Організація обігових коштів підприємства та оцінка ефективності їх використання

55

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Кафедра фінансів

Курсова робота

з дисципліни "Фінансовий аналіз"

на тему "Організація обігових коштів підприємства та оцінка ефективності їх використання"

Викладач: Іваненко А.П.

Студент: Лисиця Б.В.

група Ф-62

Варіант за списком: 17

Номер залікової книжки: 06040053

Суми - 2010

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи обігових коштів підприємства

1.1 Сутність та структура обігових коштів

1.2 Класифікація обігових коштів і її значення в діяльності підприємства

1.2 Принципи організації обігових коштів

2. Організація обігових коштів підприємства та оцінка ефективності їх використання

2.1 Нормування оборотних коштів та визначення потреби в них

2.2 Оцінка ефективності використання обігових коштів

3. Фінансовий аналіз ВАТ «Укртелеком»

3.1 Горизонтальний та вертикальний аналіз балансу та звіту про фінансові результати

3.2 Факторний аналіз результату операційної діяльності підприємства

3.3 Фінансово-коефіцієнтний аналіз діяльності підприємства

3.4 Визначення типу фінансової стійкості підприємства

3.5 Визначення операційного та фінансового циклу підприємства

3.6 Оцінка ймовірності банкрутства підприємства

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Оборотні кошти є однією зі складових частин майна підприємства. Стан і ефективність їхнього використання - одне з головних умов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови їхньої організації. Висока інфляція, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно оборотних коштів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їхнього використання.

Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної структури - необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, завданням якого є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності фірми.

Важливо також уміти правильно керувати оборотними коштами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних коштів. У результаті прискорення оборотності оборотних коштів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів.

Підприємство у випадку ефективного керування оборотними коштами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості.

Мета даної курсової роботи:дослідити організацію обігових коштів на підприємстві та оцінити ефективність їх використання.

Предмет дослідження:оборотні кошти підприємств.

Мета курсової роботи реалізується через виконання таких завдань:

? розкрити поняття оборотних коштів підприємства;

? охарактеризувати організації оборотних коштів на підприємстві;

? дослідити проблеми ефективності використання оборотних коштів.

1. Теоретичні основи обігових коштів підприємства

1.1 Сутність та структура обігових коштів

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів .Дехто з економістів спрощено трактує їх як»предмети праці",»матеріальні активи",»гроші, що обертаються". Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти - це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну»оборотний капітал". Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять - оборотні кошти та оборотний капітал.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу:грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції:у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати).Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:

Г - Т...В...Т' - Г'

де Г - кошти, що авансуються;

Т - предмети праці (товар);

В - виробництво;

Т' - готова продукція (товар);

Г' - кошти, отримані від реалізації створеної продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли

Г' = Г + АГ,

тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою.

Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Організація оборотних коштів є основною в загальному комплексі проблем підвищення їхньої ефективності. Організація оборотних коштів включає:визначення складу і структури оборотних коштів;установлення потреби підприємства в оборотних коштах;визначення джерел формування оборотних коштів;розпорядження і маневрування оборотними коштами;відповідальність за збереження і ефективне використання оборотних коштів.

Структура оборотних коштів являє собою співвідношення окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу, тобто показує частку кожного елемента в загальній сумі оборотних коштів.

Під складом оборотних коштів розуміється сукупність елементів, що утворюють оборотні виробничі фонди і фонди обігу, тобто їхнє розміщення по окремих елементах.

Переважну частину оборотних виробничих фондів складають предмети праці - сировина, основні і допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо і пальне, тара і тарні матеріали. Крім того, до оборотних виробничих фондів відносяться і деякі знаряддя праці - малоцінні і швидкозношувані предмети (МШП), інструменти, спеціальні пристосування, змінне устаткування, інвентар, запасні частини для поточного ремонту, спеціальний одяг і взуття. Ці знаряддя праці функціонують менше року або мають обмеження по вартості. Ліміти вартості коштів в обороті періодично змінюються, що зв'язано з проведеними переоцінками основних фондів і періодом їхнього придбання.

Крім того, на підприємствах ці знаряддя праці найчастіше обчислюються тисячами найменувань, що технічно утрудняє облік їхнього зносу. Тому на практиці їх відносять не до основних, а до оборотних фондів.

Перераховані предмети і знаряддя праці складають групу оборотних виробничих фондів - виробничі запаси. Крім них в оборотні виробничі фонди входять незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів.

Основне призначення коштів, авансованих в оборотні виробничі фонди, полягає в забезпеченні безупинного і ритмічного процесу виробництва.

Крім оборотних виробничих фондів на підприємствах формуються фонди обігу. До них відносяться:готова продукція на складі;товари відвантажені;кошти в касі підприємства і на рахунках у банку;дебіторська заборгованість;кошти в інших розрахунках.

Основне призначення фондів обігу полягає в забезпеченні ресурсами процесу обігу.

Склад і структура оборотних коштів не однакові в різних галузях і підгалузях економіки. Вони визначаються багатьма факторами виробничого, економічного й організаційного порядку. Так, у машинобудуванні, де виробничий цикл тривалий, висока питома вага незавершеного виробництва. На підприємствах легкої і харчової промисловості головне місце займають сировина і матеріали (наприклад, у текстильній промисловості).У той же час у харчовій промисловості (наприклад, молочній, масло-сирній) відносно високі запаси допоміжних матеріалів, тари, готової продукції.

