МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ОБЛІКОВО-ФІНАНСОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Курсова робота

за дисципліною

«Політична економія»

на тему:

«Податки як інструмент державного регулювання економіки»

Зміст

• Вступ
• І. Податки як інструмент державного регулювання економіки
• 1. Податки, їх сутність та функції
• 2. Політика податкового регулювання економіки
• 3. Механізми податкового регулювання
• ІІ. Податки та податкова система України
• 1. Реалізація регуляторної функції податків на Україні
• 2. Характеристика та роль окремих видів податків в Україні
• 3. Податкова система України
• 4. Податкова політика на Україні
• Висновок
• Список літератури
• Вступ
• За всіх часів суспільство не могло і не може обходитися без системи оподаткування. Завдяки податкам держава має можливість накопичувати матеріально-фінансові ресурси, необхідні для її функціонування. Податки є основою формування державного бюджету, інструментом стимулювання окремих видів господарської діяльності та обмеження розвитку інших.
• Система оподаткування України є досить ліберальною відносно платників податків, чим значно відрізняється від податкових систем розвинутих держав. Однак сама по собі ця ліберальність не гарантує ефективності податкової системи, яка на даному етапі розвитку країни потребує реформування.
• Метою даної курсової роботи є розкриття сутності та функцій податків, визначення суті та механізмів податкового регулювання економіки, аналіз реалізації регуляторної функції податків на Україні, надання характеристики окремих видів податків та податкової системи України, розгляд особливостей функціонування податкової політики України.
• Дана курсова робота включає вступ, 2 розділи, висновок, список використаної літератури. В роботі є таблиця, 2 діаграми та графік. Перший розділ включає 3 глави, які розкривають загальнотеоретичну суть та функції податків як інструменту державного регулювання економіки. Другий розділ містить 4 глави, які аналізують реалізацію регуляторної функції українських податків, надають їх характеристику, аналізують сучасний стан податкової системи та податкової політики України.
• Для написання курсової роботи були використані:
• · підручники [3, 5, 10, 12]
• · статистичний щорічник [13]
• · матеріали періодики [1, 2, 6, 9, 11]
• · автореферати [7]
• І. Податки як інструмент державного регулювання економіки

1. Податки, їх сутність та функції

Податки є найважливішою ланкою фінансових відносин у суспільстві та як форма фінансових відносин виникають одночасно з виникненням держави.

Податки - це обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб у бюджет. Їхній економічний зміст - це фінансові відносини між державою й платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду коштів, необхідних для виконання державою своїх функцій. Податки є однією з форм вирівнювання доходів юридичних і фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку.

Податок є життєвою необхідністю об'єднання частини майна, доходів, прибутків громадян країни для існування суспільства в цілому, виконання громадських робіт окремими працівниками, здійснення охорони держави, соціальної підтримки незахищених верств населення, протистояння зовнішнім ворогам та стихійним лихам тощо. Крім того, податок є по своїй суті необхідним елементом розширеного відтворення та чинником зростання суспільної продуктивності праці, економічного потенціалу держави. Але суто фінансове значення податку має конкретній вигляд у формі речових або вартісних відрахувань.

Умовами виникнення податків є утворення держави, суспільний поділ праці та формування товарно-грошових відносин.

До основних елементів податку належать:

1) суб'єкт податку - учасник процесу справляння податку;

2) об'єкт оподаткування - явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок;

3) ставка податку - це законодавчо встановлений, виходячи із об'єкта або одиниці оподаткування, розмір податку або збору.

Податки характеризуються такими ознаками:

1) можуть бути сплачені лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

2) справляються на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його передплати або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо такого податку;

3) мають односторонній характер встановлення. Оскільки податки сплачуються з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то вони є індивідуально безповоротними. Сплата податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

4) є виключно атрибутом держави і базуються на законодавчих актах;

5) відсутністю конкретного еквівалентного обміну;

6) відсутністю цільового призначення.

Існування держави безумовно залежить від податків, які є невід'ємним її атрибутом. Податки є тією частиною фінансових відносин, яка пов'язана з формуванням доходів держави, необхідних для виконання нею своїх функцій. В руках держави вони виступають основним інструментом державного регулювання економіки.

Податки мають не тільки економічний, а й соціальний характер. Вони є своєрідною ціною за суспільні блага і трансфертні платежі, які отримують громадяни країни.

За формою оподаткування розрізняють прямі та непрямі податки:

· прямі податки - обов'язкові платежі, які напряму сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об'єкта оподаткування (податок з прибутку підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок з власників транспортних засобів);

· непрямі податки - обов'язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито). Платник податку не завжди є його носієм.

Таблиця 1. Розмежування прямих і непрямих податків

	Прямі податки	Непрямі податки
Ознака сплати	сплачує та несе податкове навантаження одна особа	Сплачує одна особа, а несе навантаження інша
Участь в утворенні ціни	включається в ціну на стадії виробництва	включається в ціну на стадії реалізації
Способи стягнення	за декларацією	за тарифами
Джерело сплати	дохід, майно	витрати та споживання товарів та послуг

Функції податку - це вияви його сутності в дії, спосіб вираження його властивостей.

Виділяють дві функції податку: фіскальну і розподільчо-регулюючу. Вказані функції існують з моменту виникнення податків. Але конкретні прояви їх рис пов'язані з умовами суспільного розвитку.

