Фінансова діяльність

Міністерство освіти і науки України

Харківський інститут економіки ринкових відносин та менеджменту (ХІНЕМ)

Контрольна робота

по дисципліні «Фінанси підприємств»

Варіант №4

Виконав

Студент групи

Саленко А.

Перевірив

Харків, 2009

1. Дати письмову відповідь на наступні питання

1.1 Фінансова діяльність підприємств

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення його результатів.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- фінансове прогнозування та планування;

- аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

- оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків.

Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків. Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат - визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак - прискорення обертання оборотних коштів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:

- поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

- раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

- зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;

- скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;

- зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;

- економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний - у формі платіжного календаря.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.

Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки:

1) аналіз фінансових результатів та рентабельності;

2) аналіз фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;

- аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та фінансової інвестиційної діяльності;

- аналіз та оцінка використання чистого прибутку;

- аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;

- аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;

- аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;

- факторний аналіз показників рентабельності.

Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

- аналіз та оцінка складу та динаміки майна;

- аналіз фінансової стійкості підприємства;

- аналіз ліквідності балансу;

- комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому:

- постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги;

- своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками;

- забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди;

- своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі;

- своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків;

- здійснення платежів за фінансовими операціями.

1.2 Суть, склад та джерела фінансових ресурсів підприємства

Фінансові ресурси - це грошові накопичення і доходи, що створюються в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються і відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб.

До фінансових ресурсів належать усі грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі. Загальна сума фінансових ресурсів кожного підприємства складається з таких елементів: статутний фонд, резервний фонд, амортизаційний фонд, спеціальні фонди, не розподілений прибуток, кредиторська заборгованість усіх видів, включаючи заборгованість з бюджетних платежів, і з відрахувань на соціальне страхування з оплати праці, короткострокові і довгострокові кредити комерційних банків, кошти для фінансування капітальних вкладень та інші кошти, відображені в пасиві бухгалтерського балансу підприємства.

Залежно від джерел формування фінансові ресурси підприємства поділяються на :

1. Створені за рахунок власних і прирівняних до власних грошових надходжень ;

2. Мобілізовані на фінансовому ринку;

3. Ресурси, що надходять у порядку перерозподілу.

За правом власності фінансові ресурси поділяються на :

a. Власні кошти підприємницької структури;

b. Залучені кошти ;

c. Позикові фінансові ресурси.

Власні кошти - це кошти підприємств, які постійно знаходяться в обігу й кінцевий строк використання яких не встановлений. Формуються вони за рахунок власного капіталу, тобто тієї частини активів підприємства, яка залишається після виконання його зобов'язань.

Позичені кошти - це ті, що одержує підприємство на визначений термін, за плату й на умовах повернення. Формуються вони в основному за рахунок коротко - і довгострокових кредитів банків.

Залучені кошти - це кошти , які не належать підприємствам, але в наслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться в їх обігу. Формуються вони за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості підприємства.

Усі види названих джерел беруть участь як у формуванні активів підприємства, так і в здійсненні його виробничо-господарської діяльності з метою одержання відповідного доходу, прибутку.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств велике значення має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених та позикових коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.

Можна виділити такі основні складові фінансових ресурсів підприємства:

a. Прибуток;

b. Амортизаційні відрахування;

c. Обігові кошти;

d. Бюджетні асигнування;

e. Надходження з цільових фондів;

f. Надходження з централізованих корпоративних фондів;

g. Кредити.

Прибуток - це грошовий вираз фінансових ресурсів, що створюються підприємствами будь-якої форми власності і належить їм після розподілу доходів від господарської діяльності. Прибуток - це найголовніша фінансова категорія на рівні підприємницьких структур, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності. Прибуток також є не лише джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а й джерелом формування бюджетних ресурсів держави.

Амортизаційні відрахування - це вид цільових фінансових ресурсів, які відображають перенесення на готову продукцію частини вартості використовуваних основних засобів і є фінансовими ресурсами підприємства для їх відтворення.