На підприємствах, де застосовується велика кількість інструментів, пристосувань, приладів, висока питома вага малоцінних і швидкозношуваних предметів (наприклад, у машинобудуванні і металообробці).

У видобувних галузях практично відсутні запаси сировини й основних матеріалів, але велика питома вага витрат майбутніх періодів. Крім того, наприклад, у нафтовидобувній промисловості підвищену частку складають допоміжні матеріали, запасні частини для ремонту основних фондів.

На величину готової продукції, товарів відвантажених, дебіторської заборгованості впливають такі фактори як умови збуту продукції, форми і стан рахунків.

Оборотні кошти - це сукупність коштів, які авансуються для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують безупинний кругообіг грошових фондів.

Оборотні фонди промисловості являють собою частину виробничих фондів, що цілком споживається в кожному виробничому циклі, відразу і повністю переносить свою вартість на створювану продукцію й у процесі виробництва змінює натуральну форму. Їхнім речовинним змістом є предмети праці. У процесі виробництва вони перетворюються в готову продукцію, складаючи її матеріальну основу або сприяючи її утриманню.

Оборотні фонди охоплюють рух предметів праці від моменту надходження на склад підприємства до перетворення їх у готову продукцію і переходу в сферу обігу. У зв'язку з тим, що випуск продукції йде безупинно, у сфері виробництва постійно функціонує визначена частина оборотних фондів, що знаходяться на різних стадіях кругообігу і представлених наступними порівняно однорідними групами:

1) виробничі запаси, що складають основну частину оборотних фондів. Вони включають сировину, основні і допоміжні матеріали, паливо, пальне, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, тару і тарні матеріали, запасні частини для ремонту основних фондів, малоцінні і швидкозношувані предмети:інструменти і господарський інвентар вартістю до 100 мінімальних оплат праці за одиницю і терміном служби до року;

2) незакінчена продукція, тобто предмети праці, що надійшли в процес виробництва і потребують подальшої обробки на наступних стадіях технологічного процесу. Вона може бути у виді незавершеного промислового виробництва і напівфабрикатів свого виробника;

3) витрати майбутніх періодів не служать речовинним елементом оборотних коштів, а представляють витрати на проектування й освоєння нових видів продукції, проведення гірничо-підготовчих робіт на підприємствах видобувної галузей промисловості, організований набір на сезонних підприємствах і інші. Ці витрати виробляються в даному періоді, а погашаються частинами за рахунок собівартості в наступних. Виготовлена продукція надходить у сферу обігу, і після реалізації її вартість приймає грошову форму. Отже, для нормальної діяльності підприємства, крім оборотних виробничих фондів потрібні кошти, що обслуговують сферу обігу - фонди обігу. До них відноситься готова, але нереалізована продукція і кошти, необхідні для придбання матеріалів, виплати заробітної плати, виконання фінансових зобов'язань перед постачальниками і фінансовими органами й інші.

Таким чином, сукупність коштів промислових підприємств призначених для утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, складають оборотні кошти.

В оборотних коштах промисловості основну частину займають оборотні виробничі фонди. Їхня питома вага в загальній сумі оборотних коштів у запасах товарно-матеріальних цінностей складає близько 85%.

Співвідношення між складовими елементами оборотних фондів у їхній загальній вартості представляє структуру оборотних фондів. Їхня структура в різних галузях промисловості визначається технологічним рівнем виробництва, ступенем спеціалізації, тривалістю циклу, складом споживаних матеріалів, географічним розміщенням стосовно постачальників.

1.2 Класифікація обігових коштів і її значення в діяльності підприємства.

Оборотні кошти можна класифікувати по наступних ознаках:

1. В залежності від участі їх у кругообігу коштів.

Розгляд складу і структури оборотних коштів дозволяє торкнутися такої важливої проблеми організації оборотних коштів, як раціональне розміщення їх між сферами виробництва і обігу.

Встановлення оптимального співвідношення оборотних коштів у виробництві і обігу має важливе значення для забезпечення коштами виконання виробничої програми, а також є одним з основних факторів ефективності використання оборотних коштів.

2. По методах планування, принципам організації і регулювання обігових коштів.

Вітчизняна практика припускає нормування, тобто встановлення планових норм запасу і нормативів по елементах оборотних коштів, за винятком товарів відвантажених, грошових коштів і коштів у розрахунках. Розмір ненормованих оборотних коштів визначається в оперативному порядку.

3. По джерелам формування обігових коштів.

У сучасних економічних умовах підприємствам надані широкі права в розпорядженні оборотними коштами. Оборотні кошти знаходяться в розпорядженні підприємства і вилученню не підлягають. Підприємства можуть продавати їх і передавати їх іншим підприємствам, організаціям, установам, громадянам, здавати в оренду, надавати в тимчасове користування (за винятком тих, котрі не знаходяться у власності чи використанні підприємств).

Відповідно до першої ознаки обігові кошти підрозділяються на авансовані в:

? оборотні виробничі фонди;

? фонди обертання.

Такий розподіл обігових коштів обумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер:сфери виробництва і сфери обертання. Чим більше обігових коштів розміщено в сфері виробництва тим ефективніше вони використовуються.

У залежності від методів планування обігові кошти підрозділяються на:

? нормовані обігові кошти;

? ненормовані обігові кошти.

