Орендні підприємства, проблеми малого бізнесу

Міністерство освіти та науки України

Херсонський Національний Технічний університет

Контрольна робота

з курсу: Фінанси малих підприємств

Херсон 2010

Зміст

Вступ

Економічна суть орендних підприємств

Особливість становлення та розвитку малого бізнесу в Україні

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

В наш час економіки багатьох країн переживають скрутні часи. І у народі таке явище, як відомо, називають гучним словом «криза», як правило ми, фінансисти, розглядаємо таке явище у іншому, не менш жахливому, але більш зрозумілому світлі - «фінансова криза». У межах моєї роботи я не буду розглядати первопричини цього феномену. Але хотілось би зауважити, що дуже часто оцінювання економіки взагалі відбувається на прикладах великих підприємств та інших великих, часто транснаціональних, економічних агентів. Багато людей різного статусу забувають про те, що існує малий та середній бізнес, але саме розвиток у динаміці малого бізнесу можна розглядати як показник життєдіяльності економіки регіону.

Для початку бізнесу потрібні інвестиції, а наша країна своїм законодавством не гарантує ефективності будь-яких інвестицій та повернення грошових та інших ресурсів до інвестора. Але малий бізнес, як правило, не потребує великих та ризикових капіталовкладень, саме через це він набуває мобільності та гнучкості. Відсутність потреби у великих вливаннях робить можливим швидке обертання ресурсів. Виходячи з усього цього, можна сказати, що малий бізнес - це провідний сектор ринкової економіки, який складає основу дрібнотоварного виробництва.

Малі підприємства дуже істотно допомагають країні у сфері зайнятості населення. У цьому може сприяти різноманітність форм власності цих підприємств, однією з яких є - орендні підприємства.

Економічна суть орендних підприємств

Орендне підприємство - це господарська одиниця, яка самостійно здійснює підприємницьку та іншу діяльність на основі строкового платного володіння і користування майном, переданим в оренду орендареві за договором. Господарський кодекс України дає таке визначення (ст.115): орендним підприємством визнається підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.

Об'єктами оренди можуть виступати цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їхні струтурні підрозділи та окреме індивідуальне визначене майно державних підприємств та організацій.

Орендарями можуть бути організації орендарів, створені членами трудових колективів державних підприємств, організацій та їхніх структурних підрозділів; громадяни та юридичні особи України; громадяни іноземних держав; міжнародні організації та особи без громадянства.

Орендні підприємства бувають двох видів:

- оренда без викупу;

- оренда з правом викупу.

За своїм економічним змістом оренда без викупу майна означає певні гарантії для обох сторін угоди про оренду, а саме:

- забезпечується виробництво визначеної у угоді продукції у встановлені строки;

- здійснюються платежі орендодавцю у вигляді орендної плати;

- забезпечується відповідність фонду споживання кінцевим результатом господарської діяльності орендного підприємства.

Основа оренди без права викупу майна - домовленість орендного колективу з адміністрацією підприємства щодо використання майна на певних умовах. Така домовленість оформляється у виді договору орендного підряду, при цьому адміністрація виступає у ролі орендодавця. Посилення залежності орендарів від орендодавців зумовило перехід до прогресивної форми господарювання - оренди з викупом.

Отже, оренда як економічна категорія є формою відносин між власником, котрий безпосередньо не веде господарство на даному державному підприємстві, в організації, та юридичне вільним , і економічно самостійним суб'єктом - підприємцем, якому власник (орендодавець) передає за орендну плату майно на основі договору в строкове платне володіння і користування. Згідно із Законом України "Про оренду", введеним у дію 14 березня 1995 р., державне підприємство може бути орендодавцем у відношенні до майна тільки зі згоди Фонду державного майна України, його регіональних відділень і представництв або органів уповноважених місцевими радами. Існують два типи орендних відносин: 1) оренда як форма приватизації об'єктів державної власності; 2) оренда як форма економічних відносин у недержавному секторі економіки. Другий тип оренди сьогодні ще не дуже поширений, хоч підприємства, які базуються на недержавних формах власності, і почали активно розвивати орендні відносини.

