Фінансова діяльність підприємства "Донбасенерго"

8 008

25 530

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподоткування

20 797

186 987

166 190

228 846

Податок на прибуток (не має прогнозних значень, розрахуємо приблизно, за ставкою 30%)

19 780

56 096

36 316

68 654

Чистий прибуток

1 017

130 891

129 874

160 192

Планується збільшити чистий прибуток за рахунок збільшення виручки від реалізації, яка в свою чергу збільшиться за рахунок тарифу та обсягу продукції. Також плануються значне зменьшення операційних витрат завдяки відсутності курсових різниць у розмірі 120 млн. грн., що виникли в минулому році в наслідок несвоєчасних розрахунків за імпортований газ.

Планові амортизаційні нарахування складають 93 977 тисяч гривень.

Тобто чистий рух грошових коштів від звичайної діяльності складе або 224868 тисяч гривень, або 254169 тисяч гривень.

Додаткових грошових потоків від повернення дебіторської заборгованості не очікується. Про це свідчить і той факт, що заборгованість за спожиту електроенергію перед Енергоринком семі розподільчих компаній під час їх приватизації було реструктуризовано на 5 років з відсрочкою платежу на 2 роки. До того ж інвестори мали умови щодо підвищення роздрібного тарифу на електроенергію, бо не бачать інших джерел повернення заборгованості.

Додаткові грошові потоки ВАТ “Донбасенерго” мало б змогу отримати у разі передачі соціальної інфраструктури пристанційних міст у комунальну власність. Щорічні витрати на утримання комунального господарства, по витратам у 2003 році становлять 21 834 тисячи гривень.

Збитки від продажу теплоенергії, у 2003 році склали 11 169 тисяч гривень. Якщо у бюджет міст буде закладено компенсацію на збитки від продажу теплоенергії, ВАТ матиме додатковий прибуток з урахуванням податку на прибуток - 30%. Додатковий прибуток підприємства склав би приблизно 23 102 тисяч гривень.

Інших грошових надходжень із власних джерел не очікується.

Можливий продаж непотрібних активів, але активи невиробничої сфери не принесуть вагомої суми грошових коштів, в зв'язку з їх їх зносом, а також не дуже привабливого місцеположення. Однак роботу в цьому напрямку треба проводити. Продаж значних за ціною виробничих активів не є бажаною мірою, тим більш що на останній час немає справедливої оцінки активів.

З другого боку розмір планових інвестицій складає 250 000 гривень. За останні роки план з інвестицій не виконується. У 2003 році ця сума склала 92614 тисяч гривень. З них 42 790 це інвестиції Європейського банку реконструкції та розвитку на реконструкцію котла Старобешівської ТЕС. За цим проектом надходять щорічні частини кредиту, який практично і незабаром погашається у цієї ж частині. Таке фінансування буде тривати до травня 2010 року. Тому у санаційній концепції не будемо враховувати ці інвестиційні потоки.

Тому у 2004 краще закласти в план більш реальні суми, тим більш, що у кризовому становищі, перед загрозою банкрутства, недоцільно вкладати в капітальні інвестиції. Їх розмір повинен бути скорочений до мінімально можливих розмірів. Тобто мінімальний прогнозний обсяг інвестицій буде становити 65 000 тисяч гривень.

Дивіденди, враховуючи кризове становище, протягом двох років не нараховуються.

Врахуємо одразу те, що у разі збільшення обсягів виробництва збільшиться і обсяг запасів. Припустимо, що запаси збільшаться пропорційно збільшенню обсяг виробництва і росту цін на сировину, а саме відповідно на 4,19% і 1%. Сума збільшення запасів складе 8 929 тисяч гривень.

Тобто бачимо, що за рахунок власних джерел щорічно можливо профінансувати боргів на максимальну суму 202074 тисяч гривень, у разі, якщо чистий прибуток не зменьшиться, а капіталовкладення не зростуть, дивіденди та резервний фонд нараховуватись не будуть .

У менш сприятливому випадку сума, яку можна застосувати на повернення боргу складє 150939 тисяч гривень. Отже власних ресурсів підприємства не достатньо для фінансування кожного з варіантів реструктуризованої заборгованості, наведених у таблиці 3.2. Потрібне залучення зовнішнього фінансування для проведення санації.

