Сутність та основні види місцевих податків і зборів

Зміст

Вступ

Розділ I. Сутність та основні види місцевих податків і зборів

1.1 Види та загальна характеристика місцевих податків та зборів

1.2 Основні вимоги і цілі сучасної податкової політики

1.3 Характеристика господарської діяльності ВАТ «Прикарпаття»

Розділ II. Облік місцевих податків і зборів.

2.1 Місцеві податки

2.1.1 Комунальний податок

2.1.2 Податок з реклами

2.2 Місцеві збори

2.2.1 Збір за паркування автотранспорту

2.2.2 Ринковий збір

2.2.3 Збір за видачу ордера на квартиру

2.2.4 Курортний збір

2.2.5 Збір за участь у бігах на іподромі

2.2.6 Збір за виграш на бігах

2.2.7 Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі

2.2.8 Збір за право на використання місцевої символіки

2.2.9 Збір за право на проведення кіно- і телезйомок

2.2.10 Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей

2.2.11 Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі

2.2.12 Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон

2.2.13 Збір з власників собак

2.3 Синтетичний і аналітичний облік місцевих податків і зборів

Розділ III. Організація автоматизованої системи обробки економічної інформації по обліку місцевих податків і зборів.

3.1 Автоматизація обліку місцевих податків і зборів з використанням програми 1С: Бухгалтерія

3.2 Охорона праці

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Входження України в світову економічну систему включає, поряд з іншим, необхідність побудови бухгалтерського обліку із урахуванням вимог міжнародних стандартів обліку.

Виходячи із об'єктивної потреби трансформації обліку, за останні роки в Україні були зроблені суттєві кроки у даному плані: прийнято Закон « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», затверджено Міністерством фінансів України відповідні Положення бухгалтерського обліку і новий План рахунків бухгалтерського обліку активів капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій і інструкції про його застосування. Вказані зміни зробили суттєвий поступ у переосмислені місця і ролі бухгалтерського обліку в системі управління як підприємством, так і економікою України в цілому.

Господарська діяльність кожного виробничо-комерційного підприємства базується на найбільш раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів, а також робочого часу у процесі виробництва.

Головне завдання кожного підприємства - випуск продукції, торгівля товарами високої якості з найменшими витратами. Тому основним завданням бухгалтерського обліку є: виявлення обсягу випущеної з виробництва продукції, придбаних товарів, їх реалізації, виявлення фактичних витрат з виготовлення продукції та її зниженням, визначення кінцевих результатів підприємства.

Відповідно до законодавства України, під податком та платежем до бюджету і до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, який здійснюється платником у порядку й на умовах, визначених законами України про оподаткування.

Для виконання всіх державних функцій Україна формує грошові фонди: бюджетні та державні цільові.

До бюджетних фондів належить: Державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети(області, міські, районні) .

Грошові ресурси Державного бюджету призначені для розв'язання загальнодержавних завдань, розвитку соціальної сфери, забезпечення Збройних сил України, органів державного управління. Відповідно, грошові кошти місцевих бюджетів - для здійснення різноманітних соціальних програм в регіонах України.

Державні цільові фонди створюють згідно із законами України і формуються за рахунок визначених цими законами податків і обов'язкових платежів з юридичних та фізичних осіб. Державні цільові фонди включають до Державного бюджету України, крім Пенсійного фонду України, та Фонду соціально страхування України.

Сукупність податків і платежів, що справляються в пор'ятку встановленому законами України, формують систему оподаткування. Принципи побудови системи оподаткування, податки, платежі, а також права, обов'язки та відповідальність їх платників визначає закон України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997р. №47/97-ВР з наступними змінами та доповненнями.

Оподаткування підприємств - невід'ємна складова податкової політики та системи бухгалтерського обліку будь-якої країни. В умовах ринкової економіки бюджетні надходження залежать від результатів діяльності суб'єктів господарювання. Тому раціонально організована система оподаткування повинна стимулювати господарську і підприємницьку ініціативу, бути простою і зрозумілою, забезпечувати ефективність процесу стягнення податків. Крім цього, вона повинна бути стабільною.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» докорінно змінив підхід до цього виду оподаткування як і Закон України «Про податок на додану вартість» - порядок обліку ПДВ. За 6 років дії цих законів до них було внесено більше двохсот змін і доповнень, що триває і до нині.



Розділ I. Сутність та основні види місцевих податків та зборів

1.1 Види та загальна характеристика місцевих податків та зборів

Податки - обов'язкові платежі, що стягуються з юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Збори (обов'язкові платежі) - обов'язкові платежі фізичних та юридичних осіб за послуги, надані їм державними органами.

Сукупність податків і зборів, що стягуються в порядку, встановленому законами України, формують систему оподаткування. Принципи побудови системи оподаткування, податки і збори, а також права, обов'язки та відповідальність їх платників визначає Закон України «Про систему оподаткування» з наступними змінами і доповненнями, затвердженим постановою Верховної Ради України від 18.02.1997р..

Зміст кожного виду податку розкривають його основні елементи: суб'єкт (платник податку); об'єкт податку; джерело податку; ставка податку; податкові пільги; строк сплати податку; спосіб вправляння податку.

Місцевий збір - обов'язковий платіж, який згідно із законом запроваджується і зупиняється органом місцевого самоврядування на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та зараховується до його бюджету.

