Стратегічний і оперативний контролінг. Методи розрахунку інвестицій

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

Контрольна робота

з дисципліни “Контролінг”

Варіант № 4

План

1. Сутність стратегічного та оперативного контролінгу та їх класифікація.

2. Методи розрахунку інвестицій.

3. Розрахункова робота

Задача 1

Задача 2

1. Сутність стратегічного та оперативного контролінгу та їх класифікація

Контролінг має дві головні складові -- стратегічну і оперативну

Різницю між ними влучно відзначає А. Кармінський:

„Вести правильну справу" - стратегічний контролінг.

„Вести справу правильно" - оперативний контролінг.

Цю сентенцію ілюструє рисунок 1.5. Звідси витікає роль стратегічного контролінгу - сприяти ефективному використанню наявних переваг підприємства і створенню нових потенціалів успішної діяльності на перспективу. Відділ стратегічного контролінгу є внутрішнім консультантом керівників і власників підприємства під час розробки стратегії, стратегічних цілей і задач. Він надає необхідну інформацію, що покликана зорієнтувати керівництво в процесі прийняття управлінського рішення.

Стратегічний контролінг визначає цілі і задачі для оперативного контролінгу, тобто ставить нормативні рамки. Обидва ці напрямки контролінгу відрізняються за охоплюваним обрієм часу. Так, оперативний контролінг реалізує свої функції на короткому проміжку часу (рік). Стратегічний контролінг в сучасному менеджменті не має жорсткої прив'язки до рамок часу, хоча частіше мова йде про середньо- і довгостроковий період.

Використання методології стратегічного і оперативного контролінгу в якості інструменту підтримки діяльності менеджерів може суттєво підвищити ефективність функціонування системи управління підприємством. Організації, що розрізняють і визнають важливу роль як оперативного, так і стратегічного менеджменту, як правило, відокремлюють як самостійні організаційні одиниці підрозділи оперативного і стратегічного контролінгу.

Розглянемо головні цілі, задачі і інструменти стратегічного і оперативного контролінгу.

Стратегічний контролінг - інтегрована система виміру та інтерпретації показників діяльності, які можна використовувати для коригування стратегії і управління нею.

Стратегічний контролінг координує функції стратегічного планування, контролю і системи стратегічного інформаційного забезпечення.

Головна мета стратегічного контролінгу - надання керівництву інформації про можливі пріоритетні напрямки розвитку стратегії підприємства, що має забезпечити підтримку прийняття стратегічних управлінських рішень.

Головна задача стратегічного контролінгу - здійснення моніторингу і відстеження процесу досягнення стратегічних цілей підприємства.

Головні завдання стратегічного контролінгу:

- пошук інформації про зовнішнє оточення підприємства (економічне середовище, конкуренти-контрагенти-споживачі, законодавча база) та її аналіз;

- визначення залежності між стратегічною позицією, яку обрало підприємство, і очікуваним застосуванням внутрішньої звітності підприємства з точки зору стратегічного позиціонування;

- здобуття конкурентної переваги за рахунок аналізу методів скорочення витрат чи/та оптимізації факторів витрат.

Об'єкти стратегічного контролінгу: відносні дані (які можна порівняти з даними конкурентів) про ціни, витрати, попит, фінансове становище, як в розрізі структурних одиниць, так і підприємства в цілому.

Стратегічний контролінг передбачає наступні етапи процесу обробки інформації:

- Стратегічний аналіз.

- Стратегічний вибір.

- Реалізація стратегії.

- Оцінка і висновки.

Розглянемо більш детально кожен з цих етапів.

Етап реалізації стратегічного аналізу передбачає визначення:

- мети підприємства;

- зовнішніх умов роботи підприємства для визначення можливих ризиків і потенційних можливостей;

- ресурсів підприємства для визначення його сильних і слабких сторін;

- організаційної структури підприємства.

