Основні функції та правові основи діяльності державної податкової служби

2

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.І.Я.ФРАНКА

кафедра економіки України

РЕФЕРАТ

на тему:

«Основні функції та правові основи діяльності державної податкової служби»

виконала:

студентка групи Екс-31с

Гущина Ольга

ЛЬВІВ - 1999

План

Суть податкової системи.

Основні функції податкової служби.

Правові основи діяльності державної податкової служби.

Проблеми реформування податкової системи. Чи українська податкова потребує ремонту? Чи будуть сплачувати податки якщо їх істотно знизити?

Податковий кодекс .

Права, обов'язки і відповідальність державних податкових інспекцій.

Податки і збори, що справляються в Україні.

Особливості проведення податкових реформ: світовий досвід і Україна.

Суть податкової системи

Державна податкова служба складається з Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

У головній державній податковій інспекції України та державних податкових інспекціях по Республіці Крим, областях, містах Києву і Севастополю утворюються колегії. Чисельність колегії Головної державної податкової інспекції України визначається Кабінетом Міністрів України, а колегії державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях. Містах Києву і Севастополю є Головною державною податковою інспекцією України. Головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших і неоподаткованих доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України. Державна податкова інспекція у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами. Постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, рішеннями Верховної Ради Республіки Крим і місцевих Рад народних депутатів. Державна податкова служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується йому. Державні податкові інспекції співпрацюють з фінансовими органами, установами банків, судами та арбітражними судами, Службою безпеки України, органами внутрішніх справ і прокуратури, а також державною контрольно-ревізійною службою, іншими контролюючими органами. Головну державну податкову інспекцію України очолює заступник міністра фінансів України - начальник Головної державної податкової інспекції. Заступник міністра фінансів України - начальник Головної державної податкової інспекції України та його заступники призначаються Кабінетом Міністрів України.

Видатки на утримання державних податкових інспекцій визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету. Державні податкові інспекції спрямовують на розвиток матеріально-технічної бази 30% донарахованих і стягнутих за результатами документальних перевірок сум податків, інших платежів і внесків, фінансових санкцій (за вирахуванням сум, що повертаються платникам за їх позовами до державних податкових інспекцій на підставі рішень суду чи арбітражного суду та в інших випадках, передбачених законодавством). Порядок використання зазначених коштів визначається Міністерством фінансів України.

Функції Головної державної податкової інспекції України

Головна державна податкова інспекція України виконує такі функції:

проводить безпосередньо і організовує роботу державних податкових інспекцій, пов'язану із:

здійсненням контролю за дотриманням законодавства про податки, інші платежі до бюджетів і внески до державних цільових фондів, а також нормативні акти з питань формування Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, законності валютних операцій, порядку розрахунків із споживачами з використанням контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та за її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги;

проведення всебічних перевірок фактів приховування, заниження сум податків та інших платежів;

виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією конфіскованого, безгосподарного майна, що перейшло за правом успадкування до держави, та скарбів;проведенням перевірок правильності справляння і схоронності коштів, одержаних у сплату державного мита, а також у разі здійснення виконавчими комітетами сільських і селищних Рад народних депутатів касових операцій щодо приймання від населення коштів на сплату податкових платежів;

2. розробляє і видає інструктивні та методичні документи про порядок застосування законодавчих актів про податки, інші платежі до бюджетів, внески до державних цільових фондів;

затверджує форми податкових розрахунків, звітів,декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, зразок картки фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, а також форми звітів про проведену державними податковими інспекціями роботу;

роз'яснює через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки, інші платежі до бюджетів, внески до державних цільових фондів і організовує проведення цієї роботи державними податковими інспекціями;

здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки кадрів державної податкової служби;

подає державним податковим інспекціям методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірку її стану;

організовує роботу щодо створення інформаційної системи, автоматизованих робочих місць та інших засобів автоматизації та комп'ютеризації робіт державних податкових інспекцій;

розробляє основні напрями, форми і методи проведення податкових перевірок, визначає завдання та повноваження підрозділів податкових розслідувань державних податкових інспекцій, координує і контролює їх діяльність;

під час здійснення, у межах своєї компетенції, контрольних функцій з'ясовує неправомірність дій підприємств, установ, організацій і громадян. Що можуть свідчити про злочинну діяльність або створювати умови для такої діяльності, та передає наявну інформацію з цих питань відповідним органам по боротьбі з організованою злочинністю;

передає правоохоронним органам матеріали по фактах правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність;

подає Міністерству фінансів України звіт про надходження податків, інших платежів до бюджету, внесків до державних цільових фондів;

розробляє позиції щодо міжурядових угод про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень;

надає фізичним особам-платникам податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційні номери і надсилає до державної податкової інспекції за місцем отримання нею доходів чи за місцем знаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером.

