Фінансовий ринок

17

ПЛАН

1. Характеристика облігацій та їх види.

2. Економічна суть, види і функції кредиту.

3. Задача.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Характеристика облігацій та їх види

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення її власником певної суми коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в умовлений термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску). Як бачимо, фіксується і вартісний, і часовий показник, що є найсуттєвішою ознакою облігації як одного з видів боргових інвестиційних паперів. Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються облігації таких видів:

а) внутрішніх республіканських і місцевих позик;

б) облігації підприємств.

Облігації підприємств можуть випускати підприємства всіх передбачених законом форм власності, об'єднання підприємств, акціонерні та інші товариства. Власники таких облігацій не мають права на участь в управлінні. Умови випуску й розповсюдження облігацій підприємств визначаються згаданим Законом, іншими законодавчими актами України і статутом емітента.

Облігації можуть бути іменними і на пред'явника, відсотковими і безвідсотковими (цільовими), такими, що мають вільний обіг або з обмеженням обігу.

Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик випускаються тільки на пред'явника.

Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є точне визначення товару (послуг), під який їх випущено.

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу - «облігація», фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій; фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації; терміни погашення, розмір і терміни виплати відсотків (для відсоткових облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис керівника організації-емітента або іншої вповноваженої на це особи, печатку емітента.

Крім основної частини, до облігації може додаватися купонний листок на виплату відсотків. Він повинен мати: порядковий номер купона на виплату відсотків; номер облігації, на яку виплачуються відсотки; найменування емітента і рік виплати відсотків.

Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безвідсоткових облігацій), завжди містять купонний листок.

Характерні ознаки облігації найбільш чітко помітні, коли порівнювати її з акцією. Облігація й акція належать до різних видів цінних паперів: акція - це право на власність, а облігація - право на позику. Власник акції бере участь в управлінні акціонерним товариством, а власник облігації - ні. Проте останньому гарантується стабільний дохід (у вигляді твердої відсоткової винагороди), тоді як дивіденди з акцій можуть бути як великими, так і малими, і навіть певний час взагалі не виплачуватися акціонеру. Акції зв'язані з підвищеним ризиком, але і з надією отримати максимально великий прибуток. Облігації, натомість, гарантують хоч і не дуже великий, але стабільний дохід, що завжди приваблює небагатого інвестора, котрий не любить ризикувати. Відтак кожний інвестор може вибрати такий спосіб капіталовкладень, котрий йому більше «до душі».

Майнові права, що забезпечуються власникові облігацій, визначаються умовами випуску. Згідно з українським законодавством мінімальна номінальна вартість облігацій не може бути меншою за 5 грн. Номінальна вартість облігацій більша за 5 грн. має бути кратною мінімальній вартості (10, 15, 20, 50, 100 і т.д.).

Розрізняють номінальну, викупну й курсову вартість облігацій. Остання складається під впливом попиту й пропонування на фондовому ринку. Курс звичайно виражається у відсотках до номіналу облігації.

Поряд з облігаціями вітчизняних емітентів в Україні можуть обертатися також іноземні облігації, наприклад облігації Міжнародного банку реконструкції й розвитку, Міжнародного валютного фонду та ін. Критерії поділу облігацій на вітчизняні та іноземні такі самі, як і для акцій, - місце реєстрації головного офісу емітента, а також територія, на якій відбувається оборот випущених ним облігацій.

Придбати облігації можуть громадяни та юридичні особи України як за власні кошти, так і за позичкові.

Законодавством України передбачено певну процедуру випуску облігацій. Випуск облігацій зовнішньої позики здійснюється на підставі указів Президента України щодо кожного випуску окремо в межах затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього боргу України, а рішення про випуск облігацій внутрішньої позики приймає Кабінет Міністрів України. Такі укази й рішення дають фінансово-економічне обгрунтування випуску, визначають порядок виплати доходу й погашення облігацій, валюту випуску (для зовнішніх позик) та ін.

Одним з видів державних облігацій є казначейські зобов'язання. Рішення про випуск довготермінових і середньотермінових казначейських зобов'язань ухвалює уряд, а короткотермінових - Міністерство фінансів.