Фіскальна функція є основною в характеристиці сутності податків, вона визначає їх суспільне значення. Фіскальна функція податків забезпечує мобілізацію коштів у розпорядження держави, формування централізованих фінансових ресурсів як фінансової основи виконання державою покладених на неї функцій. З боку фіскальної достатності до податків висуваються такі вимоги:

а) обов'язковість сплати незалежно від форми власності (якщо не передбачені пільги);

б) рівномірність надходження за територіями;

в) рівнонапруженість та стабільність надходження до бюджету.

Суть фіскальної функції полягає в тому, що з допомогою податків формуються фінансові ресурси держави. Фіскальна функція забезпечує об'єктивні умови для утворення матеріальної основи функціонування суспільства. Податки виступають основним (найважливішим) джерелом доходів бюджетів різних рівнів.

Розподільчо-регулююча функція реалізується через вплив податків на різні сторони діяльності суб'єктів господарювання. Тому необхідно оптимально поєднувати інтереси платників податків та держави.

Суть розподільчо-регулюючої функції полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту між державою та її суб'єктами. Через елементи податку держава в змозі регулювати вартісні пропорції такого розподілу. Змінюючи пропорції функціонування ресурсів в економіці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, нагромадження капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропозицію. Завдяки податкам держава отримує можливість регулювати різні аспекти соціально-економічного життя на макрорівні, а на мікрорівні - впливати на конкретну поведінку платника податків. Так, маніпулюючи пропорціями та режимами вилучення в суб'єктів господарювання або домогосподарств частки їх доходів, податок може відповідно міняти напрями їхньої діяльності.

Так чи інакше держава, будучи учасником розподільних процесів, примусово відчужує у вигляді податкових вилучень частину вартості створених у суспільстві благ (продукту) для формування своєї казни, що доводить тісний взаємозв'язок між податковими функціями.

Сьогодні виокремлюють ще стимулюючу та стримуючу функції податків. Стимулюючу дію оподаткування слід розглядати як підфункцію регулюючої функції. Стимулюючий вплив має суперечливий характер, викликаючи поряд із позитивними ефектами негативні.

Таким чином, податки - це обов'язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі розподілу та перерозподілу частини вартості ВВП й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Головними функціями податків є фіскальна та розподільчо-регулююча. Фіскальна функція податків проявляється в забезпеченні наповнення бюджетів всіх рівнів і відповідно джерел формування доходів держави. Ця функція забезпечує: баланс між доходами та витратами держави; розподіл сум податкових надходжень між сферами бюджетної системи; стабілізація соціального забезпечення та соціальних гарантій громадян. Регулююча функція податків полягає у можливості держави через податковий механізм забезпечувати процес соціально-економічних відносин.

2. Політика податкового регулювання економіки

Ефективність державного регулювання економіки перебуває у прямій залежності від ефективного використання державою податків для проведення економічної політики - політики податкового регулювання та політики податкових доходів.

Умови формування політики податкового регулювання та політики податкових доходів мають принципове значення для забезпечення функціонування всієї ринкової економічної системи.

Політика податкового регулювання, як складовий елемент податкової політики, означає цілеспрямовану діяльність держави з регулювання вартісних пропорцій розподілу та перерозподілу частини валового внутрішнього продукту з метою підтримання на певному рівні економічних процесів, забезпечення суспільного попиту і пропозиції та ініціювання ділової активності суб'єктів господарювання.

Політика податкового регулювання визначає принципи, напрями, структуру сегменту участі держави у регулюванні економічних процесів у суспільстві. Податкове регулювання дуже тісно пов'язане з такими категоріями державного регулювання, як ціноутворення, тарифне регулювання, валютне та грошове регулювання, політика державних позик та ін.

Політика доходів, будучи складовим елементом податкової політики, також виступає як цілеспрямована діяльність уряду з формування дохідної частини державного бюджету з метою забезпечення функціонування та розвитку соціально-економічного поля суспільства.

Податкове регулювання економіки проходить в межах податкової політики держави. Під податковою політикою розуміють сукупність форм і методів діяльності у сфері оподаткування як з боку держави, так і з боку платників податків.

Критично важливим у податковій політиці є дотримання принципів оптимальності інтересів, порушення яких здатне призвести до порушення соціальної стабільності, деформацій фіскальної та економічної політики взагалі.

Податкова політика - не самоціль держави фіскально забезпечити себе фінансовими ресурсами. А тому залежно від мети, яку ставить держава на певному етапі розвитку економіки, від стану самої економіки, обираються різнобічні форми здійснення податкової політики: політика максимальних податків, політика економічного розвитку, політика виважених податків.

Податкова політика перехідної економіки, залежно від фази економічного циклу, для забезпечення оптимального поєднання інтересів держави та її суб'єктів, повинна набувати стимулюючих чи стримуючих рис. Так, у періоди довгострокового спаду економічної активності доцільним є здійснення стимулюючої податкової політики, що базується на використанні прямого прогресивного оподаткування як провідної ведучої форми стабілізаційного регулювання. Реалізувати регулюючу функцію і стимулювати ділову активність доцільно за рахунок податку на прибуток і прибуткового податку з громадян, податку на відсоткові доходи, а також шляхом оптимізації механізму податкових пільг.

