Управління фінансовими результатами підприємства

Після того, як знайдені основні фактори створення прибутку або збитку, аналізується порядок її розподілення і використання. Завдання аналізу розподілення прибутку полягає у виявленні відповідностей між розподіленням прибутку і результатами роботи колективу підприємства.

Інформація про розподілення прибутку міститься у фінансовому плані, у формах №1, №2, у розрахунку відрахувань до фондів економічного стимулювання. На основі цих джерел складається плановий і фактичний розподіл прибутку, виявляються відхилення і встановлюються їх причини.

Наступним етапом аналізу фінансових результатів є аналіз показників рентабельності.

Показники рентабельності характеризують відносну доходність або прибутковість, яка вимірюється у відсотках до витрат коштів або майна. У міжнародній практиці вся підприємницька діяльність корпорацій, фірм та інших утворень (кооперативів, малих підприємств) чітко поділяється на три види діяльності: операційна (основна), інвестиційна - вкладення коштів в акції, інші цінні папери, капітальні вкладення і так далі; фінансова -- отримання (виплата) і так далі [39]. У співвідношенні з цим, у практиці аналізу використовують наступні групи показників відносної дохідності; продукції виробничих фондів і всього майна підприємства, вкладів (інвестицій), цінних паперів. Дохідність продукції характеризується такими показниками як рентабельність реалізованої, випущеної продукції та окремих виробів [33].

Розглянемо найбільш важливі фінансові коефіцієнти рентабельності, які отримують при різних варіантах знаменника відносного показника.

Перший коефіцієнт -- рентабельність продажу, показує, скільки прибутку приходиться на одиницю реалізованої продукції та розраховується за формулою:

K1R = PP / N, (1.8)

де РР -- прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) ;

N -- виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) [33].

Зростання K1R відбувається внаслідок зростання цін при постійних затратах на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг) або зниження затрат на виробництво при постійних цінах. Зменшення K1R свідчить про зниження цін при постійних витратах на виробництво або про зростання витрат на виробництво при постійних цінах, тобто про зниження попиту на продукцію.

Наступний коефіцієнт -- рентабельність всього капіталу фірми, який можна розрахувати за наступною формулою:

К2R = Р / BCP, (1.9)

де Р -- балансовий прибуток (РБ) або прибуток від реалізації (РP);

BCP -- середній за період підсумок балансу нетто [33].

Цей коефіцієнт показує ефективність використання всього майна підприємства. Зниження його також свідчить про падаючий попит на продукцію фірми і про перенакопичення активів.

Третій коефіцієнт -- рентабельність основних засобів та інших позаоборотних активів, який розраховується за формулою:

К3R = Р / FСР, (1.10)

де FСР -- середній за період розмір основних засобів та інших позаоборотних активів [33].

Цей коефіцієнт відбиває ефективність використання основних засобів та інших позаоборотних активів, який вимірюється розміром прибутку, що припадає на одиницю вартості засобів. Зростання при зниженні свідчить про збиткове збільшення мобільних засобів, що може бути наслідком утворення зайвих запасів товарно-матеріальних цінностей, затовареності готовою продукцією в результаті зниження попиту, надмірного зросту дебіторської заборгованості або грошових коштів.

Наступний коефіцієнт -- рентабельність власного капіталу, який розраховується за формулою:

K4R = P / UCCP, (1.11)

де UCCP -- середній за період розмір джерел власних коштів підприємства по балансу [33].

Цей коефіцієнт показує ефективність використання власного капіталу. Динаміка впливає на рівень котирування акцій на фондових біржах.

Останній коефіцієнт -- рентабельність перманентного капіталу, який розраховується за наступною формулою:

K5R = Р / (UCCP + КТСР), (1.12)

де КТСР - середній за період розмір довгострокових кредитів та позик [33].

Цей коефіцієнт відбиває ефективність використання капіталу, який вкладений в діяльність фірми на довгий термін (як власного, так і позичкового).

Наступним етапом аналізу фінансових результатів є аналіз прибутку. Цей аналіз, як аналіз мінімального рівня діяльності широко використовується у країнах з ринковою економікою, яка регулюється, для оцінки вигідності виробництва. Він базується на взаємозв'язку між об'єктами виробництва (продаж), собівартістю і прибутком. В її основу покладена класифікація витрат по їх відношенню до обсягів виробництва на змінні та постійні.

Змінні витрати змінюються прямо пропорційно до змін обсягів виробництва і збиту продукції. Постійні витрати не залежать від змін обсягів виробництва і збиту продукції, а обумовлюються умовами їх організації та тривалістю звітного періоду, після закінчення якого визначаються фінансові результати. Собівартість продукції враховується і планується тільки в частині виробничих витрат [49]. Постійні витрати при цьому повністю списуються за рахунок доходів звітного періоду -- маржинального доходу. Маржинальний доход (маржа) являє собою різницю між виручкою від продажу та змінною собівартістю та отримання прибутку. Прибуток у сумі з постійними витратами розуміється як маржинальний дохід підприємства. Цей метод обліку отримав назву дірект-кост (direct-cost).

Використання його в керівництві дозволяє прийняти найбільш ефективне рішення на основі аналізу функціональної математичної залежності між собівартістю, обсягами та прибутком.

Визначення порогу прибутку відбувається двома способами планування чи одним з них. Перший відомий як графік критичного обсягу виробництва (break-ever-clart). Другий спосіб базується на алгебраїчному рішенні.

Графік дозволяє визначити точку перетинання витрат і виручки від продажу, в якій витрати на виробництво і збут продукції будуть дорівнювати виручці від продажу. Ця точка отримала назву критичного обсягу виробництва, тієї кількості продукції, при якій підприємство покриває всі свої витрати або отримує заданий мінімальний прибуток (поріг прибутку) (рис. 2) [23].

Рис. 1.3. Визначення прибутку підприємства на основі маржинального аналізу

На графіку видно, що ліворуч від точки беззбитковості (К) підприємство знаходиться в зоні збитків, а праворуч потрапляє в зону прибутку.

Наступним етапом є планування фінансових результатів з врахуванням висновків фінансового аналізу.

Планування прибутку -- складова частина фінансового планування і важлива ділянка фінансово-економічної роботи підприємства. Планування прибутку відбувається окремо по всім видам діяльності підприємства. Це не тільки полегшує планування, але й має значення для передбаченого розміру податку на прибуток, тому що деякі види діяльності не підлягають оподаткуванню, а інші - підлягають по підвищеним ставкам. В процесі розробки планів по прибутку важливо не тільки врахувати всі фактори, які впливають на розмір можливих фінансових результатів, але і вибрати той, що забезпечує максимальний прибуток.