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному родами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюються згідно з чинним законодавством.

Іноземні і юридичні особи та громадяни сплачують місцеві податки і збори на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством України.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями .

На сьогодні в Україні стягуються такі місцеві податки та збори:

ь податок на рекламу;

ь комунальний податок;

ь збір за паркування автотранспорту;

ь ринковий збір;

ь збір за видачу ордера на квартиру;

ь курортний збір;

ь збір за участь у перегонах на іподромі;

ь збір за виграш у перегонах на іподромі;

ь збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі;

ь збір за право використання місцевої символіки;

ь збір за право проведення кіно і телезйомок;

ь збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу та лотерей;

ь збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, який виїжджає закордон;

ь збір за надання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

ь збір з власників собак.

ВАТ «Прикарпаття» є платником таких місцевих податків і зборів:

Ш Комунальний податок;

Ш Збір на автотранспорт;

Ш Плата за землю.



1.2 Основні вимоги і цілі сучасної податкової політики

Державні і місцеві фінансові системи через податки роблять сильніший вплив на розвиток економіки.

Підводячи результати, визначимо основні цілі податкової політики держав із ринковою економікою. Вони орієнтовані на такі основні вимоги:

- податки, а також витрати на їхнє стягування бути по можливості мінімальними. Ця умова найбільше тяжко дається законодавцям і урядам у їх прагненні збалансувати бюджети. Але так дуже легко зводити податкову систему лише до чисто фіскальних функцій, забув про необхідність розширення податкової бази, про функції стимулювання виробничої і підприємницької діяльності, підтримки вільної конкуренції;

- податкова система повинна слугувати більш справедливому розподілу прибутків, не припускається подвійне обкладення платників податків;

- податкова система повинна відповідати структурній економічній політиці, мати чітко окреслені економічні цілі;

- порядок стягування податків повинний передбачати мінімальне втручання в приватне життя платника податків;

- обговорення проектів законів про оподаткування повинно носити відкритий і гласний характер.

У декреті визначено повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків і зборів та надання пільг на них, а також максимальні ставки місцевих податків та зборів.

17 червня 1993р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про доповнення декрету Кабінету Міністрів України», «Про місцеві податки та збори», яким додатково запроваджується місцевий податок з продажу імпортних товарів.

Практика застосування місцевих податків і зборів засвідчила, що використання їх в Україні поки що вкрай неефективна і вони свої функції не виконують.

Так на сьогоднішній день їх частка в консолідованому бюджеті становить лише 2% і місцевих бюджетів - до 5%.

Підвищення ролі місцевих податків і збільшення частки доходів за їхній рахунок є головним напрямом зміцнення місцевих бюджетів, розширення їхньої фінансової автономії.

Становлення системи місцевого оподаткування в Україні може стати наслідком змін у соціально-економічній системі держави, в першу чергу, в структурі власності, за рахунок значного підвищення доходів населення, реформування системи оплати праці.

В даний час законодавство про місцеві податки і збори регламентується Указом Президента України «Про місцеві податки і збори». В Указі враховано і ті зміни, які в останні роки вже сталися у відносинах власності, в соціальній структурі, в доходах населення України.

Як засвідчують факти, вже майже половина основних фондів в Україні перебуває в недержавному секторі економіки. Сформувалися верстви населення з високими доходами котрі володіють значною нерухомістю. Усе це створює об'єктивні передумови для запровадження в Україні сучасної системи місцевого оподаткування і зміцнення на її основі фінансів місцевого самоврядування.

Основу місцевого оподаткування мають забезпечити майнові податки. Доцільно запровадити місцеві податки на нерухоме майно юридичних осіб, на коштовне нерухоме майно фізичних осіб, на землю і на спадщину. Місцевим органам влади слід утримувати законодавче зафіксовану частку прибуткового податку з громадян, яку потрібно також розглядати як різновид місцевого податку.

У новому законі про місцеві податки і збори доцільно передбачено дві групи місцевих податків і зборів. Перша група - це місцеві податки і збори, що повністю регламентуються центральною владою. Місцеві органи влади матимуть право на встановлення пільг на ці податки.

Друга група місцевих податків і зборів може самостійно встановлюватися місцевою владою.

1.3 Характеристика господарської діяльності ВАТ «Прикарпаття»

ВАТ «Прикарпаття» є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Прикарпаття» заснованої відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 9 серпня 1995р. №145 шляхом перетворення Івано-Франківського обласного підприємства електричних мереж у Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Прикарпаття» відповідно до Указу Президента України від 4 квітня 1995р. «Про структурну перебудову в енергоелектричному комплексі України».

22 серпня 1997р. наказом Міненерго №57 та наказом ДАЕК «Прикарпаття» №67 від 15.09.1997р. проведено реорганізацію структури компанії, в результаті якої створено 17, обособлених підрозділів районів електромереж (РЕМ).

Державна реєстрація ВАТ ЕК «Прикарпаття» відбулося в жовтні 1998р.