Форми податкової політики

Політика максимальних податків - це політика, при проведенні якої держава застосовує достатньо високі податкові ставки, скорочує податкові пільги і запроваджує нові податки з метою максимального збільшення суми податкових надходжень. За умови, коли відсутні економічні, соціальні і політичні передумови для проведення політики максимальних податків (економічна криза, надзвичайний політичний стан, війна), відразу ж виявляються негативні наслідки такої політики:

* скорочення фінансових ресурсів у платників податків робить неможливим забезпечення економічного зросту і суттєво скорочує обсяги розширеного відтворення в суспільстві;

* масово розвивається тіньова економіка, основою якої є просте викачування фінансових ресурсів із національного багатства суспільства і переведення їх на закордонні рахунки іноземних банків.

* небажання платити високі податки призводить до породження масового ухилення від сплати податків;

Політика економічного розвитку - держава в максимально можливих розмірах податкового навантаження враховує не тільки фіскальні інтереси, а більше уваги приділяє економічним інтересам платників податків. Послаблюючи податкове навантаження на бізнес, держава стимулює нарощення фінансових ресурсів у платників податків і створює умови для розширення суспільного відтворення. Основна мета при проведенні такої політики - збільшення економічного зросту шляхом поліпшення інвестиційної активності за рахунок найбільш вигідного податкового клімату. Але при проведенні такої політики випливають і недоліки:

* скорочення податкових надходжень неминуче призводить до недофінансування певних соціальних програм, освіти, охорони здоров'я, науки;

* суттєво скорочується сфера суспільних благ, тобто благ, які опосередковано оплачуються за рахунок бюджетних видатків;

* обмежується вплив держави на процеси споживання і зайнятість та скорочується соціальний захист малозабезпечених верств населення.

Тому така політика за своєю економічною значимістю і суспільно-соціальними негараздами виправдовує себе лише за умови, коли вона використовується як засіб державного регулювання в період стагнації економіки.

Політика виважених податків. Суть такої політики полягає у встановленні такого рівня оподаткування, який максимально би забезпечив фіскальні інтереси держави і одночасно не підривав би економічних інтересів платників податків. Політика збалансування інтересів при проведенні податкових маніпуляцій вимагає високої фіскальної техніки і виваженої податкової етики платників податків із одночасним системним контролем з боку держави за всім процесом оподаткування.

Існує два основних напрями функціонування податкової політики щодо формування макроекономічної та соціальної рівноваги, економічного зростання та зайнятості. Це -- автоматична та дискреційна податкова політика. Основними інструментами реалізації цих напрямків податкової політики є податки.

Основними елементами автоматичної податкової політики виступають автоматичні стабілізатори, які дозволяють без додаткового втручання держави, шляхом попередньо визначених і закладених у законодавчо-нормативні актах правил і норм реагувати на порушення рівноваги, сприяючи її відновленню. Відповідні зміни рівнів податкового регулювання та норм оподаткування відбуваються автоматично.

Автоматична залежність чистих податків від ВВП є важливим фактором стабілізації економіки. Якщо вони збільшуються, то ВВП зменшується - і навпаки.

Незважаючи на те що автоматичні чисті податки виконують стабілізаційну функцію без спеціальних державних рішень, їх ефективність в кінцевому підсумку теж залежить від держави. Але роль держави полягає в тому, що вона впроваджує в економіку певну систему податків та трансфертних платежів. При внесенні змін у цю систему стабілізаційна ефективність буде змінюватися.

Отже, недискреційна (автоматична) податкова політика - це така політика, яка, встановлюючи певну систему податків та трансфертів, забезпечує їм можливість виконувати стабілізаційну функцію в економіці автоматично.

Дискреційна політика є сукупністю оперативних регулюючих заходів щодо основних інструментів податкової політики. В основі такої політики - свідоме планування податків та державних видатків з метою регулювання зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання..

У ринковій економіці з усталеною циклічністю дискреційна політика змінюється у кожній фазі циклу:

· рефляційна (стимулююча) політика застосовується під час виходу з кризи (стимулювання економічного росту та зайнятості);

· дефляційна (стримувальна) політика застосовується під час економічного зростання (стримування інфляції та запобігання «перегріву» економіки);

· стимулююча політика застосовується під час економічного спаду.

Для стимулювання виробництва і зайнятості в умовах стагнації держава збільшує державні видатки. Дефіцит ВВП, який виникає в результаті недостатнього сукупного попиту стосовно пропозиції, стримує розвиток економіки. Державні закупки за рахунок бюджетного дефіциту здатні збільшувати сукупний кінцевий попит. Але ця діяльність з боку держави обмежена її фінансовими ресурсами.

Головною метою податкового регулювання є встановлення рівноваги між державними, суспільними та особистими економічними інтересами. Це завдання зводиться до максимального забезпечення суспільних громадських потреб. Податкове регулювання спрямовується на конструктивні зміни в економіці та забезпечення зростання загального добробуту населення. В залежності від конкретної економічної ситуації розрізняють такі форми податкової політики: політика виважених податків, політика економічного розвитку, політика максимальних податків. Основними напрямами функціонування податкової політики є автоматична та дискреційна податкова політика

3. Механізми податкового регулювання

Конкретне податкове регулювання здійснюється різними способами, які умовно поділяються на дві групи:

-- надання пільг по оподаткуванню;

-- застосування різних штрафних санкцій.

Необхідність податкового регулювання через систему пільг та санкцій пояснюється динамічним характером процесів відтворення.

Пільги - є найбільш ефективним напрямком податкового регулювання є надання. Податкова пільга - це надання державою окремим підприємствам або фізичним особам можливості зниження або повного звільнення від сплати податку, обов'язкового платежу та збору. Податкові пільги встановлюються чинним законодавством по кожному податку.

