Вищий навчальний заклад

Харківський інститут економіки ринкових відносин та менеджменту

(ХІЕРВМ)

Контрольна робота

Основи фінансового менеджменту

Зміст

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ І.

Загальні засади організації фінансової роботи на підприємствах

1. Фінансовий механізм управління підприємством

2. Тести

3. Категорії

4. Задача

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ ІІ.

Формування, використання та оцінка ефективності фінансових ресурсів підприємства

1.Позикові фінансові ресурси. Особливості використання

2. Тести

3. Категорії

4. Задача

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ І

Загальні засади організації фінансової роботи на підприємствах

1. Фінансовий механізм управління підприємством

Важливою умовою ефективного функціонування як економіки держави загалом, так і окремих її ланок є налагоджені та збалансовані фінанси. Фінанси, як одна з найважливіших економічних категорій, відображають процеси формування, розподілу і використання фондів фінансових ресурсів для виконання державою своїх функцій здійснення господарської діяльності і задоволення громадянами власних потреб. На державному рівні фінанси функціонують як міжнародні фінанси, на макроекономічному рівні -- як державні фінанси, а на мікроекономічному рівні -- як фінанси суб'єктів підприємництва та фінанси суб'єктів невиробничої сфери.

Сукупність окремих ланок фінансів і фінансових установ формують фінансову систему. Основою фінансової системи держави є фінанси суб'єктів підприємництва, оскільки від ефективності їхньої діяльності залежать масштаби формування централізованих фінансових ресурсів. Водночас зміни у фінансовій системі держави зумовлюють зміни у фінансах підприємств.

У ринковій системі господарювання важливе значення має конкуренція як механізм регулювання економічних процесів, однак у перехідний період вона ще недосконала. Це дає змогу продавцям установлювати й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за розвинутої конкуренції, що призводить до застою у виробництві, до безробіття, а в кінцевому підсумку -- до соціально-економічної та політичної нестабільності.

Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами. Зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства (рис. 1.2).

Фінансовий механізм підприємства -- це система управління фінансами, яка включає організацію взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

До головних завдань фінансового менеджменту належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; формування та раціональне використання фінансових ресурсів: визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами;, удосконалення взаємовідносин з фінансово-кредитною системою суб'єктами господарювання.

Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації фінансової роботи, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх з найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

Мобілізуючи кошти інших власників для забезпечення діяльності власного підприємства, фінансисти повинні чітко уявляти мету інвестування ресурсів і давати рекомендації щодо форм залучення коштів. Для покриття коротко та середньострокової потреби у фінансових ресурсах доцільно використовувати позички банків. Здійснюючи великі капітальні вкладення, можна скористатися додатковою емісією цінних паперів. Однак таку рекомендацію можна дати лише тоді, коли фінансисти ґрунтовно дослідили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, урахували зміни кон'юнктури, й упевнилися в можливості порівняно швидкої та вигідної реалізації цінних паперів підприємства.

На підставі маркетингового дослідження підприємство розв'язує такі три проблеми. Які товари, роботи, послуги слід виробляти та в якій кількості? Як мають бути вироблені ці товари? Хто отримає, придбає чи зможе використати ці товари та послуги? Фінансисти зобов'язані визначити обсяг та джерела фінансових ресурсів, потрібних для інвестування у виробництво і реалізацію продукції, виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, страховими організаціями, цільовими фондами, суб'єктами господарювання.

Рух будь-яких товарно-матеріальних цінностей і трудових ресурсів супроводжується створенням і використанням грошових коштів підприємства, а це означає, що фінансовий стан суб'єкта господарювання відбиває всі сторони його діяльності.

Процес виробництва відбувається в певній технологічній послідовності, коли безперервно повторюються стадія придбання сировини, матеріалів та підготовки їх до виробництва, стадія перетворення сировини на напівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію. Потреба в коштах у підприємства виникає на кожній із цих стадій ще до відшкодування витрат з виручки від реалізації продукції. Саме тому кожне підприємство, формуючи свій капітал (статутний фонд), мусить передбачити необхідну суму оборотних коштів. Вкладені оборотні кошти на кожній стадії виробничого процесу, переходячи з однієї функціональної форми в іншу, заміщуються після реалізації продукції.

Надзвичайно важливо в управлінні фінансами підприємств передбачити таку потребу в оборотних коштах, яка забезпечувала б мінімально потрібні розміри-виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції для виконання виробничої програми. За браком власних оборотних коштів для поточного інвестування слід визначити потребу в позичкових коштах.

Брак оборотних коштів у окремих підприємств виникає саме через те, що надходження та використання грошей не збігаються в часі і здійснюються в різних обсягах. Унаслідок цього в одних підприємств на певний момент з'являються тимчасово вільні кошти, а в інших -- виникає тимчасова потреба в них. Ця суперечність процесу відтворення розв'язується комерційними банками через кредитування підприємств. За тимчасового дефіциту власних оборотних коштів підприємство звертається в банк з метою одержання кредитів.

Управління фінансами включає також сферу фінансового забезпечення інвестицій на технічне переобладнання, реконструкцію та розширення підприємств. У цьому разі фінансисти мусять точно визначити: власні джерела фінансування капітальних вкладень, передовсім амортизаційні відрахування та чистий прибуток; залучені кошти, які можуть надійти від емісії цінних паперів; можливості одержання довгострокових кредитів.

Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими менеджерами.

Амортизаційні відрахування нині є найважливішим елементом витрат на виробництво та основним джерелом відтворення основних засобів. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо в разі застосування прискореної амортизації, є важливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями та іншими суб'єктами господарювання.

Чинним законодавством та нормативними актами встановлено конкретні строки платежів з кожного виду податків та інших обов'язкових внесків. Несвоєчасне та неповне переказування таких платежів у бюджет спричиняє застосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції можуть стати причиною значних позареалізаційних витрат, чого в жодному разі не повинен допускати фінансовий менеджер.

Управління фінансами підприємств включає також сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господарської діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство -- у вигляді чистого прибутку, а працівники -- певні доходи від розподілу і використання частини чистого прибутку. Від регулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація розвитку виробництва, можливість дальшого збільшення прибутку.

Висновок. В умовах недосконалої конкуренції, з метою зменшення застою у виробництві, безробіття, а в кінцевому підсумку - соціально-економічної та політичної нестабільності в державі, управління фінансами підприємств має велике значення. За вищезазначених умов, коли підприємства мають виживати самі, без допомоги держави, значення управління фінансами підприємств полягає у такій організації фінансової роботи, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх з найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку і уникати збитків настільки, наскільки це можливо.

2. Відповіді на тести

1. Що переходить до позичальника в тимчасове користування за кредитним договором:

3 - грошова вартість на умовах повернення;

2. Факторинг - це …

3 - посередництво в одержанні клієнтом боргу;

3. Фінанси підприємств - це...

3 - економічні відносини в грошовій формі, які виявляються в процесі руху вартості.

3.Категорії

1. Фінансові ресурси - грошові прибутки та надходження, які перебувають у розпорядженні підприємства.

2. Чекодержатель - підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком.

3. Кредитний ризик - ризик небезпеки неповернення позичальником отриманого кредиту та відсотків за нього в передбачені кредитною угодою терміни.

4. Банківська позичка - основна форма кредиту, коли банк надає клієнтові в тимчасове користування частину власного або залученого капіталу на умовах повернення зі сплатою банківського відсотка.

Задача

Розрахувати відсутні елементи в графіку погашення кредиту

Розв'язання

Термін погашення кредиту, квартали	Сума основного боргу на початок періоду, грн.	Сума відсотків за даний період, грн.	Сума виплати боргу, грн.	Сума погашення основного боргу, грн.
1	25000	3750	8750	5000
2	20000	3000	8000	5000
3	15000	2250	7250	5000
4	10000	1500	6500	5000
5	5000	750	5750	5000
Разом		11250	36250	25000

Відсотки за кредит:

3750/25000 * 100% = 15%;

Сума виплат за 1-й квартал:

5000 + 3750 = 8750 грн.;

Висновок : сума погашення боргу кожен квартал складає 5000 грн.