Етап здійснення стратегічного вибору потребує формулювання всіх можливих альтернатив і, безпосередньо, вибір з точки зору узгодженості зі стратегією за критеріями відповідності, виконуваності, оптимальності.

Етап реалізації альтернативи охоплює:

- планування ресурсів;

- побудову структури;

- контроль реалізації стратегії;

- аналіз зовнішнього середовища.

Четвертий етап (оцінка реалізації) передбачає визначення економічного ефекту від впровадження в практичну діяльність обраної альтернативи.

Слід відзначити, що етапи циклу стратегічного контролінгу можуть відбуватись одночасно для різних питань, оскільки процес підготовки і обслуговування управлінських рішень стратегічного характеру має послідовно-паралельну структуру, що пов'язано з проблемою перманентно мінливого економічного середовища (надсистеми для системи-підприємства).

Це викликає необхідність регулювання сіті стратегічних управлінських рішень, які виливають одне на одне, цю функцію також виконує стратегічний контролінг.

Інструменти стратегічного контролінгу:

- методи логістики;

- математичне моделювання;

- SWOT-аналіз, портфельний аналіз, СОФТ - аналіз, тощо;

- бізнес-планування;

- побудова кривої життєвого циклу;

- виявлення і аналіз стратегічних розривів.

Основою функціонування стратегічного контролінгу виступає стратегічне планування. Останнє буде докладніше розглянуто в II розділі. Зараз тільки відзначимо, Ідо стратегічне планування - це процес визначення перспектив розвитку підприємства.

Враховуючи невизначеність зовнішнього середовища в ринкових умовах, розроблений на підприємстві стратегічний план потребує постійного коригування. Оскільки підприємство повинно постійно адаптуватись до змін у зовнішньому середовищі, сам процес стратегічного планування в системі контролінгу стає безперервним. Реалізація принципу безперервності планування може здійснюватись через механізм саморегулювання діяльності підприємства. Це є необхідною умовою гнучкості і адаптивності підприємства як складної динамічної системи, що діє в надсистемі „економічне середовище".

Оперативний контролінг - інтегрована система активного управління прибутком шляхом визначення і знищення „вузьких місць" результатів діяльності підприємства.

Головна задача оперативного контролінгу допомагати менеджерам в досягненні запланованих цілей, які знаходять вираження найчастіше у вигляді кількісних значень рівнів рентабельності, ліквідності чи/та прибутку. Оперативний контролінг зорієнтовано на короткостроковий результат, тому його інструментарій принципово відрізняється від методів і методик стратегічного контролінгу.

Оперативний контролінг координує процеси оперативного планування, контролю, обліку і звітності на підприємстві за підтримки сучасної інформаційної системи.

Головною метою оперативного контролінгу є забезпечення методичної, інформаційної і інструментальної підтримки керівників підприємства для досягнення запланованого рівня прибутку, рентабельності і ліквідності в короткостроковому періоді. Відрізняють наступні групи інструментів оперативного контролінгу:

- Технологія отримання управлінської інформації.

- Аналітичні розрахунки, орієнтовані на прийняття управлінських рішень.

До першої групи відносять:

- бюджетування;

- моделювання;

- регулювання;

- ціноутворення.

До другої групи відносять:

- розрахунок сум покриття;

- аналіз точки беззбитковості;

- формування системі цільових показників;

- аналіз відхилень;

- визначення взаємозв'язків і взаємо залежностей між цільовими показниками.

Найбільш важливі інструменти оперативного контролінгу: бюджетування, формування системи цільових показників з визначенням зв'язків між ними, розрахунок і аналіз сум покриття та ціноутворення.

Як стратегічне планування відіграє провідну роль в системі стратегічного контролінгу, так бюджетування - в системі контролінгу оперативного.