Рішення про випуск місцевих позик приймають органи місцевого самоврядування. Відповідно до Положення «Про порядок випуску та обігу облігацій місцевих позик», затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.10.97 р. № 48, облігація місцевої позики - це цінний папір, що засвідчує внесення її власником відповідних коштів у місцевий бюджет і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в установлений умовами випуску термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Емітентом таких облігацій є рада відповідного рівня. Вона може вповноважити інші органи місцевого самоврядування або виконавчі органи здійснити необхідні організаційні заходи, зв'язані з емісією облігацій місцевої позики. Випуск та обіг облігацій місцевої позики Автономної Республіки Крим здійснюється відповідно до вимог цього Положення.

Розміщення облігацій місцевих позик відбувається тільки на добровільних засадах. Їх власниками можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти України. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може окремо регламентувати порядок придбання облігацій місцевої позики нерезидентами України.

Облігації місцевої позики випускаються в документарній формі на пред'явника або у бездокументарній формі з урахуванням законодавства про депозитарну діяльність.

Мінімальна номінальна вартість такої облігації не може бути меншою за 1 копійку. Номінальна її вартість, що перевищує 1 коп., має бути кратною мінімальній номінальній вартості.

Забезпечення випуску облігацій місцевої позики здійснюється відповідно до чинного законодавства. Джерелом їх погашення не можуть бути кошти від випуску нової місцевої позики. Погашення цих облігацій будь-якими іншими цінними паперами або їх конвертація у будь-які інші цінні папери забороняється. Випуск облігацій місцевої позики здійснюється із зазначенням мети випуску.

Максимальний розмір сумарної вартості випусків облігацій місцевої позики не може перевищувати 30% дохідної частини бюджету емітента за попередній рік. У разі, коли основною дохідною частиною бюджету емітента є відрахування, дотації, субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня, обсяг випуску цих облігацій на бюджетний рік погоджується з Міністерством фінансів України.

Емітент має право на опублікування інформації про випуск облігацій тільки після реєстрації майбутнього випуску у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Загальний реєстр випуску облігацій місцевої позики ведеться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

В економічно розвинутих країнах світу дохід на облігації звичайно коливається в межах від 6 до 12%. Для того щоб підвищити відсоткову ставку, емітент погоджується на проведення рейтингової оцінки на надійність. За визначення рейтингу облігацій беруться до уваги розміри нематеріальних активів емітента, прогнозні дані розвитку галузі, рівень і перспективи диверсифікації виробництва та портфеля цінних паперів, конвертованість облігацій та інші параметри. Ринкова ціна облігації буде тим більшою, що частіше нараховуватиметься з неї дохід, оскільки в цьому разі сума виплат збільшуватиметься за незмінної річної відсоткової ставки. Такі облігації вважаються цінними паперами високого класу. Якщо емітенти не беруть на себе реальних зобов'язань щодо підтримування надійності облігацій, то державним органам, які контролюють фондовий ринок, доводиться обмежувати коло юридичних і фізичних осіб, котрі матимуть право придбати такі безрейтингові облігації.

Кошти, одержані від реалізації облігацій зовнішніх і внутрішніх позик та облігацій місцевих позик, спрямовуються відповідно у державний і місцеві бюджети та в позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування.

Указом Президента України «Про впорядкування внутрішніх та зовнішніх запозичень, що провадяться органами місцевого самоврядування» встановлено, що:

- розмір випуску облігацій внутрішніх місцевих позик, а також позик та кредитів, які отримують органи місцевого самоврядування в банківських установах, визначається місцевими радами під час затвердження відповідних бюджетів і може уточнюватися за внесення змін чи доповнень до них (з обов'язковим погодженням із Міністерством фінансів України);

- кошти від випуску облігацій внутрішніх місцевих позик, позики та кредити, які отримують органи місцевого самоврядування в банківських установах, залучаються лише для фінансування відповідного місцевого бюджету з обов'язковим включенням до нього витрат на обслуговування зазначеного боргу.

24 червня 1998 р. було прийнято Указ Президента України «Про оподаткування операцій з державними цінними паперами», котрий встановлює, що до 1 січня 2003 р. не підлягають обкладанню прибутковим податком доходи від інвестицій у відсоткові та безвідсоткові (дисконтні) облігації внутрішніх державних позик або в казначейські зобов'язання, випущені (емітовані) з рішення Кабінету Міністрів України чи іншого уповноваженого державного органу і продані (розміщені) в Україні, починаючи з 1 червня 1998 р.

До сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами, не включаються виграші, відсотки, дисконти на облігації внутрішніх державних позик та казначейські зобов'язання. Ці суми не враховуються також за визначення бази оподаткування податками і зборами (обов'язковими платежами), котрі нараховуються на фонд оплати праці. За операції з облігаціями внутрішніх державних позик та казначейськими зобов'язаннями, у тім числі біржовими, державне мито не справляють.

Від якісної характеристики облігацій перейдемо до кількісної. Облігації остаточно зайняли перше місце серед інструментів мобілізації фінансових ресурсів: якщо світове фінансове багатство взяти за 100%, то готівка становитиме 14%, акції - 40, а облігації - 46%. Практично в усіх країнах світу зростає внутрішній державний борг. Так, у США в 1992 р. державний борг проти 1946 р. зріс у 16 разів; коли в 60-ті роки щорічний приріст боргу в середньому становив 18 млрд дол., то в 1988 - 1992 рр. - уже 217 млрд дол.

Емісія цінних паперів узагалі характеризується швидкими темпами, а облігацій - особливо. Вартість випущених у США цінних паперів 1986 р. перевищила аналогічний показник 1980 р. майже в 5 разів, причому випуск акцій збільшився в 3 рази, а облігацій - в 7 разів. Це свідчить про високу популярність облігацій в інвесторів.

У країнах з перехідною економікою також зростає випуск облігацій. Наприклад, в Латвії річний обсяг розміщення державних облігацій становить близько 700 млн лат (1 млрд дол. США). 1995 р. в Україні за рахунок реалізації облігацій внутрішньої державної позики одержано 26 трлн крб. неемісійних коштів, котрі були спрямовані на покриття дефіциту державного бюджету. Фактична дохідність облігацій цього виду, придбаних на аукціонах, була на рівні 70% річних.

Належно оцінюючи облігації іноземних емітентів, українські підприємства 1995 р. закупили їх в 3,5 раза більше проти 1994 р., збільшивши їх запаси до 667 млрд крб.

Проте якщо з випуском державних облігацій і купівлею іноземних в Україні все гаразд, то системи інституціональних облігацій у нас практично ще нема.

Слабке місце облігацій у реальних фінансово-економічних умовах України полягає в тім, що фіксована купонна ставка, тобто періодична виплата відсотків через певні проміжки часу, не враховує інфляційних процесів. Уражання облігацій інфляцією значно знижує їхню привабливість. Різницю між облігаціями й акціями можна пом'якшити, якщо поряд з виплатою доходів у вигляді фіксованого відсотка власнику облігацій виплачувати також додатковий дохід у вигляді дивіденда. Крім того, власникові облігацій можна передати право на частину майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Урешті-решт, можна навіть погодитися на встановлення плаваючої відсоткової ставки облігації, принаймні в певних межах.

Тому не випадково ще в кінці 70-х рр. на світовому фондовому ринку з'явилися облігації з плаваючою відсотковою ставкою, котра змінюється зі зміною дохідності й позичкового відсотка. За наших умов можна було б застосовувати облігації з індексованим відсотком. Останній прив'язується вже не до позичкового відсотка, а до індексу цін на певні товари і змінюється відповідно до нього. Такі облігації не погашаються і більш-менш вдало захищають власника від знецінення валюти. У 80-х рр. стали застосовуватися змішані, «гібридні» облігації. Їхня суть полягає в тім, що коли плаваючий відсоток досягає певного рівня, його «заморожують», а облігації починають давати фіксований дохід.

Отже, розвиток системи облігацій передбачає створення облігацій цілком нових різновидів.

2. Економічна суть, види і функції кредиту

Кредит, як і фінанси, є економічною категорією. Він виник у період суспільного поділу праці й товарного виробництва. Кредит існує і в умовах ринкової економіки.

Функціонування кредиту як економічної категорії зумовлене наявністю товарного виробництва і обігу, дією закону вартості й опосередковуванням грошей як функції засобу платежу.