Сума погашення кредиту в наступному кварталі визначається як різниця попереднього кварталу за мінусом 5000 грн.

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ ІІ

Формування, використання та оцінка ефективності фінансових ресурсів підприємства

1. Позикові фінансові ресурси. Особливості використання

Позикові ресурси підприємства становлять сукупність ресурсів, різноманітних за формою та умовами залучення, які отримані підприємством на певний термін за певну платню.

Позикові ресурси класифікуються за наступними ознаками:

За складом кредиту, який залучається:

- кредит у формі грошових коштів;

- кредит у формі товарів, які призначені для реалізації;

- кредит у формі обладнання, яке надається для використання (фінансовий лізинг);

За джерелами формування:

- цільовий державний кредит (сфера застосування є різко обмежена);

- банківський кредит;

- комерційний кредит;

- кредит, що формується на ринку цінних паперів (випуск облігацій);

- інші види;

За напрямками використання (за призначенням):

- кредит для поповнення оборотних коштів;

- інвестиційний кредит;

- експортний кредит;

- кредит під формування сезонних матеріальних виробничих запасів;

- кредит на тимчасові потреби;

- кредит для робітників (позики);

За строками повертання:

- онкольний кредит (вид кредиту, строк повернення якого не визначений, але який повертається за першою вимогою кредитора);

- короткостроковий кредит (до 1 року);

- середньостроковий кредит (1-5 років);

- довгостроковий кредит (6-10років);

За ступенем забезпечення кредиту:

- незабезпечений кредит (видається позичальнику, який добре зарекомендував себе щодо виконання умов кредиту - першокласний позичальник);

- забезпечений кредит (позика або гарантія - зобов'язання іншої організації оплатити позику, коли настане гарантійний строк);

- кредит під заставу - спосіб забезпечення, при якому кредитор набуває права задоволення кредитного зобов'язання за рахунок заставленого майна;

- кредит під заклад - спосіб забезпечення, при якому майно до повернення кредиту передається кредитору;

За характером гарантії кредиту:

- кредит, виданий під персональні гарантії (поручительство юридичної або фізичної особи страхування);

- кредит, виданий під реальні майнові гарантії (рухоме та нерухоме майно, цінні папери, матеріальні запаси, заставні права на майно);

За ставкою, яка застосовується:

- безпроцентний кредит;

- кредит з розрахунком платежів за процентною ставкою, % до теперішньої вартості кредиту;

- кредит з розрахунком платежів за обліковою (дисконтною ставкою), % до майнової вартості кредиту;

За видом процента, що встановлюється:

- кредит з фіксованою ставкою процента;

- кредит з плаваючою ставкою відсотків (розмір ставки не фіксується, а переглядається через певний період залежно від ситуації на кредитному ринку або встановлюється у деякій залежності від облікової ставки НБУ);

За строком стягнення платежів за кредит:

- кредит із виплатою всієї суми відсотків у момент його надання;

- кредит з виплатою суми відсотків частинами;

- кредит із виплатою всієї суми відсотків у момент його погашення;

За строком повернення суми боргу:

- кредит, який повертається наприкінці строку позики;

- кредит, погашення якого починається протягом строку позики з певного часу, рівномірними або нерівномірними сумами.

Після проведення аналізу діючої політики залучення позик переходять до розробки політики залучення на наступний період.

Для цього необхідно:

- визначити потребу підприємства в позикових ресурсах;

- оцінити необхідний термін залучення позики;

- прогнозувати умови отримання позики;

- визначити форму та суб'єкт отримання позики.

