Система державного регулювання грошової сфери

24

Зміст

Вступ

1. Система державного регулювання грошової сфери

Державне регулювання грошового обороту

Специфіка державного регулювання грошової сфери в Україні

2. Поняття функцій кредиту та їх класифікація

2.1. Загальні передумови та економічні чинники необхідності

кредиту

2.2. Функції та роль кредиту

3. Центральні (емісійні) банки: виникнення, призначення та загальна характеристика

3.1. Призначення та функції центрального банку

3.2. Становлення центрального банку в Україні

4. Задачі

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність даної контрольної роботи полягає в тому, що для реалізації свого впливу на економіку держава повинна розробляти відповідну економічну політику, в завдання якої входить регулювання грошової сфери. Кредит полегшував реалізацію товарів. Саме в цьому й полягає найбільш поширена причина необхідності кредиту. існування товарного виробництва і пов'язаного з ним товарного обігу є найбільш загальною економічною причиною необхідності кредиту. Центральний банк сполучає в собі риси звичайної (комерційної) банківскої установи і державного відомства, що має відповідні владні функції в області організації грошово-кредитного обігу.

Гроші відіграють важливу роль у економічному і соціальному розвитку суспільства. Багато уваги проблемам грошей приділялося у працях відомих економістів Заходу XIX-XX ст. - Дж. С. Міля, У. Джевонса, Л. Вальраса, М. Туган-Барановського, А. Маршалла, Дж. Кейнса, П. Самуельсона, Д. Патінкіна, М. Фрідмана та ін.

Завдяки своїй суспільній природі і надзвичайно важливій економічній та соціальній ролі гроші і держава існують у тісному взаємозв'язку і взаємовпливі. Роль держави в еволюції грошей не конституююча, а трансформуюча - не держава створює гроші як економічне явище, хоча вона може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей, тобто впливати на форму грошей з метою кращого пристосування їх до ефективного виконання суспільної ролі.

Роль держави у формуванні грошей на перших порах, коли сам ринок стихійно висував на роль грошей один з найбільш ходових товарів зовнішнє втручання в цей процес було мінімальним.

Ще більшою стала роль держави у функціонуванні грошей після демонетизації золота. Вона визначає не тільки форму грошей, а й їх вартість, регулюючи насамперед масу грошей в обороті. Завдяки зусиллям держави, передусім її центрального банку, звичайні клаптики паперу чи прості записи в бухгалтерських книгах банків набули здатності виконувати функції і роль грошей.

1. Система державного регулювання грошової сфери

1.1 Державне регулювання грошового обороту

Державі немає потреби безпосередньо втручатися в поведінку окремих економічних суб'єктів, а свій вплив на економіку вона повинна звести до гарантування їм сприятливих умов діяльності, тобто опосередковано.

Для реалізації свого впливу на економіку держава повинна розробляти відповідну економічну політику. Зблизились позиції і щодо цілей цієї політики. Ними визнаються:

§ забезпечення певного рівня економічного зростання;

§ забезпечення максимальної зайнятості;

§ контроль над інфляцією з метою її мінімізації та стабілізації цін;

§ урівноваження активів і пасивів платіжного балансу.

Для досягнення вказаних цілей економічна політика передбачає широкий спектр заходів, які впливатимуть на економічне життя суспільства. Умовна їх можна розділити на чотири групи: структурна політика; політика конкуренції; соціальна політика; кон'юнктурна політика.

Відповідно до проведеної структуризації економічної політики держави загальна схема її має такий вигляд (рис. 1):

Рис. 1. Структура загальноекономічної політики держави і місце в ній грошово-кредитної політики

Фіскальна політика зводиться до економічного регулювання через механізми оподаткування, інших вилучень до централізованих фондів фінансових ресурсів, фінансування витрат держави, пов'язаних з виконанням нею своїх суспільних функцій. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посіб. - 3-є вид., стерео. -К.: Знання, 2001. - с.85 Ця політика забезпечує можливість безпосередньо впливати як на сукупний попит, так і на сукупну пропозицію. Заходи фіскальної політики базуються на прямих, безеквівалентних вилученнях фінансових коштів у економічних суб'єктів чи таких же безеквівалентних вливаннях їм фінансових коштів.

