Податкова система України та організаційні засади її побудови

Податкова система України та організаційні засади її побудови

1. Сутність, види, функції податків, принципи побудови податкової системи

Податки і збори - це основні джерела доходів держави, найважливіші фінансові категорії. Історично податки і збори - це найдавніша форма фінансових відносин між державою та членами суспільства. Податкові надходження одночасно використовуються як джерело одержання доходів бюджетом і як фінансовий інструмент регулювання економіки.

Історія виникнення податків досить давня. Вважається, що податки виникли разом із утворенням держави. Держава не могла забезпечити ефективне виконання своїх функцій без відповідної системи надходжень. Отже, виникла потреба у створенні основного джерела наповнення казни або бюджету держави. Цим основним інструментом і в далекому минулому і наданий час вважаються податкові платежі. Податковими платежами вважаються податок, збір і плата.

Податок - це обов'язковий платіж, який стягується до бюджетів усіх рівнів з фізичних та юридичних осіб у безспірному порядку (податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток, ПДВ).

Збір - це платіж, який стягується в основному до державних цільових фондів та місцевих бюджетів (пенсійний збір, ринковий збір, курортний збір).

Плата - це сума коштів, яка повертається державі (в основному) за тимчасове або постійне користування ресурсами (плата за воду, рентна плата, орендна плата).

Концептуальні положення, що утворюють теоретичні основи податкової справи, були викладені в XVII ст. англійським економістом В. Петті в "Трактаті про податки і збори". В окремих главах розглядалися такі питанні, як напрями державних витрат, види податків і способи їх утримання, причини незадоволення платників.

Теорії податків та оподаткування пройшли тривалий шлях розвитку. На сучасному етапі в чинному законодавстві України податок розглядається як обов'язковий платіж юридичних та фізичних осіб до державного та місцевого бюджету з метою створення централізованих державних фондів фінансових ресурсів для виконання державою своїх функцій [35].

Сукупність податків, зборів та інших обов'язкових платежів утворює податкову систему держави. Встановлення і скасування податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а також пільги їх платникам надаються Верховною Радою України, ВР АРК і місцевими радами народних депутатів.

Законодавство України визначає наступні системи оподаткування:

1) загальна - в діяльності підприємства застосовуються всі зазначені законодавством податки та обов'язкові платежі, які відповідають галузі сфері діяльності підприємства тощо;

2) спрощена - підприємство працює за єдиними податком (диференційовано, залежно від того, чи є підприємство платником ПДВ чи ні) або фіксованим податком (характерно для сільськогосподарських господарств).

Властивість податків у формуванні доходів бюджету виявляється через співвідношення між сумою податкових надходжень до бюджету, сумою груп податків, згрупованих за певними класифікаційними ознаками, і врешті, сумами окремих податків з одного боку, і загальною величиною доходів бюджету з другого. Найбільша питома вага тієї чи іншої групи податків, виду податку свідчить про їх значну роль у формуванні бюджету.

В економічному контексті податки -- це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідного для виконання державою її функцій. Централізований фонд грошових коштів держави може бути сформований як за рахунок податків, так і за рахунок інших надходжень, таких як: плата; відрахування; власні доходи держави і неподаткові доходи. Ці поняття необхідно розрізняти за допомогою ознак, що характеризують ту чи іншу фінансову категорію. Наданий час в Україні питома вага непрямих податків є досить значною, хоча спостерігається тенденція до її зменшення в загальній структурі бюджетів порівняно з прямими податками.

Сутність податків відображається саме в їх функціях. Оскільки податкова система є однією із складових фінансової системи, функції податків випливають із функцій фінансів (рис. 1).

Рис. 1. Функції податків

В сучасних умовах немає єдиної думки щодо кількості функцій податків та їх змісту. Але в найбільш загальному плані всі вчені та практики виділяють фіскальну функцію податків, яка характерна для всіх держав і всіх етапів їх розвитку. Саме з її допомогою створюються матеріальні умови для функціонування держави. Фіскальна функція податків є основною.

Суть фіскальної функції полягає в тому, що саме за допомогою податків і зборів забезпечується наповнення бюджетів усіх рівнів і відповідно джерел формування доходів.