Об'єктом планування є, головним чином, прибуток від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Основною для розрахунку є обсяг виробничої програми, який базується на замовленнях споживачів та господарчих договорах [28].

Прибуток за товарним випуском планується на основі кошторису витрат на виробництво і реалізацію продукції, де визначається собівартість товарного випуску плануємого періоду:

ПТП = ЦТП -- СТП, (1.13)

де ПТП -- прибуток по товарному випуску плануємого періоду;

ЦТП -- вартість товарного випуску плануємого періоду в діючих цінах реалізації (без податку на додану вартість, акцизів, торгових знижок);

СТП -- повна собівартість товарної продукції плануємого періоду (розрахована в кошторисі витрат на виробництво та реалізацію продукції) [18].

Прибуток на реалізовану продукцію розраховується за формулою:

ПРП = ВРП -- СРП, (1.14)

де ПРП -- плануємий прибуток по реалізації, що підлягала реалізації у минулому періоді;

ВРП -- спланована виручка від реалізації продукції у діючих цінах (без ПДВ, акцизів, торгових і збутових знижок);

СРП -- повна собівартість продукції, яка буде реалізована у попередньому періоді.

Розрахунок планової суми від реалізації продукції відбувається за формулою:

ПРП = П01 + ПТП х П02, (1.15)

де ПРП -- прибуток від реалізації продукції у запланованому періоді;

П01 -- прибуток в залишках продукції, не реалізованої на початок запланованого періоду;

ПТП -- прибуток по товарній продукції, запланованої до випуску у наступному періоді;

П02 -- прибуток у залишках готової продукції, яка не буде реалізована у кінці запланованого періоду [30].

Саме така методика розрахунку лежить в основі використання збільшеного методу планування прибутку, коли легко визначити обсяг реалізуємої продукції в цінах і за собівартістю.

Інший різновид методу прямого розрахунку - метод поасортиментного планування прибутку. Прибуток визначається по кожній асортиментній позиції, для чого необхідно мати відповідні дані. В сучасних умовах господарювання метод прямого рахунку можна використати при плануванні прибутку тільки на досить короткий період часу, поки не змінилися ціни, зарплатня та інші зобов'язання.

Зміст аналітичного методу планування прибутку розглянемо коротко, лише щоб показати різницю з методом прямого рахунку. В цьому випадку розрахунок ведеться окремо по порівняній і непорівняній товарній продукції.

Порівняна продукція випускається в базисному році, який передує запланованому, тому відомі її фактична повна собівартість та обсяг випуску. За цими даними можна визначити базову рентабельність за формулою:

РБ = (П0 / СТП) х 100%, (1.16)

де П0 -- очікуваний прибуток (розрахунок прибутку ведеться у кінці базисного року, коли точний розмір прибутку ще не відомий);

СТП -- повна собівартість товарної продукції базисного року.

За допомогою базової рентабельності орієнтовно розраховується прибуток планового року на обсяг товарної продукції планового року, але по собівартості базисного року [45].

На противагу методу прямого рахунку аналітичний метод планування прибутку показує вплив факторів на розмір прибутку, але й він в достатній мірі не враховує їх вірогідності перш за все через змінні умови господарювання .

Із вищенаведеного можна зробити висновок, що визначення фінансових результатів можна оцінити за допомогою абсолютних і відносних показників, до перших належить прибуток по елементам його формування, до других - показники рентабельності. Сам механізм визначення фінансових результатів, який служить основою для прийняття управлінських рішень на рівні керівництва підприємства є першим етапом, на другому етапі відбувається планування фінансових результатів з врахуванням висновків фінансового аналізу, головною метою якого є максимізація доходів, що дозволяє забезпечувати фінансування великого обсягу потреб підприємства в його розвитку.

Розглянувши теоретичні основи розрахунку фінансових результатів на сучасному етапі в Україні, звернемося до процесу формування їх на прикладі Відкритого акціонерного товариства „Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” і проведемо аналіз формування фінансових результатів на базовому підприємстві та порівняємо з формуванням прибутку на іншому підприємстві цієї ж галузі.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ВАТ „ЦГЗК”

2.1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАЗОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Відкрите акціонерне товариство “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (ВАТ “ЦГЗК”) - одне з найбільших підприємств України. Комбінат входить у склад ДАК “Укррудпром”, що підпорядковується Міністерству промислової політики України.

Комбінат видобуває магнетитові залізисті кварцити відкритим способом, переробляє їх та виготовляє наступну основну продукцію:

-- залізорудний концентрат;

-- офлюсовані залізорудні обкотиші.

Крім того комбінат виготовляє побічну продукцію (будівельний щебінь, офлюсований концентрат), надає послуги (наприклад, послуги зв'язку), виготовляє товари народного споживання (вироби з металу, пластику, сантехнічні вироби тощо).

Проектна потужність переробного комплексу комбінату була розрахована на переробку 28 млн. т сирої руди, виробництва 10,21 млн. т концентрату та 6,8 млн. т обкотишів. Перша черга комбінату була уведена в експлуатацію в 1961 році. З 1963 року на ЦГЗК випалювально-магнітним засобом збагачувалися окислені залізисті кварцити. У 1980 році випалювальна фабрика та кар'єр №2, на якому видобувалися окислені залізисті кварцити для переробки на випалювальній фабриці, через низьку якість продукції, що отримувалася, високі норми витрат енергоресурсів на одиницю продукції, збитковості випалювально-магнітної технології та несприятливого впливу на екологічне становище була закрита та утилізована. У 1980 році на комбінаті був уведений в експлуатацію комплекс сухої магнітної сепарації подрібненої магнетитової породи. Суха магнітна сепарація дозволила інтенсифікувати процес збагачення, переробляти бідні та некондиційні кварцити з вмістом магнітного заліза 12-14% та отримувати відходи збагачення у вигляді будівельного щебеню. В 1967-1968 рр. на комбінаті була введена в експлуатацію друга в колишньому СРСР фабрика по виробництву залізорудних обкотишів потужністю 6.8 млн. т у рік. У жовтні 1995 року було модернізовано першу лінію фабрики огрудкування - встановлено сучасну і більш потужну випалювальну машину ОК-324 з комплексом обладнання (потужністю 2 млн. т обкотишів на рік) на заміну чотирьох (з восьми) випалювальних машин ОК-5-180 потужністю 850 тис._т/рік [56].