Предметом діяльності ВАТ є:

- виробництво, транспортування, передача, розподіл та постачання електричної і теплової енергії на основі відповідних ліцензій та на умовах укладених договорів;

- ремонт, технічне переозброєння і реконструкція власного енергетичного та допоміжного обладнання;

- надання послуг, які пов'язані з процесом виробництва, транспортування, передачі, розподілу та постачання електричної та теплової енергії;

- надання послуг або виробництво продукції, не пов'язаних безпосередньо з процесом виробництва, транспортування, передачі, розподілу та постачання енергетичної та теплової енергії;

- виготовлення, ремонт та сервісне обслуговування, засобів вимірювання та контролю;

- здійснення нагляду за дотриманням Правил охорони енергооб'єктів;

- соціально-побутова діяльність, в тому числі, організація пунктів громадського харчування, створення мережі фірмових магазинів, надання готельних послуг, медичне обслуговування, утримання закладів оздоровлення та відпочинку, надання житлових послуг;

- технічне обслуговування систем теплопостачання та електропостачання;

- виробництво та сервісне обслуговування систем та засобів програмного забезпечення і зв'язку, виконання робіт та надання послуг;

- технічне обслуговування, профілактичний та аварійний ремонт будівель та споруд;

- розробка та здійснення заходів щодо навчання, підвищення кваліфікації та підготовки персоналу;

- участь в реалізації державних соціальних програм, благодійницька та спонсорська діяльність;

- проектна та будівельна діяльність, у тому числі будівництво, реконструкція, ремонт та реставрація об'єктів промислового, не промислового, житлового, комунального, соціального і культурного призначення;

- АТ здійснює також інші види діяльності, які не заборонені чинним законодавством Україні та які не перешкоджають досягненню головної мети АТ.

До складу ВАТ входять підрозділи, з яких:

· 17 районів електричних мереж, а саме:

1) Богородчанський район електричних мереж.

2) Верховинський район електричних мереж.

3) Галицький район електричних мереж.

4) Городенківський район електричних мереж.

5) Долинський район електричних мереж.

6) Івано-Франківський район електричних мереж.

7) Калуський район електричних мереж.

8) Коломийський район електричних мереж.

9) Косівський район електричних мереж.

10) Лисецький район електричних мереж.

11) Надвірнянський район електричних мереж.

12) Рогатинський район електричних мереж.

13) Рожнятівський район електричних мереж.

14) Снятинський район електричних мереж.

15) Тлумацький район електричних мереж.

16) Яремчанський район електричних мереж.

17) Коломийський район міських електричних мереж.

· Служба ліній електропередачі (СЛЕ), що обслуговує лініє 35-110 кВ.

· 4Служба підстанцій (СПС), що обслуговує підстанції 35-110 кВ.

· Служба релейного захисту та автоматики (СИЗА), що обслуговує пристрої релейного захисту і автоматики, виконує пуско-налагоджувальні роботи по релейних захистах та автоматизації не розбудованих підстанціях.

· Служба ізоляції та захисту від перенапруг (СІЗП), що приводить випробування електрообладнання, засобів грозозахисту та кабельних ліній, хімічний аналіз трансформаторних масел, діагностика обладнання.

· Оперативно-диспетчерська служба (ОДС) з групою режимів, що керує оперативними перемиканнями в мережі та приєднання на зв'язку між РЕМ, виведеним в ремонт основного обладнання, допуском до робіт на зв'язку між РЕМ, задає основні режими роботи електромережі, приводить розрахунки втрат в мережі.

· Служба захисту диспетчерського-технологічного управління (ЗСДТУ), що обслуговує пристрої телемеханіки та зв'язку.

· Виробничо-технічна служба (ВТС).

· Енергоінспекція, що веде контроль за раціональним використанням електричної енергії в установках споживачів та їх технічним станом.

· Відділ збуту енергії (ВЗ), що планує передачу електричної енергії споживача її реалізацію, контролює виконання планів технологічних втрат та режим електроспоживання.

· Служба приладів обліку та метрології (СПОіМ), що проводить ремонт та експлуатацію приладів обліку, веде метрологічне забезпечення пристроїв вимірювання.

· Служба механізації і транспорту (СМіТ), що забезпечує роботу автотранспорту та механізмів, веде їх експлуатацію та поточні ремонти.

· Цех по ремонту обладнання (ЦРО), що проводить ремонти транспортів, роз'єднувачів та виготовляє нестандартне обладнання.

· Служба інформаційно-комп`ютерного забезпечення (СІКЗ), що веде експлуатацію та ремонт комп'ютерної техніки, розробку програм.

· Ремонтно-будівельний цех (РБЦ), що проводить ремонти і будівництво будівельних частин, підстанцій, будівель, споруд, житла.

· Служба охорони праці (СОП).

· Відділ маркетингу.

· Відділ іншої реалізації (ІР).

· Економічний відділ (ЕВ).

· Бухгалтерія.

· Відділ капітального будівництва (ВКБ).

· Відділ матеріально-технічного постачання (ВМТП).

· Юридичний відділ.

· Житлово-комунальний відділ.

· Торговий відділ.

· Відділ кадрів.

· Учбовий комбінат.

Всі райони електричних мереж (РЕМ) є структурними одиницями ВАТ «Прикарпаття». РЕМи є юридичними особами, здійснюють самостійно-господарську діяльність на основі чинного законодавства та в порядку, передбаченому Статутом та відповідними Положеннями РЕМ веде оперативний бухгалтерський облік, бухгалтерську та статистичну звітність, сплачує місцеві податки та збори по місцю свого надходження. Для введення виробничо-господарської діяльності РЕМ діє від імені ВАТу на підставі відповідного доручення. Кожний РЕМ має круглі печатки зі своїм найменуванням і найменуванням ВАТу та штамп, а також має у своєму складі виробничі та функціональні підрозділи.