Фіскальна функція забезпечує:

· досягнення максимально можливого балансу між доходами та видатками бюджету держави;

· рівномірний розподіл суми податкових надходжень між сферами бюджетної системи;

· стабілізацію регіонального рівня соціального забезпечення громадян та забезпечення соціальних гарантій;

· досягнення високого рівня соціальної інфраструктури в державі та рівня соціальної інфраструктури в державі та рівня соціальних гарантій в окремому регіоні;

· забезпечення потреб науки, освіти, охорони здоров'я, оборони та управління.

Шляхом оподаткування досягається:

· регулювання попиту і пропозиції;

· стимулювання заощаджень;

· вирівнювання індивідуальних доходів громадян;

· стимулювання індивідуального підприємництва;

· стримування інфляції;

· створення нових робочих місць;

· розвиток народних промислів прикладного мистецтва.

Отже, через фіскальну функцію системи оподаткування задовольняються загальнонаціональні потреби,, а за допомогою розподільчої функції формуються протидії надлишковому фіскальному тиску, тобто створюються дієві механізми, які забезпечують баланс економічних інтересів держави, юридичних та фізичних осіб.

Суть регулюючої функції податків полягає у можливості держави, через діяльність податкового механізму забезпечувати процес врегулювання соціально-економічних відносин. А саме за допомогою податкових ставок та податкових пільг держава намагається ї регулювати -- процес накопичення капіталу, рівень платоспроможності, темпи розширеного, відтворення, захист малозабезпечених верств населення, перерозподіл доходів. В основному діяльність регулюючої функції направлена на економічні і соціальні процеси у суспільстві.

Деякі вчені вважають, що податки не виконують функції регулювання, оскільки їх можна розглядати як суспільне призначення економічної функції. Хоча, насправді, питання функцій податків в теорії оподаткування є досить дискусійним.

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками (рис 2).

Рис.2. Класифікація податків

Фіскальна монополія - це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою виключне право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими нею цінами, наприклад: сигарет, горілки, спирту. Відносини між податковими органами і платниками можна розділити на відносини щодо сплати податків та відносини щодо стягнення податків. У першому випадку вони охоплюються регулятивними нормами і забезпечують своєчасне надходження податкових платежів за власною ініціативою платників. У другому - це спектр охоронних норм, що визначають стягнення податків з боржників, у тому числі механізми штрафів, пені з ініціативи ДПС. В оподаткуванні відбувається зіткнення інтересів держави і платника, які по-різному трактують роль податків. Тому в рівній мірі, позитивною для держави і платника роль системи оподаткування бути не може. Особливо розділяються інтереси держави і платника податків в умовах кризи економіки і політики. В періоди кризи представники виконавчої і законодавчої влади повинні особливо слідкувати за станом податкового регулювання і своєчасно проводити корегування як системи оподаткування, так і всіх сфер виробничих відносин.

Система оподаткування і сукупність податкових органів становить податкову систему, її механізм ґрунтується на дотриманні певних принципів, визначених Законом України "Про систему оподаткування", якими є:

– стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

– стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

– обов'язковість;

– рівнозначність і пропорційність;

– соціальна справедливість;

– стабільність;

– економічна обгрунтованість;

– рівномірність сплати;

– компетенція - встановлення і скасування податків і зборів;

– єдиний підхід;

– доступність.

Оподаткування як окрема категорія економічного процесу повинне ґрунтуватись на притаманних йому принципах:

– законність;

– обов'язковість;

– повнота сплати;

– своєчасність.

Суть принципу законності полягає в тому, що всі податки і збори повинні знайти своє відображення у Законах України, Указах Президента, постановах та розпорядженнях Кабінету Міністрів України та органів місцевого самоврядування. Ці документи повинні передбачати єдину методику нарахування та сплати податку, а також єдині стандарти бланків податкової звітності на всій території держави.

Принцип обов'язковості характеризує податки як безапеляційну економічну категорію, йому повинні підпорядковуватись всі особи, які є платниками, незалежно від віку, статі, національності, віросповідання та соціального стану. Суть принципу повноти сплати полягає в тому, що сплачувати податки і збори необхідно у повному обсязі до нарахованої суми, з метою недопущення виникнення дефіциту бюджету на всіх рівнях.

Своєчасність сплати податків і зборів має суттєве значення, адже від цього залежить, чи буде можливість профінансувати у встановлений термін чи період в повному обсязі заплановані видатки. Таким чином податкова система - це сукупність податків, зборів, обов'язкових платежів, що справляються на території держави. Податки виконують фіскальну та регулюючу функції. Для ефективного функціонування податкової системи необхідно дотримання принципів стабільності, соціальної справедливості, рівнозначності, єдиного підходу.

