15

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Реферат на тему: «ОПОДАТКУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ (операцій, пов'язаних з іпотечним кредитуванням, продажем об'єктів нерухомості, продажем або обміном об'єктів рухомого майна)

Виконала:

студентка групи ММ-06-1

Чернишова О.М.

Перевірила:

Чубарєва Л.И.

Донецьк, 2010

Зміст

1. Загальні положення в питанні оподаткування доходів фізичних осіб

2. Оподаткування операцій, пов'язаних з іпотечним житловим кредитуванням

3. Оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна

4. Оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна

Використана література

1. Загальні положення в питанні оподаткування доходів фізичних осіб

Прибутковий податок з громадян стягувався безпосередньо з доходів платників - фізичних осіб. В економічно розвинутих країнах цей вид податку відіграє суттєву роль у формуванні доходів бюджету. В Україні питома вага цього податку в обсязі доходів незначна, що є наслідком відповідних пропорцій розподілу ВВП на фонд заробітної плати і прибуток. До переваг цього податку відносять його соціальну справедливість, оскільки він ставить рівень оподаткування в пряму залежність від обсягу доходу платників. Крім того, за допомогою прогресивних ставок і пільг в оподаткуванні можна зменшувати податковий тягар для малозабезпечених верств населення і посилювати для осіб з високими доходами. А недоліком є значні можливості для платників у заниженні оподатковуваного доходу і в ухиленні від сплати податку. Особливо це стосується оподаткування доходів від підприємницької діяльності.

Платниками прибуткового податку в Україні є фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального й майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії. Це громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства - як ті, що постійно проживають (не менше ніж 183 дні у календарному році), так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

Отже, згідно Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб ” платниками податку є:

- резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

- нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Якщо платник податку помирає або визнається судом померлим чи безвісно відсутнім, то податок за останній податковий період справляється з активів такого платника податку (нарахованих на його користь доходів) при відкритті спадщини, з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід;

- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

- іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

- доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

- доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності;

- доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами) (далі - роялті), у тому числі одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

- сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті Закону;

- дохід від надання майна в оренду або суборенду:

- оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом;

- дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді:

- дохід у вигляді процентів, дивідендів та роялті, виграшів, призів;

- інвестиційний прибуток;

- дохід у вигляді вартості успадкованого майна;

- сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

2. Оподаткування операцій, пов'язаних з іпотечним житловим кредитуванням

Платник податку -- резидент, має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

Таке право виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.

Частина суми процентів, яка включається до складу податкового кредиту платника податку -- позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року у рахунок його погашення, на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = МП/ФП, де

К-- коефіцієнт;

МП-- мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратних метрів;

ФП-- фактична загальна площа житла, яке будується (придбається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

Якщо цей коефіцієнт є більшим одиниці, то до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.

Якщо товариство співвласників житла або житловий кооператив не виконує обов'язків із своєчасного погашення основної суми чи процентів за іпотечним житловим кредитом, то стягнення не може бути спрямовано на житло особи, яка не має заборгованості за основною сумою та процентами за таким іпотечним кредитом, а також на місця загального користування у частині, що припадає на неї.

Продаж підвалів або горищ товариства співвласників житла або житлового кооперативу, надання їх в оренду чи надання права на здійснення будь-яких перебудов чи надбудов (мансард) відбувається у випадку, якщо таке товариство або кооператив відповідно до його статуту (положення) укладає відповідну цивільно-правову угоду, а за наявності залученого ними іпотечного кредиту -- за письмової згоди кредитора.

Кошти, отримані за такою угодою, зараховуються на рахунок такого товариства або кооперативу та спрямовуються на погашення основної суми та процентів за іпотечним житловим кредитом, а за відсутності зобов'язань з такого кредиту -- зараховуються на рахунок особи, яка надає комунальні послуги такому товариству або кооперативу у порядку, визначеному їх керівними органами.

Право на включення до складу податкового кредиту суми, розрахованої згідно з цією статтею, надається платнику податку не частіше одного разу на 10 календарних років починаючи з року, в якому об'єкт житлової іпотеки придбається або починає будуватися.

Якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більший, ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до складу податкового кредиту за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.

У разі коли подружжя, у спільній сумісній власності яких знаходився об'єкт іпотеки, розлучається, то зазначені строки поширюються на колишнього члена подружжя, у власності якого залишається об'єкт іпотеки, а у разі поділу такого об'єкта між колишніми членами подружжя -- на кожного такого члена.

Платник податку має право відновити право на включення частини суми процентів, фактично сплачених за новим іпотечним житловим кредитом, до складу податкового кредиту без дотримання зазначених у цій статті строків у разі:

а) примусового продажу або конфіскації об'єкта іпотеки у випадках, передбачених законом;

б) ліквідації об'єкта житлової іпотеки за рішенням органу місцевої влади у випадках, передбачених законом;

в) зруйнування об'єкта житлової іпотеки або визнання його непридатним для використання з причин нездоланної сили (форс-мажору);

г) продажу об'єкта іпотеки у зв'язку з неплатоспроможністю (банкрутством) платника податку відповідно до закону.