3.3 Моделі реструктуризації боргу

Для фінансування санаційних заходів можуть бути залучені:

-безоплатня державна допомога;

-довгострокові пільгові кредити;

-інвестиційні кошти в обмін на власність;

-конвертація боргу у власність;

-конверсійні облігації, тощо.

Перші дві позиції є малоймовірними. Отримати безкоштовну або пільгову допомогу для збереження власності з боку держави, як основного власника було б логічним, але є неймовірним. Бо сьогодні недофінансовані усі бюджетні статті.

В залежності від виду реструктуризації в таблиці 3.2 і таблиці 3.4, в залежності від розміру прибутку представлені: наявність власних коштів для фінансування реструктуризованої, чистий грошовий потік, від'ємний результат якого свідчить про необхідну суму зовнішнього фінансування, а також розрахована чиста поточна вартість зовнішнього фінансування при трьох бажаних нормах прибутку - 10%, 20%, 30%.

Додане значення чистої поточної інвестиції свідчить про те, що умови фінансування принесуть бажаний результат і такий проект може бути прийнятий. Як бачимо з таблиці 3.4, при тарифі на електроенергію 11,86 коп., додану чисту поточну вартість мають: варіант 2 при умові передачі комунальної сфери, виходячи з норми прибутку 10 відсотків та строку окупності 10 років, варіант 3 при строку окупності 10 років та бажаної норми прибутку 10%, а при передачі комунальної сфери - до 20 % норми прибутку. Четвертий варіант реструктуризації заборгованості забезпечує додані значення чистої поточної вартості вже після 7 років та при нормі прибутку до 30%, але з урахуванням списаної заборгованості окупним після 7 років буде лише варіант при 10% норми прибутку і передачі комунальної сфери, після 10 років прийнятними варіантами можуть бути 10% норма прибутку, та 20% при передачі комунальної сфери.

Тобто бачимо, що тільки глибока реструктуризація та прибуток на рівні 180000 тисяч гривень щорічно, можуть забезпечити норму прибутку 20 відсотків при строку окупності 10 років.

Норма прибутку у 20 відсотків є середньою депозитною ставкою у банках, де ризик вкладення є набагато нижчим. Інвестору , або власнику потрібні додаткові заходи для зниження ризику або підвищення норми прибутку.

Можливі декілька варіантів залучення грошових коштів:

Перший варіант. Залучення довгострокових пільгових кредитів під гарантії держави.

Другий варіант. Залучення інвестицій із оформленням ії у власність. Тут треба сказати про наступне: ВАТ “Донбасенерго” знаходиться у процесі приватизації, тоді додаткові емісії акцій і облігацій не можуть бути випущені, до виконання плану розміщення акцій. Тобто залучення інвестицій може відбутися у процесі приватизації. Ясна річ, що коли мова йде про великі суми інвестиційних грошей, інвестор погодиться на пакет акцій не менш контролюючого. Це питання залишається на переговори між Фондом держмайна України та потенційним інвестором.

Третій варіант. Випуск конверсійних облігацій. Згідно з Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» підприємство має право випустити облігації на суму не 25% статутного фонду. На сьогоднішній час ця сума складає 59110,75 тисяч гривень. Це є практично п'ятою частиною необхідних грошових вкладень.

ВАТ «Донбасенерго» в змозі збільшити статутний капітал за рахунок власного додаткового капіталу до 942192 тисяч гривень, але на це потрібен час і додаткові витрати, пов'язані зі сплатою державного мита, випущенням і розміщенням додаткових акцій.

Отже розглянемо простіший варіант - інвестиції в розмірі не нижчим необхідної для погашення боргу кількість грошових коштів в обмін на прості акції у розмірі 75% відсотків статутного фонду.

На можливість таких інвестицій вплинуть в першу чергу прибутковість і ризик, пов'язаний з вкладеннями.

Прибутковість за простими акціями, може бути розрахована виходячи з періоду володіння акціями. Якщо це однократний період володіння то доходність розраховується за формулою:

r= D₁ +(P₁-P₀) P₀

де, r- норма прибутку;

D₁ - сума річного дивіденду;

Р₁ - кінцева ринкова вартість (вартість продажу);

Р₀ - ціна придбання акції.