Застосування пільг з оподаткування повинно проводитись в залежності від наступних принципів:

1. Рівномірність надання. Надання податкових пільг не повинно носити вибірковий характер і не може залежати від форми власності підприємства (в тому числі і державної), виду діяльності, типу підприємства (товариств різних форм), суб'єктивної оцінки, ступеня взаємовідносин з різними політичними партіями та ін.

2. Необов'язковість застосування. Надання пільг не повинно носити примусовий характер та мати обов'язковість застосування. Воно повинно носити добровільний характер та застосовуватись тільки при бажанні платника податкового платежу.

3. Вільний характер застосування. За своїм змістом та характером надання пільга не повинна мати адміністративно-командного характеру застосування.

4. Спрямованість надання. Надання пільг по податкових платежах повинно носити цільовий характер. Так, надання пільг або податкових інвестиційних кредитів повинно бути спрямовано на поліпшення інвестиційного клімату в державі, забезпечення загальних та соціальних програм. Надаються такі пільги тим підприємствам, які можуть забезпечити нормальне і ефективне використання отриманих інвестицій.

5. Економічність. Надання пільг повинно приносити ефект. Неможлива ситуація, коли наноситься шкода бюджету будь-якого рівня або шкода підприємствам, які отримали ці пільги. Надання пільг повинно бути спрямовано на досягнення єдності інтересів всіх учасників цього процесу.

6. Законодавчий рівень затвердження пільг. Порядок надання та сплати пільг затверджується законодавчими органом Верховною Радою України.

В цілому податкові пільги повинні бути спрямовані на зацікавленість підприємств у виробництві тієї продукції, яка потрібна державі, розвитку тих регіонів, які визначаються державою як регіони переважного розвитку, а також підвищення конкурентоспроможності продукції та підприємств в цілому.

Податкові пільги можуть надаватися в таких формах: зниження податкових ставок, податкове вилучення та податкові кредити.

Пільги у формі зниження податкових ставок спрямовані на скорочення податкової бази.

Податкові вилучення. Сутність цих пільг полягає в тому, що з під оподаткування вилучаються деякі об'єкти або окремі види діяльності (наприклад, пільги при оподаткуванні прибутку релігійних організацій, та ін.).

Податковий кредит. Сутність цієї пільги полягає в зміні строку оплати податку від одного місяця до одного року. Особливе значення ця пільга має при наданні інвестиційного кредиту, коли головною метою стає стимулювання окремих інвесторів до вкладання коштів у вітчизняне виробництво. Наприклад, для фізичних осіб можуть надаватися податкові кредити при купівлі житла в кредит та ін.

Іншим способом податкового регулювання є застосування різних штрафних санкцій, до яких відносяться штрафи, пені та інші дорахування. Вони застосовуються головним чином до порушників податкового законодавства.

Як система надання пільг, так і система застосування штрафних санкцій повинні бути в будь-якій державі, але ефективність податкового регулювання визначається співвідношенням між цими двома типами, і найбільш ефективна вона там, де більша вага надання пільг.

Стримувальна податкова політика має за мету стримати зростання попиту, коли існує інфляція попиту. Забезпечення податкових надходжень на макрорівні доцільно на основі розширення сфери дії непрямої і звуження сфери дії прямої форм оподаткування. Непрямі податки на мікрорівні здатні стимулювати виробництво конкурентоспроможної продукції.

Особливе місце в податковому регулюванні держави в тому числі, має відкриття вільних економічних зон (так званих офшорних зон). Вони утворюються з метою демократизації зовнішньоекономічної діяльності, а також активізації діяльності підприємств по різних напрямках економічної діяльності. Такі зони мають досить широкий ступінь відкритості для іноземних інвестицій, а всередині зони утворюється найбільш сприятливий митний, податковий та інвестиційний режим.

Ці зони утворюються в тих випадках, коли держава не має можливості забезпечити повне відкриття ринку для будь-якого типу діяльності, і робиться це на обмеженій території, на якій утворюється особливий економічний клімат, сприятливий як для іноземних, так і для власних інвесторів.

Сама по собі вільна економічна зона не є відокремленою територією держави. За своїм змістом це частина національної території, на якій діють особливі економічні та правові умови та стимули, які спрямовані на розвиток цієї території, проведення спеціальної державної політики, утворення особистого інвестиційного клімату з відповідними державними гарантіями.

Таким чином, найбільш ефективними методами податкового регулювання є методи надання пільг та застосування різних штрафних санкцій. Особливо значення податкових пільг проявляється в стимулюванні інвестиційних проектів за рахунок надання підприємствам, які їх здійснюють, різних податкових кредитів, податкових канікул, пільг та ін.

ІІ. Податки та податкова система України

1. Реалізація регуляторної функції податків на Украйні

Структурна перебудова, що становить найважливішу складову ринкової трансформації економіки та визначає поступ України у світове ринкове середовище, потребує колосальних фінансових ресурсів. З огляду на інноваційне спрямування такої перебудови, ці потреби в середньому зростають не менш ніж у 1,5 рази. Якщо ставити за мету не лише зберегти, а й оновити діючий виробничий апарат, сума капіталовкладень в економіку України повинна досягти 45-50 млрд грн. на рік, що, за тими ж оцінками є нереальним навіть за умови значного прискорення використання іноземних інвестицій. [10, c. 857]

В Україні реалізація окремих методів державного регулювання проводиться вкрай незадовільно. Реально здійснені заходи суттєво відрізнялися від тих, що здатні були забезпечити ефективність політики макроекономічної стабілізації. Основна суперечність та практична складність розв'язання проблеми вітчизняного реформування економічного базису суспільства полягає у невідповідності між жорсткою грошово-кредитною політикою НБУ та м'якими бюджетними обмеженнями, яких дотримувався уряд.