Бюджетування -- процес, який охоплює розробку бюджетів, організацію їх виконання і контроль за ним. Бюджет - це план діяльності підприємства чи його підрозділу в кількісному вираженні. Докладніше бюджетування як процес буде розглянуто в II розділі. Головні цільові показники оперативного контролінгу:

- прибутковість капіталу;

- ліквідність;

- продуктивність;

- витрати;

- управлінський прибуток;

- суми покриття.

Головна різниця між стратегічним і оперативним контролінгом полягає в тому, що перший орієнтовано на тенденції майбутнього, а останній, навпаки, „дивиться" в сучасність. Наведемо характерні відмінні риси стратегічного і оперативного контролінгу:

- стратегічний контролінг орієнтовано на потенціал, а оперативний контролінг - на конкретний результат;

- контроль передумов, успіху і результату має різне значення для обох напрямів контролінгу;

- об'єкти планування і контролю у оперативному контролінгу співпадають, а в стратегічному - ні;

- в оперативній сфері домінує зовнішній контроль (частіше, з боку відділу контролінгу), а в стратегічній - самоконтроль.

В реальній практиці стратегічний і оперативний контролінг достатньо тісно взаємодіють один з одним в процесі реалізації функцій менеджменту. Відділ контролінгу є координатором між правлінням і підрозділами підприємства під час розробки стратегічних і оперативних планів, а також здійснює контроль за їх виконанням.

Сучасний оперативний контролінг не може задовольнятись в своїй діяльності інформацією фінансового (бухгалтерського) обліку, тому що він, в першу чергу, є орієнтованим на зовнішнього користувача і здійснюється за правилами і інструкціями державних органів. Такому обліку „невідомі" багато категорій і понять економіки підприємства, без яких актуальна оцінка витрат і результатів не є можливою. До таких категорій можна віднести всі види калькуляційних витрат, дисконтована вартість та ін., тому для реалізації функцій оперативного контролінгу на підприємстві є необхідним принципово інший вид обліку: управлінський облік. Головні принципи, методи і інструменти управлінського обліку будуть розглянуті в розділі 1.2.

На етапі стратегічного управління прогноз змін зовнішніх умов відіграє важливу роль, тому аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів включає в себе напрями, показані на рис. 1.3.

На етапі оперативного контролінгу проводиться визначення основних показників діяльності підприємства. Відповідно до результатів цього визначення приймаються управлінські рішення (табл. 1.4).



2. Методи розрахунку інвестицій

Оцінка ефективності інвестиційних проектів є одним з найбільш важливих етапів у процесі керування реальними інвестиціями; від того, наскільки якісно виконана така оцінка, залежить правильність ухвалення остаточного рішення про прийнятність конкретного інвестиційного проекту для підприємницької фірми.

Цінність результатів оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів залежить, по-перше, від повноти і вірогідності вихідних даних і, по-друге, від коректності методів, використовуваних при їхній обробці й аналізі.

Методи, використовувані в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи: а) засновані на дисконтированих оцінках; б) засновані на облікових оцінках. Розглянемо ключові ідеї, що лежать в основі цих методів.

Метод чистої теперішньої вартості.

Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (ІC) із загальною сумою дисконтированих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на капітал, що їм інвестується.

Допустимо, робиться прогноз, що інвестиція (ІC) буде генерувати протягом n років, річні доходи в розмірі P1, P2, ..., Рn. Загальна накопичена величина дисконтуємих доходів (PV) і чистий приведений ефект (NPV) відповідно розраховуються по формулах:

Очевидно, що якщо:

NPV > 0, то проект варто прийняти;

NPV < 0, то проект варто відкинути;

NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

При прогнозуванні доходів по роках необхідно по можливості враховувати усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Так, якщо по закінченні періоду реалізації проекту планується надходження засобів у виді ліквідаційної вартості устаткування чи вивільнення частини оборотних коштів, вони повинні бути враховані як доходи відповідних періодів.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб:

де і - прогнозований середній рівень інфляції.