Такий підхід характерний для портфельних інвесторів. Для стратегічних інвесторів характерний багатократний період володіння акціями. Тоді модель оцінки звичайної акції виглядає наступним чином:

P₀= D_t/(1+r)^t , (3.8)

де Dt - дивіденди за період t.

Якщо не це будуть постійні щорічні дивідендні суми D, тоді P₀ можливо представити:

P₀ = D/r , (3.9)

тоді:

r=D/P₀ , (3.10)

Скоріше за усе інвестори будуть розраховувати доходність з оглядом на ризик вижче ніж середній банківський депозит, ставки по якому для юридичних осіб становлять 17-20 відсотків річних.

Тоді виходячи з бажаного розміру норми прибутку і припустимося, що інвестор володіє пакетом 75% статутного фонду, річні дивіденди для різновеликих інвестицій при найгіршому і найкращому варіантах прибутковості, а саме-130891 тисячі гривень і 182026 тисяч гривень, становитимуть:

Таблиця 3.5 - Розрахунок розміру можливих дивідендів

Розмір внеску (ціна придбання пакету акцій)	Норма прибутку
	5%	10%	15%	20%	25%
Варіант реструктуризації	Сума інвестицій
1	Максимальна	51529	103057	154586	206115	257643
2		32232	64464	96697	128929	161161
3		24405	48810	73215	97620	122025
4		14227	28454	42680	56908	71135
1	Мінімальна	27666	55332	82997	110663	138328
2		17587	35174	52760	70348	87934
3		17587	35174	52760	70348	87934
4		7409	14818	22226	29635	37044

Тобто, як бачимо з таблиць 3.2 і 3.4 практично жоден з варіантів не може забезпечити одразу після санації постійний розмір дивідендів, більш ніж 5 відсотків. Але у варіанті 3 починаючи з п'ятого року можна забезпечити вищі дивіденди -10 відсотків у четвертому варіанті, це можна зробити вже на четвертий рік. В цілому можливо прийняти концепцію поступового зростання дивідендів. При першому варіанті реструктуризації заборгованості норма прибутковості не може скласти і 5%. Це вряд чи задовольнить інвесторів. Першій варіант не може зацікавити інвестора, а може бути профінансований пільговим державним кредитом, але розстрочка держрезерву робить його дуже ризикованим

У другому варіанті норма прибутковості може бути забезпечена на рівні 10% у перші 2 роки у подальшому є можливості збільшувати доходність до 20%. Але у такому випадку практично нічого не залишається на підприємстві.

Третій та четвертий варіанти забезпечують найбільшу норму доходності 25% на рік. Ці варіанти дають змогу забезпечити не тільки необхідну норму прибутку інвесторам, але і мають можливості для розширення виробництва.

Взагалі по моделі зростання на підприємстві, яке знаходиться у фінансовій кризі необхідно виконання умови ОГ_сфр>ОП_сфр.

Виходячи з можливих варіантів реструктуризації боргу розрахуємо прогнозні варіанти коефіцієнтів ліквідності, наявності власних обігових коштів та фінансової стійкості:

Таблиця 3.6 - Прогнозні показники ліквідності та фінансової стійкості

Показник	На 01.01.01	На 01.01.04
		І	ІІ	ІІІ	ІV
Коефіцієнт поточної ліквідності	0,93	2,3	2,4	3,7	6,2
Коєфіцієнт абсолютної ліквідності	0,014	0,22	0,22	0,22	0,37
Коєфіцієнт власних обігових коштів	-0,07	0,036	0,052	0,069	0,156
Коєфіцієнт автономії	0,33	0,43	0,53	0,60	0,64
Коефіцієнт фінансування	2,38	1,29	0,87	0,64	0,54

Коефіцієнт поточної ліквідності розраховувався тільки з урахуванням непростроченої дебіторської заборгованості.