2. Основні елементи податкової системи України

В основі побудови механізму стягнення податків лежать такі елементи системи оподаткування, як суб'єкт оподаткування, об'єкт оподаткування, джерело сплати, ставка податку, одиниця оподаткування та квота.

Суб'єкт оподаткування - це платник податку, тобто фізична чи юридична особа, яка забезпечує та безпосередньо проводить його сплату. Платниками податків та інших обов'язкових а платежів є юридичні і фізичні особи, на яких, згідно з діючим законодавством, покладено обов'язок . сплачувати податки та інші обов'язкові платежі.

Права суб'єктів оподаткування:

– подавати до Державної податкової адміністрації (ДПА) документи, що засвідчують право на пільги щодо оподаткування порядку, встановленому законодавчими документами;

– ознайомлюватися та одержувати акти перевірок проведених ДПА (ДПІ);

– оскаржувати у встановленому законам порядку рішення ДПА (ДПІ) та її службових осіб;

– обов'язки суб'єктів оподаткування;

– сплачувати своєчасно та в повному обсязі суми платежів у встановлений термін;

– вчасно подавати звітність до ДПА (ДПІ);

– вести податковий облік;

– надавати службовим особам ДПА (ДПІ) необхідні документи для перевірок з питань правильності нарахування і своєчасності та повноти сплати податків.

Суб'єкти оподаткування несуть відповідальність за порушення податкового законодавства, тобто до платника, який не має у встановлений період бухгалтерських звітів за результатами фінансової діяльності, застосовуються штрафні санкції, а саме: юридичні особи - 110% суми податку, обчисленого за попередній звітний період, фізичні особи - суми податку за попередній період. Якщо суб'єкт оподаткування не подав, або несвоєчасно подав декларації, розрахунки та інші документи, необхідні для обчислення і сплати податків, платники податків додатково сплачують до бюджету 10% належних до сплати сум податків. У разі приховання (заниження) суми податку з платників стягується сума донарахованого податку і штраф у двократному розмірі тієї ж суми, у разі повторного порушення протягом року-штраф у п'ятикратному розмірі.

Об'єкт оподаткування - економічна категорія, яка обкладається податком. Ним виступають прибуток, додана вартість продукції, робіт чи послуг, контрактна вартість товарів, митна вартість товарів, земля, транспортні засоби, природні ресурси (ліс, надра, вода). Ключовим об'єктом оподаткування виступає дохід або прибуток. При оподаткуванні дохід може збільшитись або зменшитись на відповідну суму коштів. Дохід або прибуток при оподаткуванні збільшується на:

– суму коштів фондів, створених платником податку за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг), використаних ним не за цільовим призначенням;

– суму коштів, включаючи валютні цінності, вартість матеріальних цінностей, нематеріальних активів, у тому числі корпоративні права і цінні папери, одержані платником податку від інших суб'єктів підприємницької діяльності на власні потреби безкоштовно чи у вигляді безповоротної фінансової допомоги або не врахованих на рахунку реалізації.

Наступним об'єктом оподаткування виступає додана вартість продукції, робіт чи послуг на кожному етапі виробництва, при імпорті товарів до або під час проведення митного оформлення. При оподаткуванні даного об'єкту сплачується податок на додану вартість.

Високорентабельні та монопольні товари або продукція є також об'єктом оподаткування. До переліку підакцизних товарів відносять - транспортні засоби, тютюнові вироби, алкогольні напої, нафтопродукти, шоколад, каву (крім тих, які відносять до гуманітарної допомоги). Сума податку, що стягується, включається до цін цих товарів або продукції. Податок, який стягується таким чином, називається акцизним збором.

Також об'єктами оподаткування є земля транспортні засоби, природні ресурси, відповідно до яких і утворились такі види податків, як плата за землю, фіксований сільськогосподарський податок, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, податок на промисел, лісовий податок та інші.