Отже, основою існування кредиту є наявність товарно-грошових відносин, руху вартості у процесі товарного обміну, коли виникає розрив у часі між рухом товару і його вартістю, тобто відокремлення грошової форми вартості від товарної.

Необхідність кредиту в товарно-грошовому господарстві зумовлюється дією господарського розрахунку і характером кругообігу коштів господарських підприємств. У цьому зв'язку всі підприємства і господарські організації, що працюють на умовах господарського розрахунку, повинні свої витрати з ведення господарства покривати доходами від реалізації виробленої продукції, наданих послуг. Проте це не завжди збігається в часі.

В умовах незбіжності вкладень у виробництво з надходженнями грошових коштів для його забезпечення вони поповнюються за рахунок кредиту банків. Кредит і є тим механізмом, який постійно перерозподіляє грошові кошти між окремими підприємствами, тобто кошти, тимчасово вільні у одних підприємств, передаються через кредитні установи у користування іншим підприємствам.

Таким чином, кредит відображає економічні відносини, пов'язані з акумуляцією і планомірним використанням за допомогою перерозподілу установами банків тимчасово вільних грошових коштів на умовах повернення, оплати і з метою якнайефективнішого їх використання в народному господарстві.

Слово "кредит" (від лат. creditum) означає борг, позика. У сучасному розумінні кредит -- це капітал, який береться під позику у грошовій формі, надається в тимчасове користування господарським

органам на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, оплати і цільового використання.

Кредити, які надаються підприємствам, класифікуються за такими ознаками:

* формами і видами;

* наявністю та характером забезпечення;

* метою використання;

* строками використання;

* методами надання і способами погашення;

* характером і способом сплати відсотків;

* видами кредитів.

Залежно від форм і видів кредити бувають банківські, комерційні, державні, лізингові, іпотечні, консорціумні, споживчі, товарні, фінансові, інвестиційні, податкові та ін.

Банківський кредит відображає економічні, кредитні відносини, які виникають між банками і суб'єктами господарювання з приводу видачі (отримання) і використання позикових коштів.

Комерційний кредит -- це економічні кредитні відносини, які виникають між окремими суб'єктами господарювання з приводу відстрочення оплати за продані (куплені) товари.

Державний кредит -- це сукупність кредитних відносин, які виникають між державою, юридичними і фізичними особами з приводу випуску(придбання) позик.

Лізинговий кредит -- це економічні відносини між юридичними особами, які виникають при оренді майна на основі договору, що укладається.

Іпотечний кредит -- це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. При цьому кредиторами можуть бути іпотечні банки, спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Надавати позику можуть юридичні і та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки (виробничі будівлі, споруди, житлові будинки, магазини, земельні ділянки тощо).

Споживчим є кредит, що надається фізичним особам на придбання споживчих товарів і оплату послуг з відстроченням платежу.

Консорціумний називається кредит, що надається суб'єктам господарювання банківськими консорціумами.

Кредити під вексельний обіг -- це кредити, що надаються банками під облік і заставу векселів.

Товарний кредит -- це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам згідно за угодою, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на певний строк під заставу.

Фінансовий кредит -- це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на певний строк для цільового використання та під процент банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента.

Інвестиційний податковий кредит -- це відстрочення сплати податку на прибуток, що надається суб'єкту підприємницької діяльності на певний строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку за рахунок загального збільшення прибутку внаслідок реалізації інноваційних програм.

Залежно від наявності і характеру забезпечення кредити поділяються на забезпечені та незабезпечені (бланкові). При цьому під забезпеченням кредиту розуміють спосіб страхування банку від ризику неповернення особою, яка взяла позику, кредиту. Для забезпечення повернення кредиту приймаються застава майна, цінні папери, шляхові та товарні документи, гарантії або доручення третьої особи, поліси страхової компанії тощо. Незабезпеченими (бланковими) є позики, надані банками економічно і фінансово стійким господарським органам під їх зобов'язання погашення в певний строк отриманої позики.

Залежно від мети використання кредити поділяються на такі, що видаються на формування обігових коштів і фінансування основних фондів.