ВИСНОВКИ

В ході роботи були розглянуті методики аналізу фінансового стану підприємства. Було проаналізовано фінансове становище ВАТ «Донбасенерго». В результаті аналізу з'ясувалося, що фінансове становище ВАТ «Донбасенерго» є кризовим. Всі показники ліквідності та фінансової стійкості менш за нормативні, та мали тенденцію до зменьшення на протязі трьох останніх років. Оборот оборотних коштів уповільнувався, термін інкасації дебіторської заборгованості зростав. Термін обороту кредиторської заборгованості також зростав на протязі останніх років, при цьому доля простроченої кредиторської заборгованості на кінець 2003 року складає 90 відсотків. По суті це криза ліквідності та платоспроможності, по глибині - це практично фінансова катастрофа. Підприємство стоїть на межі банкрутства. Коефіцієнти, що використовуються для діагностики банкрутства, коефіцієнт Бівера і коефіцієнт Альтмана свідчать про дуже високу вірогідність банкрутства. Єдиний шлях збереження підприємства - це негайна санація, спрямована в першу чергу на реструктуризацію заборгованості та відновлення платоспроможності.

За результатами аналізу кредиторської заборгованості зроблено висновок, що фінансування нереструктуризованої заборгованості неможливо а ні за рахунок власних коштів, а ні за рахунок інвестиційних коштів, бо це для інвестора є невигідним з економічної точки зору. У роботі було розглянуто декілька варіантів реструктуризації та фінансування боргу. В результаті з'ясувалося, що вдала санація можлива лише при переведенні значної частини боргу на іншу юридичну особу в рахунок дебіторської заборгованості або списання його і розстрочки залишку боргу не менш як на 5 років. У разі лише розстрочки боргу на довший термін фінансування боргу можливе за рахунок безкоштовних внесків головного акціонера - держави або за пільговим кредитам під гарантії держави чи заставу майна, бо для інвесторів цей варіант є непривабливим. Вибір фінансування у разі самоініціювання санації може належати власникам підприємства. З точки зору власників краще було б залучити довгострокові позички, та зберігти своє право власності на підприємство. Але запропоновані норми прибутку і термін повернення боргу, можуть не задовольнити позичальника. Для підприємства це додатковий ризик, бо незалежно від прибутковості діяльності требо сплачувати фіксовані суми. Фінансова стійкість може ще погіршатися. Також, якщо кредитори не мають довіри до власників, можуть наполягати на залучені інвестицій від акціонерного капіталу, як меньш ризикованому джерелі фінансування. Як виходить з попередніх розрахунків коефіцієнти ліквідності та фінансової стійкості досягли нормативних значень за один рік проведення санації.

Результати від санації (хоча і спрямовані на усунення неплатоспроможності і відновлення фінансової стійкості) в підсумок може бути оцінені розміром додаткового прибутку (різниця між її сумою до і після здійснення санації). Додатковий прибуток отримується за рахунок нормалізації господарчої діяльності товариства.

Щоб у подальшому підприємство змогло зберегти досягнуті фінансові результати треба застосовувати на практиці стратегічний механізм фінансової стабілізації. Цей механізм являє собою систему заходів, направлених на підтримку фінансової рівноваги в тривалому періоді. Цей механізм базується на використанні моделі стійкого економічного зростання підприємства, що забезпечується основними параметрами його фінансової стратегії.

Модель стійкого економічного зростання має різні математичні варіанти, є регулювальником оптимальних темпів розвитку операційної діяльності або в зворотному її варіанті регулювальником основних параметрів фінансового розвитку підприємства.

Стійке економічне зростання підприємства забезпечується наступними основними параметрами його фінансового розвитку:

- коефіцієнтом рентабельності реалізації продукції;

- політикою розподілу прибутку;

- політикою формування структури капіталу;

- політикою фінансування активів;

- політикою формування складу активів.

Змінюючи будь-які перераховані параметри фінансової стратегії підприємства можна досягнути прийнятних темпів його економічного розвитку в умовах фінансової рівноваги.

Підсумовуючи результати проведеного аналізу та прогнозування єдиним виходом із кризового стану для ВАТ “Донбасенерго” є санація спрямовано на реструктуризацію боргу та відновлення платоспроможності підприємства, тобто виведення його з під загрози банкрутства. ВАТ «Донбасенерго» є санаційно спроможним підприємством, але потребує широкої підтримки санаційних заходів з боку держави.

Найкращій варіант ініціювання санації керівником боржника, бо у такому разі ініціатива складання плану санації та проведення санаційних заходів належатиме боржнику. Цей крок потребує згоди власника та підтримки плану санації кредіторами, які володіють 50 відсотками боргу.