Права, обов'язки і відповідальність державних податкових інспекцій

Головній державній податкові інспекції України, державним податковим інспекціям по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах надається право:

здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, та у громадян перевірку грошових документів, бухгалтерських книг, звітів , кошторисів, декларацій та інших документів, незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів до бюджетів, а також одержувати від службових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок, а також проводити перевірки достовірності інформації, одержаної для занесення ло Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

одержувати безоплатно від підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного банку України, та інші фінансово-кредитні установи ,і громадян відомості, довідки про діяльність, отримані доходи, видатки підприємств, незалежно від форм власності, та іншу інформацію пов'язану з обчисленням та сплатою податків, інших платежів до бюджетів, входити в будь-які інформаційні системи, зокрема, комп'ютерні, для визначення об'єкта оподаткування;

обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, незалежно від місця знаходження;

вимагати від керівників та інших службових осіб підприємств та інших організацій, що перевіряються, усунення виявлених порушень законодавства про податки, інші платежі до бюджетів, внески до державних цільових фондів і законодавства про підприємницьку діяльність та контролювати їх виконання, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень службовими особами державних податкових інспекцій;

зупиняти операції підприємств, установ чи організацій у разі відмови у проведенні документальної перевірки чи недопущення працівників державних податкових інспекцій для обстеження приміщень, які використовуються для одержання доходів, неподання державним податковим інспекціям та їх службовим особам бухгалтерських звітів, балансів податкових декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків;

вилучити у підприємств, установ чи організацій документи, що свідчать про приховування об'єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів до бюджетів;

накладати адміністративні штрафи;

користуватися безперешкодно у службових справах засобами зв'язку, які належать підприємствам, установам і організаціям, незалежно від форм власності;

вимагання від керівників підприємств проведення інвентаризації основних фондів. Товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків;

надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів іншим державним органам відповідно до чинного законодавства;

16 липня 1997 року Верховна Рада проголосувала за розширення повноважень податкової служби. Надати право податковій службі здійснювати:

- розслідування податкових порушень з ознаками кримінального злочину;

- податковій поліції здійснювати захист працівників податкових адміністрацій;

- функції виготовлення й реалізації акцизних марок для алкогольних напоїв і тютюнових виробів, так само як і отримують право конфіскувати таку немарковану продукцію

- дозволяє податковим органам відтермінувати окремим платникам термін сплати податку,якщо під сплату відтермінованих сум отримано гарантії банку чи інших фінансових установ;

Податки і збори що справляються в Украйні

Законом встановлено види податків і зборів, що справляються на території України: загальнодержавні податки і збори та місцеві податки та збори. До загальнодержавних входять 20 податків : податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, мито, податок на нерухоме майно, податок на землю, рентні роботи, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, податок на промисел , збори за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Держбюджету , збори за спеціальне використання природних ресурсів, збори за забруднення навколишнього середовища, внески до Фонду здійснення заходів щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, збори на обов'язкове соціальне страхування, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, внески до Державного інноваційного фонду, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

До місцевих належать 20 податків і зборів: податок з реклами, комунальний податок, готельний збір, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, курортний збір,збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш на бігах, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за право використання місцевої символіки, за право проведення кіно - і телезйомок, збір за проведення місцевого аукціону чм конкурсного розпродажу, збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, збір за видачу на виділення земельної ділянки під індивідуальне будівництво.

Чи українська податкова потребує ремонту? (Віктор Пинзеник)

Податки є головним засобом формування бюджету держави. Це джерело, що забезпечує існування бюджетної сфери суспільства , цілої армії наших громадян - лікарів, вчителів,науковців,діячів культури і мистецтва, студентів,пенсіонерів, малозабезпечених. Повнота сплати податків визначає долю не тільки цих людей, а й усієї економіки, бо чим більшу пенсію отримає пенсіонер тим більше грошей повернеться туди , звідки прийшли податки. Основними видами податків є податки на додану вартість, на прибуток, прибутковий податок з громадян. За першу половину 1998року вони дали майже 57% загальних бюджетних надходжень. Решта коштів надійшло від акцизу (ними оподатковуються окремі товари, в основному алкогольні напої, цигарки, нафтопродукти), імпортне мило (податок на імпортні товари ), надходження до Чорнобильського та інших фондів.

Доходи зведеного бюджету України за перше півріччя 1998 року

Існує кілька десятків різних податків і зборів. Вони вилучають до бюджету 28,7% валового внутрішнього продукту (без врахування Пенсійного фонду що не йде до казни, а витрачається в автономному режимі). Багато вчених економістів розглядають та вивчають проблеми податкової системи, були різні ідеї, що до зміни податкової системи. Наприклад, ідея ввести тримісячні податкові канікули, що означало б, що три місяці працівники бюджетної сфери не отримують зарплати, а пенсіонери пенсій. Ніхто не заперечує проти зниження податкового тиску, який є теж однією з причин тіньовизації економіки. Хоча є країни, де рівень вилучень до державного бюджету є значно вищий, але українська економіка вкрай виснажена тривалою інфляцією. Тільки теоретично зниження податків у два рази призводить до двократного зростання доходів. Тому просто зниження податків - вже досить спірна теза, особливо, якщо вона розглядається як єдина причина наших негараздів. Необхідно врахувати й наступне. Позитивна реакція економіки з зміною податкової системи настає не відразу, а з певним запізненням, що в часі становить не менше року. Тому розглядіти податкові зміни можна лише паралельно з бюджетними. Мотив , що був використаний при провалі пакету проектів законів, спрямований на радикальне зниження податкового тиску, і які мені довелося представляти в українському парламенті у 1996-1997 роках (податкові закони слід приймати тільки до затвердження бюджету), мав політичне підгрунтя. Ще один важливий принцип оподаткування: податки повинні сплачувати всі за рівними ставками на рівних умовах. Наявність двох різних ставок оподаткування призводить до сплати меншого податку. Страшного удару українській економіці завдали законодавчі звільнення від сплати податку на додану вартість, Такими пільгами користувалися немало організацій, їх оборот оцінювався сотнями мільйонів доларів, і стосувався він імпорту. Податок на додану вартість (у нас встановлений у розмірі 20%) є внутрішнім податком на споживання, який сплачується на кожній стадії споживання і не включається до ціни. Витрати на його сплату відшкодовуються за рахунок ПДВ, отриманого від продажу продукції. Пільги в повному обсязі працюють на імпорт. При його придбанні, на відміну від національної продукції, ПДВ не сплачується. Ось де страшний наслідок цієї пільги. Вітчизняне м'ясо продається з ПДВ, імпортне без нього. За всіх інших рівних умов воно завжди буде дорожчим, в 1997 році імпорт товарів перевищував 17 мільярдів доларів. Усі мають працювати в рівних податкових умовах, винятком можуть бути підприємства бюджетного сектора і гуманітарна допомога. Принципи підходу повинні бути такими: виправдані будь-які звільнення. Що економлять бюджетні кошти, бо джерелом фінансування тут все одно мала бути державна казна. Особливій критиці в Україні піддається такий вид податку , як нарахування на заробітну плату. На кожну виплачену гривню зарплати треба робити ще 50 копійок відрахувань. І доки в Україні буде такий високий рівень нарахувань на зарплату, доти економіка діятиме в тіні. Система забезпечення у старості практично не діє, і вона ніколи не запрацює, бо її ідеологія мертва .В основі системи лежить ідеологія котла. Котлом є Пенсійний фонд, з нього платять пенсію однакову майже всім. Без врахування того, скільки людина працювала і скільки вона заробляла. Зв'язок між доходами за період трудового життя і забезпеченням у старості відсутній. І якщо ця система збережеться, то ні нинішні, ні майбутні пенсіонери не мають перспективи. Такий механізм створює паралель інтересів власника і найманого працівника, обоє зацікавлені в тіньових доходах, бо майбутня пенсія не залежить від поточного заробітку.

Друга частина нарахувань на зарплату пов'язана з відрахуваннями до Чорнобильського фонду, фондів зайнятості та соціального страхування. В Україні існує немало податків, велику частину яких інакше, ніж здирництвом, назвати не можна. Це так звані відрахування у позабюджетні фонди: інноваційний , охорони праці, зайнятості тощо. Особливої уваги потребує фонд будівництва доріг. Зараз відрахування надходять від обороту, ви можете взагалі не мати автомобілів. Але оскільки маєте великі обороти мусите сплачувати великі збори на дорогу. Платити має той, хто дорогами користується, тому дорожній податок має бути змінено або невеликим коригуванням акцизу на бензин , або ж прямим податком на автомобілі.

Узагальнимо наші роздуми. Розглянутий «ремонт» податкової системи, проведений комплексно, системно , дає змогу зменшити середній рівень оподаткування на 40%. Якщо сюди додати ті невидимі «податки», які потрапляють під дію відповідних статей Кримінального кодексу України і які зникають внаслідок усунення бар'єрів для інвестицій, то зниження податкового тиску перевищує 50%.

Чи будуть сплачувати податки якщо їх істотно знизити?

Побутує думка про те , що досить податки знизити, всі їх сплачуватимуть, а бюджет переповниться надходженнями. Переглянемо дані статистики. За 1997 рік через торгову мережу і мережу громадського харчування було продано 7,3 мільярда штук тютюнових виробів. Це навіть на 3.1 мільярда менше ніж у 1995 році. Оцінка на ринку споживання становить 70 мільярдів, тобто чи іншою мірою не оподатковується 90% тютюнових виробів. Чимала частина з них є контрабандними. Незважаючи на істотне зниження оподаткування, «друга натура» продовжує діяти. Податків так і не сплачують. Саме тому їх рівень має бути достатньо поміркованим, щоб їх сплата стала звичкою.

Мало кому з неплатників спадає на думку , що сплачувати податки вигідно. Якби це зараз зробили всі , то всім стало б краще. Більші доходи б отримали лікарі, вчителі , студенти, пенсіонери, більше надходжень надійшло б в ту ж економіку, більше зробили б ті ж платники податків. Давайте спробуємо порахувати . Якщо заробітна платна 400 гривень платиться нелегально, то на цьому економиться відрахування: на соціальне страхування, Фонд зайнятості, в Чорнобильський фонд. Всього майже 50% (округлимо), або 200 гривень економії. Це один - бік медалі, а тепер подивимося на інший. Чи не вигідніше заплатити зарплату легально? При цьому додатково доведеться заплатити ще 200 гривень нарахувань. Всього на затрати буде віднесено 600 гривень (400+200). На відповідну суму зменшиться прибуток. При ставці податку 30% решта коштів (70%) залишається на підприємстві. А це 420 гривень (0,7* 600). Порівняймо цифри. Виявляється, другий бік моделі краще блищить, ніж перший. Але як про це дізнатися, якщо на зворотній бік навіть не хочуть глянути. Зроблений нами аналіз і його результат справедливий в тому разі, якщо підприємство сплачує податок на прибуток. А немало підприємств уникають його сплати, тоді нелегальна виплата заробітку стає вигідною.

Податковий кодекс

Робота над формуванням цього проекту почалася ще у 1996 році, Податкова Комісія має бути єдиним комплексним, рамковим законодавчим актом, правові норми якого врегулювали б взаємовідносини у процесі справлення податків, зборів та обов'язкових платежів між усіма суб'єктами економічних відносин і стали основою з формування фінансово-податкової культури усіх і кожного.

Цей кодекс має охопити систему фінансово-правових норм, які окреслили б порядок функціонування й механізм регулювання податкових відносин у межах митних кордонів України . а також відносини із президентами.

Мета Податкового кодексу України - створення правового поля з регулювання податкових відносин у напрямку стимулювання, зростання суспільного виробництва та забезпечення стабільних надходжень доходів до бюджетів усіх рівнів. Концепція яка схвалена Кабінетом Міністрів України зміни які відповідно до концепції мають бути внесені у систему оподаткування внаслідок ухвалення Податкового кодексу, то вони стосуються:

зниження частки податків, зборів та інших обов'язкових платежів у ВВП. Характерно, що в різних варіантах концепції ця частка змінювалася від 40% до 30% ВВП , що свідчить про її довільне визначення, без належного наукового обґрунтування

скорочення загальної кількості податків, зборів та інших обов'язкових платежів з 35 до 23. Воно покликане засвідчити серйозність намірів щодо зниження загального рівня оподаткування в країні. Але наскільки це скорочення вплине на реальний податковий тягар, покаже життя. Принаймні, так заходи як об'єднання кількох податків в один (податків із власників транспортних засобів, на нерухоме майно в один податок на майно) нічого, крім удосконалення податкового законодавства та адміністрування податків, не дасть. Скорочення загальної кількості податків, зборів та інших обов'язкових платежів доцільне в таких випадках коли: а) йдеться про скасування неефективних податків чи зборів, надходження від яких до бюджету незначні порівняно із видатками на їх адміністрування; б) існує реальна можливість зменшити податковий тягар; в) йдеться про об'єднання в один податків, що мають спільну базу оподаткування, єдиний чи схожий порядок обчислення, об'єднання підвищить ефективність податкового адміністрування, зробить податкове законодавство простішим і зрозумілішим для платників; г)розширення кола платників на основі скасування значної кількості податкових пільг та винятків. Проблема податкових пільг для України болюча, оскільки, за словами О. Шитрі, нині 78 тис. платників податків (близько 20% загальної кількості населення) мають ті чи інші податкові пільги, а загальна сума останніх у 1998 році передбачена в розмірі 1,2 млрд. грн. Доцільно розрізняти два види пільг: нестимулюючі пільги, що надаються окремим економічним суб'єктам і фізичним особам незалежно від характеру використання ними доходів, і стимулюючі пільги. Якщо перші необхідно поступово скасовувати, то другі - використовувати ширше з метою податкового регулювання в Україні соціально-економічних процесів. У цілому концепціям радикального реформування податкової системи властиві, на наш погляд, такі два вади методологічного характеру, які ставлять під сумнів доцільність їх серйозного обговорення:

1) вони передбачають значне зниження загального рівня оподаткування в країні без обґрунтування можливих напрямків зниження державних видатків, які повинні бути узгоджені з їх обсягом, необхідним для виконання державою покладених на неї функцій;

2) революційні зміни податків повинно торкатися лише величини ставок податкової бази, пільг. Потрібно процес стабілізації податкової системи почати із стабілізації її основ, адже ці основи були закладені ще 1991 році перевірені практикою в нашій та у багатьох інших країнах і до них треба ставитись як до підвалин;

ще один елемент пов'язаний із запобіганнями подвійному оподаткуванню. При зміні податків це може позначитись негативно на зовнішній торгівлі, інвестування іноземного капіталу, функціонуванні спільних підприємств;

Особливості проведення податкових реформ: світовий досвід і Україна

Податкова система України перебуває в стані перманентних змін. Однак практика її реформування свідчить про недостатню з'ясовність питання щодо того, як узагалі мають проводитися податкові реформи. Це зумовлює актуальність вивчення й узагальнення досвіду проведення податкових реформ у розвинутих країнах, що дає змогу виділити деякі загальні методологічні принципи їх проведення. Саме методологічні аспекти можуть мати безпосереднє практичне значення для реформування податкової системи України. Необхідність будь-якої податкової реформи зумовлена трьома моментами:

- зміною умов економічного розвитку та соціально-політичної організації суспільства. Що становлять об'єктивну основу реформування податкової системи і визначають характер та соціально-економічні межі в оподаткуванні. В процесі податкової реформи не можна створити податкової системи, ступінь зрілості якої вищий, ніж ступінь зрілості економіки, суспільного устрою та соціальних процесів у державі.

- зміною економічних концепцій щодо оподаткування, яка є наслідком розвитку об'єктивних економічних процесів і відбиває цей розвиток;

- діалектичним протиріччям між прагненням будь-якого суспільства до оптимізації податкової системи і неможливістю досягти цього оптимуму раз і назавжди та й узагалі практичною неможливістю реалізації ідеалу оптимальності й вдосконалення в оподаткуванні, що зумовлює необхідність періодичного вдосконалення податкових систем. Поштовхом до реформування податкової системи є зміна моделі державного регулювання економіки. Податкові реформи мають обов'язкове теоретичне обґрунтування, яке забезпечує певна економічна доктрина. Є два підходи до проведення податкових реформ: податкові революції, що передбачають внесення глибоких принципових змін в оподаткування, аж до створення нової податкової системи, та еволюційний підхід, для якого характерне поступове вдосконалення наявної податкової системи.

Податкові реформи 60-90-х років у розвинутих країнах здійснювалися саме еволюційним способом, який узагалі вважається найприйнятнішим. Вони передбачали внесення поступових, але безперервних змін до податкового законодавства. Як правило, ці зміни запроваджувалися в кілька етапів. Еволюційний характер зміни оподаткування забезпечувався завдяки тому, що значне зниження податкових ставок під час реформ поєднувалося із пошуками шляхів забезпечення додаткових надходжень до бюджету. Це дало змогу запобігти швидким, стрибкоподібним коливанням структури податкових систем та частки доходів бюджетів у ВВП. Зокрема, частка податків у ВВП за 30 років (1960-1990) зросла:

США - на 3,4 процентного пункту;

ФРН -8 процентних пунктів;

Франція - 10,6 процентного пункту;

Великобританія -7,5 процентного пункту;

За 20 років:

США -0,1 процентного пункту;

ФРН -6,5 процентного пункту;

Франція -7,1 процентного пункту;

Великобританія -1,5 процентного пункту;

Проведенню податкових реформ передували серйозні дослідження їх можливих соціально-економічних наслідків: щодо темпів економічного зростання та зайнятості. Активізації інвестиційного процесу, дефіциту бюджету,мотивації економічних суб'єктів тощо.

При цьому характерно, що:

а) ці оцінки не були однозначними. Їх суперечливий характер змусив, голову фінансової комісії американського сенату Б. Пеквуда на завершальному етапі роботи над проектом реформи визнати неможливість точного прогнозу її економічних наслідків;

б) найоптимістичнішими були оцінки ради економічних консультантів при президентові та уряду й обережними - незалежних спеціалістів.

Досвід проведення податкових реформ свідчить про неоднозначний взаємозв'язок податкової і бюджетної політики . Аналіз методологічних принципів проведення податкових реформ у розвинутих країнах дає змогу сформулювати певні висновки, які є важливими для постсоціалістичних країн.

Успішними бувають тільки ті податкові реформи, які передбачають зміни в системі оподаткування, що відповідають умовам і потребам соціально-економічного розвитку країни.

Результативність податкової реформи залежить в якій фазі економічного циклу вона проводиться. Найкращі наслідки дають ті реформи. Які відбуваються у фазі економічного піднесення, коли інвестиційні рішення економічних суб'єктів доповнюється політикою зменшення податків.

Реакція економічних суб'єктів на зниження рівня податків не є швидкою й однозначною. Вона перебуває під впливом цілого ряду чинників, які можуть її модифікувати.

Вплив податкових реформ на економічне зростання проявляється в довгостроковій перспективі

Вплив податкової політики на соціально-економічні процеси взагалі має характер не жорстко детермінованих, а ймовірнісних зв'язків унаслідок складності соціально-економічних явищ, їх зумовленості великою кількістю чинників. Причому ймовірність позитивного чи негативного впливу залежить від узгодженості чи неузгодженості податкової політики з іншою підсистемою стимулюючих заходів.

Засоби стимулюючої податкової політики мають суперечливий вплив на економічний розвиток. З одного боку вони активізують інвестиційні процеси, з другого боку вони впливають на умови конкуренції, відкривають додаткові можливості для зловживань, ухилення від сплати податків.

Висота податкових ставок - явище відносне. Ті самі податки в одних країнах вважаються високими і викликають протест, в інших - нормальними й сприймаються спокійно. Однак ці податки не стали приводом для соціальних конфліктів. Це свідчить про залежність суб'єктивних оцінок і сприйняття рівня податкового навантаження від ряду чинників:

- загального рівня добробуту в країні;

- традицій оподаткування;

- ступеня рівномірності розподілу податкового тягаря;

- характеру використання податкових надходжень.

Зниження рівня податкового тягаря не може бути самоціллю. Воно має сенс тільки в тому разі коли ґрунтується на такому зниженні державних видатків, яке позитивно впливає на соціально-економічні процеси, не стримує розв'язання стратегічно важливих завдань, яких не в змозі розв'язати ринок і мусить брати на себе держава.

З огляду на загальні принципи проведення податкових реформ очевиднішими стають особливості податкової реформи в Україні. Розглянемо основні з них

Відсутність теоретичного обґрунтування реформи податкової системи у вигляді концепції державного регулювання економіки, іманентної особливостям сучасного етапу соціально-економічного розвитку України. Одним з основних завдань податкової реформи на даному етапі вважається зниження рівня податкового тягаря.

Становлення і реформування податкової системи в Україні здійснюється на основі вивчення і запровадження досвіду розвинутих країн щодо оподаткування,

Реформування податкової системи України відрізняється також прагненням здійснити швидкі, революційні зміни в ній, про що неодноразово наголошувалося торік

Особливістю становлення і вдосконалення податкової системи України є її постійна змінюваність, а отже, надзвичайно високий ступінь нестабільності.

Серед особливостей реформування можна назвати також зростання ступеня нерівномірності розподілу податкового тягаря між окремими платниками внаслідок тінізації економіки та недостатньо обґрунтованого пільгового режиму оподаткування окремих суб'єктів господарювання і , як наслідок, віддалення податкової системи України від ідеалів соціальної справедливості.