Станом на 01.01.2002 року виробничі потужності комбінату складають:

-- по сирій руді- 11,2 млн. т;

-- по обкотишам- 1,7 млн. т;

-- по концентрату- 4,3 млн. т (дод. П).

У січні 1997 року було проведено реорганізацію комбінату у відкрите акціонерне товариство згідно з державною програмою приватизації.

Зараз до складу підприємства входять:

-- три кар'єри;

-- подрібнювально-збагачувальний комплекс;

-- фабрика огрудкування;

-- цех шламового господарства;

-- обслуговуючі, допоміжні та підсобні цехи та господарства [56].

В складі комбінату маються такі обслуговуючі цехи: цех по ремонту технологічного обладнання, цех по ремонту електрообладнання, центральна комбінатська лабораторія, цех технологічної диспетчеризації, цех сітей та підстанцій, автотранспортні цехи (№1, №2, №3), управління залізничного транспорту, складське господарство, інформаційно-обчислювальний центр, загальнокомбінатська лабораторія технологічного автотранспорту.

Також маються допоміжні цехи: теплосиловий цех, будівельно-монтажне управління, та підсобні: тепличне господарство, швейна майстерня, дільниця товарів народного споживання.

У січні 1997 року було проведено реорганізацію комбінату у відкрите акціонерне товариство згідно з державною програмою приватизації. Технологічний процес виробництва залізорудного концентрату та обкотишів у загальному вигляді представлений на схемі (рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Схема технологічного процесу виготовлення концентрату та обкотишів.

Комбінат виготовляє високоякісну та конкурентноспроможну продукцію. Концентрат, який виготовляє ЦГЗК за вмістом заліза (до 66,3%) є найкращім в Україні. Комбінат має технічні можливості виготовляти концентрат з вмістом заліза 68%. Для порівняння: вміст заліза в концентраті ПівдГЗК - 64,46%, ІнГЗК - 63,88%, ПолГЗК - 64,25%, ПівнГЗК - 64,99%. За вмістом фосфору концентрат ЦГЗК знаходиться на одному рівні з іншими комбінатами Кривбасу. По вмісту сірки випереджає тільки ПівдГЗК.

Вміст заліза у обкотишах досягає 60,34%. Для порівняння: обкотиші виробництва ПівнГЗК вміщують 59,66% заліза, Полтавського ГЗК - 62,35%. З уведенням в дію нової випалювальної машини ОК-324 з комплексом обладнання обкотиші ЦГЗКа складають значну конкуренцію обкотишам, що виробляються Північним та Полтавським комбінатами. Але, незважаючи на високу конкурентоспроможність продукції, комбінат працює зі збитками. Причинами цього є висока собівартість продукції та різке зниження цін на продукцію комбінату як на внутрішньому ринку, так і на зовнішньому. Неефективність виробництва пояснюється незабезпеченістю власними обіговими коштами. Дефіцит виник тому, що металургійні заводи - споживачі продукції комбінату протягом 1995-1996 року не сплатили ні єдиної гривні за концентрат та обкотиші, які були їм доставлені. За причини нестачі власних коштів своєчасно не були проведені гірничопідготовчі роботи, що призвело до недопостачання сирої руди, що призвело в свою чергу до зниження обсягів виробництва. Також обмеження у споживанні енергоресурсів, особливо у зимовий час, також призвели до зниження обсягів виробництва (21% незапланованих простоїв). Для вирішення цих проблем було розроблено “План реструктуризації ВАТ “ЦГЗК” на період 2001-2003 роки” на основі “Тимчасової методики розробки планів реструктуризації державних підприємств та організацій” Міністерства промислової політики України.

Фінансово-економічні показники роботи комбінату за 1997-2001 роки (дод. П1, П2, П3) представлені у наступній таблиці (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Фінансово-економічні показники роботи ВАТ “ЦГЗК” у 1997-2001 роках

Показники	1997 рік	1998 рік	1999 рік	2000 рік	2001 рік
Товарна продукція в діючих цінах, тис. грн.	194016	248624	315646	422175	427454
Товарна продукція в порівняльних цінах на 01.01.2002р., тис. грн.	349892	338514	310962	407451	444033
Собівартість товарної продукції, тис. грн.	318640	303706	321198	337252	326816
Затрати на 1 грн. товарної продукції, коп.	126,12	123,93	101,80	79,88	75,74
Реалізація товарної продукції, тис. грн.	252640	245179	274223	411236	457733
Балансовий (чистий) прибуток, тис. грн.	-65999	-58527	-89383	-629	4844
Рентабельність основної діяльності, %	-26,12	-23,87	-10,97	26,98	32,0
Фонд оплати праці, тис. грн.	19932	23043	25592	51553	74675
Середньомісячна зарплата всього персоналу, грн.	238,4	255,8	252,7	474,8	727,7
Виробіток на 1-го працюючого промислово-виробничого персоналу, тис. грн.	42,11	38,30	48,5	45,1	55,5

Дані таблиці чітко вказують на тенденції до збільшення обсягів виробництва та реалізації в 1,5 -- 2 рази, затрати ж на одну гривню товарної продукції -- навпаки мають тенденцію до зниження (з 1,2612 грн. у 1997 році до 0,7574 грн. у 2001 році), у 2001 оці вперше за п'ять років комбінат отримав прибуток, відповідно зросла і рентабельність виробництва, збільшилися фонд оплати праці та розмір середньомісячної заробітної плати, також збільшився і виробіток на одного працюючого промислово-виробничого персоналу.

Перспективи розвитку комбінату пов'язані з реалізацією плану реструктуризації, що включає дві групи заходів. Перша група - це заходи, що не потребують великих капіталовкладень (укрупнення виробничих підрозділів, зміна форми власності, звільнення комбінатів від об'єктів соціально-побутового призначення, виведення зі складу комбінату непрофільних структурних розділів, заходи по зменшенню витрат на виробництво тощо). Друга - заходи, що потребують великих капіталовкладень, як-то розробка родовища доломітів у контурах кар'єра №1 (обсяг капіталовкладень 5 млн. грн.), будівництво другої випалювальної машини ОК-324, що знизить собівартість тони обкотишів на 14-15% (100 млн. грн.), модернізація гірничого та переробного обладнання (капіталовкладення за період 1997-2000 рр. - 115 млн. грн.). Ці заходи будуть відбуватися за рахунок довгострокового кредиту в розмірі , наданого на період , а також за рахунок коштів, що повинні надійти від тендерної реалізації пакету акцій комбінату, що знаходиться у Фонді Державного майна України (12,6%).

