Зміст та організація фінансової роботи підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи

1.2 Організаційне забезпечення системи управління фінансами

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ «АЛЬФА»

2.1 Загальна характеристика та характеристика діяльності

2.2 Аналіз майнової структури капіталу за 2009 рік і оцінка структурних змін

2.3 Аналіз фінансової структури капіталу за 2009 рік і оцінка структурних змін

2.4 Аналіз показників рентабельності

2.5 Загальна оцінка фінансового стану та ліквідності підприємства

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ВАТ «АЛЬФА»

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Фінансова робота на підприємстві - діяльність робітників фінансової служби з підготовки, реалізації фінансових рішень і керуванню фінансовими ресурсами. Диференціація підприємств, організацій по організаційно-правовим формам, умовам функціонування, видам і масштабам діяльності породжує велику кількість організаційних структур управління ними. При цьому блок фінансово-економічної та обліково-звітних робіт на підприємстві може виконувати як не великий відділ, так і складний комплекс структурних підрозділів, який складається з відділів, керування, бюро, груп і т.п.

Основні напрямки фінансової роботи на підприємстві: фінансове планування, оперативна і контрольно-аналітична робота. На малих та середніх підприємствах поточна фінансова діяльність зосереджена в інших відділах (бухгалтерія, адміністрація, інформаційна служба і т.д.), важливі фінансові рішення (інвестування, фінансування, розподіл прибутку) приймає і реалізує генеральна дирекція підприємства. На великих підприємствах може бути створена фінансова дирекція на чолі з фінансовим менеджером. Вона виникає по рішенню правління акціонерного товариства чи дирекції підприємства. Фінансовий директор, як правило, підпорядковується генеральному директорові підприємства, рада директорів або дирекції підприємства. Структура фінансової дирекції залежить від характеру господарської та фінансової діяльності, організаційно-правової форми господарюючого суб'єкта. Її підрозділами можуть бути фінансовий відділ, планово-економічний відділ, бухгалтерія, сектор економічного аналізу, відділ валютних операцій та ін.

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Потенційні можливості збільшення прибутку (доходу) фірми можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств. Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.[2, c.5; 9, c.527]

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- фінансове прогнозування та планування;

- аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

- оперативна, поточна фінансово-економічна робота.[22, c.180; 21, c.92]

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат - визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак - прискорення обертання оборотних коштів.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний - у формі платіжного календаря.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.

Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки:

1) аналіз фінансових результатів та рентабельності;

2) аналіз фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;

- аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та фінансової інвестиційної діяльності;

- аналіз та оцінка використання чистого прибутку;

- аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;

- аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;

- наліз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;

- факторний аналіз показників рентабельності.

Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

- аналіз та оцінка складу та динаміки майна;

- аналіз фінансової стійкості підприємства;

- аналіз ліквідності балансу;

- комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства. [10,c.7; 15,c.30; 19,c.47]

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому: постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги; своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками; забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди; своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі; своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків; здійснення платежів за фінансовими операціями.

1.2 Організаційне забезпечення системи управління фінансами

Фінансова робота складається з процедур різного рівня складності та відповідальності. Перший рівень ставить наступні задачі: а) прийняття фінансових рішень по перспективах розвитку підприємства і поточній діяльності; б) залучення джерел інвестування та їх використання; в) проведення фінансової політики. Другий рівень ставить наступні задачі: а) здійснення фінансових розрахунків; б) оформлення фінансових документів; в) складання звітності тощо.

Підприємство обирає зручну для нього форму організації фінансової роботи, виходячи з конкретних умов господарювання, структури управління, наявності територіально відокремлених підрозділів (філій, представництв).

Організаційний механізм господарювання - це сукупність правил, організаційно-правових нормативів і стандартів, що визначають та регулюють структуру фінансового управління.[9, c.381]

Централізованим елементом організаційного механізму є структура управління, за допомогою якої поєднуються різні центри фінансового управління, регламентуються внутрішні зв'язки і досягається стійка система службових взаємовідносин між структурними підрозділами і працівниками апарату управління.

Відповідає за організацію фінансової роботи на підприємстві фінансова служба. Під фінансовою службою підприємства розуміють самостійний структурний підрозділ, який виконує визначені функції в системі управління підприємством. Як правило, таким підрозділом є фінансовий відділ. Його структура і чисельність залежать від організаційно-правової форми підприємства, характеру господарської діяльності, обсягу виробництва та загальної кількості працівників підприємства.[24, c.273]

Основні напрями фінансової роботи на підприємствах - фінансове планування, оперативна і контрольно-аналітична робота.

На малих підприємствах фінансова робота може виконуватись фінансовим сектором в складі фінансово-збутового відділу чи бухгалтерії. На великих підприємствах фінансовий відділ складається з кількох груп, за якими закріплені визначені функції. Начальник відділу безпосередньо підпорядкований керівництву підприємством (рис. 1.1). [23, c.85]

Рис. 1.1. Приблизна структура фінансового відділу

Наведена структура фінансового відділу в цілому відповідає змісту тієї фінансової роботи, яку необхідно виконувати на підприємстві для фінансування всіх затрат підприємства і здійснення розрахунків. Але вона значною мірою консервує недоліки, властиві управлінню підприємством в доринкових умовах господарювання. Такими недоліками є:

- зведення фінансової роботи на підприємстві до чисто оперативних завдань (оформлення розрахункових і платіжних документів, організація розрахунків з іншими підприємствами тощо);

- обмеження прав підприємств в області фінансового планування;

- стягнення значної частини амортизаційних відрахувань і прибутку міністерствами в централізовані фонди і їх перерозподіл між іншими підприємствами.

