Види інвестиційних ризиків. Управління іноземними інвестиціями

Загальновідомо, що реалізація більшості інвестиційних проектів на будь-якому фондовому ринку сполучена з істотним ризиком втрати частини або навіть усього вкладеного капіталу, причому ризик втрат тим вище, чим вище рівень очікуваного від інвестицій доходу. У зв'язку із цим надто важливо мати чітке подання про ту систему ризиків, які можна назвати інвестиційними ризиками, і яка вбирає в себе всі ризики, властиві інвестиційної діяльності в цілому.

Всі інвестиційні ризики прийнятий підрозділяти на системні й несистемні залежно від того, наскільки широке коло інструментів фондового ринку піддається небезпеці їхнього впливу в кожному конкретному випадку.

Несистемні ризики являють собою такі ризики, впливу яких можуть піддатися лише окремі цінні папери або невеликі їхні сукупності. Ці ризики називають також "ризик окремих цінних паперів" або "унікальний ризик", оскільки такі ризики, як правило, бувають, властиві цінним паперам тільки конкретної компанії або, більше того, тільки конкретним фінансовим інструментам.

Для ілюстрації можна назвати такі ризики, що ставляться до категорії несистемних:

· ризик втрати ліквідності (liquidity risk) - попит на ті або інші цінні папери може піддаватися значним змінам, у тому числі пропадати на тривалі періоди часу;

· підприємницький ризик (business risk) - ціна цінних паперів (зокрема, акцій) будь-якої компанії залежить від того, наскільки успішно компанія працює в обраному нею напрямку;

· фінансовий ризик (financial risk) - ціна акцій компанії може коливатися залежно від проведеної її керівництвом фінансової політики. Так, наприклад, ступінь фінансового ризику збільшується, якщо у фінансуванні діяльності компанії її керівництво велике значення надає випуску корпоративних боргових зобов'язань;

· ризик невиконання зобов'язань (default risk) - емітент, у чинність різних причин (наприклад, банкрутство), може виявитися не в змозі виконати в строк або взагалі виконати свої зобов'язання перед власниками його цінних паперів.

Під системними ризиками розуміються ризики, які властиві роботі не з окремими цінними паперами, а з тими або іншими сукупностями цінних паперів, у більшому або меншому ступені для кожної із вхідних у таку сукупність цінних паперів.

Системні ризики носять також назва "ризик інвестиційного портфеля" або "ринковий ризик". Остання назва системні ризики одержали тому, що їхньому впливу піддається весь ринок або його значна частина.

Відповідно, найбільша увага на системні ризики варто обертати тим інвесторам, які капіталовкладенням в окремі інструменти віддають перевагу формуванню інвестиційного портфеля.

Системні ризики:

· процентний ризик (interest rate risk) - викликається коливаннями процентних ставок. Особливо актуальний для власників боргових зобов'язань, наприклад, облігацій;

· валютний ризик (exchange rate risk) - ризик, властивим інвестиціям у цінні папери іноземних емітентів і прямо пов'язаний з коливаннями валютних курсів;

· інфляційний ризик (inflation risk) - несподіване підвищення рівня інфляції веде до змушених змін у діяльності емітентів і може істотно вплинути на ціну акцій;

· політичний ризик (political risk) - несподівані, особливо драматичні, зміни політичної ситуації неминуче впливають на фондовий ринок, найчастіше досить несприятливо. Особливо актуальним цей ризик стає при роботі з фінансовими інструментами країн, що розвиваються, але є присутнім він і при роботі на устояних ринках.

Види інвестиційних ризиків різноманітні. Ризики можна класифікувати по таких основних ознаках.

По сферах прояву:

· Економічний. До нього відноситься ризик, пов'язаний зі зміною економічних факторів. Тому що інвестиційна діяльність здійснюється в економічній сфері, то вона найбільшою мірою піддана економічному ризику.