Перехід до ринкових відносин поставив певні вимоги до організаційної структури комбінату. Так керівництво комбінату заради зниження собівартості продукції і виживання підприємства відмовилось від послуг підрядників і створило власні структурні підрозділи, які виконують аналогічні роботи (цех по ремонту технологічного обладнання, цех по ремонту електрообладнання, цех по виготовленню спецодягу, управління економічної безпеки, будівельно-монтажне управління). Реалії ринку примусили підприємство створити непрофільні структурні підрозділи, наприклад, макаронний цех, тепличне господарство, управління торгівлі, цех по виробництву товарів народного споживання. Якщо підприємство знайде вихід з кризи неплатежів та зниження обсягів бартерних операцій, то доцільним буде відокремити ці непрофільні підрозділи у самостійні підприємства.

Доцільним буде також передати об'єкти соціально-культурного характеру державі або іншим власникам. Щорічно комбінат витрачає 5,344 млн. грн. на утримання цих закладів. Хоч рішення про передачу цих об'єктів створить соціальні труднощі, але це необхідно для виживання підприємства у теперішніх економічних умовах. Для зниження управлінських витрат доцільно також здійснити укрупнення деяких підрозділів, що виконують однакові функції. Так, наприклад, планується об'єднати автотранспортні цехи №1 та №3 у одне Управління технологічного автотранспорту.

Відокремлення в самостійні структури виробничих підрозділів недоцільно тому, що всі підрозділи пов'язані між собою технологічно та територіально. Відокремлення призведе лише до зростання управлінських та транспортних витрат та труднощів в управлінні.

При такій великій структурі підприємства ступінь автономності окремих функціональних підрозділів достатній для виконання ними своїх обов'язків.

Форма власності Центрального гірничо-збагачувального комбінату -- колективна. Статутний фонд відкритого акціонерного товариства “ЦГЗК” складає 137812750 грн. і поділений на 551251000 простих іменованих акцій вартістю 0,25 грн. Усі акції розподілені наступним чином:

-- 50% + 1 акція (контрольний пакет) знаходяться у власності ДАК “Укррудпром”;

-- 37,4% знаходяться у власності Фонду Державного майна України;

-- 12% були реалізовані на аукціонах №26 (за компенсаційні сертифікати), та №28 (за приватизаційні сертифікати) і знаходяться у власності фізичних та юридичних осіб;

-- 0,6% були на пільгових умовах обміняні на приватизаційні сертифікати робітників комбінату.

Так як акціонування проводилося не за гроші, а за сертифікати, то реальних коштів на розвиток виробництва комбінат не отримав. Відбувся лише перерозподіл власності.

Джерела формування майна підприємства наступні: за рахунок капіталу, фондів та резервів сформовано 36,44% майна, в тому числі за рахунок статутного капіталу 15,93% майна, формування майна за рахунок прибутку не відбувалося - навпаки, підприємство має збитки вже на протязі декількох років, за рахунок довгострокових пасивів сформовано 3,77% майна, в тому числі 1,95% за рахунок довгострокових кредитів банка та 1,81% за рахунок відстроченої податкової заборгованості, за рахунок короткострокових позикових коштів сформовано 2,87% майна, за рахунок кредиторської заборгованості сформовано 53,46% майна підприємства (найбільші статті кредиторської заборгованості: за товари, роботи та послуги, не сплачені в строк - 67,5% заборгованості, по векселях виданих - 11,7%, заборгованість перед бюджетом - 9,7%). Така структура джерел формування майна підприємства свідчить про кризову ситуацію на підприємстві, неплатоспроможність та можливість банкрутства.

Таким чином, можна констатувати погіршення фінансової діяльності підприємства ВАТ "ЦГЗК" в 1997-1999 роках, а в 2000-2001 роках відбулося деяке покращення. При цьому підприємство не використовує свої можливості, такі, як достатньо висока і зростаюча рентабельність основної діяльності. Підприємство неправильно витрачає свої кошти, фінансуючи великі соціальні програми. Дефіцит грошових коштів пов'язаний з фінансуванням значних невиробничих витрат і значним відтоком коштів до дебіторської заборгованості підприємство компенсувало за рахунок збільшення неоплачених поставок. Тому при подальшому аналізі слід більш детально вивчити втрати від поза операційній і фінансовій діяльності, а також від надзвичайних подій.

2.2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

Перш ніж аналізувати фінансові показники, їх формування та рівні, доцільно оцінити фінансове становище підприємства за допомогою абсолютних та відносних показників, що надасть нам можливість в подальшому говорити про ефективне чи неефективне формування результатів діяльності та виявити слабкі сторони роботи, надати рекомендації щодо покращення фінансового стану підприємства.

Попередній аудит форм звітності показав деякі незначні відхилення, які несуттєво впливають на результати розрахунків при аналізі (дод. Е).

По-перше, проаналізуємо основні фінансово-економічні показники діяльності ВАТ „ЦГЗК” за три роки в динаміці (табл. 2.2) (джерелом інформації є дані річної звітності та пояснювальні записки до них - додатки К - Н):

Таблиця 2.2

Основні фінансово-економічні показники діяльності ВАТ „ЦГЗК" у 1999 - 2001 роках, (тис. грн.)

Дані таблиці говорять про те, що розмір власного капіталу зменшився в 2001 році на 49996 тис. грн. через зменшення додаткового капіталу та збільшення непокритих збитків, надалі слід дуже уважно простежити причини, які до цього призвели, особливо якщо взяти до уваги те. що балансовий прибуток підприємства у той же самий період зріс - з 89372 тис. грн. збитків до 4844 тис. грн. прибутку, а виручка від реалізації загальним підсумком за 2000 рік виросла на 171979 тис. грн., а за 2001 рік - знизилася на 5535 тис. грн. Щодо дебіторської та кредиторської заборгованостей, то вони мають тенденцію до зниження, при чому в 2001 році - темпи зменшення кредиторської заборгованості значно перебільшують темпи зменшення дебіторської заборгованості, що є позитивним моментом для фінансової стабілізації та платоспроможності ВАТ „ЦГЗК”.

Далі проаналізуємо відносні показники фінансового становища базового підприємства за допомогою коефіцієнтів, результати розрахунків яких (дод. Р) наведемо у вигляді таблиці (табл. 2.3):

Таблиця 2.3

Аналіз узагальнених коефіцієнтів фінансового становища ВАТ „ЦГЗК” у 1999 - 2001 роках

Як можна бачити з даних таблиці, фінансове становище ВАТ „ЦГЗК” є незадовільним, при чому якщо з 1999 по 2000 рік спостерігалося покращення майже всіх розглянутих показників, то з 2000 по 2001 роки - навпаки значення коефіцієнтів знов погіршилося окрім коефіцієнтів покриття та фінансового лівереджу.