У ситуації нагромаджених протиріч у сфері державних фінансів проблема мобілізації додаткових бюджетних надходжень належить до розряду найактуальніших. Першочерговими залишаються проблеми, пов'язані з функціонуванням податкових пільг. Аналізуючи їх, не можна не визнати актуальності використання потенціалу, закладеного в такому економічному інструментарії, яким є податкові пільги. Досвід розвитку різних країн підтверджує корисність використання їх механізму. Україні, яка перебуває у періоді глибоких трансформаційних суперечностей, необачно не скористатися цими перевагами. Стратегія реформувань у "цій галузі має базуватися на реалістичному підході, в рамках якого існує потреба віднайдення компромісу в межах системи узгодження економічних інтересів держави, галузей, підприємств, організацій. Структура пільг в Україні у 2002 році приведена на поданій діаграмі.

Найбільш питому в пільгах (83,1%) займає ПДВ. Регулюючи ставки ПДВ, держава намагається стимулювати такі види діяльності:

1. Продаж вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками, які виконують функції роздаточних пунктів. Надання згідно з переліком, встановленим кабінетом міністрів України, послуг з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти закладами освіти, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг з виховання та освіти;

2. продаж лікарських засобів та виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку, в тому числі надання послуг з такого продажу оптичними установами;

3. надання послуг з охорони здоров'я згідно з переліком, який встановлений Кабінетом Міністрів України

Деякі товари оподатковуються за ставкою ПДВ - 0%. До них відносяться:

1. Продаж товарів підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного контролю, тобто в безмитних магазинах та ін.

2. Продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України [12, c. 96].

З допомогою приведених пільг держава стимулює вище приведені види діяльності, заохочуючи економічну діяльність в цих напрямках.

Недосконалість законів, які регулюють надання пільг призводить до значної втрати бюджетних ресурсів - за різними оцінками що втрачаються мільярди. А це: заробітна плата для нашої соціальної сфери, підтримка знедолених сімей, престарілих людей, це впровадження низки програм, які б могли бути амортизовані між суспільством і державою, і не так боляче били б по конкретному громадянинові.

В Україні з метою стимулювання експортної діяльності та сприяння інвестиціям в економіку 13 жовтня 1992 року був при прийнятий закон «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон». Цей закон визначає загальноправові умови та порядок створення, ліквідації, функціонування таких зон, їх статус та порядок регулювання їх діяльності. Але утворювати вільні економічні зони (ВЕЗ) можливо тільки при прийнятті відповідного Закону України по кожній з них окремо, в ньому визначається статус території, строки дії цієї зони. В інших країнах порядок утворення ВЕЗ більш спрощений. [12,c.307].

На Україні існують такі типи ВЕЗ:

1. Вільні митні зони (сухопутні) та порти.

2. Експортні та транзитні зони.

3. Митні сховища та технічні парки.

4. Технологічні та комплексні виробничі зони.

5. Туристські зони.

6. Фінансові, страхові та банківські зони.

У ВЕЗ утворюються сприятливі для суб'єктів господарювання митні умови та митний режим. До них відносяться:

· пільговий режим оподаткування;

· специфічні валютно-фінансові умови;

· система пільг на сплату мита;

· особлива банківсько-кредитна система;

· сприятлива для інвесторів система надання кредитів та особлива система страхування;

· пільгова система інвестиційного оподаткування;

· особливі умови окремих видів платежів;

· спрощена система реєстрації підприємства та ін.

З 1 січня 2000 р. строком на 50 років утворені ВЕЗ в Криму («Велика Ялта», «Алушта», « Судак», «Феодосія», «Сиваш», «Керч», «Східний Крим»), особлива ВЕЗ «Порто-Крим» в м. Керч, утворена на 30 років. На той же строк будуть діяти ВЕЗ в м. Харкові, території пріоритетного розвитку в Волинській, Житомирський областях (м. Коростень, Новоград-Волинський та інші райони). На 25 років відкрита ВЕЗ в Одесі «Порто-франко», на 20 років ВЕЗ «Інтерпорт-Ковель» та інші. [12, c.309].

Крім територіальних ВЕЗ на Україні утворюються наукові підприємства, конструкторські бюро, заводи, так звані технологічні парки. Так, вони утворені на заводах «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона», «Інститут монокристалів». Ні цих підприємствах всі операції по реалізації продукції звільняються від сплати ПДВ, а також не сплачується податок на прибуток. Ці кошти акумулюються на особистому рахунку і використовуються на розширення проведення наукової та науково-технічної діяльності.

ВЕЗ дають реальну можливість залучити до регіонів іноземні інвестиції, які повинні спрацювати на покращання економічної ситуації й в цілому по Україні. Але найбільший ефект буде досягнутий тоді, коли над цими зонами буде встановлений контроль за інвестуванням, використанням коштів за призначенням.

Незважаючи на існування пільг, ВЕЗ та інших способів податкового регулювання, на сьогодні регулювальна податків не розвинута до бажаного рівня. Тому податки на Україні використовуються як переважний інструмент реалізації фіскальних інтересів, що провокує руйнування економічного потенціалу країни.

