Фінансова діяльність підприємства "Донбасенерго"

Один з цікавих додатків методу МДА оцінка платоспроможності фірми. Французи Ж.Конан і М.Голдер на основі вивчення 95 малих фірм і середніх підприємств Франції розробили модель, що дозволяє оцінити імовірність затримки платежів фірмою в залежності від значення наступного дискриминантного показника:

Q= -0,16Y1 0,22Y2 + 0,87Y3 + 0.10Y4 0,24Y5, (1.15)

де Y1 = (грошові кошти + дебіторська заборгованість)/ підсумок балансу;

Y2 = (власний капітал + довгострокові пасиви)/підсумок балансу;

Y3 = (фінансові витрати (витрати по обслуговуванню позик)/ виручка від реалізації;)

Y4 = витрати на персонал/ додана вартість (після оподаткування)

Y5= прибуток до виплати процентів і податків / позиковий капітал.

За останні 30 років зарубіжними бухгалтерами і економістами була розроблена безліч модифікацій таких моделей, оскільки оцінювати з допомогою МДА можна не тільки окремі фірми але і цілі регіони, галузі і навіть країни.

Багато які великі аудиторські і консалтингові фірми розробляють свої цілі системи критеріїв. Безумовно в цьому є і свої мінуси набагато легше ухвалити рішення в умовах однокритеріальної, чому в умовах багатокритериальної задачі. Разом з тим будь-яке прогнозне рішення подібного роду незалежно від числа критеріїв є суб'єктивним, а розраховані значення критеріїв носять характер швидше інформації до роздуму, ніж спонукальних стимулів для прийняття негайних рішень.

Як приклад можна привести рекомендації Комітету по узагальненню практики аудитурування (Великобританія), що містять перелік критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства. Засновуючись на розробках західних аудиторських фірм і пристосовуючи ці розробки до російської специфіки ведення бізнесу, російські аналітики рекомендують наступну дворівневу систему показників.

До першої групи відносяться критерії і показники, несприятливі поточні значення яких або динаміка зміни, що складається свідчить про можливі в близькому майбутньому значні фінансові ускладнення, в тому числі і банкрутство. До них відносяться:

- істотні втрати, що повторюються в основній виробничій діяльності

-перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;

-надмірне використання короткострокових позикових коштів як джерела фінансування довгострокових вкладень;

- стійко низькі значення коефіцієнтів ліквідності;

-хронічна недостача оборотних коштів;

-стійко частка позикових коштів, що збільшується до небезпечних меж в загальній сумі джерел коштів;

-стійко частка позикових коштів, що збільшується до небезпечних меж в загальній сумі джерел коштів;

- неправильна реінвестиційна політика;

-перевищення розмірів позикових коштів над встановленими лімітами;

-хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами і акціонерами;

- висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості идр.

У другу групу входять критерії і показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан, як критичний; разом з тим вони вказують, що при певних умовах, обставинах або неприйнятті дійових заходів ситуація може різко погіршитися. До них відносяться:

-втрата ключових співробітників апарату управління;

-вимушені зупинки, а також порушення ритмічності виробниче-технічного процесу;

-недостатня диверсифікація діяльності підприємства;

-зайва ставка на можливу успішність, що прогнозується і прибутковість нового проекту;

- участь в судових розглядах з непередбачуваним виходом;

- втрата ключових контрагентів;

-недооцінка необхідності постійного технічного і технологічного оновлення підприємства;

- неефективні довгострокові угоди;

-політичний ризик, пов'язаний з підприємством загалом або його ключових підрозділів.

Не всі з розглянутих критеріїв можуть бути розраховані безпосередньо за даними бухгалтерської звітності, потрібна додаткова інформація. Що стосується критичних значень цих критеріїв, то вони повинні бути деталізовані по галузях і підгалузях, а їх розробка може бути виконана після накопичення певних статистичних даних.

Система критеріїв для оцінки задовільності структури бухгалтерського балансу організації була визначена в постанові Уряду РФ № 498 від 20 травня 1994 року «Про деякі заходи щодо реалізації законодавчих актів про неспроможність (банкрутство) підприємств», прийнятій в зв'язку з Указом Президента РФ №2264 від 22.12.1993 р.

Відповідно до даної постанови Федеральне управління у справах про неспроможність (банкрутство) при Держкоммайні РФ розпорядженням №31-р від 12.08.1994 р. затвердило Методичні положення за оцінкою фінансового становища підприємств і встановленням незадовільної структури балансу.

Згідно з цим Методичним положенням аналіз і оцінка структури балансу організації проводиться на основі показників:

-коефіцієнта поточної ліквідності ;

-коефіцієнта забезпеченості власними коштам і;

-коефіцієнтів відновлення (втрати) платоспроможність.

Щоб організація була визнана платоспроможною, значення цих коефіцієнтів повинні відповідати нормативним.

На основі вказаної системи критеріїв можуть бути зроблені наступні висновки:

-про визнання структури балансу незадовільної, а підприємства неплатоспроможним;

-про наявність реальної можливості у підприємства-боржника відновити свою платоспроможність;

-про наявність реальної можливості втрати підприємством платоспроможності, коли воно вже найближчим часом не зможе виконати свої зобов'язання перед кредиторами.

Нормативні значення прийнятих для оцінки фінансового положення критеріїв є єдиними і не залежать від їх галузевої приналежності. Це пояснюється тим, що всяке підприємство, як юридична особа, несе відповідальність за результати господарської діяльності всім своїм майном. У процесі господарської діяльності підприємства (незалежно від їх галузевої приналежності) виступають юридично рівноправними учасниками цивільного обороту. Закон про банкрутство також не робить яких-небудь виключень, що враховують ті або інші галузеві і регіональні особливості підприємства.

В Україні розроблена методика що визначає граничні значення фінансових показників.

Ця методика затверджена наказом агентства з питань запобігання банкрутству « Про затвердження методики проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств і організацій» від 27 червня 1997р. № 81, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 серпня 1997 р. № 288/2092.

Згідно з цією методикою комісія, яка створюється для вивчення фінансового стану підприємства за результатами аналізу робить висновки про майбутнє підприємства.

Недосконалість цієї методики в тому, що ці висновки в більшості випадків суб'єктивні. Адже деякі показники фінансового стану підприємств можуть бути задовільні, а деякі немає. У зв'язку з цим не можна зробити однозначного висновку про те, чи наступить банкрутство для підприємства, що досліджується.