Обігові кошти - частина фінансових ресурсів підприємства, що постійно перебувають у господарському обороті. До них відносять кошти та їх еквіваленти, необмежені у використанні а також інші активи підприємства, які призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Бюджетні асигнування завжди мають суворо визначений порядок використання й можуть надаватися підприємству у формі:

a) Бюджетних інвестицій - виділення коштів у вигляді капітальних вкладень на розвиток виробництва в пріоритетних напрямах, які впливають на ефективність економіки країни в цілому.

b) Бюджетних кредитів - надаються підприємствам державного сектора економіки на тимчасові потреби в разі фінансових ускладнень. Вони здійснюються, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів; можуть бути безпроцентними або з не високою процентною ставкою;

c) Державних дотацій - виділення коштів на відшкодування збитків підприємств, коли збитковість є наслідком ринкової кон'юнктури або політики держави;

d) Державних субсидій - виділення коштів із бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на вирішення конкретних завдань у межах спеціальних державних програм розвитку.

Надходження з централізованих корпоративних фондів характеризують внутрішньо корпоративний перерозподіл фінансових ресурсів за принципом сальдо взаємовідносин.

Кредити - фінансові ресурси, які тимчасово надані в користування та розпорядження підприємства для покриття тимчасових і сезонних потреб виробництва. Кредит існує в двох формах:

a) Комерційний ( товарний ) кредит - це придбання товарів або послуг із відстрочкою платежу;

b) Банківський кредит - позичка від банку або інших установ у грошовій формі під певний відсоток.

Склад фінансових ресурсів, їх обсяги залежать від виду й розміру підприємства, виду його діяльності, обсягів виробництва. При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний з обсягами виробництва, ефективною роботою підприємства. Чим більший обсяг виробництва і вища ефективність роботи підприємства, тим більше обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки. Наявність достатнього обсягу фінансових ресурсів та їх ефективне використання визначають задовільний фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність і рентабельність. З огляду на це найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найкращого їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства.

2. Дати відповіді на тести

1. Трасат - це особа, яка:

a) Видала переказний вексель;

b) Зобов'язана сплатити за переказним векселем;

c) Переказує свій платіж на іншу особу;

d) Немає правильної відповіді.

Відповідь: а) Видала переказний вексель

2. Який із названих обов'язкових платежів не належить до місцевих податків і зборів:

a) Податок на землю;

b) Готельний збір;

c) Комунальний податок;

d) Збір за використання місцевої символіки.

Відповідь: а) Податок на землю

3. Фінанси підприємств не виконують таку функцію:

a) Відтворюючу;

b) Розподільчу;

c) Контрольну;

d) Немає вірної відповіді.

Відповідь: а) Відтворюючу

4. Назвіть можливі напрямки використання чистого прибутку:

a) Сплата відсотків за строковими банківськими кредитами;

b) Сплата комунального податку;

c) Сплата податку на прибуток;

d) Виплата дивідендів на акції.

Відповідь: d) Виплата дивідендів на акції

5. Яка частина оборотних коштів не обслуговує сферу обігу:

a) Оборотні кошти у виробничих запасах та у виробництві;

b) Готова продукція, грошові кошти й кошти в розрахунках;

c) Кошти на рахунках у банку і касі, у розрахунках, дебіторська заборгованість;

d) Готова продукція, що відвантажена.

Відповідь: а) Оборотні кошти у виробничих запасах та у виробництві

6. Показник, який визначає у вартісному вираженні кількість виробленої продукції на одну гривню основних засобів, називається:

a) Фондомісткість;

b) Фондовіддача;

c) Фондоозброєність;

d) Рентабельність.

Відповідь: b) Фондовіддача

3. Розкрити сутність наступних категорій

3.1 Плата за землю, кредитний рахунок, мито, непрямі податки

Плата за землю -- зовнішнє вираження відносин, які утворюються в процесі користування, володіння і розпорядження землею між її власником і користувачем. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, які надаються шляхом оплати розрахункових документів та перерахування на розрахунковий рахунок отримувача кредиту відповідно до умов кредитної угоди. Використовують найчастіше прості кредитні рахунки, спеціальні кредитні рахунки відкривають, наприклад, при ломбардному кредитуванні. Кредитні рахунки відкриваються юридичним і фізичним особам в будь-якому банку, який має право видавати кредити. Одному і тому ж позичальнику може бути відкрито кілька кредитних рахунків, тому що підприємство може одержати кредит під різні об'єкти -- обладнання, сировину, виставлення акредитива тощо.