2. Характеристика та роль окремих видів податків в Україні

Податок на додану вартість

ПДВ - різновид непрямого оподаткування, що є обов'язковим платежем загальнодержавного значення з універсальними ставками і однаковими податковими зобов'язаннями платників податків перед державою. Як й інші непрямі податки, він входить до ціни товарів (робіт, послуг) і сплачується покупцем продавцю у складі вартості придбаного товару. Перерахування податку до бюджету здійснює продавець, але не в загальній сумі податкових зобов'язань, а в сумі податкових зобов'язань, зменшених на суму податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам.

Ставка ПДВ визначається статтею 6 Закону і становить 20% бази оподаткування і додається до новоутвореної вартості. [11, c. 36]

Суб'єктом оподаткування є всі особи, які здійснюють виробництво та реалізацію товарів на всій території держави, а також особи, які ввозять товари на митну територію України або отримують їх від нерезидентів, виконують роботи або надають послуги, крім осіб, які звільнені від його сплати. Не сплачують цей податок особи, які мають за визначений термін в останні 12 місяців оборот, менший ніж 300 тис. грн..

Об'єктом оподаткування є операції з:

– продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України;

– вивезення товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

– ввезення товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на території України.

ПДВ є одним з найважливіших непрямих податків в Україні. ПДВ - найбільш стабільне джерело наповнення державного бюджету країни.

Акцизний збір

Акцизний збір -- це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Об'єктом оподаткування є обороти з реалізації товарів для власного споживання, промислової переробки, виробництва, а також митна вартість товарів, які імпортуються на митну територію України тощо.

На відміну від універсальних акцизів, акцизний збір справляється за диференційованими ставками залежно від назви та виду товару.

Ставки акцизного збору встановлюються у двох варіантах: в ставках у процентах до обороту з продажу товарів та у твердих розмірах в єдиній валюті -- євро на одиницю реалізованого товару. Ставки акцизного збору єдині на всій території України і залежать, головним чином, від двох чинників: по-перше, від виду виробу, а по-друге, від місця виробництва (на вироби вітчизняних підприємств ставки можуть бути значно нижчими, ніж на імпортну продукцію).

Розрахунок акцизного збору здійснюють безпосередньо платники податку, виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів за встановленими ставками. Акцизний збір сплачується тільки один раз і, як правило, підприємствами-виробниками підакцизних товарів.

Мито

Мито -- це вид непрямого оподаткування, яке пов'язане із зовнішньоекономічною діяльністю, тобто це є податок з переміщення товарів при експорті, імпорті, транзиті.

Введення мита як податку має на меті регулювання процесів імпорту та експорту.

Залежно від напрямку руху товарів мито буває: ввізне (на товари, що імпортуються), вивізне (на товари, що експортуються) та транзитне.

Митне оподаткування є одним із засобів митного регулювання. Переміщення товарів при експорті чи імпорті через митний кордон держави обов'язково підлягає митному оформленню. Воно означає процес документального підтвердження факту експорту чи імпорту певної кількості товарів на певну суму. Митне оформлення здійснюють територіальні митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення, вивезення, транзиту товарів.

Платниками мита є будь-які фізичні чи юридичні особи, які здійснюють переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, що підлягають митному оподаткуванню. Об'єктом оподаткування є митна вартість товарів, предметів, які переміщуються через митний кордон.

Податок на прибуток підприємств.

Податок на прибуток є одним з найважливіших податків в Україні. Цей податок сплачують всі юридичні особи (як резиденти, так і нерезиденти), які здійснюють підприємницьку або комерційну діяльність на території Україні, незалежно від форм власності, якщо вони не мають пільг по сплаті цього податку.

Об'єктом оподаткування може бути валовий дохід чи прибуток.

Валовий дохід = виручка від реалізації - матеріальні затрати

або:

Валовий дохід = прибуток + заробітна плата

Прибуток = виручка від реалізації - собівартість

або:

Прибуток = валовий дохід - заробітна плата

Вибір об'єкта оподаткування є досить принциповим і залежить від багатьох факторів.

Об'єкт оподаткування податку на прибуток визначається так:

Об'єкт оподаткування = Скоригований валовий дохід підприємства - сума валових витрат платника - сума амортизаційних відрахувань.

Ставка податку на прибуток за станом на 1.01.2005 р. встановлена в розмірі 25% до об'єкта оподаткування. Суми податку до сплати визначають платники самостійно згідно зі ставками [12, c. 109].

Податок на доходи фізичних осіб

Податок на доходи фізичних осіб стягується з доходів фізичних осіб і залежить від розміру їх доходу та джерела отримання.

Суб'єктом цього податку є фізичні особи (резиденти та нерезиденти). Об'єктом оподаткування є доходи, отримані платником податку за звітній період, причому для резидентів - це усі доходи, отримані як на території країни, так і за її межами, а для нерезидентів - доходи отримані тільки на території України.

Ставка податку на доходи фізичної особи з 1 січня 2004р. до 31 грудня 2006р. встановлена в розмірі 13%, а з 1 січня 2007р. - 15%. [12, c. 116]

Податок на доходи фіз. осіб регулює грошові кошти (доходи) населення, стимулює використання робочої сили.

Податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, акцизний збір - основні складові податкових надходжень до Державного бюджету України.

Структура податкових надходжень у доходах Зведеного бюджету України за 2004 р. характеризується показниками, що наведені на проданій діаграмі.