Право на включення частини суми процентів, фактично сплаченої за іпотечним житловим кредитом, до складу податкового кредиту має особа, яка досягла 18-річного віку. Це правило не поширюється на випадки, коли:

а) об'єкт іпотеки перебуває у спільній частковій або спільній сумісній власності подружжя, один з членів якого молодший за віком;

б) за умовами заповіту об'єкт іпотеки передається у спадщину фізичній особі, молодшій за віком.

Розподіл витрат між членами подружжя.

Право на включення до складу податкового кредиту частини суми процентів, фактично сплаченої за іпотечним житловим кредитом, надається одному з членів подружжя, у спільній частковій або спільній сумісній власності якого знаходиться об'єкт іпотеки. При цьому кредитна угода має бути підписаною обома членами такого подружжя або одним з членів подружжя за наявності нотаріально завіреної довіреності іншого члена подружжя на таке підписання.

Якщо таке подружжя розлучається, то право на включення до складу податкового кредиту частини суми процентів, фактично сплаченої за іпотечним житловим кредитом, має платник податку, у власності якого залишається за домовленістю сторін або за рішенням суду такий об'єкт іпотеки.

Якщо внаслідок розлучення об'єкт іпотеки поділяється між колишніми членами подружжя, то правом на включення до складу податкового кредиту частини суми процентів за іпотечним житловим кредитом мають обидва колишніх члени подружжя відповідно до розподіленого між ними обов'язку з погашення суми такого кредиту та процентів за ним, якщо такий розподіл дозволено кредитним іпотечним договором.

Якщо член подружжя, який мав право на включення до складу податкового кредиту частини суми процентів за іпотечним житловим кредитом, помирає або визнається за рішенням суду померлим чи безвісно відсутнім, то таке право переходить до іншого члена подружжя починаючи з процентів, сплачених з початку звітного року, на який припадає така смерть або таке рішення суду.

Якщо позичальник бере шлюб після отримання іпотечного житлового кредиту або його частини, то особою, відповідальною за його погашення, є такий позичальник, а власність, яка перебуває в іпотеці згідно з договором іпотечного житлового кредитування, не може бути включеною до складу спільної часткової або спільної сумісної власності такого подружжя до повного погашення такого іпотечного житлового кредиту та процентів за ним.

Платник податку достроково позбавляється права на включення частини суми процентів за іпотечним житловим кредитом до складу податкового кредиту у разі втрати ним резидентського статусу, а також при виїзді такого платника податку за межі України на постійне місце проживання (із втратою резидентського статусу або без такої).

3. Оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна

Операції з необоротними активами, зокрема з нерухомим майном, мають таку специфіку, що у всіх основних податкових законах особливому порядкові їх оподатковування присвячуються окремі статті або розділи.

Стаття 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) дає таке визначення нерухомості:

1. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їхнього знецінювання і зміни їхнього призначення.

Режим нерухомої речі може поширюватися законом на повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державної реєстрації".

Як відомо, податкові відносини ЦК не регулює і тому податкове законодавство може мати власне визначення нерухомості, що відрізняється від загальноцивільного. Набувши чинності 1 січня 2004 р. Закон України "Про податок на доходи фізичних осіб" дає своє визначення нерухомості, що включає землю, будинки і спорудження. З уточненням, що у вартість землі входить також вартість яких-небудь її капітальних поліпшень, зокрема, планування, іригації, осушення, і шляхи. А також з докладною розшифровкою поняття "будинок" як приміщення, пристосованого для постійного або тимчасового перебування в ньому людей, а також об'єктів власності, функціонально зв'язаних із такими приміщеннями. Будинки поділяються на будинки (зокрема, готелі, мотелі, кемпінги й інші подібні об'єкти туристичної інфраструктури), квартири, кімнати в багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках або в гаражних кооперативах, дачні будинки й інші об'єкти дачної (садової) інфраструктури, відмінні від землі.

У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальним є поняття "основні фонди", а нерухоме майно, що є їхньою складовою, зібрано в групу 1 - будинки, спорудження, їхні структурні компоненти і передатні пристрої, зокрема, жилі будинки та їхні частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Як і будь-яке інше майно, нерухомість може знаходитися у володінні, користуванні і розпорядженні фізичних або юридичних осіб. Вони можуть її продавати, купувати, обмінювати, дарувати, здавати в оренду, використовувати як заставу тощо. Юридичні особи, крім цього, можуть здійснювати операції по її реконструкції, модернізації, ремонту, ліквідації, консервації, амортизації. І все це має знаходити відбиття в податковому обліку.

Крім того, не можна забувати про особливі вимоги до реєстрації і посвідчення операцій із нерухомістю, які містить ЦК. Їх невиконання може призвести до визнання договорів недійсними, що спричинить помилки й у податковому обліку. Згідно із ст. 657 ЦК договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Статті 793 і 794 ЦК такий само порядок передбачають для договору найму будинку або іншого капітального спорудження терміном більш ніж на один рік.