Грошово-кредитна політика зводиться до економічного регулювання через механізми зміни пропозиції (маси) грошей та їх ціни (проценти) на грошовому ринку. Збільшення пропозиції грошей, за інших рівних умов, зумовлює зниження процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках.

Залежно від напряму та темпів зміни пропозиції грошей та рівня процента розрізняють такі види грошово-кредитної політики: експансій на і рестрикційна.

При експансійній політиці допускається неконтрольоване, довільне зростання пропозиції грошей, через що гроші стрімко "дешевіють". Наслідком такої політики неминуче стає інфляція, темпи якої швидко зростають, у зв'язку з чим її ще називають політикою інфляції. Цю політику, на відміну від політики інфляції, називають політикою дезінфляції.

При політиці грошово-кредитної рестрикції допускається різке, не досить зважене, обвальне скорочення пропозиції грошей, внаслідок чого гроші стрімко "дорожчають", сукупний попит скорочується, провокуючи зниження рівня цін і різке падіння економічної активності. Цю політику називають політикою дефляції. Зважаючи на її негативні наслідки, уряди стараються уникати відвертої політики дефляції, а допускають лише повільне і незначне скорочення пропозиції грошей та рівня процента, що м'яко гальмує економічну активність, без глибокого спаду виробництва. Така політика дістала назву політики рефляції.

Механізм взаємозв'язку монетарної та фіскальної політики як складових кон'юнктурної і загальноекономічної політик можна простежити на такій схемі (рис. 2).

Рис. 2. Схема взаємодії заходів фіскальної та монетарної політики в системі державного регулювання економіки

Фіскальні та монетарні заходи як складові кон'юнктурної політики мають свої переваги та недоліки. Протиставлення їх у свій час стало причиною розходження між кейнсіанцями та монетаристами щодо методів державного регулювання.

1.2 Специфіка державного регулювання грошової сфери в Україні

У концептуальних засадах Стратегії економічного та соціального розвитку держави на 2002--2011 роки обґрунтовується модель економічного зростання, першоосновою якої є забезпечення стійкої стабільності національної грошової одиниці. Показове й те, що саме ця позиція розглядається як ключова передумова реалізації курсу євроінтеграції України. У тексті Послання визначено граничні параметри інфляції, досягненню яких має бути підпорядкована грошово-кредитна політика. Йдеться про забезпечення середньорічного рівня інфляції в межах до 7--9% у 2002--2004 роках та 3--5% -- у 2005--2011-му. Відповідно до Маастрихтського договору, який визначає економічні критерії членства в Євросоюзі, країни-претенденти мають забезпечити стабільність власної грошової одиниці на рівні до 2% інфляції на рік.

Гривня має вагомий запас міцності і на майбутнє. У відповідних розрахунках слід обов'язково враховувати штучну передевальвацію її валютного курсу у період світової фінансової кризи 1997--1998 років, а також надмірне інфляційне знецінення за роки економічної кризи. Показове щодо цього зіставлення розрахунків ВВП на душу населення у доларах за їх номінальним курсом і на основі паритету купівельної спроможності (споживчого кошика). Коректна грошово-кредитна політика НБУ сприяла підвищенню рівня забезпеченості грошової бази валютними активами.