Мито -- це податок, який стягується митними органами з товарів, що вивозяться або ввозяться на територію країни. Введення мита як податку має на меті: регулювання процесів імпорту, експорту; фіскальне значення; політико-правове, тобто запровадження мита сприяє захисту національних виробників від іноземної конкуренції, забезпечує надходження коштів до державного бюджету, поліпшує умови доступу національних товарів на зарубіжні ринки.

Під непрямими податками маються на увазі податки, що включаються у вартість реалізованого товару (роботи, послуги) і фактично сплачуються за рахунок покупця (хоча юридично їх платником може бути продавець). В Україні застосуються два види непрямих податків: універсальні і специфічні акцизи, а також мита. З погляду виконання фіскальних функцій непрямі податки більш ефективні, ніж прямі, оскільки їхня база оподаткування менш чуттєва до змін тенденцій економічного розвитку країни.

3.2 Амортизаційні відрахування, основні засоби, норматив оборотних коштів, позовна давність

Амортизація -- процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою. Для заміщення зношеної частини основних засобів виробництва підприємства роблять амортизаційні відрахування, тобто відрахування певних грошових сум відповідно до розмірів фізичного і морального зносу засобів виробництва. Амортизаційні відрахування проводяться за встановленими нормативами. Річна норма амортизаційних відрахувань визначається у відсотках від початкової вартості об'єктів. Амортизаційні відрахування обчислюються щомісяця у розмірі 1/12 частини річних норм, зараховуються до амортизаційного фонду і включаються у собівартість продукції або витрати обігу. Амортизаційні відрахування використовуються для повного відтворювання зношених основних фондів, а також для їх часткового відшкодування.

Основні засоби -- матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Норматив оборотних коштів - це грошовий вираз вартості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей, який встановлюються щорічно (за певних умов -- щоквартально). Норматив оборотних коштів залежить від обсягу виробництва та реалізації продукції, витрат на виробництво та реалізацію продукції; вартості товарно-матеріальних цінностей у виробничих запасах.

Позовна давність -- це встановлений законом строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Іншими словами, це строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати захисту чи примусового здійснення свого права через суд.

4. Задача № 1

4.1 Завдання

Визначити суму ПДВ, яку повинне заплатити підприємство.

Вітчизняне підприємство-імпортер придбає у закордонної фірми (нерезидента) партію сировини, митна вартість якої 200 тис. грн., митні збори 10 тис. грн., ввізне мито 30 тис. грн., сума акцизного збору 90 тис. грн.

4.2 Розв'язання

Суму ПДВ, яку повинне сплатити підприємство можна розрахувати за наступною формулою:

ПДВ = (МВ+МЗ+ВМ+АЗ)/6,

де МВ - митна вартість товару;

МЗ - митні збори;

ВМ - ввізне мито;

АЗ - сума акцизного збору.

Звідси, сума ПДВ складе:

ПДВ = (200 000+10 000+30 000+90 000)/6 = 55 000 (грн)

Відповідь: сума ПДВ, яку повинне сплатити підприємство складе 55 000 грн.

5. Задача № 2

5.1 Завдання

Визначити середньорічну вартість основних фондів, якщо на початок року вартість:

- будинків і споруджень (3,2 млн.) (0,36 млн.)

- машин і устаткування - 3,7 млн.

- інших основних фондів - 1,8 млн.

1.03 уведено верстати вартістю 0,3 млн. грн.

1.09 уведено склад вартістю 0,45 млн. грн.

1.06 списано застаріле обладнання з балансовою вартістю 0,5 млн.

1.08 списано приміщення виробниче вартістю 0,1 млн.

5.2 Розв'язання

Середньорічна вартість основних фондів розраховується як:

,

де Ф_п - вартість основних фондів на початок року;

- сумарна вартість фондів, що вводяться;

Т₁ - час роботи основних фондів, що вводяться;

Ф_вб - вартість основних фондів, що вибувають;

Т₂ - час бездіяльності фондів, що вибувають;

Звідси, середньорічна вартість основних фондів складе:



(млн. грн.)

Відповідь: середньорічна вартість основних фондів складе 8,98 млн. грн.