Остаточну грошову оцінку різні напрямки діяльності підприємства, що пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, фінансової діяльності дістають в сукупності показників фінансових результатів, які подаються у звіті по формі №2 „Звіт про фінансові результати”(дод. Л1, Л2, Л3). Отже, першим кроком проаналізуємо формування чистого прибутку на базовому підприємстві в динаміці за різними рівнями (табл. 2.4):

Таблиця 2.4

Аналіз формування фінансових результатів ВАТ „ЦГЗК” у 1999 -- 2001 роках

Як ми бачимо з даних таблиці, чистий прибуток ВАТ „ЦГЗК” за три роки не тільки змінив своє значення з від'ємного на позитивний, але й значно збільшився ( з -89372 тис. грн. до +4884 тис. грн.). Зростання фінансових результатів підприємства простежується з збільшення чистої виручки від реалізації з 276048 тис. грн. до 451876 тис. грн. На це перш за все вплинуло збільшення цін та зменшення матеріальних втрат, впровадження пільг з податку на додану вартість (ПДВ), відшкодування експортного ПДВ (цьому посприяло прийняття у 2001р. ряду регулюючих нормативних актів щодо правил та можливостей відшкодування експортного ПДВ). Також на цьому рівні велике значення мало зменшення обсягів різноманітних інших відрахувань з доходу (від продажу паливно-мастильних матеріалів, впровадження змін щодо застосування акцизного збору та інше).

Також на покращення стану формування фінансових результатів не аби який вплив мало покращення політики маркетингу -- поліпшення умов та специфічних послуг з реалізації (за рахунок цього підприємство збільшило свої витрати на збут: з 14500 тис. грн. до 52421 тис. грн., але це призвело до значного підвищення результатів). Збільшення зазнали також адміністративні витрати, - перш за все через збільшення витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи з неї, а також на покращення умов праці інженерно-технічного персоналу.

Дуже важливим є те, що при зростанні чистої виручки від реалізації з 439341 тис. грн. у 2000р. до 451876 тис. грн. у 2001р. собівартість відповідно зменшилася з 363103 тис. грн. до 350057 тис. грн. Одним з найважливіших чинників тут є розробка додаткових територій відкритого - кар'єрного видобутку порід, та застосування найновітніших власних економних технологій, що розробляються на комбінаті та носять поки що характер засекреченої інформації.

Слід звернути увагу на те, що прибуток усіх рівнів а 1999 -- 2001 роки мав тенденцію до збільшення з подальшою стабілізацією, це більш наглядно можна відобразити на графіку (рис. 2.1):

Рис. 2.1 Динаміка фінансових результатів за рівнями ВАТ „ЦГЗК” у 1999 -- 2001 роках

Чітко по графіку простежується зростання всіх показників у період з 1999р. по 2000р., а з 2000р. по 2001р. при збільшенні валового прибутку на 25581 тис. грн. прибуток від реалізації та прибуток від операційної діяльності зменшилися відповідно на 1270 тис. грн. та на 19096 тис. грн., але кінцевий результат - чистий прибуток все ж таки збільшився з -629 тис. грн. до 4884 тис. грн. Тут увагу привертають показники інших операційних доходів і витрат, а також фінансових доходів та витрат, які впродовж аналізуємого періоду зазнають значних коливань, а отже і мають значний вплив на розмір прибутків різни рівнів формування.

Тому наступним кроком за допомогою аналітичних даних з пояснювальних записок до річної звітності (дод. Н1, Н2, Н3) проаналізуємо структуру та динаміку саме цих статей витрат за 2000р. - 2001р., (через те, що не дуже коректно співставляти з 1999р. через значні зміни в обліку та звітності, які почали діяти з 2000 року) (табл. 2.5):

Таблиця 2.5

Аналіз динаміки та структури інших операційних і фінансових витрат ВАТ „ЦГЗК” за 2000р. - 2001р.

Дані таблиці говорять про нестабільність інших операційних та фінансових витрат: за два роки розмір інших операційних витрат збільшився на 153990 тис. грн., при чому найбільшу питому вагу по цій статті займають витрати на придбання іноземної валюти (74,4% у 2000р. та 73,8% у 2001р.), можливо підприємству слід розглянути інші можливості розрахунків з іноземними покупцями, віднайти нові схеми поставок та платежів; достатньо велику частку займають витрати на утримання об'єктів соціально-культурної сфери: 15,3% у 2000р. та 3,8% у 2001р.,- це важлива частина життя підприємства, тому хоч і добре для фінансових результатів зменшення цих витрат, але не слід шукати тут джерела збільшення прибутку. Отже, щодо інших операційних витрат, то тут спостерігається раціональне розподілення та використання коштів на потреби підприємства.

Розглянемо фінансові витрати, тут спостерігаються найбільші втрати від плати відсотків за кредити: в 2000р. вони склали 26519 тис. грн. (55,1%), але в 2001р. вони знизилися на 351 тис. грн., а питома вага їх знизилася до 19,5% за рахунок значного збільшення втрат від списання необоротних активів - на 80220 тис. грн. (питома вага зросла з 37,2% до 73,3%). Останнє пояснюється тим, що підприємство з 2001 року, отримуючи прибутки, проводить політику оновлення основних фондів, впровадження новітніх технологій, що на майбутнє повинно привести до збільшення економічного ефекту від їх використання та зменшення витрат на списання старих у майбутньому, тобто вже в 2002 році ця стаття витрат не повинна містити великих сум, що призведе до подальшого ще більшого росту чистого прибутку.

Таким чином, коливання та значні розміри розглянутих статей витрат підприємства були об'єктивно необхідними в розглянутих проміжках часу, мали характер одноразових та у майбутньому вони призведуть до позитивних зрушень.

Далі, згідно методики, слід було б розглянути структуру фінансових результатів у динаміці, але це не коректно через те, що впродовж 1999 - 2001 років на ВАТ „ЦГЗК” на різних рівнях формування прибутку спостерігалися від'ємні значення показників, при чому відхилення мали велику амплітуду (дод. С).