У зв'язку з викладеним вище можна зробити такий висновок: у нас немає підстав змінювати принципи грошово-кредитної політики Національного банку України, сформованої в останні роки, і повертатися до кейнсіанської моделі економічного зростання, заснованої на частковому використанні інфляційного ресурсу. Є кілька ключових позицій, які визначатимуть зміцнення грошової стабілізації не лише у короткостроковій, а й у середньостроковій перспективі. Це насамперед курсова політика НБУ. На відміну від девальвації, зміцнення валютних позицій національної грошової одиниці більш вигідне для України. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Навчальний посібник. -К.: Алерта, 2004. - с.205

Звісно, у будь-якому разі не йдеться про штучну ревальвацію. Є необхідність істотної лібералізації валютного ринку і запровадження політики гнучкого валютного курсу, який має визначитися взаємодією ринкових факторів, вільних від адміністративних обмежень.

Економістів має турбувати і проблема здешевлення механізмів грошової стабілізації -- якою ціною вона досягається? Це, знову ж таки, багатоаспектна проблема. Один із аспектів -- кредити МВФ, які спрямовуються виключно на підтримку національної валюти.

2. Поняття функцій кредиту та їх класифікація

2.1 Загальні передумови та економічні чинники необхідності кредиту

Причини виникнення кредиту слід шукати насамперед не у сфері виробництва, а у сфері обміну, де продавці товарів протистоять один одному як самостійні особи.

Коли товарно-грошові відносини стали більш-менш регулярними, взаємовідносини між товаровиробниками іноді набували особливого характеру: продавцеві потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. За таких умов акт купівлі-продажу товару не міг відбутись. За наявності довіри продавця до покупця товар міг бути проданий з відстрочкою платежу, у кредит. Таким чином, кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обігу. З його виникненням гроші, окрім функції міри вартості і засобу обігу, стали виконувати й функцію засобу платежу, однією з ознак якої є розрив у часі між передачею товару і грошей із рук у руки.

Потреба розширити виробництво в умовах, коли бракує нагромаджених для цього власних коштів, безперечно, свідчить про те, що кредит необхідний уже функціонуючому товаровиробникові. Однак ще більш він потрібний тому, хто лише бажає організувати власне виробництво чи розпочати якусь іншу підприємницьку діяльність, але ще не зміг накопичити для цього власний капітал.

Але для виникнення кредитних відносин насамперед потрібно, щоб той, хто надає кредит, довіряв тому, хто хоче його отримати. Адже саме слово "кредит" походить від латинського credere - довіряти, або відповідно credo - вірю. Довіра - фундамент кредитних відносин, одна з найважливіших передумов їх виникнення. Для розширення діючого чи організації нового виробництва кредит необхідний не лише на відновлення об'єктів основного капіталу, а й на будівництво чи придбання нових. Адже власних коштів для цього суб'єкти підприємницької діяльності майже не мають. Ці потреби в кредиті на цілі нагромадження є навіть більш об'єктивними, ніж на відновлення зношених об'єктів основного капіталу.

2.2 Функції та роль кредиту

Розглядаючи результати функціонування кредиту в сучасних умовах, перш за все необхідно відмітити його регулюючу роль. Форми регулюючого впливу кредиту багатогранні. Вони проявляються одночасно на макрорівні (через державну кредитну політику) та на мікрорівні (через госпрозрахункові відносини або відносини комерційного розрахунку).

Необхідно враховувати, що регулююча роль кредиту охоплює весь відтворювальний процес. Кредит забезпечує процес зміни вартісних форм фондів підприємств, обслуговує весь процес розширеного відтворення і тим самим виступає як фактор його неперервності. Активний вплив кредиту на відтворювальний процес реалізується шляхом застосування його як інструменту перерозподілу вільних ресурсів, а також за рахунок його стимулюючих якостей, які обумовлюють раціональне використання позичкових коштів.

Виконання кредитом ряду функцій дає йому можливість відігравати значну та багатогранну роль в економіці країни. Роль кредиту вимірюється активністю його дії на господарчу діяльність країни, а також можливістю стимулювати досягнення високих кінцевих результатів діяльності всіх ланок економіки. За допомогою кредиту відбуваються:

§ розподіл та перерозподіл сукупного суспільного продукту та національного доходу; Гроші та кредит: Підручник / За ред проф. М.І. Савлука. - К., 2001. -с. 38

§ мобілізація грошових коштів, які постійно вивільнюються в процесі кругообігу основних та оборотних фондів, задоволення потреб народного господарства в коштах в формі банківської позички, які повинні бути повернені в термін, що визначений планом виробництва та реалізації продукції;

§ економія за допомогою кредитних операцій з готівковими коштами, контроль за господарчою та фінансовою діяльністю підприємств.