Розрахунок за допомогою наведених формул вручну досить трудомісткий, тому для зручності застосування цього й іншого методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, у яких табульовані значення складних відсотків, дисконтуючих множників, дисконтованого значення грошової одиниці і т.п. у залежності від тимчасового інтервалу і значення коефіцієнта дисконтування.

Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивний у тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

Метод внутрішньої ставки доходності.

Під нормою рентабельності інвестиції (ІRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV проекту дорівнює нулю:

ІRR = r, при якому NPV = f(r) = 0.

Зміст розрахунку цього коефіцієнта при аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: ІRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення ІRR показує верхню границю припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.

На практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, з різних джерел. Як плату за користування авансованими в діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди і т.п., тобто несе деякі обґрунтовані витрати на підтримку свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати "ціною" авансованого капіталу (CC). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується по формулі середньої арифметичної зваженої.

Економічний зміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника CC (ціни чи джерела засобів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник ІRR, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв'язок між ними такий.

Якщо: ІRR > CC, то проект варто прийняти;

ІRR < CC, то проект варто відкинути;

ІRR = CC, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень дисконтуючи множників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1<r2 таким чином, щоб в інтервалі (r1,r2) функція NPV=f(r) змінювала своє значення з "+" на "-" чи з "-" на "+". Далі застосовують формулу:

деr1 -значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r1)>0 (f(r1)<0);

r2 -значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)<О (f(r2)>0).

Точність обчислень зворотно пропорційна довжині інтервалу (r1,r2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у випадку, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто r1 і r2 - найближчі один до одного значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняють умовам (у випадку зміни знака функції з "+" на "-"):

r1 -значення табульованого коефіцієнта дисконтування, мінімізуюче позитивне значення показника NPV, тобто f(r1)=mіnr{f(r)>0};

r2 -значення табульованого коефіцієнта дисконтування, максимізуюче негативне значення показника NPV, тобто f(r2)=maxr{f(r)<0}.

Шляхом взаємної заміни коефіцієнтів r1 і r2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак з "-" на "+".

Метод періоду окупності.

Цей метод - один з найпростіших і широко розповсюджений у світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку строку окупності (PP) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника PP має вид:

PP = n, при якому

Деякі фахівці при розрахунку показника PP усе-таки рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику "ціна" авансованого капіталу. Очевидно, що строк окупності збільшується.

Показник строку окупності інвестиції дуже простий у розрахунках, разом з тим він має ряд недоліків, які необхідно враховувати в аналізі.

По-перше, він не враховує вплив доходів останніх періодів. Як приклад розглянемо два проекти з однаковими капітальними витратами (10 млн. грн.), але різними прогнозованими річними доходами: по проекті А - 4,2 млн. грн. протягом трьох років; по проекті Б - 3,8 млн. грн. протягом десяти років. Обоє ці проекту протягом перших трьох років забезпечують окупність капітальних вкладень, тому з позиції даного критерію вони рівноправні. Однак очевидно, що проект А набагато більш вигідний.

По-друге, оскільки цей метод заснований на недисконтованих оцінках, він не робить розмежування між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів, по різним розподілом її по роках. Так, з позиції цього критерію проект А с річними доходами 4000, 6000, 2005 грн. і проект Б с річними доходами 2005, 4000, 6000 грн. рівноправні, хоча очевидно, що перший проект є більш кращим, оскільки забезпечує велику суму доходів у перші два роки.

По-третє, даний метод не має властивість адитивності.

Існує ряд ситуацій, при яких застосування методу, заснованого на розрахунку строку окупності витрат, може бути доцільним. Зокрема, це ситуація, коли керівництво підприємства в більшому ступені стурбовано вирішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту - головне, щоб інвестиції окупилися і якомога швидше. Метод також гарний у ситуації, коли інвестиції сполучені з високим ступенем ризику, тому чим коротше строк окупності, тим менш ризикованим є проект. Така ситуація характерна для галузей чи видів діяльності, яким присуща велика імовірність досить швидких технологічних змін.

Метод індексу прибутковості.

Цей метод є по суті наслідком методу чистої теперішньої вартості. Індекс рентабельності (PІ) розраховується по формулі:

Очевидно, що якщо:

РІ > 1, то проект варто прийняти;

РІ < 1, то проект варто відкинути;

РІ = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

На відміну від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником. Завдяки цьому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV, або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.

Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиції.

Цей метод має дві характерні риси: по-перше, він не припускає дисконтування показників доходу; по-друге, доход характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за мінусом відрахувань у бюджет). Алгоритм розрахунку винятково простий, що і визначає широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестиції знаходиться розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо допускається наявність залишкової чи ліквідаційної вартості (RV), те її оцінка повинна бути виключена.

Даний показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку підприємства на загальну суму засобів, авансованих у його діяльність (підсумок середнього нетто).

Метод, заснований на коефіцієнті ефективності інвестиції, також має ряд істотних недоліків, обумовлених в основному тим, що він не враховує тимчасовий складової грошових потоків. Зокрема, метод не робить розходження між проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку, але сумою прибутку, що варіює, по роках, а також між проектами, що мають однаковий середньорічний прибуток, але генеруючу протягом різної кількості років. і т.п.

3. Розрахункова робота

Задача № 1

Підприємство «Продовольча компанія» має наступні дані про господарську діяльність:

· Обсяги реалізації протягом планового року очікуються в сумі 4,1 млн. грн.;

· Обсяги продажу змінюються протягом сезону консервування наступним чином: липень - на (+10%), серпень та вересень - (+ 15% щомісяця), жовтень - (+12%), інші місяці - рівномірно;

· Оплата за продану продукцію здійснюється на 60% протягом поточного місяця, на 40% - протягом наступного місяця після реалізації;

· Витрати на придбання сировини, передбачені в сумі 860 тис. грн. з оплатою 25% у липні, 50% у серпні та 25% у вересні;

· Сезонні витрати на оплату праці очікуються в сумі 620 тис. грн. і розподілені прямо пропорційно закупівлям сировини за умов негайної виплати;

· Банки та інгредієнти для консервування будуть коштувати 450 тис. грн. Закупівля здійснюється за місяць до виникнення потреби в наступному місяці;

· Адміністративні витрати та витрати на збут очікуються в розмірі 294 тис. грн. з рівномірною оплатою впродовж року;

· Інші загальногосподарські витрати в сумі 196 тис. грн. планується сплачувати пропорційно до виробничої діяльності в наступному за плановим місяці;

· Амортизаційні відрахування складають 120 тис. грн.. і нараховуються рівномірно протягом року;

· Витрати на страхування і податки на майно становлять 100 тис. грн.. з оплатою половини в липні місяці, а другої половини - в січні;

· Витрати на транспортування складають 10% обсягу продажу за місяць і сплачуються одразу;

· На розрахунковому рахунку в банку в червні місяці залишок грошових коштів очікується у сумі 500 тис. грн..

Завдання: Скласти бюджет коштів підприємства на ІІІ квартал планового року.

Рішення :

1. Визначимо обсяги продажу продукції помісячно. Нехай 1-й місяць буде х, 2-й - х*1,06; 3-й - х*1,06*1,06 і т.д. Складемо рівняння:

х + 1,06х + 1,1236х + 1,1910х + 1,262х + 1,338х + 1,4720х + 1,6929х + 1,9468х + 2,18х + 2,31х + 2,45х = 4,1

19,0263х = 4,1

х = 215,49 тис. грн../м

Отже 1-й місяць підприємство отримає виручку 215,49 тис. грн..;

2-й - 215,49*1,06 = 228,42 тис. грн..

3-й - 228,42*1,06 = 242,12 тис. грн..

4-й - 242,12*1,06 = 256,65 тис. грн..