3. Податкова система України

Податкова система України почала створюватися в 1991р., процес її становлення триває і дотепер. Цей процес орієнтований на суспільно-економічну ситуацію в державі, а також на процеси світової інтеграції. Це означає, що податкові системи стають дедалі більше схожими одна на одну (приклад членів Європейського Союзу). Створення податкової системи відбувалося на підставі вивчення досвіду систем оподаткування в розвинутих державах світу. На момент утворення системи в Україні існувала величезна проблема із джерелами формування доходів державного та місцевих бюджетів. Постійний дефіцит державного бюджету (1992-1997, 2001-2004рр.) призвів до того, що деякі податки і збори цілком сконцентровані на фіскальній функції податків, хоча поряд з цим і повинні забезпечувати процес перерозподілу національного доходу. [3, 34]

Структура податкової системи України передбачена Законом "Про систему оподаткування", прийнятим з доповненнями і поправками в редакції 1997р. [3, c.33]

Цей закон визначив базові принципи системи оподаткування. До них належать: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності, обов'язковість, рівнозначність і пропорційність, рівність, соціальна справедливість, стабільність, економічна обґрунтованість, рівномірність сплати, компетенція, єдиний підхід, доступність.

Податкову систему України складають загальнодержавні та місцеві податки, збори і обов'язкові платежі.

Загальнодержавні податки, збори і обов'язкові платежі встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України, а порядок їх зарахування до бюджету певного рівня визначається відповідно до чинного податкового законодавства та Закону України про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік. Загальнодержавні податки і збори сплачуються до державного бюджету та державних цільових централізованих фондів.

З початку проголошення незалежності і до кінця 90-х років минулого століття найбільше фіскальне значення для державного бюджету мали податок на додану вартість і податок на прибуток підприємств, відповідно в межах 35-30% в загальній структурі надходжень. З кожним роком зростає питома вага податку з доходів громадян і як наслідок в загальній структурі надходжень до зведеного бюджету у 2003 р. склала 27%, що аж на 11% більше, ніж надходження від ПДВ. Отже, поступово фіскальне значення непрямих податків в Україні зменшується. [1, c. 65]

До державних цільових централізованих фондів відносять Пенсійний фонд, фонди соціального страхування тощо. Кошти цих фондів не включаються до державного бюджету, а тому є незалежними фінансовими. Відповідно до цих фондів перераховуються обов'язковий пенсійний збір, збір на обов'язкове соціальне страхування тощо.

Специфічною рисою загальнодержавних податків і зборів в Україні є той факт, що вони частково поповнюють місцеві бюджети з метою подолання дефіциту цих бюджетів. Частка відрахувань до місцевих бюджетів визначається або Законодавчими документами відносно прикладних податків або основним фінансовим документом року - Законом України "Про Державний бюджет " (податок з доходів громадян, податок на Прибуток, ПДВ).

До загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів відносять:

¦ податок на додану вартість;

¦ акцизний збір;

¦ податок на прибуток підприємств;

¦ податок з доходів фізичних осіб;

¦ мито;

¦ податок на нерухоме майно (нерухомість);

¦ плата (податок) за землю;

¦ фіксований сільськогосподарський податок;

¦ єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва;

¦ рентні платежі;

¦ податок з власників транспортних засобів та самохідних машин і механізмів;

¦ податок на промисел;

¦ збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Держ. бюджету;

¦ збір за спеціальне використання природних ресурсів;

¦ збір за забруднення навколишнього природного середовища;

¦ збір на обов'язкове державне соціальне страхування;

¦ збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

¦ збір до Державного інноваційного фонду;

¦ плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

¦ збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

¦ єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон.

До найбільш касових податків в Україні, які формують зведений бюджет держави, відносять: податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, акцизний збір. В порівнянні з податковими системами розвинутих держав, в Україні діє єдина ставка ПДВ - 20%, хоча є і пільгова нульова ставка. Недоліком єдиної ставки є те, що існує повна відсутність диференціації об'єктів оподаткування, на відміну від ставок, які діють в податкових системах розвинутих держав світу.

Крім загальнодержавних податків і зборів, до складу податкової системи України включають і місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори є складовим елементом системи оподаткування держави в цілому. Економічна суть діяльності держави полягає в тому, що вона повинна забезпечити функціонування усіх елементів державного управління на різних рівнях. Саме для забезпечення належного рівня функціонування органів місцевого самоврядування та в цілому території запроваджуються місцеві податки і збори.

Майже вся система фінансування комунально-побутового обслуговування населення, підготовки та перепідготовки кадрів, заходів по благоустрою, забезпечення належного рівня санітарного та екологічного стану навколишнього середовища здійснюється за рахунок місцевих податків і зборів (місцевих платежів).

До місцевих податків і зборів в Україні належать:

¦ податок з реклами;

¦ комунальний податок;

¦ збір за припаркування автотранспорту;

¦ ринковий збір;

¦ збір за видачу ордера на квартиру;

¦ курортний збір;

¦ збір за участь у бігах на іподромі;

¦ збір за виграш на бігах на іподромі;

¦ збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

¦ збір за право використання місцевої символіки;

¦ збір за право проведення кіно - і телезйомок;

¦ збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

¦ збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

¦ збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

¦ збір з власників собак.

Місцеві податки і збори, механізм їх справляння та порядок сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами.

Суми цих податків і зборів зараховуються до місцевих бюджетів.

Отже, податкова система України складається з загальнодержавних та місцевих податків, зборів і обов'язкових платежів. Загальнодержавні податки і збори формують державний бюджет, а місцеві податки і збори формують місцеві бюджети. Місцеві податки і збори утворюють доходну частину місцевих бюджетів, або бюджетів територій (обласний бюджет, районний бюджет і т.д.).