На малих підприємствах з невеликими обігами і незначною чисельністю працівників функції фінансиста можуть бути об'єднаними з функціями бухгалтера, але на акціонерних товариствах наявність фінансової служби в системі управління підприємством є необхідною умовою.

В ринкових умовах господарювання важливими задачами фінансових служб є: виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, постачальниками, працівниками підприємства; організація розрахунків; контроль за використанням власних і позикових коштів; організація фінансового менеджменту.

Апарат управління фінансами - важлива частина загального апарату управління господарюючого суб'єкта. На великих підприємствах може бути створена фінансова дирекція на чолі з фінансовим директором чи головним фінансовим менеджером. Вона створюється за рішенням правління акціонерного товариства чи дирекції підприємства.

Підрозділами фінансової дирекції можуть бути фінансовий відділ, планово-економічний відділ, бухгалтерія, сектор економічного аналізу, відділ валютних операцій. Структура, функції і відповідальність всіх підрозділів, їх відносини з іншими ланками управління повинні визначатись Положенням про фінансовий відділ. Фінансовий менеджер і фінансова дирекція - це вища ланка управління фінансовим персоналом.

Завданням фінансового персоналу є пошук коштів і формування фондів та використання їх з метою отримання максимального прибутку для свого підприємства.

У фінансовій роботі на підприємстві головну роль відіграє фінансовий менеджер як фахівець в сфері фінансів. На великих підприємствах працює декілька фінансових менеджерів, кожний з яких виконує визначені посадові обов'язки. Групу фінансових менеджерів очолює провідний фінансовий менеджер, а якщо таких груп кілька, - головний менеджер. [23, c.100; 24, c.249]

Однією з головних задач діяльності фінансового менеджера є пошук шляхів удосконалення фінансової роботи.

Практика довела ефективність організації управління фінансами, коли поєднується делегування відповідальності за одержання доходу (прибутку) і надаються достатньо широкі повноваження в управлінні поточною діяльністю з централізацією прийняття фінансових рішень по розподілу та використанню фінансових результатів.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ «АЛЬФА»

2.1 Загальна характеристика та характеристика діяльності ВАТ «Альфа»

ВАТ «Альфа» засноване в 1994 році як цех від іншого заводу. В 1995 році завод був підпорядкований міністерству верстатобудування та інструментальної промисловості України. З цього часу завод налагодив масовий випуск різців токарних напаяних, збірних, фрез кінцевих, наборів слюсарно - монтажних інструментів.

Акціонування підприємства почалось в 2000 році. На 1 листопада 2007 року на аукціонах продано 43% акцій. Статутний фонд становить 56442 гривень. Чисельність робітників становить 245 чол.

Метою діяльності ВАТ «Альфа» є отримання прибутку за рахунок наукової, виробничої та підприємницької діяльності.

Предметом діяльності є:

1. виробництво слюсарно-монтажних, металорізальних інструментів для машинобудівних підприємств, підприємств різноманітних галузей народного господарства, майстерень ремонтного профілю, сільськогосподарських підприємств, транспорту, а також власників легкових автомобілів;

2. реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічних потреб працівників, створення безпечних умов праці;

3. збереження на договірній основі мобілізаційних потужностей;

4. виробництво та реалізація товарів народного споживання;

5. надання послуг іншим юридичним особам та населенню;

6. зовнішньоекономічна діяльність;

7. комерційна, посередницька, торгова та інші види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації. Майно Товариства складається з основних засобів та обігових цінностей, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі Товариства.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак. Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

За рішенням загальних зборів Товариство створює :

а) резервний (страховий) фонд;

б) фонд оплати дивідендів.

Фонд оплати дивідендів створюється за рахунок чистого прибутку Товариства. Кошти з фонду сплачуються акціонерам пропорційно до загальної вартості належних їм акцій.

Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність та подає її у встановленому порядку та обсязі органам державної статистики.