· Політичний. Політичний ризик (political risk) - несподівані, особливо драматичні, зміни політичної ситуації неминуче впливають на фондовий ринок, найчастіше досить несприятливо. Особливо актуальним цей ризик стає при роботі з фінансовими інструментами країн, що розвиваються, але є присутнім він і при роботі на устояних ринках. До нього відносяться різні види виникаючих адміністративних обмежень інвестиційної діяльності, пов'язаних зі змінами здійснюваного державою політичного курсу. Світові фінансові й валютні кризи, остання (як хочеться сподіватися) криза почалась в кінці 2008 року знову наочно продемонстрували, що ризики (насамперед фінансові) існують об'єктивно, незалежно від організації, що перебуває під їхнім впливом.

· Соціальний. До нього ставиться ризик страйків, здійснення під впливом працівників інвестуємих підприємств незапланованих соціальних програм і інші аналогічні види ризиків.

· Екологічний. До нього відноситься ризик різних екологічних катастроф і нещасть (повеней, пожеж і т.п.), що негативно позначаються на діяльності інвестуємих об'єктів.

· Інших видів. До них можна віднести рекет, розкрадання майна, обман з боку інвестиційних або господарських партнерів т т.п.

По формах інвестування:

1. Реального інвестування.

Цей ризик зв'язаний:

· З невдалим вибором місця розташування споруджуваного об'єкта;

· Перебоями в постачанні будівельних матеріалів і устаткування;

· Істотним ростом цін на інвестиційні товари;

· Вибором некваліфікованого або несумлінного підрядника й інших факторів, що затримують введення в експлуатацію об'єкта інвестування або знижують дохід (прибуток) у процесі його експлуатації.

2. Фінансового інвестування.

Цей ризик пов'язаний з непродуманим підбором фінансових інструментів для інвестування; фінансовими проблемами або банкрутством окремих емітентів; непередбаченими змінами умов інвестування, прямим обманом інвесторів і т.п.

По джерелах виникнення:

Систематичний (або ринковий). Цей вид ризику виникає для всіх учасників інвестиційної діяльності й форм інвестування. Він визначається зміною стадій економічного циклу розвитку країни або кон'юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринку; значними змінами податкового законодавства в сфері інвестування й інших аналогічних факторів, на які інвестор вплинути при виборі об'єктів інвестування не може.

Несистематичний (або специфічний). Цей вид ризику властивий конкретному об'єкту інвестування або діяльності конкретного інвестора. Він може бути пов'язаний з некваліфікованим керівництвом компанією (фірмою) - об'єктом інвестування, посиленням конкуренції в окремому сегменті інвестиційного ринку; нераціональною структурою інвестуємих коштів і інших аналогічних факторів, негативні наслідки яких значною мірою можна запобігти за рахунок ефективного керування інвестиційним процесом.

В окремих джерелах також виділяють такі ризики, як:

· ризик, пов'язаний з галуззю виробництва, - вкладення у виробництво товарів народного споживання в середньому менш ризиковані, чим у виробництво, скажемо, устаткування;

· управлінський ризик, тобто пов'язаний з якістю управлінської команди на підприємстві;

· часовий ризик (чим більше строк вкладення грошей у підприємство, тим більше ризику);

· комерційний ризик (пов'язаний з показниками розвитку даного підприємства й строком його існування).

Тому що інвестиційний ризик характеризує ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат, його рівень при оцінці визначається як відхилення очікуваних доходів від інвестування від середньої або розрахункової величини. Тому оцінка інвестиційних ризиків завжди пов'язана з оцінкою очікуваних доходів і їхніх втрат. Однак, оцінка ризику - процес суб'єктивний. Скільки б не існувало математичних моделей розрахунку кривій ризику й точної його величини, у кожному конкретному випадку інвестор сам повинен визначити ризик вкладень у дане підприємство.

Інвестиції - це не стільки вкладення в проект, скільки в людей, здатних реалізувати цей проект. Інвестиціям передують тривале дослідження, і вони супроводжуються постійним моніторингом стану підприємства, на первісних етапах якого визначається ймовірність всіх можливих ризиків.

