Державне казначейство

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ХАРАКТЕРИСТИКА УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА У М.ПАВЛОГРАДІ

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ВИДАТКІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ НА ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИЕФ ЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ВИДАТКІВ НА СОЦІАЛЬНУ СФЕРУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказами Міністерства фінансів України, Положенням про Державне казначейство, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 31 липня 1995 р. № 590. Діяльність Державного казначейства фінансується за рахунок державного бюджету України. Державне казначейство України та його територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків.

Суть діяльності Державного казначейства полягає в тому, що воно забезпечує виконання державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов'язкових платежів та проведення видатків державного бюджету через оплату рахунків об'єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів.

Відповідно до Положення «Про Державне казначейство» за № 590 від 31 липня 1995 р. на Державне казначейство в Україні покладено виконання таких функцій: - здійснює касове виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування за доходами та видатками; - організовує управління наявними коштами державного бюджету, державних позабюджетних фондів і бюджетів самоврядування у межах видатків, установлених на відповідний період; - здійснює контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів на стадії проведення платежу на підставі підтверджуючих документів, наданих розпорядниками бюджетних коштів; - проводить облік касового виконання та складання звітності про стан виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування; - здійснює облік, обслуговування та погашення зовнішнього і внутрішнього боргів держави відповідно до чинного законодавства; - здійснює розмежування загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, проводить взаєморозрахунки між ними. Розмежування з бюджетами нижчого рівня здійснюються за умови укладання угод між органами Держказначейства та відповідними Радами; - відповідно до укладених угод відкриває та обслуговує рахунки розпорядників бюджетних коштів в органах Держказначейства; - здійснює оплату рахунків за дорученням розпорядників бюджетних коштів відповідно до чинних нормативних актів.

РОЗДІЛ 1 ХАРАКТЕРИСТИКА УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА У М.ПАВЛОГРАДІ

Управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, нормативно-правовими актами Державного казначейства України.

Управління має самостійний кошторис, баланс, печатку із своїм найменуванням, штампи і відповідні бланки

Структуру затверджує Начальник Головного управління Державного казначейства України. Витяг із штатного розпису доводиться Головним управлінням на підставі штатного розпису, затвердженого Державним казначейством України.

Державне казначейство України забезпечує управління майном, що належить йому на праві оперативного управління. Управління утримується за рахунок коштів державного бюджету в межах коштів, передбачених на утримання Державного казначейства України. Умови оплати праці працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Управління є відокремленим структурним підрозділом Головного управління без статусу юридичної особи. Коло обов'язків працівників Управління визначається посадовими інструкціями, які затверджуються керівником Управління.

Основні завдання Управління

розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів казначейства;

контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведені платежів за цими зобов'язанями у межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;

ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного і місцевих бюджетів

Управління відповідно до покладених на нього завдань:

- здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України;

- відкриває, веде та закриває рахунки в органах Державного казначейства України в частині формування, ведення особливих справ розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, інших клієнтів;

- проводить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування

- за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), оформляє документи на повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету;

- нараховує штрафи на неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства;

- проводить взаємні розрахунки між рівнями місцевих бюджетів у порядку, встановленому законодавством;

- веде базу даних про зведену мережу розпорядників коштів місцевих бюджетів, розподіл показників зведених кошторисів та зведених планів асигнувань;

- надає розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів витяг з розпису державного бюджету та зміни до нього;

- веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного та місцевих бюджетів, подає звіти органам державної та виконавчої влади в обсягах та строки, визначеним законодавством;

- приймає звіти від розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та консолідує окремі форми звітності;

- забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи в частині захисту інформації;

- у межах своїх повноважень виконує контрольні функції, пов'язані із:

здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень;

відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису державного та місцевих бюджетів;

відповідно платежів узятим зобов'язанням та бюджетними асигнуванням;

витрачанням бюджетних коштів у процесі проведення перевірки відповідності підтверджених первинних документів розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

бюджетних коштів бюджетним асигнуванням та вимогам бюджетного законодавства;

дотриманням правил валютного контролю за операціями, що проводять у національній валюті через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів бюджетні установи, які обслуговуються органами Державного казначейства України.;

Дотримання єдиних правил ведення бухгалтерського обліку виконання кошторисів бюджетних установ;

Здійсненням інших повноважень учасників бюджетного процесу відповідно до законодавства;

- надає консультативну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до його компетенції

- здійснює добір, розстановку та підвищення кваліфікації працівників Управління;

- виконує інші функції, що впливають з покладених на нього завдань.

Управління має право:

1. Відкривати поточні рахунки в іноземній валюті та рахунки для виплат готівкою в територіальних підрозділах Національного банку та інших банках;

2. Залучати працівників інших державних органів, спеціалістів та фахівців-експкртів для розгляду питань, що належать до його компетенції;

3. Ініціювати у межах наданих законодавством повноважень припинення асигнувань та зупиняти проведення операцій з бюджетними коштами у разі вивчення учасником бюджетного процесу бюджетного правопорушення;

4. Надавати послуги (у тому числі платні), пов'язані з обслуговуванням бюджетних коштів, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

5. Вимагати від посадових осіб державних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій дотримання установленого порядку казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, ведення бухгалтерського обліку, складання звітності;

6. Брати участь та проводити конференції, семінари та наради з питань, що належать до його компетенції;

7. Одержувати в установленому порядку від державних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, підприємств, установ, організацій і банків пояснення, довідки, інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

8. Представляти інтереси Управління у відносинах з місцевими органами виконавчої влади, правоохоронними органами, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності.

Управління в межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру та контролює їх виконання.

Керівництво Управлінням

Управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється Міністром фінансів України за поданням голови Державного казначейства України на підставі клопотання начальника Головного управління

Начальник Управління може мати заступників, яких за поданням начальника Управління призначає та звільняє начальник Головного управління.

начальник Управління:

здійснює загальне керівництво його діяльністю та забезпечує своєчасне і якісне виконання функцій Державного казначейства України на визначеній території відповідно до завдань та повноважень, що встановлені Положенням;

укладає на підставі виданої Головним управлінням Державного казначейства довіреності договори, в тому числі щодо розпорядження майном, що знаходиться на балансі Головного управління, відповідно

до чинного законодавства та розпорядчих актів Державного казначейства України;

згідно з установленим порядком планує та організує роботу Управління

вживає заходів щодо забезпечення ефективності роботи працівників Управління;

затверджує Положення про структурні підрозділи Управління;

здійснює розподіл обов'язків між своїми заступниками і делегує їм у встановленому порядку частину своїх повноважень. Видає довіреності в порядку передоручення працівникам Управління в межах своєї компетенції

укладає та розриває трудові договори (контракти) з працівниками Управління, видає накази щодо проведення, переміщення, заохочення та накладення стягнень, вирішує інші питання, що випливають з трудових правовідносин ;

затверджує графіки відпусток працівників Управління;

затверджує посадові інструкції працівників Управління;

визначає планові та поточні завдання працівникам Управління та контролює їх виконання ;

забезпечує встановлений порядок роботи з документами й матеріалами в Управлінні, дотримання працівниками трудової, виконавської дисципліни і службової таємниці;

вживає заходів щодо підвищення кваліфікації працівників Управління;

виконує інші повноваження , віднесені до компетенції Управління, а також ті, що передбачені чинним законодавством України та розпорядчими документами Державного казначейства України.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ВИДАТКІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ НА ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

Місцеві бюджети - це план утворення і використання фінансових ресурсів необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування. Органами місцевого самоврядування самостійно розробляються, затверджуються і виконуються відповідні місцеві бюджети.

Видатки місцевих бюджетів на фінансування соціальної сфери наведені в таблиці(2.1)

Таблиця 2.1

Проаналізуємо данні, що наведені в таблиці: У 2008році порівняно з 2007роком видатки на освіту збільшились, а на науку у 2008році взагалі не

витрачались кошти; видатки на охорону здоров'я та фізичну культуру у 2008році зросли; видатки на соціальний захист та культуру і мистецтва теж

зросли у 2008році порівняно з 2007роком; а видатки на засоби масової інформації у 2008році зменшились. Все це можна зобразити графічно

Рис. 2.1

На (Рис.2.1) видно, що найбільш питому вагу у видатках на 2007рік займають видатки на освіту. а найменш питому вагу - займають видатки на засоби масової інформації, також велику частку з усіх видатків на 2007рік займають видатки на охорону здоров'я та на соціальний захист населення .

Дані наведені в таблиці 2.1 за 2008рік можна зобразити графічно:

Рис. 2.2

На Рис.2.2 видно, що найбільш питому вагу займають видатки на соціальний захист населення і трохи менше на освіту, також значну частку займають видатки на охорону здоров'я, а найменшу частку займають видатки на засоби масової інформації.

Важливим моментом у реалізації соціальної політики держави повинно стати визначення і встановлення державних мінімальних стандартів, які мають зафіксувати ту межу, нижче якої не повинні бути показники обсягу та якості соціальних послуг і гарантій, що надаються державою населенню.

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ВИДАТКІВ НА СОЦІАЛЬНУ СФЕРУ

Видатки на соціальну сферу займають чільне місце в системі видатків бюджету. Це пов'язано насамперед з тим, що галузі соціальної сфери активно впливають на збільшення обсягу ВВП, прискорення науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці, підвищення кваліфікації робочої сили і є одним зважливих факторів зростання ефективності виробництва. Однак функціонування галузей соціальної сфери багато в чому залежить від удосконалення фінансових відносин в них, які складаються в процесі руху різноманітних за джерелами, призначенням, порядком формування та використання фондів фінансових ресурсів. Структура цих відносин досить різноманітна. Вона включає відносини підприємств, організацій, установ та галузей з бюджетом, внутрішньо- та міжгалузеві відносини, відносини з населенням. Соціальна сфера більшою частиною фінансується з місцевих бюджетів, лише загальнодержавні заходи, програми, установи фінансуються з державного бюджету. Таке розмежування видатків є досить розумним і виправданим, оскільки міські органи влади краще розуміються на проблемах підконтрольних їм територіям.

Витрати на соціально-культурні заходи визначаються за допомогою економічних нормативів та фінансових норм. Економічні нормативи, що регулюють фінансові відносини в соціальній сфері, мають відображати можливості держави щодо задоволення потреб регіону чи установи в фінансових ресурсах для реалізації завдань поточних та перспективних планів соціального розвитку. Крім того, нормативи мають виражати оптимальне співвідношення інтересів у розподілі фінансових ресурсів держави і населення окремих регіонів. Такими нормативами можуть стати розміри бюджетних асигнувань на відповідний показник, передбачений програмою для цієї території чи установи. Зазначені нормативи встановлює

Кабінет Міністрів України, як правило, на 5--10 років. Вони можуть визначатися на одного жителя, одного учня, одну установу тощо. Нормативи є вихідною величиною, яка відображає гарантію держави для задоволення потреб соціального забезпечення. Витрати на зазначені цілі можуть збільшуватися за рахунок доходів, які отримує установа, або за рахунок додаткових джерел, вишуканих місцевими Радами народних депутатів. Важливою умовою поліпшення планування витрат на утримання установ соціальної сфери є розробка фінансових норм витрат за їхніми статтями. Використання таких норм дозволяє орієнтувати роботу таких закладів на досягнення кінцевих результатів: навчання дітей, підготовку спеціалістів, надання допомоги хворим. Крім того використання таких норм збільшує самостійність закладів на використання бюджетних коштів і збільшує їх зацікавленість в раціональному і законному використанні ресурсів. Бюджетні норми можуть змінюватись під впливом багатьох факторів. Збільшення норм пов'язано з зростанням зарплати, зміною цін та тарифів, з появою додаткових можливостей по фінансуванню видатків в місцевих бюджетах.