Для аналізу основних показників, які характеризують діяльність підприємства в 2009 році доцільно скласти таку таблицю:

Таблиця 2.1

Техніко-економічна характеристика ВАТ ,,Альфа”

Показники	Одиниця виміру	2008	2009	Відхи- лення	Темп росту, %
1. Продукція - обсяг промислової продукції (послуг) в оптових цінах без ПДВ та акцизного збору в діючих цінах - зміна залишків незавершеного виробництва	тис. грн. тис. грн.	631,8 16,9	957,0 33,7	325,2 +16,8	51,5 99,4
2. Фінансові результати - балансовий прибуток (збиток) - собівартість виготовленої продукції - виручка від реалізації продукції (товарів, послуг)	тис. грн. тис. грн. тис. грн.	(3) 748 853	(87) 1030,3 1111	282,3 258	37,7 30,2
3. Основні фонди - річна вартість основних фондів	тис. грн.	3562,2	3388,7	- 173,5	- 4,8
4. Праця - чисельність штатних працівників основної діяльності (середня) - фонд оплати праці	чол. тис. грн.	207 177	189 249	- 18 72	- 8,7 40,7
5. Ефективність виробництва - фондовіддача - фондомісткість - фондоозброєність		0,18 5,64 17,21	0,28 3,54 17,93	0,10 - 2,1 0,72	55,5 -37,23 4,18

За 2009 рік випущено товарної продукції (в оптових цінах) на 957 тис. грн., що на 325,2 тис. грн. більше обсягу 2008 року. Разом з тим збільшилось незавершене виробництво на 16,8 тис. грн. Реалізовано продукції на 1111 тис. грн., що на 33,2% більше реалізації минулого періоду.

Від всієї господарської діяльності в 2009 році підприємство отримало збитків на суму 87 тис. грн. Якщо порівняти цей результат з результатом минулого року, то можна судити про погіршення фінансового стану підприємства, а саме про збитковість виробництва. Все це свідчить про не конкурентоспроможність продукції підприємства, що пов'язано з великими матеріальними витратами на її виробництво, а також про незадовільну роботу відділів збуту та маркетингу.

Собівартість виготовленої продукції збільшилась на 282,3 тис. грн. (37,7%). Як стверджують спеціалісти підприємства, якість продукції, що виготовляється, досить високої якості, але через велику ціну (яка обумовлена високим рівнем собівартості продукції) інструменти не користуються попитом. Про це свідчить і дуже високий рівень фондомісткості, яка набагато перевищує нормативне значення. Хоча на кінець звітного періоду вона знизилась, відбулось це головним чином за рахунок збільшення випуску продукції. Підприємству доцільно було б продати частину основних засобів, оскільки вони вже застарілі, та на отриману суму закупити нове обладнання, більш досконале. Показники фондовіддачі менше нормативу, що рекомендується спеціалістами (в межах 3). Тобто на одиницю фондів приходиться менше одиниці продукції (на початок та кінець періоду відповідно 0,18 та 0,28).

В 2009 році в порівнянні з відповідним періодом 2008 року чисельність всього персоналу знизилась на 8,7%, а фонд оплати праці збільшився на 40,7%. Через нестачу коштів у підприємства та відсутність замовлень воно було змушено звільнити 18 працюючих.

Таким чином, результати аналізу основних показників діяльності підприємства за 2009 рік свідчать про незадовільне становище підприємства. Це обумовлено недостатнім забезпечення виробництва власними обіговими коштами, несвоєчасністю розрахунків, великою заборгованістю підприємства перед постачальниками та бюджетом. Необхідно діяльність підприємства орієнтувати на розширення зв'язків із зарубіжними партнерами, що дасть змогу за рахунок надходження валютних коштів поліпшити і стабілізувати фінансовий стан підприємства.

2.2 Аналіз майнової структури капіталу за 2009 рік і оцінка структурних змін

Аналіз активів підприємства дозволяє надати загальну оцінку зміні всього його майна. Оцінка сукупних активів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшення фінансових ресурсів, чи навпаки.

Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру активу балансу, приведений в таблиці 2.2.[5, c.95]

Таблиця 2.2.

Аналіз складу та структури активу балансу підприємства

Розміщення майна	На початок року	На кінець року	Зміни за рік
	Тис. грн.	% до підсумків розділів	Тис. грн.	% до підсумків розділів	Тис. грн.	% до початку року
1	2	3	4	5	6	7
1.Необоротні активи Незавершене виробництво Основні засоби: - залишкова вартість - первісна вартість - знос Усього за розділом 1	42,2 35,20 7489,4 3969,4 3562,2	1,18 98,82 83,28	42,2 3346,5 7464,2 4117,7 3388,7	1,25 98,75 77,22	0 - 173,5 - 25,2 - 173,5	0 - 4,93 0,34 - 4,87
2. Оборотні активи Запаси: - виробничі запаси - незавершене виробництво - готова продукція - товари Усього вир. обіг.кап. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізована вартість Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом Інша поточна дебіторська заборгованість	218,2 16,9 421,9 2,7 659,7 40,1 4,9	30,51 2,36 59 0,38 92,24 5,61 0,69	262,5 33,7 529,35 6,5 832,05 143,6 6,6 11,4	26,28 3,37 53 0,65 83,30 14,38 0,66 1,14	44,3 16,8 107,45 3,8 172,35 103,5 6,6 6,5	20,30 99,41 25,5 140,74 2613 258,10 132,65
Грошові кошти та їх еквіваленти: В нац. валюті Усього обіг. кап Усього за розділом 2	10,5 55,5 715,2	1,47 7,76 16,75	5,25 166,85 998,9	0,53 16,70 22,76	- 5,25 111,35 283,7	- 50,00 200,00 39,67
3. Витрати майбутніх періодів			0,7	0,02	0,7
Баланс	4277,4	100	4388,3	100	110,9	2,59

