Валютні відносини та валютні системи

ВАЛЮТНІ ВІДНОСИНИ, ВАЛЮЛНІ СИСТЕМИ

Валюта являє собою грошову одиницю, яка застосовується для вимірювання вартості товару, що прямо чи опосередковано пов'язано із зовнішньоекономічними відносинами.

Валюта класифікується за кількома критеріями. Найважливішими є класифікації за емітентною належністю та режимом використання. За емітентною належністю валюта включає:

а)національну валюту, яка виражається в грошах, що емітуютьсянаціональною банківською системою;

б)іноземну валюту, виражену в грошах, що емітуються банківськими системами інших країн;

в)колективну валюту, виражену в особливих міжнародних грошових одиницях. Вони емітуються міжнародними фінансово - кредитними установами і функціонують за міжнародними угодами. Зараз найважливішими вважаються такі дві валюти:

-- євро;

-- ЗБР (СПЗ -- спеціальні права запозичення).

За режимом використання валюти поділяються на конвертовані і неконвертовані.

Конвертованими вважаються валюти, які вільно обмінюються на валюти інших країн за курсом у встановленому порядку та вільно вивозяться і ввозяться через кордон.

Конвертованість валюти можна класифікувати за ступенем конвертованості на повну і часткову.

Неконвертованими вважаються валюти, які неможливо обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом.

Валютний ринок -- це економічні відносини, що виникають у процесі купівлі-продажу іноземних валют за курсом національної валюти, який складається на основі співвідношення попиту і пропозиції на ці валюти.

Об'єктом валютного ринку служать валютні цінності.

Суб'єктами валютного ринку можуть виступати фізичні і юридичні особи, посередники -- банки, брокерські контори, валютні біржі, які «зводять» продавців і покупців валюти та забезпечують організацію купівлі-продажу валюти. Основна мета діяльності всіх суб'єктів валютного ринку є отримання прибутку від своїх операцій.

За характером виконуваних операцій і ступенем ризику валютний ринок включає такі суб'єкти:

а)господарські суб'єкти, які купують і продають валюту, необхіднудля забезпечення своєї комерційної діяльності;

б)інвестори;

в)спекулянти;

г)хеджери;

д)посередницькі банки, брокерські контори, біржі тощо.Провідне місце серед посередників валютного ринку займають банки.

Залежно від організації торгівлі валютою валютний ринок поділяється на біржовий та позабіржовий.

Валютний ринок має свою структуру. Він включає національні ринки, міжнародні ринки і світовий ринок.

Національні валютні ринки функціонують у більшості країн світу.

Міжнародні валютні ринки сформувалися в тих країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції.

Світовий валютний ринок поєднує окремі міжнародні ринки і працює практично цілодобово.

За характером операцій валютний ринок поділяється на ринок конверсійних операцій та ринок депозитно-кредитних операцій.

За видами конвертованості операцій валютний ринок включає:

а)ринок касових операцій;

б)ринок ф'ючерсних операцій;

в)ринок опціонів.

За територіями розміщення світові валютні ринки поділяються на європейські, азіатські, північноамериканські тощо. За характером оплати валютний ринок поділяється на ринок безготівкових валютних операцій і ринок готівкових валютних операцій.

Валютний ринок має виконувати покладені на нього функції. Основні з них такі:

а)забезпечення умов для проведення валютної політики державита створення для цього відповідних механізмів;

б)суб'єктам валютних відносин мають бути створені належні умови для своєчасного проведення розрахунків. Це сприяє розвиткузовнішньої торгівлі;

в)діяльність усіх учасників валютних відносин має бути прибутковою;

г)формування і балансування попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;

д)страхування валютних ризиків;

є) диверсифікація валютних резервів.

Операції валютного ринку класифікуються за такими трьома ознаками.

За терміном здійснення платежів з купівлі-продажу валюти валютний ринок включає касові операції, або операції з негайною оплатою, та строкові операції.

За механізмом проведення валютні операції включають:

а)операції спот;

б)операції своп;

в)форвардні операції;

г)ф'ючерсні операції;

д)опціонні операції;

є) валютний арбітраж.

Класифікація операцій за формою їх проведення включає готівкові і безготівкові операції. Класифікація за масштабами операцій виділяє оптові операції.

За цільовим призначенням операції валютного ринку можуть здійснюватися з метою отримання валютних коштів для проведення міжнародних розрахунків, з метою страхування від валютних ризиків та спекулятивні операції.

Валютний курс -- це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни. Він встановлюється з точністю до 4-5 десяткових знаків.

Всі фактори, що впливають на валютний курс, можна поділити на дві групи:

Кон'юнктурні або тимчасові

Структурні або довгострокові.

Держава здійснює валютне регулювання двома методами: девальвацією і ревальвацією.

Валютні курси можуть бути фіксовані та плаваючі.

Валютна система являє собою організаційно-правову форму реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору.

Валютні системи поділяються на національні, регіональні (міжнародні) та світову.

Національні валютні системи базуються на національних грошах і є складовими грошових систем окремих країн. Національні валютні системи включають такі основні елементи:

назву валюти, види купюр та характер емісії національної валюти;

ступінь конвертованості національної валюти. Українська гривня є частково вільно конвертованою;

режим курсу національної валюти.;

режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті;

- режим формування і використання державних золотовалютних резервів.

режим валютних обмежень, які вводяться чи скорочуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні;

регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів;

регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин;

визначення національних органів, на які покладається порядок реалізації валютної політики, їх прав та обов'язків у сфері організації національної валютної системи.

Організація валютної системи пов'язана з розробкою і реалізацією валютної політики. У її формуванні беруть участь Кабінет міністрів України, Адміністрація Президента та Верховна Рада України.

Валютна політика являє собою сукупність організаційно правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей.

Валютна політика має свої специфічні цілі. Вони проявляються у валютній сфері, зокрема:

а)лібералізація валютних відносин у державі;

б)забезпечення збалансованості платіжного балансу та стабілізація джерел надходження іноземної валюти на національний ринок;

в)забезпечення високого рівня конвертованості національноївалюти;

г)захист інвестицій (національних та іноземних) у країні;

д)забезпечення стабільності національної валюти.

Реалізація валютної політики забезпечується законодавчим регулюванням валютних відносин та контроль за їх виконанням.

Світова валютна система -- це спільно розроблена державами форма реалізації валютних відносин, закріплена міжнародними угодами. Вона включає такі складові:

а)форми міжнародних засобів платежу: золото, національні валюти, міжнародні валютні ресурси типу євро, СПЗ (спеціальні права запозичені);

б)умови взаємної конвертованості валют;

в)уніфіковані правила міжнародних розрахунків;д) уніфікований режим валютних курсів;

є) режим валютних ринків та ринків золота;

є) міжнародні валютно-фінансові організації;

ж) міжнародне регулювання валютних обмежень.

Світова валютна система у своєму розвитку пройшла кілька етапів.

Першою світовою валютною системою була система, заснована на золотому стандарті.

Після першої світової війни на зміну золотому стандарту прийшов механізм золотодевізного стандарту. У період світової економічної кризи (1927-- 1933 рр.) єдиний золотодевізний стандарт розпався і єдина світова валютна система перестала існувати.

З грудня 1945 р. почав діяти третій етап валютно-фінансового устрою. Він проіснував до 1 січня 1970 р., тобто до початку функціонування СПЗ (спеціальні права запозичень).

З 15 серпня 1971р. припинено розмін долара США на золото, а з квітня 1978 р. функціонує четвертий етап світової валютної системи.

Основні переваги введення євро такі:

а)зниження операційних витрат на конверсійні операції;

б)розширення фінансових ринків;

г)зростання ліквідності фінансових інструментів;

д)зменшення валютних ризиків в процесі здійснення економічнихоперацій;

є) спрощення міжнародних фінансових операцій; є) зростання конкуренції на світовому валютному ринку. Переваги функціонування валюти євро будуть сприяти розвитку міжрегіонального співробітництва.