Необхідність розподілу обігових коштів на нормовані і ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найбільших результатів при найменших витратах. Встановлення нормативів по окремих статтях дозволяє забезпечити оптимальну потребу підприємства в обігових коштах.

До нормованих обігових коштів відносяться обігові кошти у виробничих запасах, виробництві, у рештках готової продукції на складає підприємства. Ненормовані обігові кошти включають всі фонди обертання за винятком готової продукції на складі.

По джерелам формування обігові кошти підрозділяються на:

? власні і прирівняні до власних;

? залучені;

? інші.

Важливою проблемою на підприємстві є забезпечення збереження оборотних коштів. У процесі фінансового планування важливо визначити можливу наявність надлишку чи недостачі оборотних коштів на початок планованого періоду. Для цього складається сума очікуваної (фактичної) наявності власних оборотних коштів підприємства на початок планованого періоду з його сукупною потребою в оборотних коштах. Якщо планова потреба перевищує суму власних оборотних коштів підприємства, виникає недостача власних оборотних коштів. Підприємства, що допустили утворення недостачі оборотних коштів, можуть поповнювати їх за рахунок власних і тимчасово за рахунок позичкових коштів.

Якщо співвідношення зворотне, виникає надлишок власних коштів, що може служити джерелом фінансування приросту оборотних коштів.

Недостача власних оборотних коштів може виникнути в наслідок ряду причин, що залежать і не залежать від діяльності підприємства. Підприємство може не забезпечити збереження наявних власних оборотних коштів, тобто утратити визначену суму, допустивши надпланові збитки, незаконне відволікання оборотних коштів, наприклад, на нестатки капітального будівництва, недоодержання прибутку.

Економічні умови, у яких функціонують підприємства, впливають на стан оборотних коштів. Підвищення цін на товарно-матеріальні цінності, що купуються, веде до утворення в підприємств недостачі власних оборотних коштів у великих розмірах. Одним із джерел його поповнення є банківський кредит, що в умовах інфляції надається під високі відсотки.

Проведена державою фінансова політика може перешкоджати або стимулювати нормальну виробничо-фінансову діяльність підприємств, в тому числі раціональне використання оборотних коштів. Важлива роль при цьому належить податковій політиці держави. Так, віднесення ряду податків на собівартість продукції (робіт, послуг), особливості сплати в бюджет ПДВ, авансові платежі податку на прибуток приводять до відволікання оборотних коштів підприємств на невиробничі витрати. Це змушує підприємства прибігати до позик під великі відсотки, шукати позапланові джерела коштів, йти на порушення фінансової дисципліни. Відволікання оборотних коштів веде до уповільнення їхньої оборотності, знижує ефективність роботи підприємства, погіршує його фінансовий стан.

Організація оборотних коштів підприємства обов'язково включає систематичний контроль за їх схоронністю й ефективністю використання за допомогою ревізій і обстежень на основі статистичних даних, оперативної і бухгалтерської звітності.

Оборотні кошти підприємств покликані забезпечити безупинний їхній рух на всіх стадіях кругообігу для того, щоб задовольняти потреби виробництва в грошових і матеріальних ресурсах, забезпечувати своєчасність і повноту розрахунків, підвищувати ефективність використання оборотних коштів.

Усі джерела фінансування оборотних коштів підрозділяються на власні, позичкові і притягнуті.

Власні кошти відіграють головну роль в організації кругообігу фондів, тому що підприємства, що працюють на основі комерційного розрахунку, повинні мати визначену майнову й оперативну самостійність для того, щоб вести справу рентабельно і нести відповідальність за прийняті рішення.

Формування оборотних коштів приходить у момент організації підприємства, коли створюється його статутний фонд. Джерелом формування в цьому випадку служать інвестиційні кошти засновників підприємства. У процесі роботи джерелом поповнення оборотних коштів є отриманий прибуток, а також прирівняні до власних коштів так звані стійкі пасиви. Це кошти, що не належать підприємству, але постійно знаходяться в його обороті. Такі кошти служать джерелом формування оборотних коштів у сумі їхнього мінімального залишку. До них відносяться:мінімальна перехідна з місяця на місяць заборгованість по оплаті праці працівникам підприємства, резерви на покриття майбутніх витрат, мінімальна перехідна заборгованість перед бюджетом і позабюджетними фондами, кошти кредиторів, отримані як передоплату за продукцію (товари, послуги) й ін.

Для скорочення загальної потреби господарств в оборотних коштах, а також стимулювання їхнього ефективного використання доцільне залучення позичкових коштів. Позичкові кошти являють собою в основному короткострокові кредити банку, за допомогою яких задовольняються тимчасові додаткові потреби в оборотних коштах.

Основними напрямками залучення кредитів для формування оборотних коштів є:кредитування сезонних запасів сировини, матеріалів і витрат, зв'язаних із сезонним процесом виробництва;тимчасове заповнення недостачі власних оборотних коштів;

З одного боку, без залучення в оборот кредитних ресурсів в умовах дефіциту власних коштів підприємству необхідно скорочувати чи цілком припиняти виробництво, що загрожує серйозними фінансовими утрудненнями аж до банкрутства. З іншого боку, рішення виниклих проблем тільки за допомогою кредитів викликає підвищення залежності підприємства від кредитних ресурсів унаслідок збільшення позичкової заборгованості. Це приводить до збільшення не стабільності фінансового стану, губляться власні оборотні кошти, переходячи у власність банку, оскільки підприємства не забезпечують норму прибутку на вкладений капітал, заданого у вигляді банківського відсотка.