З таблиці 2.2 бачимо, що загальна вартість майна підприємства збільшилась на 110,9 тис. грн. або на 2,59%. В складі майна доля основних засобів та інших необоротних активів зменшилась на 173,5 тис. грн. або на 4,87%. В їх складі зменшилась доля основних засобів - на 173,5 тис. грн. (4,93%), а значення незавершеного будівництва не змінилось, хоча в процентному відношенні питома вага незавершених капітальних вкладень в загальній сумі розділу зменшилась на 0,07%. Питома вага необоротних активів в загальному складі майна зменшилась на 6,06%. Оборотні активи за звітний період збільшились на 283,7 тис. грн. (39,67%). Але не слід розглядати це збільшення як позитивну тенденцію, оскільки воно відбулось головним чином за рахунок готової продукції, яка збільшилась на 107,45 тис. грн. (25,5%).

Це свідчить про те, що вироби не користуються попитом. Причиною цього є висока собівартість продукції. Слід переглянути цінову політику підприємства та доцільність надання відстрочки платежів або знижок для негайної оплати. Виробничі запаси збільшились на 44,3 тис. грн. (20,3%).

Показник вартості товарів придбаних підприємством збільшився за звітний період на 3,8 тис. грн. (140,74%). Показники незавершеного виробництва на 16,8 тис. грн. (99,41%). Питома вага виробничого оборотного капіталу, в складі оборотних активів, знизилась з 92,24% до 83,30% відповідно на початок і кінець року і це зменшення складає 172.35 тис. грн. (26.13%). Частину виробничих запасів можна продати для збільшення коштів.

Питома вага обігового капіталу зросла з 7,76% на початку року до 16,70% в кінці року. Зростання відбулось за рахунок різкого збільшення дебіторської заборгованості на 161,6 тис. грн. зокрема із збільшенням розрахунків за товари, роботи, послуги на 103,5 тис. грн. (258,1%), з бюджетом - на 6,6 тис. грн., з іншими дебіторами - на 6,5 тис. грн. (132,65%). Зменшилась сума коштів на розрахунковому рахунку - на 5,25 тис. грн. Відсутність коштів пояснюється великою дебіторською заборгованістю за товари, роботи, послуги.

Розподіл коштів між основним та оборотним капіталом на початок року складає відповідно 83,28% та 16,72%, на кінець року - 77,22% та 22,76%. Зменшився основний капітал на 173,5 тис. грн. (4,87%), а приріст оборотного склав 283,7 тис. грн. (39,67%). Тобто трапився перерозподіл коштів в бік зниження менш мобільної її частини - основних коштів. На початок та кінець року основний капітал повністю покривався власними джерелами. За рахунок власних оборотних коштів покривалось 81,6% поточних активів (загальної суми оборотного капіталу), на кінець року цей показник складав 66,9%.

Такий стан склався, в основному, за рахунок випередження темпів росту загальної суми оборотного капіталу.

Доля кредиторської заборгованості в формуванні оборотного капіталу складала:

- на початок року :

(2.1)

- на кінець року :

(2.2)

Аналізуючи структуру оборотного капіталу, бачимо, що матеріальні оборотні кошти склали на початок року 92,24%, грошові кошти - 1,47%; розрахунки та інші активи - 6,29%. Таке співвідношення пояснюється високим рівнем матеріалоємності виробництва. Протягом року питома вага матеріальних оборотних коштів зменшилась на 8,94% та складала 83,30%. В цілому структура оборотних коштів декілька покращилась, оскільки питома вага матеріальних оборотних коштів зменшилась, а грошових коштів та дебіторської заборгованості збільшилась. Збільшення залишків готової продукції на 25,5% свідчить про погіршення її збуту.

Важлива увага при аналізі поточних активів має приділятися дебіторській заборгованості. При наявності конкуренції та складності збуту підприємства продають її, використовуючи форми послідуючої оплати. Тому дебіторська заборгованість є важливою частиною оборотного капіталу. Якщо на початок року розрахунки з покупцями та замовниками складали 5,61%, то на кінець року цей показник дорівнював 14,38%, а в загальному підсумку за рік він збільшився на 258,1%. Зміни, що відбулись в структурі дебіторської заборгованості, свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік погіршення платоспроможності. Підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Наявність заборгованості дебіторів спричиняє фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуває недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати та інше.

Можна сказати, що структура фінансових ресурсів була задовільною (це пов'язано перевищенням власних коштів у структурі пасивів), незважаючи на наявність дебіторської заборгованості, яка пов'язана із традиційними складнощами збуту продукції в нашій економіці.

2.3 Аналіз фінансової структури капіталу за2009рік і оцінка структурних змін

Причини збільшення чи зменшення майна підприємства визначають, вивчаючи зміни в складі джерел його формування. Надходження, купівля, формування майна може відбуватися за рахунок власних і позичених коштів (капіталу), характеристика співвідношення яких відкриває сутність фінансового стану підприємства. Так, збільшення долі позичених коштів, з однієї сторони, свідчать про загрозу фінансової нестабільності підприємства і збільшення рівня фінансового ризику, а з іншої - про активний перерозподіл (в умовах інфляції і невиконання в строк фінансових зобов'язань) прибутку від кредитів по відношенню до підприємства-боржника.