Основною метою діяльності РЕМ є участь у виробничо-господарській діяльності ВАТу, яка спрямована на задоволення суспільних потреб споживачів в електричній енергії або в інших продукція та послугах, що надають ВАТом, а також у досягненні ВАТ «Прикарпаття» прибутку для досягнення інтересів акціонерів, економічних та соціальних потреб і її працівників. Предметом діяльності РЕМ є виконання функцій транспортування, розподіл та реалізації електричної енергії, технічне обслуговування, ремонт технічне переозброєння, реконструкція і розвиток обладнання, надання послуг, які пов'язані з процесом передачі електроенергії, експлуатація, монтаж та ремонт електричного обладнання, систем автоматики та релейного захисту, вимірювальних приладів, вузлів обліку енергії та систем автоматики регулювання і керування системи електропостачання, пусконаладка і наладка, обладнання електричних мереж, проектна діяльність.

Майно РЕМ становлять основні фонди та обігові кошти, а також цінності, вартість яких відображається в балансі ВАТу. Майно кожного району електричних мереж є власністю ВАТ і передану РЕМ у користування.

Для забезпечення нормального функціонування всіх підрозділів ВАТ, та для використання основних функцій підприємства на фірмі створені наступні склади: центральний склад, склад автозапчастин, склад торгівлі, адміністративно-господарський склад.

Центральний склад є найбільш та найважливішим за своїм функціональним значенням. Тут зберігають матеріальні цінності, які необхідні для діяльності служб технічного призначення. Тут щоденно оприходуються і відпускаються на служби та РЕСи оперу, лінійну арматуру та ізолятори кабельно-провідникову продукцію, прокат чорних та кольорових металів для ремонту та переоснащення ліній електропередачі трансформаторних підстанцій, лічильні пристрої та механізми для правильного обліку електроенергії та планової заміни лічильників, а також будівельні матеріали та вироби для ремонтно-будівельного цеху. Тут постійно працюють чотири комірники. Кожний з них має свій склад - приміщення. З кожним комірником був укладений договір матеріальної відповідальності.

Склад автозапчастин призначений для забезпечення служби механізації та транспорту, а також районів електромереж автозапчастинами та паливно-мастильними матеріалами. Службі механізації та транспорту підпорядковані дві автоколони: Івано-Франківська - для забезпечення службових поїздок керівництва та іншого персоналу; Лисенька - для виїзду на ремонтні роботи та забезпечення матеріалами робочої дільниці. Тут працює одно комірник.

Склад торгівлі забезпечую їдальні №1, їдальня №2 та кафе адмінкорпусу продуктами харчування та задоволення соціальних потреб працівників та покращення умов праці.

Адміністративно-господарський склад забезпечує працівників підприємства канцтоварами, а також іншими засобами для забезпечення хороших та комфортних умов праці.



Розділ II Облік місцевих податків та зборів

2.1 Місцеві податки

Податки - обов'язкові платежі, що стягуються з юридичних осіб до бюджету відповідного рівня в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Місцеві податки - обов'язковий платіж, який згідно iз законом запроваджується i зупиняється органом місцевого самоврядування на території вiдповiдної адміністративно-територіальної одиниці та зараховується до його бюджету. Місцевий збір запроваджується у якості компенсації вартості комунальних послуг, які надаються платнику місцевого збору вiдповiдною територіальною громадою.

Платники зобов'язані сплачувати місцеві податки , відповідно до вимог рішення органу місцевого самоврядування про впровадження платежу і тільки після набрання чинності цього рішення.

Місцеві податки і перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Надміру сплачені платниками суми місцевих податків зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством.

Іноземні юридичні особи та громадяни сплачують місцеві податки на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством України.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства.

Контроль за сплатою місцевих податків здійснюється державними податковими інспекціями.

Сукупність податків, що стягуються у порядку, встановленому законами України, формують систему оподаткування. Принципи побудови системи оподаткування, податки, а також права, обов'язки та відповідальність їх платників визначає Закон України «Про систему оподаткування» з наступними змінами і доповненнями, затвердженим постановою Верховною Радою України від 18.02.1997р..

Зміст кожного виду податку розкривають його основні елементи: суб'єкт (платник податків); об'єкт податків; джерело податків; ставка податків; податкові пільги; строк сплати податку; спосіб справлення податку.

Законом України «Про оподаткування», затвердженим постановою ВРУ від 18.02.1997р. №77/97, передбачено справленням таких податків:

- загальнодержавні податки (обов'язкові платежі);

- місцеві податки (обов'язкові платежі).

Є такі місцеві податки:

- податок на рекламу;

- комунальний податок.

Підприємство ВАТ «Прикарпаття» сплачує такі місцевий податок:

- комунальний податок.

2.1.1 Комунальний податок

Комунальний податок встановлюється у відповідності зі Законом України від 21 травня 1997р. №280/97- ВР «про місцеве самоврядування в Україні» та Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993р. №56-93 «Про місцеві податки та збори» з внесеними змінами та доповненнями.