Кредиторська заборгованість відноситься до позапланових притягнутих джерел формування оборотних коштів. Її наявність означає участь в обороті підприємства коштів інших підприємств і організацій. Частина кредиторської заборгованості закономірна, тому що випливає з діючого порядку розрахунків. Поряд з цим кредиторська заборгованість може виникнути в результаті порушення платіжної дисципліни.

У підприємств може виникнути кредиторська заборгованість постачальникам за товари, що надійшли, підрядчикам за виконані роботи, податкової інспекції по податках і платежам, по відрахуваннях у позабюджетні фонди.

Варто також виділити інші джерела формування оборотних коштів, до яких відносяться кошти підприємства, тимчасово не використовувані по цільовому призначенню (фонди, резерви й ін.).

Правильне співвідношення між власними, позичковими і притягнутими джерелами утворення оборотних коштів відіграє важливу роль у зміцненні фінансового стану підприємства.

1.3 Принципи організації обігових коштів

Сформована в даний час система організації обігових коштів побудована на таких принципах:

? по-перше, надання підприємствам самостійності в розпорядженні, управлінні обіговими коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні обігових коштів;

? по-друге, визначення планової потреби і розміщення обігових коштів по окремих елементах і підрозділах. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби обігових коштів, що забезпечила б безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань при ритмічній роботі (розробка довгострокових діючих норм і щорічних нормативів);

? по-третє, коригування розрахованих і діючих нормативів з урахуванням вимог мінливих умов господарювання (зміна обсягу виробництва, ціни використовуваних сировини і матеріалів, паливних і енергетичних ресурсів, постачальників і споживачів, форм застосування розрахунків);

? по-четверте, наявність раціональної системи фінансування обігових коштів. Це означає формування обігових коштів за рахунок власних ресурсів і позикових коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства;

? по-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням обігових кошті. Мається на увазі проведення аналіз ефективності кругообігу використання коштів із метою прискорення їхньої оборотності.

2. Організація обігових коштів підприємства та оцінка ефективності їх використання.

2.1 Нормування оборотних коштів та визначення потреби в них

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах:прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

? умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями:кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;

? організація процесу виробництва:тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;

? умови реалізації продукції:кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотній коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів;послаблення режиму економії;створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Значення нормування оборотних коштів полягає в такому:

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період - рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.

Норма оборотних коштів - це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісне) не менше 70-80% загальних витрат за статтею в цілому.

2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва. Визначаючи одноденні витрати незавершеного виробництва, виходять із суми витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової продукції відповідно беруть для розрахунку виробничу собівартість товарної продукції.

3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.

5. Заключний етап нормування - визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не змінюються умови виробництва, постачання та збуту, розрахунків.

Застосовують наступні основні методи нормування оборотних коштів:

Метод прямого розрахунку. Цей метод полягає в тому, що спочатку визначається розмір авансування оборотних коштів у кожний елемент, потім їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу.

Аналітичний метод. Він застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється укрупнено, з урахуванням співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміру нормованих оборотних коштів у попередньому періоді.

Коефіцієнтний метод. При цьому методі новий норматив визначається на базі старого шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунків.

На практиці найбільш доцільне застосування методу прямого розрахунку. Перевагою цього методу є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні розрахунки частого і сукупного нормативів. До частого відносяться нормативи оборотних коштів у виробничих запасах:сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, тари, запасних частин;у незавершеному виробництві і напівфабрикатів власного виробництва;у витратах майбутніх періодів;готових виробах.

Особливість кожного елемента визначає специфіку нормування.

Норматив оборотних коштів, авансованих у сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, визначається по формулі:

Н=Р•Д, (2.1)

де Н - норматив оборотних коштів у запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів;

Р - середньодобова витрата сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів;

Д - норма запасу в днях.

Середньодобова витрата по номенклатурі споживаної сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів обчислюється шляхом ділення суми їхніх витрат за відповідний квартал на кількість днів у кварталі.

Визначення норми запасу - найбільш трудомістка і важлива частина нормування. Норма запасу встановлюється по кожному виду або групі матеріалів. Якщо вживається багато видів сировини і матеріалів, то норма встановлюється по основних видах, що займає не менш ніж 70-80% загальної вартості.

Норма запасу в днях по окремих видах сировини, матеріалів і напівфабрикатів установлюється виходячи з часу, необхідного для створення транспортного, підготовчого, технологічного, поточного складського і страхового запасів.

Транспортний запас необхідний у тих випадках, коли час руху вантажу в дорозі перевищує час руху документів на його оплату. Зокрема, транспортний запас передбачається у випадку розрахунків за матеріали на умовах попередньої оплати. Транспортний запас у днях визначається як різниця між кількістю днів пробігу вантажу і кількістю днів руху й оплати документів на цей вантаж.

Підготовчий запас. Передбачається в зв'язку з витратами на приймання, розвантаження і складування сировини. Він визначається на основі встановлених норм або фактично витраченого часу.

