань;

- розробка і виконання програми не нарощування боргів;

- розробка й здійснення програми погашення боргів;

- розробка і проведення змін виробництва, спрямованих на зниження витрат;

- розробка та здійснення програми залучення інвестицій;

- розробка і здійснення реструктуризації підприємства.

Як свідчить практика, такі заходи мають взаємодіяти між собою. Крім того, при проведенні попереднього аналізу багато його висновків і положень входять до системи заходів, що підвищать ефективність діяльності і тому їх потрібно об'єднувати, виводячи з попередніх наступні заходи.

В ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи” існує цілий комплекс інтересів. Власник контрольного пакету акцій бажає продовження діяльності підприємства, а власники блокуючих - довести підприємство до повного банкрутства й отримати при цьому якесь майно. Менеджмент при цьому має свої специфічні інтереси (на жаль на даному етапі розвитку економіки України та нафтопереробного комплексу зокрема, виробнича діяльність такого роду підприємства орієнтована на роботу “в тіні”, і особиста вигода набагато перевищує вигоду від виробництва, яке нормально функціонує). Тому найважливішим є вирішення проблеми прийняття рішень, які будуть означати вирішення проблеми власників. Над цією проблемою повинні працювати власники ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи”. Не можна бути впевненим, що власники можуть самі провести комплекс оздоровчих заходів, до яких входить і зниження витрат, тому має бути створена команда фахівців з менеджменту підприємства або залучених зі сторони.

Можна розпочати заходи з переходу власності з кількома варіантами вирішення проблем. Це може бути продаж пакетів акцій інвесторам, за рахунок яких може бути вирішена проблема погашення боргів, розроблена і здійснена перспективна інвестиційна програма та інші необхідні заходи. Іншим варіантом може бути створення статутного фонду через емісію корпоративних прав і за рахунок коштів від такого збільшення провести погашення заборгованостей.

Однак такі варіанти на практиці важко здійснити, оскільки вони передбачають механічне вирішення проблеми за рахунок притоку додаткових коштів. Крім того, як правило, інвестори їх не вкладуть при збереженні попереднього фінансово-виробничого стану на підприємстві. Тому має стати поглиблена робота з боргами підприємства. Потрібно визначитись із фінансовими потоками на підприємстві і з'ясувати причину зростання боргів. Необхідним є аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості за статтями і джерелами їх виникнення. Навіть при непоганому співвідношенні дебіторської та кредиторської заборгованості не слід забувати про існування так званої безнадійної дебіторської заборгованості, яка для підприємства означає неможливість її отримати у якісь визначені терміни.

Важливим етапом має стати ненарощування боргів підприємства. Для цього потрібно вживати заходи по кожному окремому підрозділу, які можуть зводитись, наприклад, до консервації частини виробництв, виведення зайвих основних фондів, різкого зниження енерго- та ресурсоспоживання, скорочення персоналу та ін. Як правило, такі заходи можуть здійснюватись через реструктуризацію підприємства.

Борги мають повертатись, і для відродження підприємства необхідно провести значну роботу для їх повернення. Насамперед, як свідчить практика, розрахунки проводяться по тих боргах, де відбувається за рахунок штрафних санкцій їх значне нарощування. Основними такими боргами є кредиторська заборгованість податковій системі. Тому для вирішення цієї проблеми (менталітет наших господарників такий, що всі чекають списання таких боргів) потрібно використовувати всі можливі законні заходи. Так, важливим елементом такої роботи має стати активна робота з дебіторами по поверненню боргів, що дасть змогу розрахуватись з кредиторами. Проте це найбільш проста і водночас складна проблема. Можливо досягти угод про реструктуризацію (як правило, у більшості випадків вона являє собою просту відстрочку) боргів. ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи” має досить значну кількість виробничих і невиробничих запасів, що можуть бути реалізовані без збитків для господарської діяльності. У важких випадках для реалізації слід визначати навіть потрібні, але менш життєво важливі для діяльності підприємства активи.

Паралельно з цією роботою має розроблятись програма зміни виробництва. Розробка цих заходів має базуватись на зміні тенденцій у розвитку підприємства, що склалися, і враховувати зовнішні та внутрішні чинники. На розробку цих програм впливає загальний негативний стан підприємства, повна відсутність джерел самофінансування. При деяких варіантах можливий пошук нових ринків, маніпулювання цінами за рахунок зниження витрат, залучення зовнішніх інвестицій. Кардинальним кроком може стати навіть часткове перепрофілювання виробництва, що зумовлює необхідність розробки комплексного бізнес-плану діяльності підприємства за нових умов.

Список використаної літератури

Закон України про підприємництво: К:, 2007-13 ст.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» від 31 грудня 2009 р. № 318.// Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, № 1.

ПБО-16 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р.№ 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. № 27/4248.

Типове Положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості: затверджено Постановою Кабінету Міністрів в України від 26.04.2006 р.