Механізм справлення та порядок сплати комунального податку.

Платниками комунального податку є розташовані на території міста підприємства всіх видів і форм власності (юридичної особи), крім бюджетних установ, організацій планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств, що не мають доходу від господарської та комерційної діяльності, а також:

- філії, котрі не мають окремого балансу та розрахункового в установах банку, виходячи з чисельності працівників у складі підприємств, що є юридичними особами;

- бюджетні установи, планово-дотаційні підприємства, що фінансуються з місцевого та державного бюджетів, але не мають доходів від господарської та комерційної діяльності.

Об'єктом оподаткування комунального податку є річний фонд оплати праці.

Ставка комунального податку встановлюють у розмірі 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Тобто,

сума комунального податку за звітний період = середньоспискова чисельність штатних працівників за звітний період (крім інвалідів та чорнобильців) х один неоподаткований мінімум доходів громадян х кількість інвалідів у періоді х 10%.

Суму внесеного податку включається платником до валових витрат.

Базовий звітний (податковий) період для комунального податку дорівнює календарному кварталу.

Розрахунок комунального податку подається до державних податкових інспекцій міста, де перебуває на обліку підприємства, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, за формою, що наведена у додатку №1 до цього Положення.

У разі, коли у майбутніх податкових періодах підприємство виявляє помилки, щомісяця у раніше поданому ним розрахунку комунального податку, то підприємство зобов'язане подати новий (уточнений) розрахунок комунального податку, що містить виправленні показники.

Якщо граничний термін подання розрахунку збігається з вихідним чи святковим днем, у термін подання розрахунку переноситься на перший робочий день, що наступає за таким вихідним чи святковим днем.

Комунальний податок перераховується до бюджету міста по місцю територіального розташування платника. Рахунки, на які повинен бути сплачений податок, повідомляються платниками після прийняття рішень про бюджет міста через установи банків та податкові інспекції за місцем реєстрації платника.

Платники податку сплачують до бюджету щомісячні авансові внески комунального податку. Сума комунального податку в повному обсязі обчислена відповідно до розрахунку за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів за цей квартал), сплачується протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку комунального податку.

Відповідальність платників за сплату податку та контроль за його надходженням до бюджету.

Платники комунального податку несуть відповідальність за неподання, несвоєчасне подання розрахунку комунального податку до органу державної податкової служби, правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати комунального податку до бюджету відповідно до Закону України від 4.12.1990р. №509-XII «Про державну податкову службу», Закону України від 21.12.2000р. №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», інших законодавчих та нормативно-правових актів.

Контроль за своєчасністю подання розрахунку комунального податку до органу державної податкової служби, правильність його обчислення, повноту і своєчасність до бюджету здійснюють державні податкові інспекції міста.

Від сплати комунального податку звільняються юридичні особи, в частині працюючих інвалідів всіх категорій, та громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, житлово-будівельні кооперативи, житлові організації, що обслуговують житловий фонд комунальної власності.

Міська влада, по узгодженню з постійною комісією з питань соціального та економічного розвитку, бюджету і фінансів при наявності економічних розрахунків і висновку Фірсового управління міської ради, звільняє або надає пільги іншим платникам податку при наявності економічних обґрунтувань.

Комунальний податок - це обов'язків місцевий податок, який нараховується на основі мінімуму доходів громадян та середньоспискової чисельності працюючих.

При розрахунку сум комунального податку враховується середньооблікова чисельність працівників та встановлений на дату розрахунку розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Зайнятий працівник враховується тільки один раз (по місцю основної роботи), незалежно від строку трудового договору та тривалості робочого часу, тобто сумісники в розрахунок чисельності не входять.

Середньооблікова чисельність працівників за звітний період (місяць) розраховується підсумком чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, з 1 по 30 або 31 число, включаючи святкові (неробочі) та вихідні дні, та діленням розрахованої суми на число календарних днів звітного місяця.

Щодо сплати цього податку підприємствами, які тимчасово не ведуть виробничу діяльність, але при цьому подають до статистичних органів звітність про середньоспискову чисельність штатних працівників спискового складу за відповідний період, то питання сплати ними, звільнення їх від сплати або надання відстрочки у сплаті цього податку таким підприємствам, з урахуванням їх виробниче - фінансового стану, відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування, що впроваджують місцеві податки і збори. Теж саме стосується і неприбуткових організацій.

Рішенням органу місцевого самоврядування може бути встановлено базовий податковий (звітний) період для комунального податку, який дорівнює календарному кварталу, тому розрахунок податку повинен подаватися протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Сплата комунального податку здійснюється щомісяця авансовими внесками до 15 числа наступного місяця.

Сума комунального податку у повному обсязі, обчислена відповідно до розрахунку за звітний квартал (з урахуванням фактично сплачених авансових внесків за місяці цього кварталу), повинна бути внесена платником протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Якщо рішенням органу місцевого самоврядування передбачено, що розрахунок комунального податку подається і сам податок сплачується щомісяця, то базовий податковий (звітний) період для податку у такому випадку дорівнюватиме місяцю. Розрахунок комунального податку повинен подаватися платниками до податкових органів протягом 20 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного періоду, а сплачуватися податок повинен протягом 10 календарних днів після граничного терміну подання розрахунку. У разі неподання розрахунку в цей термін платник сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2.1.2 Податок з реклами

Податок з реклами -- місцевий податок, що встановлюється за рішенням органів місцевого самоврядування, у межах, визначених Декретом про місцеві податки і збори. Об'єктом оподаткування є вартість послуг на встановлення і розміщення реклами, ставка до 0,1% -- за разову рекламу, до 0,5% -- за тривале розміщення.