Слідуючим етапом згідно методики проаналізуємо рентабельність роботи базового підприємства, результати розрахунків (дод. Т) оформимо у вигляді таблиці (табл. 2.6):

Таблиця 2.6

Аналіз показників рентабельності ВАТ „ЦГЗК” за 1999 - 2001 роки

За даними таблиці ВАТ „ЦГЗК” виходить з кризи, що підтверджує наші висновки за попередніми аналітичними даними, так к 2002 року підприємство з від'ємних коефіцієнтів рентабельності перейшло до позитивних значень і продовжує їх нарощувати. Через те, що підприємством за три роки не сплачувалось податку на прибуток (окрім накопичених та непокритих збитків, ЦГЗК має переплати по податку на прибуток) та не мало результатів від надзвичайних подій, показники рентабельності за балансовим прибутком та за чистим прибутком мають однакове значення. Отже, ми бачимо, що за три роки жоден з коефіцієнтів рентабельності не зменшувався, так рентабельність продажу зросла на 0,314, рентабельність перманентного капіталу - на 1,894, що говорить про ефективне використання залучених довгострокових кредитів та позик, а це означає, що підприємство матиме у майбутньому більше шансів отримати додаткові кредитні кошти та вчасно їх повернути. ефективність використання основних та інших необоротних коштів також зросла - з -0,131 до 0,008, а при умові більш ефективної роботи оновлених позаоборотних фондів у майбутньому ЦГЗК має всі можливості значно збільшити всі показники рентабельності. Рентабельність власного капіталу збільшилася, але ще недостатньо, до цього ж тут треба мати на увазі, що комбінат має поки що достатньо велику суму непокритих збитків (490967 тис. грн.), на яку зменшується сума власного капіталу при розрахунках.

Отже, аналіз формування фінансових ресурсів ВАТ „ЦГЗК” показав, що за період останніх двох років підприємство має стійку тенденцію до виходу з кризового стану, отримання зростаючих розмірів прибутку від основної діяльності, але важким ще залишається фінансовий стан, тягарем є надмірні інші операційні та неопераційні витрати, залежалі запаси, тощо.

Оскільки отримані результати є достатньо суперечливими та не дають змоги повністю зрозуміти причини незадовільного фінансового стану, при покращенні фінансових результатів, на наш погляд, слід співставити отримані результати роботи ВАТ „Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” з аналогічними показниками діяльності ВАТ „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” щоб виявити які фактори впливу є притаманними галузі та всім подібним підприємствам, а які діють на рівні даного конкретного підприємства і повинні регулюватися цим підприємством.

2.3 ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВ ГІРНИЧОВИДОБУВНОЇ ГАЛУЗІ МІСТА

Порівняльний аналіз діяльності підприємств дає можливість об'єктивної оцінки загальної фінансово-господарської діяльності та формування фінансових результатів тощо, особливо важливим він виступає для таких підприємств-гігантів, які не підпорядковуються загальним для інших галузей та підприємств законам розвитку і якими є підприємства гірничовидобувної галузі. Співставлення показників діяльності таких підприємств надає змоги зрозуміти ситуацію, що склалася в галузі та на кожному конкретному підприємстві окремо, проаналізувати, виявити слабкі ланки на них та надати рекомендацію щодо покращення діяльності та переймання позитивного досвіду, створення наукових підходів до рішення подібних питань.

Відкрите акціонерне товариство “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” є підприємством, яке введено в експлуатацію у 1955 році та здійснює видобуток та збагачування бідних залізних кварцитів із подальшим отриманням залізорудного концентрату та доменого агломерату. ВАТ “Південний ГЗК” входить до складу концерну гірничо-рудних та негірничих підприємств “Укррудпром”.

Щоб раціонально порівняти два обраних нами підприємства, спочатку слід проаналізувати стан та динаміку техніко-економічних показників ВАТ „ПівдГЗК” на підставі даних річних звітів (дод. Ф - Ц) за аналогічний період, тобто за 1999, 2000, 2001 роки, результати розрахунків наведемо у таблиці (табл. 2.7):

Таблиця 2.7

Динаміка основних фінансово-економічних показників ВАТ „ПівдГЗК" у 1999 -- 2001 роках

Назва показника	Од. вим.	1999р., факт	2000р.	2001р.
				відхилення від 1999р.		відхилення від 2000р.
			факт		факт
				тис.грн.	%		тис.грн.	%
Обсяг продукції в порівняних цінах без ПДВ	тис. грн.	288742	369476	80734	27,96	567471	197995	53,59
Балансовий прибуток	тис. грн.	12380,7	37741	25360,3	204,84	55190	17449	46,23
Виручка від реалізації продукції	тис. грн.	282497	386443	103946	36,80	731394	344951	89.26
Собівартість виробленої продукції	тис. грн.	276323	354679	78356	28,36	509999	155320	43,79
Середньорічна вартість виробничих основних фондів промислового призначення	тис. грн.	737976	1153340	415364	56,28	1233693	80353	6,97
Середньоспискова чисельність ПВП	чол.	7387	7562	175	2,37	8190	628	7,67
Фонд оплати праці ПВП	тис. грн.	23198,6	28903,5	5704,9	24,59	36856	7952,5	27,51

З даних таблиці ми можемо побачити, що обсяги виробництва в 1999, 2000 роках зростали. В 2001 році зростання припинилося, але обсяги виробництва і в цьому році можна вважати досить нормальними. Це дещо відрізняє ВАТ „ПівдГЗК” від нашого базового підприємства. Південний гірничозбагаувальний комбінат є більшим за обсягами виробництва та реалізації, він раніше за Центральний ГЗК вийшов із збитків, за 2001 рік ним було отримано 55190 тис. грн.. балансового прибутку і він має тенденції до збільшення. На наш, погляд у цьому питанні обидва підприємства схожі, отже, і ВАТ „ЦГЗК” має всі можливості збільшити прибутки до рівня прибутковості ВАТ „ПівдГЗК”, тим більше, що перший має більші показники росту.