В межах перерозподільчої функції в період переходу до ринкової економіки кредит також відіграє важливу роль в структурній перебудові народного господарства та переорієнтації виробництва для потреб суспільства: збільшення обсягів випуску товарів народного споживання та обсягу послуг, які надаються населенню. Світова практика свідчить, що радикальні зміни можуть відбутися, якщо прискореними темпами будуть рости та розвиватися середні й малі підприємства, переважно на основі приватної власності. Тому надання кредиту в становленні таких підприємств допоможе швидко збалансувати ринок, зменшити рівень інфляції.

Мобільність кредиту, за допомогою якого швидко перерозподіляється загальний ресурс - гроші, дає можливість в короткі терміни здійснити переорієнтацію виробництва та оздоровити економіку.

Дуже важливою є роль кредиту у використанні НТП: в технічному переозброєнні або реконструкції діючих підприємств і втіленні прогресивної техніки та технологій на діючих і нових підприємствах, що потребує значних коштів, а також в розширеному відтворенні основних фондів підприємств, за допомогою яких здійснюються ці перетворення. Все це потребує значних затрат.

Сфера діяльності контрольної функції кредиту, з однієї сторони, зменшується, тому що в умовах комерційних розрахунків зменшується коло запитань, які на підприємствах повинні контролювати банки на основі договору кредиту. З іншого боку, на основі кредиту посилюється контроль за діяльністю підприємств, тому що якщо він буде несвоєчасно повернений, підприємства будуть вважатись банкрутами. Найбільш повно кредит буде виконувати свої вищеперераховані ролі, коли буде покращено виконання всіх його функцій всіма інститутами кредитної системи України.

На теперішній час існує задача розвитку форм та методів управління підприємством. Підвищення ефективності управління підприємством і розвиток кредитних відносин пов'язані з необхідністю укріплення та вдосконалення методів централізованого управління кредитом.

Кредит потрібен для усунення розриву між рухом товарів та авансуванням коштів на їх оплату як на початкових, так і на кінцевих стадіях кругообігу грошових коштів.

3. Центральні (емісійні) банки: виникнення, призначення та загальна характеристика

3.1 Призначення та функції центрального банку

Потреба в центральних банках виникла у зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин на межі переходу від феодалізму до капіталізму, більш ніж трьохсот років назад.

Так наприклад, Бундесбанк засновано у 1949р., як наступника Райхбанку, що був заснований у 1876р. Найстарішим центральним банком є шведський Ріксбанк, що заснований в 1668р. тоді як дати заснування інших центральних банків: Банк Японії - 1882р.; Банк Італії - 1893р.; Австрійський національний банк -1861р.; Національний банк Швейцарії - 1905р.; Федеральна резервна система США була заснована у 1913р. і є власністю банків-членів, хоча прибутки понад встановлений законом максимум передаються, як у більшості країн, федеральному уряду.

По мірі розвитку кредитної системи проходив процес централізації банкнотної емісії в небагатьох великих комерційних банках, в результаті чого монопольне право випуску банкнот закріпилося за одним банком, що користувався загальною довірою комерційних банків, чиї банкноти могли успішно виконувати функції всезагального кредитного засобу обігу. Спочатку такий банк називався емісійним чи національним, а в подальшому - центральним банком, що відповідало його верховному положенню. Центральний банк слугує віссю, центром кредитної системи.

Центральний банк є державною або майже державною установою з чітким правовим статусом. Центральний банк звичайно утворюється у формі акціонерного товариства, наділеного особливими повноваженнями. В більшості випадків його капітал належить державі: але акціонерами можуть бути комерційні банки та інші фінансові заклади.

З точки зору власності на капітал центральні банки поділяються на:

§ державні, капітал яких належить державі (наприклад, Нацбанк України);

§ акціонерні;

§ змішані - акціонерні товариства, частина капіталу, яких належить державі.

ЦБ називають «банком для банків», через який банки можуть врегульовувати вимоги один до одного. Центральний банк може виступати як розрахункова палата для чеків, що виписані вкладниками. Найважливіше, що центральний банк встановлює правила платежів. Він робить це, випускаючи безпосередньо готові гроші готівку.

Як і будь-яка банківська установа, ЦБ має баланс - активи і пасиви.

Таблиця 1

Активи	Пасиви
Зарубіжні активи	Резерви комерційних банків
Позики комерційним банкам	Банкноти якими володіють не-банки
Вимоги до уряду	Депозити уряду
	Власний капітал

В економічній літературі на протязі багатьох років, функції центрального банку формулюються майже незмінно:

§ монополія грошової емісії;

§ функції банка-уряду (зокрема, виконання бюджету і управління державним боргом);

§ банка-банків (розрахунковий центр, кредитор останьої надії);

§ провідник офіційної грошово-кредитної і валютної політики;

§ орган нагляду за банками і фінансовими ринками.

Як особливість, можемо відзначити функцію нагляду ЦБ:

§ захист мілких вкладників від поганого управління і шахрайства;

§ захист клієнтів банку від «системного ризику», захист страховим фондом або власним фондом уряду від втрат в тих країнах, які мають національні системи страхування депозитів чи здійснюють інші міри по захисту банківських вкладників;

§ забезпечення довіри вкладників і населення до фінансово-кредитної системи в цілому і до кредитних інститутів зокрема.

Регулюючі функції Центральних банків можна в загальному поділити на адміністративні та економічні. Центральні банки мають наступні можливості адміністративного впливу, які фіксуються в законах про банківську діяльність або в спеціальних законах про Центральний банк: встановлення вимог до об'єму статутного фонду та ліквідності банку; проведення ревізій та інспекцій стану, операцій банків; видавництво обов'язкових для виконання інструкцій та додатків для банківських законів; збір та узагальнення звітності банків з метою запобігання можливого погіршення фінансового стану окремих кредитних інститутів, а також визначення перспектив розвитку кредитної системи; розгляд заявок та надання права на створення нових банків та розширення діяльності діючих банків; обмеження конкурентної боротьби за залучення ресурсів (заборона виплачувати відсоток або його кількісне обмеження по певних видах депозитів) і за надання кредитів (заборона або обмеження купівлі певних активів). Гроші, банки та кредит: У схемах та коментарях: Навч. посіб. / За ред. Б.Л. Луціва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000. - с.165

Економічні функції банків здійснюються за вибраним напрямом грошово-кредитної політики. Вони сприяють досягненню збалансованого розвитку грошово-кредитної сфери, обмеженню інфляції, підтриманню надійності кредитної системи та економічного росту.

Мета грошово-кредитної політики центрального банку - створити сприятливі умови для зайнятості робочої сили, стримування інфляції, регулювання темпів економічного зростання та збалансованості народного господарства і платіжного фонду.

3.2 Становлення центрального банку в Україні

Національний банк України (НБУ) - центральний банк України, єдиний емісійний центр держави, державний орган грошово-кредитного та валютного регулювання, нагляду за комерційними банкам; особливий центральний орган державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України “Про Національний банк України” та іншими законами України. Рішення про створення НБУ прийнято (пункт 3 Постанови Верховної Ради України “Про банки і банківську діяльність”) 20 березня 1991 р. Законом було закладено основи класичної дворівневої банківської системи, яка включає, з одного боку, центральний банк, як головний банківський інститут держави, який є емісійним центром і відповідає за збереження монетарної стабільності, а з іншого - банківську систему, представлену мережею комерційних банків.

Основою правового статусу НБУ як центрального банку країни визначено Конституцією України. Створення НБУ було спричинено розпадом колишнього СРСР і його централізованої банківської системи. Декларація про державний суверенітет України, ухвалена Верховною Радою України в липні 1990 р., проголосила курс на політичну та економічну самостійність України як незалежної держави. Для реалізації цього курсу потрібні були власні банківська система та гроші. “Законом “Про банки і банківську діяльність”, прийнятим у березні 1991 р., проголошено створення самостійної дворівневої банківської системи ринкового типу, перший рівень якої становить НБУ, а другий - комерційні банки.

Згідно з чинним законодавством передбачена така система (структура) національного банку: центральний апарат, територіальні управління в областях і Кримській автономній республіці, розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, Фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця, Центральне сховище грошей, спеціалізовані підприємства та установи, необхідні для забезпечення діяльності банку. Правління НБУ - це другий керівний орган банку. До його компетенції належить забезпечення реалізації монетарної політики через відповідні монетарні інструменти, організація діяльності банку та інші повноваження, які випливають із функцій банку, передбачених у Законі. Кількісний та персональний склад Правління формується Головою НБУ і затверджується Радою НБУ.

4. Задачі

Задача 1

Постачальник за проданий товар на суму V₀ = 2160 гр. од. отримав від покупця вексель під р = 50 простих грошових процентів з погашенням через d₁ = 80 днів. Власник векселя врахував його в банку через d₂ = 20 днів з моменту отримання. Кількість днів у році прийняти D = 365 днів.

Визначити:

1. Нарощену суму по векселю W_d за час d_1.

2. Облікову ставку банку U, еквівалентну процентній ставці р.

3. Показати еквівалентність ставок U і р.

4. Суму, яку виплачено власнику векселя V_n при обліку його в банку.

5. Прибуток банку від облікової операції І_б.

Розв'язання:

1. Нарощено суму векселя W_d за час d₁:

грош.од.

2. Кількість днів з моменту отримання векселя постачальником до моменту його сплати:

.

3. Облікова ставка банку U еквівалентна ставці простих процентів р:

.

4. Перевірка правильності розрахунку облікової ставки U:

Оскільки W_d розраховано за ставками р і U, рівними між собою, то ці ставки еквівалентні.

5. Сума, яку виплачено власнику векселя при його обліку в банку:

5. Прибуток банку від обліку векселя:

Задача 2

Банківський кредит на суму К₀ = 1280 гр. од. видано терміном на m = 9 місяців, або n = 9 : 12 = 0,75. Передбачений середньомісячний рівень інфляції і = 4%. Дохідність банківської операції з видачі кредиту банк установив у розмірі b = 3,5 річні прості проценти від суми К₀.

Визначити:

1. Встановлені банком річні процентні ставки по виданому кредиту з урахуванням інфляції:

1.1. прості р;

1.2. складні s.

2. Погашену суму боргу (нарощену) з урахуванням інфляції, розраховану за:

2.1. простими р процентами;

2.2. складними s процентами.

3. Суму нарахованих процентів П при простих і складних ставках.

Розв'язання:

1. Індекс інфляції за дев'ять місяців:

.

2. Ставка простих річних процентів по кредиту з урахуванням інфляції і дохідності банківської операції з видачі кредиту:

.

3. Ставка складних річних процентів по кредиту з урахуванням інфляції і дохідності банківської операції з видачі кредиту:

або 71%

4. Погашення суми боргу (нарощеної), розрахованої за:

4.1. простими процентами:

;

4.2. складними процентами:



5. Сума процентів, розрахована за:

5.1. простими процентами:

;

5.2. складними процентами:

Задача 3

Підприємство отримало в банку позику К₀ = 1280 гр. од. на 4,2 кварталу під прості річні проценти р = 160, нараховані один раз на квартал на залишок боргу.

Скласти план погашення основного боргу по позиці.