З розрахованих варіантів найбільш вдалими є третій та четвертий варіанти. Ці варіанти можуть бути профінансовані за рахунок або інвестиційних коштів, або позичених. Але для ВАТ “Донбасенерго” доцільно було б залучення інвестиційних коштів в обмін на власність. Цей варіант меньш ризикований для ВАТ, бо дивіденди сплачуються тільки у разі наявності прибутку. Другий позитивний момент, те що новий власник може бути більш ефективним в управлінні товариством. Третій позитивний момент зменьшиться командно-адміністративний влив з боку державних органів. Четвертий позитивний момент при вдалому виборі санатора полягає у тому, що основні засоби підприємства потребують значного оновлення і модернізаціїї, а значить додаткових інвестицій. Вірогідно надання таких інвестицій саме новим власником, бо він більш за все зацікавлений у прибутковій діяльності товариства. І такі інвестиції товариство може отримати у короткий термін у порівнянні з тим, що якби санація була б профінансована за рахунок позикового капіталу і тільки потім зному велись би пошуки інвестора або іншого позикового капіталу на реконструкцію та модернізацію.

Ще один позитивний момент полягає у тому, що кінець кінцем товариство виходить з процесу приватизації і це знімає деякі обмеження по залученню додаткового акціонерного капіталу.

У рамках проведення санації необхідно також задіяти всі внутрішні резерви для збільшення позитивного грошового потоку. Треба провести інвентарізацію активів, з метою виявлення можливостей для подальшого продажу. Прикласти всіх зусиль для передачі житлово-комунального господарства у комунальну власність. Також треба проаналізувати можливість збільшення вартості основних засобів при ії справедливій оцінці, це збільшить амортизаційні відрахування, що дозволить збільшити чистий грошовий потік за рахунок економії на розміру податку на прибуток.

З другого боку необхідно зменшити від'ємний грошовий потік зменшуючи всі можливі витрати. Основний напрямок це зниження затрат на палива, як основної складової частини собівартості продукції.

Перелік літератури

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.99 №784-XIV.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( в редакції Закону України від 22.05.95 р. з змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 19.09.97 р., від 14.11.97 р.) ./ Баланс, - 1998.- №1.-С.3 46.

Наказ Мінфіну України, ФДМУ від26.01.01 №49/121 «Про затвердження Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації»

Наказ Мінекономіки України від 17.01.01 №10 “Про методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства”.

Методика № 81проведения углубленного анализа финансово-хозяйственного положения неплатежеспособных предприятий и организаций, утвержденная приказом Агентства по вопросам предотвращения банкротства предприятий и организаций от 27.06.97.

Анализ экономики . Страна, рынок, фирма. Под ред.проф. В.Е.Рыбалкина. Учебник.-М.:Междунар.Отношения,2001.-304с.

Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебно-практическое пособие. - 2-е изд., испр. -М.: Издательство «Дело и Сервис», 2000. -256с.

Андрейчиков А. В., Андрейчива О. Н. Анализ синтез, планирование решений в экономике.- М.: Финансы и статистика,2000.-368с.

Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. - М.: «Финансы и статистика», 1997. - 402с

Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т1- К.: Ника-центр, 1999.- 592с. Т2- К.: Ника-центр, 1999. -512с. Вып.3.

Бланк И.А Управление использованием капитала.- К.: „ника-Центр”,2000.-656.-(серия „Библиотека финансового менеджера”;Вып.5).

Бунич П. Г. Самофинансирование. - М.: Финансы и статистика, 1988 -79с.

Бухгалтерский анализ.- Киев: Торг.изд.бюро ВНУ, 1993. - 428с.

Ван Хорн Джеймс Основы финансового менеджмента. - М.: Вильямс, 2001- 992с.

Гридина М. В. Корпоративные финансы (зарубежный опыт и отечественная прктика) Учебное пособие. - К.: МАУП, 2002 - 232с.

Гусев Ю. А. Теория экономического анализа: Учеб.пособие/ Донецк.гос. техн.ун-т.- Донецк: РИА, 2000.- 192с.

Економічний аналіз: Навч.посібник / М. А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І.Горбатюк та ін.; За ред.акад.НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка.- К.: КНЕУ, 2001.- 540с.

Ефимова О.В. Финансовый анализ. -М: Бухгалтерский учет, 1996. -381с.

Єлейко Я.І., Кандиба О.М., Лапішко М.Л., Смовженко Т. Г. Основи фінансового аналізу: Навч.посібник / НБУ, Львів, банк. Ін-т - К.: НБУ, 2001- 142с.

Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навч. Посібник. - К.: Знання-Прес, 2002.- 208с.

Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз: Навч. Посібник. - Київ.міжрегіон.акад.упр.персоналом, 2000.- 148с.

Кизим Н. А., Лю Ли Оценка и финансовый анализ деятельности предприятия. Харьков: Бизнес-Информ, 2000.-92с.

Ковалев В.В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия -М.: ПБОЮЛ Гриженко Е.М., 2000. -425с

Ковалев В.В. Финансовий анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций . Анализ отчетности. -М.: 1995.

Ковалев В. В., Ковалев Вит.В. Финансы предприятий: Учеб. - М.:ТК Велби, 2003.- 352с.

Козак В. Г., Козак Г. Я. Аналіз фінансового стану акціонерного товариства. - К.: Аграр.наука, 2000. - 172 с.

Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. - 2-ге вид., перероб. І доп. - Х.: Фактор, 2003. -172 с.

Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. Посібник. - 2-ге вид..- К.: Знання, . 2003.- 378 с.

Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. Посібник. - 3-тє вид., перероб. І доп..- К.: Т-во „Знання”, КОО. 2002.- 294 с.

Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання. - К.: КНЕУ, 2002. - 387 с.

Мельник В. М. Основи економічного аналізу (короткий теоретико-методологічний курс): Навч. Посібник. - Ірпінь: Акад.. ДПС України, 2001. - 182 с.

Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С.Панчишин, Г.Стеблій, А.Стасишин. -К.: Основи, 1998. 963 с.

Мних Є. В., Ференц І. Д. Економічний аналіз: Навч. Посібник. - Львів: Армія України, 2000. - 144 с.

Нусинов В. Я., Турило А. М. Экономический анализ деятельности предприятий и объединений в промышленности. - Кривой Рог: Минирал, 2000. - 173 с.

Позднякова М. Святодух В. „Финансовая отчетность 2001г.” „Отчет о финансовых результатах” / Баланс. - 2002 г. - № 4. - С. 20-27.

Поляк Г. Б. Территориальные финансы: Учебное пособие. - М.: Вузовский учебник, 2003. - 479 с.

Прокопенко Н. Д., Поклонський Ф.Е., Иваненко Б. Н. И др. Анализ движения капитала в системе показателей бухгалтерского учета (методологический аспект). Донецк: НАНУ ИЭП, 1999. - 72 с.

Прыкина Л. В. Экономический анализ предприятия: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 360 с.

Пястолов С.М. Экономический анализ деятельности предприятий. Учебное пособие для студентов экономических специальностей высших учебных заведений, экономистов и преподавателей. - М.:Академический проект, 2002. - 573 с.

Руденко Л. В. Та ін. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навч.посібник.- К.: Укоопспілка, 2000. - 422 с.

Слав'юк Р. А. Фінанси підприємств: Навч.посібник. - Київ: ЦУЛ., 2002. - 460 с.

Сопко В. В., Завгородній В. П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. - К.: КНЕУ, 2001. - 258 с.

Стоянова Е.С., Быкова Е.В., Бланк И.А. Управление оборотным капиталом. - М. “Перспектива”, 1998.

Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. -412с.

А. Шафранова. Анализ финансовой отчетности. Баланс: Всеукраинский бухгалтерский еженедельник. - 2000, №№30,36,42.

Шеремет А.Д., Сейфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: 1995

Шуляк П. Н., Белотелова Н. П.Финансы: учебное пособие.- М: Дашков и К, 2000 - 452 с.

Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Практичний посібник. - К.: лібра, 1999. - 336 с.

Фінанси підприємств: Підручник / керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб.та доп.. - К. КНЕУ, 2000. - 460 с., іл.

Хом'яков Л. Економічний аналіз: Навч.-метод. Конспект лекцій / Київ, нац.пед.ун-т.ім. М. П. Драгоманова, 2000. - 50 с.

Чернов В.А.Управленческий анализ и анализ коммерческой деятельности/ под ред.проф. М. И. Баканова.- М.: Финансы и статистика, 2000. - 320 с.