Джерело сплати - це дохід платника, з якого сплачується податок. Джерелом сплати виступають - прибуток, виручка від реалізації, позареалізаційні доходи. Джерело сплати часто ототожнюють з об'єктом оподаткування, але це дві різні категорії. Хоча, при застосуванні податку на прибуток, прибуток виступає як джерело сплати і як об'єкт оподаткування. А при сплаті фіксованого сільськогосподарського податку об'єктом оподаткування є земля, а джерелом сплати податку є виручка від реалізації продукції. При сплаті ввізного чи вивізного мита об'єктом оподаткування є митна вартість товарів які перевозяться через кордон, а джерелом сплати є дохід платника податку. Одиниця оподаткування - це елемент (фізичного чи грошового) еквіваленту, яким проводиться сплата або зарахування в рахунок податкових платежів. Згідно з діючою системою оподаткування в Україні передбачено єдину одиницю оподаткування гривню. Хоча протягом формування податкової системи в державі і були приклади сплати податку у вигляді реалізованої товарної продукції через товарні біржі (фіксований сільськогосподарський податок), але це, швидше, випадковість, ніж закономірність.

Ставка оподаткування - це розмір податку на одиницю оподаткування



Рис. 3. Види ставок оподаткування

Диференційовані ставки - це фіксований сільськогосподарський податок. За побудовою ставки поділяються на тверді і процентні. Тверді - це ставки, які встановлюються у грошовому розмірі до об'єкта оподаткування (підакцизні товари). Процентні це ставки, які встановлюються у відсотках до доходу, прибутку чи обороту. В свою чергу, тверді ставки поділяються на фіксовані - тобто в грошовому виразі на одиницю оподаткування, і відносні - тобто в частках до встановленої державою величини в грошовому виразі, наприклад, в частках до мінімальної заробітної плати.

Квота - це частка податку в доходах платника, тобто та частина прибутку, яку необхідно відрахувати до бюджетів, цільових фондів, згідно із діючим податковим законодавством. Після вирахування квоти суб'єкт діяльності отримує чистий дохід, яким він має право розпоряджатися на власний розсуд та згідно із засновницькими документами і договорами.

Отже, в основі механізму оподаткування закладені наступні елементи податкової системи: суб'єкт оподаткування, об'єкт оподаткування, джерело сплати, ставка податку, одиниця оподаткування та квота.

3. Структура податкової системи України

У відповідності до Закону України "Про систему оподаткування", в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

– податок на додану вартість;

– акцизний збір;

– податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

– податок на доходи фізичних осіб;

– мито;

– державне мито;

– податок на нерухоме майно (нерухомість);

– плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності);

– рентні платежі;

– податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

– податок на промисел;

– збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

– збір за спеціальне використання природних ресурсів;

– збір за забруднення навколишнього природного середовища;

– збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

– збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

– збір до Державного інноваційного фонду;

– плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

– фіксований сільськогосподарський податок;

– збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

– єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

– збір за використання радіочастотного ресурсу України;

– збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

– збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

– збір за проведення гастрольних заходів;

– судовий збір;

– збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

До місцевих податків належать:

– податок з реклами;

– комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

– збір за припаркування автотранспорту;

– ринковий збір;

– збір за видачу ордера на квартиру;

– курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі;

– збір за виграш на бігах на іподромі;

– збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

– збір за право використання Місцевої символіки;

– збір за право проведення кіно- і телезйомок;

– збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

– збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

– збір з власників собак;

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюється сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Платники податків і зборів мають право подавати податковим органам документи, які підтверджують права на пільги з оподаткування, одержувати акти проведених перевірок і знайомитися з ними, оскаржувати рішення державних податкових органів і посадових осіб в установленому законодавством порядку. Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податків і зборів та дотримання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів згідно із законами України.

Найбільшу питому вагу в бюджеті України становлять надходження від наступних податків: податок на прибуток, податок на додану вартість, податок з доходів фізичних осіб та акцизний збір, які далі і розглянемо.

– Нарахування та сплата податку на прибуток визначається Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" [2]. Відповідно до даного закону платниками податку на прибуток є:

– з числа резидентів - є суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;

– з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом;

– філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Як відомо, в податковому обліку використовують поняття "валові доходи", "валові витрати" та "амортизаційні відрахування".

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

– або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

– або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Валовий доход включає:

– загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг);

– доходи від фінансових операцій;

– доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів;

– доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;

– доходи з інших джерел, та ін.

Не включаються до складу валового доходу:

– суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість;

– суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством;

– суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат;

– суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій;

– суми коштів у вигляді внесків, які:

- надходять до платників податку, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення;

- надходять до страховиків, що здійснюють довгострокове страхування життя, від страхувальників;

- накопичуються за пенсійними вкладами, рахунками учасників фондів банківського управління;

– суми надходжень до неприбуткових установ і організацій;

– суми одержаного платником податку емісійного доходу;

– кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги;

– вартість основних засобів безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством.

Валові витрати це - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

До складу валових витрат включаються:

– суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії;

– суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій;

– суми коштів, внесені до страхових резервів;

– суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування;

– суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів та ін.

Не включаються до складу валових витрат витрати на:

– придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

– сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість;

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

– вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку;

– сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

– будь-які витрати, не підтверджені документально;

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів - це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Прибуток підприємств оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування. Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду, тобто податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Порядок нарахування та сплати Податку на додану вартість визначено Законом України "Про податок на додану вартість". Відповідно до даного закону платником податку є будь-яка особа, яка:

-здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

– підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

– імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підприємство підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Об'єктом оподаткування є операції пов'язані з:

– поставкою товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України);

– ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Не є об'єктом оподаткування операції з:

– випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності;

– передача і повернення майна до схову;

– нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу;

– передачі майна у заставу;

– надання послуг із страхування;

– надання послуг із загальнообов'язкового соціального та пенсійного страхування, недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів та інші.

Звільняються від оподаткування операції з:

– поставки вітчизняних продуктів дитячого за визначеним переліком

– поставки (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок;

– поставки товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком;

– поставки послуг з виплати і доставки пенсій із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

– поставки послуг з охорони здоров'я згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

Не підлягають звільненню від оподаткування операції з подання благодійної (у тому числі гуманітарної) допомоги у вигляді товарів (робіт, послуг), оподатковуваних акцизним збором, цінних паперів, нематеріальних активів та товарів (робіт, послуг), призначених для використання у господарській діяльності, у тому числі при їх ввезенні (імпортуванні) на митну територію України, крім товарів, які підпадають під дію міжнародних договорів, згода на укладення яких надана Верховною Радою України.

– Об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

– поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден;

– поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України;

– до 1 січня 2008 року поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні розрахованої суми, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, вона враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок нарахування та сплати Податку з доходів фізичних осіб визначено Законом України [6]. Відповідно до даного закону платниками податку є:

1) резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

2) нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Об'єктом оподаткування резидента є:

– загальний місячний оподатковуваний дохід;

– чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

– доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

– іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

– загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

– загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

– доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

– загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються [63]:

– доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

– доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності; доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами) (далі - роялті), у тому числі одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

– вартість подарунків;

– дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування;

– дохід, не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді та інші доходи, детальний перелік яких визначений статтею 4 Законом України.

До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:

– сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів;

– сума державних премій України або державних стипендій України, визначених законом або указами Президента України;

– сума пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України;

– сума доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші у державну лотерею;

– суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами);

– сума внесків на обов'язкове страхування платника;

– аліменти, що виплачуються платнику податку;

– вартість товарів, які надходять платнику податку як їх гарантійна заміна.

В кінці року визначається чистий річний оподатковуваний дохід, який представляє собою загальний річний оподатковуваний дохід зменшений на суму податкового кредиту.

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

– частину суми процентів за іпотечним кредитом;

– суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних;

– суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості освіти родичів.

Відповідно до Закону України платники податку можуть мати право на соціальну пільгу, тобто на зменшення місячного оподатковуваного доходу отриманого в Україні у вигляді заробітної плати. Такі пільги визначені статтею 6 даного закону.

Ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Ставка податку в окремих випадках, визначених законом, становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування.

Ставка податку становить подвійний розмір ставки 10 відсотків, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи визначену ставку податку.

Законом визначається, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, отримані у вигляді подарунків, спадщини, виграшів та призів, відсотків по депозитах, продажу нерухомості тощо. Ставки оподаткування цих доходів визначаються окремими статтями Закону.

Порядок нарахування та сплати акцизного збору визначається Декретом Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір".

Відповідно до даного нормативного документа, акцизний збір - це непрямий податок на споживачів (одержувачів) окремих товарів (продукції), визначених законом як підакцизні, що стягується з них під час здійснення оборотів з продажу (інших видів відчуження) таких товарів (продукції), вироблених на митній території України, або при імпортуванні (ввезенні, пересиланні) таких товарів (продукції) на митну територію України.

Акцизний збір включається до ціни підакцизних товарів.

Платниками акцизного збору є:

– суб'єкти підприємницької діяльності;

– нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України;

– будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;

– фізичні особи - резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону України у вигляді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;

– юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.

Об'єктом оподаткування є:

– обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини;

– обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів, за виключенням нафтопродуктів), а також для своїх працівників;

– вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.

Акцизний збір обчислюється за ставками у процентах до обороту з продажу товарів, що вироблені на митній території України, у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції) та комбіновано. Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:

– або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору;

– або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками.

Плата за землю в Україні регламентується Законом України "Про плату за землю" [3] . Вона стягується у виді земельного податку або орендної плати в залежності від того, знаходиться земельна ділянка у власності чи передана в користування на умовах оренди. Розмір плати за землю встановлюється на рік у виді платежів за одиницю земельної площі і залежить від якості і місцезнаходження ділянки, виходячи з кадастрової оцінки землі.

Платниками є юридичні і фізичні особи - власники землі, землекористувачі, орендарі земельних ділянок. Для обчислення плати за землю встановлено два види ставок - за 1 га земель сільськогосподарських угідь і земельних ділянок у межах населених пунктів.

Податок із власників транспортних засобів стягується на підставі Закону України "Про податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів". Його платниками є юридичні і фізичні особи, що мають власні транспортні засоби та інші машини і механізми.

Об'єктом оподатковування є транспортні засоби, що підлягають реєстрації у встановленому порядку. Податок сплачується перед реєстрацією чи перереєстрацією, технічним оглядом транспортних засобів. Розмір ставки податку встановлений в залежності від виду і марки транспортного засобу, обсягу циліндрів, потужності його двигуна, довжини, для яхт, вітрильних суден, моторних човнів і катерів. Платниками місцевих податків і зборів є юридичні особи незалежно від форм власності і підпорядкованості, в т.ч. підприємства з іноземними інвестиціями, іноземних юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність на території України, а також фізичних осіб. Іноземні громадяни є платниками місцевих податків і зборів на загальних підставах із громадянами України.

Повний перелік місцевих податків та зборів визначає Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" [9]. В ньому вказуються види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення.

Найбільшу питому вагу в місцевому бюджеті мають місцеві податки та платежі які наведені в таблиці 1.

Таблиця 1 Місцеві податки і платежі

Вид місцевого податку (збору)	Платник податку (збору)	Об'єкт оподаткування	Ставка податку (збору)
1	2	3	4
Податок з реклами	Юридичні особи й громадяни -- замовники реклами.	Вартість послуг за встановлення і розміщення реклами	Не більше 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами і 0,5% вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.
Комунальний податок	Юридичні особи, крім бюджетних організацій, планово-дотаційннх і с/г підприємств	Річний фонд оплати праці, обчислений, виходячи з розміру мінімальних доходів громадян	Не більше 10% необкладених мінімальних доходів громадян на місяць за кожного середньоспискового працівника.
Ринковий збір	Юридичні особи і громадяни, що реалізують сільськогосподарську промислову продукцію та ін. товари	Торгове місце на ринку у павільйонах, на критих і відкритих столах, площадках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків за кожний день торгівлі	Не більше 3 мінімальних зарплат для юридичних осіб; Не більше 20% мінімальної зарплати для громадян
Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі	Юридичні особи і громадяни, що реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та ін. товари	Надання послуг по оформленню і видачі дозволу на торгівлю в спец, для цього місцях в залежності від площі торгового місця, його територіального розташування і виду продукції	Не більше 20 необкладених мінімальних доходів громадян для суб'єктів, постійно здійснюючих торгівлю в спеціально відведених для цього місцях; не більше 1 необкладеного мінімального доходу за одноразову торгівлю
Збір за видачу ордера на квартиру	Особи, що одержують документ, який надає право на заселення квартири	Надання послуг і видачі документа, що дає праві на заселення квартири	Не більше 30% необкладених мінімальних доходів громадян

Таким чином в Україні суб'єкти підприємницької діяльності сплачують 27 загальнодержавних, та 11 місцевих податків та зборів. Проте практика свідчить що підприємства сплачують лише частку цих податків (10-12), а тому податкова система переобтяжена дрібними податками та зборами, а витрати на їх облік, контроль та адміністрування нижчі від отримуваного ефекту їх сплати.