Розмір потреби в позикових ресурсах обумовлюється наступними факторами:

Напрямок використання позикових ресурсів	Фактори, що обумовлюють обсяги потреби	Документ, в якому обґрунтовується потреба в позиках
1. Для формування обігових коштів	- обсяги поточної діяльності; - умови та обсяги формування виробничих запасів; - швидкість реалізації готової продукції; - наявні обсяги власних обігових коштів та можливості їх поповнення; стабільність реалізації продукції підприємства та надходження виручки	Баланс обігових коштів на період, що планується
2. Для інвестиційних потреб	- обсяги та терміни інвестування; наявність власних інвестиційних ресурсів; - термін окупності проекту та його самофінансування	Бізнес-план інвестицій, розділ "Потреба в інвестиційних ресурсах"

Необхідний період залучення позикових ресурсів визначається з наступних обмежень:

1 тривалість операційного циклу діяльності підприємства (або конкретної угоди) - ОЦдн;

2) планована кількість оборотів кредитних ресурсів для забезпечення окупності та прибутковості їх залучення - К;

3) термін позичання, який встановлюється кредитором - ТКр.

Висновок. Позикові фінансові ресурси необхідні підприємству для фінансування виробничого процесу, залучення обігових коштів, можливості економічних, фінансових та інноваційних інвестицій, для проведення фінансових санацій, заміни зношених виробничих фондів, покриття валових та інших витрат. Значення позикових фінансових ресурсів важко переоцінити.

2. Відповіді на тести

1. До прибутків (збитків) від операційної діяльності згідно стандартів бухгалтерського обліку відносять:

1 - прибуток від реалізації продукції;

2. Знайдіть правильне визначення економічної сутності рентабельності:

1 - абсолютна сума отриманого балансового прибутку;

3. Якщо Z-рахунок Альтмана дорівнює 2,5, то ймовірність банкрутства:

3 - висока.

3. Категорії

1. Валові витрати - витрати здійснені платником податку на прибуток протягом звітного податкового періоду, які виключаються із суми скоригованого валового доходу для обчислення суми оподатковуваного прибутку.

2. Знос основних фондів - утрата вартості основних фондів у процесі їх експлуатації.

3. Оборотний капітал - кошти, витрачені на придбання чи виготовлення оборотних активів підприємства, які необхідні для забезпечення на підприємстві безперервності процесу виробництва і реалізації продукції та отримання прибутку.

4. Фінансова санація - покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, відновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємства, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Задача

Підприємство планує реалізувати 800 виробів. Собівартість одного виробу 18 грн. Ціна виробу 22 грн. Розрахувати прибуток від реалізації всіх виробів.

Розв'язання

Визначаємо прибуток від реалізації всіх виробів прямим методом:

Пр = (22-18)•800 = 3200 грн.

Висновок: даний метод є достатньо точним але, трудомістким і використовується переважно при невеликій номенклатурі продукції.

Використана література

1. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом. - М.: Финансы и статистика, 1994. - 384 с.

2. Белов М.А., Эвдокимова Н.М., Москалюк В.С. Планування діяльності підприємства: Навч. - методич посіб. Для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ.- 2002.

3. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления капиталом. - К.:МП «Итем ЛТД», СП АДЕФ - Україна», 1996, - 534с.

4. Бланк И.А. Торговий менеджмент. - К.:кр. - Финский институт менеджмента и бизнеса, 1997. - 408 с.

5. Бородина Е.В. Финанси предприятий. - М.: Финанси і статистика, 1995.

6. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91.

7. Закон України «Про внесення змін до ст.20 Закону України “Про підприємства в Україні» від 21.09.2000.

8. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91.

9. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91.

10. Закон України «Про систему оподаткування» від 18.02.97.

11. Закон України «Про податок на додану вартість» від 3.04.97.

12. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9.07.03.

13. Закон України «Про лізінг» в редакції закону України від 11.12.03.

14. Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры. - М.: Финансы и статистика, 2001.

15. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А.М. Поддєрьогіна. - 5-те вид., К.: КНЕУ, 2004.