4. Податкова політика на Україні

Держава має у своєму розпорядженні цілий ряд інструментів для вирішення протиріч, які виникають у суспільстві. Але провідне місце серед таких інструментів посідають саме податки.

Податкова політика держави - це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

У наш час податкова політика, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого, що дуже важливо,-- виступає головним знаряддям реалізації її економічної політики. Податки в руках держави виступають основним інструментом державного регулювання економіки, засобом формування доходів бюджетів і стимулювання науково-технічного прогресу, обмеження зростання цін і рівня інфляції.

Податкова політика забезпечує державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. Ось чому держава й маневрує податками залежно від ситуацій, які складаються в суспільстві, впливаючи на різні сторони діяльності платників податків. Водночас на податкову політику постійно здійснюється тиск з боку платників податків, які зацікавлені у зменшенні податкового навантаження, адже вони здебільшого розглядають податки як засіб зменшення їхніх особистих доходів.

Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов'язки щодо сплати податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, українська держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні. Адже якщо податки економічно не обґрунтовані, вони стримують і розвиток підприємств, і стимули до праці та стають причиною несправедливого перерозподілу доходів між соціальними групами.

Найважливішою функцією податкової політики є забезпечення гарантованого та стабільного надходження доходів до бюджету України.

У січні-жовтні 2006 року Державною податковою службою України забезпечено позитивну динаміку надходження платежів до бюджетів усіх рівнів. Це спричинено зростанням з початку ІІ півріччя 2006 року темпів економічного розвитку, поліпшенням зовнішньоекономічної кон'юктури.



Зростанню податкових надходжень сприяло пожвавлення економічного розвитку з початку ІІ півріччя 2006 року. Так, номінальний ВВП зріс з 11,2% у січні 2006 року до 16,5% у січні-жовтні. [4]

Зростання реального ВВП у січні-жовтні 2006 року на 6,5% було забезпечено зростанням валової доданої вартості у торгівлі (15,0%), транспорті (9,5%), будівництві (8,4%), виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води (7,1%). Відповідно зросли податкові надходження від зазначених видів діяльності: у торгівлі - на 45,8% проти відповідного періоду минулого року, транспорті - 20,2%, будівництві - 31,4%, виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води - 25,3%. [4]

Урядом країни активізовано соціальну політику в результаті якої вдалося забезпечити випереджаючі темпи зростання заробітної плати порівняно з темпами ВВП. Реальний наявний дохід населення, визначений з урахуванням цінового фактора, збільшився на 17,8%. У результаті за 10 місяців 2006 року до місцевих бюджетів надійшло 25,2 млрд.грн., що на 5,6 млрд.грн. або на 28,7% перевищує надходження за відповідний період минулого року у співставимих умовах. [4]

Податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментом стимулювання окремих видів господарської діяльності та обмеження розвитку інших тощо. Свідоме використання державою податків для досягнення певної мети відбувається у рамках податкової політики. Суть, структура та роль системи оподаткування визначаються саме податковою політикою, яка виходить із завдань соціально-економічного розвитку і є виключним правом держави.

Податкова політика має передбачати систему заходів, які проводяться урядом держави, з метою вирішення певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством. До довгострокових завдань належать досягнення економічного зростання, максимального рівня зайнятості населення країни, підвищення рівня його добробуту. Короткостроковими цілями можуть бути: наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо.

Система оподаткування є одним із найважливіших факторів, які впливають на рішення про інвестування, особливо на прямі, в тому числі іноземні інвестиції. Загальний рівень оподаткування є важливим показником відносної економічної ефективності, який впливає на інвестиції іноземних інвесторів.

В Україні створено податкову систему, яка за своїм складом та структурою подібна до податкових систем розвинутих європейських країн. Але на відміну від ЄС податкова система України не в повній мірі є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави та майже не сприяє зростанню економічної активності суб'єктів господарювання. Існуюча система формування державних доходів відображає недосконалість перехідної економіки.

Основними завданнями реформування податкової системи України є зниження податкового навантаження на економіку. У результаті здійснення послідовних заходів, спрямованих на виконання цього завдання, зменшено ставки таких основних податків, як на додану вартість - з 28% до 20%, на прибуток підприємств - з 30% до 25%, запроваджено плоску шкалу оподаткування громадян за ставкою у розмірі 15% (раніше - 13%) і зменшено нарахування на фонд заробітної плати. [11, c. 36]

Цілями податкової політики, а відтак - орієнтирами стратегії податкової політики в Україні є:

* стимулювання динамічного розвитку економіки на принципах економічного зростання;

* забезпечення оптимального наповнення бюджетів та стабільності у сфері державних фінансів;

* структурна перебудова економіки, заохочення інвестиційної та інноваційної діяльності;

* стимулювання розвитку зайнятості та самозайнятості;

* підвищення добробуту населення та розвитку людського капіталу.

Отже, податкова політика повинна неодмінно містити стимулюючі складові, які безпосередньо сприяли би пожвавленню економічного зростання та компенсації втрат податкових надходжень за рахунок зростання податкової бази. Проблема податкової політики української держави на сучасному етапі полягає в оптимізації величини фінансових ресурсів, які мобілізуються до доходів бюджетів різних рівнів і тих грошових засобів, що залишаються в розпорядженні підприємницьких структур.