Про це можна впевнитися, якщо розглянути основні фінансові показники підприємства, які наведені в таблиці 2.8:

Таблиця 2.8

Аналіз динаміки фінансових показників підприємства ВАТ "Південний ГЗК" за 1999-2001 роки

Показники	1999р.	2000р.	2001р.	Відхилення	Темп росту
				2000/1999	2001/2000	2000/1999	2001/2000
Виручка від реалізації продукції, тис. грн
	731394	1030523	1007710	299129	-22813	140,90	97,8
Балансовий прибуток, тис. грн.	55190	158613	60594	103423	-98019	287,34	38,2
Дебіторська заборгованість в середньому за рік, тис. грн.
	197285,5	237407	260097,5	40121,5	22690,5	120,3	109,6
Кредиторська заборгованість в середньому за рік, тис. грн.
	538935	654057	661808	115122	7751	121,4	101,2
Власний капітал в середньому за рік, тис. грн.
	910934	802486	737033	-108448	-65453	88,1	91,8
Активи - всього, в середньому за рік, тис. грн.
	1460112	1556299	1614215	96187,5	57916	106,6	103,7

Дані, приведені в таблиці, показують, що зростання виручки від реалізації і балансового прибутку в 2000 році супроводжувалося зростанням активів. В 2001 році виручка від реалізації зменшилася на 2,2% в той час як прибуток зменшився на значно більший відсоток і склав лише 38,2% від рівня 2000 року. Активи підприємства продовжували зростати і в 2001 році (збільшилися на 3,72%). Нестача власних джерел фінансування призвела до того, що зростання було профінансовано за рахунок збільшення короткострокових зобов'язань. Справді, дані таблиці вказують на те, що кредиторська заборгованість зростала в цьому періоді. Отже, підприємство активно використовувало її як джерело фінансування. Це збільшувало надходження грошових коштів на підприємство, але одночасно погіршувало його ліквідність. В 2001 році темпи зростання кредиторської заборгованості уповільнилися і майже зупинилися, що можна відзначити як позитивний момент. В середньому за 2001 рік кредиторська заборгованість зросла на 7751 тис. грн., або на 1,2%. Зростання короткострокових зобов'язань і перевитрати прибутку на призвели до скорочення власного капіталу. В 2000 році його сума зменшилася на 108448 тис. грн., або на 11,91%, і в 2001 році ще на 108448 тис. грн., або на 8%.

Дебіторська заборгованість також зростала на протязі всього терміну дослідження. В 2000 році вона збільшилася на 40121,5 тис. грн., або на 20,34%, і у 2001 році ще на 22690,5 тис. грн., або на 9,6%. В абсолютному вираженні кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську, але темпи зростання її були більшими.

Все, розглянуте вище в цьому розділі повністю відповідає стану та тенденціям в діяльності ВАТ „ЦГЗК”, де 2000 рік з точки зору фінансового стану був найліпшим аналогічно ВАТ „ПівдГЗК”. Отже, перейдемо до аналізу формування фінансових результатів на порівнюємому підприємстві (табл. 2.9):

Таблиця 2.9

Аналіз формування фінансових результатів ВАТ „ПівдГЗК” у 1999 -- 2001 роках

Дані таблиці говорять про зменшення виручки від реалізації протягом трьох років з 1030523 тис. грн. до 1020586 тис. грн., відповідно при збільшенні витрат на виробництво спостерігається значне зменшення валового прибутку (з 246822 тис. грн.до 192700 тис. грн.), при чому, аналогічно ЦГЗК суми ПДВ зменшилися. Це дуже негативний момент, який говорить про неякісну цінову політику та нераціональне використання часу та комерційних, маркетингових можливостей щодо основного виду діяльності. Але підприємство має збільшення балансового та чистого прибутків через значний ріст інших операційних та фінансових доходів (9811 тис. грн. у 1999р., 186989 тис. грн. у 2000р. та 564653 тис. грн. у 2001 році), при чому за останній рік інші доходи значно перевищили інші витрати. На нашому ж базовому підприємстві - ВАТ „ЦГЗК” ситуація навпаки - значні розміри інших операційних і фінансових витрат набагато перебільшують розміри доходів по цим статтям. Тому, можна передбачити, що з розвитком ВАТ „ЦГЗК” більше не матиме тих одноразових витрат по оновленню основних та необоротних фондів та зможе віднайти додаткові джерела отримання інших операційних та фінансових доходів.

На відміну від ВАТ „ЦГЗК” підприємство ВАТ „ПвідГЗК” має накопичений прибуток, тому, навіть, сплативши податок на прибуток ПівдГЗК мало позитивне значення чистого прибутку впродовж 1999 - 2001 років і темп його росту у 2001 році по відношенню до 2000 склав 428,1 тис. грн.

Таким чином, співставивши результати діяльності двох гірничорудних підприємств міста ми побачили, що найефективнішим з точки зору співвідношення доходності та фінансової стійкості для обох підприємств був 2000 рік, отже, скоріш за все на спад у розвитку діяльності в 2001 році спричинили вплив зовнішні фактори по відношенню до галузі.

ВАТ „ПівдГЗК” за обсягами є більшим підприємством, ніж ВАТ „ЦГЗК”, має позитивні фінансові результати впродовж останніх років, але в наявності деякий спад реалізації та гальмування темпів росту прибутку на рівні основної діяльності.

Щодо ВАТ „ЦГЗК”, то тут навпаки, в наявності стабільний ріст виручки від реалізації, балансового прибутку та прагнення до збільшення ефективності роботи в подальшому. Тому підприємству можна запропонувати й додатково вивчити можливість збільшення прибутків за допомогою вдосконалення управління їх формуванням.

РОЗДІЛ 3

УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ ШОДО БІЛЬШ ЕФЕКТИВНОГО ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ У ВАТ „ЦГЗК”

3.1 УПРАВЛІНЯ НЕОПЕРАЦІЙНИМИ ДОХОДАМИ ТА ВИТРАТАМИ

На основі аналізу економічної інформації і на основі власних вражень про підприємство можна сказати, що Центральний гірничо-збагачувальний комбінат є одним із найбільших підприємств України. Але його розмір став однією з причин тяжкого фінансового становища. Підприємство має значні борги перед бюджетом, позабюджетними фондами. Причинами такого тяжкого становища явилося як погіршення економічного становища у країні, так і неефективність управлінських рішень менеджерів підприємства.

Вихід з кризового становища, у якому опинилося підприємство бачиться пошуку та використанні резервів зниження витрат на виробництво та переозброєння обладнання підприємства за рахунок використання ефективних фінансових схем (лізинг, факторинг тощо).

До основних напрямків фінансової стабілізації слід віднести такі: оптимізація структури активів, ресурсне збалансування процесу формування і відновлення основних фондів, ресурсне збалансування кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обігу, збільшення величини і частки власних коштів в обороті, зниження витратомісткості обороту, перехід на ринкове ціноутворення, ефективне управління фінансовими ресурсами та інше.