Головною умовою розвитку й ефективного функціонування оренди є перетворення відносин власності і системи соціально-економічних відносин у цілому, ліквідація адміністративно-командної системи управління. Оренда може стати тією перехідною формою, яка допоможе перейти від державно-монополістичної власності до різноманітних форм власності, вільного підприємництва.

Розвиток орендних відносин у сучасних умовах зустрічає численні перепони, які ставляться фактично ще існуючою адміністративно-командною системою. Адже сам процес упровадження оренди відбувається під керівництвом і контролем цієї системи і передусім в її інтересах, а не в інтересах орендарів. Тому в багатьох випадках оренда неефективна.

Підвищення ефективності оренди посприяє розвитку підприємництва в Україні.

Особливість становлення та розвитку малого бізнесу в Україні

Великим підприємствам для виконання своєї виробничої функції необхідними є велика кількість ресурсів. Цими ресурсами може бути: сировина, устаткування, приміщення, транспорт, праця, гроші. Але під час погіршення стану економіки у країні дуже важко мобілізувати необхідну для виробництва кількість факторів. Діяльність підприємств затухає, активність падає, падає обсяг випуску продукції, вартість акцій, емітованих цим підприємством та ін.. Але багато народу не дуже скаржаться на кризу, хоча і підтримують загальну хвилю незадоволення. Це приватні підприємці - представники малого та середнього бізнесу. Вони вже знають, що відсутність потреби у великих інвестиціях робить можливим більш менш швидке обертання ресурсів. Це дає можливість розвиватися малому бізнесу. А малий бізнес - це самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. Це може будь-яка діяльність, а саме: виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо.

Хотів би зробити невеличкий відступ. У процесі підготовки цієї невеликої роботи я зустрівся з проблемою неоднозначності у визначенні малого бізнесу та малого підприємництва. Особливо я гадаю, що мале підприємництво - це діяльність щодо виробу продуктів та послуг підприємством, в якому працює не більше 200 осіб, а малий бізнес - це мистецтво керувати підприємництвом. Інакше кажучи, є в нас фірма «Малов №1», її засновник - це я, та мій бухгалтер - це мій брат. Фірмі належить невеличкий завід «Малов Сателіт», на якому працює ще 150 близьких та далеких родичів і який займається переробкою відходів полівінілхлориду, з яких виробляється високоякісне пальне та сировина для хімічної промисловості. Так от, на мою думку, «Малов Сателіт» - це підприємництво, а «Малов №1» - бізнес. Причому, якщо підприємництво у даному випадку мале, то розміри бізнесу можуть бути непередбачувані, бо «Малов №1» може володіти багатьма різноманітними підприємствами.

Маємо, малий бізнес - провідний сектор ринкової економіки, бо відіграє в останній велику роль:

- формує в країні конкурентне середовище;

- надає ринковій економіці необхідної гнучкості;

- сприяє прориву у напрямах науково-технічного прогресу;

- частково вирішує проблеми зайнятості;

- послаблює соціальну напругу та сприяє демократизації суспільства.

І начебто усе дуже гарно, але, якщо придивитись, то… Провідний сектор економіки через відсутність потреби у великих інвестиціях повинен постійно діяти та розвиватися та тягнути за собою угору економіку в цілому. Та замість цього ми бачимо якусь хвору економіку країни, відкривати свою справу багато людей просто бояться, відкриті підприємства зменшують свою активність на ринку, боячись через помилку втрати те, що вже заробив. Чому так? Тому що існує ряд перешкод вільній демократичній діяльності малих підприємств. Однією з груп таких перешкод можна назвати законодавчі та адміністративні фактори. До них відносяться: високі податки (до речі, новий Президент України В.Ф. Янукович у своїй передвиборчій компанії обіцяв розібратися, тобто зменшити, податкові ставки у країні), велика кількість різних податків ( а не всім підприємствам дають право на єдиний податок), часті зміни до вимог податкової звітності, велика кількість видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню, заскладна процедура реєстрації підприємства, часті перевірки державними органами. Інша група таких негативних факторів - це ринкові умови:

- низький попит на продукцію;

- неплатежі з боку клієнтів;

- труднощі з отриманням кредиту;

- тиск з боку кримінальних елементів;

- труднощі з конвертацією валюти;

- нестача ділової інформації та брак управлінських знань.