Місцеві ради можуть встановити меншу ставку, але встановлюють зазвичай максимальну (0,5%), адже суми, що надходять до місцевого бюджету, і при такій ставці невеликі. Безпосередніми платниками цього податку є рекламодавці. Проте вони не сплачують цього податку до бюджету, а перераховують разом з оплатою послуг зі встановлення і розміщення реклами її розповсюджувачам.

Підприємства, що сплачують податок з реклами, щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним подають до державних податкових органів розрахунок суми податку з реклами, сплачується податок під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.

У разі, коли рекламне агентство тільки встановило або розмістило рекламу, але ще не отримало оплату за свої послуги й одночасно не отримало податок з реклами до закінчення періоду, за який зобов'язане перерахувати всю суму отриманих податків до місцевого бюджету, то ніякого податку з реклами, пов'язаного з наданням цих послуг, рекламне агентство перераховувати не повинне - адже воно ще не отримало податок з реклами на свій поточний рахунок або у свою касу від замовника реклами.

У разі безоплатно наданої рекламним агентством рекламної продукції або безоплатно наданих послуг податок з реклами дорівнює нулю, оскільки у цьому разі взагалі відсутня вартість (тобто немає об'єкта оподаткування) і не функціонує механізм справляння і перерахування податку (немає факту оплати).

Майже всі підприємства, періодично рекламуючи свою продукцію, є рекламодавцями, і в попередньому матеріалі ми розглянули варіант обліку податку з реклами у рекламодавців, які ведуть облік за допомогою типової конфігурації «1С:Бухгалтерія для України 7.7».

Розповсюджувач реклами, з одного боку, отримує від рекламодавців оплату за послуги зі встановлення і розміщення реклами разом з податком з реклами та акумулює його на своєму рахунку. З іншого боку, в терміни, визначені органами місцевого самоврядування, він перераховує суми податку з реклами до місцевого бюджету. Тобто незважаючи на те, що безпосередніми платниками податку з реклами є рекламодавці, розповсюджувачі реклами згідно із Законом №2181 є податковими агентами і теж мають статус платників податку з реклами.

На розповсюджувачів реклами покладено обов'язок подавати до органів податкової служби розрахунок з податку. Наказом ДПАУ №624 встановлено єдину форму податкового розрахунку податку з реклами, яка є обов'язковою для застосування. У стандартному комплекті регламентованих звітів типової конфігурації така форма не міститься, але на диску ІТС поставляється.

Що стосується термінів подання розрахунку і сплати податку, то встановлені рішенням місцевих рад на різних територіях терміни і порядок можуть відрізнятися від вимог Закону №2181 (як правило, вони були встановлені до появи цього закону). У цьому разі базовим податковим періодом вважається той, за який органом місцевого самоврядування передбачено подавати звітність.

2.2 Місцеві збори

Збори - обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб за послуги, надані їм державними органами.

Є такі місцеві збори:

- збір за паркування автотранспорту;

- риків збір;

- збір за видачу ордера на квартиру;

- курортний збір;

- збір за участь у перегонах на іподромі;

- збір за виграш у перегонах на іподромі;

- збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі;

- збір за право використання місцевої символіки;

- збір за право проведення кіно і телезйомок;

- збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу та лотерей;

- збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, який виїжджає за кордон;

- збір за надання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- збір з власників собак.

2.2.1 Збір за паркування автотранспорту

Паркування автотранспорту - це тимчасова стоянка автотранспортного засобу, незалежно від марки та власності, у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях, визначених органами місцевого самоврядування, без відповідальності за збереження транспортного засобу.

Платниками збору за паркування автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Ставка збору за паркування автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину паркування, її граничний розмір не повинен перевищувати 3 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1 відсотка - у відведених місцях.

Збір за паркування автотранспорту сплачується водіями на місці паркування.

Спеціально обладнане місце для паркування автотранспорту - це місце для стоянки автотранспорту, відмічене дорожніми знаками згідно з Правилами дорожнього руху України, має тверде покриття (асфальт, бетон, тощо), розмітку місць стоянки автотранспорту, може мати огорожу, в тому числі тимчасову.

Відведене місце для паркування автотранспорту - це місце для тимчасової стоянки автотранспорту, відмічене дорожніми знаками згідно з Правилами дорожнього руху України.

Місця паркування повинні бути обладнані за наступними вимогами:

- встановлений стенд з інформацією з питань паркування;

- розмітка і встановлення відповідних дорожніх знаків.

Догляд за місцем паркування здійснюється в тому ж порядку, як і за проїжджими частинами вулиць.

Збір за припаркування автотранспорту - це. збір, який стягується з юридичних та фізичних осіб за припаркування автомобілів у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Рішенням органу місцевого самоврядування установлено, що збір за припаркування автотранспорту перераховується до місцевого бюджету щоденно (щодекадне), а розрахунок збору за припаркування автотранспорту подається щомісяця.