5-й - 256,65*1,06 = 272,05 тис. грн..

6-й - 272,05*1,06 = 288,37 тис. грн..

7-й - 288,37*1,1 = 317,21 тис. грн..

8-й - 317,21*1,15 = 364,80 тис. грн..

9-й - 364,8*1,15 = 419,51 тис. грн..

10-й - 419,51*1,15 = 469,85 тис. грн..

11-й - 469,85*1,06 = 498,05 тис. грн..

12-й - 498,05*1,06 = 527,93 тис. грн..

2. Визначимо розмір оплати по місяцям

Січень : 215,49*60% = 129,29 тис. грн..

Лютий : (215,49*40%) + (228,42*60%) = 223,25 тис. грн..

Березень : (228,42*40%) + (242,12*60%) = 236,552 тис. грн..

Квітень : (242,12*0,4) + (256,65*0,6) = 252,838 тис. грн..

Травень : (256,65*0,4) + (272,05*0,6) = 265,89 тис. грн..

Червень : (272,05*0,4) + (288,37*06) = 281,842 тис. грн..

Липень : (288,37*0,4) + (317,21*0,6) = 305,674 тис. грн..

Серпень: (317,21*04) + (364,8*0,6) = 345,764 тис. грн..

Вересень: (364,8*0,4) + (419,51*0,6) = 397,626 тис. грн..

Жовтень: (419,51*0,4) + (469,85*0,6) = 449,714 тис. грн..

Листопад: (469,85*0,4) + (498,05*0,6) = 486,77 тис. грн..

Грудень: (498,05*0,4) = 199,22

3. Витрати на сировину:

Липень - 860*25% = 215 тис. грн..

Серпень - 860*50% = 430 тис. грн.

Вересень - 860*25% = 215 тис. грн..

4. Оплата праці:

Липень - 620*25% = 155 тис. грн..

Серпень - 620*50% = 310 тис. грн..

Вересень - 620*25% = 155 тис. грн..

5. Банки та інгредієнти розрахуємо аналогічно до обсягу продажу:

1-й - 23,65 тис. грн..7-й - 34,81 тис. грн..

2-й - 27,07 тис. грн..8-й - 40,03 тис. грн..

3-й - 26,57 тис. грн..9-й - 46,04 тис. грн..

4-й - 28,169 тис. грн..10-й - 51,56 тис. грн..

5-й - 29,859 тис. грн..11-й - 54,66 тис. грн..

6-й - 31,651 тис. грн..12-й - 57,95 тис. грн..

6. Адміністративні витрати: 294 / 12 = 24,5 тис. грн.. щомісяця

7. Інші загальногосподарські витрати розраховуємо аналогічно до обсягів продажу:

1-й - 10,3 тис. грн..7-й - 15,16 тис. грн..

2-й - 10,92 тис. грн..8-й - 17,44 тис. грн..

3-й - 11,57 тис. грн..9-й - 20,05 тис. грн..

4-й - 12,27 тис. грн..10-й - 22,46 тис. грн..

5-й - 13,00 тис. грн..11-й - 23,81 тис. грн..

6-й - 13,78 тис. грн..12-й - 25,23 тис. грн.

8. Амортизаційні відрахування: 120 тис. грн.. / 12 міс. = 10 тис. грн.. щомісяця

9. Витрати на страхування: 50 тис. грн.. в липні ; 50 тис. грн.. в січні наступного року.

10. Витрати на транспорт = обсяг продажу * 10%

1 - 21,549 тис. грн..7 - 31,721

2 - 22,8428 - 36,480

3 - 24,2129 - 41,951

4 - 25,66510 - 46,985

5 - 27,20511 - 49,805

6 - 28,83712 - 52,793

Розраховані дані запишемо в таблицю за весь рік.

Бюджет коштів на ІІІ квартал

Доходи:

1. Оплата за продукцію - 1,047 млн. грн..