Розв'язання:

1. Сума погашення основного боргу за один квартал:

1280: 4,2 = 304,7619 гр. од.

2. Сума погашення основного боргу за 0,2 кварталу:

304,7619 * 0,2 = 60,95 гр. од.

3. Сума погашення основного боргу за рік:

304,7619 * 4 = 1219,05 гр. од.

4. Скласти графік погашення боргу, поданого в табл. 2.

Таблиця 2 Графік погашення боргу по кредиту

Квартали	Основний борг на початок періоду, гр. од.	Сума процентів при ставці 40% на квартал, гр. од.	Сума погашення основного боргу, гр. од.	Загальна сума погашення боргу, гр. од.
1	2	3	4	5
1	1219,05	487,62	304,7619	792,38
2	914,29	365,72	304,7619	670,48
3	609,53	243,81	304,7619	548,57
4	304,76	121,91	304,7619	426,67
5	60,95	24,38	60,95	85,33
Усього		1243,43	1280,00	2523,43

Малюнок 1. Графік погашення боргу

Ряд 1 - основний борг;

Ряд 2 - проценти;

Ряд 3 - сума погашення основного боргу;

Ряд 4 - загальна сума погашення.

Висновки

Таким чином, у контексті проблеми державного регулювання грошової маси дуже важливе удосконалення немонетарних інструментів грошової стабілізації. Нині це має стати головною турботою уряду, його економічного блоку. По-перше, збереження політики бездефіцитного і водночас збалансованого бюджету. По-друге, відчутне зниження податкового тягаря. Податкова складова в структурі витрат, а відтак і в ціновій динаміці, залишається надзвичайно високою. По-третє, створення ефективного антимонопольного конкурентного середовища і насамперед -- подолання свавілля природних монополій, які весь час штучно завищують тарифи. По-четверте, детінізація української економіки та ін.

Як видно з розділу 2, кредит в системі управління впливає на формування, розподіл та використання робочої сили та засобів виробництва і приймає участь в планомірному управлінні пропорціями між живою та матеріалізованою працею, стимулюючи при цьому технічну, вартісну та організаційну побудови виробництва, зростання фондовіддачі та продуктивності праці.

Значне місце в державному регулюванні грошового обігу належить центральному банку в силу його ключового положення в національній сиситемі кредитно-грошових відносин. Його можливості контролю за приростом грошової маси дуже великі: непрямий вплив на грошову базу (суму готових грошей, залишки на резервних рахунках комерційних банків в центральному банку) через надання своїх ресурсів, зміну норми проценту, проведення операцій на відкритому ринку, рефінансування, зміна рівня банківської ліквідності - безпосередній шлях до досягнення бажаних результатів.

Список використаних джерел

1. Аналіз діяльності комерційного банку: Навч. посіб. / За ред. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП "Рута", 2001. - 384 с.

2. Балабанов И.Т., Гончаруков О.В., Савицкая Н.А. Деньги и финансовые институты: Учеб. пособ. - СПб.: Питер, 2000. - 224 с.

3. Банківські операції: Підручник / За ред. А.М. Мороза. - 2-е вид., випр. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 476 с.

4. Гроші та кредит: Підручник / За ред проф. М.І. Савлука. - К., 2001. - 598 с.

5. Гроші, банки та кредит: У схемах та коментарях: Навч. посіб. / За ред. Б.Л. Луціва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000. - 225 с.

6. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Навчальний посібник. -К.: Алерта, 2004. - 478 с.

7. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. № 2121-III.

8. Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року. № 79-XIV.

9. Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Б.С. Івасіва. - К., 1999. - 402 с.

10. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посіб. - 3-є вид., стерео. -К.: Знання, 2001. - 181 с.

11. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посіб. - 2-е вид., доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2001. - 240 с.

12. Пуховкіна М.Ф., Остапішин Т.П. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 1999. - 72 с.

13. Суторміна В.М., Радзієвська В.М., Стеценко Б.С. Фінансовий ринок: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2001. - 100 с.