За строками використання кредити бувають строкові, безстрокові, відстрочені та прострочені. При цьому строковими є позики, що надаються банками особам, які беруть позику на певний строк, встановлений у договорі сторін. Безстроковими називаються позики, які видаються банками на невизначений строк, до запитання. Погашаються такі позики, як правило, за першою вимогою банка-кредитора. До прострочених належать позики, за якими вийшов строк повернення, передбачений кредитним договором банку з особою, яка взяла позику. Відстроченими вважаються позики, строк повернення яких на прохання особи, що взяла позику, переноситься

банком на пізніше. Відстрочення погашення позики оформляється, як правило, укладенням додаткової угоди до основного кредитного договору і супроводжується встановленням вищої відсоткової ставки.

За методами надання розрізняють позики, які видаються в разовому порядку і відповідно до відкритої кредитної лінії. При цьому під разовими розуміють позики, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позикою на прохання та на підставі відповідних документів особи, яка бере позику. Позики, які видаються відповідно до відкритої кредитної лінії, -- це позики, які надаються особі, що бере позику протягом встановленого проміжку часу в межах раніше обумовлених розмірів без додаткових спеціальних переговорів.

За способами погашення позики бувають такими, що поступово погашаються; погашаються платежем після завершення строку; погашаються відповідно до умов, передбачених кредитним договором.

За характером і способом сплати відсотків розрізняють позики з фіксованою відсотковою ставкою, плаваючою і зі сплатою відсотків у міру використання позичених коштів. При цьому позики з фіксованою відсотковою ставкою надаються, як правило, підприємствам зі стабільним економічним становищем. Вони можуть видаватися також в умовах інфляції, але на короткий строк. В умовах економічної нестабільності застосовуються, як правило, позики з плаваючою відсотковою ставкою, що встановлюється з урахуванням офіційної облікової ставки Національного банку України та рівня інфляції. Зміна цієї ставки за відповідними періодами передбачається у кредитних договорах між банком і особою, що бере позику.

Кредиторами, що надають позику, можуть бути комерційні банки та інші спеціалізовані фінансово-кредитні установи, держава при видачі державного кредиту, міжнародні фінансово-кредитні установи, підприємства при наданні комерційних кредитів.

Суть кредиту, як і фінансів, розкривається в його функціях. Кредит виконує такі функції: перерозподілу грошових коштів з метою найбільш ефективного їх використання в народному господарстві; заміщення готівки у платіжному обігу; контроль за цільовим використанням коштів.

Перерозподільна функція кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні грошові кошти одних підприємств, організацій і населення, а також державного бюджету, які зберігаються в банку, перерозподіляються банками на основі їх повернення між підприємствами і господарськими органами, у яких не вистачає власних коштів для нормального процесу виробництва.

Отже, кредит як функція перерозподілу є одним з джерел формування основних засобів і оборотних активів підприємств та організацій. Отримуючи кредит на різні заходи в разі нестачі власних коштів, підприємства в такий спосіб забезпечують безперервність процесу виробництва, його розширення. Повернення і платність кредиту сприяє ефективнішому його використанню та функціонуванню підприємства.

Функція заміщення грошей готівкою. У народному господарстві в обігу перебувають не гроші, а грошові знаки. їх випуск в обіг обмежується потребами господарського обороту у грошах, готівці для розрахунків з працівниками для оплати праці, виплати пенсій, допомоги, оплати відряджень тощо і має кредитний характер. Переважна більшість розрахунків у народному господарстві здійснюється в безготівковому порядку через установи банків.

Платіжні кошти безготівкового обороту так само, як і грошові знаки, мають кредитний характер, оскільки можуть видаватися (виплачуватися) населенню для безготівкових розрахунків в порядку авансування, яке має кредитну форму. "Кредитні гроші, -- писав К. Маркс, -- виникають безпосередньо з функції грошей як засобу платежу".

Отже, функція заміщення полягає в заміні кредитом готівки у платіжному обороті, тобто за допомогою кредиту утворюється можливість для підприємств і установ здійснювати взаєморозрахунки у процесі купівлі-продажу, а також розрахунки з фінансово-банківськими органами не готівкою, а шляхом перерахування в безготівковому порядку суми платежу з рахунка платника на рахунок одержувача грошей.