В Україні законодавством передбачено такі статті видатків у соціальній сфері:

1) освіта: спеціалізовані школи (у тому числі школи-інтернати), засновані на державній формі власності; загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

2) охорона здоров'я;

3) соціальний захист та соціальне забезпечення: державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їх сімей, пенсії військовослужбовцям та особам керівного і рядового складу органів внутрішніх справ, пенсії, призначені за іншими пенсійними програмами); державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи щодо соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду

України соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України; щорічна разова грошова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни); державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських; державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї; державну підтримку молодіжних громадських організацій, на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї; державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

4) культура і мистецтво;

5) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

6) фізична культура і спорт;

З метою поліпшення ситуації у соціальній сфері у травні 2000 р. Президентом України був виданий Указ, яким схвалено Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року. Основна мета цього документа -- створення умов для формування і реалізації соціальної політики на основі визначеної стратегії економічного розвитку та фінансової стабілізації в Україні, забезпечення права кожного громадянина на гідний життєвий рівень. Важливим моментом у реалізації соціальної політики держави повинно стати визначення і встановлення державних мінімальних стандартів, які мають зафіксувати ту межу, нижче якої не повинні бути показники обсягу та якості соціальних послуг і гарантій.

ВИСНОВКИ

Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказами Міністерства фінансів України, Положенням про Державне казначейство, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 31 липня 1995 р. № 590.Діяльність Державного казначейства фінансується за рахунок державного бюджету України.

Завданнями Державного казначейства України полягає в організації виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим; фінансування видатків Державного бюджету України; здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів і позабюджетних коштів установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України тощо.

Державне казначейство України ДКУ) є центральним органом виконавчої влади і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказами Міністерства фінансів України, Положенням про Державне казначейство, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 31 липня 1995 р. № 590.

Видатки бюджету згідно з Бюджетним кодексом - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит”. П.К. Германчук, І.Б. Стефанюк, Н.І. Рубан, В.Т. Александров, O.I. Назарчук Науково-видавниче підприємство "АВТ лтд.", 2004

2. Журнал "Фінанси України" № 11/2003

3. "Казначейська система" Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. „Карта-Бланш” Тернопіль, 2004р.

4. „Казначейська справа” П.Г. Петрашко, О.О. Чечуліна, В.Т. Александров, С.О. Булгакова, К.М. Огданський, О.І. Назарчук, Н.І. Сушко Науково-видавниче підприємство "АВТ лтд.",2004р

5. ”Казначейська справа”, Глушка Є.О., Охрімовський О.В., Хижняк Й.С., Чернівці, 2004р.

6. „Фінанси. Бюджетна система України”. С.О. Булгакова, Л.І. Василенко, Л.В. Єрмоленко, В.Т. Александров, С.М. Недбаєва. Том 1 .- Київ: НВП «АВТ», 2004.

7. Джога Р.Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навч. посібник.-К.: КНЕУ, 2001.- 250 с.

8. МатвееваВ.О. Бюджетные организации: бухгалтерский учет и налогообложение.- Харьков: Фактор, 2002.- 566 с.

9. Ткаченко І.Т. Звітність бюджетних організацій: Навч. по¬сібник.- К.: КНЕУ, 2000.- 216 с.

10. Учет в бюджетних организациях. - К.: Универсал-бизнес, 2001.-352с.

11. Бюджетний кодекс України.

12. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навч. посібник / Віктор Дмитрович Базилевич (заг.ред.). -- К.: Атіка, 2002. -- 368 с.

13. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підруч. для студ. екон. спец. вищих навч. закл. / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. -- К.: Центр навчальної літератури, 2003. -- 606 с.

14. Кілієвич О.І., Розпутенко І.В., Романюк О.П., Юрчишин В.В. Сучасна економічна теорія і державні фінанси: Зб. праць / Українська академія держ. управління при Президентові України. -- К.: Вид-во УАДУ, 1999. -- 423 с.

15. Ковбасюк Ю.В. Державні цільові фонди: Навч. посіб. до дисципліни "Державні фінанси" / Національна академія держ. управління при Президентові України. -- К.: НАДУ, 2004. -- 44 с.