Коментар нового положення “Про бухгалтерську звітність підприємств”// Галицькі контракти. - 2009. №7

Атрохимович Г.П., Комаров В.И. Економіка підприємств в умовах госпрозрахунку. М. Агропромвидат 2000-254 с.

Акиненко А.Ф., Ширімет А.Д. Облік калькулювання і аналіз собівартості продукції - МГУ, 1984 - 269 с.

Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ.- М.: ДИС. - 2007.

Баскин А.И. Планування потребності в матеріальних ресурсах на підприємстві - Київ: Техніка, 1983, 49 с.

Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика. - 2003.

Безруких П.С. Облік і калькулювання собівартості продукції К. Фінанси 2004-320 с.

Багнрольц С.Б. Вопроси совершенствования економического анализа себестоимости продукции и финансового состояния обьеденений. Бухгалтерский учет. 2004 №7 с. 8.

Бандурка Фінансова діяльність підприємств.-Київ.-”Либідь”,2008.

Балабанов И.Т. Финансовій менеджмент: Учебник.- Москва: Финансы и статистика, 2004.

Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы. - М.: ИНФРА-М, 2008.

Бланк И.А. Основы финансового менеджмента.- К.: НИКА-ЦЕНТР, 2009.

Бріхем Є. Основи фінансового менеджменту. - К.: Молодь, 2004.

Буфатіна І. Особливості обліку витрат за Національними стандартами.// Все про бухгалтерський облік - 2000. - № 14. с. 27.

Білик М. Державні підприємства як об'єкт фінансового управління в умовах переходу до ринкової економіки// Український журнал “Економіст”. - 2009. - №1.

Візіло А. Два метри кордону // Галицькі контракти. - 2009. №18.

Гриценко А.І. Вдосконалення обліку витрат праці і її оплати // Економіка. - 2005р. - №5. - с. 13-18.

Глен А. Велш, Деніел Г. Шорт. "Основи фінансового обліку".

Голов С.Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні: Навчально - практичний посібник. - Дніпропетровськ,: ТОВ “Баланс -клуб”, 2000. - 768с.

Голованів Л.А. Облік витрат на виробництво, доходів і фінансових результатів в умовах ринкової економіки // Економіка сільськогосподарських і переробних підприємств. - 2007р. -№5. - с. 33-37.

Горфинкель В.Я. Экономика предприятия: Учебник. - М.:, 2006. - 367 с.

Ейсан Нікбахт, Анджеліко Гроппеллі. Фінанси - К: “Основи”, - 2003.

Замков О.О., Толстопятенко А.В., Черемных Ю.Н. Математические методы в экономике. - М: ДИС, - 2007.

Житна І.П. Нескреба А. М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. - Київ. Вища школа 2002, 190 с.

Калина А.В. та ін. Сучасний економічний аналіз і прогнозування: Посібник. - К.:, 2007. -272 с.

Качтарик Я.Д. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства: //Фінанси України. - 2009. -№10. - С. 138-140.

Кобилянська О. Облік валових витрат і валових доходів // Все про бухгалтерський облік - 2008. - № 6. с. 6-9.

Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 2006.

Кондратьева А. Проблемы анализа финансового состояния предприятий в условиях переходной экономики: // персонал - спецвыпуск. -2008. -С. 177-182.

Кондратьєв О.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники: // Фінанси України. - 2006. - №11. - С. 66-69.

Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблемы, концепции и методы. М.: Финансы, 2007.

Криворучко М.И., Петровський В.В. Облік та аналіз фінансових активів. - К: “Феникс”, - 2007.

Мельничук Г. М. Аналіз господарської діяльності в промисловості. Підручник - К. Вища школа 2000 - т 318 с.

Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій. Затв. Наказом Агенства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21 березня 2007 р., №37.

Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. -в 2 т. - К.:, 2005. - 400 с.

Родионова В.М., Федотова М.А. Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции. - М.: Финасы и статистика, - 2003.

Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд., перераб. и доп. Минск: ООО "Новое знание", 2000.

Семенець І. В. Визначення фінансових результатів діяльності підприємства: // Фінанси України. - 2009. - №9. - С. 44-48.

Соколова Л.М. и др. Критерии оценки финансового состояния предприятий: // Бизнес-информ. - 2006. - №10. - С. 45-48.

Стоянова и др. Финансовый менеджмент. Учебное пособие. М.: Перспектива, 2003.

Шеремет А.Д., Сейфулин Р.С. Методика финансового анализа М.: Инфра-М, 2006.

Шим Дж., Сигел Дж. Методы управления стоимостью и анализ затрат. - М.: Филин, 2006.

Фінанси підприємств за редакцією кандидата економічних наук, професора А.М.Поддєрьогіна.- Київ, 2000.

Церетелі Л. Проблемні питання реалізації товарів, продукції, послуг. “Все про бухгалтерський облік”; 2008; № 67.