При цьому платник відповідно до рішення органу місцевого самоврядування щоденна (щодекадне) перераховує до місцевого бюджету зібрані суми збору за припаркування автотранспорту - авансові внески. Сума збору у повному обсязі, обчислена відповідно до розрахунку за звітний місяць (з урахуванням фактично сплачених авансових внесків за дні (декади) цього місяця), повинна бути внесено платником протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, тобто протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Особами, уповноваженими справляти збір, є суб'єкти підприємництва, яким доручено організацію паркування транспортних засобів у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях відповідним органом місцевого самоврядування. Рішення про доручення організацію паркування транспортних засобів затверджується відповідною місцевою радою.

Сума податкового зобов'язання збору за паркування транспортних засобів не може бути меншою суми, яка розраховується особою, уповноваженою справляти цей збір, щомісяця виходячи з кількості місць паркування, ставок збору та кількості календарних днів у цьому місяці.

Сільські, селищні та міські ради, на території яких запроваджено збір за паркування автотранспорту, затверджують форму спеціального талона на право паркування, яка є єдиною на території органу місцевого самоврядування, і забезпечують виготовлення цих талонів згідно з Правилами виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку.

Особи, уповноважені справляти збір, одержують під звіт в органах місцевого самоврядування талони на право паркування і перед початком реалізації реєструють їх в органах державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем податкової реєстрації).

Водій, який сплачує збір безпосередньо на місці паркування, прикріплює талон на право паркування на внутрішній бік лобового скла транспортного засобу, який залишається там до від'їзду транспортного засобу з місця паркування.

Облік виданих талонів на паркування транспортних засобів ведеться уповноваженою особою за допомогою реєстратора розрахункових операцій в установленому порядку.

Місця спеціально обладнані або відведені для паркування можуть обладнуватися пристроями для фотографування, які фіксують заїзд транспортного засобу на місце паркування, номерний знак транспортного засобу та час заїзду та від'їзду, ідентифікаційний номер місця для паркування.

Ідентифікаційний номер місця для паркування - це комбінація цифрових та буквених символів, нанесених на видному місці на чи біля місця паркування з метою однозначного визначення цього місця паркування.

В разі несплати або неповної сплати водієм транспортного засобу збору за паркування, особа, уповноважена стягувати збір, складає протокол про порушення правил паркування, в якому зазначаються номерний знак транспортного засобу, час його заїзду та від'їзду на спеціальне відведене або обладнане місце і додає відповідні фотоматеріали, підготовлені пристроєм.

Протокол про порушення правил паркування надсилається до органів державної автоінспекції для подальшого його направлення до місцевого суду за місцем проживання або місця реєстрації власника транспортного засобу.

Орган місцевого самоврядування може прийняти рішення щодо зменшення кількості днів, за які уповноваженій особі необхідно нарахувати та сплатити збір за паркування транспортних засобів.

Збір перераховується щомісяця до відповідного місцевого бюджету особою, уповноваженою справляти цей збір. Суб'єкти підприємницької діяльності, відповідальні за справляння збору, та вартість паркувальних талонів визначаються виконавчим комітетом міської ради за погодженням з постійною комісією з питань життєзабезпечення міста.

Від сплати збору за паркування автотранспорту звільняються:

- інваліди 1-ї та 2-ї груп всіх вікових категорій на автомобілях з ручним керуванням;

- інваліди війни та громадяни, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною (Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці та повні кавалери бойової та трудової слави ),

- учасники бойових дій;

- батьки дітей-інвалідів, які отримали в органах соціального захисту автомобіль для обслуговування дітей;

- місцеві виробники хліба та хлібобулочних виробів, під час завезення продукції.

Правом безкоштовного паркування користуються транспортні засоби медичної допомоги, міліції, аварійний спеціальний автотранспорт.



2.2.2 Ринковий збір

Ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що стягується з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.

Ринковий збір стягується за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару).

Ринковий збір сплачується працівниками ринку до початку реалізації продукції.

Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі.

За об'єкти торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, які розташовані у стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках) на території ринку, та за власні торговельне - закупівельні підрозділи ринку незалежно від зайнятого місця ринковий збір не стягується. Збір не сплачується також за торгівлю за межами ринку, однак при цьому необхідно одержати дозвіл на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, сплативши при цьому збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

При торгівлі на ринках товарами, виданими в рахунок оплати праці, розповсюджується порядок сплати ринкового збору, визначений органом місцевого самоврядування.

Рішенням органу місцевого самоврядування установлено, що ринковий збір перераховується до місцевого бюджету щоденно (щодекадне), а розрахунок ринкового збору подається щомісяця. Базовий податковий (звітний) період у цьому випадку дорівнює календарному місяцю тому розрахунок збору повинен подаватися протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У разі неподання розрахунку у цей термін платник сплачує штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому платник відповідно до рішення органу місцевого самоврядування щоденна (щодекадне) перераховує до місцевого бюджету зібрані суми ринкового збору - авансові внески. Сума збору у повному обсязі, обчислена відповідно до розрахунку за звітний місяць (з урахуванням фактично сплачених авансових внесків за дні (декади) цього місяця), повинна бути внесено платником протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, тобто протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Платниками ринкового збору є фізичні особи, що здійснюють торгівлю на ринках, не є зареєстрованими суб'єктами підприємницької діяльності і здійснюють продаж товарів від свого імені, а не від імені та за дорученням інших осіб.