Оптимізація структури активів передбачає раціональне розміщення капіталу, передусім власного, в активах. Частку необоротних активів і оборотних засобів доцільно довести до оптимальної їх величини, обумовленої планом фінансово-господарської діяльності, з таким розрахунком, щоб прогнозована фондовіддача забезпечувала отримання прибутку, достатнього для самофінансування господарюючого суб'єкта. Прогнозування фондовіддачі має вестися за структурними одиницями на багатоваріантній основі з урахуванням кон'юнктури ринку та конкурентоспроможності підприємств.

Одночасно слід зазначити, що ефективне використання основних фондів потребує значних інвестицій в обігові кошти. Тому на базі тимчасово збиткових структурних підрозділів підприємства доцільно створювати госпрозрахункові відособлені підрозділи із залученням додаткових пайових внесків на формування власних обігових коштів у розмірі, не меншому як 50% від загальної потреби в обігових коштах. Паралельно зі збором пайових внесків доцільно проводити реструктуризацією активів шляхом передачі об'єктів, що не можуть бути використані ефективно, в оперативну оренду чи їхній продаж на аукціоні.

Ресурсне збалансування процесу формування і відновлення основних фондів передбачає економічно обґрунтований вибір інвестиційних проектів і балансову ув'язку капітальних вкладень із джерелами їх формування. Це дає можливість закласти основи ефективного використання основних фондів уже на стадії їх проектування, забезпечити належну окупність капітальних вкладень і не допустити іммобілізації власних коштів з обороту на капіталовкладення.

Ресурсне збалансування кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обігу досягається шляхом визначення оптимальної потреби в оборотних засобах, необхідних для виконання прогнозованих обсягів діяльності та її ув'язки з реально можливими джерелами формування обігових коштів. Потреба в планових оборотних засобах визначається шляхом нормування (методом поелементного розрахунку норм і нормативів чи з допомогою коефіцієнта завантаженості сукупного оборотну оборотними засобами). З визначенням загальної потреби в обігових коштах необхідно встановити норматив власних обігових коштів і провести економічно обґрунтоване ресурсне збалансування прогнозованого кругообігу оборотних засобів за рахунок порівняно сталої кредиторської заборгованості й кредиту банку.

Збільшення величини і частки власних коштів в обороті передбачає, що кожному господарюючому суб'єкту необхідно подбати, щоб не менш як 50% планових оборотних засобів формувалося за рахунок власних коштів. це забезпечить йому певну фінансову стійкість і платоспроможність, створить реальну можливість залучення в обіг банківського та комерційного кредитів. Збільшення величини і частки власних коштів у формуванні оборотних засобів досягається шляхом як додаткового залучення в обіг власного капіталу, так і підвищення ефективності його використання. Окрім цього, треба більше уваги приділяти раціональній організації кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обігу, прискорювати їх оборотність.

Оптимізація витрат, зведеної до економічно оправданого мінімуму сприяє зростанню рентабельності, підвищує фінансову стійкість. Тому підприємству необхідно налагодити економічно обґрунтоване планування витрат, збалансувати витрати з прогнозованими доходами із таким розрахунком, щоб підприємство отримувало прибуток, достатній для самофінансування. В умовах економічної нестабільності планування витрат і доходів доцільно здійснювати на альтернативній основі, з урахуванням можливих змін цін, тарифів, кон'юнктури ринку тощо. Одночасно слід налагодити постійний контроль за дотриманням кошторису витрат, шукати шляхи зниження рівня витрат.

Ринкове ціноутворення зобов'язує підходити до формування ціни виважено, з урахуванням попиту і пропозиції, з орієнтацією на цінового лідера та аналогічні за якістю товари. За допомогою ціни і якості товару необхідно поступово завойовувати ринки збуту.

Втілення у життя стратегії фінансового оздоровлення можливе при наявності структуризованої фінансової служби, здатної налагодити економічно обґрунтоване фінансове планування і прогнозування, професійно виконувати оперативну фінансову і контрольно-аналітичну роботу, надавати консультативну та методичну допомогу структурним підрозділам.

Однією з можливостей раціонально проводити політику управління формуванням прибутку є розробка певної стратегії. Стратегія управління підприємством пов'язана з визначенням головної мети його функціонування, найчастіше ця мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал, і, відповідно, одержання певної маси чистого прибутку.

Як відомо, маса прибутку залежить, з одного боку, від величини доходів, що одержує підприємство, з другого - від розмірів витрат обігу. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюється передусім обсягами його діяльності, а також асортиментною, ціновою політикою та ресурсним забезпеченням виробництва та реалізації.

Розробку стратегії управління прибутком пропонуємо проводити згідно певного алгоритму (рис. 3.1):

Щодо практичних рекомендацій, то, на наш погляд, зважаючи на певні проблеми в формуванні прибутку з іншими операційними та фінансовими витратами, треба звернути перш за все увагу на ці показники та на величини, які впливають на їх формування. Згідно результатів аналізу цих витрат (див. табл. 2.5) на протязі 2001 року підприємство здійснювало багато одноразових витрат, які не повторяться в майбутньому, наприклад, було активно проведено переобладнання, в результаті чого значно зросли втрати від списання необоротних активів. Тому, доцільно припустити зменшення витрат по статті „втрати від списання необоротних активів” до рівня 2000 року (з 98126 тис. грн. до 17906 тис. грн.), тобто на 80220 тис. грн. Та, навіть якщо процес не скінчився, то хоча б зменшити приріст вдвічі (тобто на 40110 тис. грн.). Це є достатньо ймовірний розвиток подій, оскільки переобладнання було почато ще в 2000 році і вже тоді підприємство мало додаткові витрати, але наприкінці 2001 року ця операція майже досягла фінішу. До того ж, ці зміни, безумовно призведуть до підвищення ефективності діяльності підприємства, а, отже. і збільшення фінансових результатів. Саме на такому базисі ми будемо розраховувати наші подальші рекомендації.

Однією з проблем підприємства є відсутність належним чином налагодженого управління матеріальними запасами і залишками готової продукції (більшість підприємств, як і раніше, продовжує працювати “на склад”). Отже, система управління товарно-матеріальними цінностями на підприємстві ВАТ “ЦГЗК” також потребує негайного вдосконалення. В цьому плані корисним є досвід корейської компанії “Самсунг”, яка вихід з кризового становища почала з реалізації зайвих запасів і готової продукції навіть за зниженими цінами. Другим етапом виходу з кризи було впровадження системи реалізації “продукція на замовлення”. Впровадження цих заходів дало змогу компанії з економити грошові кошти на зберіганні готової продукції та дебіторської заборгованості. В наступному було проведено скорочення витрат по управлінських статтях та реорганізація та диверсифікація виробництва, реалізація зайвих основних засобів [34].