Технологічний запас. Цей запас враховується лише по тим видам сировини і матеріалів, по яких відповідно до технології виробництва необхідна попередня підготовка виробництва (сушіння, витримка сировини, розігрів, відстій і інші підготовчі операції).Його розмір розраховується по встановлених технологічних нормах.

Поточний складський запас. Він призначень забезпечити безперебійність процесу виробництва між постачаннями матеріалів, тому в промисловості він є основним. Розмір складського запасу залежить від частоти і рівномірності постачань, а також періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво. Основою для находження поточного складського запасу служить середня тривалість інтервалу між двома суміжними постачаннями даного виду сировини і матеріалів. Тривалість інтервалу між постачаннями визначається на основі договорів, нарядів, графіків або виходячи з фактичних даних за минулий період. У тих випадках, коли даний вид сировини і матеріалів надходить від декількох постачальників, норма поточного складського запасу приймається в розмірі 50% від інтервалу постачання. На підприємствах, у яких сировина надходить від одного постачальника й обмежене число застосовуваних видів матеріальних цінностей, норма складського запасу може прийматися в розмірі 100% інтервалу постачання.

Страховий запас. Створюється як резерв, що гарантує безперебійний процес виробництва у випадку порушення договірних умов постачань матеріалів (некомплектності одержання партії, порушення термінів постачання, неналежної якості отриманих матеріалів).Розмір страхового запасу приймається, як правило, у межах до 50% поточного складського запасу. Вона може бути і більш, якщо підприємство перебуває в далечіні від постачальників і транспортних шляхів, якщо періодично споживаються унікальні, підвищеної якості матеріали.

Таким чином, загальна норма запасу в днях на сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати в цілому складається з п'яти перерахованих запасів.

Норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали встановлюється по двох основних групах:

До першої групи відносяться матеріали, що витрачаються регулярно й у великих обсягах. Норматив розраховується так само, як на сировину й основні матеріали.

У другу групу включаються допоміжні матеріали, які використовуються у виробництві рідко й у незначних обсягах. Норматив обчислюється аналітичним методом на основі даних за попередні роки.

Загальний норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали являє собою суму нормативів обох груп.

Норматив оборотних коштів на паливо обчислюється так само, як на сировину і матеріали. Не розраховується норматив на газоподібне паливо й електроенергію. При визначенні витрати палива враховується потреба в паливі для виробничих і невиробничих нужд.

Для виробничих нужд потреба визначається виходячи з виробничої програми і норм витрат на одиницю продукції по цехах;для невиробничих - на основі обсягу виконуваних робіт.

Норма оборотних коштів по тарі визначається в залежності від способу її заготівлі і збереження. Тому методи розрахунку по тарі в різних галузях неоднакові. На підприємствах, що використовують для упакування продукції велику тару, норма оборотних коштів визначається так само, як по сировині і матеріалам. По тарі власного виробництва, використовуваної для упакування готової продукції і включаємо й в її оптову ціну, норма запасу в днях визначається часом перебування цієї тари на складі від моменту її виготовлення до упакування в неї продукції. Якщо вартість тари власного виробництва не включається в оптову ціну готової продукції, а входить у вартість валової і товарної продукції, норматив по ній не встановлюється, тому що він враховується в нормативі по готовій продукції. По поверненій тарі, одержуваної від постачальника із сировиною і матеріалами, норма оборотних коштів залежить від середньої тривалості одного обороту тари з моменту оплати рахунка за тару разом із сировиною до оплати рахунка за повернуту тару постачальником. Вартість тари, призначеної для збереження сировини, матеріалів, деталей і напівфабрикатів на складах і в цехах, не враховується при визначенні нормативу оборотних коштів по тарі, тому що вона входить до складу основних фондів.

Норматив оборотних коштів на запасні частини встановлюється по кожнім виді запасних частин окремо виходячи з термінів їхнього постачання і часу використання для ремонту. Норматив може обчислюватися виходячи з типових норм на одиницю балансової вартості основних засобів, аналітичним методом на основі даних минулих років.

Норматив оборотних коштів по спецодягу і взуттю визначається на основі чисельності працівників, яким вони покладаються, і вартості одного комплекту. Норматив по цій групі оборотних коштів на складі визначається множенням одноденної витрати на норму запасу в днях, що включає транспортні, поточні і страхові запаси.

По спеціальному інвентарю і пристосуванням, норматив визначається виходячи з потрібного набору, вартості і терміну служби.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві повинен забезпечувати ритмічний процес виробництва і рівномірне надходження готової продукції на склад. Норматив виражає вартість початих, але не закінчених виробництвом виробів, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу. У результаті нормування повинна бути розрахована величина мінімального заділу, достатнього для нормальної роботи виробництва.

Розмір оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво, неоднакова по підприємствах і галузям. Основними причинами розходжень є особливості організацій, обсяг виробництва , структура продукції, що випускається.

Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві розраховується по групах або видам виробів для кожного підрозділу окремо.

Якщо асортимент продукції різноманітний, то норматив обчислюється по основній продукції, що становить 70-80% її загальної маси.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві визначається по формулі:

Н=Р•Т•К, (2.2)

де Р - одноденні витрати на виробництво продукції;

Т - тривалість виробничого циклу в днях;

К - коефіцієнт наростання витрат.

Одноденні витрати визначаються шляхом ділення витрат на випуск валової (товарної) продукції відповідного кварталу на 90.