Заміщення готівки у платіжному обороті кредитними грошима дає змогу скоротити витрати держави на виробництво і обіг грошей, прискорити розрахунки між платниками і одержувачами грошей, а також оборотність коштів.

Контрольна функція кредиту виявляється при виконанні ним усіх розглянутих функцій, тобто у процесі перерозподілу кредитних ресурсів, контролю за їх цільовим і ефективним використанням, при видачі кредиту для різних платежів тощо, сприяючи підвищенню ефективності виробництва.

3. Задача.

Про біржові котирування акцій компаній “А” “В” “С” за чотири дні торгів відомо наступне:

Компанії	І	ІІ	ІІІ	IV
“А”	14	8	9	2
“В”	12	7	6	9
“С”	10	12	5	4

Необхідно розрахувати показник ділової активності (фондовий індекс) використовуючи метод зважування середньоарифметичної величини; враховуючи поділ акцій компанії “В” у співвідношенні 1 до 2 ІІ дня, акцій компанії “С” - 1 до 3 ІІІ дня та акцій компанії А - 1 до 4 IV дня. Кількість акцій в статутних фондах компаній “А”, “В”, “С” відповідно становить 50 тис., 300 тис., 200 тис.

Відповідь:

З метою оцінки глобальних тенденцій, що відбуваються на ринку цінних паперів використовують ринкові індекси.

РІ - це індикатори поведінки вартості акцій, що знаходяться в обігу на ринку цінних паперів.

РІ - marketindex - це показник, що характеризує поведінку групи цінних паперів або ринку цінних паперів в цілому.

Розрахунок здійснюється при допомозі статистичних методів зважування, або при допомозі розрахунку різних середніх величин.

В основі всіх методів лежить курс акції.

Індекс - це курс групи акцій різних компаній. Є 4 методи розрахунку індексів. Найбільш поширені:

- зважування цін акцій;

- зважування вартості акцій.

1. Зважування цін акцій [priceweighting] (середньоарифметична ціни акцій)



де

сумарна ціна акцій 30-ти промислових компаній та торгових фірм;

К* - коефіцієнт, який характеризує кількість компаній та їх акції (якби акції не дробились, то знаменник завжди залишався б незмінним).

2. Зважування вартості акцій [vatucweighting]

A-50000 шт.

В- 300000 шт.

С -200000 шт.

Початкова капіталізація складає

А = 50000x14=700000

В = 300000x12=3600000

С = 200000x10=2000000

У 0 та 1 день - сумарна капіталізація складає:

700000+ 3600000+2000000=6300000

Величина І =100.

2 день - розрахуємо сумарну капіталізацію з урахуванням дроблення В.

В-1:2

(50000x8)+(600000x7)+(200000x12) =7000000

I_2день=

3 день - розрахуємо сумарну капіталізацію з урахуванням дроблення С.

С-1:3

(50000x9)+(300000x6)+(600000x5)=5250000

I_3день=

4 день - розрахуємо сумарну капіталізацію з урахуванням дроблення А.

А-1:4

(200000x2)+(300000x9)+(200000x4)=3900000

I_4день=

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. -- М.: Финансы и статистика, 1997.

2. Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. -- М., 1998.

3. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. -- К.: Ника-Центр, Эльга, 1999.

4. Бородина О. И. Финансы предприятий. -- М.: ЮНИТИ, 1995.

5. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. -- К., 1997.

6. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. -- К., 2000.

7. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. -- М.: Финансы и статистика, 1995.

8. Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. -- К.: Либідь, 1995.

9. Павлова Л. Н. Финансы предприятия. -- М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.

10. Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. -- К.: Либідь, 1994.

11. Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. -- К.: Либідь, 1993.

12. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посіб. -К.:Вид-воКНЕУ, 2003.

13. Філімоненков О. С Фінанси підприємств: Навч. посіб. -- К: МАУП, 2003.

14. Финансы /Под ред. А. М. Ковалевой. -- М.: Финансы и статистика, 1996.

15. Фінансова діяльність підприємств: Підручник / О. М. Бандурка та ін. -- К.:Либідь, 2002.

16. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. -- К: Вид-во КНЕУ, 2002.