Аналіз динаміки складу та структури джерел власних та залучених коштів приведений в таблиці 2.3.[5, c.216]

Таблиця 2.3.

Аналіз складу та структури джерел коштів підприємства

Джерела коштів	На початок року	На кінець року	Зміни за звітний період
	Тис. Грн.	% до підсумків розділів	Тис. грн	% до підсумків розділів	Тис. грн	% до початку року
1. Власний капітал Статутний капітал Додатковий вкладений капітал Резервний капітал Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) Усього за розділом 1	147,5 3844,6 49,1 102 4143,2	3,56 92,79 1,19 2,46 96,86	147,5 3845,2 49,1 15 4056,8	3,64 94,78 1,21 0,37 92,51	0 0,6 0 - 87 - 83,4	0 0,02 0 - 85,3 - 2,01
2. Поточні зобов'язання Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги Поточні зобов'язання за розрахунками: з одержаних авансів з бюджетом з позабюджетних платежів зі страхування з оплати праці Інші поточні зобов'язання Усього за розділом 2	41,8 6,4 28 1,9 22,8 31,9 1,4 134,2	31,1 4,77 20,86 1,42 16,99 23,77 1,04 3,14	95,8 1,2 60,1 13,3 28,9 67 65,2 331,5	28,90 0,36 18,13 4,01 8,72 20,21 19,67 7,55	54 - 5,2 32,1 11,4 6,1 35,1 63,8 197,3	129,19 - 81,25 114,64 600 26,75 110,03 147,02
Баланс	4277,4	100	4388,3	100	110,9	2,59

З таблиці 2.3 бачимо, що зростання джерел формування майна підприємства за 2009 рік на 110,9 тис. грн. або на 2,59% обумовлено зростанням суми позикових коштів на 197,3 тис. грн. або на 147,02%. Разом с тим власні кошти зменшились на 2,09%. Зменшення власних коштів обумовлено збитками звітного року 87 тис. грн. та їх покриття за рахунок зменшення нерозподіленого прибутку який знаходиться в розпорядженні підприємства.

Збільшення залучених коштів відбулось за рахунок збільшення кредиторської заборгованості по всіх статтях.

В структурі власних коштів найбільш питому вагу мають додатковий та статутний капітал. Доля додаткового капіталу у власних коштах за звітній період зросла 1,92%, на або на 0,6 тис. грн., доля резервного капіталу зменшилась на 0,02% хоча в абсолютному значенні не змінилась. Розмір статутного фонду не змінився. Велике значення мають власні оборотні кошти підприємства, що вираховуються як різниця між власними коштами та необоротними і показують, скільки із загальної суми власних коштів підприємства спрямовується на покриття оборотних коштів:

1. на початок року:

(2.3)

2. на кінець року:

(2.4)

Тобто за рік сума власних оборотних коштів зросла з 581 тис. грн. до 668,1 тис. грн.

Негативним є зростання питомої ваги залучених коштів на 4,41%, хоча короткострокові кредити підприємство не залучає. Це пояснюється досить високою обліковою ставкою НБУ та жорсткими умовами кредитування. Більшу частину об'єму кредиторської заборгованості складає заборгованість перед постачальниками, яка являє собою комерційний кредит, по якому не потрібне забезпечення та який майже безкоштовний. Зростання її об'єму в звітному році свідчить про фінансові ускладнення на підприємстві. Про це свідчить і зростання заборгованості робітникам по оплаті праці на 35,1 тис. грн. (110,03%). За рік збільшилась заборгованість по розрахунках з бюджетом на 32,1 тис. грн. (114,64%), зі страхування - на 6,1 тис. грн. (26,75%), з позабюджетних платежів - на 11,4 тис. грн. (600%), з іншими кредиторами - на 63,8 тис. грн. Заборгованість по авансах одержаних зменшилась на 5,2 тис. грн. (81,25%). Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зросла на 54 тис. грн. (129,19%). Тобто підприємство використовує кошти, які йому не належать. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану підприємства, але якщо вони не затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно повертаються. В іншому випадку виникає прострочена кредиторська заборгованість.

2.4 Аналіз показників рентабельності

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства.

Вони вимірюють прибутковість підприємства з різні позиції і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну. Адміністрацію цікавить віддача (прибутковість) усіх виробничих активів; потенційних інвесторів і кредиторів - віддача на капітал що інвестувався; власників і засновників - прибутковість акції і т.д.

Рентабельність продажу. Він показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство. Нормальною вважається рентабельність не менша 30%, в умовах високого податкового тиску - 15%.[7, c.64; 15, c.103]

(2.5)

- рентабельність продажу;

- чистий прибуток;

- чистий дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Рентабельність у 2009 р. для підприємства становила: -84000/1111000 = -0,08 (-8 %). Звідси робимо висновок, що після вирахування з отриманого доходу всіх витрат залишається 8 копійок збитків від кожної гривні продажу. У 2008 р - 3000 / 853000 = -0,003 (-0,3%). Збитки становили всього 0,3 копійки від кожної гривні продажу.

Рентабельність капіталу. Показує ефективність використання всього майна

підприємства. Зниження його свідчить про падаючий попит на продукцію підприємства і про перенагромадження активів. Цей показник визначається як співвідношення чистого прибутку і середньорічної вартості власного капіталу.

(2.6)

- рентабельність капіталу;

- чистий прибуток;

- власний капітал на початок періоду;

- власний капітал на кінець періоду. [12, c.132; 15, c.104]

Для нашого підприємства вона складає: -84000 / 4100000 = -0,02 (-2%).

Рентабельність майна. Характеризує ефективність використання основних засобів підприємства. Цей показник визначається як співвідношення валового прибутку і середньорічної вартості основних засобів підприємства.

(2.7)

- рентабельність майна;

- валовий прибуток;

- залишкова вартість основних засобів підприємства.[7, c.66; 15, c.105]

Вона складає:

80700 / 3346500 = 0,024 (2,4%) - за звітний період

105000 / 3520000 = 0,03 (3%) - за попередній період.

Рентабельність продукції. Цей показник дає можливість побачити скількох прибутків отримано на одиницю собівартості реалізованої продукції.

(2.8)

- рентабельність продукції;

- прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства;

- повна собівартість реалізованої продукції.[7, c.68; 15, c.106]

Вона складає:

80700 / 1030300 = 0,08 (8%) - за звітний період

105000 / 74800 = 0,14 (14%) - за попередній період.

Рентабельність продукції за звітний рік упала в 1,75 рази і склала всього 8%. Значить кожна гривня витрачена на виробництво принесла тільки 8 копійок прибутку.

Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондомісткості продукції.

Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондомісткість, вище фондовіддача і в наслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.

2.5 Загальна оцінка фінансового стану та ліквідності підприємства

Оцінка фінансового стану підприємства в умовах ринкових відносин особливо важлива для вирішення конкуренції і фінансової стабільності, надійності підприємства як партнера. У значній мірі втрачає значення контроль виконання планів, які регламентують діяльність підприємств, зростає потреба в оцінці фінансового стану та аналізі ліквідності (платоспроможності) підприємства.

Ліквідність підприємства - це можливість у практичній ситуації, що склалася, погасити всі свої зобов'язання перед контрагентами, банками, акціонерами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності.[25, c.142; 10, c.63]

В економічній практиці підприємств України поступово впроваджується методика оцінки фінансової стійкості і платоспроможності економічних агентів (суб'єктів ринкових відносин), яка за змістом відповідає міжнародним вимогам і ґрунтується на даних фінансової звітності і бухгалтерського балансу.[5, c.400]

В залежності від мети дослідження конкретних аналітичних задач в першу чергу необхідно агрегувати основні розділи активу і пасиву балансу. Агрегована форма бухгалтерського балансу показана на умовних даних.

З орієнтацією на розробку бізнес-планів доцільно згрупувати окремі показники в основні групи:

- запаси і затрати (ЗЗ);

- власні оборотні кошти (ВОК);

- джерела формування запасів (ДФЗ).

Запаси і затрати (ЗЗ) визначаються за даними бухгалтерського балансу як підсумок II розділу активу балансу. Власні оборотні кошти (ВОК) розраховуються за наступною методикою:

 (2.9)

- поточні активи;

- поточні пасиви.[25, c.145]

Таким чином, власні оборотні кошти - це різниця між поточними оборотними активами (вартість оборотного капіталу в матеріально-речовій і грошовій формах) і поточними (короткостроковими) зобов'язаннями підприємства (короткострокові кредити, зобов'язаннями перед: постачальниками, бюджетом по податках і платежах, працівниками, іншими підприємствами по отриманих авансах і т.д.).

Джерела формування запасів (ДФЗ) визначаються таким чином:

(2.10)

- короткострокові кредити банку і короткострокові позики для покриття запасів;

- розрахунки з кредиторами за товари, роботи, послуги.[25, c.145]

Порівнюючи приведені вище три основні показники (33, ВОК і ДВЗ), в практиці можна умовно виділити такі рівні фінансової стійкості підприємства:

1. абсолютну фінансову стійкість, яка характеризується нерівністю:

33 < ВОК

2. нормальну фінансову стійкість, для якої виконується наступна нерівність:

ВОК < 33 < ДФЗ.

3. нестійкий фінансовий стан, для якого характерною є нерівність типу:

33 >ДФЗ.

Економічний зміст даної нерівності полягає в тому, що запаси і затрати неможливо покрити джерелами коштів.

4. критичний фінансовий стан характеризується такою ситуацією, коли не тільки не виконується нерівність 3, але й мають місце "непокриті збитки", а також "Довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк".[25, c.147-148]

Таблиця 2.4.

Агрегований баланс для аналізу фінансового стану підприємства.

Показник	На початок року	На кінець року
ЗЗ	715,2	998,9
ВОК	581	667,4
ДФЗ	622,8	763,2

Аналіз отриманих даних свідчить про нестійкий фінансовий стан. Це означає, що підприємство, якщо всі кредитори воднораз пред'являть вимогу погасити заборгованість, буде не в змозі розрахуватися в повному обсязі, та в кінцевому підсумку буде вимушене користуватися для цих цілей іншим джерелом (менш ліквідним - дебіторською заборгованістю).

Але аналізу тільки ліквідних активів підприємства далеко не достатньо для визначення ступеню його платоспроможності, тому на практиці розраховують деякі інші показники.

Коефіцієнти ліквідності в оцінці фінансового стану підприємства є найбільш важливими. Ці показники визначають стан ділової активності підприємства і його ефективність, спроможність наявними власними коштами розрахуватися з кредиторами, акціонерами, бюджетом, банками.

Аналізуючи показники ліквідності за строками, підприємства визначають, наскільки швидко виробничі запаси і дебіторська заборгованість перетворювались у наявні гроші.

На підставі даних другого розділу активу балансу розраховують коефіцієнти ліквідності. На практиці використовують три коефіцієнти ліквідності.

При обчисленні першого показника до ліквідних коштів включають лише грошові кошти у касі, на банківських рахунках, а також цінні папери, які можуть бути реалізовані на фондовій біржі. Цей показник носить назву коефіцієнта абсолютної ліквідності, дає змогу визначити, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може негайно погасити. Він розраховується по формулі:

(2.11)

- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

- кошти на розрахунковому та інших рахунках;

- гроші в касі;

- поточні зобов'язання.[7, c.80; 25, c.151]

На початок року: 10500/134200 = 0,09

На кінець року: 5250/331500 = 0,016

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35.

Другим коефіцієнтом, який характеризує ступінь ліквідності підприємства, є коефіцієнт швидкої ліквідності (Acid test ratio, Quick ratio), який відрізняється від коефіцієнта абсолютної ліквідності тим, що всклад ліквідних коштів включається також дебіторська заборгованість та інші активи. Він обчислюється за формулою:

(2.12)

- коефіцієнт швидкої ліквідності;

- кошти на розрахунковому та інших рахунках;

- гроші в касі;

- поточні зобов'язання;

- дебіторська заборгованість.[15, c.120; 25, c.153]

На початок року: 55500/134200 = 0,41

На кінець року: 166850/331500 = 0,5

Цей показник характеризує прогнозні платіжні можливості підприємства при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Цей коефіцієнт повинен дорівнювати або бути більшим 1, але реально для українських підприємств він складає не більше 0,7-0,8. Виходячи з цього рекомендоване значення 0,3-1.

Третій коефіцієнт - коефіцієнт загальної ліквідності (Current Ratio) має в своєму чисельнику ще й суму виробничих запасів:

(2.13)

- коефіцієнт загальної ліквідності;

- кошти на розрахунковому та інших рахунках;

- гроші в касі;

- дебіторська заборгованість;

- виробничі запаси;

- поточні зобов'язання.[15, c.122; 25, c.155]

На початок року: 715200/134200 = 5,33

На кінець року: 998900/331500 = 3,01

Згідно з міжнародною практикою, значення коефіцієнта ліквідності повинні знаходитися в межах 1 - 2 (іноді 3). Нижня границя обумовлена тим, що оборотних коштів повинне бути щонайменше досить для погашення короткострокових зобов'язань, інакше компанія виявиться під погрозою банкрутства. Перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями більш ніж у три рази також є небажаним, оскільки може свідчити про нераціональну структуру активів.[19, c224]

Четвертий коефіцієнт - чистий оборотний капітал (Net working capital), у грошових одиницях:

(2.14)

- чистий оборотний капітал;

- поточні активи;

- поточні зобов'язання.[7, c.83; 25 c.156]

На початок року: 715200-134200 = 581000

На кінець року: 999600-331500 = 668100

Значення, що рекомендуються: > 0

Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення діяльності. Оптимальна сума чистого оборотного капіталу залежить від особливостей діяльності компанії, зокрема від її масштабів, обсягів реалізації, швидкості оборотності матеріальних запасів і дебіторської заборгованості. Недолік оборотного капіталу свідчить про нездатність підприємства вчасно погасити короткострокові зобов'язання. Значне перевищення чистого оборотного капіталу над оптимальною потребою свідчить про нераціональне використання ресурсів підприємства. Наприклад: випуск акцій чи одержання кредитів понад реальну потребу.

Обчислення чотирьох різних показників ліквідності обумовлено потребою зробити висновок про стійкий фінансовий стан контрагентами, виходячи із стосунків з підприємством. Наприклад, для постачальника сировини, матеріалів та послуг значний інтерес представляє перший показник; для банка підприємства, яке кредитується - другий, четвертий, для володаря акцій і облігацій підприємства - третій.

Таблиця 2.5.

Аналіз показників ліквідності підприємства

Показники	На початок року	На кінець року
Грошові кошти, тис. грн..	10,5	5,25
Дебіторська заборгованість, тис.грн.	45	161,6
Запаси і затрати, тис. грн..	659,7	832,05
Поточні зобов'язання, тис. грн..	134,2	331,5
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,09	0,016
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,41	0,5
Коефіцієнт загальної ліквідності	5,33	3,01
Чистий оборотний капітал	581000	668100

Згідно таблиці 2.5 можна зробити висновки про не досить високий рівень ліквідність підприємства за період, що аналізується. Це звичайно свідчить про нестабільне фінансове становище підприємства протягом всього періоду.

Згідно отриманим даним, коефіцієнт абсолютної ліквідності дуже низький. Його значення свідчить про те, що тільки 1,6% короткострокової заборгованості підприємство може погасити негайно, по зрівнянню з початком періоду - 9%.

Коефіцієнт швидкої ліквідності теж має низьке значення, яке майже вдвічі нижче оптимального. На кінець періоду цей показник декілька збільшився за рахунок збільшення дебіторської заборгованості. А оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до збільшення свідчить на користь підприємству.

Високим лишається тільки показник загальної ліквідності, є досить високим і відповідає нормативному значенню (навіть перевищує його). Тобто на початок звітного періоду на кожну гривню короткострокових зобов'язань припадало 5,33 гривні поточних активів; на кінець періоду - 3,01 гривні. Але він також має тенденцію до зменшення. Високі показники загальної ліквідності свідчать про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів, що не є позитивною рисою при аналізі фінансового стану підприємства.

Збільшення чистого оборотного капіталу свідчить про нераціональне використання ресурсів підприємства.

Аналіз ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість покриття зобов'язань активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань.

Таким чином, підприємство можна назвати ліквідним (платоспроможним). Та через брак ліквідних коштів підприємство нездатне покрити короткострокові зобов'язання. Більшість коштів підприємства мобілізовані в виробничі запаси, які є важко реалізованими активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства.

Одним з найважливіших показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є показник питомої ваги загальної суми власного капіталу в підсумку активу балансу. В практиці цей відносний показник отримав назву коефіцієнт автономії. По ньому дивляться, наскільки підприємство незалежно від позикового капіталу: Коефіцієнт автономії = Власний капітал / Майно підприємства.[25, c.160]

Чим більше у підприємства власних коштів, тим легше йому справлятись з негараздами економіки. Ось чому керівники намагаються збільшувати з року в рік абсолютну суму власного капіталу підприємства. Такі можливості є насамперед у добре функціонуючих підприємств. Маючи великі прибутки, вони намагаються утримати значну їх частину в обігу підприємства шляхом створення резервів з валового та чистого прибутку або прямого зачислення у власний капітал нерозподіленого прибутку. Для коефіцієнту автономії бажано, щоб він перебільшував по своїй величині 50%. В цьому випадку його кредитори почувають себе спокійно, бо знають, що весь позиковий капітал може бути компенсований власністю підприємства .

Таблиця 2.6.

Оцінка динаміки показника автономії підприємства

Показники	На початок року	На кінець року
Власні кошти, тис. грн.	4143,2	4056,8
Загальна сума джерел коштів, тис. грн..	4277,4	4388,3
Коефіцієнт автономії	0,969	0,924
Темпи росту, %	-	- 4,64

Доля власних коштів у загальній сумі джерел коштів досить висока. Але на кінець року трапилось зниження коефіцієнту на 4,64%. Взагалі отримані дані свідчать про високу ступінь незалежності підприємства від зовнішнього фінансування.

Похідними від коефіцієнта автономії є такі показники, як коефіцієнт фінансової залежності та коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів.

Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним до коефіцієнту автономії. Збільшення цього показника в динаміці означає збільшення долі позикових коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення знижується до одиниці (100%), то підприємство повністю фінансується за рахунок власних коштів.[25, c.162]

Коефіцієнт фінансової стійкості вираховується як співвідношення власних та позикових коштів. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має достатній запас фінансової стійкості і відносно не залежить від зовнішніх фінансових джерел. Коефіцієнт фінансової стійкості повинен дорівнювати 0.85 - 0.90.[25, c.163]

Таблиця 2.7.

Аналіз динаміки коефіцієнту співвідношення власних і позичених коштів підприємства

Показники	На початок року	На кінець року
Власні кошти, тис. грн.	4143,2	4056,8
Позичені кошти, тис. грн.	134,2	331,5
Коефіцієнт співвідношення власних і позичених коштів	30,87	12,24
Темпи росту, %	-	- 60,35

Ступінь залежності підприємства від залучених коштів виражається у коефіцієнті співвідношення залучених та власних коштів. Він показує, яких коштів у підприємства більше - залучених чи власних. Чим більше коефіцієнт, тим більше залежність підприємство від залучених коштів. Допустимий рівень залежності визначається умовами роботи кожного підприємства і, в першу чергу, швидкістю обігу обігових коштів.

Коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів є часткою від ділення всієї суми зобов'язань по залучених позичених коштах на суму власних коштів. Він показує, скільки позичених коштів залучило підприємство на 1 грн. вкладених у активи власних коштів.

Таблиця 2.8.

Аналіз динаміки і темпів росту показника співвідношення позичених і власних коштів.

Показники	На початок року	На кінець року
Позичені кошти, тис. грн.	134,2	331,5
Власні кошти, тис. грн.	4143,2	4056,8
Коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів	0,03	0,08
Темпи росту, %	-	166,6

Згідно даних таблиці на кожну гривню вкладених в активи підприємства власних коштів на початок року припадало 3 коп. позикових коштів, на кінець року - 8 коп. Тобто підвищився рівень фінансової залежності підприємства від позикових коштів.