1.3 Заходи щодо запобігання ризикам або їх зменшення

Інвестиційний ризик має місце у підприємницькому середовищі, але може у ряді випадків виникати і в сфері споживання. Ризики інвестиційних проектів поділяються на три великі групи: фінансові, будівельні та експлуатаційні.

Інвестиційний споживчий ризик виникає у тому разі, коли вкладення, що здійснені у товари тривалого користування (котеджі, авто, гаражі та ін.) з метою їх подальшого використання у підприємницькій діяльності (продаж, наймання, гарантія, виробництво), не досягають своїх цілей через різні причини.

Залежно від виду проекту, його належності до того чи іншого типу портфеля розробляється система заходів протидії ризикам:

· заставні операції і гарантування;

· диверсифікація;

· страхування;

· лімітування;

· розподіл;

· еккаутинг та ін.

Еккаутинг - процес обробки та аналізу фінансової інформації про роботу організації з метою порівняння фактичної діяльності організації з її можливостями та діяльністю інших організацій. Це дає змогу виявити проблеми та приховані можливості організації.

При інвестиційному кредиті найбільшого поширення дістали такі засоби захисту від інвестиційного ризику, як позички під заставу та гарантовані кредити.

Позички під заставу -- це позички, забезпечені з боку позичальника заставними активами. Застава -- це один з найдавніших засобів забезпечення позичок. Але якщо у минулі роки заставні фізичні активи переходили у власність кредитора, то сьогодні вони, як правило, залишаються у користуванні позичальника, а кредитору у відповідності з контрактом переходять (уступаються) права володіння.

Банк прагне формувати власний позичковий портфель із забезпечених кредитів, тому він зобов'язаний дуже вимогливо оцінювати якість застави.

Основні критерії цього:

· вік активів, їх моральний і фізичний знос, темпи старіння застави;

· простота оцінки цінності застави та можливість її перегляду.

· можливість розміщення закладених активів на ринку;

· рівень ліквідності як для фізичних, так і фінансових активів;

· рівень позичкової маржі для кожного виду;

· підконтрольність -- простота та легкість встановлення місці входження застави та вступу у володіння нею.

Гарантований кредит видається під письмове зобов'язання третьої сторони сплатити борг у разі відмови від його сплати позичальником.

Оцінка ризиків гаранта та вимоги до якості гарантії такі самі, як і до застави.

Гарантії можуть бути таких видів:

· обмежена або необмежена, тобто та, що гарантує всю заборгованість чи тільки її частку;

· забезпечена або незабезпечена, тобто із заставою чи без неї;

· фізичних або юридичних осіб, тобто забезпечена власними чи корпоративними активами.

Кредитори звичайно прагнуть отримати необмежену та забезпечену гарантію, тому повинні особливо ретельно перевіряти її. При оцінці фінансового стану гаранта слід враховувати, що гарантія як умовне зобов'язання являє собою позабалансовий фінансовий інструмент. Тому перевіряти необхідно як абалансовий фінансовий інструмент. Тому перевіряти необхідно як балансові, так і позабалансові операції гаранта.

Особливу відповідальність несе банк, який виступає у ролі гаранта, оскільки гарантії, які ним видаються, так само, як і безпосередньо кредити, забезпечуються не власними ресурсами, а коштами акціонерів або вкладників.

Одним з найефективніших методів збалансованості інвестиційного портфеля є диверсифікація. Диверсифікація -- це розподіл цінних паперів портфеля таким чином, щоб досягти максимального доходу за мінімального ризику. Як правило, це здобувається шляхом розподілу капіталу між пакетами цінних паперів різної якості та різних термінів погашення для зниження портфельного ризику.

Оскільки ризик є супутником будь-якого варіанта вкладання інвестицій, розрахунки проводяться з метою мінімізації можливих збитків, тобто визначаються ймовірність рівня втрат, ймовірність того, що вони не перевищать певний рівень, який прийнятний для інвестора.

2. Управління іноземними інвестиціями у розвинених країнах