Платнику ринкового збору надається квитанція про сплату, де вказано дата торгівлі, сума збору та вид продукції, що реалізується.

Об'єктом оподаткування збором є торгівельне місце. Ринковий збір справляється за кожне торгівельне місце до початку здійснення торгівлі у розрахунку за кожний день торгівлі.

Ставка ринкового збору встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від виду сільськогосподарської продукції, продовольчих і непродовольчих товарів, іншої продукції, що реалізуються на ринках усіх форм власності (у павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках, контейнерах, з транспортних засобів, мотоциклів, причепів, візків (у тому числі ручних тощо) та від категорії ринку і благоустрою торговельного місця та не може перевищувати 3 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць) встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Для платників ринкового збору, які провадять торгівлю з транспортних засобів, до ставки ринкового збору застосовується коефіцієнт від 2 до 5 в залежності від виду транспортного засобу.

При утриманні ринкового збору платникам видається чек реєстратора розрахункових операцій або розрахункова квитанція у порядку, встановленому чинним законодавством.

До місцевого бюджету зараховується 100 відсотків ринкового збору.

Документи про сплату ринкового збору та за утримання торговельного місця в належному стані повинні зберігатися продавцем до закінчення торгівлі, забороняється передавати їх особам, які перебувають на ринку. У разі сплати ринкового збору через установу банку, у продавця має бути відповідний документ, що засвідчує таку сплату.

Усі торговельні місця позначаються номерами, забороняється продаж товарів на не облікованих та не внесених в акт інвентаризації торговельних місць.

Одне торговельне місце на прилавках (столах) дорівнює одному повному чи неповному погонному метру, при продажу продукції (товарів) у контейнерах, кіосках, палатках тощо - двом повним чи неповним квадратним метрам займаної площі.

Ставки ринкового збору диференційовані в залежності від асортименту товару, що реалізується суб'єктами підприємницької діяльності на ринку, а також в залежності від того, хто цей товар реалізує, юридична або фізична особа.

У випадках, коли суб'єкт підприємницької діяльності здійснює торгівлю різними видами продукції або товару, то виходячи з наявного асортименту, з нього стягується найбільша ставка ринкового збору, яка затверджена на той чи інший товар.

Ставки ринкового збору встановлюються у розмірі від 0,5 до 0,15 неоподаткованого мінімуму доходів громадян для фізичних осіб і від 0,2 до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян юридичних осіб за кожне торговельне місце.

Ринковий збір сплавляється за кожен день торгівлі у розрахунку за кожне торговельне місце. За письмовою угодою з адміністрацією ринку платники ринкового збору отримали торговельні місця за визначений термін можуть сплачувати ринковий збір через установи банків у вигляді передоплати.

Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через реєстратори розрахункових операцій адміністрації ринку. У касовому чеку ринковий збір визначається окремим розділом.

2.2.3 Збір за видачу ордера на квартиру

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири.

Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру неповинен перевищувати 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується через установи банків до одержання ордера і перераховується до бюджету місцевого самоврядування. Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку.

Облік надходжень збору за видачу ордера на квартиру здійснюється органами з обліку та розподілу житла.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується через установи банків до отримання ордера та перераховується до місцевого бюджету. Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку.

При видачі громадянину ордера на квартиру, у книзі обліку виданих ордерів повинен бути зроблений відповідний запис про сплату збору за видачу ордера на квартиру (номер квитанції та дата сплати). Без сплати збору ордер не видається.

Відповідальність за повне стягнення збору за видачу ордера на квартиру та перерахування його до місцевого бюджету, а також подання звітності до податкової інспекції покладається на керівників органів обліку та розподілу житла.

Збір за видачу ордера на квартиру перераховується до бюджету місцевого самоврядування в порядку, визначеному органами місцевого самоврядування

Платниками збору за видачу ордера на квартиру є громадяни, які одержують ордера на квартиру.

Сума збору за видачу ордеру на квартиру сплачується громадянами на рахунок органів, які займаються обліком та розподілом житла.

2.2.4 Курортний збір

Платниками курортного збору є громадяни, які прибувають у курортну місцевість.

Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Від сплати курортного збору звільняються:

- діти віком до 16 років;

- інваліди та особи, що їх супроводжують;

- учасники Великої Вітчизняної війни;

- воїни-інтернаціоналісти;

- учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- особи, які прибули за путівками та курсівками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку;

- особи, які прибули в курортну місцевість у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів;

- особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ і організацій, а також які здійснюють подорож за маршрутними книжками;

- чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

Курортний збір стягується з платників за місцем їх тимчасового проживання.

При зміні платником місця проживання в межах курортної місцевості курортний збір повторно не стягується .З осіб, які прибули в курортну місцевість, збір справляється не пізніш як у триденний термін від дня прибуття.

Курортний збір стягується:

- адміністрацією готелю та іншими установами готельного типу під час реєстрації прибулих;

- квартирно-посередницькими організаціями при направленні осіб (крім прибулих за путівками туристично-екскурсійних установ і організацій) на поселення в будинки (квартири), що належать громадянам на праві власності.