Вже неодноразово підкреслювалось, що малий бізнес поки що залишається екзотичним явищем в економіці України, а середній бізнес - явищем невизначеним. Отже, екзотика і невизначеність зумовлюють вихідні дані щодо теоретичного і практичного дослідження суті, ролі, місця підприємств малого і середнього бізнесу і можливостей державного регулювання їх діяльності. Як власник держава мусить опікуватись ефективністю діяльності власних малих і середніх підприємств, робити їх конкурентоспроможними, підтримувати підприємництво. Теоретично держава спроможна створювати рівні умови господарювання власним і невласним підприємствам, оскільки вона (держава; додав це, тому що слово «вона» зараз у народі трактується по-різному) керується в управлінні не законами власності, а законами менеджменту.

Формально держава в Україні опікується малим і середнім бізнесом. Реально ж держава жодним чином не довела підприємцям, що вони потрібні не лише в невизначеному економічному сьогоденні, а є складовою довгострокової економічної стратегії держави. Підприємці повинні мати впевненість у майбутньому і в тому, що держава не посягне на їх власність силою державної влади. Однак, як здається, підприємці мають своє бачення щодо державної підтримки їх діяльності. І, можливо, найголовніше - державні службовці повинні стати провідниками ринкової державної політики, а не використовувати державні посади задля задоволення власних потреб. Механізм державного регулювання має бути ринковим, а не корумпованим. Держава мусить нести відповідальність перед підприємництвом за виконання державних функцій підтримки підприємництва. А мале підприємництво повинно відповідати за виконання своєї економічної і соціальної місії в суспільстві.

Висновок

Малі підприємства складають основу дрібнотоварного виробництва; визначають темпи економічного розвитку, ступінь та якісну характеристику внутрішнього валового продукту, ступінь демократизації суспільства; здійснюють структурну перебудову економіки, швидку окупність затрат, свободу ринку; забезпечують насичення ринку товарами та послугами, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; характеризуються високою мобільністю та раціональними формами управління; формують соціальний прошарок підприємців-власників, основу середнього класу; сприяють послабленню монополізму та розвитку конкуренції. Але, не зважаючи на усе перераховане, з боку державної влади малим підприємствам приділяється замало позитивної уваги. Часто буває, що держава підтримує свої збиткові підприємства у збиток приватним. Вона (держава) вповільнює їх розвиток бюрократією та корумпованістю. Тільки коли це припиниться, і органи влади будуть йти поруч з приватними підприємцями, вчасно надаючи останнім необхідну підтримку, тільки тоді й підприємці зможуть надати дійсну допомогу державі й суспільству.

P.S. За матеріалами газети «Сегодня» Президент України Віктор Янукович та голова Кабінету Міністрів України Микола Азаров зробили неофіційну заяву, у якій було зазначено, що новий уряд на новому рівні буде займатися недержавним сектором економіки та надавати підтримку малому бізнесу в Україні. Це знову ж таки лише обіцянки, якими наші люди вже ситі по горло, але будемо сподіватися.

Список використаних джерел

1. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. - К.: Знання 2005.

2. Воротіна Л.І. Малий бізнес та підприємництво в ринкових умовах господарювання. - К.: Видавництво Європейського університету, 2002.

3. Покропивний С.Ф. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. - К.: КНЕУ, 1998.

4. Шпак В.І. Розвиток малого підприємництва в Україні. - К.: МАУП, 2004.

5. http//www.24.ua

6. http//www.justgoup.ru

7. http//www.segodnya.ua