Тривалість виробничого циклу відображає час перебування продукції в незавершеному виробництві від першої технологічної операції до повного виготовлення продукції і передачі на склад.

У виробничий цикл включають технологічний запас (час обробки виробу), транспортний запас (час передачі виробу від одного робочого місця до іншого і на склад), оборотний запас (час перебування виробу між операціями обробки) і страховий запас (на випадок затримки якої-небудь операції).При розрахунку нормативу виробничий цикл визначається по кожнім виду виробів у календарних днях з урахуванням числа змін роботи підприємства в добу. На підприємствах, що випускають різноманітний асортимент продукції, тривалість виробничого циклу визначається як середньозважена величина .

Готова продукція, виготовлена на підприємстві, характеризує перехід оборотних коштів зі сфери виробництва в сферу обігу. Це єдиний нормований елемент фондів звертання обігу.

Норматив оборотних коштів на готову продукцію визначається по формулі:

Н=Р•Д, (2.3)

де Р - одноденний випуск товарної продукції по виробничій собівартості;

Д - норма запасу в днях.

Норма оборотних коштів по річній продукції визначається окремо для готової продукції на складі і для товарів відвантажених, по яких розрахункові документи знаходяться в оформленні.

Норма по готовій продукції на складі визначається часом комплектування і нагромадження продукції до необхідних розмірів, збереження продукції на складі до відвантаження, упакування і маркірування продукції, доставки її до станції відправлення і відвантаження.

Норма по товарах відвантаженим, по яких документи не здані в банк, визначається встановленими термінами виписки рахунків і платіжних документів, здачі документів у банк, часом зарахування сум на рахунки підприємства. У такий спосіб установлюються приватні нормативи по кожному елементу нормованих оборотних коштів. Потім визначається сукупний норматив оборотних коштів, що відображає загальну потребу підприємства у власних оборотних коштах у планованому періоді, шляхом додавання часткових нормативів. Далі необхідно порівняти отриманий сукупний норматив із сукупним нормативом минулого періоду для того, щоб визначити, як змінюється потреба підприємства у власних оборотних коштах у плановому періоді. Різниця між нормативами складає суму приросту або зменшення нормативу оборотних коштів, що знаходить висвітлення у фінансовому плані підприємств.

2.2 Оцінка ефективності використання обігових коштів

Для оцінки ефективності використання оборотних коштів підприємств застосовують певні методичні підходи, а для підвищення ефективності - відповідні конкретні заходи.

Основними показниками для оцінки ефективності є:

? коефіцієнт оборотності;

? коефіцієнт завантаження;

? тривалість одного обороту;

? рентабельність.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює:по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства;по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Способами підвищення ефективності використання оборотних коштів є:оптимізація запасів ресурсів і незавершеного виробництва;скорочення тривалості виробничого циклу;поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення;прискорення реалізації товарної продукції.

Унаслідок прискорення оборотності фінансових (грошових) коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшенню їхнього використання) вивільнення грошових коштів з обороту.

Характерною рисою оборотних коштів є швидкість їхнього обороту. Функціональна роль оборотних коштів у процесі виробництва в корені відрізняється від основного капіталу. Оборотні кошти забезпечують безперервність процесу виробництва.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується системою економічних показників, насамперед оборотністю оборотних коштів.

Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість одного повного кругообігу коштів з моменту перетворення оборотних коштів у грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готової продукції і її реалізації. Кругообіг коштів завершується зарахуванням виторгу на рахунок підприємства.

Оборотність оборотних коштів неоднакова на підприємствах як однієї, так і різних галузей економіки, що залежить від організації виробництва і збуту продукції, розміщення оборотних коштів і інших факторів. Так, у важкому машинобудуванні з тривалим виробничим циклом час обороту коштів найбільший, швидше обертаються оборотні кошти в харчовій і видобувних галузях промисловості.

Оборотність оборотних коштів характеризується рядом взаємозалежних показників:тривалістю одного обороту в днях, кількістю оборотів за визначений період - рік, півріччя, квартал (коефіцієнт оборотності), сумою зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження).

Ефективність використання оборотних коштів визначається швидкістю їхнього руху - швидкістю обороту, чи оборотністю. Чим швидше відбувається кругообіг оборотних коштів, тим менша їхня сума буде потрібна підприємству для успішного виконання виробничої програми.

Кругообіг оборотних коштів обчислюється з моменту оплати підприємством матеріальних цінностей, необхідних для виробництва продукції, до повернення цих коштів у виді виторгу від реалізації продукції.

Оборотність оборотних коштів характеризується двома взаємозалежними показниками:числом оборотів, здійснених оборотними коштами протягом визначеного періоду часу (коефіцієнтом оборотності), і терміном їхнього обороту в днях.

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів), що розраховується шляхом ділення вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період.

Коефіцієнт оборотності показує, скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період, і розраховується за формулою:

, (2.4)

де К_об - коефіцієнт оборотності, оборотів;

РП - вартість реалізованої продукції, грн..;

ОК - середній залишок оборотних коштів, грн..

Тривалість одного обороту (швидкість обороту) оборотних коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді і коефіцієнта оборотності за той же період:

, (2.5)

де Т_об - тривалість одного обороту, днів;

ДП - дні періоду.

Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (К_з), зворотний коефіцієнту оборотності, визначається по формулі:

(2.6)

Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може бути використаний показник рентабельності (віддачі) оборотних коштів, який являє собою відношення прибутку від реалізації продукції до середніх залишків оборотних коштів:

, (2.7)

де Р_ок - рентабельність оборотних коштів, %;

П_рп - прибуток від реалізації продукції, грн.

Для розрахунку рентабельності оборотних коштів можна використовувати різні види прибутку, основні з них - валовий та чистий. Залежно від цього отримуємо і відповідні показники рентабельності оборотних коштів - валову або чисту рентабельність.

Крім зазначених показників також може бути використаний показник віддачі оборотних коштів, що визначається відношенням прибутку від реалізації продукції підприємства до залишків оборотних коштів.

Показники оборотності оборотних коштів можуть обчислюватися по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, і по окремих елементах.

Підприємства, що працюють на принципі комерційного розрахунку, повинні мати визначену майнову й оперативну самостійність для того, щоб вести справи рентабельно і нести відповідальність за прийняті рішення. У цих умовах зростає необхідність визначення потреби підприємств у власних оборотних коштах, що грають головну роль у нормальному функціонуванні підприємств.

Визначення потреби підприємства у власних оборотних коштах здійснюється в процесі нормування, тобто визначення нормативу оборотних коштів.

Потреба у власних оборотних коштах для кожного підприємства визначається при складанні фінансового плану. Таким чином, величина нормативу не є величиною постійної. Розмір власних оборотних коштів залежить від обсягу виробництва, умов постачання і збуту, асортименту виробленої продукції, застосовуваних форм розрахунків.

При численні потреби підприємства у власних оборотних коштах необхідно враховувати наступне:власними оборотними коштами повинні покриватися потреби не тільки основного виробництва для виконання виробничої програми, але і потреби підсобного і допоміжного виробництв, житлово-комунального господарства й інших господарств, що не відносяться до основної діяльності підприємства і не складаються на самостійному балансі, капітального ремонту, здійснюваного власними силами. На практиці часто враховують потребу у власних оборотних коштах тільки для основної діяльності підприємства, тим самим занижуючи цю потребу.

3. Фінансовий аналіз ВАТ «Укртелеком»

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	010	247 325	227 933
первісна вартість	011	476 069	502 385
накопичена амортизація	012	228 744	274 452
Незавершене будівництво	020	513 825	469 156
Основні засоби:
залишкова вартість	030	8 988 179	9 318 478
первісна вартість	031	17 131 689	18 481 020
знос	032	( 8 143 510 )	( 9 162 542 )
Довгострокові біологічні активи:
справедлива (залишкова) вартість	035	0	0
первісна вартість	036	0	0
знос інвестиційної нерухомості	037	( )	( )
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	1 196	1 119
інші фінансові інвестиції	045	8 705	8 629
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	14 657	13 811
Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості	055	1 161	1 079
первісна вартість інвестиційної нерухомості	056	3 718	3 662
знос інвестиційної нерухомості	057	( 2 557 )	( 2 583 )
Відстрочені податкові активи	060	0	0
Залишкова вартість гудвілу	065	226 378	226 378
Інші необоротні активи	070	90	80
Усього за розділом I	080	10 001 516	10 266 663
II. Оборотні активи
Запаси:
Виробничі запаси	100	429 253	403 791
Поточні біологічні активи	110	1	1
Незавершене виробництво	120	0	65
Готова продукція	130	1 400	1 812
Товари	140	1 276	22 294
Векселі одержані	150	9	9
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	786 929	796 348
первісна вартість	161	882 035	915 382
резерв сумнівних боргів	162	( 95 106 )	( 119 034 )
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170	1 522	1 938
за виданими авансами	180	109 004	72 119
з нарахованих доходів	190	8 176	9 076
із внутрішніх розрахунків	200	0	0
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	64 376	28 234
Поточні фінансові інвестиції	220	0	0
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	491 958	337 856
з рядка 230 у т.ч.в касі	231	0	1 484
в іноземній валюті	240	724 603	334 153
Інші оборотні активи	250	67 540	78 599
Усього за розділом II	260	2 686 047	2 086 295
III. Витрати майбутніх періодів	270	6 669	17 344
IV. Необоротні активи та групи вибуття	275		151
Баланс	280	12 694 232	12 370 453
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	4 681 562	4 681 562
Пайовий капітал	310	0	0
Додатковий вкладений капітал	320	567 535	567 785
Інший додатковий капітал	330	2 866 573	3 121 619
Резервний капітал	340	209 452	222 812
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	455 394	-1 337 771
Неоплачений капітал	360	( )	( )
Вилучений капітал	370	( )	( )
Усього за розділом І	380	8 780 516	7 256 007
II. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	103 514	113 811
Інші забезпечення	410	21 848	40 867
Цільове фінансування	420	140 814	0
Усього за розділом ІІ	430	266 176	154 678
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банку	440	2 652 056	3 526 648
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450	484	250 431
Відстрочені податкові зобов'язання	460	13 187	4 661
Інші довгострокові зобов'язання	470	191 706	188 522
Усього за розділом III	480	2 857 433	3 970 262
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	28 728	24 682
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510	271	1 508
Векселі видані	520	11	64
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	398 065	465 286
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540	107 002	89 803
з бюджетом	550	53 253	71 560
з позабюджетних платежів	560	20 011	20 034
зі страхування	570	32 726	42 854
з оплати праці	580	74 821	97 945
з учасниками	590	1 895	81 403
із внутрішніх розрахунків	600	0	0
з утримання необоротних активів та груп вибуття для продажу	605	0	0
Інші поточні зобов'язання	610	56 373	47 354
Усього за розділом IV	620	773 156	942 493
V. Доходи майбутніх періодів	630	16 951	47 013
Баланс	640	12 694 232	12 370 453