У минулому році Міністерством фінансів України ухвалені Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства. У цій методіці зроблено спробу встановити більш чіткі показники ознак банкрутства. Показники за цією Методикою будуть при необхідності обчислені після аналізу фінансового стану підприємства.

І.О. Бланк пропонує комплексний підхід до вивчення кризового фінансового стану і виявлення можливості банкрутства.

З позицій фінансового менеджменту банкрутство характеризує реалізацію катастрофічних ризиків підприємства в процесі його фінансової діяльності, внаслідок якої воно нездібно задовольнити у встановлені терміни пред'явлені з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. У його основі лежать переважно фінансові причини. До основних відносяться:

-серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, попереднє нормальному здійсненню його господарської діяльності.

Це характеризується перевищенням фінансових зобов'язань підприємства над його активами. Такий фінансовий стан підприємства відбивається показником «чиста негативна вартість» (або «чиста вартість дефіциту»), який визначається по формулі:

ЧОС= ЗК- А, (1.16)

де, ЗК - сума позичкового капіталу, що використовується підприємством

А - сума активів підприємства (що не включає суму збитку минулих років, що відображається в їх складі по балансу і звітного періоду).

-істотна незбалансованість в рамках відносно тривалого періоду часу обсягів його грошових потоків;

-тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низькою ліквідністю його активів. Характеризується значним перевищенням невідкладних фінансових зобов'язань підприємства над сумою залишку його грошових коштів і активів у високоліквідній формі, яке носить хронічний характер.

Характер розглянутих причин показує, що фінансова неспроможність підприємства, що визначає юридичний факт його банкрутства, багато в чому є слідством неефективного фінансового менеджменту.

І.О. Бланком пропонується система діагностики банкрутства. У залежності від цілей і методів здійснення діагностика банкрутства підприємства поділяється на дві основні підсистеми:

-систему експреса-діагностики банкрутства;

-систему фундаментальної діагностики банкрутства.

На підприємство простіше здійснювати експрес-діагностику банкрутства. Основні її етапи надані в таблиці 1.1

Таблиця 1.1 Етапи експрес-діагностики банкрутства:

1	Визначення об'єктів спостереження «кризового поля», що реалізує загрозу банкрутства підприємства
2	Формування системи індикаторів оцінки загрози банкрутства підприємства
3	Аналіз окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства, здійснюваний стандартними методами
4	Попередня оцінка масштабів кризового фінансового становища підприємства

Система спостереження «кризового поля» а також система індикаторів оцінки загрози банкрутства будується підприємством самостійно, виходячи з найбільш істотних загроз. Система індикаторів формується по кожному об'єкту спостереження кризового поля. І.О. Бланк пропонує наступні об'єкти спостереження «кризового поля»:

-чистий грошовий потік;

-ринкова вартість підприємства;

-структура капіталу

-склад фінансових зобов'язань по терміновості погашення

-склад активів

-склад поточних витрат

-рівень концентрації фінансових операцій в зонах підвищеного ризику.

Для аналізу окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства використовуються стандартні методи [5 С.498-508 ].

Практика фінансового менеджменту використовує при оцінці масштабів кризового фінансового становища підприємства три принципових характеристики:

- легка фінансова криза;

- глибока фінансова криза;

- фінансова катастрофа.

Система експрес-диагностики банкрутства найбільш ефективна на ранніх стадіях фінансової кризи. При інших масштабах фінансової кризи вона обов'язково повинна доповнюватися системою фундаментальної діагностики.

Основні етапи здійснення фундаментальної діагностики банкрутства представлені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Етапи фундаментальної діагностики банкрутства

1	Систематизація основних чинників, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства
2	Проведення комплексного фундаментального аналізу з використанням спеціальних методів оцінки впливу окремих чинників на кризовий фінансовий розвиток підприємства
3	Прогнозування розвитку кризового фінансового становища підприємства під негативним впливом окремих чинників
4	Прогнозування здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу
5	Остаточне визначення масштабів кризового фінансового становища підприємства

За остаточними результатами фундаментальної діагностики вибираються найбільш адекватні способи реагування:

Імовірність банкрутства за результатами діагностики	Масштаб кризового стану підприємства	Спосіб реагування
Можлива	Легка фінансова криза	Нормалізація поточної фінансової діяльності
Висока	Глибока фінансова криза	Повне використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації
Дуже висока	Фінансова катастрофа	Пошук ефективних форм санації ( при невдачі ліквідація)

Санація являє собою систему заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства, сторонніх юридичних або фізичних осіб, що реалізовуються за допомогою і спрямованих на запобігання банкрутству підприємства-боржника.

Доцільність проведення санації обумовлюється тим, що використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства не досягло своїх цілей і кризове фінансове становище продовжує заглиблюватися. Можливість здійснення санації визначається перспективами виходу з кризового фінансового становища і успішного розвитку підприємства при наданні йому зовнішньої допомоги.

У залежності від масштабів кризового стану підприємства, ідентифікованих в процесі діагностики банкрутства розрізнюють два основних напрями її здійснення:

- санація підприємства, спрямована на рефінансування його боргу. Така санація здійснюється звичайно для допомоги підприємству в усуненні його неплатоспроможності;

- санація підприємства, направлена на його реструктуризацію. Така санація здійснюється при більш важких масштабах кризового фінансового становища підприємства.

Санація, спрямована на рефінансування боргу, може носити наступні основні форми:

- дотації і субвенції за рахунок коштів бюджету;

- державне пільгове кредитування;

- державна гарантія комерційним банкам, що видають кредити підприємству, що санується;

- цільовий банківський кредит;

- переведення боргу на іншу юридичну особу;

- реструктуризація короткострокових кредитів в довгострокові;

- випуск облігацій і інших боргових цінних паперів під гарантію санатора;

- списання санатором-кредитором частини боргу.

Санація, направлена на реструктуризацію підприємства може носити такі форми:

- злиття;

- поглинання;

- розділення;

- перетворення у відкрите акціонерне товариство;

- передача в оренду;

- приватизація.

Основним документом, що визначає цілі і процес здійснення санації підприємства-боржника є бізнес-план санації. Бізнес-план розробляється звичайно представниками санатора, підприємства-боржника і незалежної аудиторської фірми. У бізнес-плані повинні містяться наступні розділи:

- загальні відомості про підприємство;

- оцінка кризового стану підприємства

- обгрунтування концепції і форми санації;

- система заходів, що пропонуються щодо фінансового оздоровлення підприємства;

- очікувані результати санації.

Мета санації вважається досягнутою, якщо вдалося за рахунок зовнішньої фінансової допомоги або реорганізаційний заходів нормалізувати господарську діяльність і уникнути оголошення підприємства-боржника банкротом з подальшою його ліквідацією.

2 ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ВАТ «ДОНБАСЕНЕРГО»

2.1 Аналіз майнового стану підприємства

Відкрите акціонерне товариство «Донбасенерго» - одне з чотирьох теплових енергогенеруючих компаній, яка була створена в процесі приватизації.

В 1995 році на базі 5 теплових електростанцій - Курахівська ТЕС, Зуївська ТЕС, Старобешевська ТЕС, Слов'янська ТЕС, Луганська ТЕС сумарною встановленою потужністю 7610 МВ було засновано державне підприємство «Донбасенерго».Відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 07.02.1996р. № 26 на виконання Указу Президента України „Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України” від 04.04.1995 р. № 282/95 підприємство було перетворено в Державну акціонерну енергогенеруючу компанію зі статутним фондом 236 443 010 гривень і зареєстровао розпорядженням виконавчого комітету Горлівської міської ради від 21.02.1996 р. № 99-р. Планом розміщення акцій передбачено закріплення 50%+1 акція у державній власності До теперішнього часу реалізовано 14,23% акцій в ході пільгового продажу.

На перших зборах акціонерів змінено назву з ДАЕК „Донбасенерго” на ВАТ «Донбасенерго»

До складу компанії входять 5 великих блочных теплових електростанцій, налагоджувальні і ремонтні підприємства, проектний інститут , торгівельні і комунальні підприємства.

Після помітного падіння виробництва електроенергії на протязі ряду років, обумовленого падінням в промисловості, і відповідно зниженням енергоспоживанням, визначилася позитивна тенденція на зріст виробництва електроенергії. Так в 2003 році вироблено електроенергії 21,8 млрд. кВт.г., що на 6,3% більше, ніж у 2002 році.(Рисунок 2.1 )

Рисунок 2.1-Виробництво електроенергії

Слід визначити, що завдяки мірам, які прийнято урадом України з середини 2000 року платежі грошовими коштами від ДП „Енергоринок” за електроенергію збільшилися Коефіцієнт використання встановленої потужності електростанцій склав 33,8%, проти 31,9% за 2002 рік.

Середня собівартість кВт. електроенергії склала 10,32 коп. за кВТ.г., при плановій собівартості 10,49 коп. за кВт.г.

Основним паливом для електростанцій є вугілля резервним і розпаливним - газ мазут. В 2002 році для виробництва наведеного вище об'єму електроенергії було витрачено палива. (Рисунок 2 2)

Рисунок 2.2 -Структура палива, використовуємого ТЕС

Фінансовий стан підприємства залишається щонайменш важким. Це обумовлено неплатежами на протязі ряду років за поставлену на Єдиний оптовий енергоринок електроенергію.

В результаті дебіторська заборгованість на 01.01.2003 року склала 1 587,9 млн. грн., що на 141,8 млн. грн більше ніж на 01.01.2002 року. Неплатежі за електроенергію призводять до збільшення заборгованності перед постачальниками ВАТ „Донбасенерго”.

Кредиторська заборгованість на 01.01.2003 року склала 1 944, 8 млн. грн. Зріст кредиторської заборгованності за рік склал 212,4 млн. грн.

Слід визначити, що завдяки мірам, які прийнято урадом України з середини 2000 року платежі грошовими коштами від ДП „Енергоринок” за електроенергію збільшилися

Але цього недостатньо не тільки для поновлення і модернізації виробництва, але й для сплати зобов'язань Товариства перед кредиторами. Так, на початок 2002 року заборгованність ДП «Енергоринок» перед ВАТ «Донбасенерго» склала 1,371,5 млн. грн. По суті Товариство виявилося неплатоспроможним і знаходиться під загрозою банкрутства.

Попередній огляд балансу зручніше провести, згрупувавши однорідні по своєму складу і економічному змісту статті балансу і доповнивши їх показниками структури, динаміки і структурної динаміки. Отриманий, таким чином, аналітичний баланс охоплює досить багато важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану підприємства змін.

Для зручності аналізу дані пасиву балансу занесемо в таблицю 2.1 за 2002 рік і в таблицю 2.3 - за 2003 рік, дані активу аналітичного балансу за 2002 рік розташуємо у таблиці 2.2 а за 2003 рік - у таблиці 2.4.

В цих таблицях розрахуємо зміни статей активу для горізонтального аналізу, та питому вагу цих статей для вертикального аналізу, а також результати трендового аналізу, що розкривають склад змін.

Таблиця 2.1-Аналітична характеристика джерел фінансових результатів у 2002 році

Показники	На початок 2002 року	На кінець 2002 року	Зміни	% до початку і % в змінах
1	2	3	4	5
Всього джерел, тис.грн.	2297187	2931566	634379	127,6155
у тому числі:			0
Власні кошти, тис.грн	1078904	1066646	-12258	98,8638
у відсотка до підсумку джерел, %	46,9663	36,3849	-10,5815	-1,9323
з них:
Наявність власних обігових коштів, тис.грн.	-255018,6	-262779,6	-7761	103,0433
у відсотка до підсумку джерел, %	11,1013	8,9638	-2,1375	-1,2234
Позикові кошти, тис.грн.	1211593	1858230	646637	153,0777
у відсотка до підсумку джерел, %	52,7425	63,3869	10,6440	101,9323
з них:
Довгострокові позикові кошти, тис.грн.	81060	122896	41836	151,6112
у відсотка до підсумку джерел, %	3,5287	4,1922	0,6635	0,0659
Короткострокові кредити та позичкі, тис. грн.	2700	2838	138	105,1111
у відсотка до підсумку джерел, %	0,1175	0,0968	-0,020	0,02175
Кредиторська заборгованість, тис.грн.	1127833	1732496	604663	153,2967
у відсотка до підсумку джерел, %	49,0963	59,0980	10,0017	95,3157

Таблиця 2.2-Аналітична характеристика складу майна підприємства У 2002 році

Показники	На початок 2002 року	На кінець 2002 року	Зміни	% до початку і % в змінах
1	2	3	4	5
Всього майна, тис.грн.	2297187	2931566	634379	127,6155
в тому числі:
Необоротні активи, тис. грн.	1333923	1329426	-4497	99,6629
у відсотках до майна, %	58,0677	45,3487	-12,719	-0,7089
Обороті активи, тис.грн.	961059	1602094	641035	166,7009
у відсотках до майна, %	41,8363	54,6498	12,8134	101,0492
в тому числі:
Матеріальні оборотні активи, тис.грн.	123337	151260	27923,5	122,6399
у відсотках до майна, %	5,3690	5,1597	-0,2093	4,4017
Гроштві кошти та їх еквіваленти і поточні фінансові вкладення, тис.грн.	1287	1750	463	135,9751
у відсотках до майна, %	0,0560	0,0597	0,0037	0,0729
Дебиторська заборгованість, тис.грн.	834385	1446127	611742	173,3166
у відсотках до майна, %	36,3220	49,3295	13,0075	96,4317

За 2002 рік майно підприємства зросло на 27,6%, що становить 634 379 тис. грн. і за 2003 рік на 10,31%, що становить 297 391 тис. грн. Це загалом є позитивним явищем, однак необхідно порівняти темпи зростання виручки від реалізації з темпами зростання валюти балансу: До(вр)/До(вб)=1,151>1, тобто сталися сприятливі зміни. Як бачимо, за даними з таблиці 1.1и 1.3 зміна сталася за рахунок збільшення оборотних коштів підприємствах на 641035 тис. грн. в 2002 році і на 286276 тис. грн. в 2003 році. У свою чергу оборотні кошти зросли в 2002 році переважно через зростання дебіторської заборгованості на 611742 тис. грн.(тобто на 73,22% відносно початку року), питома вага зміни дебіторської заборгованості в загальній зміні майна становить 96,43%.

Збільшення дебіторської заборгованості є негативним чинником, оскільки свідчить про збільшення терміну надходження грошових коштів від дебіторів, а отже, сповільненні перетворення дебіторської заборгованості в грошові кошти.

Активи сформовані за рахунок власних і позикових коштів. Власні кошти підприємства на початок 2002 року становили 46,97% від всіх коштів, що є в розпорядженні підприємства. На кінець 2002 року власні кошти поменшали на 1,14%,. За 2002 рік власні кошти поменшали ще на 1,28%, а їх частка в коштах на кінець звітного періоду становить 32,14%.

Таблиця 2.3 -Аналітична характеристика джерел фінансових ресурсів у 2003 році

Показники	На початок 2003 року	На кінець 2003 року	Зміни	% до початку і % в змінах
1	2	3	4	5
Всього джерел, тис.грн.	2883464	3180855	297391	110,3137
у тому числі:			0
Власні кошти, тис.грн	954437	942192	-12245	98,7170
у відсотка до підсумку джерел, %	33,1004	29,6207	-3,4797	-4,1175
з них:
Наявність власних обігових коштів, тис.грн.	-358292	-379895	-21603	106,0294
у відсотка до підсумку джерел, %	-12,4257	-11,9417	0,4857	-7,2642
Позикові кошти, тис.грн.	1900223	2192097	291874	115,3599
у відсотка до підсумку джерел, % з них:	65,9007	68,9153	3,01464	98,1449
Довгострокові позикові кошти, тис.грн.	184039	198703	14664	107,9679
у відсотка до підсумку джерел, %	6,3826	6,2468	-0,1357	4,9388
Короткострокові кредити та позичкі, тис. грн.	2838	48624	45786	1713,3192
у відсотка до підсумку джерел, %	0,09842	1,52864	1,43002	15,3959
Кредиторська заборгованість, тис.грн.	1713346	1944770	231424	113,5071
у відсотка до підсумку джерел, %	59,4197	61,1399	1,7201	77,8181

У 2003 році оборотні засоби збільшилися на 18,23%, за рахунок збільшення дебіторської заборгованості на 14,69%, збільшення матеріальних оборотних коштів на 22,35% а також збільшення грошових коштів на 1360,4%. Намітилася позитивна тенденція, сталося сповільнення накопичення дебіторської заборгованості за відвантажену продукцію і відповідно збільшилися грошові кошти і матеріальні запаси.

Все інші статті балансу займають в структурі майна незначну частку, яка практично не надала впливу на зміну майна протягом року.

Таблиця 2.4 -Аналітична характеристика складу майна у 2003 році

Показники	На початок 2003 року	На кінець 2003 року	Зміни	% до початку і % в змінах
1	2	3	4	5
Всього майна, тис.грн.	2883464	3180855	297391	110,3137
в тому числі:
Необоротні активи, тис. грн	1312729	1322087	9358	100,7129
у відсотках до майна, %	45,5261	41,5639	-3,9622	3,1467
Обороті активи, тис.грн.	1570632	1856908	286276	118,2268
У відсотках до майна, %	54,4703	58,3776	3,9073	96,2625
в тому числі:
Матеріальні оборотні активи, тис.грн.	139495	170672	31177	122,3499
у відсотках до майна, %	4,8378	5,3656	0,5278	10,4835
Гроштві кошти та їх еквіваленти і поточні фінансові вкладення, тис.грн.	1914	27952	26038	1460,3971
у відсотках до майна, %	0,0664	0,8788	0,8124	8,7555
Дебиторська заборгованість, тис.грн.	1384493	1587884	203391	114,6906
у відсотках до майна, %	48,0149	49,9200	1,9051	68,3918

На основі даних вертикального аналізу можна побачити, що найбільша питома вага, а саме 58,07% на початку 2002 року в майні підприємства мали основні кошти і необоротні активи. Однак ця величина поменшала і на кінець 2003 року становила 41,56%. У також час оборотні активи що займають друге місце по об'єму в майні на початок 2002 року (41,84%) перемістилися на перше. І вже на кінець 2003 року найбільша питома вага в майні підприємства (58,38%) складають оборотні кошти, в тому числі дебіторська заборгованість становить 49,92%.

Позикові кошти зросли за 2002 рік на 53%, а за 2003 на 15,36%. Їх питома вага в коштах збільшилася на кінець 2003 року становить 68,92%. За даними таблиці 1.2 серед позикових коштів основну частину займають кредиторська заборгованість. Вона збільшилася на 53,29% за 2002 році, а її частка впливу на зміни всіх коштів, тих, що є у підприємства становить 95,32%. У 2003 році частка кредиторської заборгованість збільшилася на 13,51%, а її частка у впливи на зміну всіх коштів становила 77,82%.Ето свідчить про те, що в 2003 році сталося сповільнення темпів зростання кредиторської заборгованості, однак вона продовжує рости і питома частка її досить велика- 61,14%. А це призводить до посилення залежність від кредиторів. Довгострокові позикові кошти зросли загалом на 65%, короткострокові кредити і позики збільшилися за два роки на 1635%, але і ті, і інші мають малу питому вагу в сумі коштів, і, отже, впливають малим чином на фінансове положення підприємства.

Власні оборотні кошти на підприємстві відсутні. Більше за те зросла їх «нестача», яка на кінець 2003 року становила 379895 тис. грн.

Для характеристики майнового стану розраховують показники, що характеризують виробничий потенціал підприємства. Це коефіцієнт зносу, коефіцієнт введення і коефіцієнт вибуття основних фондів.

Значення цих коефіцієнтів приведені в таблиці 2.5.

Таблиця 25 - Характеристика стану основних засобів

Показник	На початок 2002 року	На кінець 2002 року	Зміни	На кінець 2003 року	Зміни
1	2	3	4	5	6
Коефіціент зносу	48,47%	49,47%	1%	51,27%	1,8%
Коефіціент введеня	5,36%	5,69%	0,33%	6,10%	0,41%
Коефіціент вибуття	0,80%	1,9%	0,8%	2,57%	0,67%

Коефіціент зносу є доволі значним. Коефіцієнт введення незначний. Позитивне лише те, що він перевищує коефіцієнт вибуття.

Найбільш вагома і змінна частина активів доводиться на дебіторську заборгованість. У таблицях 1.6-1.10 наведені дані про зміну та склад дебіторської заборгованості в 2002 і 2003 роках.

Як видно за даними таблиці 2.6 у 2001 році дебіторська заборгованість збільшилася на 73,32%. Основну частину дебіторської заборгованості складає заборгованість за товари і послуги 77,02%.

Таблиця 2.6 - Зміна дебіторської заборгованості в 2002 році

№	Показники	На початок 2002 року	На кінец 2002 року.	Зміни до початку, %
		тис.грн.	%	тис.грн.	%
1	2	3	4	5	6	7
1	Векселі одержані	31682	3,7970	91923	6,3565	290,1427
2	за товари, роботи, послуги	642660	77,0220	1175775,5	81,305	182,9545
3	за розрахунками з бюджетом	61872	7,4153	76690	5,3031	123,9494
4	за авансами виданими	4778	0,5726	418	0,0289	8,7484
5	з внутрішніх розрахунків	198	0,0237	100	0,0069	50,5051
6	інша дебіт.заборгованість	93195	11,1693	101221	6,9995	108,6121
	Всього	834385	100	1446127,5	100	173,3166

Дебіторська заборгованість по векселях зросла в 2,9 рази, дебіторська заборгованість за товари і послуги збільшилася на 82,95%, збільшилася на 23,95% заборгованість за розрахунками з бюджетом.

Таблиця 2.7 -Зміна дебіторської заборгованості в 2003 році

№	Показники	На початок 2002 року	На кінец 2002 року.	Зміни до початку, %
		тис.грн.	%	тис.грн.	%
1	2	3	4	5	6	7
1	Векселі одержані	91924	6,6395	32349	2,0372	35,1910
2	за товари, роботи, послуги	1195860	86,3753	1477485	93,0474	123,5500
3	за розрахунками з бюджетом	0	0,0000	0	0,0000
4	за авансами виданими	581	0,0420	18192	1,1457	3131,1532
5	з внутрішніх розрахунків	2217	0,1601	1264	0,0796	57,0140
6	інша дебіт. Заборгованість	93911	6,7831	58594	3,6901	62,3931
	Всього	1384493	100	1587884	100	114,6906

У 2003 році відсутня заборгованість по розрахунках з бюджетом. Знизилася на 74,81% заборгованість по векселях виданих. Заборгованість за відвантажену продукцію зросла на 23,55%. Загалом дебіторська заборгованість зросла на 14,69%, це меньш ніж у 2002 році. Найбільша питома вага також має заборгованість за відвантажену продукцію, товари, послуги.

Таблиця 2.8 -Зміна кредиторської заборгованості в 2002 році

№	Показники	На початок 2002 року	На кінец 2002 року.	Зміни до початку, %
		тис.грн.	%	тис.грн.	%
1	2	3	4	5	6	7
1	По векселям виданим	4182	0,3708	3310	0,1911	79,1487
2	За товари, роботи, послуги	881065	78,1202	1341741	77,4455	152,2863
3	За розрахунками з бюджетом	129536	11,4854	206518	11,9203	159,4290
4	З одержаних авансів	9	0,0008	4	0,0002	44,4444
5	З позабюджетних платежів	48002	4,2561	96548	5,5727	201,1333
6	Зі страхування	17668	1,5665	14234	0,8216	80,5637
7	З оплати праці	26676	2,3652	23628	1,3638	88,5740
8	З учасниками	3173	0,2813	3173	0,1831	100,0000
9	Із внутрішніх розрахунків	2920	0,2589	12582	0,7262	430,8904
10	Інша дебіт. заборгованість	14602	1,2947	30758	1,7754	210,6424
	Всього	1127833	100	1732496	100	153,6128

За 2002 рік кредиторська заборгованість зросла загалом на 53,61%. Найбільшу питому вагу має кредиторська заборгованість перед постачальниками 77,45%. На другому місці заборгованість по розрахунках з бюджетом 11,49%. Обидва ці види заборгованості зросли за рік трохи більше ніж в 1,5 рази. Інша заборгованість має малу питому вагу і не впливає особливого чином на зміни кредиторської заборгованості.

Таблиця 2.9 -Зміна кредиторської заборгованості в 2003 році

№	Показники	На початок 2003 року	На кінец 2003 року.	Зміни до початку, %
		тис.грн.	%	тис.грн.	%
1	2	3	4	5	6	7
2	За товари, роботи, послуги	1349334	78,7543	1436922	73,8865	106,4912
3	За розрахунками з бюджетом	172622	10,0751	165715	8,5212	95,9988
4	З одержаних авансів	4	0,0002	237	0,0122	5925,0000
5	З позабюджетних платежів	96548	5,6351	108895	5,5994	112,7885
6	Зі страхування	14337	0,8368	2030	0,1044	14,1592
7	З оплати праці	23628	1,3791	2577	0,1325	10,9066
8	З учасниками	8690	0,5072	8597	0,4421	98,9298
9	Із внутрішніх розрахунків	12627	0,7370	13198	0,6786	104,5221
10	Інша дебіт. заборгованість	32245	1,8820	174899	8,9933	542,4066
	Всього	1713346	100	1944770	100	113,5071

У 2003 році кредиторська заборгованість зростала більш повільними темпами, а саме, збільшилася на 13,5%. Основну частку займає кредиторська заборгованість за поставлені товари, роботи, послуги, яка зросла за 2003 рік на 6,49%. Далі за нею йдуть заборгованість по розрахунках з бюджетом і інша кредиторська заборгованість, біля 8,5%, і, заборгованість по позабюджетних платежах - 5,6%. Найбільшими темпами зросли заборгованість по векселях виданих в 9,5 раз, по авансах отриманих в 59 раз і інша кредиторська заборгованість в 5,4 рази.

Таблиця 2.10- Співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості

Рік	Дебиторська забор-ть на початок року	Кредиторська забор-ть на початок року	Відхилення	Дебиторська забор-ть на кінець року	Кредиторська забор-ть на кінець року	Відхилення
1	2	3	4	5	6	7
2002	834385	1127833	-293448	1446127	1732496	-286369
2003	1384493	1713346	-328853	1587884	1944770	-356886

З таблиці 2.10 виходить, що протягом двох років кредиторська заборгованість перевищує дебіторську, причому в абсолютному значенні ця сума збільшилася. Кредиторська заборгованість зросла декілька випереджальними темпами. Це може свідчити про погіршення платоспроможності підприємства.

З урахуванням строків погашення дані про прострочену кредіторську та дебіторську заборгованість наведені у таблиці 2.11. Практично уся кредиторська і дебіторська зоборгованість має прострочені терміни сплати.

Підприємство розраховується не вчасно або зовсім не розраховується по всім статтям кредиторської заборгованості, виключення складають розрахунки з оплати праці та страхування. Це є дуже серйозною ознакою неплатоспроможності підприємства.

Таблиця 2.11- Аналіз простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості

Показник	Дебіторська	Кредиторська
	Всього, тис.грн	Прострочена	%	Всього. тис.грн	Простро-чена	%
1	2	3	4	5	6	7
Всього	1587884	1525616	96,079	19944770	1761673	90,585
За товари, роботи, послуги	1477485	1441715	97,579	1436922	1277739	88,92
За векселями	32 349	32347	99,994	31700	31678	99,931
З бюджетом	-	-		165715	161247	97,304
З внутрішніх розрахунків	1264	2	0,158	13198	12542	95,030
Зі страхування	Х	Х		2030	539	26,552
З оплати праці	Х	Х		2577	60	2,328
Інша поточна	76787	51552	67,136	292628	277868	94,956

Проаналізуємо рух оборотних коштів підприємства. Оборотні кошти підприємства складаються із запасів і витрат і грошових коштів на рахунках і в розрахунках і інших активів. Для визначення тенденції оборотності розраховується коефіцієнт оборотності. Результати розрахунків наведені у таблиці 2.12.

Таблиця 2.12- Аналіз обернення оборотних засобів

Показники	За 2002 рік	За 2003 рік	Зміни
1	2	3	4
Виручка від реалізації, тис.грн.	2117578	2231111	113533
Средні залишки оборотних засобів, тис.грн.	1281576,7	1713770	432193,3
у тому числі:
матеріальних оборотних засобів, тис.грн.	137299,15	155083,5	17784,35
дебіторської заборгованості, тис.грн.	1145256,25	1486188,5	340932,25
Коефіцієнт оборнення:			0
	всіх оборотних засобів	1,652	1,3019	-0,350
	матеріальних оборотних засобів	15,423	14,3865	-1,037
	дебіторської заборгованості	1,849	1,5012	-0,348
Результат:			0
Прискорення (уповільнення) оборненості, діб			0
	всіх оборотних засобів	217,92	276,519	58,599
	матеріальних оборотних засобів	23,342	25,023	1,681
	дебіторської заборгованості	194,67	239,808	45,138
Вивельнення (залучення) оборотних засобів:
	всіх оборотних засобів	16140,5		363169,08
	матеріальних оборотних засобів	-47157,3		10418,048
	дебіторської заборгованості	213875,4		279744,13

На кінець 2003 року сталося в цілому сповільнення оборотності оборотних коштів. Час обороту зріс на 58,5 діб, при цьому оборот матеріальних оборотних коштів сповільнився на 1,68 діб, а оборот дебіторської заборгованості сповільнився на 45,13 діб. Для порівняння бачимо, що в 2002 році також спостерігалося сповільнення оборотності оборотних коштів, хоч загалом в 2002 році сповільнення було нижчим, ніж в 2003 і становило 27,44 діб. Таке сповільнення негативно позначається на діяльності підприємства і вимагає залучення в оборот додаткових коштів. Так в 2002 році було потрібне залучення додаткових оборотних коштів в сумі 16140,5 тис. грн., а в 2003 ця сума становила вже 363 169,08 тис. грн. Коефіцієнт обернення запасів збільшився на 3,943, а в 2003 знизився на 1,03. Цей коефіцієнт показує, як часто звертаються запаси для забезпечення поточного об'єму продажу. Чим вище цей коефіцієнт, тим швидше обертаються запаси. Цей показник вимагає порівняння зі середньогалузевими показниками. Більш низькі значення показника будуть свідчити про неефективність використання запасів. Кількість днів необхідних на один оборот запасів поменшала на 8 днів в 2002 році і збільшилася на 1,6 дні в 2003, і складає на кінець 2003 року 25,02 дні. Це означає, що для збереження поточного рівня продажу поповнення запасів необхідно здійснювати через 25,02 дні. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки. У розумних межах, чому більше значення цього коефіцієнта тим краще. Час обороту дебіторської заборгованості показує скільки днів необхідно для інкасації коштів. У 2003 році ця величина становила 238,81 днів.

З точки зору швидкості реалізації оборотні активи ділять на три групи:

- абсолютно ліквидні;

- хорошо ліквидні;

- важко ліквидні.

Розглянемо якісні зміни в оборотних активах, занесені в таблицю 2.13.

Таблиця 2.13-Склад оборотних активів

№	Група оборотних активів	На початок 2002 року	На кінець 2002 року	Зміни
		тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Абсолютно ліквідні активи:	1287	0,1339	1750	0,1092	463	-0,0247
	грошові кошти	1287	0,1339	1750	0,1092	463	-0,0247
	короткосрокові фінансові вкладення	0	0,0000	0	0,0000	0	0
2	Добре ліквідні активи:	834385	86,8193	1446127	90,2648	611743	3,44552
	дебіторська заборгованість	834385	86,8193	1446127	90,2648	611743	3,44552
3	Важко ліквідні активи	125387	13,0468	154216	9,6259	28828,6	-3,4209
	виробничі запаси	82777	8,6131	117699	7,3466	34922	-1,2665
	тварини на вирощуванні	125	0,0130	267	0,0167	142	0,00366
	незавершене виробницьтво	28331	2,9478	19565	1,2212	-8766	-1,7266
	готова продукція	1191	0,1239	1222	0,0763	31	-0,0476
	товари	10913	1,1355	12507	0,7806	1594	-0,3549
	інші оборотні активи	2050	0,2135	2956	0,1845	906	-0,0288
	Всього оборотних активів	961059	100	1602094	100	641035	0
№	Група оборотних активів	На початок 2003 року	На кінець 2003 року	Зміни
		тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%
1	Абсолютно ліквідні активи:	1914	0,1992	27952	1,7447	26038	1,54556
	грошові кошти	1914	0,1992	27952	1,7447	26038	1,54556
	короткосрокові фінансові вкладення	0	0,0000	0	0,0000	0	0
2	Добре ліквідні активи:	1384493	88,1488	1587884	85,5135	203391	-44,946
	дебіторська заборгованість	1384493	88,1488	1587884	85,5135	203391	-44,946
3	Важко ліквідні активи	184225	19,1690	241045	15,0456	56820	-4,1233
	виробничі запаси	121703	12,6634	146327	9,1335	24624	-3,5299
	тварини на вирощуванні	267	0,0278	344	0,0215	77	-0,0063
	незавершене виробницьтво	3714	0,3864	900	0,0562	-2814	-0,3303
	готова продукція	1222	0,1272	852	0,0515	-397	-0,0757
	товари	12589	1,3099	22249	1,3887	9660	0,07884
	інші оборотні активи	44730	4,6542	70400	4,3943	25670	-0,26
	Всього оборотних активів	1570632	100	1856908	100	286249	0

Основну частину займають добре ліквідні активи, а саме дебіторська заборгованість, яка на кінець 2003 року складає 85,51% всіх оборотних активів. Абсолютно ліквідні активи складають незначну величину, яка тільки лише у кінці 2003 року досягла 1,75% всіх оборотних активів. Інше доводиться на важко реалізуємі активи. З урахуванням розміру просроченої дебіторської заборгованості, а токаж імовірності її повернення, вірним було б до хорошо реалізуемих активів віднести лише не просрочену дебіторську заборгованність.

2.2 Аналіз ліквідності і платоспроможність підприємства

Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують його здатність своєчасно і повному об'ємі погасити поточні зобов'язання.

Важливим показником, необхідним для проведення аналізу платоспроможності підприємства, є робочий (чистий оборотний ) капітал. Він визначається як перевищення вартості поточних активів над сумами короткострокових зобов'язань. Робочий капітал також можна використати як міра платоспроможності і фінансової стійкості підприємства. Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприємство здатне не тільки сплатити поточні борги, - воно має в своєму розпорядженні фінансові ресурси для розширення діяльності і здійснення інвестицій.

Оптимальний розмір робочого капіталу залежить від сфери діяльності, об'єму реалізації, кон'юнктури ринку. Для оцінки достаточности робочого капіталу можна провести його порівняння з аналогічними показниками інших підприємств. Здатність підприємства погасити поточні зобов'язання оцінюють також за допомогою коефіцієнтів ліквідності.

Розраховують:

- коефіцієнт поточної ліквідності;

- коефіцієнт швидкої ліквідності;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Ці коефіцієнти розраховуються на основі даних форми №1 «Баланс».

Значення коефіцієнтів ліквідності приведені в таблиці 2.14.

Таблиця 2.14 -Коефіціенти ліквідності

Показник	Дата	Критичне нормативне значення
	01.01.2002	01.01.2003	01.01.2004
1	2	3	4	5
Коефіцієнт поточної ліквідності	0.8345	0,9152	0,9315	>1-1,5
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0.75	0.8034	0,8459	>1 (0,6-0,8)
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0.0011	0.00112	0.01402	0,2-0,35
Робочий капітал, тис.грн.	-173958,6	-145552	-136486

Як бачимо з таблиці 1.15, робочий капітал на підприємстві відсутній, але на кінець 2003 року його нестача дещо скоротилася.

Логіка обчислення коефіцієнта поточної ліквідності полягає в тому, що підприємство гасить поточні (короткострокові ) зобов'язання за рахунок поточних активів. Інші назви цього коефіцієнта коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт покриття. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства доводитися на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно що функціонує. Коефіцієнт покриття рівний 2 свідчить про сприятливий стан ліквідності активів підприємства. Такий підхід пояснюється практикою, що склалася, згідно з якою при ліквідації активів їх продажна ціна на аукціоні становить приблизно половину їх ринкової вартості. Іншими словами, якщо вартість активів знизиться на половину, виручки, що залишилася буде досить для погашення поточної заборгованості.

Згідно з Методикою №81[5 ] і методикою №10[ 4 ], прийнятою в Україні: значення коефіцієнта покриття в межах 1-1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно розрахувалося по боргам; критичне значення коефіцієнта покриття прийняте рівним 1; при значенні коефіцієнта покриття менше 1 підприємство має неліквідний балансі і його фінансовий стан характерізується надкритичною неплатоспроможністю.

Потрібно зазначити, що українська методика не враховує витрати майбутніх періодів, але в нашому випадку вони практично відсутні, тому можемо провести порівняння з нормативними значеннями.

На підприємстві, що аналізується значення коефіцієнта покриття трохи збільшилося протягом звітного періоду і проте менше 1 і отже підприємство має неліквідний баланс і є неплатоспроможним.

Коефіцієнт поточної ліквідності не є абсолютним показником здатності повернути борги, оскільки він характеризує лише наявність оборотних активів, а не їх якість.

Коефіцієнт швидкої ліквідності на відміну від попереднього враховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (без урахування запасів). У літературі приводитися орієнтовне нижнє значення цього коефіцієнта, рівне 1. Однако ця оцінка носить умовний характер. Для даного підприємства коефіцієнт швидкої ліквідності за останній рік дорівнює 0,80 і 0,85 (менше 1), то це означає, що на кожну 1 гривню поточної заборгованості підприємство мається 85 копійок швидко ліквідних активів. Хоч значення цього показника зросли за останній час, вони є низьким по мірках більшості галузей.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно.

Цей коефіцієнт для підприємства на кінець 2003 року зріс практично у 10 разів і дорівнює 0,01. Але це є значно нижчим за нормативне значення. Відповідно до методики №81 а також світової практиці значення коефіцієнта вважається достатнім в межах 0,2-0,35, а менше за 0,2 це зовнішня ознака неплатоспроможності.

З приведених вище розрахунків видно, що хоч і значення показників поліпшилися, але жоден з них не відповідає нормативним значенням. Тобто має неліквідний баланс і неплатоспроможне.

Зазначимо, що ліквідність підприємства також можна охарактеризувати такими показниками, як оборотність запасів, оборотність дебіторської заборгованості, оборотність кредиторської заборгованості. Аналіз цих показників дозволить оцінити ефективність використання таких активів, як запаси і дебіторську заборгованість. За допомогою коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості аналізується період часу, протягом якого підприємство погашає кредиторську заборгованість, що також характеризує платоспроможність підприємства. Повернемося до даних таблиці 2.12.

Найбільш наочний показник це час, протягом якого дебіторська заборгованість обернеться в грошові кошти. Для нашого підприємства цей час складе за 2002 рік 193,86 днів, а в 2003 - 239,81 днів. Період інкасації (отримання грошових коштів) зріс на 58,12 день, що є, безумовно, негативним чинником.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує, період погашення кредиторської заборгованості. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення виручки від реалізаціі або собівартості реалізованої продукції до кредиторської заборгованності. У 2002 році цей показник дорівнював

К01=1,4356, а в 2003 - К02=1,1472.

Розділивши тривалість звітного періоду (360 днів) на коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, отримаємо середню кількість днів, протягом яких підприємство сплачує рахунки кредиторів. У 2002 році цей термін дорівнював 250,75 днів, а в 2003 - цей термін становив вже 313,80 днів.

Зіставлення термінів погашення дебіторської і кредиторської заборгованості дозволить зробити висновок про платоспроможність підприємства. Перевищення терміну погашення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про погіршення платоспроможності підприємства.

2.3 Аналіз фінансової стійкості

З позиції довгострокової перспективи фінансова стійкість підприємства характеризується структурою джерел коштів, мірою залежності від інвесторів і кредиторів. Співвідношення між власними і позиковими коштами дозволить оцінити довгострокову платоспроможність підприємства.

Для оцінки фінансової стійкості розраховують також ряд коефіцієнтів.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (інша назва цього коефіцієнта- коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової незалежності). Він визначає частку коштів власників підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів.

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше фінансовий стійко, стабільно і незалежно від кредиторів підприємство. Якщо його значення дорівнює 1 (або 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. Згідно з українськими методиками підприємство вважається фінансовий стійким при умові, що частина власного капіталу в загальній сумі його фінансових ресурсів складає не менше за 50%.

Коефіцієнти фінансової стійкості наведені в таблиці 2.15.

Таблиця 2.15 - Оцінка фінансової стійкості підприємства

Показники	На початок 2002 року	На початок 2003 року	На кінець 2003 року	Нормативне значення
1	2	3	4	5	6
1.	Коефіцієнт фінансової незалежності	0,47	0,331	0.296	>0,5
2.	Коефіцієнт концентрації позичкового капіталу (коефіцієнт банкрутства)	1,603	1,093	1,002	<0,5
3.	Коефіцієнт співвідно-шення позичкових і власних коштів	1,129	2,02	2,376	<1
4.	Коефіцієнт фінансової стабільності	-0,23	-0,375	-0,403	>1
7.	Коефіцієнт фінансового ліверіджу	0,075	0,192	0,21	зменьшення
8.	Коефіцієнт маневрування власного капіталу	-0,1570	-0,1525	-0.1448	>0 збільшення

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу. Є доповненням до попереднього коефіцієнта їх сума рівна 1 (або 100%). Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів в загальній сумі коштів, вкладених в майно підприємства.

Коефіцієнт співвідношення позикового капіталу і власного.

Як і вище перераховані показники, цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку стійкості підприємства. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів.

Коефіцієнт фінансової стабільності. Є зворотним до коефіцієнта співвідношення позикових і власних коштів. Коефіцієнта фінансової стабільності по Методиці №81 повинен бути >1.

Коефіцієнт структури боргу показує співвідношення довгострокових і короткострокових зобов'язань. У зарубіжній літературі приводиться значення цього коефіцієнта 1,3-1,5. Таким чином на кожну одиницю «коротких» грошових коштів повинно доводиться 1,3 1,5 одиниці «довгих». Потрібно помітити, що при умовах, коли у вітчизняних підприємств немає можливості отримати довгострокові кредити, цей коефіцієнт в переважній більшості випадків близький до нуля.

За даними таблиці 1.16 можна зробити наступні висновки. За період, що розглядається погіршилися практично всі показники фінансової стійкості підприємства. Підприємство збільшило частку позикових коштів для фінансуванні власної діяльності. У позикових коштах переважають короткострокові. Збільшилася частка позикового капіталу. Тобто можна говорити про фінансову нестійкість підприємства. Фінансове становище можна охарактеризувати як близьке до банкрутства.

Можна проаналізувати фінансову стійкість підприємства за допомогою абсолютних показників. Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або нестача джерел коштів для формування запасів і витрат, який визначається у вигляді різниці величини джерел коштів і величини запасів і витрат. Загальна величина запасів і витрат рівна сумі рядків 100-140 активу балансу.

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується декілька показників, які відображають різні види джерел:

наявність власних оборотних коштів

наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (або функціонуючий капітал)