2. Амортизаційні відрахування - 0,03 млн. грн..

Витрати:

1. Сировина - 0,86 млн. грн..

2. Оплата праці - 0,62 млн. грн..

3. Банки - 0,121 млн. грн..

4. Адміністративні витрати - 0,0735 млн. грн..

5. Інші витрати - 0,0464 млн. грн..

6. Страхування і податки - 0,050 млн. грн..

7. Транспортні витрати - 0,1102 млн. грн..

Підприємство отримає збитки за ІІІ квартал, так як основна частина витрат припадає на цей період.

Задача № 2

Підприємство «Лаванда» збирається вжити заходів щодо покращення свого фінансового стану. Виявлено такі напрямки подолання кризового стану:

· Збільшення виручки від реалізації;

· Збільшення виручки і зниження витрат;

· Динаміка ціни;

· Зміна асортиментної політики

з необхідністю забезпечення максимізації кінцевого результату.

Таблиця 2. Основні показники роботи підприємства

Показники	Креми для	Всього
	обличчя	рук	тіла
Виручка від реалізації (без непрямих податків)	24150	15520	44850
Змінні витрати:
матеріали	10400	5106	16050
оплата праці	6310	2580	9760
нарахування	2520	1040	3890
Інші змінні витрати	640	60	1850
Постійні витрати:	26315
Зарплата майстра з нарахуваннями	1200	1035	2070	4305
Зарплата АУП				7270
нарахування				2900
оренда				1380
амортизація				1030
Інші постійні витрати				9430
Ціна одиниці товару	25,0	5,0	25,0

Непрямий податок становить 12% від обсягу реалізації.

Рішення:

1. Розподілимо постійні витрати в залежності від обсягу виробництва.

Обсяг виробництва = Виручка / Ціна

Крем для обличчя = 24150 / 25 = 966 шт.

Крем для рук = 15520 / 5 = 3104 шт.

Крем для тіла = 44850 / 25 = 1794 шт.

Разом : 966 + 3104 + 1794 = 5864 шт.

Питома вага:

Крем для обличчя = 966 / 5864 * 100% = 16,47%

Крем для рук = 3104 / 5864 * 100% = 52,98 %

Крем для тіла = 1794 / 5864 * 100% = 30,60%

Постійні витрати:

Крем для обличчя = 26315 * 16,47% = 4334,08 грн.

Крем для рук = 26315 * 52,93% = 13928,53 грн.

Крем для тіла = 26315 * 30,60% = 8052,39 грн.

2. Сили впливу операційного важеля (левередж):

С_вов = Маржинальний дохід / прибуток

Маржинальний дохід = Виручка - Змінні витрати = 84520 - 60206 = 24314 тис. грн.

Чистий прибуток = Балансовий прибуток - податки = 84520 - 10142,4 = 74377,6 тис. грн..

С_вов = 24314 / 74377,6 = 0,33

За економічними показниками запас фінансової міцності невеликий, але є, адже показник фінансового левередж орієнтовно повинен бути менше за 0,5.

3. Поріг рентабельності або точка беззбитковості

ПР = С / КВМ

Де :С - постійні витрати

КВМ - коефіцієнт валової маржі

КВМ = ВМ /S

Де :S - вартість реалізації партії

ВМ - валова маржа

ВМ = S - V

Де :V - змінні витрати

ВМ: крем для обличчя = 24150 - (10400+6310+2520+640)=4280

крем для рук = 15520 - (5106+2580+1040+60)=6734

крем для тіла = 44850 - (16050+9760+3890+1850)=13300

КВМ:крем для обличчя = 4280 / 24150 = 0,177

крем для рук = 6734 / 15520 = 0,433

крем для тіла = 13300 / 44850 = 0,296

ПР:крем для обличчя = 4334,08 / 0,177 = 24486,33

крем для рук = 13928,53 / 0,433 = 32167,51

крем для тіла = 8052,39 / 0,296 = 27204,02