Об'єкти нерухомості підпадають під визначення групи 1, облік у якій ведеться за кожним окремим об'єктом й загалом за групою 1. До балансової вартості придбаного або самостійно виготовленого об'єкта включаються всі витрати, зокрема, транспортні і страхові платежі, без обліку сплаченого ПДВ (для платників ПДВ).

При продажу об'єктів групи 1 договірна вартість може відрізнятися від балансової як у бік збільшення, так і зменшення. Тому тут діє такий порядок: балансова вартість групи 1 зменшується на балансову вартість об'єкта, що продається. А різниця між балансовою вартістю і виторгом включається або у валові доходи (якщо більше виторг) або у валові витрати (якщо вище балансова вартість).

Для операцій із землею передбачений особливий порядок. Тут ураховується чи є земельна ділянка окремим об'єктом власності або знаходиться під іншим об'єктом нерухомості, складаючи з ним одне ціле. У першому випадку витрати, пов'язані з його придбанням, не включаються ні у валові витрати, ні в групу основних фондів. Якщо при подальшому продажі ділянки отриманий дохід перевищує суму витрат на його придбання, то позитивна різниця включається до складу валового доходу. А ось збиток від такої операції до складу валових витрат не включається і покривається за рахунок власних джерел платника податків.

Певні особливості має оподатковування операцій із передачі об'єктів нерухомості в оренду, що поділяється на оперативну і фінансову. Цей порядок установлений пп. 7.9.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Передача майна в оперативну оренду не змінює податкових зобов'язань орендодавця й орендаря. На суму нарахованого орендного платежу орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар - суму валових витрат за результатами податкового періоду, в якому здійснюється нарахування.

Натомість передача майна у фінансовий лізинг з метою оподатковування прирівнюється до його продажу на момент такої передачі. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар - валові витрати на таку частину лізингового платежу, що дорівнює сумі відсотків або комісії в його складі (без обліку частини, що припадає на компенсацію вартості об'єкта лізингу).

У такий спосіб наразі регулюється оподатковування операцій з нерухомістю у юридичних осіб.

Особлива роль під час операцій із продажу нерухомості надається нотаріусу: він не тільки засвідчує договір, але і надає послуги стосовно проведення податкових розрахунків. Суму податку платники податків можуть або сплатити самостійно до нотаріального посвідчення договору, або доручити це нотаріусу, що утримує і сплачує необхідну суму в такі ж терміни як і держмито як податкового агента.

Приділено увагу в Законі і перспективним операціям, пов'язаним із іпотечним кредитуванням нерухомості. Якщо фізична особа будує або придбаває житло, яке визначено їм як основне місце проживання, із залученням іпотечного житлового кредиту, то частина суми фактично сплачених відсотків вона зможе з 1 січня 2005 р. включати до складу свого податкового кредиту. Якщо загальна площа житла, що придбавається, менше 100 кв. м, то до податкового кредиту попадає вся сума сплачених відсотків, якщо більше - зарахувати можна буде тільки частину, пропорційну 100 кв. м.

Таке право буде надаватися платнику податків не частіше одного разу в 10 календарних років, починаючи з року, в якому об'єкт житлової іпотеки придбавається або починає будуватися.

4. Оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна

Це питання повністю розкривається в статті 12 ЗУ «Про податок з доходу фізичних осіб»

Дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

При продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного із зазначених об'єктів, підлягає оподаткуванню.

Зазначені операції відображуються в реєстрі об'єктів рухомого майна.

Якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Якщо один об'єкт рухомого майна обмінюється на інший об'єкт рухомого майна, то кожна із сторін договору міни сплачує 50 відсотків від суми податку, що визначається шляхом застосування ставки податку, визначеної пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, до вартості майна, розрахованої за звичайними цінами, яке відчужується кожною із сторін.

Податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в статті 12 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору.

Для оформлення договору платник податку зобов'язаний здійснити дії щодо сплати податку з доходу від операцій з відчуження об'єктів рухомого майна, а нотаріус -- дії щодо подання інформації податковому органу в порядку, передбаченому в пункті 11.3 статті 11 цього Закону.

Використана література

1. Закон України від 22.05.2003р. №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб».

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.12.2003р. №2035 «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги».

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2003р. №1993 «Про затвердження Порядку оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, що виплачуються фізичній особі - нерезиденту іншим нерезидентом».

4. Наказ Державної податкової адміністрації України від 22.09.2003р. №442 «Про затвердження Інструкції про податковий кредит».

5. Наказ Державної податкової адміністрації України від 29.12.2003р. №633 «Про затвердження Податкового роз'яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

6. Оподаткування доходів фізичних осіб, В.С. Дубель, В.А. Ханін, законодавство, нормативні акти, коментарі, м. Луганськ, 2004р.

7. http://www.welcome.biz.ua/main/67.htm