Керівник______________________________

^{підпис прізвище}

Головний бухгалтер______________________________

^{підпис прізвище}

Звіт про фінансові результати

За 2008 рік

Форма №2

І. Фінансові результати

Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт,	010	7 890 164	8 039 226
Податок на додану вартість	015	( 1 215 054 )	( 1 221 379 )
Акцизний збір	020	( )	( )
Збір до ПФ з послуг стільникового рухомого зв'язку	025	( 1 830 )	( )
Інші вирахування з доходу	030	( 27 023 )	( 8 928 )
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів,	035	6 646 257	6 808 919
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	040	( 5 697 558 )	( 5 212 201 )
Валовий:
прибуток	050	948 699	1 596 718
збиток	055	( )	( )
Інші операційні доходи	060	755 298	468 311
	061	( )	( )
Адміністративні витрати	070	( 404 256 )	( 359 217 )
Витрати на збут	080	( 770 484 )	( 534 132 )
Інші операційні витрати	090	( 655 227 )	( 362 324 )
	091	( )	( )
Фінансові результати від операційної діяльності:

Подобные документы

• Обігові кошти підприємства та оцінка ефективності їх використання

  Класифікація і принципи організації обігових коштів. Показники ефективності використання обігових коштів і шляхи прискорення їх обертання. Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу та звіту про фінансові результати. Оцінка ймовірності банкрутства.
  
  курсовая работа [288,0 K], добавлен 27.01.2011
  

• Аналіз забезпеченості обіговими коштами і ефективності їх використання на Чернівецькому гумовзуттєвому заводі ВАТ "Розма"

  Сутність, цілі та задачі, методика аналізу обігових коштів. Характеристика виробничо-фінансових показників роботи підприємства, забезпеченості, структури та ефективності використання обігових коштів ВАТ "Розма". Розробка шляхів покращення показників.
  
  курсовая работа [352,3 K], добавлен 06.11.2010
  

• Аналіз фінансового стану підприємства

  Загальна оцінка виконання фінансового плану та розрахункової дисципліни підприємства. Фактори впливу на показники платоспроможності. Аналіз фінансової стійкості, обігових коштів і джерел їх формування, кредитоспроможності та оборотності обігових коштів.
  
  контрольная работа [116,2 K], добавлен 21.01.2016
  

• Розробка інвестиційного проекту підвищення ефективності діяльності будівельного підприємства

  Порядок розробки та класифікація інвестиційних проектів. Оцінка фінансових ресурсів підприємства, аналіз його ліквідності та платоспроможності. Дослідження ймовірності банкрутства підприємства. Розробка заходів щодо покращення його фінансового стану.
  
  дипломная работа [195,7 K], добавлен 20.12.2013
  

• Формування, розподіл та використання прибутку підприємства

  Формування прибутку підприємства, основні принципи і етапи його розподілу. Аналіз і оцінка фінансового стану ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця". Нормування оборотних коштів за елементами та по підприємству в цілому, оцінка ефективності їх використання.
  
  курсовая работа [124,5 K], добавлен 22.12.2013
  

• Ефективність використання оборотних коштів підприємства

  Економічна сутність оборотних засобів і коштів. Склад і структура оборотних засобів Дубенської райспоживспілки, факторний аналіз ефективності їх використання. Оцінка тривалості операційного циклу підприємства. Оптимізація дебіторської заборгованості.
  
  дипломная работа [1,3 M], добавлен 18.07.2011
  

• Оцінювання імовірності банкрутства підприємства в системі управління фінансовою діяльністю (на прикладі ПАТ "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів")

  Оцінка показників фінансової діяльності підприємства. Оцінка ймовірності банкрутства. Аналіз системи управління попередження банкрутства підприємства та шляхи її вдосконалення. Розрахунок збитків внаслідок надзвичайної ситуації (вибуху) на заводі.
  
  дипломная работа [965,5 K], добавлен 17.04.2013
  

• Аналіз власних коштів підприємства

  Характеристика власних коштів підприємства та методики їх аналізу. Аналіз головних показників формування та оцінка ефективності використання власних коштів підприємства. Напрямки вдосконалення системи аналізу та стратегія управління власними коштами.
  
  курсовая работа [95,0 K], добавлен 08.07.2014
  

• Тактичне планування фінансової діяльності підприємства

  Сутність, значення і завдання тактичного планування. Зміст і структура поточного плану діяльності підприємств. Аналіз показників використання основних засобів (фондів) та ефективності оборотних коштів, доходів, собівартості та рентабельності підприємства.
  
  курсовая работа [189,5 K], добавлен 07.07.2011
  

• Аналіз фінансового стану та оцінка ефективності діяльності ВАТ "Фармак"

  Теоретичні засади аналізу фінансового стану компанії та його роль для успішного розвитку підприємства. Особливості інформаційного забезпечення системи показників. Факторні моделі ефективності та прогнозні оцінки фінансової діяльності підприємства.
  
  курсовая работа [64,1 K], добавлен 07.04.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам